Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Статистика сільського господарства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Луцький національний технічний університет
Інститут:
О
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2015
Тип роботи:
Індивідуальна робота
Предмет:
Статистика
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Луцький національний технічний університет Кафедра фінансів
ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ з дисципліни: Статистика на тему: Статистика сільського господарства
Студента 2 курсу ОА-21 групи напряму підготовки 6.030509 «Облік і аудит» Лясковської Н.О. Керівник: _к.е.н., доц. Іщук Л.І.
Національна шкала ___________________ Кількість балів: ________ Оцінка: ECTS _______
Члени комісії:
________________
Вахович І.М.
________________
Олександренко І.В.
________________
Іщук Л.І.
м. Луцьк – 201_ рік
Луцький національний технічний університет Кафедра фінансів
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ з дисципліни: Статистика на тему: Статистика сільського господарства
Студента 2 курсу ОА-21 групи напряму підготовки 6.030509 «Облік і аудит» Лясковської Н.О. Керівник: _к.е.н., доц. Іщук Л.І.
Національна шкала ___________________ Кількість балів: ________ Оцінка: ECTS _______
Члени комісії:
________________
Вахович І.М.
________________
Олександренко І.В.
________________
Іщук Л.І.
м. Луцьк – 201_ рік
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
1.1. Об’єкт, предмет, методи, завдання і організація статистики сільського господарства…………………………………………………………………………..5
1.2. Статистика рослинництва………………………………………………..12
1.2.1. Об’єкт, завдання та система показників статистики рослинництва…12
1.2.2. Статистика посівних площ………………………………………….…..13
1.2.3. Статистика валового збору і врожайності сільськогосподарських культур………………………………………………………………………………..16
1.2.4. Сучасна організація статистичного спостереження рослинництва в Україні…………………………………………………………………………………18
1.3. Статистика тваринництва…………………………………………………19
1.3.1. Об’єкт, завдання і система показників статистики тваринництва……19
1.3.2. Статистика кількості та складу сільськогосподарських тварин……...21
1.3.3. Натуральні показники продукції тваринництва………………….……22
1.3.4. Сучасна організація статистичного спостереження тваринництва в Україні………………………………………………………………….…………….24
ВИСНОВОК…………………………………………………………………..27
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..29
ДОДАТКИ……………………………………………………………………..31
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
1.1. Об’єкт, предмет, методи, завдання і організація статистики сільського господарства…………………………………………………………………………..5
1.2. Статистика рослинництва………………………………………………..12
1.2.1. Об’єкт, завдання та система показників статистики рослинництва…12
1.2.2. Статистика посівних площ………………………………………….…..13
1.2.3. Статистика валового збору і врожайності сільськогосподарських культур………………………………………………………………………………..16
1.2.4. Сучасна організація статистичного спостереження рослинництва в Україні…………………………………………………………………………………18
1.3. Статистика тваринництва…………………………………………………19
1.3.1. Об’єкт, завдання і система показників статистики тваринництва……19
1.3.2. Статистика кількості та складу сільськогосподарських тварин……...21
1.3.3. Натуральні показники продукції тваринництва………………….……22
1.3.4. Сучасна організація статистичного спостереження тваринництва в Україні………………………………………………………………….…………….24
РОЗДІЛ ІІ. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА
ВИСНОВОК…………………………………………………………………..27
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..29
ДОДАТКИ……………………………………………………………………..31
ВСТУП
Статистика сільського господарства – одна з основних галузевих статистик, яка розробляє зміст і методи обчислення та аналізу статистичних показників, що характеризують стан і розвиток сільського господарства. Об’єктом її вивчення є сільське господарство як галузь матеріального виробництва, в якій праця людини спрямована на вирощування рослин і тварин, а також на використання життєдіяльності рослин і тварин для одержання продукції. Тому при статистичному вивченні сільського господарства слід чітко визначити його істотні ознаки та характерні риси, що дають змогу виокремити сільськогосподарське виробництво від інших видів економічної діяльності.
Сучасний етап розвитку аграрного сектора України характеризується переходом до ринкових відносин на фоні реформування вітчизняної економіки, кардинальною зміною організаційної структури управління сільськогосподарським виробництвом, появою нових організаційно-правових форм господарювання. За цих умов статистика сільського господарства стає не тільки джерелом відомостей про найважливіші явища і процеси, що відбуваються в АПК країни, про його стан і розвиток, але й вагомим знаряддям успішного й ефективного управління і керівництва сільськогосподарським виробництвом.
Виходячи з цього важливого значення набуває підвищення рівня теоретичної, а особливо практичної підготовки майбутніх економістів, зокрема опанування ними професійних знань і практичних навичок з методики і форм, видів і способів проведення статистичного спостереження сільськогосподарського виробництва, розробки та аналізу статистичних даних з урахуванням особливостей даної галузі народного господарства та сьогоднішнього стану її розвитку.
У першому пункті подається розгорнуте визначення об’єкта та предмета статистики сільського господарства, розкриваються їх основні особливості, розглядаються методи статистики сільського господарства, значення завдання та організації статистики сільського господарства в Україні на сучасному етапі.
У другому пункті увага приділяється методологічним, прикладним та організаційним питанням статистики рослинництва, надається визначення об’єкта статистики рослинництва, формулюються її основні завдання, висвітлюється сутність таких базових категорій і понять статистики рослинництва, як валовий збір і врожайність сільськогосподарських культур, наводиться класифікація сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, а також організація сучасного статистичного спостереження рослинництва в Україні.
У третьому пункті наводиться визначення об’єкта статистики тваринництва, формулюються її основні завдання, класифікація сільськогосподарських тварин, викладається методика розрахунку натуральних показників кількості, складу сільськогосподарських тварин, показників їх відтворення і продуктивності, а також обсягу різних видів тваринницької продукції та організація сучасного статистичного спостереження тваринництва в Україні.
РОЗДІЛ І
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
1.1. Об’єкт, предмет, методи, завдання і організація статистики сільського господарства
Сільське господарство є однією з найважливіших і провідних галузей народного господарства України. У 2005 р. його частка становила майже 15 % валового внутрішнього продукту, понад 20 % національного доходу, у ньому працювало понад 20 % населення, зайнятого у народному господарстві, використовувалося майже 25 % основних фондів.
Саме в аграрному секторі виробляються продукти харчування для населення країни, сировина для переробної промисловості, забезпечуються інші потреби суспільства. Від розвитку сільського господарства багато в чому залежить життєвий рівень і добробут населення: розмір і структура харчування, середньодушовий дохід, рівень споживання товарів і послуг, соціальні умови життя. Попит населення на товари народного споживання майже на 75 % покривається за рахунок цієї галузі економіки. [1]
Сільське господарство України являє собою складний і різноманітний об’єкт, що визначається сукупністю природних, технічних і суспільних чинників та вивчається різноманітними науками. Серед суспільних наук важлива роль у вивченні сільського господарства надається статистиці–науці, що вивчає кількісну та якісну сторони масових соціально-економічних явищ і процесів, досліджує кількісне визначення закономірностей їх розвитку, співвідношення і взаємозв’язки між ними в конкретних умовах місця і часу. Оскільки статистична наука вивчає різні сторони соціально-економічного життя суспільства, тому є наукою багатогалузевою, яка залежно від предмета дослідження та поставлених завдань включає чотири самостійні, але тісно пов’язані між собою частини: теорію статистики, економічну статистику, галузеві статистики і соціальну статистику. Стан і розвиток окремих галузей народного господарства–промисловості, сільського господарства, фінансів тощо – вивчається відповідними галузевими статистиками з урахуванням особливостей кожної галузі.
У статистиці під об’єктом спостереження розуміють сукупність явищ і процесів, які підлягають обстеженню. Чітке визначення суті та меж об’єкта спостереження має винятково важливе значення, адже від цього значною мірою залежить одержання повних і достовірних статистичних даних про об’єкт спостереження.
При визначенні об’єкта статистики сільського господарства важливо враховувати і таку особливість, що саме сільськогосподарське виробництво закінчується в той момент, коли у сирому вигляді той або інший продукт отримано в результаті визначеного природного циклу розвитку рослин і тварин, наприклад бульби картоплі, насіння соняшнику, фрукти, молоко, яйця тощо. Промислова ж переробка цих продуктів, навіть якщо вона здійснюється на місці, тобто на самих сільськогосподарських підприємствах (помел зерна, виробництво крохмалю, олії, тваринного масла, сушіння плодів, забій худоби і т. п.), не може вважатися продовженням сільськогосподарського виробництва, а має розглядатися як елемент переробної промисловості. [2]
У системі національних рахунків сільське господарство представлено двома підрозділами: сільськогосподарське виробництво і сільськогосподарське обслуговування. Сільськогосподарське виробництво включає рослинництво і тваринництво, а сільськогосподарське обслуговування – надання сільськогосподарському виробництву послуг за винагороду чи за контрактом.
Слід зазначити, що в практиці обліку і статистики об’єкт статистики сільського господарства виходить за межі власне сільськогосподарського виробництва, оскільки статистика включає до сфери свого вивчення не тільки виробництво сільськогосподарських продуктів, але й їх розподіл, реалізацію та споживання, балансові розрахунки сільськогосподарської продукції, трудові ресурси, продуктивність і оплату праці, матеріально-технічну базу сільського господарства тощо. Об’єктом вивчення статистики сільського господарства є не тільки сільське господарство як галузь народного господарства, але й сільськогосподарські підприємства різних форм власності і господарювання, включаючи особисті підсобні господарства населення. З огляду на особливе значення землі в сільськогосподарському виробництві окремо існує статистика земельного фонду – один з розділів статистики сільського господарства.
Якщо об’єктом статистики сільського господарства є сільськогосподарське виробництво в цілому як специфічна галузь господарсько-економічної діяльності, то її предметом є явища і процеси, що відбуваються в сільськогосподарському виробництві, у нерозривному зв’язку з їх якістю. Статистика також досліджує кількісний вираз закономірностей розвитку сільськогосподарського виробництва за конкретних умов місця і часу.
У наведеному визначенні предмета статистики сільського господарства слід підкреслити два істотні моменти:
1. Нерозривна єдність кількісної сторони масових явищ і процесів, які відбуваються в сільськогосподарському виробництві, з якісною стороною. Це означає, що одержані в результаті вивчення конкретного масового явища числа самі по собі не є статистичними величинами, або статистичними показниками. Вони стають ними, якщо те чи інше число пов’язане з якісним змістом. Отже, статистичний показник – це єдність якісного і кількісного відображення визначеної властивості того або іншого явища. Якісний зміст показника визначається сутністю явища, місцем і часом його існування та складовими; а кількісна сторона – це його конкретна цифрова характеристика з позначенням одиниць виміру, наприклад чисельність селянських (фермерських) господарств в Україні на 1 січня 2000 р. або виробництво молока в усіх категоріях господарств України за той або інший період.
2. Статистика сільського господарства досліджує кількісний вираз закономірностей розвитку сільськогосподарського виробництва за конкретних умов місця і часу. Це означає, що вона вивчає не взагалі статистику сільського господарства, а статистику сільськогосподарського виробництва у конкретній країні, враховуючи особливості його розвитку на сучасному етапі. Потрібно також мати на увазі, що система показників у статистиці сільського господарства не залишається постійною, їй властиві безперервні зміни: одні показники втрачають своє значення, інші набувають більшої ваги, з’являються нові показники. Особливо це характерно для нинішнього часу, коли у зв’язку з переходом на ринкові умови господарювання, виникненням нових організаційно-правових форм виробництва та реалізації продукції у сільському господарстві відбуваються докорінні зміни. [3]
Предмет і метод статистики становлять єдине ціле. Метод статистики сільського господарства – це сукупність засобів і прийомів, які використовуються для вивчення стану і розвитку сільського господарства. Загальним для всіх наук і, зокрема, для статистики сільського господарства, є діалектичний метод, який визначає основні принципи наукового підходу до вивчення будь-яких явищ природи і суспільства і вимагає, щоб їх вивчали не ізольовано одне від одного, а виходячи з їх взаємозв’язку і взаємозалежності, в їх розвитку, враховуючи перехід кількісних змін у докорінні якісні, зважаючи, що кожне явище характеризується єдністю та боротьбою протилежностей.
При дослідженні масових явищ і процесів, що відбуваються у сільському виробництві, статистика сільського господарства широко використовує також методи, розроблені теорією статистики: статистичне спостереження; зведення і групування статистичних даних, абсолютних, відносних і середніх величин; побудова та аналіз рядів динаміки; індексний метод; вибірковий метод; кореляційно-регресійний і дисперсійний аналіз; графічний метод та ін. Водночас статистика сільського господарства має і свої специфічні методи дослідження, які випливають з особливостей сільського господарства і використання яких за конкретних умов даної галузі ґрунтується на відомих загальних основах статистич ної науки.
Статистика сільського господарства – головне джерело економічної інформації про всі явища і процеси, які мають місце в цій важливій галузі народного господарства. Тому її наукове і практичне значення було завжди досить вагомим.
Наукове і практичне значення статистики сільського господарства дедалі зростає сьогодні, коли в сільському господарстві України відбуваються докорінні зміни в економічних відносинах, триває аграрна реформа, з’являються нові організаційно-правові форми виробництва і реалізації продукції. За умов ринкової економіки статистика сільського господарства є не тільки джерелом даних про найважливіші процеси, що відбуваються в сільському господарстві країни, про його стан і розвиток, але й важливим знаряддям успішного та ефективного управління сільськогосподарським виробництвом. Саме цим визначаються основні зав дання статистики сільського господарства на сучасному етапі, які зводяться до такого:
а) збирання, розробка і своєчасне доведення до керівних органів повних і вірогідних даних про стан і розвиток сільськогосподарського виробництва для прийняття ними рішень щодо завдань, пов’язаних з формуванням аграрної політики, розробкою різних програм розвитку сільськогосподарського виробництва та заходів з їх реалізації;
б) інформування про основні підсумки і тенденції розвитку сільського господарства населення, науково-дослідних установ, громадсько-політичних організацій і окремих громадян. [4]
Сучасні завдання статистики сільського господарства визначені Програмою реформування державної статистики на період до 2002 р., яка була розроблена і затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 1998 р. № 971 на виконання Указу Президента України від 22 листопада 1997 р. № 1299 «Про заходи щодо розвитку державної статистики».
В Україні статистика організована відповідно до державного та адміністративно-територіального поділу. У країні функціонує єдина розгалужена мережа державних статистичних органів, що здійснюють свою роботу за єдиним планом, єдиною методологією та єдиним керівництвом на чолі з Державним комітетом статистики України (Держкомстат України).
Роботами із статистики сільського господарства безпосередньо керує Управління статистики сільського господарства і навколишнього середовища Держкомстату України. Воно здійснює планування статистичних робіт із сільського господарства в країні, розробляє, вдосконалює і впроваджує методологію розрахунків статистичних показників для висвітлення стану і розвитку сільського господарства, методики, програми та інструкції державних статистичних спостережень і типові форми первинної облікової документації, необхідні для їх проведення, розробляє табель (перелік) форм державної звітності із сільського господарства, організує проведення статистичних робіт та отримання статистичних даних від підлеглих органів, здійснює їх зведення, розробку та аналіз і забезпечує у встановленому порядку статистичною та аналітичною інформацією з сільського господарства відповідні органи державної влади, випускає статистичний щорічник «Сільське господарство України», бюлетені та інші статистичні матеріали.
У складі Управління статистики сільського господарства та навколишнього середовища – 6 відділів: статистики землеробства, статистики тваринництва, статистики заготівель, статистики сільськогосподарських підприємств, статистики природних ресурсів та навколишнього середовища і зведених робіт. [5]
Первинною ланкою органів державної статистики України є районні відділи статистики, які виконують різноманітні статистичні роботи, у тому числі роботи зі статистики сільського господарства. Вони здійснюють збір статистичної звітності з сільського господарства, систематичну перевірку повноти і правильності звітних даних, проводять роботу по забезпеченню своєчасної і доброякісної звітності, систематизації статистичних даних та їх аналізу. Отримані в результаті зведення, розробки та аналізу дані направляються до відповідного відділу статистичного управління області. Ці відомості використовують державні і сільськогосподарські органи району.
Крім органів державної статистики, статистикою сільського господарства займаються Міністерство аграрної політики України, Міністерство фінансів України і Державний комітет України по земельних ресурсах та їх місцеві органи по областях і районах. Вони розробляють форми бухгалтерської і статистичної звітності, узгоджуючи їх з Держкомстатом України, здійснюють їх збирання, зведення і розробку.
Джерелами статистичних даних про сільське господарство є статистична звітність і спеціально організовані спостереження.
Звітність – це така форма збору статистичних даних, за якої кожний суб’єкт діяльності регулярно подає відомості до державних органів статистики у вигляді документів (звітів) спеціально затвердженої форми. Звіти складаються на підставі даних оперативного та бухгалтерського обліку. Терміни подання звітності та її періодичність визначаються відповідно до особливостей конкретних сільськогосподарських явищ і процесів.
З метою вдосконалення статистичного спостереження за сільськогосподарським виробництвом, починаючи з 2001 р., поточну звітність подаватимуть усі сільськогосподарські підприємства з чисельністю працюючих понад 50 осіб. [6]
Останнім часом органи державної статистики України почали запроваджувати таку форму спостереження, як статистичний реєстр – список або перелік одиниць певного об’єкта спостереження із зазначенням необхідних ознак, який складається та оновлюється під час постійного відстежування. Реєстри є важливим джерелом статистичних даних. Крім того, вони необхідні для організації та планування вибіркових обстежень. На даний час створено Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) – перелік суб’єктів усіх видів економічної діяльності із зазначенням їх реквізитів та основних показників, реєстр селянських (фермерських) господарств. Програмою реформування державної статистики на період до 2002 р. передбачено складання єдиних державних реєстрів: домашніх господарств, посад службовців центральних і місцевих органів державної виконавчої влади.
Важливим джерелом статистичних даних про сільськогосподарське виробництво є бухгалтерські річні звіти сільськогосподарських підприємств.
Статистика сільського господарства постійно розвивається і у зв’язку з активізацією ринкових відносин, а також новими завданнями, які стоять перед сільським господарством. Реалізація комплексу заходів, спрямованих на відновлення сільськогосподарського виробництва на якісно новій основі –розбудови високорозвинутої конкурентоспроможної галузі, здатної задовольнити як внутрішні, так і експортні потреби країни, висуває нові підвищені вимоги до статистики сільського господарства, вимагає подальшого вдосконалення її методології.
1.2. Статистика рослинництва
1.2.1. Об’єкт, завдання та система показників статистики рослинництва
Рослинництво є однією з найважливіших галузей сільського господарства України, яка забезпечує виробництво продуктів харчування рослинного походження, сировини для харчової, легкої, фармацевтичної, комбікормової та інших галузей промисловості, кормів для сільськогосподарських тварин. Питома вага продукції рослинництва у валовій продукції сільського господарства України у 1999 р. в порівнянних цінах 1996 р. становила 54,5 %.
Рослинництво – це певна сукупність видів економічної діяльності і послуг, в результаті яких виробляється продукція рослинного походження. Види економічної діяльності та послуги, які згідно з українською Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) належать до рослинництва і становлять об’єкт статистики рослинництва, наведені в Додатку Б, табл. 1.1.
В існуючій економіко-статистичній літературі при вивченні галузевої структури рослинництва звичайно розрізняють рільництво, овочівництво, луківництво, вирощування багаторічних сіль ськогосподарських насаджень.
На даний час у рослинництві дедалі більшого поширення набуває такий вид розподілу праці, як спеціалізація по окремих стадіях виробництва. [7]
Нині у статистиці сільського господарства України, зокрема в державній звітності щодо посівних площ, валового збору і врожайності сільськогосподарських культур застосовується класифікація рослинництва за такими групами культур: зернові культури; технічні культури; картопля та овоче-баштанні культури; кормові культури; сінокоси і культурні пасовища.
Особливості виробництва продукції рослинництва визначають зміст його статистичного вивчення за такими розділами: статистика посівних площ, статистика валового збору і врожайності сільськогосподарських культур, статистика багаторічних насаджень і статистика агротехнічних заходів. Для характеристики стану і розвитку рослинництва статистика використовує систему взаємопов’язаних показників, що харак теризує:
а) розміри, структуру, динаміку посівних площ сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень;
б) обсяги і структуру валового збору сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень, рівень їх врожайності, а також зміну цих показників у часі та просторі;
в) обсяги, строки та якість проведення різних агротехнічних заходів. Статистичні показники у рослинництві визначаються по окре мих сільськогосподарських культурах та їх групах, категоріях господарств, адміністративно-територіальних одиницях, економічних районах, природно-економічних зонах і підзонах та в цілому по країні. [8]
Завдання статистики рослинництва такі: всебічна характеристика стану і розвитку рослинництва; вивчення масових явищ і процесів, що відбуваються в цій галузі сільського господарства; виявлення і дослідження впливу факторів, що визначають її стан і розвиток; встановлення невикористаних резервів збільшення обсягів продукції рослинництва та підвищення її якості; характе ристика місця і значення рослинництва в аграрному секторі і в народному господарстві країни.
1.2.2. Статистика посівних площ
Посівна площа є основною формою використання головного засобу сільськогосподарського виробництва – землі. Від її розміру залежить обсяг виробництва продукції рослинництва, оскільки останній безпосередньо визначається розмірами посівної площі і врожайності сільськогосподарських культур. (рис. 1.2.1)
Рис. 1.2.1. Розмір посівних площ в Україні за категоріями господарств і основними групами сільськогосподарських культур у 1998 р., тис. га
Важливо також відзначити, що багато закономірностей розвитку сільського господарства знаходять свій кількісний вираз у даних про посівні площі та їх структуру. Посівна площа сільськогосподарських культур – це частина ріллі або інших розораних угідь, зайнята посівом однієї або кількох культур (рис. 1.2.2.).
Основними завданнями статистики посівних площ є:
1) збір даних про хід сівби та збирання врожаю сільськогосподарських культур для контролю за цими процесами;
2) вивчення розміру, структури і динаміки посівних площ і сортових посівів сільськогосподарських культур, посівних площ, оброблюваних за інтенсивними технологіями в розрізі їх груп і окремих культур, категорій господарств та адміністративно-територіальних і господарських одиниць, економічних районів, природно-економічних зон і по країні в цілому, при цьому як на всіх землях, так і на зрошуваних та осушених;
3) вивчення впливу структури посівних площ на вихід продукції рослинництва і виявлення резервів розширення посівних площ і поліпшення їх структури.
/
Рис. 1.2.2. Структура і структурні зрушення посівних площ по всіх категоріях господарств України
Економічно важливо поділяти посіви за кінцевим використанням продукції: насіннєві, продовольчі, товарні і кормові. [9]
Усі посіви залежно від їх розміщення поділяються на посіви на зрошуваних, осушених і богарних землях, тобто на землях в районах недостатнього зволоження, на яких сільськогосподарські культури вирощуються без штучного зрошення.
Для характеристики якості посівів важливе значення має облік посівної площі, зайнятої сортовими посівами, у тому числі районованими сортами, а також посівних площ, оброблюваних за інтенсивними технологіями і способом сівби (рис. 1.3.).
/
Рис. 1.2.3. Динаміка структури посівних площ по категоріях господарств України за 1992—1998 рр.
Розглянемо особливості обліку посівних площ деяких сільськогосподарських культур. [10]
У несприятливі роки частина озимих культур гине в осінньо-зимовий і ранньовесняний періоди. Тому із загальної площі посіву озимих зернових культур восени минулого року на зерно і зелений корм виокремлюються площі повністю загиблих до закінчення сівби ярих культур і площі озимих на зерно, що збе реглися до кінця сівби ярих культур. Збережені посіви озимих культур використовуються в основному на зерно і обліковуються по групі зернових культур, але певна їх частина, що виділяється на зелений корм і силос, належить до групи кормових культур (Додаток Б, табл. 1.2).
1.2.3. Статистика валового збору і врожайності сільськогосподарських культур
Валовий збір і врожайність сільськогосподарських культур – найважливіші результативні економічні показники, що використовуються для оцінки стану, розвитку та ефективності окремих галузей рослинництва, всього рослинництва і сільського господарства в цілому. Всі агротехнічні заходи, меліорація земель, при родно-економічні умови і рівень організаційно-господарської діяль ності сільськогосподарських підприємств знаходять свій кон кретний вираз у рівні валового збору і врожайності (Додаток Б, табл. 1.3).
Під валовим збором сільськогосподарських культур, або вро жаєм, у статистиці прийнято розуміти загальний розмір продукції в натуральному виразі, зібраної з основних, повторних і міжрядних посівів, площі багаторічних насаджень та інших сільськогосподарських угідь. [11]
Під врожайністю сільськогосподарських культур розуміють середній розмір певної продукції рослинництва з одиниці фактично зібраної площі даної культури. Врожайність у статистиці ви мірюють у центнерах з гектара (ц/га) або з 1 м2 закритого ґрунту.
Валовий збір характеризує загальний обсяг виробництва даної культури, а врожайність – продуктивність цієї культури в конкретних умовах її вирощування. Валовий збір і врожайність пов’язані між собою завдяки застосуванню показника «посівна площа» в такий спосіб:
Валовий збір = Врожайність : Посівна площа, або
Врожайність = Валовий збір : Посівна площа.
Звідси випливає, що розмір врожайності залежить не тільки від розміру валового збору, але й від розміру посівної площі. (рис. 1.4)
Основними завданнями статистики валового збору і врожайності сільськогосподарських культур є: своєчасне і точне визначення фактичних розмірів валового збору і врожайності; вивчення структури і диференціації, а також динаміки валового збору і врожайності; виявлення та аналіз факторів, які зумовлюють рівні валового збору і врожайності, та визначення на цій основі резервів підвищення врожайності і збільшення валових зборів сільськогосподарських культур. [12]
Рис.1.2.4. Динаміка структури валового збору зернових культур у всіх категоріях господарств України
1.2.4. Сучасна організація статистичного спостереження рослинництва в Україні
Для успішного та ефективного управління розвитком рослинництва необхідна всебічна, повна і достовірна інформація, яка використовується для оперативного управління розвитком цієї галузі сільського господарства, а також слугує вихідною як для характеристики стану рослинництва, так і для розробки планів і програм подальшого її розвитку (Додаток Б, табл. 1.4).
Статистичне спостереження рослинництва в Україні здійснюють у межах своїх повноважень органи системи Державного комітету статистики України спільно з органами системи Міністерства аграрної політики України, Міністерства фінансів України, Державного комітету України по земельних ресурсах, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами сільських, селищних, міських Рад, а також керівниками і спеціалістами сільськогосподарських підприємств різних форм власності і господарювання. [13]
Організація статистичного спостереження рослинництва являє собою комплекс статистичних робіт з розробки і впровадження методології розрахунків статистичних показників для висвітлення стану і розвитку рослинництва, методик, програм та інструкцій зі статистичних спостережень і форм державної звітності та іншої документації, збору, контролю повноти і вірогідності статистичних даних та їх розробки, аналізу та забезпечення у встановленому порядку статистичною та аналітичною інформацією щодо рослинництва відповідні органи державної влади.
У даний час оперативна звітність про хід сівби ярих та озимих культур, збирання вражаю і виконання літньо-осінніх агротехнічних робіт подається районним відділам державної статистики юридичними особами, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють сільськогосподарську діяльність, незалежно від форм власності і господарювання (крім селянських (фермерських) господарств) у вигляді тижневої звітності за такими формами:
форма № 3-сг «Звіт про сівбу ярих культур»;
форма № 7-сг « Звіт про хід збирання урожаю, сівби озимих та оранку на зяб». [14]
Звіти за цими формами подаються щопонеділка від початку і до закінчення сівби ярих та озимих культур. Дані в цих звітах наводяться наростаючим підсумком з початку робіт.
1.3. Статистика тваринництва
1.3.1. Об’єкт, завдання і система показників статистики тваринництва
Тваринництво, як і рослинництво, є основною галуззю аграрного сектора.
Тваринництво – це сукупність споріднених галузей сільського господарства, що займаються розведенням сільськогосподарських тварин, тобто свійських тварин для виробництва цінних продуктів харчування (молока, м’яса, яєць, меду та ін.) і сировини для багатьох галузей переробної промисловості (м’яса, вовни, шкіри, пуху тощо). Тваринництво дає живу тяглову силу (коней, волів та ін.) і основне органічне добриво (гній). З продуктів і відходів тваринництва одержують деякі корми (молочні відвійки, кісткове борошно тощо), а також лікарські препарати (лікувальні сироватки, гормональні препарати і т. п.).
У тваринництві виділяють ряд вужчих галузей за такими озна ками, як вид тварин, характер і призначення продукції та ін. За видами тварин виділяють такі галузі тваринництва: скотарство (розведення великої рогатої худоби), свинарство, птахівництво, вівчарство, козівництво, конярство, кролівництво, звірівництво, бджільництво, шовківництво, собаківництво. [15]
Виробничий процес у тваринництві тісно пов’язаний з природними процесами розвитку і життєдіяльності тварин, при цьому кінцева продукція цієї галузі являє собою результат природного і технологічного циклу. Дану особливість тваринництва варто мати на увазі, щоб чітко виокремити тваринництво як самостійний об’єкт статистики сільського господарства. Якщо продукти тваринництва були піддані промисловій переробці або опрацюванню, то вони є продукцією промисловості. Забій худоби, переробка молока, вовни і т. д. належать до відповідних галузей переробної промисловості та є об’єктом промислової статистики. Водночас статистика тваринництва займається визначенням валового виходу продуктів забою сільськогосподарських тварин і птиці, тобто м’яса, сала, субпродуктів, шкір, хутряної сировини, рогів і копит, щетини, пуху та інших продуктів, пов’язаних із забоєм худоби. Щоб мати повне уявлення щодо видів економічної діяльності та послуг, які належать до тваринництва, подаємо їх перелік згідно з українською Класифікацією видів економічної діяльності (таблиця Ж.1.).
Основними завданнями статистики тваринництва є: 1) вив чення стану і розвитку тваринництва в цілому, його окремих галузей і процесів, що відбуваються в ньому; 2) оцінка стану і розвитку тваринництва в окремих сільськогосподарських підприємствах, їх групах, категоріях господарств і в окремих економічних районах, природно-економічних зонах та адміністративно-тери торіальних одиницях; 3) виявлення і вивчення чинників збільшення обсягів продукції тваринництва, підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин. [16]
1.3.2. Статистика кількості та складу сільськогосподарських тварин
Стан і розвиток тваринництва значною мірою визначається складом і кількістю худоби, птиці та інших сільськогосподарських тварин. Тому дані про кількість і склад поголів’я сільськогосподарських тварин мають важливе значення для оцінки стану і розвитку тваринництва, характеристики процесу їх відтворення і продуктивності, визначення розмірів окремих видів продукції тваринництва та його виробничого напряму, розрахунків потреб кормів, тваринницьких приміщень, робочої сили, засобів механізації тощо, а також для проведення міжнародних порівнянь.
У статистиці облік кількості тварин ведуть у головах диферен ційовано за видами, віком, статтю, виробничо-економічним призначенням, господарським використанням і породами. [17]
До основних видів сільськогосподарських тварин належать: велика рогата худоба, свині, вівці, кози і коні. Крім того, обліковують птицю, кролів, хутрових звірів, бджіл, службових собак тощо. Слід відзначити, що при статистичному обліку великої рогатої худоби, як правило, наводяться два показники: вся велика рогата худоба, в т. ч. корови.
Важливим в економічному відношенні є розподіл сільськогосподарських тварин за віком, оскільки господарське використання тварин значною мірою залежить від віку, наприклад з віком пов’язані зміни живої ваги тварин і певні якісні їх зміни, які зумовлюють перехід тварин з однієї статево-вікової групи до іншої. За віком усі види сільськогосподарських тварин поділяють на дві основні групи: дорослі тварини і молодняк.
За господарським використанням сільськогосподарських тва рин розподіляють на дві групи: продуктивні тварини, які дають продукцію (м’ясо, молоко, вовну і т. ін.); робоча худоба, яка використовується як тяглова сила.
За виробничо-економічним призначенням сільськогосподарських тварин поділяють на основні та оборотні фонди, залежно від того, які функції на момент обліку виконують тварини у виробничому процесі. [18]
Аналізуючи дані щодо кількості тварин, застосовують такі статистичні показники: кількість тварин на певну дату (наприклад, на 1 січня, 1 лютого і т. д.);середнє поголів’я за певний період; умовне поголів’я. (Додаток В, табл. 1.1)
Для загальної характеристики стану і розвитку тваринництва виникає потреба виразити все поголів’я тварин єдиним загальним числом. Оскільки тварини окремих видів і груп істотно відрізняються між собою за різними ознаками, то підсумовування їх кількості не має сенсу. Тому визначають показник кількості тварин, переведений на умовні голови, так зване умовне поголів’я. За умовну голову прийнято вважати голову дорослої великої рогатої худоби. Для обчислення умовного поголів’я використовують коефіцієнти переведення у велику рогату худобу, які визначають, виходячи із співвідношення кількості використаних у стійловий період кормів різними видами і статево-віковими групами тварин, – кормові або фуражні коефіцієнти, або співвідношення вартості вирощування різних видів і статево-вікових груп тварин – вартісні або загальноекономічні коефіцієнти. Зна чення вартісних і кормових коефіцієнтів перерахунку тварин різних видів в умовне поголів’я наведено в Додатку В, табл. 1.2.
1.3.3. Натуральні показники продукції тваринництва
Продукція тваринництва в натуральному виразі складається з двох частин:
1) продукція, одержана в результаті нормальної життєдіяльності тварин;
2) продукція, одержана в результаті вирощування, відгодівлі і нагулу. [19]
Статистика тваринництва визначає обсяги виробництва кожного виду продукції окремо в натуральних одиницях і в умовно-натуральному виразі (молоко в перерахуванні на стандартну (базисну) жирність, м’ясо в забійній масі). У деяких випадках, коли продукція однорідна, її обсяг визначають шляхом підсумовування продукції різних видів тварин. (рис. 1.3.1).
/
Рис. 1.3.1. Поголів’я худоби та птиці за категоріями господарств (на кінець року; тис. голів)
Показник продуктивності тварин, як і показники, що характеризують обсяги виробництва різних видів продукції тваринництва, визначають за певний період часу (день, місяць, рік) по окремих видах тварин, фермах, підприємствах та їх групах, категоріях господарств, економічних районах, природно-економічних зонах та адміністративно-територіальних одиницях і в цілому по країні.
1.3.4. Сучасна організація статистичного спостереження тваринництва в Україні
Статистичне спостереження тваринництва в Україні здійснюється органами державної статистики разом з органами Міністерства аграрної політики України, місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами сільських, селищних, міських Рад, а також керівниками і спеціалістами аграрних формувань різних форм власності і господарювання шляхом складання і збору статистичної звітності, проведення спеціальних обстежень – переписів, одноразових обліків, вибіркових обстежень.
Основним завданням обліку сільськогосподарських тварин є встановлення станом на 1 січня (о 24-й годині з 31 грудня на 1 січня) загальної кількості тварин по всіх категоріях господарств на всій території України в розрізі основних видів тварин та їх статево-вікових груп. Тварини, які вибули з господарства після 24-ї години ночі 31 грудня, повинні бути враховані по даному господарству разом з наявними, а приплід, одержаний після 24-ї години ночі 31 грудня, та інші надходження тварин після зазначеного критичного моменту не повинні враховуватися. [20]
Для одержання ефективних результатів від контрольних обходів необхідно дотримуватись певних умов: контрольні точки визначаються обласними статистичними управліннями і повідомляються в райони секретним пакетом, який розпаковується керів ником тільки 3 січня.
Статистичні органи, починаючи з районних відділів статистики, розробляють матеріали обліків сільськогосподарських тварин у розрізі категорій господарств по районах, областях і в цілому по країні, а також здійснюють статистичні групування господарств: 1) за кількістю наявної великої рогатої худоби, корів, овець та кіз і всіх видів птиці, включаючи молодняк; 2) за середнім надоєм молока від однієї корови на рік.
Для оперативного контролю за наявністю поголів’я худоби та птиці і збору даних про виробництво
24.12.2015 15:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора