Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Аналіз діяльності міжнародних організацій у системі міжнародних відносин
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
УІ
Кафедра:
Кафедра політології
Інформація про роботу
Рік:
2015
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Інформаційні технології
Група:
МВ
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет «Львівська політехніка»
Інститут гуманітарних і соціальних наук
Кафедра політології та міжнародних відносин
Контрольна робота
з дисципліни:
Міжнародні організації
на тему:
Аналіз діяльності міжнародних організацій у системі міжнародних відносин
Агенція з ядерної енергетики (АЯЕ)
Агенція з ядерної енергії (АЯЕ) є міжурядовим багатонаціональним агентством при Організації економічного співробітництва і розвитку. Спочатку була створена 1 лютого 1958 під ім'ям Європейське агентство з ядерної енергії ЄАЯЕ (США брали участь в якості асоційованого члена) 20 квітня 1972 змінило назву на свою теперішню після вступу в члени Японії.
Загальна характеристика міжнародної організації
Тип: міжнародна міжурядова організація
Мета: сприяння співробітництву країн ОЕСР у використанні ядерної енергії.
Цілі та завдання:
• координація й регулювання політики використання атомної енергії в країнах-членах;
• аналіз положення атомної енергетики в світовій енергетичній системі;
• сприяння обміну науково-технічною інформацією в галузі атомної енергетики;
• організація міжнародних досліджень і наукових програм.
Напрями діяльності:
Дослідження тенденцій в розвитку атомної енергії; безпека функціонування обладнання АЕС; захист від радіації; утилізація ядерних залишків; правові аспекти експлуатації ядерних установ; розроблення інформаційних програм в галузі атомної енергетики для держав-нечленів.
Результат діяльності:
Консультативна допомога країнам-учасницям у співробітництва наукових, технологічних і правових основ, необхідних для безпечного, екологічно чистого і економічного використання ядерної енергії в мирних цілях.
Агенція проводить широку просвітницько-інформаційну робо-ту. Вона організовує семінари, симпозіуми, конференції з проблем мирного використання атомної енергії. В її рамках діє Банк даних з питань атомної енергетики. АЯЕ організовує регулярні науково-технічні публікації.
Організаційна структура:
Генеральний директор обирається на 4 роки, виконує керівні функції.
Секретаріат включає сім спеціалізованих постійних технічних комітетів.
Керівний комітет, підлеглий Раді ОЕСР.
Постійні технічні комітети представляють сім основних областей Програми Агентства. Комітети складаються з експертів, делегованих країнами-членами, які є виконавцями роботи Програми та користувачами результатів.
Співпраця з Україною:
Агенція з ядерної енергетики (АЯЕ) не співпрацює з Україною.
Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС)
Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво утворене в 1989 р. До складу входять: Австралія, Бруней, В’єтнам, Гонконг, Індонезія, Канада, Китай, Республіка Корея, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Папуа—Нова Гвінея, Перу, Росія, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, Чилі, Японія. Секретаріат орга-нізації знаходиться в Сінгапурі.
АТЕС має консультативний статус. Його політика ґрунтується на спільних деклараціях і заявах лідерів держав з економічних питань.
Загальна характеристика міжнародної організації
Тип: регіональне інтеграційне угруповання.
Мета: сприяння економічному зростанню країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону.
Цілі та завдання:
Зберігати стабільний розвиток і економічне зростання для захисту загальних інтересів народів даного регіону; сприяти взаємним економічним інтересам країн - членів даної організації, а також укріплювати систему всесторонньої торгівлі, понизити торгівельні квоти і інвестиційні бар'єри.
Напрями та результати діяльності:
Сприяння регіональній торгівлі, інвестиціям, рухові фінансових ресурсів, розвиткові людських ресурсів, передачі технологій, промисловому співробітництву і розвиткові інфраструктури.
Організаційна структура:
Зустрічі на вищому рівні
Міністерські зустрічі
Зустрічі старших посадових осіб
Група видатних діячів
Тихоокеанський діловий форум
Комітет торгівлі та інвестицій
Бюджетно-адміністративний комітет
Робочі групи
Секретаріат
Економічний комітет
Співпраця з Україною:
Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС) не співпрацює з Україною.
Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН)
Асоціація держав Південно-Східної Азії — геополітична та економічна міжнародна організація, до якої входять 10 країн, розташованих в Південно-Східній Азіï. Створена 8 серпня 1967 року.
Загальна характеристика міжнародної організації
Тип: регіональна політико-економічна організація.
Мета:оголошення прискорення економічного розвитку та соціального прогресу в краïнах-учасницях, захист миру та стабільності в регіоні, а також надання краïнам-учасницям змоги мирного розв'язання спірних питань.
Цілі та завдання:сприяння регіональному співробітництву в економічній, соціальній та культурній сферах з метою зміцнення миру в регіоні; прискорення економічного зростання, соціального прогресу та культурного розвитку в регіоні на основі спільних дій у дусі партнерства і рівноправ'я; заохочення активного спів робітництва та взаємної підтримки в економічній, соціальній, культурній, технічній, науковій та адміністративній сферах; вза ємодія у сфері науки й освіти, сільського господарства, промис ловості та ін.; сприяння тісному співробітництву з міжнародними регіональними організаціями.
Напрями діяльності: поглиблення регіональної інтеграції та прийом з цією метою нових членів.
Результати діяльності:
Манільська декларація 1992 року, про те, що при розв'язуванні питання про приналежність Парасельських островів та островів Спратлі в Південно-Китайському морінеобхідно дотримуватись лише мирних засобів.
Договір про створення в Південно-Східній Азіï зони, вільноï від ядерноï зброï (Бангкокський договір) (1995).
Декларація про спільні діï з протидіï тероризму, прийнята в Бруніï в листопаді 2001.
Організаційна структура:
Вищий орган - Конференція глав держав та урядів.
Центральний керівний орган — Зустріч міністрів закордонних справ.
Виконавчий орган - Постійний комітет, який складається з міністра закордонних справ країни, яка головує в АСЕАН у даний період, та послів інших держав.
Секретаріат очолює Генеральний секретар. Крім того існують національні секретаріати на чолі з генеральними директорами для координації поточної роботи і підготовки рішень АСЕАН. Зовнішні зв'язки організації підтримують одинадцять комітетів, які складаються з керівників дипломатичних представництв.
Співпраця з Україною:
Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) не співпрацює з Україною.
Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії (СААРК)
Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії була утворена в грудні 1985 року такими державами: Бангладеш, Бутан, Мальдіви, Непал, Пакистан, Індія і Шрі Ланка. У квітні 2007 р на 14-му саміті АРСПА в якості восьмого учасника до організації приєднався Афганістан. В даний час штаб-квартира організації знаходиться в Катманду (Непал).
Загальна характеристика міжнародної організації
Тип:міжнародна економіко-політична організація.
Мета: забезпечення співробітництва в соціально-економічній сфері державами Південної Азії
Цілі та завдання:
Прискорення економічного росту, соціального прогресу і культурного розвитку в регіоні,
Сприяння активному співробітництву в економічній, соціальній, культурній і науково-технічній областях.
Зміцнення співробітництва з країнами, що розвиваються.
Напрями та результати діяльності:
Комплексна програма дій займає центральне місце в діяльності СААРК. Вона охоплює 12 галузей співробітництва: сільське господарство, комунікації, освіта і культура, охорона навколишнього середовища, охорона здоров'я і народонаселення, запобігання незаконного обороту наркотиків і зловживання наркотиками, розвиток сільських районів, наука і техніка, туризм, транспорт, участь у процесах розвитку.
З метою успішної діяльності країни-члени заснували декілька спеціальних фондів - Регіональний фонд СААРК, Південноазіатський фонд розвитку, Спеціальний фонд СААРК і Японії.
Організаційна структура:
Зустрічі глав держав і урядів;
Рада міністрів;
Постійний комітет;
Технічні комітети, комітети дії;
Комітет з економічного співробітництва;
Міністерські зустрічі;
Секретаріат СААРК.
Співпраця з Україною:
Асоціація регіонального співробітництва Південної Азії (СААРК) не співпрацює з Україною.
Африканський банк розвитку (АфБР)
Заснований 1964 року, як міждержавний регіональний банківський інститут, що дає кредити африканським країнам.
Загальна характеристика міжнародної організації
Тип: міждержавний регіональний банківський інститут
Мета:сприяють зародженню єдиної фінансової системи світового співтовариства; регіональний кредитно-фінансовий інститут країн африканського континенту
Цілі:
сприяння економічному та соціальному розвитку регіональних країн-членів;
фінансування інвестиційних програм, також проектів;
сприяння державній мові і приватним інвестиціям;
організація фінансування, здійснюваного Банком з двосторонніми і багатобічними інститутами розвитку;
надання технічної допомоги країнам – регіональним членам підготовкою проектів розвитку.
Завдання: фінансування проектів і програм, спрямованих на прискорення економічного і соціального розвитку країн-учасниць, сприяння державним і приватним капіталовкладенням в Африці.
Напрями та результати діяльності:
Діяльність Банк розпочав у липні 1966 p,а вже за шість років організаційна структура Банку зазнала змін: у 1972 р. у зв'язку з нестачею ресурсів був заснований Африканський фонд розвитку, до участі у фінансуванні якого Банк запросив і неафриканські держави.
Операції АфБР можуть набувати форми прямого надання позик або участі в позиках, що надає третя країна, участі в капіталі державних і приватних організацій або підприємств; часткової або повної гарантії позик, які надають треті країни.
Всі регіональні країни — члени групи Африканського банку розвитку рівною мірою мають можливість користуватися кредитами Банку. Однак, ураховуючи різні рівні економічного розвитку, Банк виділив групу найбідніших країн як основний об'єкт фінансування на пільгових умовах із ресурсів АфБР, Африканського фонду розвитку та Довірчого фонду Нігерії.
Організаційна структура:
Рада управляючих – вищий керівний орган, у склад якої входять представники всіх країн-членів, котрі збираються 1 раз на рік і розробляють загальні директиви щодо оперативної діяльності Банку. Реально керують кредитними операціями Банку 18 виконавчих директорів, 12 з яких є представниками африканських країн.
Президент Банку, який обирається Радою управляючих на п'ять років і є головою Директорату. За Статутом Президентом АфБР може бути лише африканець. До штату АфБР входить близько 900 співробітників; штаб-квартира Банку розташована в Абіджані (Кот д'Івуар)
Співпраця з Україною:
АБфР не співпрацює з Україною.
Африканський союз (АС)
Африканський союз складається з 54 африканських країн. Організація була заснована 9 липня 2002 року як спадкоємиця об'єднаних Африканської Економічної Спільноти (AEC) і Організації Африканської Єдності (OAU).
Загальна характеристика міжнародної організації
Тип: міжнародна міжурядова організація
Мета:допомога забезпечення в країнах Африки демократії, прав людини і стабільної економіки та, особливо, забезпечення припинення всіх міжафриканських конфліктів та створення ефективного спільного ринку.
Цілі та завдання:
• зміцнення єдності та солідарності африканських держав і народів Африки;
• захист суверенітету, територіальної цілісності та незалежності держав-членів;
• прискорення політичної та соціально-економічної інтеграції континенту;
• просування та відстоювання загальних позицій з питань, що становлять інтерес для континенту та його народів;
• сприяння міжнародному співробітництву відповідно до Статуту ООН і Загальної декларації прав людини
• зміцнення миру, безпеки та стабільності на континенті;
• зміцнення та захист прав людини відповідно до Африканської хартії прав людини та народів та іншими інструментами по забезпеченню прав людини;
• створення необхідних умов, завдяки яким континент зможе займати гідне місце в глобальній економіці і в міжнародних переговорах;
• сприяння сталому розвитку на економічному, соціальному і культурному рівнях, а також інтеграції африканських економік.
Напрями та результати діяльності:
АС проголошено повага державних кордонів держав-членів організації, які існували на момент отримання ними незалежності.
У якійсь мірі моделлю для АС стала структура Європейського Союзу, базовим принципом якого була економічна інтеграція входять до нього країн. Вважаючи, що Африка "не повинна знову винаходити колесо", лідери країн континенту в той же час вважали, що АС повинен зберегти африканську специфіку у своїй діяльності.
Іншим важливим напрямком діяльності АС, як підкреслюється в тексті Установчого акту об'єднання, залишається захист "суверенітету, територіальної цілісності і незалежності держав-членів.
Організаційна структура:
Асамблея - найвищий політичний орган Африканського Союзу, що складається з глав держав або урядів країн-членів, яку станом на 2013 рік очолює Хайле Маріам Десалень, прем'єр міністр Ефіопії.
Секретаріатом Союзу служить Комісія АС, головою якої зараз є Нкосазана Дламіні-Зума, представник ПАР.
Виконавча рада, що складається з міністрів закордонних справ країн-членів.
Постійний представницький комітет, що складається з послів країн-членів до Аддіс-Абеби;
Панафриканський Парламент.
Економічна, соціальна і культурна рада.
Консультативний орган щодо справ співтовариства.
Співпраця з Україною
АС не співпрацює з Україною.
БРІКС
Банк розвитку, який створений і буде управлятися країнами-членами БРІКС (Бразилія, Росія, Індія, Китай і ПАР). Початок роботи банку планується в 2015-2016 рр.
Загальна характеристика міжнародної організації
Тип: міжнародна фінансова організація.
Мета: спеціалізація на інфраструктурних проектах на територіях країн-учасниць БРІКС.
Цілі та завдання: мобілізація ресурсів для фінансування інфраструктурних проектів, спрямованих на підтримку сталого розвитку в країнах БРІКС та інших економіках, що розвиваються.
Банк також надаватиме допомогу іншим країнам, що потерпають від економічної нестабільності в результаті експансіоністської грошово-кредитної політики США.
Напрями та результати діяльності:
Банк планує розпочати свою діяльність в 2015 – 2016 рр.
Організаційна структура:
Відповідно до угоди про створення Банку БРІКС, його органи управління будуть будуватися на базі трирівневої системи корпоративного управління.
Вищий колегіальний орган - рада керівників, виконавчий орган - рада директорів, а президент банку обиратиметься на п'ять років за поданням засновників у порядку ротації. Першим головою ради керуючих повинен бути представник Росії, першим головою ради директорів стане представник Бразилії, а першим президентом - представник Індії.
Співпраця з Україною:
Не співпрацює.
Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ)
Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій — одна з п'яти інституцій Групи Світового банку, заснована в 1988 році. Місцезнаходження — Вашингтон. Нараховує 175 членів
Загальна характеристика міжнародної організації
Тип: міжнародна міжурядова організація.
Мета: забезпечити потенційних інвесторів до країн, що розвиваються, від некомерціиних ризиків і таким чином стимулювала туди потоки інвестицій.
Цілі та завдання:
• сприяння збільшенню притоку інвестицій в країни, що розвиваються, через надання гарантій, включно страхування, по некомерційним ризикам;
• здійснення досліджень, збір і поширення інформації для сприяння інвестуванню;
• надання технічної допомоги країнам, проведення консультацій з інвестиційних питань.
Напрями та результати діяльності:
Вона була утворена з тим, щоб забезпечити потенційних інвесторів до країн, що розвиваються, від некомерціиних ризиків і таким чином стимулювала туди потоки інвестицій. До некомерціиних ризиків належать: війни, соціальні вибухи, експропріація вкладеного капіталу, неможливість переводу прибутку за кордон і таке інше.
Гарантії надаються тільки інвесторам із країн-членів БАГІ. Строк гарантій — 15-20 років по прямих інвестиціях, по позиках — понад три роки. Основна вимога надання гарантій: інвестор повинен бути резидентом країни-члена БАГІ; інвестиція ж може призначатися для будь-якої країни, навіть такої, що не входить до БАГІ.
БАГІ надає консультативні й рекламні послуги через спеціальний Департамент політичних і консультативних послуг.
Організаційна структура:
• Рада керуючих;
• Директорат;
• Комітет з розвитку;
• Президент.
Рада керуючих складається з тих самих осіб, що й Рада керуючих МБРР і виконує такі ж функції щодо цілей БАГІ.
Директорат складається з 24 виконавчих директорів та їх заступників. Президент МБРР за посадою є головою Директорату БАГІ. Директорат займається поточними справами.
Комітет з розвитку являє собою групу міністрів великих країн; вони здійснюють моніторинг з проблем розвитку в сфері економіки й фінансів.
Президент БАГІ призначається Директоратом за пропозицією президента МБРР. Займається організаційною роботою.
Співпраця з Україною:
Україна стала членом БАГІ з 1994 року.
Гарантії, які БАГІ надає для підтримки банківського сектора в Україні є складовою частиною заходів Групи Світового банку, спрямованих на допомогу країнам, які постраждали від кризи, у подоланні негативних наслідків розладу в роботі світових фінансових ринків.
За 2008 рік БАГІ надало чотири гарантії з метою сприяння інвестиціям в Україні, у тому числі одну для виробничого сектора. Упродовж двох останніх десятиліть БАГІ надало гарантій для підтримки 9 проектів в Україні.
У 2008 році БАГІ надало свою четверту гарантію на підтримку банківського сектора в Україні. Гарантія у сумі 247 млн. дол. США надається на покриття кредиту акціонера – банку “UniCredit Bank Austria AG”– акціонерному комерційному банку “Укрсоцбанк”, який є четвертим за величиною банком в Україні. Якщо умови інвестиційного клімату в Україні поліпшаться, Агентство з гарантування інвестицій буде готове розширити свою присутність в України.
Велика вісімка (G8)
США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада, Росія.
У 1991, після закінчення холодної війни, СРСР, а потім Росія, почали зустрічі з G7. З саміту 1994 року в Неаполі група стала відомою як P8 (Політична вісімка) або «G7 плюс 1». За ініціативою президента США Білла Клінтона Росії дозволили брати повнішу участь починаючи з 1997, коли група отримала назву Велика Вісімка (Група Восьми або G8).
У 2014 через військову агресію Росії щодо України держави G7 призупинили підготовку до саміту Великої вісімки в Сочі, запланованого на червень 2014.
Загальна характеристика міжнародної організації
Тип: міжнародний клуб.
Мета: регулярні зустрічі для обговорення спільних економічних проблем і намагання узгоджувати свою економічну політику.
Цілі: вирішення різних актуальних проблем, що виникають в світі в той чи інший момент.
Завдання клубу: полягає в тому, щоб зафіксувати наміри сторін дотримуватися певної узгодженої лінії.
Напрями та результати діяльності:
Зустрічі міністрів збирають разом міністрів з метою обговорення питань, що складають взаємний або глобальний інтерес. Обговорюються теми: здоров'я, втілення у життя законів, праці, економічного та соціального розвитку, енергетики, навколишнього середовища, зовнішньоекономічних відносин, правосуддя та питань внутрішньої політики, тероризму та торгівлі. Також проводилися окремі серії зустрічей, так звані «8+5» (на той час), започатковані у 2005 році на саміті у Шотландії, які відвідували міністри фінансів та енергетики усіх восьми (на той час) країн-учасниць групи, а також Бразилії, Китаю, Індії, Мексики та Південної Африки.
У червні 2005 міністри юстиції та міністри внутрішніх справ країн групи G8 (на той час) погодили створення міжнародної бази даних педофілів. Представники G8 також створили спільну базу даних щодо тероризму, який заборонений законодавчо у окремих країнах.
Організаційна структура:
Велика вісімка (G8) створювалась як неформальний форум, тому у неї немає адміністративної структури, на відміну від інших міжнародних організацій, не має постійного секретаріату чи кабінетів для учасників.
Президентство у групі ротується серед країн-учасниць на річний термін, що починається з 1 січня. Країна-президент групи відповідає за планування та проведення серій зустрічей на міністерському рівні, керує на саміті голів урядів, що проводиться посеред року.
Співпраця з Україною:
Україна тісно контактує з країнами "великої вісімки", що створює умови для відновлення давніх політичних, економічних, культурних , духовних її зв'язків з європейською цивілізацією, прискорення демократизації, здійснення ринкових реформ та оздоровлення національної економіки. Водночас така співпраця дає підґрунтя для розширення участі України в європейських структурах, інтегрування її господарства до загальноєвропейського економічного простору.
Велика двадцятка (G20)
Велика двадцятка, або G-20 (формальніше — Група Двадцяти Міністрів Фінансів та Керівників Центральних Банків) є групою міністрів фінансів та керівників центральних банків 20 економік: 19 з найбільших економік світу та Європейського Союзу.
Рішення про організацію міжнародного форуму «Група двадцяти» (G-20) було прийнято на зустрічі міністрів фінансів і голів центральних банків країн «Великої сімки» у Вашингтоні 25 вересня 1999 року.
Членами «двадцятки» є Австралія, Аргентина, Бразилія, Велика Британія, Індія, Індонезія, Італія, Канада, Китай, Корея, Мексика, Німеччина, ПАР, Росія, Саудівська Аравія, США, Туреччина, Франція, Японія і Європейський Союз. Постійними учасниками зустрічей «двадцятки» є МВФ, Європейський центральний банк і Світовий банк.
Загальна характеристика міжнародної організації
Тип: міжнародний форум.
Мета: розвиток та зміцнення економік країн – учасниць.
Цілі та завдання: саміти G-20 були створені як відповідь на глобальну фінансову кризу 2007–2010 років і на зростаюче визнання того, що ключові розвиткові економіки не були належним чином включені до основної глобальної економічної дискусії й управління.
Напрями та результати діяльності: Після дебюту в 2008 році на найвищому рівні у Вашингтоні, лідери G-20 зустрічалися двічі на рік в Лондоні і Піттсбурзі в 2009, Торонто і Сеулі в 2010 році. Також саміти було проведено у Франції (2011), Мексиці (2012), Росії (2013), Австралії (2014). Наступний саміт 2015-го року заплановано провести у Туреччині.
Організаційна структура: відсутня. Саміти глав держав та урядів G-20 проводяться на додаток до засідань міністрів фінансів і керівників центральних банків.
Співпраця з Україною:
Україна приєднується до країн «Великої двадцятки» в засудженні терористичних актів в Анкарі 10 жовтня і в Парижі 13 листопада, а також висловлює співчуття жертвам терору і їх сім’ям. Україна готова сприяти у боротьбі з тероризмом.
Вишеградська четвірка
Вишеградська група (Вишеградська четвірка) — угрупування чотирьох центральноєвропейських країн: Польщі, Чехії, Угорщини і Словаччини. З'явилась унаслідок зустрічі президентів Польщі Леха Валенси і Чехословаччини Вацлава Гавела та прем'єра Угорщини Йожефа Антала 15 лютого 1991 року в угорському місті Вишеград, після ухвалення Вишеградської декларації.
Загальна характеристика міжнародної організації
Тип: міжрегіональна центральноєвропейська організація.
Мета:подолання негативних наслідків комуністичного минулого,творення спільного бачення та координації зусиль для подальшого взаємовигідного розвою в контексті вступу, а згодом і членства цих країн у Європейському Союзі та НАТО.
Цілі та завдання: співпраця зі східними сусідами Групи, підтримка подальшого розширення ЄС та питання, які безпосередньо пов’язані з поглибленою та конструктивною співпрацею держав Групи в рамках самого Євросоюзу.
Напрями та результати діяльності:
Були ухвалені умови про лібералізацію торгівлі в межах групи, що спричинило появу в 1993 році Центральноєвропейського порозуміння про вільну торгівлю (CEFTA).
У 1994–1998 роках зусилля країн Вишеграда переважно були спрямовані радше на інтеграцію з ЄС і НАТО, ніж на лобіювання взаємних інтересів, зустрічі голів держав відбувались нерегулярно.
З 2004 року і до середини 2005 в групі головувала Польща, після неї головує Угорщина.
Організаційна структура: повноцінна організаційна структура відсутня.
Співпраця з Україною:
Наприкінці 2004 року президент Польщі Александр Квасневський зазначив, що Вишеградська група може виступати зі спільними ініціативами, які стосуватимуться політики ЄС щодо її східних сусідів, у тому числі України, і мати істотну роль в побудові площини європейських цінностей.
10 червня 2005 році прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко зустрілася в місті Пулави (Польща) з прем'єр-міністрами країн «Вишеградської четвірки». Були обговорені питання енергетичної співпраці, зокрема, пов'язані з розвитком нафтових та газових магістралей, а також у сфері транспортування електроенергії. Тимошенко заявила, що розраховує на допомогу країн «Вишеградської четвірки» в інтеграції України до Євросоюзу: «Я переконана, що об'єднання таких потужних прем'єрів таких потужних країн трохи візьме шефство над Україною щодо вступу в Європейський Союз». Вона зазначила, що після вступу в ЄС Україна може приєднатися до «Вишеградської четвірки», і додала: «Вона вже „п'ятірка“ де-факто, а формально — „4+1“».
У січні 2006 року міністр оборони України Анатолій Гриценко взяв участь у зустрічі міністрів оборони країн Вишеградської групи в Будапешті. Він звернувся до своїх колег з проханням надати Україні методичну й експертну підтримку щодо набуття членства в НАТО.
У листопаді 2014 року на зустрічі в Братиславі Президент України Петро Порошенко та президенти країн Вишеградської четвірки домовились про започаткування нового формату співробітництва, зокрема постійної взаємодії на рівні міністрів закордонних справ та оборони країн Вишеградської четвірки та України.
У грудні 2014 року Президент України Петро Порошенко під час зустрічі з делегацією країн Вишеградської групи в Києві висловив сподівання, що Вишеградська четвірка зміниться з V4 на V5 за участю України.[3] Міністр закордонних справ Польщі Гжегож Схетина заявив, що Польща підтримає Україну, якщо вона захоче вступити до «Вишеградської четвірки».
21 червня 2015 року в ході засідання начальників генеральних штабів країн «Вишеградської четвірки», в якому також взяв участь начальник Генштабу України Віктор Муженко, було заявлено про намір поглибити військову співпрацю з Україною.
Всесвітня Метеорологічна Організація(ВМО)
Всесвітня Метеорологічна Організація - спеціалізована установа ООН (з 1951). Утворена 1950 р. на базі Міжнародної метеорологічної організації (ММО), що діяла з 1873. Правовою основою для цього стала Конвенція про Всесвітню метеорологічну організацію 1947 (м. Вашингтон, США). Станом на 2013 ВМО об'єднує 191 країну.
Загальна характеристика міжнародної організації
Тип: Агенція ООН.
Мета, завдання та цілі: сприяння організації мережі станцій та центрів для метеорологічних і гідрологічних спостережень та служб; створенню і функціонуванню системи швидкого обміну метеорологічною та іншою інформацією у цій сфері; стандартизації метеорологічних та пов'язаних з ними спостережень і забезпеченню публікації результатів цих спостережень та статистичних даних; застосуванню метеорології в авіації, мореплавстві, сільському господарстві, для розв'язання проблем водних ресурсів тощо; діяльності у сфері оперативної гідрології; тісному співробітництву метеорологічних та гідрологічних служб; дослідженню і підготовці фахівців цих галузей.
Напрями та результати діяльності:
За рекомендацією ВМО засновано Всесвітню службу погоди. Вона базується на використанні даних наземних спостережень, метеорологічних супутників і системи всесвітніх та регіональних метеорологічних центрів, що функціонують з допомогою національних служб погоди держав — членів ВМО.
1979 у Женеві на Всесвітній конференції з проблем клімату прийнято Всесвітню кліматичну програму ВМО. ЇЇ основне призначення — поглибити знання щодо кліматичних змін та їх наслідків, спричинених як природними, так і антропогенними факторами.
1989 створено Глобальну систему спостережень за атмосферою. Це служба оперативного повідомлення з метою з'ясування змін концентрації в атмосфері газів, які зумовлюють парниковий ефект, стану озонового шару, а також виявлення кислотних та інших дощів, що несуть хімічні забруднення.
Організаційна структура:
Найвищим органом ВМО є Всесвітній метеорологічний конгрес, де всі держави — члени організації представлені керівниками національних метеорологічних служб. Скликається кожні 4 роки. Визначає загальну політику ВМО, затверджує її бюджет та програму. Обирає робочі органи: Виконавчу раду, Секретаріат.
Виконавча рада складається з 36 членів. Контролює виконання резолюцій конгресу і дотримання технічних регламентів, проводить дослідження і дає рекомендації з питань, що потребують міжнародних дій. Скликається не рідше одного разу на рік.
Секретаріат, який очолює генеральний секретар, є постійно діючим адміністративним органом.
Співпраця з Україною:
Україна — член ВМО з 1951.
Зобов’язання України перед Всесвітньою метеорологічною організацією полягає у наданні гідрометеорологічної інформації в Глобальну систему телезв’язку для міжнародного обміну гідрометеорологічними даними.
Всесвітня митна організація (ВМО)
26 січня 1953р. 1947 року згідно з запитом Генеральної угоди з тарифів і торговлі (ГАТТ) була створена робоча група із митних питань за участю тринадцяти країн. В 1950 році робота цієї групи привела до підписання в Брюселі Конвенції, згідно з якою було створено Раду митного співробітництва (РМС).
26 січня 1953 року відбулась інагураційна церемонія за участю 17 членів-засновників Ради. 1994 року РМС було перейменовано у Всесвітню митну організацію. За всю історію існування організації її членами стали більше 179 митних служб світу, які контролюють майже 98% міжнародної торгівлі.
Загальна характеристика міжнародної організації
Тип: міжнародна міжурядова організація.
Мета: підвищення ефективності роботи митних служб країн-членів організації за допомогою заходів, що сприяють їх національному розвитку: зміцнення національної безпеки, збільшення надходження податків та ведення статистики зовнішньої торгівлі.
Цілі та завдання: ВМО є міжнародно визнаним у світі центром митної експертизи та відіграє лідируючу роль в обговоренні, розвитку та вдосконалюванні техніки митної справи та митного законодавства. Діяльність організації формується виходячи з запитів її членів. Інструменти та передовий досвід ВМО визнані в якості основи для роботи сучасних митних служб.
Напрями та результати діяльності:
Стандартизація митних процедур на засадах їх гармонізації та спрощення згідно з положеннями Кіотської конвенції.
Гармонізація та уніфікація митних систем, вдосконалення митного законодавства, розвиток міжнародної співпраці.
Організаційна структура:
Секретаріат на чолі з Генеральним секретарем.
Рада та її Головуючий.
Політична комісія та Фінансовий комітет.
Комітет з гармонізованої системи.
Постійний технічний комітет.
Технічний комітет з митної вартості.
Технічний комітет з правил походження.
Комітет з інституціонального розвитку та Робоча група з системи рамкових стандартів (SAFE).
Співпраця з Україною:
Україна не є членом організації, але активно співпрацює з нею.
Співробітництво, зокрема, передбачає:
• обмін інформацією;
• удосконалення методів роботи;
• запровадження об'єднаної номенклатури та єдиного адміністративного документа;
• взаємозв'язок між транзитними системами Співтовариства та України;
• спрощення перевірки та оформлення, які стосуються перевезення товарів;
• підтримку введення сучасних митних систем;
• організацію семінарів і навчальних циклів.
На протязі 1991—2004 років Україною було підписано більше 40 двосторонніх міжурядових угод з іншими державами про взаємну адміністративну допомогу в митних справах. Міжурядові угоди, що базуються на рекомендаціях Світової митної організації, підписано практично з усіма країнами СНД (крім Киргизії), деякими країнами ЄС (Великою Британією, Францією, Австрією, Грецією, Фінляндією, Бельгією, Італією) та іншими країнами світу в галузі попередження, розслідування та припинення порушень митного законодавства.
Всесвітня організація інтелектуальної власності(ВОІВ)
Створено 1893 року для адміністрування Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, а також Паризької конвенції про охорону промислової власності.
ВОІВ була створена на заміну БІПРІ після прийняття Стокгольмської Конвенції про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності (підписано 14 липня 1967, змінено 28 вересня 1979). 1974 ВОІВ стала спеціалізованим агентством ООН.
Загальна характеристика міжнародної організації
Тип: спеціалізоване агентство ООН.
Мета: заохотити творчу діяльність та забезпечити захист інтелектуальної власності в усьому світі; зміцнення співробітництва для взаємної вигоди;сприяння охороні інтелектуальної власності та розвитку творчої діяльності;удосконалення управління чинними угодами щодо охорони ПВ та авторських прав.
Цілі та завдання: Стокгольмська конвенція 1967 р (ст. 3) визначає такі цілі організації:
Сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі шляхом співробітництва держав і у відповідних випадках у взаємодії з будь-якої іншої міжнародної організацією;
Забезпечення адміністративного співробітництва Союзів.
Таким чином, діяльність ВОІВ присвячена розвитку збалансованої і доступної міжнародної системи, що забезпечує винагороду за творчу діяльність, стимулюючої інновації та робить внесок в економічний розвиток при дотриманні інтересів суспільства.
Напрями діяльності:
Постійний розвиток чинних стандартів ВОІВ, розробка нових стандартів (відповідно до потреб сучасної сфери охорони прав інтелектуальної власності), активне розповсюдження інформації про стандарти ВОІВ з метою їх всебічного впровадження в національних та регіональних відомствах промислової власності (далі – ВПВ).
Результати діяльності: сприяє укладенню міжнародних угод, покликаних сприяти охороні інтелектуальної власності; пропонує свою співпрацю державам, запитуючою юридико-технічну допомогу у сфері інтелектуальної власності; збирає і поширює інформацію, що відноситься до охорони інтелектуальної власності, здійснює і заохочує дослідження в цій області і публікує результати таких досліджень; забезпечує діяльність служб, що здійснюють міжнародну охорону інтелектуальної власності, і, у відповідних випадках, здійснює реєстрацію в цій області, а також публікує відомості, що стосуються даної реєстрації; вживає будь-які інші належні дії.
Організаційна структура:
Генеральна Асамблея, Конференція у складі держав-членів
Комітет з координації
Постійний комітет з інформації про промислову власність
Бюджетний комітет
Комітет з оренди і утримання приміщень
Постійний комітет з розвитку співробітництва у сфері захисту авторських і суміжних прав
Міжнародне бюро
Арбітражний центр ВОІВ.
Співпраця з Україною:
Україна, як держава-засновник ООН, стала членом ВОІВ у 1970р. Восени 1992р. Уряд України заявив про продовження дії на території держави ряду основних міжнародних угод в сфері інтелектуальної власності і з цього часу співробітництво з ВОІВ розвивається і розширюється. Україна входить до всіх керівних органів ВОІВ, а також бере активну участь у діяльності Комітетів ВОІВ.
Для інтенсифікації співпраці з ВОІВ у 2002 р. було укладено Угоду про співробітництво між Кабінетом Міністрів України та Всесвітньою організацією інтелектуальної власності. В подальшому періодично підписувалися Програми співробітництва між Державною службою інтелектуальної власності України та ВОІВ.
У 2014 році Україна брала активну участь в роботі керівних та робочих органів ВОІВ. Зокрема, у роботі 54-ї серії засідань Асамблей керівних органів Всесвітньої організації інтелектуальної власності.
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ)
7 квітня 1948 р. Створенню ВООЗ передували багаторічні зусилля, спрямовані на налагодження міжнародного співробітництва в галузі охорони здоров'я.
Загальна характеристика міжнародної організації
Тип: міжнародна, медична організація; спеціалізована установа ООН.
Мета: сприяння забезпеченню охорони здоров'я населення усіх країн світу. Текст Статуту ВООЗ можна коротко сформулювати як «Право на здоров'я».
Цілі та завдання: сприяння забезпеченню охорони здоров'я населення усіх країн світу. просвітницька робота, пов'язана із роз'ясненням суті проблем охорони здоров'я; належне забезпечення продуктами харчування; безпечна для здоров'я вода та санітарія; охорона здоров'я матері та дитини, включаючи планування сім'ї; імунізація населення від основних інфекційних хвороб; профілактика місцевих захворювань та контроль над ними; належне лікування загально розповсюджених хвороб та травм; забезпечення основними лікарськими засобами.
Напрями діяльності: Зміцнення й удосконалювання служб охорони здоров'я, попередження і боротьба з інфекційними і неінфекційними захворюваннями,охорона й оздоровлення навколишнього середовища, охорона здоров'я матері і дитини, підготовка медичних кадрів,санітарна статистика,розвиток медико-біологічних досліджень
Результати діяльності: ВООЗ допомагає країнам зміцнювати їхні системи охорони здоров'я шляхом створення інфраструктури, включаючи, як особливо важливий елемент, підготовку медичних кадрів, а також медичне обслуговування окремих осіб, родин та населення в цілому.
Організаційна структура:
Всесвітня асамблея охорони здоров'я, що складається з Делегатів;
Асамблея;
Секретаріат, очолюваний генеральним директором;
Генеральний директор.
Співпраця з Україною:
Україна — член ВООЗ з 1948 р. (3 квітня 1948 р. приєдналась до Статуту ВООЗ). З 1950 по 1991 р. — період неактивного членства України у цій організації. Поновила своє членство у 1992 р.
Співробітництво України з ВООЗ — одна з важливих складових її міжнародного співробітництва з метою забезпечення конституційного права кожного громадянина України на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (стаття 49 Конституції України). Особливого значення таке співробітництво набуває в умовах світу, що глобалізується.
Підходи ВООЗ, згідно з якими здоров'я розглядається водночас як ресурс і мета розвитку та ключ до процвітання, відповідає принципам державної політики України у соціально-економічній галузі. Основні завдання ВООЗ та стратегічні напрямки їх реалізації відповідають інтересам України, більшість загальних пріоритетів організації збігається з пріоритетами, визначеними Урядом України.
Співробітництво України з ВООЗ здійснюється переважно через Європейське регіональне бюро відповідно до рамкових (2-річних) угод, що укладаються між Україною та ЄРБ. В угодах визначаються пріоритетні напрямки співробітництва, на які скеровуються кошти, що виділяються з основного бюджету ВООЗ на підтримку заходів на рівні країни.
У Києві функціонує Представництво ВООЗ в Україні.
Україна зацікавлена у використанні потенціалу та накопиченого ВООЗ міжнародного досвіду, а також залученні через її канали міжнародної допомоги для розв'язання проблем, у першу чергу, на таких напрямках: туберкульоз та ВІЛ/СНІД; пташиний грип, рак, серцево-судинні захворювання та діабет; тютюн; здоров'я матері і дитини; безпека продуктів харчування; психічне здоров'я; безпека крові.
Заходи, що здійснюються в рамках співробітництва України з ВООЗ узгоджуються з її національними пріоритетами та стратегіями у галузі охорони здоров'я, враховують специфіку ситуації у цій галузі в країні та особливості національної системи охорони здоров'я.
У 1991 році, згідно з рекомендаціями ВООЗ (ООН), Україна першою з колишніх радянських республік скасувала кримінальне покарання за мужоложство — статеві стосунки між чоловіками (Стаття 122, частина 1, Кримінальний Кодекс УРСР).
Всесвітній поштовий союз (ВПС)
Створена 9 жовтня 1874 р. на першому Міжнародному Поштовому Конгресі представники 22 країн підписали Бернську угоду, створивши Загальний Поштовий Союз
Загальна характеристика міжнародної організації
Тип: спеціалізована установа ООН
Мета:організація та поліпшення поштової служби в усьому світі та забезпечення міжнародного співробітництва в цій сфері.
Цілі та завдання:Уніфікація поштових тарифів та один...
09.05.2016 18:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора