Міністерство освіти і науки України
Національний університет «Львівська політехніка»
Інститут економіки і менеджменту
Кафедра теоретичної та прикладної економіки
Наукова робота
З дисципліни «Макроекономіка»
На тему:
«Дослідження макроекономічних чинників Вінницької області»
Варіант №28
Зміст
Вступ
Загальна характеристика Вінницької області
3.1. Завдання 1. Валовий регіональний продукт (ВРП)
3.2. Завдання 2. Зайнятість населення
3.3. Завдання 3. Безробіття
3.4. Завдання 4. Кон'юнктура ринку праці
3.5. Завдання 5. Індекс споживчих цін
3.6. Завдання 6. Зовнішньоекономічна діяльність
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Макроекономічні показники, їх вивчення, контроль за ними, та їх регулювання, виявлення факторів, які впливають на той чи інший показник і його величину, є головним і найважливішим завданням теорії і практики господарювання. Економіку як систему, її функціонування, проблеми в ній, оцінюють за чітко визначеними макроекономічними показниками, які дозволяють проаналізувати вплив кожного з них на економіку, стан, динаміку її розвитку. Кожен макроекономічний показник показує свій вплив на економіку як на цілісну систему, показує свій стан, недоліки, прорахунки у стратегії.
Для аналізування економіки ми використовуємо багато показників, найголовніші з яких є:
Валовий регіональний продукт (ВРП), який характеризує обсяг виробництва в області і його частку до обсягу виробництва в країні загалом, рівень розвитку регіону;
Зайнятість, яка характеризує використання трудових ресурсів;
Безробіття, яке показує величину незадоволеного попиту на робочі місця;
Кон’юнктура ринку праці, яка характеризує співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили;
Індекс споживчих цін, який показує динаміку зміни рівня цін на товари і послуги;
Зовнішньоекономічна діяльність, що характеризує величину та співвідношення обсягів імпорту та експорту;
В даній науковій роботі ми будемо аналізувати зміни кожного з вищевказаних показників у Вінницькій області протягом останніх років.
Загальна характеристика Вінницької області
Вінницька область - область у Центральній Україні. Утворена 27 лютого 1932 року. Обласний центр — місто Вінниця. Розташована на правобережжі Дніпра в межах Подільської височини.
Площа: 26513 км2
Населення: 1607695
Густота населення: 61,7 осіб/км2
На заході межує з Чернівецькою та Хмельницькою, на півночі з Житомирською, на сході з Київською, Кіровоградською та Черкаською, на півдні з Одеською областями України та з Республікою Молдова, в тому числі частина кордону приходиться на невизнане Придністров'я.
Адміністративний центр області — місто Вінниця.
Географія: Область займає майже 4,5% території України. На південному заході Вінниччини, по річці Дністер, на ділянці 202 кілометри проходить державний кордон з Республікою Молдова. Вінницька область лежить у межах лісостепової зони. На території області поширені ліси з дуба, граба, липи, ясена, клена, в'яза. Ґрунт в основному опідзоленний (близько 65%). На північному сході області переважають чорноземи, в центральній частині — сірі, темно-сірі, світло-сірі, на південному сході і в Придністров'ї — глибокі чорноземи і опідзоленні ґрунти. Більш 70% території області зорано.
Демографія: Чисельність населення на 1 квітня 2013 року наявне 1624523, міське — 815451, сільське — 809072, постійне — 1617438, міське — 806445, сільське — 810993. Станом на 5 грудня 2001 року, на час останнього перепису, населення Вінницької області становило 1 млн 772,4 тисяч чоловік, з них 818,9 тисяч — міське, 953,5 тисяч — сільське. Кількість сільського населення є найбільшою серед областей України. В області проживають представники 92 національностей, серед яких 91,5% становлять українці, 5,9% — росіяни, 1,4% — євреї, 0,4% — поляки, 0,26% — білоруси, 0,2% — молдовани.
Соціальна сфера: Станом на 2011 рік на Вінничині працювало 973 школи, де навчалося 160 тисяч школярів. Зараз працює 947 загальноосвітніх навчальних закладів, а туалет є лише в приміщенні 735 шкіл. За два роки 2011–2012 внутрішніми вбиральнями на Вінниччині обладнали 358 шкіл, залишилось збудувати туалети в приміщеннях ще 212 навчальних закладів. За інформацією обласного управління освіти, внутрішніми вбиральнями станом на перше січня 2012 року було забезпечено лише 521 загальноосвітній навчальний заклад, у 144 школах збудували туалети у 2011 році. 2012 року внутрішніми вбиральнями обзавелись ще 214 шкіл. Загальний показник — 735 закладів з 947 загальноосвітніх навчальних закладів області.
Завдання 1. Валовий регіональний продукт (ВРП):
Валовий регіональний продукт – показник, що вимірює валову додану вартість, що обчислюється шляхом віднімання із сумарної валової продукції обсягів її проміжного споживання. Всі показники для порівняння виражаються в державній валюті – українській гривні.
Абсолютні показники – це величини, які виражають розміри суспільних явищ як таких, без відношення їх до інших явищ.
Відносні показники – різновид статистичних показників; величини, що характеризують міру співвідношення двох порівнюваних між собою статистичних показників; один з яких прийнято за базу порівняння.
Валова додана вартість – це різниця між вартістю вироблених товарів і наданих послуг (випуском) і вартістю товарів і послуг, повністю спожитих у процесі виробництва (проміжне споживання). Валова додана вартість кожного виду економічної діяльності визначається в основних цінах, тобто з урахуванням субсидій на продукти, але за виключенням податків на них.
Чисті податки – це податки на продукти за виключенням субсидій на продукти.
Податки на продукти - це податки, які справляються пропорційно кількості або вартості товарів і послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих виробничою одиницею-резидентом.
Субсидії на продукти – це субсидії, які надаються пропорційно кількості або вартості товарів і послуг, вироблених, реалізованих на внутрішньому ринку або експортованих виробничою одиницею – резидентом.
Випуск – це вартість товарів і послуг, вироблених і наданих економічними одиницями – резидентами за аналізований період. Відповідно до прийнятої в СНР трактуванням кордонів сфери виробничої діяльності випуск включає:
Послуги, надані іншим інституційним одиницям, і зокрема, неринкові послуги органів державного управління і некомерційних організацій;
Всі товари незалежно від їх використання;
Послуги домашніх господарств з проживання у власному житлі.
Проміжне споживання відображає вартість товарів і послуг, використаних у процесі виробництва. Проміжне споживання включає витрати на товари, матеріальні та нематеріальні послуги, які використані інституційними одиницями для виробничих. До складу проміжного споживання входять: витрати по забезпеченню належних умов праці та професійній підготовці працівників, що фінансуються із спеціальних фондів підприємств, купівлі продуктів харчування, квартирні та транспортні витрати осіб, які перебували у відрядженні за виключенням добових.
Таблиця 1
Динаміка ВРП Вінницької області у розрахунку на одну особу протягом 2006-2013 років
№ з/п
Показники
Значення показників
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
1
ВВП України на одну особу, млн. грн.
11630
15496
20495
19832
23600
24848
32002
33473
2
ВРП Вінницької області на одну особу, млн. грн.
7328
9159
12061
12145
14332
17768
20235
22303
3
Індекс фізичного обсягу ВРП регіону, % до попереднього року
63,009
59,105
58,848
62,601
60,729
62,370
63,287
66,629
4
Абсолютні відхилення, %-х пунктів
базисні
-
-3,90
-4,16
-0,41
-2,28
-0,64
-0,28
-3,62
ланцюгові
-
-3,90
-0,26
3,75
-1,87
1,64
0,92
3,34
Результати обчислень:
Індекс фізичного обсягу ВРП регіону, %:
ВРП2006 / ВВП України2006 = (7328/11630)*100% = 63,009%
ВРП2007 / ВВП України2007 = (9159/15496)*100% = 59,105%
ВРП2008 / ВВП України2008 = (12061/20495)*100% = 58,848%
ВРП2009 / ВВП України2009 = (12145/19832)*100% = 62,601%
ВРП2010 / ВВП України2010 = (14332/23600)*100% = 60,729%
ВРП2011 / ВВП України2011 = (17768/28488)*100% = 62,370%
ВРП2012 / ВВП України2012 = (20253/32002)*100% = 63,287%
ВРП2013 / ВВП України2013 = (22303/33473)*100% = 66,629%
Базисні відхилення:
ІФО2007 – ІФО2006 = 59,105% - 63,009% = -3,90%
ІФО2008 – ІФО2006 = 58,848% - 63,009% = -4,16%
ІФО2009 – ІФО2006 = 62,601% - 63,009% = -0,41%
ІФО2010 – ІФО2006 = 60,729% - 63,009% = -2,28%
ІФО2011 – ІФО2006 = 62,370% - 63,009% = -0,64%
ІФО2012 – ІФО2006 = 63,287% - 63,009% = 0,28%
ІФО2013 – ІФО2006 = 66,629% - 63,009% = 3,62%
Ланцюгові відхилення:
ІФО2007 – ІФО2006 = 59,105% - 63,009% = -3,90%
ІФО2008 – ІФО2007 = 58,848% - 59,105% = -0,26%
ІФО2009 – ІФО2008 = 62,601% - 58,848% = 3,75%
ІФО2010 – ІФО2009 = 60,729% - 62,601% = -1,87%
ІФО2011 – ІФО2010 = 62,370% - 60,729% = 1,64%
ІФО2012 – ІФО2011 = 63,287% - 62,370% = 0,92%
ІФО2013 – ІФО2012 = 66,629% - 63,287% = 3,34%
Проаналізовані дані щодо обсягу ВРП у Вінницькій області протягом 2006-2013 років графічно відображені на рис.1 та рис. 2.
Рис. 1. Динаміка ВРП Вінницької області на особу протягом 2006-2013 років.
/
Рис.2. Динаміка індексів фізичного обсягу ВРП Вінницької області в 2006-2013 роках.
Висновок: проведено аналіз динаміки індексів фізичного обсягу ВРП Вінницької області у розрахунку на одну особу протягом 2006-2013 років.
Найбільше зростання аналізованого показника відбулось у 2009 році, порівняно з попереднім, а саме на 3,75%. Найбільше падіння у 2007 році, порівняно з попереднім, а саме на 3,90%.
Завдання 2. Зайнятість населення.
Зайнятість населення - суспільно корисна діяльність громадян працездатного віку, яка приносить їм дохід, що забезпечує розширене відтворення робочої сили.
Повна зайнятість — зайнятість, що передбачає надання суспільством усьому працездатному населенню можливості займатися суспільно корисною працею, на основі якої здійснюються індивідуальне (в межах сім'ї) та колективне (за участю фірм, компаній, держави) відтворення робочої сили і задоволення всієї сукупності потреб. Повна зайнятість найбільшою мірою відповідає соціальній природі людини, а в Україні гарантується _Конституцією. В умовах капіталістичної економічної системи повна зайнятість вступає у суперечність з основною метою капіталістичного виробництва, з кризовим характером функціонування економіки та ін. Так, у період кризи чисельність зайнятих різко скорочується, а під час піднесення_зростає. Ефективна зайнятість - зайнятість, яка здійснюється відповідно до вимог основного економічного закону, інтенсивного типу відтворення та критеріїв економічної доцільності й соціальної результативності, зорієнтована на скорочення ручної, непрестижної, важкої праці.
Існує потреба у шляхах вирішення проблем зайнятості та ринку праці. Зокрема, це – забезпечення надходження інвестицій, що дозволить створювати робочі місця у сферах економічної діяльності; реальна, ефективна підтримка малого підприємництва; вдосконалення сфери трудових відносин, у першу чергу, щодо оплати праці, яка має стимулювати зайнятість; вдосконалення механізму державного замовлення на підготовку кадрів за потребами ринку праці; створення дієвої системи професійної орієнтації молоді на професії, в яких є потреба, індивідуальний підхід у наданні профорієнтаційних послуг молоді.
Одним з інструментів регулювання державою рівня зайнятості є служба зайнятості - централізована система державних установ, яка забезпечує гарантії держави щодо соціального захисту прав громадян України на працю та реалізацію їхніх прав на соціальних захист від безробіття. Діяльність Державної служби зайнятості здійснюється під керівництвом Міністерства соціальної політики України. Державна служба зайнятості діє на підставі Законів України «Про зайнятість населення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Положення «Про державну службу зайнятості».
Без трудової діяльності для суспільства не може бути людського розвитку, тому що зникають матеріальна основа цього розвитку і стимули, що забезпечують у майбутньому затребуваність результатів цього розвитку. Отже, за рахунок збільшення рівня зайнятості Чернівецької області можливе її економічне зростання, а саме: збільшення частки ВВП регіону, розвиток соціальної та туристичної інфраструктури області, активізація внутрішнього потенціалу економіки.
Таблиця 2.
Динаміка чисельності зайнятого населення у Вінницькій області протягом 2008 – 2013 років.
№ з/п
Показники
Значення показників
2008
2009
2010
2011
2012
2013
1
Кількість зайнятого населення в Україні, тис. ос.
22397,4
22150,3
22051,6
22056,9
22011,5
21980,6
2
Кількість зайнятого населення у Вінницькій області, тис. ос.
775,3
776,1
771,2
773,9
768,4
769,0
3
Індекс фізичного обсягу зайнятого населення, % до попереднього року
3,462
3,504
3,497
3,509
3,491
3,499
4
Абсолютні відхилення %-х пунктів
Базисні
-
0,042
0,035
0,047
0,029
0,037
Ланцюгові
-
0,042
-0,01
0,012
-0,018
0,08
Результати обчислень:
Індекс фізичного обсягу (ІФО) зайнятого населення (ЗН)%:
ЗН регіону2008 / ЗН України2008 = (775,3 / 22397,4)*100% = 3,462%
ЗН регіону2009 / ЗН України2009 = (776,1 / 22150,3)*100% = 3,504%
ЗН регіону2010 / ЗН України2010 = (771,2 / 22051,6)*100% = 3,497%
ЗН регіону2011 / ЗН України2011= ( 773,9 / 22056,9)*100% = 3,509%
ЗН регіону2012 / ЗН України2012 = (768,4 / 22011,5)*100% = 3,491%
ЗН регіону2013 / ЗН України2013 = (769,0 / 21980,6)*100% = 3,499%
Базисні відхилення:
ІФО ЗН2009 – ІФО ЗН2008 = 3,504% - 3,462% = 0,042%
ІФО ЗН2010 – ІФО ЗН2008 = 3,497% - 3,462% = 0,035%
ІФО ЗН2011 – ІФО ЗН2008 = 3,509% - 3,462% = 0,047%
ІФО ЗН2012 – ІФО ЗН2008 = 3,491% - 3,462% = 0,029%
ІФО ЗН2013 – ІФО ЗН2008 = 3,499% - 3,462% = 0,037%
Ланцюгові відхилення:
ІФО ЗН2009 – ІФО ЗН2008 = 3,504% - 3,462% = 0,042%
ІФО ЗН2010 – ІФО ЗН2009 = 3,497% - 3,504% = -0,01%
ІФО ЗН2011 – ІФО ЗН2010 = 3,509% - 3,497% = 0,012%
ІФО ЗН2012 – ІФО ЗН2011 = 3,491% - 3,509% = -0,018%
ІФО ЗН2013 – ІФО ЗН2012 =3,499% - 3,491% = 0,08%
Проаналізовані дані щодо кількості та індексу фізичного обсягу зайнятого населення в Вінницькій області, графічно відображені на рис.3 та рис.4.
/
Рис3. Динаміка чисельності зайнятого населення у Вінницькій області протягом 2008-2013 років.
/
Рис.4. Динаміка індексу фізичного обсягу зайнятого населення у Вінницькій області протягом 20082013 років.
Висновки:
Проаналізувавши дані щодо чисельності населення Вінницької області 2008-2013 років, можна зробити висновок, що найменша кількість зайнятих спостерігалася у 2012 році, а саме 768,4 тис.ос.; найвищий рівень зайнятості – у 2009 році- 776,1 тис. ос.
Найнижчий індекс фізичного обсягу був у 2008 році - 3,462%, а найвищий – у 2011 році – 3,509%.
Завдання 3. Безробіття
Безробіття – це соціально –економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу.
Основні види безробіття:
Фрикційне;
Структурне;
Циклічне.
Фрикційне безробіття виникає тоді, коли частина людей добровільно змінює місце роботи, частина шукає нову роботу після звільнення, частина тимчасово втратила сезонну роботу, а частина, особливо молодь, шукає роботу.
Структурне безробіття є продовженням фрикційного. Воно виникає тоді коли в результаті науково-технічного прогресу відбуваються важливі зміни в техніці, технології та організації виробництва, а отже, й у структурі попиту на робочу силу.
Циклічне безробіття зумовлене спадами виробництва, коли сукупний попит на товари та послуги знижується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає.
Виділяють ще такий показник як природній рівень безробіття.
Природній рівень безробіття за умов повної зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття. Тобто це означає, що фрикційне та структурне безробіття є неминучим.
Рівень безробіття розраховується як відношення чисельності безробітних, які зареєстровані в державній службі зайнятості, до працездатного населення працездатного віку.
Наслідки безробіття:
Соціальні: посилення соціальної напруги; загострення кримінальної ситуації; зростання кількості психічних захворювань; посилення соціальної диференціації; падіння трудової активності.
Економічні: скорочення податкових надходжень; зменшення ВВП країни; падіння життєвого рівня; втрата кваліфікації безробітними; зростання витрат на допомогу безробітним; скорочення виробництва.
Таблиця 3
Динаміка зміни чисельності безробітного населення у Вінницькій області протягом 2008-2013 років.
№ з/п
Показники
Значення показників
2008
2009
2010
2011
2012
2013
1
Чисельність безробітних в Україні, тис.ос.
1425,1
1958,8
1785,6
1732,7
1657,2
1576,5
2
Чисельність безробітних у Вінницькій області, тис.ос.
49,7
82,6
76,9
75,2
67,3
64,4
3
Індекс фізичного обсягу безробітних, %
3,487
4,217
4,307
4,340
4,061
4,085
4
Абсолютні відхилення, %-х пунктів
Базисні
-
0,730
0,820
0,85
0,574
0,598
Ланцюгові
-
0,730
0,09
0,33
0,279
0,024
Результати обчислень:
Індекс фізичного обсягу безробітного населення (БН), %:
БН регіону2008 / БН України2008 = (49,7 / 1425,1)*100 = 3,487%
БН регіону2009 / БН України2009 = (82,6 / 1958,8)*100 = 4,217%
БН регіону2010 / БН України2010 = (76,9 / 1785,6)*100 = 4,307%
БН регіону2011 / БН України2011 = (75,2 / 1732,7)*100 = 4,340%
БН регіону2012 / БН України2012 = (67,3 / 1657,2)*100 = 4,061%
БН регіону2013 / БН України2013 = (64,4 / 1576,5)*100 = 4,085%
Базисні відхилення:
ІФО БН2009 – ІФО БН2008 = 4,217% - 3,487% = 0,730%
ІФО БН2010 – ІФО БН2008 = 4,307% - 3,487% = 0,820%ІФО БН2011 – ІФО БН2008 = 4,340% - 3,487% = 0,853%ІФО БН2012 – ІФО БН2008 = 4,061% - 3,487% = 0,574%
ІФО БН2013 – ІФО БН2008 = 4,085% - 3,487% = 0,598%
Ланцюгові відхилення:ІФО БН2009 – ІФО БН2008 = 4,217% - 3,487% = 0,730%ІФО БН2010 – ІФО БН2009 = 4,307% - 4,217% = 0,09 %
ІФО БН2011 – ІФО БН2010 = 4,340% - 4,307% = 0,03%ІФО БН2012 – ІФО БН2011 = 4,061% - 4,340% = -0,279%
ІФО БН2013 – ІФО БН2012 = 4,085% - 4,061% = 0,024%
Проаналізовані дані щодо кількості безробітного населення Вінницької області, графічно наведені на рис.5. та рис.6.
/
Рис.5. динаміка чисельності безробітного населення в Вінницькій області протягом 2008-2013 років.
/
Рис.6. динаміка індексу фізичної кількості безробітного населення у Вінницькій області протягом 2008-2013 років.
Висновки: проаналізувавши чисельність безробітних у Вінницькій області протягом 2008-2013 років, можна зробити висновок, що найбільша чисельність безробітних зафіксована у 2009 році, адже це був період кризи в Україні. Після 2009 року спостерігається спад чисельності безробітних у Вінницькій області, це добре видно на рис.5. Найнижчий рівень зафіксований у 2013 році.
Завдання 4. Кон’юнктура ринку праці.
Теоретичне питання.
Управління ринком праці неможливе без вивчення його кон’юнктури i тих процесів, що впливають на цю кон’юнктуру.
Кон’юнктура ринку — це спiввiдношення попиту i пропозиції працi за конкретний перiод, яке визначає ставки заробiтної плати на конкретні види працi та piвeнь зайнятостi населення.
Залежно від співвідношення попиту та пропозиції розрізняють три типи кон'юнктури ринку праці:
1) трудодефіцитна — якщо попит перевищує пропозицію. Це було характерним для нашої країни в останні десятиріччя радянської влади;
2) трудонадлишкова — якщо пропозиція перевищує попит, що характерно для сучасної української (і не лише української) економіки;
3) рівноважна, коли попит відповідає пропозиції, що в принципі є теоретичним ідеалом, до якого треба прямувати, але якого неможливо досягти.
Кон'юнктура ринку праці безпосередньо впливає на ціну робочої сили. Ціна робочої сили має забезпечувати придбання на ринку такої кількості споживчих товарів і послуг, щоб працівник міг:
- підтримати свою працездатність і одержати необхідну професійно-кваліфікаційну підготовку;
- утримувати сім'ю і виховувати дітей, без чого ринок праці не зможе поповнюватися новою робочою силою замість тієї, котра вибуває;
- підтримувати нормальний для свого середовища рівень культури і виконувати обов'язок громадянина суспільства, що також потребує витрат.
Реальні ринки праці — різноманітні й дуже складні системи. Щоб розібратися в них, необхідно мати просту абстрактну модель ринку праці, яка б відтворювала лише його найсуттєвіші характеристики. Така модель ґрунтується на наступних обмеженнях і спрощеннях:
- діяльність кожної людини і кожного підприємства спрямована на максимальне задоволення особистих інтересів. Для підприємств узагальненим головним інтересом є прибуток. Для працівника головним інтересом, що враховується в цій моделі, є розмір оплати праці;
- на ринку праці продаються і купуються якісно однорідні трудові послуги;
- покупці і продавці трудових послуг мають вичерпну інформацію щодо можливих альтернатив і чітку ієрархію переваг;
- продуктивність праці є сталою величиною і не залежить від тривалості робочого часу та інших факторів;
- затрати підприємства на робочу силу не мають інших складових, крім оплати праці у відповідності з відпрацьованим часом.;
- базова модель ринку праці передбачає досконалу конкуренцію на ньому.
Аналіз кон’юнктури ринку праці.
Таблиця 4
Динаміка коефіцієнта навантаження на ринку праці Вінницької області протягом 2009-2013 років
№ з/п
Показники
Значення показників
2009
2010
2011
2012
2013
1
Попит (потреба підприємств у працівниках), тис. ос.
0,6
0,6
0,6
0,5
0,3
2
Пропозиція (зареєстроване безробіття), тис. ос.
26,8
30,2
29,0
27,1
26,7
3
Коефіцієнт навантаження , %
44,67
50,33
48,33
54,20
89
4
Абсолютні відхилення
● базисні
-
5,66
3,66
9,53
44,33
● ланцюгові
-
5,66
-2
5,87
34,8
Результати обчислень:
Коефіцієнт навантаження:
Пропозиція2009 / Попит2009 = 26,8 тис. ос / 0,6 тис. ос. = 44,67%
Пропозиція2010 / Попит2010 = 30,2 тис. ос / 0,6 тис. ос. = 50,33%Пропозиція2011 / Попит2011 = 29,0 тис. ос / 0,6 тис. ос. = 48,33%Пропозиція2012 / Попит2012 = 27,1 тис. ос / 0,5 тис. ос. = 54,20%Пропозиція2013 / Попит2013 = 26,7 тис. ос / 0,3 тис. ос. = 89%
Базисні відхилення:
К2010 – К2009 = 50,33% – 44,67% = 5,66%
К2011 – К2009 = 48,33% – 44,67% = 3,66%
К2012 – К2009 = 54,20% – 44,67% = 9,53%
К2013 – К2009 = 89% – 44,67% = 44,33%
Ланцюгові відхилення:
К2010 – К2009 = 50,33% – 44,67% = 5,66%
К2011 – К2010 = 48,33% – 50,33% = -2%
К2012 – К2011 = 54,20% - 48,33% = 5,87%
К2013 – К2012 = 89% - 54,20% = 34,8%
Проаналізовані показники, щодо навантаження на одне робоче місце в Вінницькій області у 2009-2013 роках графічно наведено на рис. 7.
/
Рис.7. динаміка коефіцієнту навантаження ринку праці Вінницької області протягом 2009-2013 років.
Висновок: Проведено аналіз динаміки зміни коефіцієнту навантаження ринку праці Вінницької області протягом 2009-2013 років. Можна побачити, що даний показник зростає, і найбільше зростання коефіцієнта зафіксоване у 2013 році, а найменше у 2009 році.
Завдання 5. Індекс споживчих цін.
Теоретичне питання.
Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді до його вартості у базисному періоді. ІСЦ є найважливішим показником, який характеризує інфляційні процеси в економіці країни.
Інфляція — тривале зростання загального рівня цін, що є свідченням зниження купівельної спроможності грошей.
Темпи інфляції визначаються як величина зміни індексів цін, що, в свою чергу, є вираженням вартості набору товарів (послуг) в певний період часу, %. Найпоширенішим показником для розрахунку інфляції є:
індекс споживчих цін ;
індекс цін виробників ;
дефлятор ВВП ;
Індекс цін визначається як відношення рівня цін в поточний період до
рівня цін базового періоду.
За величиною темпів розрізняють такі типи інфляції :
повзуча інфляція — яка проявляється в тривалому поступовому
зростанні цін (не більше 10% на рік);
галопуюча інфляція — зростання цін темпами в межах 10-50% в
річному вимірі;
гіперінфляція — з дуже високими темпами зростання цін (сотні,
тисячі та ін. відсотків зростання цін в річному вимірі).
Причини виникнення інфляції
надмірне збільшення пропозиції грошей (класичний приклад — монетизація дефіциту державного бюджету (причина гіперінфляції в Україні в 90-х роках ХХ-го століття));
обмеження пропозиції (інфляція пропозиції), що зазвичай викликає зростання цін на сировинні товари, а також на товари з вищою ступінню обробки через вторинні ефекти;
інфляція в інших країнах за суттєвих обсягів імпорту (імпортована інфляція), підвищення цін на імпортні товари;
девальвація національної валюти (збільшує ціну імпортованих товарів, погіршує економічні очікування);
зростання очікувань щодо зростання цін в майбутньому.
Наслідки інфляції
Інфляція є прихованим податком , зокрема, на заощадження, оскільки знижує стимул до нагромадження. Заощадження в формі готівки або ж депозитів скорочуються та відбувається зміщення до нагромадження натуральних речей як нерухомість, дорогоцінності (золото тощо). Інфляція змінює співвідношення між заощадженнями та споживанням, спотворює обчислення прибутків підприємцями.
В умовах істотної інфляції зростає розрив в реальних доходах між видами соціальних груп, погіршується становище осіб з фіксованим доходом.
Аналіз індексу споживчих цін Вінницької області.
Таблиця 5
Динаміка індексі споживчих цін протягом 2008-2013 років
№
з/п
Показники
Значення показників
2008
2009
2010
2011
2012
2013
1
Індекс споживчих цін по Україні, %
125,2
115,9
109,4
108,0
100,6
99,7
2
Індекс споживчих Вінницької області ,%
124,6
113,2
108,0
106,0
99,5
98,8
3
Абсолютні відхилення, тис. ос.
● базисні
-
-11,4
-16,6
-18,6
-25,1
-25,8
● ланцюгові
-
-11,4
-5,2
-2
-6,5
-0,7
Результати обчислень:
Базисні відхилення:
ІСЦ2009 –ІСЦ2008 = 113,2% - 124,6% = -11,4%
ІСЦ2010 –ІСЦ2008 = 108,0% - 124,6% = -16,6%
ІСЦ2011 –ІСЦ2008 = 106,0% -124,6% = -18,6%
ІСЦ2012 –ІСЦ2008 = 99,5% -124,6% = -25,1%
ІСЦ2013 –ІСЦ2008 = 98,8% -124,6% = -25,8%
Ланцюгові відхилення:
ІСЦ2009 –ІСЦ2008 = 113,2% - 124,6% = -11,4%
ІСЦ2010 –ІСЦ2009 = 108,0% - 113,2% = -5,2%
ІСЦ2011 –ІСЦ2010 = 106,0% - 108,0% = -2%
ІСЦ2012 –ІСЦ2011 = 99,5% - 106,0% = -6,5%
ІСЦ2013 –ІСЦ2012 = 98,8% - 99,5% = -0,7%
Проаналізовані дані зміни індексу споживчих цін в Вінницькій області наведені на рис.8.
/
Рис.8. динаміка зміни індексу споживчих цін Вінницької області протягом 2008-2009 років.
Висновок: проведено аналіз динаміки зміни індексу споживчих цін Вінницької області протягом 2008-2013 років. На рис.8. можна побачити, що індекс споживчих цін щороку спадає. Найвищим він був у 2008 році, а у 2012 та 2013 роках темп інфляції помітно зменшився.
Завдання 6. Зовнішньоекономічна діяльність
Зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
До видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти підприємництва незалежно від форми власності та їхньої організаційно-правової форми належать:
експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;
надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності;
міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;
спільна підприємницька діяльність між суб'єктами господарської діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;
кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності та ін.
Вартість експорту разом із вартістю імпорту формує зовнішньоторгівельний оборот.
Експорт — вивіз із митної території країни за кордон товарів і послуг без зобов'язання їхнього зворотного повернення. Факт