Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національного університету водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Факультет економіки та підприємництва
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2005
Тип роботи:
Конспект лекцій
Предмет:
Економіка природокористування
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства і природокористування
Кафедра фінансів та економіки природокористування
104 - 002
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з дисципліни “Фінанси”
для студентів заочної форми навчання напрямку 0501 „Економіка і підприємництво”
Рекомендовано
методичною радою
факультету економіки та підприємництва
протокол № 3 від 14.11.05
Рівне 2005
Конспект лекцій з дисципліни “Фінанси” для студентів заочної форми навчання напрямку 0501 „Економіка і підприємництво” / Мельник Л.М., – Рівне: НУВГП, – 2005, – 40 с.
Упорядник: Л.М. Мельник , к.е.н., доцент.
Відповідальний за випуск: В.І. Павлов, д.е.н., професор, завідувач кафедри фінансів та економіки природокористування.
Зміст
стор.
1. Загальні вказівки …………………………………………………………3
Загальні рекомендації до вивчення дисципліни ....................................3
Навчально-методичні матеріали дисципліни ........................................3
Теми та зміст курсу
2.1. Сутність фінансів та їх роль у суспільстві................................................4
2.2. Фінансова система.......................................................................................7
2.3. Бюджетна система та бюджетний устрій в Україні..................................9
2.4. Доходи і видатки бюджету........................................................................13
2.5. Податкова система та принципи її формування.......................................18
2.6. Загальнодержавні прямі податки...............................................................23
2.7. Загальнодержавні непрямі податки...........................................................28
2.8. Фінансовий ринок ………………………..………………………………31
2.9. Цінні папери................................................................................................35
© Мельник Л.М., 2005
© НУВГП, 2005
Загальні вказівки
1.1. Загальні рекомендації до вивчення дисципліни
Дисципліну “Фінанси” вивчають студенти денної та заочної форм навчання напрямку 0501 „Економіка і підприємництво” спеціальностей “Облік і аудит”, „Економіка підприємства”, „Фінанси”, „Управління персоналом та економіка праці”.
Мета та завдання курсу - вивчення фінансових відносин, які виникають а процесі розподілу та перерозподілу вартості ВВП та національного багатства на макро- і мікро- рівнях.
Після вивчення теоретичного та практичного курсу студенти складають іспит у термін, встановлений навчальним планом.
Програмний матеріал рекомендується вивчати в тій послідовності, що передбачена тематичним планом дисципліни.
1.2. Навчально-методичні матеріали дисципліни
Під час вивчення дисципліни студентами рекомендується користуватись наступними літературними джерелами:
Бюджетний кодекс. 2001
Закон України “Про систему оподаткування” // Все про бухгалтерський облік, №11, 2000.
Закон України “Про державну податкову службу в Україні” // Все про бухгалтерський облік, №11, 2000.
Закон України “Про Національний банк України” // Додаток до вісника НБУ, №7, 1999.
Закон України “Про банки і банківську діяльність” // Бухгалтерія, №6, 2001.
Закон України “Про підприємства в Україні” // Все про бухгалтерський облік, №11, 2000.
Александрова М.М. Маслова С.О. Гроші, фінанси, кредит. К.; ЦУЛ, 2002
Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. К.: Атіка, 2002
Василик О.Д. Теорія фінансів України, К.: ЦУЛ, 2001.
Крисоватий А.І. , Десятник О.М. Податкова система. Т.: Карт – бланш, 2004.
Опарин В.М. Фінанси, К.; КНЕУ, 2001.
Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств, К.; КНЕУ, 2004.
Петровська І.О., Клиновий Д.В. Фінанси. К.: ЦУЛ, 2002
Шелудько В.М. Фінансовий ринок. К.: Знання – Прес, 2003.
2. Теми та зміст курсу
Лекція 1. Сутність фінансів та їх роль у суспільстві.
1.Сутність фінансів.
2.Функції фінансів.
3. Моделі фінансових відносин.
4. Фінансово–кредитний механізм.
5. Фінансові ресурси
— 1 —
Фінанси — це економічні відносини з приводу розподілу, перерозподілу і використання у грошовій формі вартості ВВП, а в певних умовах і національного багатства для задоволення суспільних потреб.
Інструмент фінансових відносин — гроші.
Об’єкт фінансових відносин : ВВП та національне багатство
ВВП — це додана вартість, вироблена в країні виробниками товарів, робіт, послуг у поточному році:
Національне багатство — це вартість нагромаджених в Україні матеріальних цінностей та залучених у виробництво природних ресурсів (основні засоби, матеріальні ресурси , золотий запас, валютний запас, страховий запас, природні ресурси)
Суб’єктами фінансових відносин виступають підприємства, держава, населення.
Ознаки фінансів :
обмінно–розподільчий характер (розподіл ВВП відбувається через реальні грошові фонди, відсутній еквівалентний обмін),
грошова форма відносин,
фінанси визначаються природою і функціями держави, її діяльністю.
Роль фінансів :
забезпечують розподіл ВВП і фінансові потреби юридичних та фізичних осіб, держави,
здійснюють перерозподіл первинних і вторинних доходів між галузями, регіонами і населенням,
забезпечують кругообіг фінансових ресурсів і безперервність виробництва,
регулюють різні напрями соціально–економічного розвитку,
забезпечують контроль за формуванням і використанням фінансових ресурсів.
— 2 —
Функції фінансів:
Розподільча.
Контрольна.
Розподільча функція реалізується на трьох стадіях:
Первинний розподіл — це розподіл новоствореної вартості і формування первинних доходів суб’єктів фінансових відносин. Первинні доходи підприємства — прибуток; працівників - заробітна плата; держави — непрямі податки, надходження від державного майна, прибуток держсектора.
Перерозподіл полягає в створенні і використанні централізованих фондів грошових коштів.
За рівнем централізації вони поділяються на :
загальнодержавні (бюджет та фонди цільового призначення)
відомчі фонди (фонди міністерств та відомств)
корпоративні (формування фондів підприємств та об’єднань)
Вторинний розподіл властивий тим, хто не бере участі у первинному розподілі (виплата заробітної плати у бюджетній сфері, асигнування з бюджету, виділення коштів з фондів цільового призначення)
Контрольна функція — полягає у створенні об’єктивних можливостей для здійснення контролю за формуванням і використанням фондів грошових коштів. Необхідність її обумовлена тим, що фінансові відносини мають протиречивий характер.
Розрізняють контроль:
- державний (на загальнодержавному рівні розподілу ВВП)
- відомчий (галузевими міністерствами і відомствами)
- внутрішній (самоперевірка фінансової діяльності підприємствами)
- незалежний (здійснюють аудиторські фірми)
- суспільний (контроль з боку суспільства за фінансовою діяльністю держави)
— 3 —
Моделі фінансових відносин:
За послідовністю розподілу ВВП виділяють:
а) фінансова модель ринкової економіки:
Вартість ВВП розподіляється зпочатку між тими, хто зайнятий на його створенні (підприємства, працівники). Держава отримує свої доходи на етапі перерозподілу ВВП.
б) фінансова модель адміністративної економіки:
Переважна частина ВВП відразу централізується в бюджеті і виключається з розподільчих відносин.
Недоліки цієї системи:
- з неї не видно реального рівня доходів юридичних і фізичних осіб,
- відсутні стимули до продуктивної праці,
-доходи юридичних та фізичних осіб не відображають їх вклад у створення ВВП.
За рівнем державної централізації ВВП (в ринковій економіці):
Американська модель. Фінансове втручання в економіку мінімальне. Рівень бюджетної централізації — 25–30%. Рівень самофінансування фізичних і юридичних осіб максимальний.
Західноєвропейська модель. Помірний рівень централізації ВВП в бюджеті — 35–45%. За рахунок державних коштів фінансується соціальна сферна, насамперед освіта.
Скандинавська модель. Високий рівень централізації ВВП в бюджеті — 50–60%. Розгалужена державна соціальна сфера. Така модель можлива за високого рівня культури і свідомості населення.
— 4 —
Фінансово–кредитний механізм — це сукупність форм, фінансових методів та важелів впливу на соціально–економічний розвиток суспільства. Включає :
Фінансові показники - абсолютні величини, які характеризують формування або використання фінансових ресурсів держави, результати господарської діяльності підприємницьких структур, рівень доходів населення ( ВВП, ЧНП, НД, доходи та видатки бюджету, прибуток, середня ЗП).
Фінансові методи включають :
Фінансове планування - діяльність по визначенню обсягів, джерел формування та напрямків використання фондів фінансових ресурсів.
Фінансове управління – діяльність, пов’язана з необхідністю втручання в розподільчі процеси з метою досягнення запланованих результатів.
Фінансовий контроль – діяльність, спрямована на перевірку правильності розподілу та перерозподілу ВВП і НБ через відповідні фонди.
Фінансове забезпечення виступає в трьох формах : самофінансування, бюджетне фінансування, кредитування.
Фінансове регулювання - законодавчо визначена система впливу держави на фінансові процеси в суспільстві.
Фінансові важелі, стимули та санкції - конкретні форми здійснення процесів розподілу і перерозподілу ВВП і НБ, за допомогою яких можна впливати на інтереси суб”єктів господарювання з метою підвищення їх зацікавленості в досягненні певних результатів.
Фінансове право - система фінансових правових норм і законів, що регламентують відносини щодо формування і використання грошових коштів держави та суб”єктів господарювання. (Конституція України, Закони України, Постанови ВРУ, декрети КМУ, укази Президента, нормативні акти міністерств, акти місцевих рад).
--- 5 —
Фінансові ресурси - це грошові фонди, які створюються в процесі розподілу, перерозподілу і використання ВВП та НБ за певний період.
Напрямки використання фінансових ресурсів :
1. Поповнення основного і оборотного капіталу державного сектора економіки.
2.Формування фонду споживання (видатки на соціально – культурні заходи, задоволення соціальних потреб, соціальний захист, видатки на оборону і управління).
3.Формування фонду нагромадження державного сектору економіки (капітальні вкладення, створення резервних фондів).
Розрізняють централізовані і децентралізовані фінансові ресурси.
Централізовані фінансові ресурси розміщені в:
бюджетній системі,
державних фінансових органах та кредитних установах, Центральному банку,
централізованих і децентралізованих фондах цільового призначення.
Джерелом фінансових ресурсів держави виступає ВВП.
Децентралізовані фінансові ресурси знаходяться в розпорядженні суб”єктів господарювання і населення. Створюються за рахунок прибутків і накопичень резидентів, зокрема : прибутку, амортизаційних відрахувань, кредитів банків, кредиторської заборгованості; коштів, отриманих від випуску цінних паперів.
Лекція 2. Фінансова система.
1. Поняття фінансової системи та її структура.
2. Державні централізовані фінанси.
3. Децентралізовані фінанси.
— 1 —
Фінансова система — це форма організації фінансових відносин в країні.
За внутрішньою будовою фінансова система — це сукупність відносно обособлених фінансових відносин, які взаємопов’язані між собою та відображають специфічні форми і методи розподілу і перерозподілу ВВП. Фінансова система за внутрішньою будовою включає :
державні фінанси,
фінанси населення,
фінанси приватних підприємств і організацій
Державні фінанси - економічні відносини з приводу формування і використання грошових ресурсів, що зосереджені в руках держави і призначені для виконання державою її функцій (економічних, соціальних, політичних). Державні фінанси поділяються на:
децентралізовані (фінанси державних підприємств)
централізовані (державний бюджет, місцеві бюджети, державний кредит, державне страхування, фонди цільового призначення)
Фінанси населення – економічні відносини з приводу формування і використання грошових ресурсів, що формуються з доходів, отриманих громадянами шляхом трудової, господарської та іншої діяльності або спадщини.
Фінанси підприємств - економічні відносини з приводу формування і використання грошових ресурсів, що забезпечують процес виробництва та відтворення в межах даного виробництва.
За організаційною будовою фінансова система — це сукупність фінансових органів та інститутів, які управляють фінансовими відносинами.
До органів управління фінансовою системою відносяться :
1. Органи, що функціонують в сфері бюджету держави :
Міністерство фінансів,
Державна податкова адміністрація,
Контрольно – ревізійна служба,
Державне казначейство.
2. Контрольно – регулюючі органи :
Рахункова палата Верховної Ради,
Комітет з нагляду за страховою діяльністю,
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку,
Аудиторська палата.
3. Фінансові інститути :
Національний банк України,
Комерційні банки,
Небанківські фінансово – кредитні установи,
Фондові біржі.
4. Органи управління цільовими фондами.
-- 2 --
До державних централізованих фінансів відноситься :
Зведений бюджет - складається із Державного бюджету та місцевих бюджетів, це фінансовий план створення та використання централізованих грошових коштів на рівні держави та її регіонів
Державний кредит – економічні відноини, в яких позичальником виступає держава ( в особі Міністерства фінансів і місцевих органів влади ), а кредиторами - юридичні і фізичні особи. Здійснюється для мобілізації грошових ресурсів з метою покриття дефіциту бюджету.
Державне страхування - економічні відносини з приводу формування і використання резервних та страхових фондів для відшкодування збитків громадянам і господарським структурам. Держава виступає страховиком і розпорядником державних страхових фондів і резервів.
Державні цільові фонди - сукупність фондів грошових коштів, які знаходяться у розпорядженні центральних і місцевих органів влади і використовуються на певні цілі, що мають першорядне значення для країни. До них належать
Пенсійний фонд,
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань,
Фонд соціального страхування на випадок безробіття,
Державний фонд охорони навколишнього природного середовища,
Фонд соціального захисту інвалідів та ін.
- 3 -
Децентралізовані фінанси (фінанси підприємств) - економічні відносини, які виникають з приводу створення, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів для задоволення власних потреб колективу, забезпечення поточної господарської діяльності підприємства та його економічного розвитку.
За суб”єктами економічних відносин розрізняють:
1.Фінансові відносини всередині підприємства (розподіл прибутку, нормування оборотних засобів)
2.Фінансові відносини між підприємствами (сплата штрафів, розрахунки між підприємствами)
3.Фінансові відносини між підприємством і державою (держзамовлення, сплата податків , відрахування до фондів)
4.Фінансові відносини між підприємствами і вище стоячими організаціями (відрахування на утримання управлінського апарату, нарахування та використання цільових фондів).
5. Фінансові відносини між підприємствами і банками ( надання кредиту, сплата відсотків за кредит).
Принципи організації децентралізованих фінансів:
1. Принцип плановості, який забезпечує оптимальне співвідношення між перспективним та поточним плануванням.
2. Принцип комерційного розрахунку, який передбачає, що метою діяльності підприємства є отримання прибутку.
Децентралізовані фінансові ресурси - це грошові кошти, що знаходяться у підприємства і забезпечують поточну господарську діяльність, його виробничий та соціальний розвиток.
Лекція 3. Бюджетна система і бюджетний устрій України
1.Сутність бюджету та бюджетних відносин
2.Структура бюджетної системи України.
3. Бюджетний процес
4. Бюджетна класифікація
5. Бюджетне регулювання.
— 1 —
Під бюджетом розуміють фінансовий план держави, де передбачені грошові надходження та видатки.
З правової точки бюджет — це форма організації бюджетних відносин.
Бюджетні відносини — це фінансові відносини, які виникають у держави з підприємствами, установами, громадянами.
Риси бюджетних відносин:
1.Обов’язковим учасником бюджетних відносин є держава.
2.Бюджетні відносини пов’язанні з формуванням та використанням централізованого фонду грошових коштів.
3.Бюджетні відносини мають об’єктивний характер: в руках держави повинна зберігатись частина ВВП, яка буде спрямована на загальнодержавні потреби.
Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками:
рівновага доходів і видатків;
перевищення доходів над видатками;
перевищення видатків над постійни ми доходами
Функції бюджету:
Перерозподільча — полягає у перерозподілі державних доходів та витрат за допомогою певних програм або через здійснення кошторисного фінансування.
Регулювання — полягає у виборі пріоритетних напрямків структурної політики, у забезпеченні збалансованості та рівноваги економічної системи.
Контрольна — проявляється у контролі державних надходжень та видатків, виявленні й аналізі відхилень фактичних показників від запланованих.
--2 --
Бюджетна система — це сукупність бюджетів усіх рівнів, які врегульовані правовими нормами і формуються на єдиних принципах, під впливом державного устрою та адміністративно – територіального поділу країни. форма організації бюджетних відносин в Україні.
Згідно Бюджетного кодексу ( 2001 рік), бюджетна система України складається з:
Державного бюджету України.
Місцевих бюджетів ( 11785 самостійних місцевих бюджетів)
До місцевих бюджетів належать:
бюджет Автономної Республіки Крим,
обласні;
міські;
районні;
бюджети місцевого самоврядування ( сіл, селищ, територіальних громад)
Сукупність показників бюджетів всіх рівнів, що входять до складу бюджетної системи називається — зведеним бюджетом України.
Всі ланки бюджетної системи є самостійними. Самостійність їх забезпечується наявністю власних доходних джерел та правом визначати напрямки їх використання.
Бюджетний устрій — це організація і принципи побудови бюджетної системи, її структура, взаємозв”язок між окремими ланками.
Принципи бюджетного устрою:
1. Принцип єдності бюджетної системи. Він забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиною соціально–економічною політикою
2. Принцип автономності — означає, що кожний бю джет, який створюється в країні, є відносно відокремленим і форму ється незалежно від інших бюджетів. Автономність досягається за рахунок:
1) затвердження і виконання кожного бюджету окремо;
2) чіткого розмежування доходів і видатків між бюджетами;
3) необмежених прав місцевих органів влади та управління у затвердженні й виконанні власних бюджетів.
3.Принцип публічності. Висвітлення показників бюджетів у засобах масової інформації, а також звітів про їх виконання.
4.Принцип достовірності. Формування бюджетів повинне здійснюватись на основі реальних показників та науково–обгрунтованих нормативів.
5.Принцип цільового використання бюджетних коштів
6.Принцип ефективності. – полягає в тому, що всі учасники бюджетного процесу прагнуть отримати максимальний результат при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів.
Бюджетна система України містить в собі протиріччя:
між державою і регіонами;
між державою і виробниками
між Україною та іншими державами.
-- 3--
Бюджетний процес — це регламентований законодавством порядок створення бюджету та його виконання.
Етапи бюджетного процесу :
1.Складання проекту бюджету (квітень–серпень попереднього року)
Міністерство фінансів і Міністерство економіки подають всім міністерствам бюджетні запити, доводять до місцевих органів влади інструктивні листи про особливості складання бюджетів.
Бюджетний запит – документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.
На основі аналізу бюджетних запитів МФ готує проект закону про ДБ України і подає його КМУ на розгляд. КМУ до 15 вересня приймає постанову щодо схвалення проекту закону і подає його ВР.
2. Розгляд та затвердження бюджету у Верховній Раді . Бюджет має бути затверджений до 1 грудня. Затвердження відбувається шляхом прийняття Закону “Про державний бюджет” на відповідний рік.
Після 1грудня починається формування місцевих бюджетів.
3.Виконання бюджету (протягом поточного року).
Бюджетний період – термін, протягом якого діє складений і затверджений бюджет. Виконання державного та місцевих бюджетів організовує КМУ через міністерства та відомства, виконавчі органи місцевих рад народних депутатів. Контроль за виконанням бюджету здійснює Верховна Рада та місцеві ради народних депутатів. Під виконанням бюджету розуміють забезпечення своєчасного і повного надходження запланованих доходів та безперервного фінансування передбачених бюджетами заходів.
ДБ виконується за розписом.
Бюджетний розпис – документ, в якому встановлюється розподіл доходів та бюджетних асигнувань головним розпорядникам по певних періодах року відповідно до бюджетної класифікації.
На основі бюджетного розпису розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.
4.Затвердження звіту про виконання бюджету (до 1 травня наступного року). Звіт про виконання державного бюджету затверджує Верховна Рада . Складання звітності про виконання ДБ здійснюється Державним казначейством.
--4--
Бюджетна класифікація - групування доходів та видатків бюджету за відповідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних даних
Бюджетна класифікація складається із 4 розділів:
Доходи бюджету.
Видатки бюджету
Фінансування бюджету
Державний борг.
Розділ 1 визначає структуру доходів бюджету ( за основу взятий вид платежу) :
податкові надходження,
неподаткові надходження,
доходи від операцій с капіталом,
офіційні трансферти, ( трансферт - це безвідшкодовна передача товарів, послуг, грошей),
державні цільові фонди
Розділ 2 складається з функціональної, відомчої та економічної структури видатків.
Функціональна структура видатків ( всього 24 розділи) відповідає основним напрямкам державної діяльності : економічна діяльність, охорона здоров”я, житлово – комунальне господарство, освіта, соціальний захист, охорона навколишнього середовища тощо
Економічна структура видатків характеризує видатки бюджету за їх економічним змістом :
поточні видатки,
капітальні видатки.
Відомча містить перелік головних розпорядників бюджетних коштів (міністерства і відомства).
Розділ 3 визначає обсяги внутрішнього і зовнішнього фінансування.
Розділ 4 визначає структуру внутрішнього і зовнішнього боргу.
--- 5---
Бюджетне регулювання – це щорічний перерозподіл загальнодержавних централізованих ресурсів між різними ланками бюджетної системи з метою збалансування бюджетів нижчого рівня.
Методи бюджетного регулювання :
Дотація ( з лат – дар ) це сума грошових коштів , яка виділяється із бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня для покриття його дефіциту при неможливості зменшити видатки.
Субсидія ( з лат – допомога, підтримка ) – сума грошей, яка виділяється з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня на фінансування певних поточних видатків. Має цільове призначення.
Субвенція – сума грошових коштів, яка передається із бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня на фінансування конкретних капітальних видатків. Має цільове призначення.
Лекція 4. Доходи та видатки бюджету
1. Сутність доходів бюджету та їх класифікація
2. Видатки бюджету, їх класифікація.
3. Дефіцит бюджету, види та джерела покриття.
- 1 –
Державні доходи - це грошові відносини, які складаються між державою, юридичними і фізичними особами в процесі вилучення і акумуляції частини ВВП у загальнодержавному фонді для здійснення державою її функцій. Доходи бюджету можуть формуватися на основі чотирьох ме тодів централізації грошових коштів:
- пряме вилучення доходів з державного сектора;
- отримання доходів від державних угідь, майна і послуг;
- перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб за допомо гою податків;
- залучення позик.
Пряме вилучення доходів з державного сектора Функціонування державного сектора економіки характеризує підприємницьку діяльність держави. Як і будь-який підприємець, держава має право на отримання підприємницького доходу — прибутку. Весь створений у державному секторі прибуток за пра вом власності належить державі.
Надходження від державного сектора зазвичай незначні..
Доходи від державних угідь, майна і послуг формуються на основі прав власності держави. В Україні всі угіддя, надра, корисні ко палини належать державі. Тому доходи від їх використання спрямовуються до бюджету держави. Формою таких доходів є платежі за ресурси: лісовий дохід, плата за спеціальне викорис тання прісних водних ресурсів, плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин. Надходження від дер жавних прав власності в Україні мінімальні — 2 %.
Податковий метод формування доходів бюджету характери зує перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб. На відміну від прямого вилучення доходів в державному секторі, цей метод може здійснюватись тільки на підставі законів.
Позичковий метод означає формування доходів бюджету на поворотній основі.
Види доходів :
1. За джерелами формування доходів:
- доходи , отримані від розподілу новоствореного ВВП;
- отримані від реалізації національного багатства,
- отримані від зовнішніх джерел.
2. За методом залучення коштів :
Податкові надходження: прямі та непрямі податки, збори,
Неподаткові надходження:
доходи від власності і підприємницької діяльності,
адміністративні збори та платежі.
надходження від штрафів та фінансових санкцій
інші
Доходи від операцій з капіталом:
-від приватизації майна державних підприємств;
-від реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
-від реалізації державних матеріальних резервів;
-від продажу землі та нематеріальних активів
-інші.
Офіційні трансферти:
-дотації, субсидій, субвенції
Внески до цільових фондів.
3. За методами розподілу
- закріплені — доходи, які повністю або частково (за твердим фіксованим нормативом) надходять до бюджету певного рівня ;
- регулюючі - доходи, від яких встановлюються відрахування до бюджетів нижчих рівнів відповідно до їх потреб, тобто нормативи відрахувань диференціюються в розрізі окремих бюджетів і періодично (як правило, щорічно) змінюються.
4. За умовами формування
безповоротні – це власні доходи держави
поворотні - державні позики
5.За рівнем централізації
централізовані – які концентруються в ДБ та цільових фондах держави
децентралізовані – які використовуються за місцем їх утворення на державних підприємствах і в бюджетних організаціях
- 2 -
Видатки бюджету – це грошові відносини, що виникають між державою та юридичними і фізичними особами з приводу використання централізованого фонду грошових коштів з метю задоволення суспільних потреб.
Класифікація видатків бюджету здійснюється за такими ознаками:
1.За економічними ознаками
пото чні
капітальні видатки бюджету.
Поточні характеризують витрати на утримання підприємств, об'єктів, установ і закладів виробничої і соціальної інфраструктури, що функціонують на початок бюджетного року. Вони включають :
видатки на товари і послуги;
на оплату праці працівників бюджетних установ;
нарахування на заробітну плату;
придбання предметів постачання і матеріалів;
витрати на відрядження;
на оплату послуг бюджетних установ;
на оплату комунальних послуг та енергоносіів;
виплату процентів;
трансфертні платежі органам державного управління.
Капітальні (видатки розвитку) — це видатки на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави. До них відносяться видатки на:
придбання основного капіталу;
капітальне будівництво;
капітальний ремонт;
створення державних запасів і резервів;
придбання землі і нематеріальних активів;
капітальні трансферти.
Відповідно до такого розподілу видатків може формуватися два окремих бюджети — поточний і бюджет розвитку. Поточний — має забезпечуватись поточними доходами і бу ти збалансованим. Бюджет розвитку — може бути дефіцитним і забезпечува тись за рахунок позик, в т. ч. цільових інвестиційних.
2. За функціональною структурою видатки відображають функції держави:
управлінські — видатки на державне упра вління, правоохоронні органи, судову владу і прокуратуру, митну і податкову службу, міжнародну діяльність, національну оборону.
видатки на суспільні і соціальні послуги : освіта, охорона здоров”я, культура і мистецтво, фізична культура і спорт, соціальний захист та соціальне забезпечення, засоби масової інформації.
видатки на економічну діяльність держави;
видатки на обслуговування внутрішнього і зовнішнього боргу.
3.За рівнем бюджетної системи видатки:
Дер жавного бюджету,
бюджету автономної республіки Крим
місцевих бюджетів.
4. За формами бюджетного фінансування:
проектне фінансування — фінансування з бюджету інвестицінних проектів;
бюджетні кредити — надання фінансової допомоги з бюджету суб'єктам підприємницької діяльності на поворотній основі,
кошторисне фінансування — виділення бюджетних асигнувань на підставі кошторису;
державні трансферти — державні субсидії, субвенції, дотації.
--3--
Держбюдет, як фінансовий план може характеризуватись трьома станами:
дефіцитний бюджет (видатки перевищують постійні доходи бюджету);
профіцитний бюджет (доходи перевищують нормативні видатки бюджету);
збалансований бюджет (доходи дорівнюють видаткам).
Причини виникнення дефіциту бюджету:
низька ефективність суспільного виробництва,
нераціональна структура бюджетних видатків;
низька результативність зовнішньоекономічних зв’язків;
неефективний бюджетний механізм.
Види бюджетного дефіциту:
1.За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований:
відкритий — офіційно визнаний у законі про бюджет;
прихований — офіційно не визнається. Його форми: завищення планових обсягів доходів; включення до складу доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту.
2. За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває :
вимушеним,
свідомим.
Вимушений є наслідком низького рівня виробництва ВВП і зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні.
Свідомий визначається характером фінансової політики держави — вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки.
3.За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють
активний
пасивний..
Активний — це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП.
Пасивний — покриття поточних витрат.
Джерела покриття дефіциту:
державні позики Грошова маса при цьому не змінюється. Витрати на обслуговування боргу зростають.
кредитна емісія. Грошова маса збільшується, що призводить до інфляції.
Державний борг — це сума нагромаджених в країні за певний час бюджетних дефіцитів.
Розрізняють поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній борги.
Поточний борг — це сума заборгованості, що підлягає пога шенню в поточному році разом з належними до сплати в цей період процентами з усіх випущених на даний момент позик.
Капі тальний борг — це загальна сума заборгованості і процентів, які мають бути виплачені за позиками.
Внутрішній борг — це заборгованість кредиторам всередині даної держави; зовнішній борг — кредиторам за межами країни.
Лекція 5. Податкова система та принципи її формування
1.Економічна сутність податків
2.Елементи податку, їх характеристика.
3.Класифікація податків та їх види.
4.Принципи формування податкової системи.
5.Податкова служба в Україні.
— 1 —
Податки — це законодавчо встановлені обов’язкові платежі юридичних та фізичних осіб до бюджету. За економічним змістом податки — це фінансові відносини між державою та платниками з метою створення загальнодержавного фонду грошових коштів. Акумуляція грошових коштів здійснюється також за допомогою обов”язкових платежів:
Плата, збір відображає певну еквівалентність платника з державою. Розмір плати залежить від розміру ресурсів, що використовується, а надходження плати держава визначається державною власністю на ці ресурси.
Відрахування і внески передбачають цільове призначення платежів. Відносяться на витрати .
Відмінності:
1.Податки сплачуються виключно до бюджету держави. Плата, відрахування можуть сплачуватись іншим юридичним та фізичним особам.
2.Податки не мають цільового призначення
3.Податки справляються на умовах безповоротності. Сплата податку не породжує зустрічного зобов”язання держави вчинити будь – які дії на користь конкретного платника.
Функції податків:
Фіскальна — податки виступають методом централізації ВВП в держбюджеті
Розподільчо - регулююча — за допомогою податків здійснюється преррозподіл вартості ВВП та регулювання соціально – економічного життя країни.
- 2 -
Елементи податку:
1. Суб’єкт оподаткування — юридична або фізична особа, яка сплачує податки.
2.Об’єкт оподаткування — явище, предмет чи процес, внаслідок наявності яких сплачується податок. Об’єкт оподаткування повинен бути стабільним, піддаватися чіткому обліку і мати безпосереднє відношення до платника.
3.Податкова ставка — законодавчо встановлений розмір податку виходячи із об”єкту оподаткування.
Розрізняють ставки:
- фіксована — встановлюється конкретна сума (єдиний податок з фізичних осіб — до двухсот гривень на місяць)
- процентна ставка
Методи встановлення ставок :
-інтуітивний – на основі бажання та волі законотворців;
- емпіричний – на основі аналізу відповідних процесів за попередній період;
- математичного моделювання.
4.Податкові пільги – законодавчо встановлені умови та можливості пониження податкового навантаження та послаблення податкового тиску. Існують пільги :
- повне або часткове звільнення від сплати податку конкретного платника;
- повне або часткове звільнення від податку певного виду діяльності;
- пониження ставок оподаткування і використання нульової ставки;
-зменшення належної до сплати суми нарахованого податку і використання податкового кредиту.
5.Податкові канікули - відстрочення на певний період належних до сплати сум податків або повне звільнення від сплати податку протягом певного періоду.
6. Податковий кредит – термінова відстрочка податку, який належить до сплати в бюджет в календарному році.
7. Податковий період – термін, протягом якого завершується процес формування податкової бази, остаточно визначається розмір податкового зобов”язання.
8. Податковий звіт – документ, що подається до податкової інспекції зі звітними даними про розрахунки з бюджетом.
--- 3 —
1. За формою оподаткування розрізняють:
а) непрямі податки;
б) прямі податки.
При прямому оподаткуванні фінансові відносини виникають безпосередньо між державою і платниками податків.
При непрямому оподаткуванні суб’єктами оподаткування стає продавець товарів чи послуг, виступаючи посередником між державою та споживачем. Непрямі податки включені в ціну товару (ПДВ, акцизний збір, мито)
2. За економічним змістом об’єкту оподаткування розрізняють:
а) податки на доходи – обов”язкові збори, які стягуються з чистого доходу фізичних і юридичних осіб в момент його отримання (податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб);
б) податки на споживання - обов”язкові збори, які стягуються в процесі споживання товарів, робіт та послуг, причому їх плата не залежить від результатів фінансово – господарської діяльності (ПДВ та інші непрямі податки);
в) податки на майно – обов”язкові збори, які стягуються внаслідок наявності конкретного виду майна, що перебуває у власності (податок з власників транспортних засобів).
3. За рівнем державних структур, що встановлюють податок:
а) загальнодержавні - встановлюються ВРУ, їх стягнення є обов’язковим незалежно від того, до якого бюджету зараховується.
Поділяються на 3 групи:
-ті, що зараховуються до держбюджету;
- ті, що зараховуються до місцевих бюджетів;
- ті, що розподіляються між держбюджетом і місцевими бюджетами.
б) місцеві - встановлюються місцевими органами влади. Зараховуються до місцевих бюджетів.
4. В залежності від платика
а) податки з юридичних осіб;
б) податки з фізичних осіб;
в) змішані ( плата за землю. податок з власників транспортних засобів)
5. В залежності від джерел сплати
а) податки. що включаються у валові витрати та собіартість;
б) податки, що включаються у ціну товару;
в) податки, що сплачуються з прибутку або капіталу.
---4 —
Податкова система — це сукупність встановлених в країні податків, зборів, та інших платежів до бюджету і державних цільових фондів; форм і методів їх установлення ; дій, які забезпечують їх сплату. Податкова система передбачає :
-
07.03.2016 14:03-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора