Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Класифікація рахунків за призначенням і структурою. Класифікація та оцінка основних засобів
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Університет митної справи та фінансів
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Економічний факультет
Кафедра:
Кафедра обліку і аудиту
Інформація про роботу
Рік:
2014
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Бухгалтерський облік
Група:
ЕО12 1
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
АКАДЕМІЯ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
Кафедра обліку і аудиту
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Бухгалтерський облік (загальна теорія)»
на тему:
“ Класифікація рахунків за призначенням і структурою. Класифікація та оцінка основних засобів”
ЗМІСТ
РОЗДІЛ А. ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ
ВСТУП………………………………………………………………………3
1.КЛАСИФІКАЦІЯ РАХУНКІВ ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ І СТРУКТУРОЮ…………………………………………………………………5
.Необхідність класифікації бухгалтерських рахунків………………...5
1.2.Види класифікацій бухгалтерських рахунків………………………11
2. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ОЦІНКА ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ……………..12
2.1. Характеристика та класифікація основних засобів…………………12
2.2. Економічна сутність основних засобів………………………………15
2.3 Організація і методологія бухгалтерського обліку наявності основних засобів………………………………………………………………………….19
ВИСНОВОК………………………………………………………………...23
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………..25
РОЗДІЛ Б. ПРАКТЧНИЙ РОЗДІЛ
ВСТУП
Класифікація рахунків посідає особливе місце теоретично бухгалтерського обліку: вона є методичною основою побудови планів рахунків – інструментів практичного ведення бухгалтерського обліку.
Ставлення до значення класифікації рахунків істотно змінювалося. Так в 60-ті роки ХХ в. вважалося, що класифікація полегшує вивчення й розуміння призначення, забезпечення і будівлі рахунків, дозволяє правильно їх використати в практичну роботу; у сприйнятті сучасних умов розвитку ринкових відносин значення класифікації рахунків розглядається набагато ширше, оскільки вона необхідна як для упорядкування рахунків, так і для створення інформаційної системи, що відбиває господарську діяльність організації з урахуванням аналізу потреб у такій інформації та виявленні можливостей її отримання на рахунках.
Важливість вивчення й подальшого дослідження класифікації рахунків зростає у зв'язку з переходом російських організацій наМСФО (Світові стандарти фінансової звітності). Істотною запорукою достовірності й прозорості публічної фінансової звітності, складеної поМСФО, є відповідність кожній статті звіту сальдо відповідного рахунку.
Усі знають, що рахунки бухгалтерського обліку становлять основу інформаційної системи економічного суб'єкта і є носіями інформації та одночасно способом її отримання. У зв'язку з цим, бухгалтерський облік повинен мати таку систему рахунків, що у достатній мірі відбивала ще й характеризувала всю фінансово-господарську діяльність організації, сприяла оперативному керівництву й управлінню організацією, контролю за виконанням завдань, виявленню і оптимальному використанню внутрішньогосподарських резервів.
У зв'язку з цим мета курсової роботи – вивчити і розкрити економічну сутність класифікації рахунків.
Основними завданнями праці є - Дослідження особливостей рахунків бухгалтерського обліку як засобу відображення даних про господарське життя підприємства;
- Розгляд класифікацій рахунків за різноманітними ознаками;
- Розкриття сутності, структури та призначення плану рахунків бухгалтерського обліку.
Працюючи було використано наукові праці провідних вітчизняних спеціалістів у галузі теорії бухгалтерського обліку, у яких опис рахунків дано у найбільш повній та доступній формі.
Одним із найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва являється забезпеченість їх основними фондами в необхідній кількості та асортименті, і більш повне їх використання. Формування ринкових відносин передбачає конкурентну боротьбу між різними товаровиробниками, перемогти в якій зможуть ті, хто найбільш ефективно використовує всі види наявних ресурсів.
Становлення та формування ринкових відносин передбачає подальше удосконалення організації обліку основних засобів (ОЗ) на досліджуваному підприємстві. ОЗ являють собою сукупність засобів праці, які функціонують у виробничому процесі в натуральному вигляді на протязі довгого періоду, за якого їх вартість по частинам передається на випущену продукцію.
Організація обліку ОЗ сприяє ефективному використанню машин, обладнання, виробничих площин та інших засобів праці.
Метою написання курсової роботи є висвітлення організації обліку надходження ОЗ та їх наявності.
Для досягнення вказаної мети необхідно виконати наступні завдання:
визначити економічну суть ОЗ, їх характеристику, класифікацію та оцінку;
розкрити порядок організації обліку надходження та наявності ОЗ.
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КЛАСИФІКАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКИХ РАХУНКІВ
Необхідність класифікації бухгалтерських рахунків
Класифікація рахунків бухгалтерського обліку, а іншими словами, групування їх за певними ознаками, допомагає процесу вивчення системи рахунків та застосуванню її на практиці.
Усі рахунки класифікують за об’єктами відображення (активні, пасивні, активно-пасивні), рівнем узагальнення даних про господарську діяльність (синтетичні рахунки, субрахунки, аналітичні рахунки), за економічним змістом, призначенням та структурою.
Класифікація рахунків за економічним змістом дає можливість встановити, які рахунки слід застосовувати для обліку певного об’єкта, тобто ця класифікація дозволяє визначити систему рахунків, яку необхідно використовувати на підприємствах тієї чи іншої галузі. Вона будується відповідно до класифікації об’єктів бухгалтерського обліку.
За економічним змістом рахунки поділяють на три основні групи і одну доповнюючу (рис. 1):
— рахунки господарських засобів;
— рахунки господарських процесів;
— рахунки джерел формування засобів;
— рахунки обліку операцій, які не відображені в балансі (позабалансові рахунки).
Рис.1. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом
Класифікація рахунків за економічним змістом дає змогу згрупувати рахунки залежно від того, що саме на них обліковується.
За структурою і призначенням рахунки поділяються на основні, регулюючі, операційні, фінансово-результативні та позабалансові.
Таке групування дозволяє визначити порядок обліку господарських операцій на рахунках, забезпечує можливість більш раціонального уявлення про показники діяльності підприємства.
Основні рахунки у бухгалтерському обліку застосовуються перш за все для контролю за наявністю господарських засобів та джерел їх утворення, а також за їхніми змінами. Об’єкти, які обліковуються на цих рахунках, є основою господарської діяльності, дають повне уявлення про майновий стан підприємства, тому вони і називаються основними.
До основних рахунків відносяться:
— інвентарні;
— рахунки капіталу;
— рахунки розрахунків.
Інвентарні рахунки застосовують для обліку наявності та руху матеріальних цінностей і коштів. Головне їх призначення — контроль за наявністю господарських засобів підприємства. Рахунки цієї групи умовно поділяють на матеріальні та рахунки коштів.
Матеріальні рахунки призначені для обліку наявності та руху основних засобів, товарно-матеріальних цінностей і контролю за їх збереженням. По відношенню до балансу вони є активними (рахунки № 10, 11, 20, 22, 26, 28).
Рахунки коштів призначені для обліку грошових коштів. Вони також є активними (рахунки № 30, 31, 33).
Рахунки капіталу використовуються для обліку джерел утворення власних засобів. Вони є пасивними (рахунки № 40, 41, 42, 43).
Рахунки розрахунків призначені для відображення дебіторської та кредиторської заборгованості.
Рахунки, на яких обліковується дебіторська заборгованість, є активними (рахунки 36, 37). Рахунки, на яких обліковується кредиторська заборгованість, є пасивними (рахунки № 66, 50, 55, 51, 52, 53, 54, 68).
Окремі рахунки цієї групи є активно-пасивними (рахунки № 327, 64, 65, 377), на них одночасно обліковується дебіторська і кредиторська заборгованість. Ці рахунки можуть мати два залиш ки за дебетом (дебіторська заборгованість) і за кредитом (кредиторська заборгованість).
Регулюючі рахунки призначені для уточнення оцінки господарських засобів і визначення реального розміру джерел утворення засобів. Дані рахунки поділяються на:
— контрарні;
— доповнюючі;
— контрарно-доповнюючі.
Контрарні регулюючі рахунки призначаються для зменшення оцінки засобів і джерел їх утворення. За будовою ці рахунки протилежні до рахунків, які вони зменшують. Так, якщо зменшується оцінка засобів, то самі вони є контрактивними, пасивними (рахунки № 131, 132, 133), якщо зменшується величина джерел утворення засобів, то контрарні рахунки відносяться до контрпасивних і є активними.
Доповнюючі регулюючі рахунки збільшують оцінку засобів або джерел їх утворення. За будовою вони такі ж, як і рахунки, які вони доповнюють. Використовуються вони в аналітичному обліку. Наприклад, до суми транспортно-заготівельних витрат додається вартість придбаних матеріалів або сировини, таким чином визна чається фактична собівартість матеріальних цінностей.
Контрарно-доповнюючі рахунки поєднують в собі ознаки двох попередніх. Їх застосовують, як правило, в аналітичному обліку, зокрема в обліку готової продукції чи матеріалів. Якщо аналітичний облік окремих видів готової продукції проводять за плановою собівартістю, окремо ведуть облік відхилень фактичної собівартості від планової. При цьому для того, щоб визначити фактичну собівартість готової продукції, треба суму відхилень додати або відняти від планової собівартості залежно від наявнос ті перевитрат або економії засобів.
Операційні рахунки призначені для відображення в обліку окремих господарських операцій і процесів, а саме для обліку витрат, доходів і результатів діяльності підприємства.
Вони поділяються на:
— розподільчі;
— калькуляційні;
— порівняльні;
— транзитні.
Розподільчі рахунки в свою чергу поділяються на збірно-розподільчі та бюджетно-розподільчі.
Збірно-розподільчі призначені для збору і розподілу витрат між об’єктами в одному звітному періоді. Ці рахунки є активними і закриваються наприкінці звітного періоду, таким чином, вони не мають сальдо (рахунки № 91, 92, 93, 94, 70, 71).
Бюджетно-розподільчі рахунки призначені для відображення витрат і їх розподілу між окремими звітними періодами. Це актив ні рахунки (рахунок № 39) і пасивні (рахунки № 47, 69).
За дебетом рахунка 39 «Витрати майбутніх періодів» відображуються витрати, здійснені в даному періоді, але фактично вони відносяться до майбутнього періоду. За кредитом рахунка 39 витрати поступово списуються за настанням відповідного періоду. Даний рахунок може мати дебетове сальдо, яке означає нерозподілену суму витрат і відображується в ІІ розділі активу балансу.
Калькуляційні рахунки призначаються для обліку витрат і визначення собівартості продукції, робіт і послуг. За будовою вони є активними (рахунки № 23, 24, 25, 90).
Порівняльні рахунки призначені для відображення окремих господарських операцій і процесів та результатів за ними. Ці рахунки є активно-пасивними. Результат від певної операції чи процесу визначається шляхом порівняння записів за звітний період за дебетом і кредитом цих рахунків. І на суму цього результату даний рахунок закривається (рахунок № 79 «Фінансові результати»).
Транзитні рахунки використовуються тоді, коли є необхідність акумулювати певні однорідні активи з метою їх подальшого розподілення для забезпечення контролю і управління цими активами.
До цих рахунків відносяться рахунки восьмого класу, на яких відображуються елементи витрат (рахунки № 80, 81, 82, 83, 84, 85). За цими рахунками немає початкового і кінцевого сальдо і вони в кінці звітного періоду закриваються.
Фінансово-результативні рахунки використовуються для відображення фінансових результатів діяльності підприємства за певний період (рахунок № 44). Ці рахунки активно-пасивні, оскіль ки результат може бути позитивним (прибуток) і негативним (збиток).
Усі ці групи рахунків (основні, регулюючі, операційні та фінансово-результативні) обліковують балансові об’єкти і мають назву балансові рахунки.
Позабалансові рахунки призначені для обліку об’єктів, які не є власністю підприємства, але перебувають у його користуванні. Для цих рахунків притаманна проста форма запису, тобто на них відсутній подвійний запис, і вони не кореспондують між собою і балансовими рахунками (рис. 1.2).
Рис. 1.2. Класифікація рахунків за призначенням і структурою
1.2 Види класифікацій бухгалтерських рахунків
Класифікація рахунків бухгалтерського обліку здійснюється за такими ознаками: за взаємозв’язком із балансом, за ступенем деталізації облікової інформації, за економічним змістом, за порядком відображення у фінансовій звітності, за призначенням та структурою.
За взаємозв’язком із балансом рахунки поділяють на активні, пасивні та активно-пасивні. Активні рахунки призначені для обліку наявності та руху активів підприємства, пасивні — капіталу, забезпечень та зобов’язань. Активно-пасивні рахунки використовують для обліку розрахунків.
За ступенем деталізації облікової інформації бухгалтерські рахунки бувають синтетичні та аналітичні. Синтетичні — призначені для обліку господарської діяльності підприємства в узагальненому вигляді (наприклад, рахунок 37 “Розрахунки з різними дебіторами”). Для додаткової деталізації всередині синтетичного рахунка використовують субрахунки (наприклад, 372 “Розрахунки з підзвітними особами”). Якщо необхідна детальна характеристика об’єктів обліку, то застосовують аналітичні рахунки (наприклад, 3721 “Розрахунки з підзвітною особою Петренко А.Т.”).
Відповідно до економічного змісту рахунки поділяють на рахунки активів, джерел утворення активів та господарських процесів. Рахунки активів — це рахунки 1—3 класів Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Мінфіну від 30.11.99 р. № 291 (далі — План рахунків). На них обліковують необоротні активи, оборотні активи, відкладені витрати та необоротні активи, призначені для продажу. Рахунки джерел утворення засобів об’єднують рахунки класів 4—6 Плану рахунків та включають джерела власних, залучених засобів, відкладені доходи. Рахунки господарських процесів включають рахунки обліку доходів і результатів діяльності (7 клас) та рахунки обліку витрат (8 і 9 класи).
Згідно з порядком відображення у фінансовій звітності рахунки класифікують на балансові, номінальні та позабалансові. Балансові рахунки мають початкове та кінцеве сальдо й відображаються в балансі (1—6 класи Плану рахунків). Номінальні рахунки не мають залишків на початок і кінець періоду та використовуються для заповнення звіту про фінансові результати (7—9 класи Плану рахунків). На позабалансових рахунках обліковують активи та зобов’язання, які не належать підприємству або визнання яких на звітну дату неможливе (0 клас Плану рахунків).
За призначенням та структурою бухгалтерські рахунки поділяють на основні, регулюючі, бюджетно-розподільчі, операційні, фінансово-результатні та інші. Основні, у свою чергу, групують на матеріальні, нематеріальні, грошові, капіталу, розрахунків. Регулюючі рахунки бувають контрактивні й контрпасивні, а операційні рахунки — калькуляційні, збірно-розподільчі, бюджетно-розподільчі. 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ОЦІНКА ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
2.1. Характеристика та класифікація основних засобів
Основні засоби (ОЗ) – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.
Відповідно до діючої типової класифікації ОЗ групуються за її функціональним призначенням, галузями, речовим натуральним характером і видами, за використанням і належністю.
За функціональним призначенням розрізняють виробничі ОЗ, що безпосередньо беруть участь виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини і обладнання, робочі машини і обладнання тощо).
За галузями народного господарства ОЗ розподіляються на: промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт, зв'язок тощо.
Більша частина ОЗ належить до галузі "Промисловість". Вона безпосередньо пов'язана з процесом виробництва продукції. Але наявність інших видів господарської діяльності зумовлює необхідність обліку ОЗ, що належать до інших галузей господарства, які знаходяться на балансі промислового підприємства, належать до галузі "Будівництво".
У зв'язку з цим у бухгалтерському обліку ОЗ промислових підприємств розподіляються на промислово-виробничі, виробничі ОЗ інших галузей народного господарства і невиробничі.
До виробничих ОЗ належать: будови, споруди, передавальні пристрої, машини і устаткування, робочі машини і обладнання, вимірювальні й регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини і обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар, робочі і продуктивні тварини, багаторічні насадження, меліорація земель і водойми та інші ОЗ.
У складі виробничих ОЗ виділяють їх активну частину - машини, обладнання, транспортні засоби.
Невиробничі ОЗ безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва. До невиробничих ОЗ належать: будови і споруди житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортні засоби, обладнання, інструменти та інші основні засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних та культурно-побутових потреб населення.
За використанням ОЗ поділяються на діючі (всі ОЗ, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що використовуються у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві і призначене для заміни об'єктів ОЗ).
Істотне значення в обліку ОЗ має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані. Власні засоби можуть складатися із Статутного (пайового, акціонерного) капіталу, допоміжного фінансування з відповідних джерел на розширення роботи підприємства,власних прибутків, коштів Амортизаційного фонду, спеціальних фондів. Орендовані ОЗ показуються у балансі орендодавача, тим самим виключається можливість подвійного обліку одних і тих же засобів.
В балансі по статті "Основні засоби" показується вартість ОЗ, як діючих, так і тих, що знаходяться на консервації або в запасі. Первісна вартість визначається:
по об'єктам, виготовленим на самому підприємстві, а також придбаним за плату у інших підприємств та осіб - виходячи із фактичних затрат на зведення або придбання цих об'єктів, включаючи витрати на доставку, монтаж, установку. Вона виявляється в момент введення об'єкта в експлуатацію та залишається незмінною на протязі всього строку надходження ОЗ на підприємство, за винятком випадків дообладнання та добудови об'єктів в порядку довгострокових інвестицій, реконструкцій та часткової ліквідації об'єктів;
по об'єктам, внесеними засновниками в рахунок їх вкладів в Статутний капітал - по домовленості сторін;
по об'єктам, одержаним від інших підприємств та осіб безоплатно - експертним шляхом або по даним документів прийому-передачі.
ОЗ, які були в експлуатації та придбані за плату, приймаються на облік по купівельній вартості з додаванням витрат на доставку та установку, а також сум зносу по цим об'єктам, вказаних в документах на купівлю-продаж.
Переоцінена вартість ОЗ - це вартість необоротних активів після їх переоцінки.
Оцінка об'єктів ОЗ по залишковій вартості визначається відніманням від первісної (переоціненої) вартості нарахованого зносу, що обліковується в бухгалтерському обліку. В балансі приводиться окремо первісна та залишкова вартість основних засобів, а також окремо сума нарахованого зносу.
Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР п.8.2.1 під терміном "основні засоби" потрібно розуміти матеріальні активи, які використовуються у виробничій діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення до експлуатації таких матеріальних активів, і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Згідно з п.8.2.2 основні фонди діляться на три групи:
1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти, передавальне устаткування;
2 – автотранспорт і вузли (запасні частини) до нього, меблі; електронні оптичні, електромеханічні пристрої і інструменти, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи,телефони, мікрофони, рації, інше офісне обладнання;
– любі інші основні фонди, які не включені в групи 1 і 2.
2.2. Економічна сутність основних засобів
Згідно з П(С)БО 7 та Інструкцією №291 "Про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій" до ОЗ належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких перевищує 1 рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). У визначенні нічого не говориться про мінімальну вартість предметів, що не включається при придбанні (спорудженні, виготовлені) до складу ОЗ. Проте підприємства мають право самостійно встановлювати границю вартості предметів, які входять до складу малоцінних необоротних активів.
Відповідно до П(С)БО 7 у визначенні ОЗ присутнє поняття "використовуються для здійснення соціально-культурних функцій", що дозволяє говорити про те, що ОЗ невиробничого призначення відповідно до П(С)БО 7 належать до ОЗ для цілей фінансової звітності.
На сьогодні П(С)БО 7 дозволяє підприємству самостійно визначати, що відносити до ОЗ, а що ні, виходячи з того, що ніхто не забороняє підприємству прийняти рішення про зарахування до складу ОЗ саме тих видів МШП, котрі найбільш відповідають цьому поняттю з економічної точки зору.
Як і будь-який актив, ОЗ відображаються в балансі при додержанні двох умов:
існує імовірність одержання економічних вигод від його використання;
оцінка ОЗ може бути достовірно визначена.
Відносно імовірності одержання економічних вигод підприємство має визначити цілі використання такого ОЗ.
Виходячи з визначення ОЗ за П(С)БО 7, такими цілями є:
використання ОЗ в процесі виробництва;
використання ОЗ в процесі поставки товарів, виконання робіт і надання послуг;
використання ОЗ для надання в оренду іншим особам;
використання ОЗ для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій.
Що стосується можливості достовірної оцінки виходячи з положень П(С)БО 7 та Інструкції №291, то підприємству слід використовувати дві оцінки вартості ОЗ: історична собівартість, справедлива вартість.
Історична собівартість ОЗ визначається на рівні первісної оцінки ОЗ, котра включає в себе:
фактичну вартість об'єкта основних фондів;
вартість усіх податків і зборів, що включаються до ціни товару, за винятком ПДВ;
витрати на транспортування;
витрати на державну реєстрацію;
витрати, пов'язані безпосередньо з приведенням об'єкта в робочий стан (витрати на підготовку будівельного майданчика, початкові та заготівельні витрати, пов'язані з придбанням ОЗ, витрати на страхування, витрати на установлення, монтаж і налагоджування, витрати на оплату послуг спеціалізованих підприємств і фахівців, включаючи прямі витрати на оплату праці працівників, пов'язаних з процесом введення ОЗ в експлуатацію) тощо.
Не включаються до складу первісної вартості ОЗ і відображаються у складі витрат:
витрати на сплату відсотків за кредит, залучений для купівлі ОЗ;
понаднормативні суми відходів;
понаднормативні витрати на оплату праці;
загальногосподарські витрати.
Під справедливою вартістю ОЗ розуміється вартість ОЗ, котру може бути отримано в операціях обміну між поінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами. Згідно з додатком до П(С)БО 19 справедлива оцінка ОЗ визначається таким чином:
земля і будівлі - ринкова вартість;
машини і обладнання - ринкова вартість, а у разі відсутності даних про ринкову вартість - переоцінена вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням зносу на дату оцінки;
інші основні засоби - переоцінена вартість (сучасна собівартість придбання) за вирахуванням суми зносу на дату оцінки.
Як ринкова вартість, можуть бути використані дані про біржову вартість, дані прайс-листів тощо. Таке твердження ґрунтується на принципі обачливості, згідно з яким методи оцінки, застосовувані в бухгалтерському обліку, мають запобігати завищенню оцінок активів.
Як переоцінена вартість (вартість їх відтворення в сучасних умовах і цінах) може виступати експертна оцінка ОЗ, здійснена незалежними експертами.
Виходячи з вимог Інструкції №291 зарахування на баланс ОЗ, придбаного за грошові кошти або спорудженого підрядним способом, здійснюється за його первісною вартістю (історичною собівартістю), а справедлива оцінка застосовується при проведенні переоцінки такого ОЗ, при спорудженні ОЗ власними силами, при одержанні ОЗ безоплатно або як внеску до статутного фонду, а також при здійснення бартерних операцій з ОЗ.
Оцінка споруджуваного власними силами (господарським способом) ОЗ проводиться із застосуванням історичної собівартості. При цьому первісна вартість включає до себе прямі та накладні витрати, пов'язані з таким спорудженням. Не включаються до складу первісної вартості такого об'єкта понад нормовані відходи, понад нормовані витрати на оплату праці та відсотки за кредит, залучений до такого спорудження. Також історична собівартість такого об'єкта не повинна перевищувати його справедливої оцінки. Крім того, додатна різниця між історичною і справедливою вартістю відноситься до складу витрат підприємства і відображається у Звіті про фінансові результати.
Згідно з П(С)БО 7 існує такий різновид ОЗ, які обов'язково потребують часу для підготовки їх до використання за призначенням або реалізації. Такі об'єкти відносяться до кваліфікованих активів. Наприклад, кваліфікованими активами є будівлі і споруди, які споруджуються на замовлення спеціалізованими підприємствами.
При формуванні собівартості кваліфікованих активів витрати на сплату відсотків за кредит, залучений для виготовлення кваліфікованих активів, включаються до складу його первісної вартості.
У процесі господарської діяльності можливе проведення ремонтів, модернізацій та інших видів робіт з ОЗ. Відповідно до П(С)БО 7 в тому випадку, якщо підприємство проводить ремонт ОЗ, у результаті чого планується відновити його первісний ресурс, то незалежно від величини витрат на такий ремонт підприємство не збільшує балансову вартість ОЗ, а відображає такі витрати у складі витрат звітного періоду.
Якщо такі роботи передбачають модернізацію або інше поліпшення об'єкта ОЗ, у результаті яких передбачається, що функціональні можливості об'єкта покращаться, в результаті чого зростуть економічні вигоди від його використання, сума витрат на такі поліпшення збільшує балансову вартість такого об'єкта.
У процесі господарської діяльності підприємство згідно з П(С)БО 7 має право проводити переоцінки (дооцінки, уцінки), в тому випадку, якщо балансова вартість об'єкта істотно відрізняється (більше ніж на 10%) від його справедливої вартості. Якщо в результаті переоцінки балансова вартість об'єкта збільшується (дооцінка), сума дооцінки відображається в статті "Інший додатковий капітал". Якщо в результаті переоцінки балансова вартість зменшується (уцінка), сума уцінки відображається як витрати.
Перевищення суми попередніх уцінок над сумою попередніх дооцінок залишкова вартість об’єкта ОЗ при черговій дооцінці вартості цього об’єкта ОЗ входить у склад доходів звітного періоду з відображенням різниці між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об’єкта ОЗ і вказаним перевищенням у складі другого додаткового капіталу.
Перевищення суми попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об’єкта ОЗ при черговій уцінці залишкової вартості цього об’єкта ОЗ направляється на зменшення другого додаткового капіталу з включенням різниці між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об’єкта ОЗ і вказаним перевищенням у видатках звітного періоду.
Отже, весь вищевикладений матеріал базується на П(С)БО 7 "Основні засоби", а також на деяких положеннях МСБО.
2.3. Організація і методологія бухгалтерського обліку основних засобів
Відповідно до П(С)БО 7 облік ОЗ, що використовується у виробничій діяльності підприємств, ведеться за сумою витрат, пов'язаних із виготовленням, придбанням, доставкою, спорудженням, встановленням, страхуванням під час транспортування, державною реєстрацією, реконструкцією, модернізацією та іншим поліпшенням основних засобів.
Аналітичний облік ОЗ ведеться по кожному інвентарному об'єкту за допомогою інвентарних карток обліку ОЗ - загальних для будов і споруд, а також для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентарю. Інвентарна картка містить дані про технічні особливості об'єкта, норми амортизаційних відрахувань та ін.
Інвентарним об'єктом вважається закінчена будова з усіма до неї пристосуваннями або окремий конструктивно відособлений предмет, що виконує самостійні функції.
Кожному інвентарному об'єкту присвоюється інвентарний номер, який зберігається за цим об'єктом протягом усього періоду його експлуатації на даному підприємстві. Він проставляється в усіх первинних документах, що оформлюють наявність і рух об'єкту, акті прийому-передачі (внутрішнього переміщення) ОЗ тощо.
На підприємствах, що мають невелику кількість інвентарних об'єктів, аналітичний облік ОЗ ведуть за допомогою інвентарних книг.
Заповнення інвентарних карточок та книг здійснюється на основі первинних документів на надходження, переміщення, вибуття ОЗ.
Для пооб'єктного обліку ОЗ в місцях їх знаходження, експлуатації ведуться інвентарні списки ОЗ, в яких вказуються інвентарний номер, повна назва і первісна вартість об'єкту, вибуття (переміщення).
Аналітичний облік ОЗ відображує технічну і економічну характеристики об'єкту, його місцезнаходження, первісну оцінку і переоцінену (індексацію) вартість, а також норму амортизаційних відрахувань (норму зносу). У аналітичному обліку відображують усі зміни, що сталися під час експлуатації ОЗ. Аналітичні рахунки групуються по місцям, де знаходяться ОЗ, по матеріально-відповідальним особам, по нормам та напрямам нарахування амортизації тощо.
Для обліку ОЗ призначено активний рахунок 10 "Основні засоби", із застосуванням таких субрахунків:
101 – земельні ділянки
102 – капітальні витрати на поліпшення земель
103 – будинки та споруди
104 – машини та обладнання
106 – інструменти, прилади та інвентар
107 – робоча і продуктивна худоба
108 – багаторічні насадження
109 – інші ОЗ
Засоби, що обліковуються на даному рахунку, складають майно підприємства та відображаються в балансі як необоротні активи.
На рахунку 10 "Основні засоби" відображуються також суми індексації ОЗ.
За такими ж групами підприємства виділяють на окремий субрахунок вартість ОЗ, що за договорами оренди цілісних майнових комплексів або фінансового лізингу (оренди) зараховані або зараховуються на їх баланс.
На субрахунку 101 – ведеться облік земельних ділянок.
На субрахунку 102 – облік капітальних вкладень у поліпшення земель (меліоративні, осушувальні та інші роботи).
На субрахунку 103 – облік наявності та руху будинків, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв, а також житлових будівель.
На субрахунку 104,105, 106, 107, 108 – облік відповідно машин та обладнання, транспортних засобів, інструментів, приладів та інвентарю, робочої і продуктивної худоби, багаторічних насаджень.
На субрахунку 109 – облік ОЗ, які не включені до інших субрахунків рахунка 10 "Основні засоби".
Не відносяться до ОЗ та не підлягають відображенню на рахунку 10 "Основні засоби" предмети терміном служби менше одного року.
Окрім вищенаведених до ОЗ належать також група “Інші необоротні матеріальні активи”, які поділяють на таки групи: бібліотечні фонди, малоцінні необоротні активи, тимчасові (не титульні) споруди, природні резерви, інвентарна тара, предмети прокату, інші необоротні матеріальні активи.
Основою для бухгалтерських записів по обліку руху та залишків ОЗ, а також операцій, пов'язаних з їх поточною експлуатацією, служать їх первинні документи.
Дані по ОЗ записуються у відомість позиційним способом по кожному об'єкту окремо.
Кожне підприємство самостійно вибирає таку форму обліку, яка йому найбільш підходить.
ВИСНОВОК
Отже, згідно з П(С)БО 7 "Основні засоби" ОЗ - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів та послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше 1 року (або операційного циклу, якщо він перевищує рік).
На сьогодні П(С)БО 7 дозволяє підприємству самостійно визначати, що відносити до ОЗ, а що ні, виходячи з того, що ніхто не забороняє підприємству прийняти рішення про зарахування до складу ОЗ саме тих видів МШП, котрі найбільш відповідають цьому поняттю з економічної точки зору.
Головні джерела надходження ОЗ такі:
об'єкти, що їх вклали засновники (учасники) до статутного капіталу, об'кти, збудовані підприємством, установлене устаткування, закінчені роботи з побудови або дообладнання, котрі збільшують первісну вартість об'єктів;
придбані (куплені) ОЗ;
одержані безкоштовно;
виявлені під час інвентаризації надлишки ОЗ.
Як і будь-який актив, ОЗ відображається в Балансі при додержанні двох умов:
існує імовірність одержання економічних вигод від його використання;,
оцінка основного засобу може бути достовірно визначена.
Основою для бухгалтерських записів по обліку ОЗ є їх первинні документи, які повинні бути правильно оформлені, мати необхідні реквізити та підписи.
На підприємство ОЗ можуть надходити також в результаті їх оренди.
Одним із найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва являється забезпеченість ОЗ в необхідній кількості та асортименті і більш повне їх використання.
Класифікація рахунків є знаряддям попереднього бухгалтерського аналізу про господарську діяльність, виявлення необхідної інформації та можливого її отримання.
Призначення класифікації у тому, щоб виявити, відбити тенденції розвитку досліджуваної сукупності, закономірність,що проявляється в класифікаційних ознаках і характеристику невідомих або створених елементів.
При класифікації рахунків відбувається не тільки об'єднання в однорідні групи, а й поділ бухгалтерської інформації на частини, сукупність яких і становить систему бухгалтерського обліку. Тому така класифікація рахунків має бути основою побудови плану рахунків бухгалтерського обліку, що забезпечує розуміння змісту рахунків, їх властивості, і навіть правильність їх застосування в практичну роботу.
У першій главі було розглянуто основи класифікації бухгалтерських рахунків, її призначення та мету, види класифікацій.
У другій главі були докладно розглянуті види класифікацій за структурою та призначенням, і їх зв'язок з бухгалтерським балансом.
Основним методом дослідження у цій роботі було вивчення робіт сучасних учених-теоретиків про рахунки бухгалтерського обліку, їхню класифікацію та особливості ведення обліку на рахунках різних типів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність: Закон України, затв. Верховною Радою України №996-ХІV від 16.07.99р.//Все про Б/О, 2000, №11. С.3-6.
2. Про оподаткування прибутку підприємства.- Закон України: Затв. Верховною Радою України №283/97-ВР від 22.05.97р, із змінами і доповненнями//Все про бухгалтерський Облік-1998.-№76.-С.2-32.
3. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7: Затв. наказом МФ №92 від 27.04.2000р. .// Бізнес-2000.-№ 22(385).-С.17-22.
4. Вказівки щодо організації бухгалтерського обліку в Україні: Затв. Наказом Мінфіну України №25 від 7.05.1993р.// Баланс-1999.-№ 1(230).-С.15-18.
5. Інструкція по застосуванню плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій: Затв.Наказом Мінфіну України №291 від 30.11.99//Все про бухгалтерський облік-2000.-№11.-С.15-64.
6. Державний класифікатор України "Класифікація основних фондів": затв. Наказом державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації №507 від 19.08.97р.//Главбух.-1998.-№10.-С.18-23.
7. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах України з різними формами власності.-К.:"А.С.К.", 1998, 780 с.
8. Бухгалтерський облік : навч. посібник / Л. К. Сук, П. Л. Сук. ( 2-ге вид., перероб. і доп. ( К. : Знання, 2008. - 507 с. ( (Вища освіта XXI століття).
9. Стандарти бухгалтерського обліку: закони і законодавчі акти / укл. В. С. Овчіннікова. ( Х. : ІГВІНІ, 2008. ( 560 с. ( (Закони України).
10. Закон України “Про внесення зміни до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 22.06.00.
11. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291.
12. Сопко В. В., Завгородній В. П. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: Підручник. — К.: КНЕУ, 2004. — 411 с.
13. Н .М. Грабова Теорія бухгалтерського обліку : навч. посібник / За ред. М. В. Кужельного. ( 6-
08.02.2016 23:02-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора