Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Індз
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національного університету водного господарства та природокористування
Інститут:
О
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра охорони праці
Інформація про роботу
Рік:
2016
Тип роботи:
Індивідуальна робота
Предмет:
Основи охорони праці
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра Охорони праці та безпеки життєдіяльності
Самостійна робота з дисципліни
«Охорона праці»
Вступ
Людина та її здоров'я - найбільша цінність Української держави. Держава докладає великих зусиль, створюючи умови безпечної життєдіяльності людини як в навколишньому середовищі, так і в середовищі праці.
Закон України «Про охорону праці» визначає: «Охорона праці-це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці».
Питання охорони праці є одним з найважливіших на сучасному етапі життя нашого суспільства, у період, коли роботодавці ставлять для себе основним завданням як можна швидше і з мінімальним вкладенням коштів отримати найбільшу кількість прибутку, і користуючись останнім часом у нас в країні дефіцитом робочих місць, коли наші громадяни готові за мізерну оплату виконувати найбруднішу роботу мало уваги приділяють, а часом і взагалі ігнорують вимоги безпеки праці.
Завдання охорони праці - забезпечення безпечних, нешкідливих і сприятливих умов праці через вирішення багатьох складних завдань. Вирішальне значення в розв'язанні цих завдань має науково-технічний прогрес. Використання досягнень науки та техніки сприяє підвищенню рівня безпеки праці, культури та організації виробництва, дозволяє полегшити працю, підсилити її привабливість та продуктивність.
1.Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном
Сучасний стан охорони праці в Україні можна охарактеризувати як такий, що викликає серйозне занепокоєння. Створення безпечних умов праці – це невід'ємна частина соціально-економічного розвитку держави, складова державної політики, одна з найважливіших функцій органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, підприємств. Впродовж останніх 10 років в Україні намітилася позитивна тенденція до зниження рівня виробничого травматизму. Загальний травматизм зменшився в 4 рази, смертельний - в 2 рази.
За останні роки на підприємствах України продовжує відслідковуватися тенденція до зниження рівня виробничого травматизму. За умов динамічного зростання обсягів виробництва в країні, зменшилася загальна кількість нещасних випадків..В Україні щомісяця травмується на виробництві 2200 чоловік, з них біля 100 – одержує смертельні травми. Загальносвітові втрати від професійних захворювань і травм зберігаються на неприпустимо високому рівні. За останні десятиріччя умови праці, особливо виробнича гігієна и техніка безпеки, істотно покращилися в багатьох країнах, однак в цілому світова ситуація в сфері охорони праці все ще залишається важкою. Глибокий вплив на трудове життя, на умови праці має глобалізація.
Рівень травматизму і профзахворюваності значно вищий у країнах, що розвиваються, ніж у промислове розвинених державах. Так, в країнах Європейського Союзу щорічно жертвами нещасних випадків і профзахворювань стають близько 10 млн. чол., з них майже 8 тис. Гине
Статистичні дані свідчать, що:
— кожні 3 хвилини внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання в світі помирає одна людина;
— в Україні внаслідок травм кожні 5 годин помирає одна людина;
— кожної секунди в світі на виробництві травмується 4 особи;
— в Україні кожні 8 хвилин травмується одна людина;
— кожного місяця в світі на роботі травмується така кількість людей, яка дорівнює населенню Парижа.
Міжнародне бюро праці встановило, що в середньому на 100 тис. працюючих щорічно припадає приблизно 6 нещасних випадків зі смертельними наслідками. В Україні цей показник майже вдвічі більший (11 загиблих на 100 тис.працюючих) і найвищий серед країн СНД. Для порівняня, в рівновеликій, але високорозвиненій Франції рівень виробничого травматизму у 10 разів нижчий ніж у нас.
На думку іноземних фахівців, які за програмою МОП працювали в Україні, велика кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками пояснюється п'ятьма основними причинами: незадовільною підготовкою робітників і роботодавців з питань охорони праці; відсутністю належного контролю за станом безпеки на робочих місцях та виконанням встановлених норм; недостатнім забезпеченням працюючих засобами індивідуального захисту; повільним впровадженням засобів та приладів колективної безпеки на підприємствах; спрацьованістю (у деяких галузях до 80%) засобів виробництва.
За кордоном підприємці підрахували і давно прийшли до висновку, що більш економічно вигідно вкладати кошти в охорону праці, аніж прирікати себе на постійну ліквідацію наслідків нещасних випадків і аварій на виробництві.
Збереження життя і здоров'я людини не тільки на виробництві, але й за його межами набуває особливого значення з огляду на соціально-економічні та демографічні аспекти сучасного розвитку нашої держави.
Найбільше смертельних випадків на 1000 жителів зареєстровано в Дніпропетровській (1,69), Донецькій (1,67), Запорізькій (1,66), Херсонській (1,64), Кіровоградській (1,61), Чернігівській (1,60), Луганській, Харківській (по 1,57) і Одеській (1,53) областях. У цих регіонах загинуло понад 37,2 тис. чол., що становить більше половини (54,5%) загальної кількості травмованих зі смертельними наслідками в Україні [1].
2. Охорона праці жінок, неповнолітніх, інвалідів.
Особлива увага в законодавстві приділяється охороні праці жінок. Забороняється застосування праці жінок на важких роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт із санітарного та побутового обслуговування).
Гранично допустимі навантаження для жінок при переміщенні вантажів почергово з іншою роботою (до двох разів на годину) становить 10 кг, а переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни — 7 кг.
Загальна маса вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні — 350 кг, а з підлоги — 176 кг. При переміщенні вантажу на візках або в контейнерах докладене зусилля не повинно перевищувати 10 кг.
Не допускається залучати до робіт у нічний час (з 22 до 6 год. ранку), надурочних робіт, робіт у вихідні та направляти у відрядження вагітних жінок і матерів, що годують грудьми, а також жінок, які мають дітей віком до трьох років. Жінки, що мають дітей у віці від 3 до 14 років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їхньої згоди.
Вагітні жінки, відповідно до медичного висновку, переводяться на період вагітності на іншу, легшу роботу зі збереженням середнього заробітку з попереднього місця. Жінки, котрі мають дітей віком до трьох років, у разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу зі збереженням середнього заробітку за місцем попередньої роботи до досягнення дитиною віку трьох років. Перед відпусткою з вагітності й пологів або безпосередньо після неї жінці, за її заявою, надається щорічна відпустка залежно від стажу роботи на даному підприємстві.
Крім відпустки з вагітності й пологів (70 днів до і 56 після пологів), жінці, за її заявою, надається частково оплачувана відпустка до досягнення дитиною віку трьох років. На час відпустки зберігається місце роботи (посада) і сплачується допомога по держстраху. Жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку, додаткові перерви для годування дитини не менш аніж через три години тривалістю не менш як 30 хв. кожна. Ці перерви включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком. Не допускаються звільнення з ініціативи підприємства вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до трьох років, мате-рів-одиначок при наявності дитини до 14 років або дитини-інваліда, крім випадків повної ліквідації підприємства, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
Законодавством України забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до 18 років, на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Забороняється залучати осіб, молодших 18 років, до нічних і надурочних робіт і до робіт у вихідні (ст. 192 КЗпП).
Не допускається приймати на роботу осіб, які не мають 16 років. Однак, як виняток, можуть прийматися на роботу особи, котрі досягли п'ятнадцяти років, за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, яка не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час, після досягнення ними 14-річного віку, за згодою одного з батьків або особи, що його замінює (ст. 188 КЗпП).
Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні (ст. 192 КЗпП). Усі особи, котрі не досягнули 18 років, приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному огляду (ст. 191 КЗпП).
Для неповнолітніх, у віці від 16 до 18 років, встановлено скорочений 36-годинний робочий тиждень, а для 15-річних — 24-годинний.
Щорічна відпустка підліткам надається тривалістю один календарний місяць у літній час або, на їх бажання, в будь-яку іншу пору року.
Забороняється залучати осіб, молодших 18 років, до перенесення і пересування важких речей, маса яких перевищує встановлені граничні норми.
Забороняється також залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми затверджено наказом МОЗ України від 22.08.1996 р. № 59 . [2].
3. Пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах
Усі підприємства, установи та організації повинні дбати про безпеку праці і піклуватися про здоров'я своїх працівників. До обов'язків роботодавця входить розробка комплексних заходів по охороні праці, які 6 гарантували безпечні і здорові умови праці на робочому місці. На жаль, сучасний стан організації праці при відсутності наукових та проектно-конструкторських розробок нових технологій, наявності недосконалого обладнання і управлінських рішень щодо безпечних умов праці, не гарантує стовідсоткової безпеки працівникам. Тому на підприємствах для відшкодування впливу небезпечних і шкідливих чинників виробництва на організм людини застосовується система пільг і компенсацій. Так, робітники, які працюють в умовах, що не відповідають нормам безпеки і санітарним нормам, користуються пільгами та отримують компенсацію.
Система пільг і компенсацій доповнює весь комплекс заходів по охороні праці, по забезпеченню безпечних і здорових умов праці на підприємстві. Ця система включає додаткові відпустки, скорочений робочий час і робочі дні, пільгове пенсійне забезпечення, лікувально-профілактичне харчування, безкоштовну видачу молока або рівноцінних харчових продуктів, забезпечення газованою підсоленою водою, певні доплати до заробітної плати. Додаткова відпустка від 6 до 36 днів сприяє зняттю втоми організму внаслідок напруженої розумової і фізичної праці, сприяє виведенню з організму токсичних і шкідливих речовин, відновленню порушених функцій, а також ліквідації несприятливих фізіологічних змін в органах людини.
Скорочення робочого дня всього на одну годину скорочує на один місяць фонд робочого часу на рік, а також тривалість періоду дії несприятливих, шкідливих і небезпечних факторів на робітника, підвищує його годинний заробіток на 16%.
Пільгове пенсійне забезпечення гарантується робітникам, які працюють у шкідливих умовах і гарячих цехах, а також зайняті на роботах з тяжкими умовами праці. Воно передбачає надання пенсії до досягнення пенсійного віку і в більших розмірах.
Зниження пенсійного віку і стажу роботи скорочує тривалість дії на робітника шкідливих виробничих факторів, забезпечує раннє виведення з організму накопичених шкідливих речовин, швидке відновлення нормальної діяльності всіх систем життєзабезпечення людини.
Лікувально-профілактичне харчування надається безкоштовно і є засобом підвищення опірності організму людини до впливу шкідливих виробничих факторів, зниження захворюваності і запобігання передчасного стомлення людини. Ця пільга надається працівникам, зайнятим на роботах з особливо тяжкими умовами праці. Доплата до заробітної плати визначається за специфічними умовами праці на робочих місцях і становить 4-24% тарифної ставки. Вона використовується для зміцнення організму робітника і підвищення його опору дії шкідливих виробничих факторів за рахунок поліпшення харчування та побутових умов. Це сприяє підвищенню опірності організму робітника дії токсичних речовин, які можуть викликати порушення функції печінки, білкового і мінерального обміну, подразнення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів. Молоко нормалізує обмінні процеси і функції організму людини, сприяє більш швидкому відновленню нормальної діяльності всіх систем життєзабезпечення людини.
Основним завданням охорони праці на підприємствах є поліпшення умов праці. При створенні умов, що відповідають нормам безпеки і виробничої санітарії, зникає необхідність в витратах на пільги та компенсацію, підвищується продуктивність пращ, що покращує психологічний клімат у колективі і матеріальне становище підприємства. [2].
4. Удосконалення системи охорони праці на підприємстві за допомогою методів професійного добору працівників та економічних рішень.
У сучасних умовах безпека праці, надійність та продуктивність технічних систем залежать від професійного добору працівників на підприємствах різних форм власності. Здійснення такого добору передбачено ст. 18 Закону «Про охорону праці» і спрямовано на реалізацію одного з найважливіших принципів державної політики в галузі охорони праці — пріоритету життя та здоров’я людей щодо результатів виробничої діяльності.
Професійний добір — одна з найважливіших складових комплексу профілактичних заходів щодо забезпечення безпеки праці, який включає також контроль за проектуванням нових технологій та виробничого устаткування, застосування раціональних режимів праці й відпочинку і засобів індивідуального захисту, ефективне медичне обслуговування, зниження можливих економічних втрат у зв’язку з травматизмом та профзахворюваністю.
Основу психофізіологічного професійного добору становить забезпечення адекватності вимог, які висувають фактори умов праці, психофізіологічним можливостям людини. Тому він повинен супроводжуватися попередніми (під час приймання на роботу) й періодичними (в процесі трудової діяльності) медичними оглядами.
Визначаючи професійну придатність, слід враховувати наявність таких відповідних потенційних, професійно значущих властивостей: індивідуальних особливостей людини для можливості виконання конкретного виду трудової діяльності, тобто відповідності її фізичних та психологічних якостей характеру майбутньої праці; відповідності рівня підготовки і професійного досвіду вирішуваним виробничим завданням; стійкості установки на виконання даного виду робіт (заінтересованості, почуття обов’язку тощо).
Виходячи з характеру вимог (особливостей трудового процесу, факторів небезпеки, нервових та фізичних навантажень, шкідливих факторів виробничого середовища), які постають перед людиною в умовах виробництва, професійний добір може ставити за мету піднесення успішності професійної діяльності та освоєння професії, а також профілактику нещасних випадків і професійних захворювань, забезпечення безпеки праці.
Створення системи професійного добору для широкого впровадження на промислових підприємствах (Додаток 1) має передбачати вирішення найважливіших завдань у межах як усієї країни, так і окремого підприємства. Основними напрямами профдобору є:
підвищення успішності професійної діяльності;
профілактика травматизму;
профілактика профзахворювань.
Система професійного добору працівників у межах підприємства передбачає визначення контингентів, які підлягають профдобору; обґрунтування вибору методів і критеріїв профдобору; організацію кабінетів профдобору[3].
Стимулювання заходів щодо охорони праці здійснюється згідно з розділом ІV «Стимулювання охорони праці» Закону України «Про охорону праці». Так, ст. 25 «Економічне стимулювання охорони праці» визначає, що до працівників підприємств можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки й поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором (угодою, трудовим договором).
Економіко-цільовий підхід на виробничому рівні передбачає: умови й порядок взаємного пред’явлення економічних санкцій (претензій, позовів) до виконавців щодо відшкодування заподіяної шкоди внаслідок порушення правил безпеки та до посадових осіб (за нестворення нормативних умов для безпечного виконання робіт); поєднання економічних показників діяльності підрозділів і посадових осіб зі станом охорони праці та виконанням (невиконанням) цільових завдань; встановлення оплати праці з урахуванням необхідності додержання в процесі виробничої діяльності норм і правил безпеки; встановлення відповідних доплат за роботу в шкідливих та небезпечних умовах; стимулювання (заохочення) підрозділів і працівників за роботу без травм, аварій, професійних захворювань, за високий рівень організації роботи в галузі охорони праці, як це передбачає ст. 29 Закону [4].
5.Стимулювання охорони праці
Стимулювання діяльності з охорони праці направлено на створення зацікавленості працівників в забезпеченні здорових та безпечних умов праці. Відповідно до ст. 25 Закону України „Про охорону праці" до працівників можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці[4].
Стимулювання безпечної діяльності - неодмінна умова попередження виробничого травматизму. Водночас створення на виробництві такої ефективної системи -- завдання дуже складне. І розв'язати її можна, на думку низки головних фахівців в області безпечної діяльності, насамперед, за активної участі в цьому процесі керівників підприємства або установи. Наприклад, працівник буде вірити у безпеку своєї праці лише настільки, наскільки віритиме в це безпосередній і вищий керівник. Оскільки вищі керівники виробництва за специфікою своїх обов'язків віддаленіші від працівників, їхньої праці, то вони мають приділяти підвищену увагу і виявляти велику турботу про безпеку і благополуччя працівників. Причому працівники мають постійно це відчувати. Керівники часто недооцінюють роль того фактора, на який вони можуть значно впливати (створення хорошого психологічного клімату), і переоцінюють значення фактора, де можливості обмежені (збільшення заробітку).
На державному рівні стимулювання охорони праці регулюється законодавчими актами. Це -- звільнення від оподаткування витрат на охорону праці, надання пільг з оподаткування при здійсненні заходів, які стосуються впровадження безпечних технологій, установлення диференційних відрахувань на соціальне страхування і т. ін.
Стимулювання праці - це цілеспрямований чи нецілеспрямований вплив на людину або групу людей з цілю підтримання певних характеристик її трудової поведінки, перш за все трудової активності [5].
Стимулювання проводиться економічними, правовими, соціальними і моральними засобами.
Пропаганда і виховання безпечної поведінки
Метою виховання і пропаганди є підвищення індивідуальної захищеності працівників шляхом організації, самоорганізації їхньої безпечної поведінки. Методи пропаганди можуть бути одноканальними (без зворотного зв'язку): інструкції, правила, газети, журнали, плакати, інформаційні стенди, листи, радіо- та аудіовізуальні засоби, а також більш ефективними двоканальними (зі зворотним зв'язком, контролем, аналізом їх сприйняття): бесіди, лекції, семінари, обговорення, розгляди конкретних порушень і їх можливих наслідків. Мета пропаганди досягається тоді, коли співрозмовники добре поінформовані про зміст питання, мають інтерес до проблем безпеки.
Контроль та інспектування
Контроль розглядається і як загальна функція системи перевірки виконавчої дисципліни при реалізації усіх раніше згаданих функцій, і як спеціальна функція органів державного нагляду, спеціальних служб та уповноважених на те представників громадськості. Спеціальний контроль передбачає інспектування. У Держнаглядохоронпраці існує затверджений порядок організації державного нагляду за охороною праці. Інспекторські перевірки залежно від конкретних завдань, мети, складу комісії, обсягу охоплюваних ними сфер діяльності та тривалості поділяються на оперативні, цільові і комплексні.
Оперативні перевірки проводяться на певному об'єкті державним інспектором, як правило, протягом одного робочого дня в різні зміни у присутності або керівника об'єкта, або особи, яка відповідає за стан охорони праці на цьому об'єкті.
Цільова перевірка - це перевірка на об'єктах, підприємствах, групі підприємств конкретних пунктів з охорони праці, наприклад, газового режиму, підривних робіт, засобів захисту. Вона проводиться одним державним інспектором або групою протягом кількох днів. Зазначені види контролю здійснюються також відомствами, керівником підприємства та підлеглими йому службами і посадовими особами за участю профспілки.
Комплексна перевірка - це всебічна і ретельна ревізія стану безпеки та умов праці на підприємстві, яка проводиться органами Держнагляду за графіком спеціально створеною комісією. Підприємство попереджають про планову перевірку за місяць до її початку [1].
6. Кольори, знаки безпеки та сигнальна розмітка
Безпека виконуваних робіт суттєво залежить від дохідливості, швидкості та точності сприйняття зорової інформації. На цьому ґрунтується широке використання на підприємствах кольорів безпеки та знаків безпеки праці, які відіграють роль закодованого носія відповідної інформації.
Колір безпеки - установлений колір, призначений для привернення уваги працівника до окремих елементів виробничого обладнання і (або) будівельної конструкції, які можуть бути джерелами небезпечних і (або) шкідливих виробничих чинників, а також до засобів пожежегасіння і знаків безпеки. У нас, як і в багатьох країнах світу, прийняті наступні кольори безпеки: червоний, жовтий, зелений, синій. Для підсилення контрасту кольорів безпеки їх необхідно застосовувати на фоні контрастних кольорів (табл. 6.1). Контрастні кольори також слід використовувати для виконання символів і пояснювальних написів.
Таблиця 6.1.
Основне змістове значення кольору безпеки та його контрастний колір
№ з/п
Колір безпеки
Основне змістове значення кольору безпеки
Контрастний колір
1
Червоний
Заборона, безпосередня небезпека, пожежна техніка
Білий
2
Жовтий
Попередження, можлива небезпека
Чорний
3
Синій
Інформація, вказівні та приписувальні знаки
Білий
4
Зелений
Безпека, евакуаційні знаки
Білий
Червоний колір безпеки застосовується для позначення різних видів пожежної техніки, інструментів, інвентарю та протипожежних засобів , пристроїв вимкнення (у тому числі й аварійних), сигнальних лампочок. Крім того, ним фарбують місце, обладнання та прилади, де може виникнути вогненебезпечна чи аварійна ситуація.
Жовтий колір безпеки використовується для елементів виробничого обладнання, що можуть бути джерелами небезпечних і (або) шкідливих виробничих чинників; постійних та непостійних огороджень; елементів будівельних конструкцій, що можуть спричинити отримання травм; елементів внутрішньо - та міжцехового транспорту, підіймально-транспортного обладнання і т. ін. Для більшої помітності застосовують чергування жовтих та чорних смуг .
Зелений колір безпеки використовується для світлових табло (напис білою фарбою на зеленому тлі) евакуаційних і запасних виходів, сигнальних лампочок, які сповіщають про нормальний режим роботи, а також для евакуаційних знаків (наприклад, "Виходити тут").
Синій колір безпеки застосовують для приписувальних і вказівних знаків.
Знаки безпеки праці поділяються на чотири групи:
- заборонні, які призначені для заборони працівникам певних дій у місці встановлення знака (заборона користуватись відкритим вогнем, курити, входити чи проходити, гасити водою, користуватись електронагрівальними приладами і т. ін.);
- попереджувальні, які призначені для попередження працівників про можливу небезпеку (електричний струм, легкозаймисту чи отруйну речовину, лазерне випромінювання, небезпеку вибуху тощо);
- приписувальні, які призначені для дозволу на виконання певних дій працюючих лише за умови виконання ними конкретних вимог (припису) безпеки праці (обов'язкове застосування засобів захисту, виконання заходів щодо забезпечення безпеки праці), вимог виробничої та пожежної безпеки;
- вказівні, які призначені для інформування про місце знаходження відповідних об'єктів та засобів (пункту медичної допомоги, пожежної охорони, питної води, вогнегасника, пожежного крану, пункту сповіщення про пожежу і т. ін.).
Знаки безпеки праці встановлюються в місцях, перебування в яких пов'язано із можливою дією на працівників небезпечних і (або) шкідливих виробничих чинників, а також на виробничому обладнанні, що є джерелом таких виробничих чинників. Вони повинні контрастно виділятися на тлі, що їх оточує, та знаходитися в полі зору людей, для яких вони призначені. [2]
7. Профілактика травматизму та професійних захворювань.
При проведенні щорічного аналізу причин виробничого травматизму та професійних захворювань по відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві стає зрозумілим, що для боротьби з травматизмом насамперед треба створити для людини сприятливі соціально-економічні та екологічні умови та проводити спеціальні профілактичні заходи організаційного, технічного, санітарно-гігієнічного, медичного, освітнього й морально-етичного характеру.
Найлегше піддається регулюванню, керуванню виробничий травматизм. Головними умовами його профілактики є ретельна організація на виробництвах заходів з техніки безпеки та суворий контроль за їх виконанням усіма працівниками.
Заходи по боротьбі з виробничим травматизмом розробляються на підставі їх аналізу конкретних ситуацій та конкретних умов праці і узгоджуються з професійними спілками. Такі заходи, залежно від конкретних умов виробничої діяльності можуть включати як технічні, санітарно-гігієнічні так і організаційні методи та засоби запобігання реалізації небезпечних ситуацій у небажані події.
До технічних заходів по забезпеченню безпечних умов праці належить – рівень механізації та автоматизації виробничих процесів, засоби огородження, сигналізації, дистанційне управління, зміна технологічних процесів на більш безпечні, вдосконалення конструктивних характеристик машин, механізмів, вдосконалення колективних та індивідуальних засобів захисту працюючих та ін.
До санітарно-гігієнічних заходів залежно від умов діяльності належить – облаштування вентиляційних систем, модернізація штучного і природного освітлення, централізоване питне водопостачання, забезпечення нормальних параметрів повітряного виробничого середовища, заходи по боротьбі з шумом та вібрацією, обладнання зон відпочинку та ін.
До організаційних заходів належить – дотримання трудової та технологічної дисципліни, правил та норм з охорони праці, проведення планово-запобіжних ремонтів, рівень кваліфікації штатних працівників, відомчий та громадський контроль за виконанням робіт, відповідне навчання та інструктаж працюючих та ін. На кожному підприємстві повинні щорічно розроблятися заходи щодо профілактики виробничого травматизму й професійних захворювань які включаються в колективні договори, забезпечуються технічною документацією, джерелами фінансування та матеріальними ресурсами.
Згідно з Типовим положенням про навчання з питань охорони праці усі працівники при прийнятті на роботу і періодично в процесі роботи проходять на підприємстві навчання у формі інструктажів із питань охорони праці, вивчають правила надання першої долікарської допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також правила поведінки при виникненні аварій.
Працівники, що виконують роботи підвищеної небезпеки, а також де є необхідність у професійному відборі, при прийнятті на роботу проходять попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з питань охорони праці та періодичне навчання і перевірку знань в термін, встановлений відповідними галузевими нормативними актами, але не рідше одного разу на рік.
На промислових підприємствах для працівників, що виконують роботи з обслуговування обладнання підвищеної небезпеки, обов'язкове курсове навчання з охорони праці (з обов’язковим іспитом. Це роботи по обслуговуванню парових та водонагрівальних котлів, виробничих печей та інших теплових установок, устаткування, що працює під тиском, компресорів, холодильних установок, газового обладнання, електричного устаткування, підйомників, підіймальних механізмів, тракторних лопат, автонавантажувачів, електрокарів, тракторів та іншого внутрішнього заводського механізованого транспорту, газоелектрозварювального обладнання, апаратів дифузії, центрифуг, кислотних та лужних установок, безтарного зберігання сировини, миття харчової сировини, такелажних, монтажних, ремонтних, навантажувально-розвантажувальних та інших робіт.
Відповідальність за організацію навчання і перевірку знань на підприємстві покладається на роботодавця, а в структурних підрозділах - на керівників цих підрозділів. Контролює виконання цих завдань відділ охорони праці, якщо такий створений на підприємстві, або відповідальна особа за стан охорони праці.
Отже, комплексне та своєчасне виконання вищезазначених заходів дасть змогу суттєво зменшити ризик виникнення випадків травмування працівників на виробництві та мінімізувати професійні захворювання. [6]
8. Вплив професійних шкідливостей на безпеку та продуктивність праці
Професійна шкідливість - фактори трудового процесу та зовнішньої обстановки праці, що можуть мати шкідливий вплив на стан здоров'я працюючих.
Існуючі професійні шкідливості можна розділити на три групи.
1. Шкідливості, що пов'язані з неправильною організацією праці: а) надмірне напруження нервової системи; б) тривале, одноманітне положення тіла; надмірне напруження рухового апарату та окремих органів чуття (зору, слуху); г) неправильний режим праці.
2. Шкідливості, пов'язані з виробничим процесом: а) фізичні фактори (несприятливий мікроклімат, зміни атмосферного тиску та ін); б) хімічні і фізико-хімічні фактори (гази, пил, пари); в) біологічні чинники (мікроорганізми, яйця гельмінтів та ін).
3. Шкідливості, пов'язані з самою обстановкою праці. Вони неспецифічні і можуть зустрітися на будь-якому виробництві. Сюди відносяться недостатні вентиляція, освітлення, площа, кубатура і ін.
Наслідком дії виробничих шкідливостей можуть бути: ― професійні захворювання,зниження працездатності та продуктивності праці.
9. Вимоги охорони праці до розташування виробничого і офісного обладнання та організації робочих місць
Виробниче обладнання розташовується, як правило за напрямом матеріальних потоків, при цьому його розташування висуваються певні вимоги. Зокрема, найнебезпечніше технологічне обладнання розташовують в окремих приміщеннях, якщо процес реалізується в середині приміщення. При цьому певні вимоги висуваються також до об’єму та виробничих площ. У деяких галузях промисловості (хімічній, нафтохімічній та ін.) близько 70% всього обладнання розташовується на відкритих майданчиках, що, окрім економічної вигоди, створює ще й переваги щодо збільшення ступеня безпеки під час спорудження та експлуатації обладнання. Поліпшуються умови будівельних та монтажних робіт, існують умови застосування потужних кранів для підіймання великогабаритного обладнання, яке монтується на поверхні землі. Це значно скорочує монтажні роботи.
Виробниче обладнання з груповими робочими місцями і визначеним темпом передачі предмета праці з одного робочого місця на інше (на зразок конвеєрних ліній) повинно забезпечувати можливість зміни темпу виконання трудових дій у відповідності з динамікою працездатності людини протягом зміни.
Слід дотримуватися вимог раціонального просторового розміщення всіх матеріальних елементів виробничого обладнання, технологічного і організаційного оснащення, інвентаря, що забезпечують ощадливе використання виробничої площі, високопродуктивну і небезпечну працю робітника.
Отже обладнання слід розміщувати з врахуванням системи планування приміщень, яка може бути кабінетною, загальною або стільниковою. При кабінетній системі обладнання розміщується відповідно до розміщення структурних підрозділів – на окремих поверхах, а розміщення відділів і служб – в окремих кімнатах.
Перевагою такого розміщення є можливість забезпечення творчих, комфортних умов праці для невеликих робочих груп але при цьому зростають витрати на опалення і освітлення, збільшується документопотік.
При загальній системі планування приміщень структурні підрозділи та обладнання в них розміщуються у великих залах споруди з чисельністю понад 100 працівників. При цьому досягається зниження витрат на будівництво і експлуатацію приміщень, зменшення площі на одного працівника, раціональна технологія управління. Але при цьому утруднюється створення творчої обстановки, особливо для науковців і керівників, виникає зайвий шум у приміщенні.
При стільниковій системі панування приміщень обладнання, як і структурні підрозділи розміщуються у великому залі поряд з керівниками відділів і служб за скляними розмежувачами вищими за 1,5-2,0 м. при цьому забезпечуються сприятливі обставини для співробітників відділу, мають свій «стільник», створюється можливість спостереження керівника за роботою відділів і служб, покращується дисципліна праці.
Робоче місце, його обладнання і оснащення, що застосовуються у відповідності до характеру роботи, повинно забезпечувати безпеку, охорону здоров’я і працездатність працюючих. Конструкція робочого місця, його розміри і взаємне розміщення його елементів (органів керування, засобів відображення інформації, крісла, допоміжне обладнання тощо) повинні відповідати антропометричним, фізіологічним і психофізіологічним особливостям людини, а характеру роботи.
Організація робочого місця повинна забезпечувати необхідний огляд зони спостереження з робочого місця та мати відповідне освітлення. При необхідності робоче місце повинно бути забезпечено засобами індивідуального захисту, засобами пожежогасіння і рятувальними засобами.
Наявність або можливість небезпеки повинно попереджуватись застосуванням сигнальних кольорів і знаків безпеки. Повинно забезпечуватись безпечний доступ на робоче місце і можливість швидкої евакуації при аварійній ситуації. [7]
10. Вивчення питань пожежної безпеки працівниками
Вивчення питань пожежної безпеки працівниками проводиться згідно Типового Положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки і встановлює види і порядок проведення спеціального навчання, інструктажів з питань пожежної безпеки робітників, фахівців, керівників та інших категорій працівників (далі - працівники) і поширюється на всі підприємства, установи та організації (далі - підприємства) незалежно від форм власності і видів діяльності.
Працівники під час прийняття на роботу та за місцем праці повинні проходити інструктажі з питань пожежної безпеки (далі - протипожежні інструктажі) відповідно до порядку, встановленого в розділі 2 цього Типового положення.
Особи, які суміщають професії (роботи) та приймаються на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою, попередньо, до початку самостійного виконання робіт, повинні пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум), а потім щороку - перевірку знань.
Організація своєчасного і якісного проведення спеціального навчання, ін структажів та перевірки знань з питань пожежної безпеки на підприємстві покладається на його керівника, а в структурних підрозділах (цех, дільниця, лабораторія, майстерня тощо) - на керівника відповідного підрозділу.
Порядок проходження працівниками спеціального навчання, інструктажів і перевірки знань визначається керівником підприємства (наказом або відповідним положенням, що розробляється на підприємстві і затверджується керівником).
Допуск на роботи осіб, які не пройшли спеціальне навчання, інструктажі або перевірку знань, забороняється.
За призначенням та часом проведення протипожежні інструктажі поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.
Вступний протипожежний інструктаж проводиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу (постійну або тимчасову), а також з особами, які прибули на підприємство у відрядження, на виробничу практику (навчання) і мають брати безпосередню участь у виробничому процесі.
Первинний протипожежний інструктаж проводиться безпосередньо на робочому місці до початку виробничої діяльності працівника.
Повторний протипожежний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками не менш як один раз на рік за примірним переліком питань, з якими необхідно ознайомити працівників під час проведення вступного та первинного
Позаплановий протипожежний інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або у спеціально відведеному для цього приміщенні:
- у разі введення в дію нових нормативних актів з питань пожежної безпеки (норм, правил, інструкцій, положень тощо) або змін та доповнень до них;
- у разі зміни технологічного процесу, застосування нового або заміни чи модернізації існуючого пожежонебезпечного устаткування;
- на вимогу державних інспекторів з пожежного нагляду, якщо виявлено незадовільне знання працівниками правил пожежної безпеки на робочому місці, невміння діяти у випадку пожежі та користуватися первинними засобами пожежогасіння.
Цільовий протипожежний інструктаж проводиться з працівниками перед виконанням ними разових (тимчасових) пожежонебезпечних робіт (зварювальних, розігрівальних та інших), при ліквідації аварії, стихійного лиха.
Первинний, повторний, позаплановий та цільовий протипожежні інструктажі проводяться безпосередньо керівниками робіт (начальником виробництва, цеху, дільниці тощо), які пройшли навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.
Первинний, повторний та позаплановий інструктажі завершуються перевіркою знань. Перевірку здійснює особа, яка проводила інструктаж.[7]
Висновок
Будь-яка виробнича діяльність людини потенційно небезпечна, тому правильно і грамотно організована робота з охорони праці дозволяє зберегти головний виробничий ресурс - життя і здоров'я людей, що працюють на підприємстві.
Метою управління охороною праці є керування і координація роботи підрозділів та відділів в галузі охорони праці, планомірний і цілеспрямований вплив на фактори та умови, що визначають безпеку, нешкідливість, ступінь важкості та напруженості праці на всіх етапах формування виробничого процесу. Управління охороною праці організовується на основі: щоденного контролю умов праці на робочих місцях; щомісячної оцінки рівня безпеки праці в об'єднанні, підприємстві, цеху, на дільниці; щомісячної оцінки рівня безпеки праці в структурних підрозділах галузі.
Робота з охорони праці, що дозволяє досягати певних результатів, повинна включати в себе:
-організаційні заходи (визначення прав і обов'язків у сфері охорони праці всіх працівників у посадових інструкціях; створення системи управління охороною праці; затвердження положення про службу охорони праці; організацію навчання та інструктажів; організацію кабінету і куточків з охорони праці, забезпечення працівників засобами індивідуального захисту (ЗІЗ ) і аптечками; організація контролю параметрів шкідливих і небезпечних факторів і т.д.);
-технічні заходи (модернізація обладнання, впровадження систем сигналізації та захисту від впливу шкідливих і небезпечних факторів; впровадження систем автоматичного, напівавтоматичного та дистанційного керування технологічними процесами, систем автоматичного управління технологічними режимами; часткову зміну технології робіт; заходи щодо зниження рівнів небезпечних і шкідливих факторів; перепланування розміщення виробн...
07.04.2016 21:04-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора