Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Конспект лекцій з дисципліни Фінанси
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національного університету водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Конспект лекцій
Предмет:
Фінанси і соціальна політика
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Зміст
Вступ
Суть та принципи побудови податкової системи…………. 3-6 ст.
Становлення податкової системи України…………………6-8 ст.
Реформування податкової системи України……………….8-12 ст.
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність теми полягає в тому, що податкова система відіграє провідну роль у формуванні доходів держави. У державному бюджеті України саме на податки припадає більша частина доходів . В умовах ринкової економіки бюджетні надходження залежать від результатів діяльності суб'єктів господарювання. Тому раціонально організована система оподаткування повинна стимулювати господарську і підприємницьку ініціативу, бути простою і зрозумілою для всіх громадян держави, забезпечувати ефективність процесу стягнення податків. Крім цього, вона повинна бути стабільною. Історія розвитку оподаткування свідчить, що податки можуть бути не лише джерелом наповнення бюджетів, але й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів. Як свідчить зарубіжна практика, держава може використовувати податкову систему для перерозподілу доходів між членами суспільства, стимулювати деякі види діяльності. Свідоме використання податків для досягнення визначених цілей відбувається в рамках податкової політики. Інструментом реалізації податкової політики є податкова система. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову спроможність держави, а з іншого - виступає важливим знаряддям реалізації її економічної доктрини. система оподаткування - це сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) у бюджети і державні цільові фонди, що стягуються у встановленому законами України порядку.
Данну тему досліджували: Р. В. Тульчинський,М. О. Змієнко, Маркова Л.Г., Топчій М.Н.,Дехтяр М.С., Павлєнова, К.О
Метою данного реферата є вивчення податкової системи України від початку її становлення, процес її розвитку та стан на сьогоднішній день. Завдання курсової роботи – розглянути складові податкової системи, дослідити та проаналізувати розвиток податкової системи України, визначити її недоліки і переваги та висловити пропозиції щодо вдосконалення податкової системи в Україні.
1.Суть та принципи побудови податкової системи
Історія розвитку оподаткування свідчить, що податки можуть бути не тільки джерелом поповнення бюджетів, а й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів. Свідоме використання податків для досягнення відповідних цілей проходить у рамках податкової політики, яку проводить держава. Податкова політика — діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.[10]
Інструментом реалізації податкової політики є податкова система. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову спроможність держави, а з іншого - виступає важливим знаряддям реалізації її економічної доктрини. Податкова система розвивається в умовах активного впливу на неї комплексу різних соціально-економічних процесів, які породжуються внутрішніми і зовнішніми факторами. Під системою загалом розуміють сукупність взаємопов'язаних структурних елементів. Система акумулює в собі характеристики цих елементів, але має особливі якості внаслідок взаємодії елементів, яких не має окремо жоден з них. Система відособлена від середовища, в якому вона функціонує, і взаємодіє з ним як цілісне утворення. Щодо податкової системи, то у вітчизняній фінансовій науці найчастіше використовуються поняття "податкова система" та "система оподаткування". Для того, щоб найбільш повно і досконало зрозуміти поняття і суть податків треба розібратися в основних елементах податків.
Суб'єкт оподаткування - це фізична чи юридична особа, яка безпосередньо сплачує податки. Однак, суб'єкт є тільки безпосередньою, транзитною ланкою надходження доходів. Реальним платником, або носієм кожного податку є споживач.
Об'єкт оподаткування - це те, що саме оподатковується. Треба чітко встановити об'єкт оподаткування, він має бути стабільним, піддаватися чіткому обліку.
Джерело сплати податку - це доход платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати може бути безпосередньо пов'язаним з об'єктом оподаткування, а може й не мати ніякого відношення до нього. Але правомірним є пов'язування джерела сплати податку із об'єктом оподаткування. Таке оподаткування є справедливішим, оскільки тільки доход є джерелом сплати податків.
Податкова ставка - це законодавче встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Існують два підходи до встановлення ставок -універсальний і диференційований. При уніварсальному для всіх платників встановлюється єдина ставка. Диференціація ставок може проводитись при розмежуванні ставок між окремими платниками, або у розрізі оцінки об'єкта оподаткування.
Одиниця оподаткування - це фізичний чи грошовий вимір оподатковуваного об'єкту. Грошовий вимір має бути безпосереднім при оцінці доходи і опосередкованим - при оцінці тієї ж, наприклад, земельної ділянки чи майна.
Система – це “щось ціле, що являє собою єдність закономірно розташованих та взаємно пов’язаних частин. [9] Термін «Система оподаткування» застосовується дещо частіше, оскільки він визначається Законом України "Про систему оподаткування". У статті 2 Закону наводиться таке означення: система оподаткування - це "...сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) у бюджети і державні цільові фонди, що стягуються у встановленому законами України порядку ".[1]Те, що податкова система є комбінацією податків, кожен з яких має свою мету, дозволяє більшою мірою визначити платоспроможність платників, пом’якшити проблему ухилення від податків, зробити загальний податковий тягар психологічно менш помітним, а також розширити можливості використання податкової політики як регулюючого чинника. Саме тому всі сучасні системи оподаткування не обмежуються окремими податками, а користуються перевагами, що надає їх чисельність. [8 cт.13]
Представлена побудова системи оподаткування базується на таких принципах:
— стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності з допомогою введення пільг щодо оподаткування прибутку, спрямованого на розвиток виробництва;
— обов'язковості через впровадження норм щодо сплати податків і зборів та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;
— рівнозначності і пропорційності у справлянні податків з юридичних осіб через вилучення певної частки від одержаного прибутку, сплата рівних податків при однакових розмірах прибутку, пропорційно більших податків — з більших прибутків;
— рівності як недопущення проявів податкової дискримінації, застосування однакового підходу до всіх суб'єктів господарювання;
— соціальної справедливості, т.б. забезпечення підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі доходи;
— стабільності шляхом забезпечення незмінності податків, зборів, їх ставок, пільг протягом бюджетного року;
— економічної обґрунтованості рівня податків і обов'язкових зборів з врахуванням показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей держави, необхідності досягнення збалансованості витрат і доходів бюджету;
— рівномірності сплати через встановлення таких строків сплати податків і зборів, які б забезпечили своєчасне надходження коштів до бюджету і фінансування запланованих потреб;
— компетенції, т.б. встановлення і скасування податків і зборів, податкових пільг їхнім платникам повинно здійснюватися відповідно до розмежування повноважень між Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними та міськими радами;
— єдиного підходу в розробці податкових законів з чітким визначенням платника податку і збору, податкового періоду, ставок, строків та порядку сплати, підстав для надання пільг;
— доступності, т.б. забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів.[7, 187-188 cт.]
Поєднання в єдиній системі оподаткування різноманітних за об'єктами оподаткування й методами обчислення податків дозволяє державі реалізувати на практиці основні функції податків: фіскальну, регулюючу, розподільчу, стимулюючу, контрольну.
Фіскальна функція - є найважливішою, оскільки згідно з цією функцією податки виконують своє головне призначення - наповнення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. Основна ознака цієї функції - її стабільність, що дозволяє формувати надходження податків до бюджету на постійній, стабільній засаді.
Регулююча функція- виявляється в наданні пільг з оподаткування окремим галузям та виробникам, враховуючи їх перспективи, діяльність, рівень прибутковості та інше.
Розподільча функція - своєрідне відображення фіскальної функції - наповнити скарбницю держави, щоб потім розподілити одержані кошти. Ця функція дуже щільно переплітається з регулюючою; наприклад, через непрямі податки створюються умови для перерозподілу коштів одних платників іншим (акцизи).
Стимулююча функція- створює орієнтири для розвитку або згортання виробництва, діяльності. Як і регулююча, ця функція може бути пов'язана із застосуванням пільг, зміною об'єкта оподаткування, зменшенням бази оподаткування.
Контрольна функція -забезпечує нагляд та контроль за своєчасністю, повнотою сплати податків платниками в Україні.
2.Становлення податкової системи України
Україна пройшла досить довгий шлях, поки податки ввійшли до економіки і стали джерелом формування бюджету та регулятором підприємницької діяльності. Ми вважаємо, що історію становлення податкової системи України за часів СРСР і у наш час можна поділити на декілька етапів.
Після революції, в період громадянської війни податки утримувалися в натуральній формі. В жовтні 1918 року ВЦВК було прийнято закон про натуральний податок. У цей же час було встановлено революційні податки. Місцевим радам було дозволено вводити місцеві одночасні надзвичайні революційні податки. В умовах «військового комунізму» створюється система натурального господарства, в результаті якої грошові податки не мають реального значення. В лютому 1921 року утримання грошових податків було зупинено повністю і податковий апарат було розформовано.
Формування податкової системи починається в період НЕПу. Багатоукладність економіки викликала потребу в різноманітних формах податків. Основу податкової системи складали прямі податки. Протягом 1921 - 1923 років було введено промисловий прибутково-майновий та єдиний сільськогосподарський податки.
Промисловий податок було введено в 1921 році. Його сплачували промислові, торгові підприємства та кустарні промисли. Податок складався із патентного та зрівняльного зборів. Патентний збір утримувався при видачі патентів на право займатися промисловою та торговою діяльністю. Зрівняльним збором оподатковувався оборот промислових та торговельних організацій. При його сплаті враховувалася сума патентного збору. На наш погляд, промисловий податок був першою формою податку з обороту. Поряд з промисловим податком частина прибутку підприємств вилучалася у вигляді прибуткового податку та відрахувань від прибутку. Державні підприємства сплачували і прибутковий податок, і відрахування від прибутку. Прообразом сучасного державного мита був спеціальний державний гербовий збір, який сплачувався із документів, різноманітних угод, рахунків, векселів та залізничних накладних.
У 1922 році вводиться прибутково-майновий податок. Він поклав початок розвитку прибуткового оподаткування громадян. Оподаткуванню підлягав сукупний дохід, який визначався на підставі декларацій платників. Ставки податку залежали від розміру доходу, а ставки податку на майно встановлювалися окремо. У 1924 році було відмінено оподаткування майна, а прибутково-майновий податок реорганізовано в прибутковий. Прибутковий податок було поділено на дві частини: основну і додаткову, його платників - на окремі категорії та групи. Податок утримувався у твердих ставках, диференційованих за категоріями та групами платників. Додатковий податок встановлювався в прогресивних ставках до сукупного доходу, який перевищував певний розмір.
У роки НЕПу було введено «комунальні податки та збори»: податок з будівель у містах, квартирний збір, збір з власників транспортних засобів, прописочний збір. їх можна класифікувати як місцеві податки та збори. В Україні вперше місцеві податки та збори було встановлено в 1993 році Декретом Кабінету Міністрів «Про місцеві податки і збори». Ці податки дають можливість, враховуючи особливості економічного і соціального розвитку окремого регіону, доповнювати дохідну базу бюджету.
Сільське населення в перші роки НЕПу сплачувало податки в натуральній формі з різних видів сільськогосподарської продукції. В 1922 році їх було замінено єдиним натуральним податком. Крім нього, існували різні платежі та повинності: гужовий податок, загальногромадянський, подвірно-грошовий та інші. Для розвитку сільськогосподарського виробництва в 1923 році всі податки було скасовано: замість них введено єдиний сільськогосподарський податок, який з 1 січня 1924 року став сплачуватися лише в грошовій формі.
Як непрямі податки, використовувалися акцизи у вигляді надбавки на ціни товару. Ставки було диференційовано по товарах. Найбільш високі встановлювалися на товари не першої необхідності.
Протягом 1930 - 1931 років проводилася податкова реформа. Було встановлено двоканальну систему платежів до бюджету: податок з обороту і відрахування від прибутку.
До податку з обороту ввійшли промисловий, акцизи та інші податки. До відрахувань від прибутку - прибутковий податок, власне відрахування від прибутку та інші. Для державних підприємств було встановлено відрахування від прибутку в розмірі від 10% до 81% фактично отриманого прибутку. Кооперативні організації сплачували прибутковий податок, а для сільськогосподарських підприємств сільгоспподаток також було замінено прибутковим.
Цю реформу не можна оцінити однозначно.
Позитивним ми вважаємо уніфікацію податкової системи. Наприклад, податок з обороту увібрав у себе 53 платежі. Це спростило роботу з розрахунку податків і для підприємств, і для держави. Але реформа мала негативні моменти: диференціація відрахувань від прибутку ставила підприємства в нерівні економічні умови; було анульовано місцеві податки, і дохідна база низових бюджетів залежала від державного, тобто вже не можна було говорити про самостійність бюджетної системи; податок з обороту став єдиним непрямим податком, який виконував лише фіскальну функцію.
У середині 60-х років з'явилися негативні тенденції у розвитку економіки. У 1965 році проводиться господарська реформа. Складовою частиною реформи був перегляд взаємозв'язків підприємств з бюджетом. Існуюча система платежів до бюджету виконувала лише фіскальну функцію і не стимулювала виробництво. Тому для підприємств було встановлено плату за основні виробничі фонди та оборотні кошти. Вона сплачувалася з прибутку залежно від вартості виробничих фондів. Для деяких підприємств (які мали більш вигідні умови для своєї діяльності) вводилися фіксовані (рента) платежі. І останнім платежем був вільний залишок прибутку. Він вираховувався як різниця між загальною сумою прибутку, платою за виробничі фонди та рентні платежі і сумою, яка направлялася до фонду економічного стимулювання. Це на деякий час поліпшило фінансовий стан підприємств.
Почався пошук нових форм взаємовідносин між державою та підприємствами. Додатково до плати за виробничі фонди та рентні платежі було встановлено плату за трудові ресурси; платежі вільного залишку прибутку було замінено на норматив відрахувань від прибутку. Нормативи носили індивідуальний характер, встановлювалися вищестоящими органами і досить часто носили суб'єктивний характер.
Єдиною ефективною формою відносин між державою та платниками можуть бути лише податки. Тому в 1991 році було прийнято перший Закон СРСР «Про податки з підприємств, об'єднань і організацій». Україна почала побудову власної податкової системи з 1992 року. Це досить короткий час для створення високоефективної податкової системи.[4, 43-47 cт]
3.Реформування податкової системи України
Сьогодні питання вдосконалення податкової системи знаходиться у центрі уваги наукової та громадської думки. Модель системи податкового регулювання, побудована в Україні, вичерпала свої можливості позитивного впливу на господарські процеси і через свою фіскальну орієнтованість стає гальмом на шляху розвитку економіки нашої країни. Саме тому необхідно дослідити основи реформування податкової системи та його необхідність у сучасних умовах.[3, 82-84 ст.] На відміну від країн ЄС податкова система України не стала інструментом підвищення конкурентоспроможності держави, не сприяла зростанню економічної активності суб’єктів господарювання. Існуюча система формування державних доходів віддзеркалює недосконалість та суперечності перехідної економіки, та сформована в умовах високих соціальних зобов’язань держави і тому має переважно фіскальний характер. Поряд з цим Україна підтримує стосунки у сфері оподаткування з іншими країнами, які базуються на діючих в усьому світі стандартах, розроблених Організацією економічного співробітництва та розвитку і Організацією Об’єднаних Націй, завдяки чому забезпечується уніфікація законодавства України у сфері міжнародного оподаткування з законодавством інших країн. Україна уклала міжнародні договори у сфері уникнення подвійного оподаткування практично з усіма країнами СНД, Європи, з багатьма країнами Азії, Північної та Південної Америки та декількома країнами Африки. Вони охоплюють найбільших торговельних та інвестиційних партнерів України. Незважаючи на численні зміни, що перманентно вносяться до податкового законодавства і спрямовані на вдосконалення податкової системи України, вона не позбавлена серйозних недоліків: 1. Податкова система характеризується, передусім, фіскальною спрямованістю,що є лейтмотивом більшості змін до податкового законодавства. Водночас її регулююча функція не зорієнтована на стале економічне зростання. Високе податкове навантаження на виробництво та низьке навантаження на природні ресурси робить її несприятливою для розвитку економіки. 2. Нормативно-правова база оподаткування в Україні є складною неоднорідною та нестабільною, а окремі законодавчі норми – недостатньо узгодженими, а інколи й суперечливими. Принциповим недоліком податкового законодавства є існування економічно необґрунтованих розбіжностей в підходах до визнання та оцінки доходів і витрат для визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток і ПДВ та нормативно – правовою базою бухгалтерського обліку в частині розрахунку фінансового результату, що унеможливлює складання декларації про прибуток підприємств за даними бухгалтерського обліку. 3. Застосування в Україні спрощеного режиму оподаткування суб’єктів малого підприємництва поряд з позитивними наслідками (активізація підприємницької діяльності, створення нових робочих місць, стимулювання раціонального використання ресурсів, зменшення витрат на адміністрування податків) породило низку проблем. 4. Податкова система України є дорогою в адмініструванні. Витрати на адміністрування окремих податків є значними порівняно із доходами бюджету, що забезпечуються за рахунок їх справляння.
5. Діяльність Міністерства фінансів України, Державної податкової служби України, Державної митної служби України щодо реалізації державної податкової політики, збирання податків і зборів (обов’язкових платежів), їх акумуляції в державному і місцевих бюджетах є недостатньо узгодженою та ефективною внаслідок недосконалого правового регулювання їх взаємовідносин, відсутності цілісного інформаційного простору.
6. Система митно-тарифного регулювання не дозволяє оперативно реагувати на зміни кон’юнктури світових ринків, а також торговельних режимів в інших країнах та структури економіки в Україні.
7. Недостатньо врегульовано питання оподаткування доходів від інтелектуальної власності та незалежної професійної діяльності, що призводить до втрати об’єкта (бази) оподаткування в частині податку з доходів фізичних осіб.
8. Недосконалою є система формування коштів соціального призначення, що базується на досить високих ставках внесків та характеризується нераціональною структурою джерел фінансування (основний фінансовий тягар несуть роботодавці, а найманими робітниками фінансується значно менша частка загальних надходжень). [2]
Реформування податкової системи відбувається в контексті Податкового кодексу. Основною метою розробки Податкового кодексу України стала необхідність систематизації та узагальнення нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оподаткування, яких раховується понад 2 тисячі. Податковий кодекс усуне істотну кількість суперечностей між нормативно-правовими актами, які регулювали питання оподаткування до його прийняття. Норми Податкового Кодексу України адаптовані до принципів і директив Європейського Союзу. Його концептуальною основою стало зниження податкового навантаження на платників-субєктів підприємницької діяльності з метою підвищення їх інноваційної та інвестиційної активності. Спостерігається поетапне зниження податкових ставок та перенесення більшої частини навантаження з праці та капіталу на споживання. Завдяки цьому забезпечується зменшення споживання товарів, шкідливих для здоров’я людини, а також звуження використання товарів, які забруднюють навколишнє природне середовище. Ставка податку на прибуток, що складає сьогодні 25%, буде знижена у 2011 році до 23%, у 2012 році – до 21%, у 2013 році – до 19% і з 2014 року – до 16%. Крім того, податок на додану вартість з 2014 року також буде зменшено до 17% з нинішніх 20%.Відповідно до Податкового кодексу, з 2015 року запроваджується оподаткування доходів по депозитах за ставкою 5%, але одночасно вже з 2011 року ставка оподаткування дивідендів буде знижена з 15% до 5%. Документ вперше в Україні вводить податок на нерухомість, однак звільняє від нього тих, у кого площа житлової нерухомості не перевищує 120 кв.м за проживання в квартирі і 250 кв.м – в будинку. Розділ ІІІ Податкового кодексу України регламентує оподаткування прибутку. Методологічні засади визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток наближені до бухгалтерського обліку та передбачають, що визнання та класифікація доходів і витрат здійснюється за принципом "нарахування та відповідності доходів та витрат", прийнятим у бухгалтерському обліку, тобто, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів, з урахуванням певних обмежень.[5]
Відповідно до Конституції України, Україна є соціальною, правовою державою. Отже, її податкова система повинна
відповідати вимогам щодо рівня фінансування суспільних благ із визначенням відповідно до цього рівня перерозподілу
ВВП, який забезпечить формування фінансових ресурсів, достатніх для виконання конституційно закріплених функцій
держави та гарантії громадянам достатнього життєвого рівня.
На нашу думку, для максимальної ефективності податкової реформи її потрібно проводити синхронно з упорядкуванням та оптимізацією системи державних видатків і вирішенням таких питань:
– підвищення вартості робочої сили шляхом проведення реформи оплати праці та економічно обґрунтованого
розширення пакета соціальних послуг і гарантій працюючому населенню;
– наближення розміру мінімальної заробітної плати до рівня прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
– запровадження мінімальної погодинної заробітної плати, здійснення оплати праці працівників бюджетної сфери
на основі Єдиної тарифної сітки виходячи з тарифу I розряду на рівні законодавчо встановленої мінімальної заробітної
плати;
– розроблення та запровадження у повному обсязі державних мінімальних соціальних стандартів;
– перехід від системи соціального захисту, що ґрунтується на наданні пільг, до політики підвищення доходів та
надання державної допомоги соціально вразливим верствам населення залежно від їх матеріального стану;
– забезпечення ефективності системи надання медичних послуг шляхом впровадження у практику страхової
медицини із залученням фінансової підтримки держави;
– підтримка проведення структурних реформ в економіці;
– надання необхідного адаптаційного періоду для переходу до ринкових умов діяльності дотаційних галузей виробничої сфери, зокрема вугільної промисловості, сільського господарства;
– забезпечення державної підтримки реалізації інноваційних проектів у пріоритетних видах економічної діяльності;
– переорієнтація напрямів використання коштів державного бюджету, спрямованих на розвиток соціальної та транспортної інфраструктури, а також виконання програм енергозбереження та охорони довкілля; . [6]
Висновок
Податки можуть бути інструментом впливу на зростання економічної ефективності й економічного прогресу суспільства, сприяти розвитку передових технологій, нових галузей економіки, конкурентоспроможних галузей на світовому ринку. Таким чином, податкова система повинна включати досить широке коло податків різної цілеспрямованості. Система доходів бюджету має включати насамперед такі, які б забезпечували сталу фінансову базу держави. Найкращими для виконання цього завдання є непрямі податки, а також податки на майно, землю, прибутковий податок з населення. Надійність та ефективність податкової системи залежать від двох факторів: раціональності побудови податкової системи і рівня організації податкової служби держави (це сукупність державних органів, які організують і контролюють надходження податків, податкових і окремих видів неподаткових платежів). Податки не сприяють нарощуванню виробництва і фінансовому оздоровленню підприємництва. У чинній системі оподаткування переважають фіскальні інтереси бюджету і не працюють функції регулювання і стимулювання. Оподаткування досягло такого рівня, що робить виробництво невигідною сферою вкладення капіталу, гальмує структурну перебудову підприємства. Діюча податкова система України не повною мірою відповідає вимогам нинішнього стану економіки та суспільних взаємовідносин і вимагає кардинальної заміни окремих елементів податкових механізмів.
Список використаної літератури
Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991року № 1251-ХП із змінами та доповненнями.
Проект постанови Кабінету Міністрів України "Про схвалення Концепції реформування податкової системи України" від 25.11.2006 року
Павлєнова, К.О.Необхідність реформування податкової системи України //Павлєнова, К.О.//Наукова електронна бібліотека періодичних видань НАН України.Культура народов Причерноморья,2008, № 126
Невмержицький В. Становлення податкової системи України// Вісник податкової служби України. - 1997. - № 6. - C. 43-47
Маркова Л.Г., Топчій М.Н.,Дехтяр М.С.Реформування податкової системи України в контексті податкового //Маркова Л.Г., Топчій М.Н.,Дехтяр М.С. //Дніпропетровська державна фінансова академія-2012 р.
Р. В. Тульчинський,М. О. Змієнко.Податкова система України, її недоліки та шляхи // Р. В. Тульчинський,М. О. Змієнко.// Національний технічний університет України «КПІ»
Фінанси (Теорія та вітчизняна практика):Навч. посібник/Кириленко О.П./- Тернопіль: Економічна думка, 2000.
Розвиток податкової системи в перехідній економіці/Мельник П.В./ – Ірпінь, Академія державної податкової служби України, 2001. – 362 с.
Фінанси: Навч.посіб./Лондар С.Л., Тимошенко О.В/– Вінниця: Нова Книга, 2009. – 384 с.
Фінанси: підручник/С. І. Юрій, В. М. Федосов, Л. М. Алексеєнко та ін./ — К.: Знання, 2008. — 611 с.
04.03.2016 18:03-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора