Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
відповіді
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
О
Факультет:
УІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Готова модульна робота
Предмет:
експериментальна психологія
Варіант:
2 11
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Білет 2
Методологія науки. Принципи наукового мислення.
Методологія науки — система принципів побудови та способів організації наукового дослідження. В прямому перекладі методологія — шлях наукового пізнання. Методологія виконує такі функції:
визначає способи здобуття наукових знань, які відображають
динамічні процеси та явища;
направляє, передбачає особливий шлях, на якому досягається певна
науково-дослідницька мета; забезпечує всебічність отримання інформації щодо процесу чи явища,
що вивчається;
допомагає введенню нової інформації до фонду теорії науки;
забезпечує уточнення, збагачення, систематизацію термінів і понять у
науці;
• створює систему наукової інформації, яка базується на об’єктивних
фактах, і логіко-аналітичний інструмент наукового пізнання.
Наукова парадигма (При плануванні експериментів дослідник орієнтується наті форми та способи організації наукового знання (наукову
парадигму), які є провідними, однак при цьому враховує їх
адекватність досліджуваному явищу);
Індуктивно_дедуктивне мислення(Початок експерименту — формулювання індуктивного висновку про особливості каузального зв’язку між явищами, для перевірки якого дедуктивним шляхом висувається експериментальна гіпотеза);
Гіпотетичне мислення(Обов’язковим етапом експериментального дослідження є висунення гіпотез — наукових припущень про особливості причинно-наслідкового зв’язку між явищами);
Принцип валідності наукових висновків(Експеримент та його висновки є науково цінними за умовисвоєї валідності — внутрішньої узгодженості, правильностіта можливості узагальнення. Валідність забезпечується
адекватним плануванням та інтерпретацією результатів);
Принцип об’єктивності(При плануванні та проведенніексперименту, з метою подолання суб’єктивних факторів, дослідник орієнтується на наукові норми,обирає адекватні експериментальніплани та використовує суворі
методи контролю змінних в експерименті);
Принцип інструментальної адекватності (Метод дослідження психічної реальності має бути чітко вивіреним, деонтологічно
відповідним, таким, що відповідає потребам дослідження, не спотворює його предмет та не впливає на результати).
Етичні аспекти психологічних досліджень.
Основні «етичні» документи в психології — кодекси професійної
етики, в яких систематизовано основні етичні вимоги до діяльності
психолога.
Етичні правила психологічних досліджень:
«Планування психологічних досліджень передбачає дотримання таких
умов: визначення об’єкта дослідження; чітке й однозначне формулювання
його мети і завдань; встановлення контингенту обстежуваних; прогнозування
можливостей використання одержаних результатів.
«Психолог забезпечує цілковиту надійність результатів, відповідає за
рішення, які приймають офіційні особи на основі його висновків та
, запобігає можливим помилкам у діяльності непрофесіоналів...».
«Психолог зводить до мінімуму ризик ненавмисного негативного впливу на тих, хто бере участь в експерименті».
«Психолог заздалегідь інформує клієнтів про право відмовитися від участі в дослідженні».
Етичні принципи і правила психологічних досліджень за участю людей
«... при проведенні дослідження психолог поважає почуття
гідності та оберігає добробут учасників дослідження...». «При плануванні дослідження дослідник несе відповідальність за ретельну перевірку його етичності».
«... дослідник та учасники на початку роботи досягають прямої і
однозначної домовленості, в якій зазначаються обов’язки і відповідальність
сторін».
«Дослідник поважає право кожної людини відмовитись від участі у дослідженні або вийти з нього в будь-який час».
«Дослідник вживає заходів щодо захисту учасника від будь-якого
фізичного чи психологічного дискомфорту, незручностей або загроз, які
можуть мати місце в дослідницьких процедурах».
«... дослідник надає учаснику інформацію про характер дослідження і намагається усунути усі можливі непорозуміння».
«Якщо дослідницькі процедури приводять до небажаних
наслідків для конкретного досліджуваного, дослідник бере на себе обов’язки
встановити та усунути або виправити ці наслідки, в тому числі і довготривалі».
«Інформація про учасників, що отримана під час дослідження, є
конфіденційною...».
Згода на участь у психологічному дослідженні — етично-правовий
документ, який регулює стосунки між психологом та учасником
експерименту в процесі дослідницької роботи. У документі має
використовуватися лише чітка і прозора термінологія, зрозуміла учасникам.
Згода має містити інформацію про мету дослідження, його тривалість,
характер та наслідки дослідницьких впливів, права і обов’язки сторін, межі
конфіденційності, також фіксувати право учасників на відмову від участі у
дослідженні та виходу із нього. Функції: інформативна, організаційна, етично-правова.
3)Бесіда, інтерв’ю, анкетування.
Анкетування— діагностичний метод збирання соціально-психологічних даних шляхом проведення опитування в письмовій формі за допомогою заздалегідь підготовлених бланків. Розпочинається анкетування з ретельної підготовки анкети, що передбачає: аналіз теми, виокремлення проблем анкетування; розроблення пробної анкети з більшістю відкритих питань; пілотажне анкетування та аналіз його результатів; уточнення формулювань інструкцій і змісту питань; анкетування; узагальнення та інтерпретацію результатів, підготовку звіту. Існують різні критерії класифікації питань анкети: 1. Залежно від форми відповіді питання класифікують на закриті, напівзакриті і відкриті. 2. Відповідно до способу формулювання питання можуть бути прямими і непрямими. 3. За функцією питання анкети класифікують на інформаційні (основні), питання-фільтри(анкета в анкеті) і контрольні (уточнюючі).
Композиція анкети:
Анкета починається з короткого вступу-звертання до респондента, де
вказано тему, мету опитування, організацію або особу, яка його здійснює,
повідомлено про конфіденційність інформації. Після цього наведено
інструкцію щодо заповнення бланка. Перші питання анкети мають зацікавлювати респондентів і бути легкими, їх
називають питаннями-контактерами. Після цих питань ставлять складніші, що становлять основний зміст анкети. У завершальній частині бланка знову подають легкі питання, оскільки увага респондентів послаблюється, а втома посилюється. Залежно від кількості одночасно опитуваних осіб анкетування може бути індивідуальним або груповим. При індивідуальному опитуванні анкети роздають на робочих місцях або за місцем проживання респондентів, а час повернення їх обговорюють напередодні. Воно передбачає проведення бесід, усне опитування з метою вивчення думки спеціалістів щодо певного питання. Групове анкетне опитування допомагає швидко зібрати значний обсяг інформації. Проте на відповіді людини діє ефект групи, а саме опитування частково перетворюється на явище громадського життя опитуваної групи, обговорення і переживання нею проблем, порушених у дослідженні. Цей чинник психологи можуть навмисно використовувати для розв'язання проблемних ситуацій, що виникають у групі, привертання уваги до питань, які їх цікавлять. Анкетне опитування може відбуватися в очній або заочній формі. За очного анкетування встановлюється безпосередній контакт дослідника з респондентами: він роздає анкети, пояснює правила їх заповнення, а також мету і завдання дослідження. Заочними формами анкетування є поштове та пресове опитування.
Бесіда в психології — емпіричний метод одержання інформації на основі вербальної (словесної) комунікації. Цей метод досить широко використовується в різних сферах психології: соціальній, медичній, дитячій та ін. Специфічними видами бесіди можуть бути такі:
"введення в експеримент", метою якого є настроювання співрозмовника на характер експерименту та перелік основних дій і діяльностей, передбачених експериментом, надання інструкції перед кожним з виконуваних циклів дій та елементів експерименту;
"експериментальна бесіда" як форма емпіричної взаємодії використовується в тих експериментальних ситуаціях, де кожний окремий елемент діяльності передбачає повну змістову завершеність попереднього, а отже, контакт експериментатора з піддослідним як "підбиття підсумків" є необхідним елементом дослідження;
"клінічна бесіда" — форма емпіричної взаємодії психолога з пацієнтом у ситуації індивідуального консультування або, власне, в психотерапевтичній ситуації. Автобіографічна бесіда дозволяє виявити життєвий шлях людини і застосовується в рамках біографічного методу.Розрізняють керовану і некеровану бесіду. Керована бесіда проводиться з ініціативи психолога, він визначає і підтримує основну тему розмови. Некерована бесіда частіше виникає з ініціативи респондента, а психолог лише використовує отриману інформацію в дослідницьких цілях.
Інтерв'ю в психології виступає способом отримання соціально-психологічної інформації за допомогою усного опитування.
Існує кілька класифікацій інтерв'ю за різними критеріями:
1. За частотою проведення інтерв'ю розрізняють: - одноразове інтерв'ю ; — багаторазове (панельне) інтерв'ю.
2. За метою дослідження виокремлюють такі види інтерв'ю - дослідницьке інтерв'ю;— діагностичне інтерв'ю;— клінічне інтерв'ю.
3. За формою спілкування інтерв'ю поділяють на:
- вільне інтерв'ю. Воно не регламентоване формою, тобто дослідник має змогу самостійно змінювати спрямованість, порядок і структуру питань, дбаючи про необхідну ефективність процедури; - стандартизоване інтерв'ю. Це опитування за чітко розробленою, однаковою для всіх респондентів схемою. За формою наближене до анкети із закритими питаннями Інтерв'юеру не можна змінювати формулювання або порядок питань, ставити нові. - напівстандартизоване інтерв'ю. Ґрунтується на використанні двох обов'язкових питань, на які має відповісти кожен респондент.
4. Залежно від тривалості інтерв'ю класифікують на:
- глибинне (клінічне, тривале, інтенсивне) інтерв'ю (з'ясування причин соціальної поведінки, установок, мотивів тощо);- терапевтичне інтерв'ю(спрямованене стільки на отримання інформації, скільки на те, щоб дати змогу респонденту розповісти про свої неприємності, відчути твою значущість, допомогти розібратися в самому собі, досягти саморозуміння);— фокусоване (короткочасне) інтерв'ю (його метою є отримання інформації про певні аспекти особливої ситуації або події, яку пережив респондент).
5. З огляду на поведінку інтерв'юера виокремлюють:- «м'яке» інтерв'ю (інтерв'юер прагне досягти довіри опитуваного, демонструє повагу до нього);- «жорстке» інтерв'ю (інтерв'юер поводиться зухвало, демонструючи швидше техніку допиту).
6. Залежно від способу спілкування інтерв'юера та респондента розрізняють: — особисте інтерв'ю (інформацію отримують під час безпосереднього спілкування з респондентом);— опосередковане (коли застосовують такі технічні засоби, як телефон, магнітофон, телебачення).
7. За жорсткістю спрямування інтерв'ю поділяють на:— неспрямоване інтерв'ю (спонтанність розмов на теми, обрані респондентом);— спрямоване інтерв'ю (інтерв'юер ставить ретельно підготовлені заздалегідь питання.
27.10.2015 21:10-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора