Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
дипломної роботи
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
РТ
Кафедра:
Кафедра обліку та аналізу
Інформація про роботу
Рік:
2011
Тип роботи:
Практика
Предмет:
Практика
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет „Львівська політехніка”
Кафедра обліку та аналізу
ЗВІТ
Про проходження практики за темою дипломної роботи
студента
курс__ група _________
Термін практики Початок ________
Закінчення ______
Місце практики Приватне підприємство „ ”
Звіт перевірено:
Керівник практики від підприємства __
Дата „30”_____04______ 2010 р.
Оцінка звіту___________ Дата „__”____________2010 р.
Оцінка захисту ________ Дата „__”____________2010 р.
Львів - 2011
Зміст
ВСТУП
3
РОЗДІЛ 1.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПП „ХХХ”
4
1.1.
Техніко-економічна характеристика підприємства
4
1.2.
Формування облікової політики підприємства
6
1.3.
Аналіз фінансового стану підприємства
10
РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ
16
2.1.
Облік основних засобів та нематеріальних активів
16
2.2.
Облік грошових та розрахункових операцій
17
2.3.
Облік виробничих запасів
18
2.4.
Облік праці та зарплати
21
2.5.
Облік власного капіталу і забезпечення зобов’язань
25
2.6.
Фінансові результати діяльності ПП „ХХХ”
26
РОЗДІЛ 3
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ У ПП „ХХХ”
29
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
33
ДОДАТКИ
34
ВСТУП
Проходження економічної практики своєю метою має закріплення теоретичних знань шляхом їх співставлення з практичною діяльністю виробничого підприємства, зорієнтоване на застосування теоретичних знань у різних ситуаціях, що властиві майбутній професії.
Основними завданнями практики є: закріплення теоретичних знань; практичне освоєння методики ведення бухгалтерського обліку по конкретних об’єктах обліку (облік тмц, основних засобів, готової продукції, фінансових результатів тощо); оволодіння практичними навиками у розв’язанні бухгалтерських задач; збирання, систематизація необхідних матеріалів для даної роботи.
Для виконання поставлених завдань необхідно ознайомитись із первинними документами підприємства та визначити особливості обліку даних ділянок.
Базою практики обрано ПП „ХХХ”, яке займається виробництвом взуття.
Вважається, що проходження економічної практики саме на цьому підприємстві, допоможе мені як майбутньому бухгалтеру, навчитися аналізувати інформацію, необхідну для правильної організації облікової роботи.
Планується виконати ряд робіт, пов’язаних із документальним оформленням господарських операцій, що дасть змогу вивчити особливості обліку того чи іншого об’єкта на даному підприємстві.
Ще одним важливим моментом проходження економічної практики є аналіз фінансового стану підприємства та порівняння основних його показників за різні періоди діяльності.
Все це дасть змогу закріпити теоретичні знання з обліку та можливість застосування їх на практиці у майбутньому.
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПП „ХХХ”
1.1. Техніко-економічна характеристика підприємства
Приватне підприємство „ХХХ” самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, керуючись завданнями засновника, попитом на вироблювану продукцію, виконувані роботи, послуги та необхідності забезпечення виробничого та соціального розвитку підприємства.
Підприємство створено з метою здійснення виробничо-господарської, підприємницької та комерційної діяльності в інтересах суспільства, одержання прибутку та задоволення на цій основі потреб засновника та членів трудового колективу.
У своїй діяльності управління керується законами України, Статутом підприємства.
Предметом діяльності приватного підприємства є:
- виготовлення взуття;
-торгові і товарообмінні (бартерні) операції та інша ділльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;
- надання послуг механізмами;
- ремонт автотранспортних засобів і механізмів;
- промислово-цивільне будівництво;
- експорт власної продукції (робіт та послуг);
- здача в оренду вільних приміщень та обладнання; .
- здійснення посередницької діяльності.
Підприємство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність і надає її Засновнику або уповноваженого ним органу та відповідним органам державного управління. Порядок ведення бухгалтерського обліку та статистичної звітності визначається відповідним законодавством України.
Фінансово-господарська діяльність підприємства здійснюється згідно Статуту.
Організаційна структура підприємства представлена на рис. 1.1.
Рис. 1.1. Організаційна структура ПП „ХХХ”
На даному етапі розвитку приватне підприємство „ХХХ” займається пошиттям взуття, однак предметом його діяльності є також виготовлення виробів з пластмас, дерева, металів (крім дорогоцінних), гуми; пошиття одягу; транспортні послуги (після отримання ліцензії Міністерства транспорту України); посередницько-комерційна діяльність; маркетингові, наукові, технологічні та кон’юнктурні дослідження.
Управління підприємством здійснюється Засновником (директором), до компетенції якого належить: внесення змін та доповнень до Статуту; затвердження програми діяльності підприємства та звітів про її виконання; вирішення питання про припинення діяльності підприємства тощо. Також директор підприємства несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років.
Оскільки, ПП „ХХХ” являється суб’єктом малого підприємництва, бухгалтерський облік на підприємстві здійснюється лише головним бухгалтером. Начальники відділів відповідно контролюють діяльність працівників відповідних відділів: заготівельників верху взуття, прошивників, брусувальників, закрійників, товарознавців-експертів, операторів комп’ютерного набору та ін.
Згідно Статуту, власною продукцією підприємства є товари та послуги, що надані з повними витратами на собівартість, в тому числі на заробітну плату, оренду обладнання, приміщення, транспортні засоби та інше.
За своїми зобов’язаннями підприємство відповідає усім своїм майном, на яке згідно з чинним законодавством України може бути накладене стягнення на вимогу кредиторів.
У своїй діяльності ПП „ХХХ” керується чинним законодавством України, підзаконними нормативними актами, актами місцевих органів влади і управління та Статутом.
Звітується підприємство про результати своєї господарської діяльності перед Засновником у порядку, передбаченому договором про взаємовідносини між підприємством та Засновником.
1.2. Формування облікової політики підприємства
Згiдно Закону України „Про бухгалтерський облiк i фiнансову звiтнiсть в Україні” вiд 16.07.99 р. затвердженими Міністерством фінансів України, положеннями (стандартами) бухгалтерського облiку, iнструкцiями та iншими нормативними актами, якi регулюють порядок ведення бухгалтерського облiку, складання та подання фiнансової звiтностi, виконуючи вимоги, передбаченi Статутом пiдприємства, на підприємстві було прийнято наказ про облікову політику.
Облiкова полiтика - це сукупнiсть принципiв, методiв i процедур, що використовуються пiдприємством для складання i подання фiнансової звiтностi, тобто це вибiр самим пiдприємством певних конкретизованих методик, форми i технiки ведения бухгалтерського облiку, виходячи з дiючих нормативних aктів i особливостей дiяльностi пiдприємства.
Облiкова полiтика - одне з найважливiших питань органiзацiї бухгалтерського облiку, правильне формування якого сприяє достовірному визначенню фiнансового результату, оподаткованого прибутку i потребує правильного оформлення, повного розкриття у фiнансовiй звiтностi.
Основне призначення облікової політики полягає в:
- упорядкуванні облікового процесу на підприємстві;
- забезпеченні методологічного і методичного відображення майна підприємства, господарських процесів та результатів його діяльності;
- наданні бухгалтерському обліку планомірності та цілеспрямованості;
- забезпеченості ефективності обліку.
Порядок ведення бухгалтерського обліку окремих господарських операцій у ПП „ХХХ” наступний.
1. До основних фондів відносяться матеріальні активи підприємства, що використовуються для ведення господарської діяльності, термін корисного використання яких перевищує один рік і вартість яких - понад 1000 грн. Активи вартістю менше 1000 грн. і з терміном корисного використання більше одного року обліковуються як малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА).
2.Одиницею бухгалтерського обліку основних засобів уважати об’єкт основних засобів.
3. Первісна вартість об’єкта основних засобів у випадку, якщо при його придбанні був здійснений розрахунок у грошовій формі, формується з урахуванням норм п. 8 - 9 П(С)БО 7.
Первісна вартість об’єкта основних засобів, при придбанні яких були здійснені розрахунки в не-грошовій формі (у т.ч. отриманих як внесок до статутного капіталу й у вигляді подарунка), визначається з урахуванням п. 10-13 П(С)БО 7.
4. Амортизація основних засобів (за винятком МНМА) здійснюється із застосуванням податкового методу нарахування амортизації.
5. Амортизація МНМА нараховується в розмірі 100 % вартості такого об’єкта в першому місяці його відпуску зі складу в експлуатацію.
6.Матеріальні активи з терміном корисного використання менше одного року, незалежно від їх первісної вартості, обліковуються як малоцінні швидкозношувані предмети (МШП).
7. Одиницею бухгалтерського обліку запасів уважати їх найменування.
Одиницею бухгалтерського обліку запасів може бути однорідна група запасів (п. 7 П(С)БО 9 „Запаси”).
8. Первісну вартість запасів у бухгалтерському обліку формувати з урахуванням п. 10 - 13 П(С)БО 9.
9. Транспортно-заготівельні витрати, пов’язані з придбанням запасів, відносять на вартість тих запасів, у зв’язку з придбанням яких ці витрати понесені.
Відповідно до п. 9 П(С)БО 9 сума транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ) може обліковуватися на окремому субрахунку з подальшим розподілом.
10. При списанні запасів та їх реалізації оцінку здійснювати за методом собівартості перших за часом надходження (ФІФО).
11. Дебіторську заборгованість визнавати активом у випадку, якщо існує упевненість в отриманні економічних вигод при її погашенні.
12. У балансі підприємства дебіторську заборгованість за товари, продукцію, роботи, послуги та іншу поточну дебіторську заборгованість відображати за чистою реалізаційною вартістю, яка визначається як різниця між сумою дебіторської заборгованості та сумою резерву сумнівних боргів.
Величину резерву сумнівних боргів визначати на підставі класифікації дебіторської заборгованості за термінами її непогашення.
13. З метою рівномірного розподілу затрат протягом звітного року створити на підприємстві резерв для забезпечення оплати відпусток. Суму забезпечення нараховувати щомісяця як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотка, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці. Отриману суму збільшувати на відсоток відрахувань до фондів обов’язкового страхування.
14. Доходи в бухгалтерському обліку відображати з урахуванням норм, установлених П(С)БО 15 „Доходи”.
Дохід від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнавати в момент відвантаження її покупцям з дотриманням вимог п. 8 П(С)БО 15.
15. Витрати в бухгалтерському обліку відображати з урахуванням норм, установлених П(С)БО 16 „Витрати”.
Застосовувати комбінований попроцесний метод обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості налагоджувально-монтажних робіт, встановити ліміт матеріальних витрат.
З метою обліку витрат на виробництво, встановити такий перелік постійних та змінних загальновиробничих витрат:
Постійні - основна і додаткова заробітна плата та відрахування на соціальні заходи; витрати на опалення, освітлення, водопостачання; інші послуги сторонніх організацій на утримання виробничих приміщень; операційна оренда приміщень; амортизація основних засобів; витрати на поточний ремонт та технічне обслуговування обладнання; витрати на перевезення виробничого персоналу.
Змінні: втрати, пов’язані з енергозабезпеченням виробничого процесу, електроенергія.
Загальновиробничі витрати повністю відносити в обліку до виробничої собівартості.
Бухгалтерський облік в управлінні вести силами бухгалтерії, керованої головним бухгалтером, який безпосередньо підпорядковується начальнику управління (директору).
Бухгалтерський облік ведеться на основі „Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, забов’язань та господарських операцій”, Інструкції №291 з використання Плану рахунків, використовуючи журнально-ордерну форму обліку з елементами комп’ютерної обробки документів.
Наказом затверджений робочий план рахунків бухгалтерського обліку. Для забезпечення необхідної деталізації облікової інформації головний бухгалтер вправі вводити додаткові субрахунки.
На підприємстві затверджений перелік осіб, які мають право підпису первинних документів та підзвітних осіб, які відповідають за матеріальні цінності, їх склад доведений до всіх структурних підрозділів. Вказані особи несуть відповідальність за достовірність виписаних документів, своєчасність їх та передачі у бухгалтерію згідно графіку документообігу.
1.3. Аналіз фінансового стану підприємства
Для зручності аналізу фінансового стану будь-якого підприємства необхідно розрахувати ряд показників на основі фінансової звітності (додаток).
Платоспроможність підприємства. Це здатність підприємства впевнено сплачувати всі свої боргові зобов’язання згідно з встановленими строками або відповідно до договірних умов. Крім аналізу платоспроможності підприємства слід також звернути увагу на його ліквідність.
Ліквідність —це спроможність підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів по мірі настання їхнього терміну.
З метою оцінки ліквідності балансу активи та пасиви підприємства необхідно згрупувати в залежності від рівня ліквідності (табл. 1.1.)
Таблиця 1.1
Групування активів підприємства
Групи
Умовне
позначення
Сума рядків
балансу
Характеристика
Високоліквідні
А1
Р220-Р240
Грошові кошти і поточні фінансові інвестиції
Швидколіквідні
А2
Р150-Р210
Дебіторська заборгованість, яка буде погашена за умовами договорів
Повільноліквідні
А3
Р100-Р140,
Р250
Запаси (сировина й матеріали, незавершене виробництво тощо) та інші оборотні активи (зокрема, дебіторська заборгованість, строк
сплати якої минув)
Важколіквідні
А4
РО80
Активи, що передбачено використовувати більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує рік)
Групування пасивів подане у табл..1.2.
Таблиця 1.2
Групування пасивів підприємства
Групи
Умовне
позначення
Сума рядків
балансу
Характеристика
Найбільш
термінові
П1
Р530-Р610
Поточні зобов’язання за розрахунками
Короткострокові
П2
Р500-Р520
Короткострокові кредити
та позикові кошти
Довгострокові
П3
Р480
Довгострокові зобов’язання
Постійні
П4
Р380,Р430
Зобов’язання перед власниками
з формування власного кашталу
Аналіз фінансово-господарської діяльності, стану активів та зобов’язань в ринкових умовах відіграє важливу роль, оскільки, від результатів фінансової діяльності підприємства залежить як успішне виконання ним запланованих завдань, так і його функціонування загалом. Завданням фінансового аналізу є визначити фінансовий стан, з’ясувати можливості підвищення ефективності роботи підприємства за допомогою раціональної фінансової політики; оцінити напрями розвитку підприємства, виходячи з потреби у фінансових ресурсах. Головною фінансового аналізу є своєчасне з’ясування і виправлення недоліків у фінансовій діяльності підприємства та знаходження резервів покращення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.
Основними джерелами для проведення аналізу є фінансова звітність ПП „ХХХ” за 2008-2010 рр.
Загальна вартість майна підприємства дорівнює підсумку активу балансу: на кінець 2009 р. —1508,0 тис. грн. ; на кінець 2010 р. — 1623,3 тис. грн. Отже, вартість майна ПП „ХХХ” за аналізований період має тенденцію до зростання: у 2009р. — збільшилась на 452,8 тис. грн. порівняно з попереднім періодом, а в 2010 р. збільшилось на 115,2 тис. грн.порівняно з 2009 р., що свідчить про розширення господарського обороту і являється позитивним моментом.
В структурі сукупних активів підприємства протягом аналізованого періоду найбільшу частку займають необоротні активи (на кінець 2010 р. частка необоротних активів становила 52,7%).
Слід відмітити, що частка необоротних активів у структурі активів підприємства збільшилась. Така структура активів пов’язана насамперед із високою чутливістю до зміни виручки від реалізації продукції. При цьому слід зазначити, що збільшення необоротних активів є наслідком прискорення оборотності оборотних засобів, що позитивно характеризує діяльність підприємства.
Вартість оборотних активів підприємства у 2009 р. — зросла на 106,3 тис. грн., а в 2010р. — на 135,1тис. грн.
Частка оборотних активів у структурі активів підприємства у 2008 р. зменшилась, що свідчить про зменшення виробництва.
Основним джерелом формування майна підприємства є власний капітал, який у структурі майна займає найбільшу частку: на кінець 2008 р. — 93,0 %. на кінець 2009 р. — 93,68 %; на кінець 2009 р. — 98,0 %.
Частка власного капіталу в структурі майна підприємства протягом аналізованого періоду зростає: у 2008р. та 2009 р. — 0,93%, у 2010р.— 0,98%.
У 2010 р. ефективна робота підприємства проявилась у збільшенні нерозподіленого прибутку на 194,2тис.грн., а в 2009 р.нерозподілений прибуток зріс порівняно з попереднім періодом на 423,2 тис.грн.
Таким чином, в цілому зміни майнового стану ПП „ХХХ” за 2008-2010 рр. є позитивними.
Використовуючи дані фінансової звітності ПП „ХХХ” за 2008-2010 роки, розрахуємо основні фінансово-економічні показники його діяльності.
Фінансовий аналіз — це процес дослідження фінансового стану й основних результатів фінансової діяльності підприємства з метою виявлення резервів подальшого підвищення його ринкової вартості й забезпечення ефективного розвитку.
Аналіз дає можливість оцінити: фінансове положення компанії; майновий стан підприємства; ступінь підприємницького ризику (можливість погашення зобов’язань перед третіми обличчями); достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвестицій; здатність до нарощування капіталу; раціональність використання позикових засобів; ефективність діяльності компанії.
Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства – це стабільність (стійкість) його діяльності, яка пов’язана насамперед із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем залежності від від кредиторів та інвесторів.
Проведемо аналіз фінансової стабільності ПП „ХХХ” (табл.1.3).
Чим вищий коефіцієнт фінансової незалежності (автономії), тим стійкішим є фінансовий стан і підприємство більш незалежне від зовнішніх кредиторів.
На досліджуваному підприємстві найвище значення коефіцієнта фінансової незалежності спостерігається у 2009 р., однак у кожному з наведених років це значення є більшим від нормативного, що свідчить про перевагу частки власних коштів у фінансуванні підприємства.
Таблиця 1.3
Показники фінансової стабільності ПП „ХХХ” за 2008-2010 рр.
Назва показника
Формула розрахунку
Нормативне значення
Роки
2008
2009
2010
Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)
р.380 ф. №1/р.640 ф.№1
>0.5
0,93
1,33
0,98
Коефіцієнт фінансової залежності
р. 640ф. №1/р. 380 ф.№1
<2
1,06
0,74
1,01
Коефіцієнт фінансового ризику
(р. 430ф. №1+ р.480ф. №1+ р.620ф. №1+ р. 630ф.№1)/р.380ф. №1
<1
0,06
0,06
0,01
Коефіцієнт маневреності власного капіталу
(р. 260ф. №1- р. 620ф. №1)/ р. 380ф. №1
Середньо-галузеве
0,37
0,37
0,46
За досліджуваний період простежується незначне зниження коефіцієнта фінансового ризику. Теоретично таке зниження свідчить про зменшення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів.
З наведених в табл.1.3 розрахункових даних ми можемо простежити збільшення значення коефіцієнта маневреності власного капіталу протягом 2008-2010 рр., що є позитивним моментом, оскільки свідчить про збільшення частини власного оборотного капіталу, про підвищення гнучкості у використанні власних коштів підприємства.
Наведені показники відповідають критеріям відповідності нормативних значень, що дає підстави стверджувати про належний рівень стабільності ПП „ХХХ”.
Не менш важливим у порівнянні з показником фінансової стабільності є показник ліквідності підприємства, який характеризується розрахунковими коефіцієнтами, наведеними у табл. 1.4.
Значення загального коефіцієнта ліквідності показує здатність підприємства погасити всі свої зобов’язання. Як видно з наведених в табл. 1.4 даних, значення згаданого показника суттєво перевищує нормативне значення, що свідчить про належний рівень платоспроможності підприємства. Зростання коефіцієнтів ліквідності протягом аналізованого періоду свідчить про позитивну характеристику підприємства в плані його платоспроможності.
Таблиця 1.4
Показники платоспроможності підприємства за період 2008-2010 рр.
Назва показника
Формула розрахунку
Нормативне значення
Роки
2008
2009
20010
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
(р.220 ф. №1+ р.230 ф. №1+ р.240 ф. №1)/ р.620 ф.№1
0,2÷0,35
0,09
1,42
16,92
Коефіцієнт проміжної ліквідності
(р.260 ф. №1- р.100 ф. №1- р.110 ф. №1- р.120 ф. №1)/ р.620 ф.№1
0,8÷0,9
5,67
5,67
33,95
Загальний коефіцієнт ліквідності
(р. 260ф. №1+ р.270ф. №1)/ (р. 480ф. №1+ р.620ф.№1+р.630ф.№1)
>1
6,56
6,564
44,09
Розрахунок показників ділової активності підприємства представлений у табл. 1.5. Результат проведених розрахунків можна стверджувати, що виручка від реалізації продукції у 2008 р. зросла.
Збільшення коефіцієнта оборотності активів у 2009 р. свідчить про покращення активності використання підприємством всіх наявних ресурсів.
Таблиця 1.5
Показники ділової активності підприємства за період 2008-2010 рр.
Назва показника
Формула розрахунку
Роки
2008
2009
2010
Коефіцієнт оборотності активів
р.030 ф. №2/((к.3 р.280 ф.№1+ к.4 р.280 ф.№1)/2)
0,34
0,48
0,36
Коефіцієнт оборотності власного капіталу
р.030 ф. №2/((к.3 р.380 ф.№1+ к.4 р.380 ф.№1)/2)
0,37
0,31
0,36
Фондовіддача
р.030 ф. №2/((к.3 р.030 ф.№1+ к.4 р.030 ф.№1)/2)
0,68
0,89
0,72
Продуктивність праці
р.030 ф. №2/ середня чисельність працівників (48 чол.)
9,14
10,12
12,20
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості
р.030 ф. №2/((к.3 р.210 ф.№1+ к.4 р.210 ф.№1)/2)
1,21
1,07
1,98
Коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості
((к.3 р.210 ф.№1+ к.4 р.210 ф.№1)/2)/ р.030 ф. №2
0,82
0,93
0,504
Збільшення коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості у 2010 р. є результатом оборотних коштів, вкладених у розрахунки. У 2010 р. простежується зростання показника продуктивності праці, який характеризує ефективність використання підприємством трудових ресурсів за одиницю часу.
Збільшення показника фондовіддачі свідчить про збільшення виручки від реалізації, що припадає на 1 гривню вартості основних засобів. Така картина свідчить про позитивні тенденції в діяльності ПП „ХХХ”.
Негативною є тенденція до зменшення у 2009 р. коефіцієнта оборотності власного капіталу. Згідно наведеної формули цей коефіцієнт визначається як частка від ділення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції до середньої вартості власних ресурсів (власного капіталу) підприємства. Він показує, кількість оборотів власного капіталу за відповідний період і характеризує обсяг реалізованої продукції, що припадає на 1 гривню власних ресурсів, вкладених у діяльність підприємства.
За останній звітний період значення коефіцієнта оборотності власного капіталу становила 0,36. Це означає, що середня вартість власного капіталу у звітному періоді приймала участь у формуванні виручки від реалізації 0,36 раза.
Чим вищим є значення даного коефіцієнта, тим ефективніше використовується вкладений у підприємство капітал.
Як бачимо з наведених вище табличних даних, ПП „ХХХ” за останні роки є платоспроможним та фінансово стійким, оскільки значення всіх показників відповідають оптимальним. Тобто, можна з впевненістю сказати, що дане підприємство є фінансово стабільним.
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ПО ОСНОВНИХ ДІЛЯНКАХ ОБЛІКУ НА ПІДПРИЄМСТВІ
2.1. Облік основних засобів та нематеріальних активів
Основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)[7].
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку „Основні засоби”.
До основних засобів у ПП „ХХХ” відносяться матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року, а первісна вартість яких більша за 1000 грн.
Обліковою одиницею бухгалтерського обліку основних засобів вважається об’єкт основних засобів. На даному підприємстві таким є виробнича лінія.
Нарахування амортизації за основними засобами у ПП „ХХХ” здійснюється по нормах і методах, передбачених податковим законодавством (податковий метод). Згідно цього основний засіб, що є на балансі у підприємства, відноситься до ІІ групи основних засобів «Машини та обладнання». Отже, розмір амортизації становитиме 10% від залишкової вартості.
Облік основних засобів ведеться на рахунку 10 „Основні засоби”.
Рахунок 10 „Основні засоби” призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об’єктів інвестиційної нерухомості.
Щодо аналітичного обліку, то він ведеться у розрізі об’єктів основних засобів.
Щодо документування операцій з обліку основних засобів, то воно оформляється первинними документами, що визначені наказом Міністерства статистики України „Про затвердження типових форм первинного обліку” №352
Що стосується операцій з основними засобами у ПП „ХХХ”, то доцільно сказати, що з часу оприбуткування основних засобів було проведено ремонтні роботи у 2008 році.
Ремонт основних засобів на даному підприємстві обліковується на рахунку 15.6 „Ремонт виробничої лінії”.
Кількість і суми товарно-матеріальних цінностей, які були списані на ремонт, відображено у акті на списання. Також витрачання товарно-матеріальних цінностей на ремонт можна визначити, провівши аналіз картки рахунку 15.6 за потрібний нам період.
Картка рахунку 10 „Основні засоби” показує збільшення балансової вартості основних засобів.
Вибуття основних засобів може відбуватися внаслідок: продажу, ліквідації, безоплатної передачі іншим підприємствам, обміну на інші активи, внеску до статутного капіталу інших підприємств.
2.2. Облік грошових та розрахункових операцій
Грошові кошти у ПП „ХХХ” можуть зберігатися на рахунках у банку.
Основним нормативним документом, що регулює правила ведення розрахунків готівкою, є Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке прийняте Постановою Правління Національного банку України від 15 лютого 2004 року № 637.
Грошові кошти - це готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.
Готівка може надходити з трьох джерел:
з банківського рахунку;
від підзвітних осіб;
у вигляді виручки.
Для обліку готівки в плані рахунків передбачено активний рахунок 30 „Каса”.
За дебетом рахунку відображають надходження готівкових коштів, а по кредиту — їх використання.
Аналітичний облік можна вести за окремими касирами та в розрізі видів валют.
Рахунок 33 „Інші кошти” призначений для узагальнення інформації про наявність та рух грошових документів, які знаходяться в касі підприємства (поштових марок, марок гербового збору, сплачених проїзних документів, сплачених путівок до санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку тощо), та про кошти в дорозі.
По дебету рахунку 33 „Інші кошти” відображається надходження грошових документів до каси підприємства та коштів в дорозі, по кредиту — вибуття грошових документів та списання коштів у дорозі після їх зарахування на відповідні рахунки.
Аналітичний облік грошових документів ведеться за їх видами.
Поточні рахунки відкриваються суб’єктам підприємницької діяльності для зберігання коштів і здійснення всіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України.
Облік операцій на рахунках в банку ведеться на рахунку 31 „Рахунки в банках”. По дебету рахунку 31 відображають надходження грошових коштів, а по кредиту — їх використання.
Для визначення суми коштів, які зберігаються на поточному рахунку, призначена виписка банку.
У виписці зазначені надходження та видача грошових коштів по операціях. На нашому підприємстві має місце такий документ як авансовий звіт.
З його допомогою можна прослідкувати видачу готівки та проконтролювати її повернення, оскільки авансовий звіт містить інформацію, на які потреби були витрачені кошти.
2.3. Облік виробничих запасів
Запаси-це матеріальні ресурси (засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання.
Основними завданнями обліку виробничих запасів є:
1) правильне та своєчасне документальне оформлення всіх операцій з руху матеріальних цінностей;
2) виявлення та відображення витрат, пов’язаних з їхньою заготівлею;
3) контроль за надходженням, заготівлею матеріальних цінностей, їх зберіганням;
4) одержання точних відомостей про залишки запасів, що знаходяться на складах і В коморах;
5) правильне та своєчасне виявлення запасів, які не використовуються на підприємстві та підлягають реалізації.
Облік виробничих запасів як основи виробництва продукції у ПП „ХХХ” має певні особливості. Відповідно до облікової політики підприємства визнання та первісну оцінку запасів (матеріалів, сировини, палива, комплектуючих виробів, товарів) потрібно здійснювати залежно від шляхів надходження запасів на підприємство: придбані за плату, виготовлені власними силами, внесені до статутного капіталу, одержані безоплатно, придбані у результаті обміну на подібні та неподібні запаси згідно з П(С)БО 9 „Запаси”.
Обліковою одиницею бухгалтерського обліку запасів у ПП „ХХХ” слід вважати найменування запасів. Такими, наприклад, є дріт мідний, пластикат, розчинник і т.п.
Оцінку запасів при вибутті підприємство здійснює за методом середньозваженої собівартості. Підприємству цей метод найбільш підходить, адже для виробництва потрібна велика кількість запасів, що їх постачають різні підприємства. А отже і ціна не є стабільною. Тому найраціональнішим буде визначити середню ціну, за якою потім списується собівартість запасів.
Облік виробничих запасів здійснюється за такими напрямками: кількісний і вартісний облік; облік заготівлі і придбання матеріалів та розрахунків з з покупцями.
Виробничі запаси, які надходять на підприємство, оприбутковуються матеріально відповідальними особами (завідувачами складами, комірниками та іншими особами).
у ПП „ХХХ” матеріально відповідальною особою є посада комірника. Відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність цей працівник зобов’язаний вести облік, складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та залишки довірених йому матеріальних цінностей, а також брати участь у інвентаризації довірених йому запасів, тобто сприяти збереженню матеріалів.
Характерною особливістю запасів на складі є відсутність матеріальних ярликів, оскільки номенклатура є не настільки великою, щоб оформляти їх.
Оприбуткування виробничих запасів матеріально відповідальною особою здійснюється на підставі товарно-транспортних накладних.
Для скорочення обсягів роботи дозволяється замість виписування прибуткових ордерів оформляти приймання запасів способом відміток (штамп) відповідальної особи на супроводжувальних документах. Саме за таким принципом і діє ПП „ХХХ”. Це значно полегшує роботу як матеріально відповідальної особи, так і бухгалтера, адже надходження матеріалів є значним і частим.
Приймання запасів від власних підрозділів підприємства (невикористаних матеріалів, відходів оформляється накладними на внутрішнє переміщення матеріалів (ф. № М-11).
На підприємстві має місце такий документ як акт на списання товарно -матеріальних цінностей. Цей акт відображає списання товарно-матеріальних цінностей на виробництво.
На практиці за невеликої кількості номенклатурних номерів запасів можуть застосовуватися матеріальні звіти, в яких матеріально відповідальні особи відображають дані про залишки і рух запасів у розрізі номенклатурних номерів, але тільки в кількісних вимірниках, а бухгалтерія після перевірки цих даних на підставі первинних документів обчислює вартість цих запасів. У результаті такого обліку відпадає необхідність у веденні оборотних відомостей.
Для накопичення інформації про наявність і рух виробничих запасів відкривається дев’ять субрахунків.
За дебетом рахунка 20 „Виробничі запаси” і відповідних субрахунків відображаються дані про надходження запасів з різних джерел (від постачальників, підзвітних осіб, власного виробництва, засновників підприємства тощо).
За кредитом цього рахунка та його субрахунків відображається інформація про вибуття (списання) запасів на різні цілі (виробництво та інші внутрішньогосподарські потреби, відпускання на сторону), а також суми уцінки виробничих запасів.
Бухгалтерські проведення зі списання запасів (кредит рахунка 20) відображають у журналі № 5.
Облік виробничих запасів за синтетичними рахунками (або субрахунками) ведеться у Відомості 5.1 за центрами відповідальності (матеріально відповідальними особами, місцями зберігання) та місцями витрат (синтетичними рахунками або субрахунками обліку витрат). У Відомості визначаються сума і рівень транспортно-заготівельних витрат, а також фактична собівартість витрачених запасів, якщо застосовується метод оцінки вибуття запасів за середньозваженою собівартістю.
Записи у Відомість 5.1 проводять на підставі документів (звітів), в яких узагальнені надходження до матеріально відповідальних осіб виробничих запасів та їх витрачання, вибуття з відповідних місць зберігання за звітний місяць.
У графі 2 видаток показується групуванням за кореспондуючими рахунками (субрахунками, статтями). Суми внутрішнього обороту виробничих запасів за місяць виділяються окремими сумами і мають бути між собою рівними.
2.4. Облік праці та зарплати
Основні положення з оплати праці визначені Кодексом законів про працю України. Питання державного і договірного регулювання оплати праці визначається також Законом України „Про оплату праці” № 108/95-ВР від 24.03.1995 р. та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із Законом У країни „Про оплату праці” заробітна плата — це винагорода, обчислена переважно у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
На кожному підприємстві, організації виникає необхідність оцінити і оплатити результати праці, включивши згодом витрати на оплату праці до вартості продукції. Документування господарських операцій повинно забезпечити одержання своєчасної та об’єктивної інформації про чисельність працівників, використання робочого часу, виробіток продукції і розрахунки щодо оплати праці.
12.10.2015 00:10-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора