Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Стабілізація державних фінансів України
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
ІНЕМ
Факультет:
Фінанси і кредит
Кафедра:
Кафедра фінансів та економіки природокористування
Інформація про роботу
Рік:
2015
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Вступ до фаху Фінанси і кредит
Група:
ФК 31
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ВСТУП
Україна як незалежна держава тринадцять років із своєї двадцяти трьох літньої історії перебувала в різного роду кризах. Країна вже перенесла одну фінансову кризу боргової природи в 1998-1999 рр. і, починаючи з другої половини 2008 р., одночасно переживає чергову фінансову та економічну кризу, що супроводжується зниженням рівня життя населення в результаті глибокої рецесії в економіці. Фінансова криза, яка виникла в сучасний час стимулюється також і тарифною політикою уряду, яка збільшує, наприклад тарифи на використаний газ, і зниження з боку уряду зобов’язань у частині виплати пенсій та заробітної плати та активна, з боку уряду, зовнішня політика запозичень.
Повернення економіки докризового рівня й забезпечення подальшого її розвитку можливо за рахунок використання реальних і потенційних ресурсів, які з різних причин не були задіяні у виробничий процес. Ключова роль у цьому процесі належить державним фінансам та залежить від форм і методів мобілізації доходів, ефективності використання бюджетних коштів, спрямованих у реальну економіку.
Головне призначення державних фінансів – через різноманітні фінансові інституції забезпечувати успішний економічний та соціальний розвиток держави. Досягають цього через методи і форми мобілізації фінансових ресурсів держави та використання їх для розвитку економіки, забезпечення соціальних гарантій населенню, утримання армії, органів усіх ланок влади.
Необхідність державних фінансів зумовлена тим, що за будь-якого типу економічних відносин основним призначенням держави є забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть бути вирішені через ринковий механізм, тобто через попит і пропозицію, а також особисто кожним громадянином.
Метою курсової роботи є дослідження державних фінансів у період фінансової кризи в Україні та їх стабілізація. У зв’язку з цим актуалізується проблема забезпечення результативності запроваджуваних на внутрішньому ринку фінансових стимулів, з'ясувати особливості державних антикризових заходів, їх дієвість в процесі подолання наслідків фінансової кризи; обґрунтувати методичні підходи щодо вирішення питання подолання фінансової кризи; запропонувати заходи, щодо використання методів і стратегій для мінімізації негативного впливу кризових явищ на безпеку країни.
Написання даної курсової роботи присвячено пошуку шляхів розв’язання проблеми реформування фінансового середовища України з метою стимулювання розвитку внутрішнього ринку. У цій курсовій роботі проаналі зовано чинники нестабільності фінансової сфери, узагальнено передумови виникнення фінансових можливостей забезпечення розвитку внутрішнього ринку, оцінюється рівень забезпечення фінансової стабільності в українській економіці. Запропоновано низку заходів із відновлення економічного зростання з допомогою фінансових механізмів.
Методи дослідження. Методологічними засадами курсової роботи є положення фінансової теорії, наукові праці вчених, які стосуються проблем фінансової кризи, державних фінансів, а також законодавчі і нормативні акти України.
Питання 1. Стабілізація державних фінансів як передумова розвитку внутрішнього ринку
Система державних фінансів України характеризується низкою вад та суперечностей, які погіршують соціальне-економічне становище держави та створюють бар’єри для економічного зростання. Вони нівелюють ефективність багатьох напрямів соціально-економічної політики.
Державні фінанси є найважливішим елементом фінансової системи держави. Через них держава впливає на економічний і соціальний розвиток країни загалом та окремих її регіонів і соціальних груп населення. Досягають це через методи і форми мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження держави та використання їх на цілі розвитку економіки, забезпечення соціальних гарантій населенню, утримання армії, органів усіх ланок влади.
Зокрема, неефективність механізмів розподілу та витрачання бюджетних коштів призводить до недофінансування важливих державних завдань, надмірний обсяг видатків провокує фіскалізацію податкової системи та нераціональну боргову політику, тим самим провокує виникнення фінансової кризи в країні.
Фінансова криза, яка відбувається зараз в нашій країні є наслідком зменшення обсягів виробництва, інвестиційного й споживчого платоспроможного попиту на внутрішньому ринку, посилення позицій на ньому іноземних виробників. У підсумку ще більше поглибилися фінансові дисбаланси та критично погіршився стан державних фінансів. Умови для майбутньої нестабільності значною мірою створювалися з боку бюджету, з якого чимало коштів витрачалося на різного роду соціальні програми в процесі боротьби за голоси виборців, оскільки весь час країна перебувала в перманентному виборчому процесі.
Для виходу з кризи національні уряди застосовували високовитратні фінансові (переважно бюджетно-податкові) механізми стимулювання вну-трішнього виробництва та експорту, тим самим переклавши проблеми окремих суб’єктів внутрішнього ринку на все суспільство. Саме безпрецедентні витрати на підтримку національних ринків украй загострили бюджетно-боргові проблеми майже в усіх економіках світу [2, с.37-40].
У зв’язку з цим актуалізується проблема забезпечення результативності запроваджуваних на внутрішньому ринку фінансових стимулів. Очевидно, що вони повинні бути суспільно ефективними, тобто сприяти поліпшенню фінансових показників підприємств, нарощенню джерел податкових надходжень до бюджету, підвищенню ролі національних товаровиробників у забезпеченні попиту внутрішнього ринку, реалізації ефективних програм імпортозаміщення, спрямованих на модернізацію національної промислової бази, тощо.
Такі заходи мають бути орієнтовані на фінансове забезпечення технологічного оновлення національного виробництва та впровадження інноваційних фінансових механізмів для розвитку внутрішнього ринку. Також варто провести реструктуризацію потенційно важливих, але занедбаних галузей із урахуванням їхніх особливостей і ризиків. І, звичайно, стимулювати розширення інвестиційного й споживчого попиту внутрішнього ринку потрібно передусім у тих його сегментах, де воно може бути забезпечене потужностями національного виробництва країни.
Ефективність розв’язання зазначених проблем в Україні великою мірою визначається станом системи державних фінансів. Окрім того, низка традицій них і нових викликів вітчизняній фінансовій системі потребує оперативного реагування. По-перше, світове господарство зараз зазнає глибинної структур ної перебудови, яка пов’язана насамперед із підвищенням ролі інформаційної економіки. Широко впроваджуються технологічні інновації, котрі розмивають просторові межі та скорочують час виробництва товарів і послуг. Таким чином формуються передумови для переформування цін як на глобальному, так і на національних ринках, розширення ринків. І проблеми з оподаткуванням електронної торгівлі та мережевої реклами — лише один із прикладів відставання фінансового законодавства від динамічних змін сучасної інформаційної економіки.
По-друге, структурна перебудова економіки неминуче призводить до структурного безробіття, шо, у свою чергу, позначається на стабільності дер жавних фінансів, оскільки зростає витратна частина бюджету та скорочуєть ся дохідна. А коли країна повільно адаптується до змін міжнародного поділу праці та не створює на своїй території нових робочих місць, ситуація погір шується.
По-третє, Україна має більш ніж двадцятирічний досвід реформуван ня, котрий базується на аналізі минулих помилок та намаганні їх виправи ти. Тобто виконавча влада постійно зайнята виправленням помилок. На наш погляд, це неперспективний шлях, більше того він може збільшити відставан ня, адже зусилля й ресурси концентруються не на перспективах розвитку, а на постійному реагуванні на виклики та загрози.
Враховуючи перелічені виклики, спробуємо комплексно поглянути на проблему реформування вітчизняного фінансового середовища [4, c.10-11].
Згідно з офіційною статистикою України та прогнозами Світового банку, одним із найсерйозніших чинників нестабільності фінансової сфери є незба- лансованість рахунку поточних операцій. Для нашої держави середньорічне значення цього показника протягом 2007–2012 рр. становило – 4,7 % ВВП. У 2009 і 2010 рр. цей показник був найкращим та зменшився до – 1,5 і – 2,2 % ВВП відповідно. Слід згадати, що це були посткризові роки, коли торговельний обіг загальмувався не лише в Україні, а й у всьому світі. Вже у 2011 р. від’ємне сальдо сягнуло – 5,5 % ВВП, а у 2012 р. – 8,4 % ВВП. Експерти Світового банку схиляються до того, що наша держава у 2013— 2015 рр. не подолає окресленої тенденції й від’ємне сальдо рахунку поточних операцій утримуватиметься в діапазоні від —6,2 до —7,4 % ВВП.
На цьому варто сконцентрувати увагу, оскільки практика засвідчила, що країни з високим рівнем державного боргу, проте додатним сальдо рахунку поточних операцій, набагато краще пройшли випробування кризою та сьогод ні мають реальні перспективи економічного відновлення [1, с.5-11].
Незважаючи на тенденцію поліпшення балансу рахунку поточних опе рацій у провідних економіках світу, поки що не подолано тренд нагрома дження державних боргів. Це стримує оптимізм у прогнозуванні термінів остаточного подолання кризи. Накопичення фінансових ризиків у провідних країнах світу пов’язане насамперед із бюджетними дефіцитами та обсягами державного боргу.
Сьогодні Україна потребує чималого зовнішнього фінансування. Разом із тим вона має репутацію країни з високою ризиковістю для потенційних інвесторів, а тому вразлива до кон’юнктури фінансового ринку та чутлива до заходів із запобігання виникненню ризиків. Згортання зовнішнього фінансування потужно тисне на золотовалютні резерви та обмінний курс [5, с.20-25].
Сьогодні поки що зарано говорити про критичне нагромадження державного боргу. Водночас прогнози досить невтішні. Варто згадати також про тенденцію зростання від’ємного сальдо поточного рахунку. Тому потрібен план дій із відновлення економічного зростання та сприяння стабілізації державних фінансів на внутрішньому ринку, котрий враховуватиме зазначені чинники та в якому важливу роль відіграватимуть фінансові механізми.
Отже, головними заходами в середньостроковій перспективі мають стати наступні:
1. Подальше впровадження елементів ринкової моделі управління державними фінансами. Наразі Україна запровадила лише окремі механізми ринкової (бізнесової) моделі управління державними фінансами, зокрема програмно-цільовий метод бюджетування, середньострокове бюджетне прогнозування, стратегічне планування діяльності головних розпорядників бюджетних коштів. Органи державної влади мають зберегти лише регуляторні функції, пов’язані зі створенням правил, тоді як економічні функції – мають бути передані до державних агенцій, автономних державних структур, наділених широкими повноваженнями щодо управління бюджетними коштами, проте відповідальними за ефективність їх витрачання.
2. Перехід до середньострокового бюджетного планування. На першому етапі середньострокове планування має охоплювати інвестиційні видатки бюджету, які повинні групуватися у трирічні бюджетні програми. Такий механізм забезпечить безперебійність бюджетного фінансування довготермінових інвестиційних проектів та покращить прогнозованість видатків бюджету.
3. Раціоналізація та упорядковування системи соціальних видатків. Система пільг, субсидій та соціальних виплат має бути спрямована лише на підтримку категорій громадян з низькими доходами. Крім того, необхідно зосередити увагу на перегляді методики визначення й розрахунку розміру соціальних стандартів з тим, щоб вони відповідали реальним показникам.
4. Зменшення масштабу використання бюджетних інструментів підтримки економічної діяльності на користь податкових.
5. Виокремлення з фінансування державного бюджету фонду залучених боргових ресурсів на фінансування потенційно прибуткових інвестиційних проектів. До таких мають бути віднесені проекти, які генеруватимуть прибуток або обумовлять зниження бюджетних видатків, що сформує джерело для часткового погашення залучених боргових ресурсів. На першому етапі, з урахуванням значного обсягу сформованого державного боргу, має бути встановлено обмеження залучення нових боргових ресурсів на фінансування поточних видатків бюджету розміром сформованих в попередні періоди зобов’язань за основною сумою боргу. Щорічні боргові залучення понад зазначену суму мають спрямовуватися виключно до фонду фінансування інвестиційних проектів. У перспективі має бути передбачена відмова від залучення боргових ресурсів для фінансування поточних видатків взагалі та використання таких ресурсів виключно на інвестиційні проекти.
6. Зниження податкового тиску на підприємницький сектор та запровадження фіскальних інструментів активізації господарської діяльності в Україні.
7. Запровадження зниженої ставки ПДВ на товари першої необхідності (соціальні товари).
Отже, лише спільна робота уряду та Національного банку за підтримки Верховної Ради та безпосередньо бізнесу дасть змогу успішно пройти іспит на зрілість української економіки в умовах світової фінансової кризи.
Питання 2. Особливості оцінки рівня забезпечення фінансової стабільності в українській економіці
На сьогодні будь-які зміни в економіці однієї країни через різні канали розповсюдження міжнародного інфікування призводять до погіршення стану збалансованості інших держав. Українська економіка не є виключенням. Така взаємопов’язаність та взаємозалежність країн світу зумовлює необхідність оцінки рівня фінансової стабільності України з огляду на вплив зовнішнього сектору економіки.
Ураховуючи той факт, що існуючі підходи для оцінки рівня фінансової стабільності не є універсальними та стосуються в основному внутрішніх секторів економіки, недостатньо дослідженими є питання впливу зовнішнього сектору на забезпечення фінансової стабільності.
Проблема забезпечення фінансової стабільності впродовж останніх років стала однією з основних для інститутів держави. Адже будь-які кризові явища не лише призводять до зниження економічної активності, зокрема, спаду виробництва, але в цілому і до погіршення добробуту громадян.
Проблеми та дисбаланси системи державних фінансів на сучасному етапі формують головні загрози для макроекономічної стабільності в Україні. Від спроможності уряду знизити їх гостроту в 2014 р. залежитиме й динаміка економічного зростання в середньостроковій перспективі. Попри покращення зовнішньої економічної кон’юнктури, комплекс внутрішніх проблем обумовить погіршення економічної ситуації в країні. Під значним тиском також перебуватиме система державних фінансів. Передусім це стосується державного бюджету [6, с.70].
У І кварталі надходження до державного бюджету України становили 88,7 млрд грн, що на 4,9 млрд грн (на 5,8 %) більше, ніж за аналогічний період 2013 р. Проте необхідно враховувати зростання авансових платежів по основних податках і фактичне призупинення відшкодування ПДВ у березні. Штучне стримування відшкодування ПДВ засвідчує той факт, що в І кварталі 2014 р. його обсяг скоротився на 35 % в порівнянні з аналогічним показником 2013 р. При цьому, відшкодування ПДВ у березні впало на 53,1 %, або на 2,6 млрд грн, – до 2,3 млрд грн. З урахуванням цього реальна динаміка доходів бюджету є від’ємною.
У подальшому варто очікувати посилення негативних тенденцій. Ризики для стабільності системи державних фінансів у 2014 р. одночасно формуватимуть такі чинники:
1) скорочення ВВП, що зменшить надходження більшості податків та збільшить видатки на боротьбу з наслідками рецесії;
2) погіршення фінансових результатів підприємницького сектору, що знизить доходи бюджету від сплати податку на прибуток;
3) зниження доходів населення, що зменшить надходження податку на доходи фізичних осіб, соціальні внески до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування;
4) різке зменшення імпорту, що відчутно знизить надходження ПДВ та акцизного податку з імпортної продукції. За нашими розрахунками, скорочення імпорту на 1 млрд дол. (без врахування імпортних поставок газу) призводить до зменшення надходження ПДВ на 1,45 млрд грн. Водночас, ймовірне зростання експорту обумовить зростання обсягів відшкодування ПДВ, що збільшить тиск на дохідну частину бюджету;
5) підвищення тарифів на імпортований газ за одночасної девальвації гривні, що посилить дисбаланси НАК «Нафтогаз України»;
6) зростання видатків бюджету на обслуговування державного боргу, номінованого в іноземних валютах, що обумовлено значною девальвацією національної валюти. Якщо врахувати, що 56,7 % державного боргу сформовано в іноземних валютах (долар США, євро, СПЗ, японська єна), то додаткові витрати бюджету зростуть досить суттєво;
7) наявність значної суми бюджетної заборгованості, що виникла в 2013 р. і має бути погашена з доходів бюджету 2014 р. Зокрема, в 2013 р. прострочена кредиторська заборгованість бюджетних установ за видатками державного бюджету становила до 3,4 млрд грн. Бюджетна заборгованість з відшкодування ПДВ на 1 березня 2014 р. становить 16,8 млрд грн;
8) необхідність додаткового розширення видатків бюджету на оборону у зв’язку з високим ризиком зовнішньої військової агресії;
9) зниження доходів від приватизації через загальну переоцінку українських активів, пов’язану з підвищенням політичних та економічних ризиків інвестування в Україну;
10) зупинення більшості надходжень до державного бюджету з території АРК та м. Севастополь через окупацію цих територій Російською Федерацією. Певними компенсаторами, які сформують незначний позитивний ефект для подолання дисбалансів в системі державних фінансів, є девальвація національної валюти та прискорення інфляції. [13]
Враховуючи, що значну частину внутрішньої пропозиції в Україні формує імпорт, знецінення гривні призведе до активізації інфляції. Зростання цін на імпортну продукцію надасть імпульс зростанню цін на продукцію власного виробництва. В умовах замороження соціальних виплат збільшення інфляційних доходів дозволить зменшити дефіцит бюджету. Проте така політика матиме значні соціальні наслідки. Таким чином, у 2014 р. для системи державних фінансів України існують досить значні загрози, актуалізація яких здатна дестабілізувати економіку країни. З метою попередження глибоких кризових явищ парламент за поданням уряду схвалив Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (від 27.03.2014 р. № 1165-VII) та Закон України «Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні» (від 27.03.2014 р. № 1166-VII). Першим законом було внесено зміни до державного бюджету на 2014 р., які ґрунтуються на фіскальних ініціативах уряду та оновленому макроекономічному прогнозі розвитку України на 2014 р. Зокрема, ним передбачено: - зменшення доходів державного бюджету (з міжбюджетними трансфертами) на 22,4 млрд грн до 372,9 млрд грн; - зменшення видатків та надання кредитів державного бюджету (з міжбюджетними трансфертами) на 26,3 млрд грн до 444,9 млрд грн; - зменшення дефіциту державного бюджету на 3,0 млрд грн до 68,6 млрд грн.
Зменшення дисбалансу в держбюджеті відбулося за рахунок:
- погіршення прогнозу макроекономічних показників на 2014 р., що автоматично зменшило доходи на 44,1 млрд грн;
- врахування змін до податкового законодавства, що зафіксовані в Законі України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», що має збільшити доходи на 24,7 млрд грн. При цьому додаткові надходження до держбюджету мають забезпечити такі фіскальні новації (табл. 1):
1) підвищення ставок акцизного податку на алкогольні напої та спирт (на 25 %), тютюнові вироби (на 31,5 %), пиво (на 42,5 %);
2) розширення бази оподаткування та підвищення ставки плати за користування надрами, зокрема, на газовий конденсат ставка підвищена з 39 % до 42 %;
3) запровадження прогресивної шкали оподаткування пасивного інвестиційного доходу фізичних осіб за ставками 15 %, 20 % і 25 %;
4) запровадження 7 % ставки для ПДВ операцій з постачання лікарських засобів та виробів медичного призначення (імпорт і постачання виробником);
5) підвищення удвічі ставки збору за користування радіочастотним ресурсом України;
6) підвищення удвічі збору за реєстрацію нових автомобілів і мотоциклів з об’ємом двигуна понад 0,5 л; встановлення ставки акцизу на мотоцикли з об’ємом двигуна до 0,5 л на рівні 0,06 євро за 1 куб. см і підвищення удвічі ставки акцизного податку на автомобільні кузова; 7) скасування оподаткування за нульовою ставкою ПДВ операцій з експорту зернових і технічних культур; 8) зменшення неоподатковуваного імпорту товарів, що переміщуються в міжнародних поштових відправленнях, з 300 до 150 євро; 9) застосування єдиної ставки акцизного податку на дизпаливо (98 євро за тонну) замість диференційованих ставок залежно від вмісту сірки (від 46 євро до 98 євро за тонну). Введено оподаткування альтернативного палива.
Таблиця 1
Скорочення плану доходів бюджету в розрізі податків відповідно до Закону України № 1165-VII, млрд грн
Показники
Факт 2013 р.
План 2014 р. (16.01.2014)
План 2014 р. (27.03.2014)
Зміна проти факту 2013 р.
Зміна проти плану попереднього варіанту
Податок на доходи фізичних осіб
7,57
8,48
7,96
0,39
-0,52
Податок на прибуток підприємств
54,32
49,62
43,1
-11,22
-6,52
Податок на додану вартість, в т. ч.
128,27
177,11
157,91
29,64
-19,2
Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)
84,55
102,99
96,38
11,83
-6,61
Бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами
-53,45
-53,4
-53,38
0,07
0,02
Податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів
96,54
126,62
114,02
17,48
-12,6
Акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції)
26,36
33,41
31,63
5,27
-1,78
Акцизний податок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції)
8,95
11,24
13,01
4,06
1,77
Плата за користування надрами
13,02
13,53
15,6
2,58
2,07
Ввізне мито
13,26
16,62
15,63
2,37
-0,99
Вивізне мито
0,08
0,09
0,08
0
-0,01
РАЗОМ ДОХОДІВ
339,23
395,3
372,93
33,7
-22,37
Скорочення видатків відбулося передусім за рахунок:
1) зниження рівня соціальних стандартів – замість запланованого в попередньому варіанті бюджету підвищення прожиткового мінімуму на одну особу протягом року до 1256 грн цей показник до кінця року зафіксовано на рівні 1176 грн; замість запланованого підвищення розміру мінімальної заробітної плати до 1301 грн її розмір зафіксовано на рівні 1218 грн;
2) зниження низки соціальних виплат, зокрема одноразової виплати при народженні другої, третьої та подальшої кількості дітей. Крім того, було скорочено фінансування програми доступного житла, придбання медичного автотранспорту тощо;
3) зменшення обсягу міжбюджетних трансфертів, що надаються з державного бюджету місцевим бюджетам, на 5,9 млрд грн (до 124,3 млрд грн);
4) скорочення загальної чисельності державних службовців та працівників правоохоронних органів (МВС, СБУ, Управління держохорони, прокуратури);
5) скорочення низки капітальних видатків, передусім для головних розпорядників бюджетних коштів на власні витрати, хоча скороченню також підлягають значні програми територіального розвитку. Зокрема, зменшено видатки за статтями: фінансове забезпечення цільових проектів екологічної модернізації підприємств (на 561,7 млн грн), підтримку реалізації національних проектів (135 млн грн), здійснення заходів щодо проведення земельної реформи (73,5 млн грн), державна підтримка будівництва вугле- та торфодобувних підприємств, технічне переоснащення зазначених підприємств (2364,3 млн грн), реалізація Загальнодержавної цільової програми «Питна вода України» (148,1 млн грн);
6) скорочення видатків за державним фондом регіонального розвитку на 2,48 млрд грн (у тому числі субвенції на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій – 1,04 млрд грн). Після такого рішення ресурс фонду складатиме лише 1 млрд грн.
З метою стабілізації бюджету Пенсійного фонду України Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» запроваджені такі заходи: 1) змінені пропорції розподілу ЄСВ між фондами соціального страхування таким чином: - на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування – 34,3 % (збільшиться на 1,1 в.п,); - на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – 0,5 % (зменшиться на 1,0 в.п,); - на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням – 1,7 % (зменшиться на 0,2 в.п,); - на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності – 1,61 % (збільшиться на 0,1 в.п,);
2) скасовано спеціальний порядок нарахування пенсій у розмірі 80 % від заробітної плати суддям, прокурорам і державним службовцям і для даних категорій встановлюється загальний принцип нарахування пенсій у розмірі 70 % від зарплати;
3) повернуто збір на обов’язкове державне пенсійне страхування за ставкою 0,5 % при здійсненні операцій з купівлі юридичними і фізичними особами іноземної валюти в безготівковій та готівковій формах;
4) введено податок на пенсійні виплати, якщо їх щомісячний розмір перевищує 10 тис. грн (в розмірі 15-17 % від суми перевищення).
З нашої точки зору, запропонованих податкових ініціатив недостатньо для забезпечення доходів бюджету, необхідних для того досягнення критеріїв розміру дефіциту і державного боргу, закладених в Законі України про державний бюджет. У зв’язку з цим існує потреба запровадити додаткові заходи для подолання дисбалансів державних фінансів у частині збільшення доходів бюджету [5, с.25-28]:
1. Підвищення ефективності боротьби з приховуванням доходів.
2.Тимчасове підвищення ставки ПДВ до 23 % з одночасним впровадженням ставки в 10 % для товарів першої необхідності. Таким шляхом пішли більшість країн ЄС, які в умовах кризи зіткнулися з потребою фінансування додаткових бюджетних видатків;
3. Запровадження на постійній основі підвищеної ставки ПДВ у розмірі 23 % на товари розкоші. До переліку об’єктів оподаткування ПДВ за підвищеною ставкою доцільно віднести, зокрема, операції з придбання автомобілів з великим об’ємом двигуна, квадрациклів, яхт, ювелірних виробів, коштовних ручних годинників тощо;
4. Поглиблення прогресії податку на доходи фізичних осіб, джерелом яких є заробітна плата та інші форми винагороди, з встановленням соціальної пільги – зниженої ставки для малодохідних категорій населення;
5. Запровадження податку на капітал в розмірі 1 % від ринкової вартості акцій, якими володіє резидент України;
6. Розширення переліку корисних копалин, за видобування та реалізацію яких справляється рента. Окрім нафти, газу та газового конденсату, в Україні видобувається значний обсяг інших корисних копалин, що є власністю українського народу, проте не приносять дохід від їх промислового освоєння. Це значно збільшить обсяг доходів бюджету, що забезпечить еквівалентну плату громадянам України за продаж корисних копалин корпоративним сектором;
7. Розширення групи підакцизних товарів. Зокрема до об’єктів оподаткування акцизним товаром можна віднести операції з придбання харчових продуктів, які є: а) товарами преміум-класу; б) шкідливими для здоров’я. Це дозволило б не лише збільшити доходи бюджетів, а здійснити певний позитивний стимулюючий вплив, зокрема обмежити вживання шкідливих продуктів харчування.
Однак для проведення виваженої поступової державної політики у сфері забезпечення фінансової стабільності необхідно постійно проводити моніторинг рівня збалансованості фінансової системи. У систему оцінювання фінансової стабільності країни слід покласти систему певних показників, які характеризують різні канали розповсюдження нестабільності.
При цьому результативною змінною (регресантом) є інтегральний показник фінансової стабільності [9, с.40-44]. Крім того, одним із основних завдань для розгляду є визначення конкретного рівня стабільності системи в умовах різної готовності суб’єктів ринку стосовно ведення фінансової діяльності та ділової активності на основі вхідних параметрів із економічних величин. Періодом дослідження вибрано 2008-2013рр. у квартальних величинах. При побудові моделі першочерговим завданням було встановлення залежності фінансової стабільності України від основних макроекономічних показників у математичному вигляді. Так у статті «Особливості оцінки рівня забезпечення фінансової стабільності в українській економіці» (Додаток Б) для реалізації даної мети було окремо розглянуто вплив кожного каналу на стан фінансової системи, а потім поєднано його в єдине спільне значення по системі. При оцінці рівня фінансової стабільності перш за все введено умовний інтегральний показник фінансової стабільності (FS). Статистичну базу регресорів склали 37 незалежних показників впливу на фінансову стабільність, які умовно були розподілені на 3 канали даних згідно теорії міжнародного інфікування. Зокрема, інформаційний канал характеризує 3 показники, торговий – 10 показників, а фінансовий – 24 показники. Інформаційною базою стали статистичні матеріали Національного банку України, Міністерства фінансів України, ПАТ «Фондова біржа» [10, 11,12]. Слід відзначити, що досліджувані незалежні показники мають різну співрозмірність. Після цього був проведений факторний аналіз для показників кожного каналу даних окремо. Це гарантує відхід від можливої похибки незіставності даних в групі і дозволяє виокремити вплив кожної групи на результуючий показник окремо. У результаті отримуємо інформацію по факторним впливам всередині інформаційного каналу.
Рівень фінансової стабільності дещо змінювався у різний період часу, однак коливався у межах від 0 до 1. При цьому важливим залишається той факт, що розроблена модель не враховує у повному обсязі негативний вплив суттєвого погіршення стану зовнішньополітичної кризи, ескалації конфлікту на сході України тощо. Однак непрямий вплив все ж присутній через погіршення індексу ділових очікувань, зменшення припливу іноземних інвестицій через низьку довіру закордонних учасників ринку тощо.
Результатом розрахунків є рівень фінансової стабільності держави в 42% за весь досліджуваний період. Піки припадали на 2011, 2012 і початок 2013 року.
Для перевірки її адекватності проводять аналіз залишків. Вони повинні підпадати під опис нормальним розподілом і при цьому мати мінімальний розкид значень. (Рисунки 5-6, додаток Б, якраз це і підтверджують) Виходячи із отриманих результатів, слід відзначити, що отримані дані при пошуку фінансової стабільності держави можна вважати адекватними.
Таким чином, за період 2008-2013 рр. українська економіка мала в основному незначний рівень фінансової стабільності. Виключенням лише став період кінець 2012-початок 2013рр., коли відчувався ефект зовнішнього відродження економіки після світової фінансової кризи, відносно стабільна політична ситуація в країні, позитивний вплив на економіку та в цілому імідж держави, проведення чемпіонату Європи із футболу Євро-2012, а також використання значної кількості міжнародних резервів, накопичених у попередні роки. Саме останні згладжували всі економічні проблеми та підтримували відносну стабільність фінансової системи.
ВИСНОВКИ
На основі аналізу наукових статей про стабілізацію державних фінансів на внутрішньому ринку можна обгрунтувати такі висновки.
Державні фінанси – центральна підсистема фінансової системи країни. Державні фінанси служать основою розвитку економіки суспільства та зростання матеріального добробуту населення. Наявність державних фінансів зумовлена необхідністю розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) між верствами населення, господарськими суб'єктами і регіонами країни.
Головне призначенням державних фінансів полягає в тому, що через різноманітні фінансові структури держава цілеспрямовано впливає на виконання завдань економічного і соціального розвитку суспільства.
Важливою умовою успішного функціонування фінансової політики держави, що має сприяти стабілізації державних фінансів, мають стати такі основними напрямками:
- жорстка економія бюджетних витрат шляхом посилення контролю за витрачанням коштів бюджетів усіх рівнів;
- впровадження укрупнених фінансових норм витрат на фінансування освіти, охорони здоров'я, культури, підготовки кадрів та інших витрат;
- фінансування з бюджету тільки під державні програми та державне замовлення;
- розробка та обґрунтування принципів державної політики доходів для бюджетів різних рівнів;
- розв'язання питання погашення заборгованості із заробітної плати в бюджетній сфері й інших соціальних виплатах;
- завершення процесу доведення рівня оплати житлово-комунальних та інших послуг населенню до їх фактичної вартості.
Одним з можливих напрямів стабілізаційного розвитку України є створення державного стабілізаційного фонду. Основною функцією Стабілізаційного фонду в Україні має стати стабілізація фінансового розвитку країни та сприяння посиленню її інвестиційної привабливості.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Василик О. Фінансова стабілізація як фактор економічного зростання//Фінанси України. - 2004. - № 12. - C. 5-11
Іванух Р. Фінансова політика держави на шляху до стабілізації економіки //Фінанси України. - 2003. - № 5. - C. 36-42
Методичні вказівки для виконання курсових робіт «Вступ до фаху «Фінанси і кредит» для студентів денної та заочної форм навчання напряму підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит» / Укл.: І.В.Алєксєєв, П.А. Гориславець, О.І.Демків, Андрушко Н.І., Чушак-Голобородько А.М. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2014. – 10 с.
Мозер Г. Економічна стабілізація у процесі ринкової трансформації економіки України //Легка промисловість. - 2004. - № 1. - C. 10-11
Наумова Л. Бюджетний механізм фінансової стабілізації економіки //Фінанси України. - 2003. - № 4. - С.19-28
Отрошко О. В. Фіскальна політика як засіб стабілізації економіки//Фінанси України. - 2005. - № 6 . - С.69-75
Стеців Л. Фінанси: Навчальний посібник/ Леся Стеців, Оксана Копилюк. - К.: Знання , 2007. - 235 с.
Шевченко А. Альтернативні теоретичні концепції стабілізації національної економіки //Економіка України. - 2005. - № 4. - C. 75-85
Шкляр, А.І. Формування системи індикаторів фінансової стабільності на ринках, що розвиваються / А. І. Шкляр // Економіка і прогнозування. – Науково-аналітичний журнал. - 2012/1. - N 1. - С. 37-54.
Офіційна Інтернет-сторінка Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www. minfin.gov.ua/
Інтернет-сторінка Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/
Офіційна Інтернет-сторінка ПАТ «ФОНДОВА БІРЖА ПФТС» [Електрон-ний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pfts.ua/uk/
http://www.niss.gov.ua/articles/1439/ - Національний інститут стратегічних досліджень
07.12.2015 15:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора