Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Контрольна робота з економіки
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
ІКТА
Факультет:
УІ
Кафедра:
Захист інформації
Інформація про роботу
Рік:
2015
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Економіко математичні методи та моделі
Група:
уі 41
Варіант:
7
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Витрати виробництва і їх класифікація.
Формою руху авансованого підприємством капіталу є витрати виробництва.
Витрати виробництва – вартість усіх економічних ресурсів, залучених підприємцями для виробництва певного обсягу продукції.
Усі витрати виробництва передбачають відмову від їх альтернативного використання. Отже витрати є альтернативними. Платежі, які повинна робити фірма для залучення до виробництва необхідних ресурсів, становлять економічні витрати. Вони об’єднують:
зовнішні або явні витрати – витрати на оплату економічних ресурсів, постачальники яких не є власниками фірми; їх фірма купує на ринках ресурсів. Явні витрати належать до бухгалтерських витрат;
внутрішні або неявні витрати – витрати фірми на використання власних ресурсів.
Залежно від терміну, впродовж якого фірма може змінювати економічні ресурси, залучені нею до виробництва, розрізняють:
- витрати в короткостроковому періоді, тобто в періоді, коли хоча б один вид ресурсу неможливо змінити;
- витрати в довгостроковому періоді, періоді часу достатньому для зміни всіх задіяних ресурсів.
Витрати в короткостроковому періоді поділяються на постійні, змінні, сукупні, середні, граничні.
Постійні витрати – це витрати, які не залежать від обсягу виробництва і мають місце навіть при нульовому обсязі виробництва. Це витрати на орендні платежі, проценти по кредитах, утримання будівель, заробітну плату керівників, службовців тощо.
Змінні витрати – це витрати, які безпосередньо змінюються із зміною обсягу виробництва. До них належать витрати на сировину, матеріали, електроенергію комплектуючі, транспортні послуги, оплату праці робітників тощо.
Сукупні (загальні) витрати – це витрати на придбання усіх необхідних факторів виробництва (сума постійних і змінних витрат).
Середні витрати – це витрати в розрахунку на одиницю продукції. Виділяють середні постійні, середні змінні і середні загальні витрати виробництва.
Граничні витрати – це приріст витрат на виробництво кожної наступної (додаткової) одиниці товару.
У деяких випадках фірми несуть незворотні витрати, які не можуть бути відшкодовані. До них належать втрати, які здійснюються раз і назавжди і не компенсуються в разі припинення діяльності фірми, а також втрачені можливості у зв’язку з помилковими управлінськими рішеннями (збитки, що відшкодовуються з прибутку).
Центральні проблеми організації економіки.
Основною рушійною силою суспільного прогресу є людина, яка є водночас і діючим суб’єктом економічної системи та системи економічних інтересів. Тільки реалізуючи свої інтереси, людина суттєво й активно впливає на економіку загалом, бере участь у всіх галузях і сферах суспільного життя. Визначальним чинником доцільної поведінки економічних суб’єктів є всезростаючі потреби. Побудувати ефективну, раціональну систему господарювання, досягти вагомих успіхів у соціально-економічному зростанні суспільство може, виходячи з певних інтересів людини, лише реалізуючи найрізноманітніші потреби людей.
Потреби – це відчуття необхідності в тих чи інших благах, бажання володіти ними, тобто у той чи інший спосіб усвідомлене внутрішнє спонукання до певного блага. Потреби можна характеризувати як нужду у чому-небудь, необхідному для життєдіяльності і розвитку кожної людини зокрема і суспільства загалом.
Жодне суспільство не має безмежних можливостей. Блага є обмеженими, тоді як потреби є безмежними. Недостатність благ стосовно потреб людей зумовлена обмеженістю ресурсів. Іншими словами, ресурси є рідкісними, тобто має місце закон рідкості (обмеженості) ресурсів. Згідно із ним блага є обмеженими, оскільки немає достатньо ресурсів, аби виробляти всі блага, що їх люди потребують для задоволення потреб. У зв’язку із безмежністю потреб і обмеженістю ресурсів, перед будь-яким суспільством постає три фундаментальні, взаємопов’язані проблеми організації економіки:
1. Що і в якій кількості потрібно виробляти? Скільки кожного з товарів повинна виробляти економіка і які та скільки послуг має бути запропоновано? Які із благ слід виробляти негайно, сьогодні, які в майбутньому? Чи це мають бути блага для широкого кола споживачів, чи вишукані, дорогі товари і послуги? Чи слід виробляти більшу кількість товарів споживчого призначення чи виробничих товарів?
2. Як виробляти? Хто повинен виробляти ті чи інші товари? Як процес виробництва впливатиме на довкілля? Це вибір технології виробництва, постачальників сировини, організаційно-правових форм підприємств, вибір організації виробництва. Вирішення даної проблеми сприятиме досягненню найбільшої ефективності виробництва.
3. Для кого виробляти? Хто буде споживачем вироблених життєвих благ? Визначається система розподілу вироблених благ між різними людьми, сім’ями, підприємствами. Чи дане суспільство прагне мати більше багатих людей і менше бідних? Як забезпечити існування непрацездатних?
Що, як і для кого виробляти – це найважливіші, найуніверсальніші економічні проблеми, притаманні будь-якій економіці. Усі вони повинні вирішуватись у виробництві, результативність якого значною мірою залежить від технології. При цьому різні суспільства використовують різні підходи для їх вирішення.
Сукупна пропозиція та її фактори
Сукупна пропозиція означає гой сукупний обсяг продукції, що його готові і спроможні виробляти та продавати протягом року фірми за кожного рівня цін (за інших однакових умов). Крива сукупної пропозиції показана на рис.
/Крива сукупної пропозиції в короткостроковому періоді
Залежність обсягів виробництва від загального (середнього) рівня цін називають кривою сукупної пропозиції.
Крива сукупної пропозиції (АS), як видно з графіка, складається з трьох сегментів або відтинків. Горизонтальний (кейнсіанський) відтинок (OQ) означає економіку неповної зайнятості. Коли існує безробіття і неповне використання виробничих потужностей, можна збільшувати обсяги виробництва без збільшення витрат і підвищення цін.
Проміжний відтинок (QQf) означає, що обсяги виробництва можуть бути збільшені до точки Qf, але це супроводжується деяким зростанням цін. Пояснюється це тим, що розширення виробництва здійснюється у різних галузях нерівномірно і що підприємствам доводиться здійснювати додаткові витрати.
Класичний відтинок означає потенційний рівень реального обсягу національного виробництва за повної зайнятості. Якщо ж сукупний попит зростатиме далі, то наслідком буде лише зростання рівня цін. Реальний обсяг виробництва при тому не зростатиме, оскільки всі наявні ресурси вже використовуються.
Крім рівня цін, на величину сукупної пропозиції впливає багато інших чинників, які називають неціновими:
1) зміна цін на внутрішні й імпортні ресурси (земля, капітал, трудові ресурси тощо);
2) зміна у продуктивності (відношення реального обсягу виробництва до витрат);
3) зміна правових норм (податки на підприємства і субсидії, державне регулювання економіки).
Нецінові чинники сукупної пропозиції переміщують криву ліворуч і вгору або праворуч і донизу, залежно від вектора їх дії.
Переміщення кривої сукупної пропозиції ліворуч відображає зростання витрат виробництва на одиницю продукції і спричиняє інфляцію витрат. Переміщення кривої сукупної пропозиції праворуч відбувається у зв'язку зі зменшенням витрат виробництва на одиницю продукції і означає збільшення реального обсягу ВВП та зростання зайнятості.
Тести:
4. Закон попиту передбачає, що:
а) перевищення пропозиції над попитом призведе до зниження ціни;
б) якщо доходи споживачів зростатимуть, то вони купуватимуть більше товарів;
в) крива попиту, як правило, має позитивний нахил;
г) коли ціна товару зменшується, то обсяг покупок зростатиме.
Це означає, що між величиною попиту і ціною існує обернена залежність. Тобто підвищення ціни викликає зниження величини попиту, зниження ж ціни викликає підвищення величини попиту
5. Принцип порівняльних переваг вперше сформулював:
а) А. Маршалл;
б) П. Семюельсон;
в) Д. Рікардо;
г) А. Сміт.
Д. Рікардо, вважаючи пояснення А. Сміта переконливими(реальне багатство країни визначається товарами і послугами, якими можуть користуватися її громадяни.), в той же час розвинув його теорію, сформулювавши ідею "компаративних" (порівняльних) переваг, які визначаються різницею у витратах, але не в абсолютних, а у відносних або порівняльних розмірах.
6. Виробництвом називають діяльність:
а) в процесі якої використовують товари і послуги;
б) що створює товари і послуги;
в) що забезпечує перерозподіл товарів і послуг;
г) уряду, спрямовану на підтримання неприбуткових підприємств.
Варіант Б) правильний, тому що виробництвом називають будь-яку діяльність щодо використання природних ресурсів, включаючи ресурси самої людини, для отримання як матеріальних, так і нематеріальних благ.
7. Найбільш шкідливою формою безробіття є:
а) приховане;
б) фрикційне;
в) структурне;
г) циклічне?
Циклічне безробіття виникає внаслідок неспроможності сукупного попиту в економіці створити достатню кількість робочих місць для всіх, хто хоче працювати. Цей вид безробіття є найбільш небезпечним, тому що виникає замкнуте коло: падіння виробництва - безробіття - зменшення загального рівня доходів - зниження сукупного попиту - падіння виробництва - безробіття і т.д.
8. Олігополія – це ринкова структура, де оперує:
а) лише одна велика фірма;
б) лише один великий покупець;
в) велика кількість конкуруючих фірм, що виробляють однорідний продукт;
г) декілька фірм, які є взаємозалежними.
Варіанти А) та Б) не є правильною відповіддю, тому що це монополія, В) – це чиста конкуренція. Варіант Г) правильний, тому що олігополія відрізняється невеликою кількістю фірм, і це означає, що рішення про визначення цін і обсягів виробництва є взаємозалежними.
Задачі
9. Розрахувати темпи інфляції у другому році за таких умов: індекс цін у першому році становить 110%, індекс цін у другому році - 120%.
Темп інфляції показує, прискорилась чи уповільнилась інфляція за певний період і визначається за формулою :
/
де It- рівень цін у поточному періоді;
It-1- рівень цін у попередньому періоді.
Оскільки індекс цін у поточному році становить 120%, а в попередньому - 110%, то підставивши у формулу отримаємо :
Т
і
=
120−110
110
100%=9,09%
Відповідь: темп інфляції дорівнює 9,09%.
10. Структура виробництва в країні представлена двома товарами – автомобілями та військовими ракетами:
Варіант
Військові ракети, шт.
Автомобілі, шт
Альтернативні витрати
А
7
0
8
Б
6
8
7
В
5
15
5
Г
4
20
4
Д
3
24
3
Е
2
27
2
Є
1
29
1
Ж
0
30
-
Побудуйте криву виробничих можливостей. Які умови повинні бути витримані, щоб економіка країни знаходилась на кривій виробничих можливостей? Розрахуйте альтернативні витрати виробництва однієї військової ракети за даними таблиці. Як змінюються альтернативні витрати?
Згідно з законом зростання альтернативних витрат для виробництва кожної додаткової одиниці товару А (військової ракети) вимагається скорочення виробництва іншого товару В (автомобіля) у зростаючій кількості. Зі збільшенням кількості виробництва військових ракет альтернативні витрати збільшуються.
/
Умови, які повинні бути витримані, щоб економіка країни знаходилась на кривій виробничих можливостей:
повна зайнятості ресурсів;
повний обсяг виробництва;
незмінна кількості ресурсів;
незмінні технології.
Список використаної літератури
1. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка / За редакцією Зіновія Ватаманюка та Степана Панчишина. – К., Альтернативи, 2005.
2. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Мікроекономіка / Пер. з англ.- Львів: Просвіта, 1999.
3. Манків Г. Макроекономіка. / Пер. з англ.; Наук. ред., пер. С. Панчишина - К.: Основи, 2000.
4. Маршалл А. Принципы экономической науки, в 3-х т. Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1993.
5. Мочерний С.В. Політекономія: Підручник. – К.: Вікар, 2003.
6. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: ЦУЛ, 2003.
7. Основи економічної теорії / За ред. Предборського В.А. – К: Кондор, 2002.
8. Основи економічної теорії: Підручник / За ред. академіка НАН України А.А. Чухна. – К.: Вища школа, 2001.
9. Піндайк Р.С., Рубінфелд Д.Л. Мікроекономіка / Пер. з англ. – К.: Основи, 1996.
10. Поплавська Ж. Історія економічних вчень. Конспект лекцій. – Львів, 1999.
11. Семюелсон П.А., Нордгауз В.Д. Мікроекономіка. - К., 1998.
12. Семуельсон П.А., Нордгауз В.Д. Макроекономіка / Пер. з англ. - К.: Основи, 1998.
13. Чепінога В.Г. Основи економічної теорії: Нав. посібн. – К:Юрінком – Інтер, 2003.
14. Юхименко П.І., Леоненко П.М. Історія економічних учень: Навчальний посібник – К.: Знання - Прес, 2002.
03.04.2016 11:04-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора