Розробка і обґрунтування технології вирощування пшениці озимої з урожайністю 46 ц/га, в умовах темно-сірих опідзолених ґрунтів господарства ТОВ . Курсова робота з Інші. Робота № 528187

Перехід до торгівельного партнера Binance

Розробка і обґрунтування технології вирощування пшениці озимої з урожайністю 46 ц/га, в умовах темно-сірих опідзолених ґрунтів господарства ТОВ

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний Університет біоресурсів і природокористування

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Рослинництва

Інформація про роботу

Рік:

2015

Тип роботи:

Курсова робота

Предмет:

Інші

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ Кафедра рослинництва КУРСОВА РОБОТА НА ТЕМУ: "Розробка і обґрунтування технології вирощування пшениці озимої з урожайністю 46 ц/га, в умовах темно-сірих опідзолених ґрунтів господарства ТОВ « ГОРИНЬ АГРО» м. Остріг, Острозького району Рівненської області" План ОЦІНКА УМОВ ГОСПОДАРСТВА ТА ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ . Природні умови Кліматичні умови Ґрунтові умови . Біологічні особливості культури і можливості реєстрованих сортів Особливості росту і розвитку Вимоги до умов вирощування Господарсько-біологічні особливості та продуктивність реєстрованих та перспективних сортів ОБГРУНТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ . Розміщення культури та її сортів у сівозміні . Обробіток ґрунту . Система удобрення і визначення доз добрив на запланований урожай . Сівба Підготовка насіння Розрахунки норм висіву Строки і способи сівби . Догляд за посівами та інтегрована система захисту рослин . Збирання врожаю та визначення біологічної врожайності . Агротехнічна частина технологічної карти ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Вступ Виробництво зерна є основою продовольчого і фуражного фондів та визначальним фактором розвитку інших галузей сільського господарства країни. Сучасний рівень його виробництва через різке зниження врожайності не задовольняє потреби держави. Тому в найближчі роки валовий збір зерна має зрости до 35 млн. т, у 2006-2010 р.р. середньорічний збір зерна має становити 40 млн. т., у тому числі в зонах Лісостепу і Полісся 17-20 млн. т. з площі 7-7,5 млн. га.( Сайко В.Ф., 2006 ). Стійке зростання виробництва зерна в Україні пов’язано з інтенсифікацією технологічного процесу вирощування, спрямованого на створення високопродуктивних агрофітоценозів, покращення якості зерна, зведення до мінімуму його втрат від бур'янів, хвороб, шкідників і стресових погодних явищ, за умов збереження екологічної безпеки довкілля та скорочення ресурсних і енергетичних втрат. У зерновому клині Лісостепу і Полісся понад 40 % посівних площ займають озимі колосові культури, серед яких провідне місце в обох зонах належать озимій пшениці, як цінній продовольчій високопродуктивній культурі. Це свідчення великого народногосподарського значення озимої пшениці, її необхідності, у задоволенні людей високоякісними продуктами харчування. Основне призначення пшениці озимої – забезпечення людей хлібом і хлібобулочними виробами. Цінність пшеничного хліба визначається його сприятливим хімічним складом зерна. Воно містить у собі білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі та вітаміни. Середній вміст білка в зерні м’якої пшениці становить 16 % з коливаннями залежно від сорту та умов вирощування від 9,6 % до 25,2 %. білок пшеничного зерна за фізико-хімічними властивостями неоднорідний. Переважна його частина припадає на проламіни – спирторозчинні білки; глютеліни – лугорозчинні білки, які здатні утворювати клейковину. Важливою складовою частиною зерна є вуглеводи, які сприяють проростанню зерна, а при хлібопеченні – бродінню тіста. Зерно озимої пшениці використовують на продовольчі потреби. З нього виробляють різні сорти борошна, крохмаль, спирт. З пшеничного борошна м’якої пшениці виготовляють різні сорти хліба та кондитерські вироби. З борошна твердих пшениць виготовляють макаронні вироби, манну крупу. Залежно від помелу різні сорти борошна мають неоднаковий хімічний склад, різну калорійність та засвою вальну здатність. Встановлено, що з очисткою борошна від висівок збільшується засвоюваність хліба і його калорійність, але одночасно знижується його фізіологічна повноцінність. Одержання вищих сортів борошна пов’язано із зменшенням в ньому зольних речовин, білків, вмісту клейковини, жиру та вітамінів у зв’язку з тим, що ці речовини концентруються в оболонках зерна, алейроновому шарі та зародку. Хліб з обойного борошна, яке одержують від помелу зерна без відокремлення висівок, фізіологічно більш повноцінний, ніж хліб з сортового білого борошна, з якого виділено поверхневий шар ендосперму та алейронову тканину зерна. Підраховано, що 1кг хліба з обойного борошна забезпечує денну потребу людини, у вітамінах комплексу В ( В2, В1, РР ) , фосфорі, залізі, білку та амінокислотах, які людина, особливо в дитячому віці, не здатна синтезувати в організмі і потребує їх надходження в готовому вигляді з їжею. Хліб з борошна сильних пшениць є не тільки джерелом харчування, а й своєрідним каталізатором, який поліпшує процеси травлення та підвищує засвоєння інших продуктів харчування. Пшениця озима може бути використана і як культура зеленого конвеєра. Вона дає смачний і поживний зелений корм. За вмістом перетравного білка, цукрі і особливо фосфору та каротину ( провітаміну А ) зелена маса озимої пшениці перевищує зелену масу озимого жита. В зеленому конвеєрі озима пшениця використовується слідом за житом озимим. Висівки пшеничного борошна характеризується високим вмістом протеїну і є цінним концентрованим кормом, особливо при годівлі молодняку. Для годівлі тварин певне значення має солома 100 кг якої прирівнюється до 20 -22 кормових одиниць і містять 0,6 кг перетравного протеїну та полови, особливо безостих сортів пшениці, 100 кг якої оцінюється 40,5 кормових одиниць і вмістом 1,5 кг перетравного протеїну. Солому використовують для підвищення родючості ґрунтів безпосередньо як добриво чи для виробництва гною, компостів. Також з неї виготовляють папір та різні вироби, такі як капелюхи, кошики тощо. Пшениця озима відзначається високою потенційною продуктивністю та окупністю затрат врожаєм. Проте, в умовах Рівненської області відзначається тенденція до щорічного скорочення площ збору врожаю цієї культури, 120-130 тис. га у 2004-2005 до 98-66 тис. га у 2006-2007 роках. Скорочується також і валові збори з 314 тис. т до 128-150 тис. т у 2006-2007 рр.. Це зумовлюється, зокрема невисоким середнім врожаєм по області в межах 19,5-25,0 ц/га. 1. Оцінка умов господарства та постановка завдання 1.1. Природні умови 1.1.1. Кліматичні умови. Рівненська область розташована в зоні Західного Лісостепу, основу якого становить Волинська височина, розміщена на Українському кристалічному щиті. Волинська височина на території ТОВ «ГОРИНЬ АГРО» має вигляд хвилястої рівнини, що знаходиться на висоті до 430 м над рівнем моря. В залежності від таких умов в Острозькому районі сформувався помірно-континентальний клімат з м’якою, відносно теплою, з частими відлигами зимою. Середня сума опадів 550-650 мм, хоча бувають значно перезволожені роки. Найбільша кількість опадів випадає в осінній період 250-270 мм. В загальних рисах клімат даної території можна характеризувати багаторічними даними найближчих метеостанцій Рівне, Острог, Горохів. Таблиця №1 Середньорічна температура повітря на території ТОВ « ГОРИНЬ АГРО» °С ( за даними Горохівської метеостанції) Рік Місяці 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Середня багатор. -4,2 -3,4 1,3 7,8 13,6 16,4 17,6 16,9 13 7,6 2,7 -2,1 2012 -5,1 -4,2 2,1 6,4 15,7 17,9 21,4 21,1 12,4 5,3 3,2 -2,8 2013 -3,6 -7,4 1,0 7,2 17,3 18,3 19,4 19,4 13,8 5,6 5,1 0,3 2014 -4,7 -3,8 0,8 6,8 12,0 18,1 18,4 18,3 11,8 8,2 1,9 -2,3 Середня температура січня – найхолоднішого місяця -4.7 °С, найтеплішого липня +18.4 °С. Найнижчі температури спостерігаються в січні-лютому -34-36 °С, найвищі червень-липень +33-35 °С. Такі різкі зміни в температурі бувають рідко, але вони показують на можливість вимерзання озимих взимку та підгортання технічних культур під час літньої спеки. Початок вегетаційного періоду збігається з переходом середньої добової температури через +5°С, що для даної місцевості буває в першій декаді квітня. Кінець вегетаційного періоду припадає на останню декаду жовтня, коли середня добова температура стане меншою за +5 °С. Отже, вегетаційний період триває 210-215 днів. Період з найбільш інтенсивної вегетації становить 90 днів. М’якопластичний стан ґрунту на території господарства настає на початку квітня. Важливим фактором у характеристиці кліматичних умов є температура ґрунту. За багаторічними даними ґрунти в зимовий період промерзають на глибину 26-92 см, а найбільше 100 см. Кількість опадів для даної місцевості має теж значні коливання. Таблиця №2 Розподіл опадів на території ТОВ « ГОРИНЬ АГРО», мм Рік Місяць 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 Середні Багаторіч. З5,0 З8,0 48,0 61,0 89,0 99,0 83,0 52,0 47,0 44,0 44,0 41,0 20012 42,6 28,9 32,5 54,3 67,7 85,2 78,6 67,3 38,4 54,1 38,7 25,6 2013 23,9 44,9 16,7 25,8 89,2 40,7 87,5 17,6 33,5 85,1 23,2 22,7 2014 37,4 34,2 46,3 64,7 94,8 94,2 67,4 66,7 49,5 42,1 39,4 21,9 Багаторічні дані найближчих метеостанцій показують, що за рік тут випадає близько 600 мм, з коливаннями в окремі роки менше – 500 мм і більше 700 мм. Найбільша кількість опадів припадає на теплу пору року ( квітень-жовтень ) близько 70 % річної суми, а в холодну ( листопад-березень ) припадає 140-180 мм. Найбільше сухий період січень-березень. Опади випадають у вигляді снігу, мокрого снігу, мряки і дощу. Взимку опади випадають в більшості у вигляді снігу, сніговий покрив має велике значення для сільського господарства. Зимою він завдяки поганій теплопровідності захищає озимі посіви від вимерзання. Перший сніг випадає в кінці жовтня, проте він не утворює постійного снігового покриву. Сталий сніговий покрив з’являється в грудні та й то не щоразу. Найбільша потужність снігового покриву на зиму не перевищує 15-25 см. Тривалість залягання снігового покриву залежить від температури повітря і рельєфу місцевості. В середньому в межах господарства, число днів з сніговим покривом становить 80-90 днів. Зникає сніговий покрив найчастіше в кінці другої-третьої декади березня. Кількість опадів в даній місцевості, завжди перевищує випаровуваність, а тому гідротермічний коефіцієнт завжди більший одиниці. Посухи для даної місцевості – явища рідкі, проте, все ж короткотривалі посухи можливі, негативні наслідки яких особливо спостерігаються на схилах. Випадання значної кількості опадів сприяє тому що запаси продуктивної вологи в ґрунті завжди бувають вище критичних хоч в окремі роки спостерігаються їх рідке зменшення. А тому сільськогосподарські культури майже ніколи не відчувають нестачі вологи в ґрунтах. Пануючими вітрами на території господарства є західні і південно-західні. Середня швидкість вітру літом 3-5 м/с, взимку 5-6 м/с. Вітри, які віють в районі практично не завдають шкоди для сільському господарстві, так-як не приносять стійких посух і суховіїв. Найбільш висока вологість повітря спостерігається в осінньо-зимовий період – близько 88-90 %. Значно менший період вологості у весняно – літні місяці 66-77 %. Днів з вологістю 30 % і менше, які прийнято вважати посушливими влітку буває 1-2 в місяць. В цілому кліматичні умови господарства сприяють вирощуванню високих і сталих врожаїв всіх сільськогосподарських культур, районованих і вирощуваних в даній зоні. 1.1.2. Ґрунтові умови. Ґрунтові умови ТОВ « ГОРИНЬ АГРО» представлені такими основними типами: сірі лісові, сірі опідзолені, темно-опідзолені, чорноземи реградовані, - лужні, -опідзолені. Материнською породою цих ґрунтів є – лес. Це найбільш цінна ґрунтоутворююча порода в сільськогосподарському відношенні. Вона містить у своєму складі до 15 – 20% карбонатів кальцію, що обумовлює закріплення гумусу в ґрунті. Капілярність цих порід забезпечує підняття вологи до кореневої системи. Територія господарства в геоморфологічному відношенні розташована в області Волинської височини на розмитій неогеновій основі. В залежності від типу ґрунту вміст у ньому гумусу коливається в межах 1.8-2.6 %. За вмістом рухомих форм фосфору і калію ґрунти мають середнє значення, ступінь насичення основами 60-80 %, гідролітична кислотність знаходиться в межах 0.8-1.2 мг-екв/100гр ґрунту. Кислотність його становить 6-6.5. Механічний склад ґрунту глинистий і в деяких випадках суглинистий. В агрономічному відношенні вони є одним з найкращих. Отже, вони придатні для вирощування всіх сільськогосподарських культур районованих в даній зоні. Таблиця №3 Агрохімічна характеристика ґрунтів ТОВ « ГОРИНЬ АГРО» Показник Величина показника Назва ґрунту Темно-сірий опідзолений Вміст гумусу, % 2,15 – 2,88 pH сольове 6 – 6,3 Гідролітична кислотність, мг-екв / 100 г 0,8 – 1,2 Об’ємна маса, г / см3 1,42 Вміст (мг / 1000 г), група забезпечення легкогідролізованого азоту (N) 71 - 91 забезпеченість: під попередник рухомого фосфору (P2O5) 94 - 120 забезпеченість: під попередник обмінного калію (K2O) 84 -120 забезпеченість: під попередник Глибина орного шару, см 24-28 Рельєф рівнинний Заходи корінного поліпшення хімічна меліорація Забур’яненість 3 Темно-сірий опідзолений ґрунт є підтипом сірих опідзолистих ґрунтів, що має складний генезис. Він утворився шляхом накладання підзолистого процесу ґрунтоутворення на раніше сформований дерновий процес утворення ґрунтів чорноземного типу. Це сталося під впливом лісової рослинності, що наступила на цю територію. Тому темно-сірі опідзолені ґрунти поєднують у собі ознаки чорноземів – значну гумусованість, порівняно високу насиченість увібраними основами, значну структурність. Вміст гумусу в орному шарі цих ґрунтів складає 2,15-2,88 %. Реакція ґрунтового розчину коливається від 6-6,3. Забезпеченість цих ґрунтів рухомими формами фосфору і калію ( за Чиріковим ) середня, а гідролізованим азотом (за Корнфілдом ) – низька. Так, в 1 кг ґрунту в шарі 0 - 40 см міститься 71-91 мг легкогідролізованого азоту, 94 - 120 мг Р2О5 і 84 – 120 мг К2О. Загалом дані ґрунти є добрими для вирощування всіх сільськогосподарських культур, в тому числі і озимої пшениці. 1.2. Біологічні особливості культури і можливості реєстрованих сортів. Пшениця ( Triticum ) належить до родини тонконогових ( Poaceae ). Ця однорічна культурна рослина утворює добре розвинену кореневу систему мичкуватого типу. Основна маса її розміщується в орному шарі ґрунту, а окремі корені проникають на глибину 1,5-2 м. Розвиток кореневої системи залежить від ряду факторів. За меншої вологості ґрунту корені проникають на більшу глибину. На перезволожених ґрунтах, внаслідок погіршення газообміну, корені розвиваються слабо й лише у поверхневому шарі. Коренева система має надзвичайну важливе значення в житті рослин. Через неї проходять поживні речовини і вода. 1.2.1. Особливості росту і розвитку. Ріст зачаткового стебла починається з часу проростання зерна. У пшениці стебло соломина, яка складається з 5-7 міжвузля, розділених стебловими вузлами. Росте стебло у висоту за рахунок поділу клітин біля вузлів. Його міжвузля видовжуються і потовщуються. Одночасно стебло росте і верхівкою в середині листкової трубки. Кожне наступне міжвузля довше за попереднє. Найвищий приріст стебла за добу може становити 5-7 см. Після закінчення цвітіння, ріст стебла зовсім припиняється. Вважається що найбільшу потенційну продуктивність мають короткостеблові сорти з співвідношенням маси зерна до соломи 1 : 1,4 Листок пшениці складається з листкової пластинки та листкової піхви. В кінці переходу піхви у листкову пластинку є язичок. По боках язичка є вушка. За вушками і язичком пшеницю відрізняють від інших злаків до викидання рослинами суцвіття. Листки виконують важливу фізіологічну функцію в житті рослин, забезпечують проходження процесу фотосинтезу, транспірації і газообміну. Чим більша асиміляційна поверхня тим вища продуктивність рослин. У пшениці суцвіття – колос, який складається з членистого стрижня і колосків. На кожному виступі колосового стрижня міститься по одному багатоквітковому колоску. Колос складається з двох колосових лусок, які захищають від пошкодження квітки, а потім зерна, які з них розвиваються. Між колосковими лусками розміщується одна або декілька квіток. Кожна квітка у пшениці з двох боків прикривається двома квітковими лусками – зовнішньою і внутрішньою. Між квітковими лусками містяться найважливіші частини квітки - зав’язь з дволопатевою приймочкою і три тичинки з пиляками. Залежно від місця розміщення колоска в колосі і умов вирощування в ньому може утворитися від 1 до 6 зернівок. Плід у пшениці є одночасно і насіниною має назву зернівка. Зовні зернівка вкрита плодовою і насінною оболонкою. Під оболонками в нижній частині зерна розміщується зародок. Зародок має щиток, що є сім’ядолею зернівки, призначеній для вбирання поживних речовин з ендосперму. Найбільшу частину зернівки пшениці займає ендосперм. Зовнішній ( алейроновий ) шар клітин ендосперму багатий на азотні сполуки. Під алейроновим шаром міститься основна ( борошниста ) частина ендосперму. Вона складається з клітин наповнених крохмальними зернами, в проміжках між якими містяться білкові речовини переважно у вигляді клейковини. Найбільше в зерні вуглеводів, основною складовою частиною яких є крохмаль. У процесі розвитку озима пшениця проходить такі основні фази: сходи, кущення, вихід у трубку, колосіння, цвітіння, достигання ( молочна, воскова і повна стиглість ). Таблиця № 4 Взаємозв’язок фаз росту і розвитку, етапів органогенезу та елементів продуктивності Фенологічна фаза Етап органогенезу та їх характеристика Елементи продуктивності Проростання насіння, поява шилець, сходів (1-2 листки). I. Конус наростання недиференційований, розміром 0.1-0.3 мм. Густота рослин Сходи ( 3-листки ), початок і середина кущення. ІІ. Закладання вузлів і міжвузлів у вигляді поперечних рубчиків, диференціація конусів наростання бічних пагонів Коефіцієнт загаль- ного кущення, зи- мостійкість озимих Кінець кущення. III. Закладання члеників стрижня колоса, міжвузлів волоті . Кількість члеників у стрижні колоса, гілочок у волоті. Початок виходу в труб- ку (випрямляння паго- нів). IV. Формування колоскових горбочків. Кількість колосків у суцвітті, посухос- тійкість. Стеблування (фаза роз- рослого першого між- вузля). V. Формування квіткових горбочків (археспрогенез). Кількість квіток у колосках. Середина фази стеблування. VI. Формування пиляків і маточки (мікро- і макроспорогенез). Фертильність квіток, жаростійкість. Набухла піхва останьо-го листка. VII. Закінчення формування яйцеклітини і пилку, інтенсивний ріст усіх частин суцвіття (гаметогенез). Фертильність квіток, жаростійкість. Колосіння, викидання волоті. VIII. Закінчення формування і достигання усіх органів квітки (гаметогенез). Фертильність квіток, жаростійкість. Цвітіння. IX. Запилення, запліднення зиготи (зиготогенез). Озерненість колоса. Формування зернівки, передмолочний стан. X. Формування зернівки (ембріогенез). Розмір зернівки. Молочний і тістоподіб- ний стан зернівки. XI.Нагромадження поживних речовин. Маса зернівки. Воскова і повна стиглість зернівки. XII. Перетворення рухомих поживних речовин у зернівці в запасні. Маса зернівки. Фенологічні фази з описом Фенологічні фази Етапи органогенезу та їх коротка характеристика Елементи продуктивності Проростання насіння 1. Ріст зародкових органів, конус недиференційований Польова схожість, густота стояння рослин Сходи 2. Диференціація основи колоса на зародкові вузли, міжвузля та стеблові листки Габітус рослини (висота, кількість листків), коефіцієнт кущіння Кущіння 3. Диференціація головної осі зародкового суцвіття Кількість члеників колосового стрижня Вихід у трубку 5. Закладання покривних органів квітки, тичинок маточок і приймочок Кількість квіток у колоску Колосіння 6. Формування суцвіття і квіток (мікро- і макроспорогенез) Фертильність квіток Цвітіння 7. Гаметофітогенез, ріст покривних органів, видовження члеників колосового стрижня Фертильність квіток, щільність колоса Достигання 8. Утворюється оболонка зернівки Маса зернівки, схожість насіння Сходи. Вихід першого листочка на поверхню ґрунту характеризує не тільки фазу сходів, а й перехід рослин в якісно новий стан. Якщо до цього ріст коренів і зародкового стебла забезпечувався пластичними речовинами ендосперму, то з появою зеленого листка в рості беруть участь пластичні речовини, що утворюються в результаті фотосинтезу. Тривалість фази сходів у нормальних умовах коливається від 15 до 25 днів. Кущення – поява бокових пагонів та вузлових коренів у рослин. Вона наступає після утворення 3-4 листків. Підземний вузол від якого відходять бічні пагони , називаються вузлом кущення. Вузол кущення є основним, при його відмиранні рослина гине. Залежно від строку сівби буває осіннє і весняне кущення. Число стебел на одній рослині прийнято називати коефіцієнтом кущення. За кількістю стебел на одній рослині визначають загальну кущистість, а за кількістю стебел, які дають урожай – продуктивну. У природних умовах високі врожаї формуються при продуктивній кущистості 2-3 стебла. Вихід у трубку. Початком фази вважають момент, коли на головному пагоні з’являється перший стебловий вузол на відстані 2-5 см від поверхні ґрунту. Триває 25-30 днів. Під час виходу в трубку інтенсивно наростає вегетативна маса. Формуються генеративні органи. Тому в цей період росту пшениці необхідно максимум води і поживних речовин. Колосіння. Одночасно з інтенсивним ростом стебла, внаслідок різкого видовження передостаннього міжвузля, відбувається вихід колоса з піхви верхнього листка, що означає настання фази колосіння. Продовжується формування репродуктивних органів, наростання вегетативної маси і сухої речовини. Цвітіння. За нормальних умов вегетації через 4-5 днів після виколошування настає фаза цвітіння, яка триває 5-6 днів. Фази стиглості. Після цвітіння і запліднення із стінок зав’язі утворюється оболонка зернівки. Ріст стебла, листків і коренів майже припиняється і пластинчасті речовини надходять тільки до зерна. Період формування зерна триває 12-16 днів, і під кінець цього періоду відмічається настання молочної стиглості. У восковій стиглості консистенція зерна нагадує віск, вологість зерна становить 20-40 %. При повній стиглості вологість зерна знижується до 14-20 %, воно стає твердим і втрачає зв’язок з материнською рослиною. 1.2.2. Вимоги до умов вирощування. Серед зернових культур озима пшениця одна з найбільш вимогливих до умов вирощування. Вимоги її до температури, вологи, світла, ґрунту, вмісту поживних речовин протягом вегетації неоднаковий. Вимоги до температури. Озима пшениця – витривала культура до низьких і високих температур. За морозостійкістю вона займає друге місце після озимого жита. Морозостійкість рослин – це складна фізіологічна якість. Вона непостійна і формується на певних етапах розвитку особливо в процесі загартування. Відповідно теорії І.І.Туманова розрізняють дві фази загартування рослин: перша – при температурі вдень близько 8-10 °С і вночі 0 °С. У цій фазі в рослинах і особливо в вузлах кущення нагромаджується цукор і інші органічні речовини. У другій фазі поступово обезводнюються клітини рослин, а нерозчинні у воді органічні речовини перетворюються в розчинні внаслідок чого підвищується концентрація клітинного соку в вузлах кущення і піхвах листків, зменшується вміст вільної води, яка легко замерзає і підвищується вміст зв’язаної води, яка важко замерзає. Рослини набувають стійкості до морозів. Добре загартована пшениця переносить зниження температури до мінус 18-20 °С. Насіння ж озимої пшениці починає проростати при температурі у посівному шарі ґрунту 1-2 °С. сходи при цьому з’являються пізно і недружньо. Оптимальна температура проростання пшениці перебуває в межах 12-20 °С. за умов достатнього зволоження ґрунту сходи при такій температурі з’являються на 5-6 день. Більш висока температура не сприятлива для проростання, бо може стати причиною сильного ураження сходів хворобами, особливо іржею, а при температурі 40 °С, коли відносна вологість сягає 30 % і вище насіння, яке проросло гине через інтенсивне випаровування вологи, а те яке набухло, втрачає схожість внаслідок дихання, втрати поживних речовин і ураження пліснявою. Найбільш сприятливою протягом вегетації середньою температурою є 16-20 °С. у той же час озима пшениця спроможна витримувати і більш високі температури ( 35-40 °С ), особливо при достатній вологості ґрунту. Пшениця озима добре витримує високі температурив літку. Короткі суховії з підвищенням температури до 35-40 °С не завдають їй великої шкоди особливо при достатній вологості ґрунту. Цим відзначаються переважно сорти південного походження, наприклад Безоста 1 та інші. Вимоги до вологи. Пшениця озима витрачає значну кількість води за період вегетації. Вирішальне значення при цьому відіграє коренева система. У нормальних умовах вирощування озима пшениця розвиває велику, глибоко проникну кореневу систему, що значно послаблює залежність урожаю від весняно - літніх опадів. Потреба озимої пшениці у воді змінюється залежно від фази розвитку. Велике значення для одержання врожаю має своєчасне з’явлення дружніх сходів, що обумовлюється наявністю вологи у верхньому шарі ґрунту. Насіння для набухання потребує 55-60 % води від його маси. Транспіраційний коефіцієнт у пшениці становить 400-500, у сприятливі за вологістю роки він знижується до 300, у посушливі підвищується до 600-700. Особливо високий він буває у період сходів – початок кущення ( 800-1000 ), найменшим – наприкінці колосіння ( 150-200 ) більш економно витрачають рослини, достатньо забезпечені поживними речовинами. Від вологості в орному шарі ґрунту також залежить інтенсивність осіннього кущення рослин. Із збільшенням вологи посилюється кущення та укорінення рослин, підвищення інтенсивності фотосинтезу, з чим пов’язана їх зимостійкість та продуктивність. Весною в озимій пшениці значно посилюється потреба у воді. Нестача її в кінці кущення, коли відбувається формування колосків, призводить до зменшення їх кількості в колосі. Потреба у воді ще більше посилюється під час утворення квіткових горбочків найбільшу потребу у воді відчувають рослини під час утворення та формування генеративних органів, тобто весь період від початку виходу озимої пшениці у трубку до цвітіння є критичним по відношенню до вологи і особливо період, що приблизно починається за 15 днів до колосіння і закінчується через тиждень після колосіння. Нестача вологи в ґрунті під час утворення генеративних органів викликає безплідність квіток, зменшення зерен у колосі, від чого знижується врожай. Потреба пшениці озимої у воді трохи зменшується у фазі молочної стиглості насіння, але нестача її в цей період спричинює щуплість зерна. У зв’язку наведеним характером потреби озимої пшениці у воді слід відзначити, що на півдні на сході Україні, тобто в посушливій її частині, урожай озимої пшениці залежить значною мірою від опадів серпня. На іншій території України, врожай озимої пшениці в меншій мірі залежить від опадів у передпосівний період. Важливе значення для кущення та укорінення пшениці озимої мають опади вересня-жовтня, а для формування органів плодоношення – опади у період від виходу у трубку до колосіння. Опади в період колосіння до достигання забезпечують високу виповненість зерна. Вимоги до ґрунту. За даними А. І. Носатовського, коренева система озимої пшениці на родючих ґрунтах здатна проникати на глибину до 2-х метрів тому озимій пшениці найбільше відповідають ґрунти з глибоким гумусовим шаром та сприятливими фізичними властивостями, достатнім запасом доступних для неї поживних речовин і вологи з нейтральною реакцією ґрунтового розчину ( рН 6-7,5 Коренева система озимої пшениця найкраще розвивається на пухких ґрунтах об’ємна маса яких становить 1,1-1,25г/см ³, при об’ємній масі 1,35-1,4г/см ³ ріст коріння пригнічується, а якщо вона перевищує 1,6г/см ³, корені не проникають у ґрунт або проникають лише по червоточинах та щілинах. Надмірна пухкість ґрунту з об’ємною масою менше 1,1 г/см³ теж не сприятлива для формування коріння, бо при наступному осіданні ґрунту можливе обривання коріння на таких ґрунтах багато витрачається води і верхній шар пересихає, що особливо небажане для посушливих регіонів. Встановлено, що озима пшениця серед озимих культур – одна з найбільш вибагливих до ґрунтових умов вирощування. Найвища урожайність її спостерігається при вирощуванні на чорноземних ґрунтах, на півдні – також на каштанових і темно-каштанових. Малопридатними є кислі, підзолисті та солонцюваті ґрунти, а також ґрунти, схильні до заболочування, торфовища. Проте за відповідної технології вирощування і на таких ґрунтах вирощували до 40 ц/га і більше. За виносом поживних речовин з ґрунту озима пшениця є азотофільною рослиною: 1 ц зерна виносить у середньому з ґрунту азоту 3,75 фосфору – 1,3 калію – 2,3 кг. Вимоги до світла. Сонячне світло – основне джерело енергії для всіх фото синтезуючих рослин. Приплив сонячної енергії на поверхню землі дуже великий. Проте лише незначна частина енергії, так звана фотосинтетична активна радіація ( ФАР ), використовується в процесі фотосинтезу. У формуванні врожаю задіяні біля 1-3 % сонячної радіації. Високоврожайні посіви зернових, що реалізують біологічні і фізико-хімічні можливості при сприятливих умовах росту і розвитку, можуть нагромаджувати у врожаї сухої біомаси біля 5 % ФАР, що відповідає 300 ц сухої маси. Зернові культури першої групи – це рослини довгого дня. Вони вимагають для переходу в генеративну фазу розвитку більше 12 год. освітлення на добу. Сонячна погода під час сходів сприяє глибшому заляганню вузла кущення. В озимих хлібів інтенсивне сонячне освітлення в кінці весняної вегетації забезпечує нагромадження більшої кількості пластичних речовин і перш за все цукрі, що підвищує морозостійкість рослин. Добре освітлення пшениці озимої на початку виходу рослин в трубку сприяє формуванню коротких міцних міжвузлів і запобігає виляганню посівів. Тривала сонячна погода під час формування і, особливо наливу зерна є основою високої продуктивності. Термін ,, урожайний рік ” найбільше пов’язаний з інтенсивністю освітлення у цей період. Суха сонячна погода сприяє формуванню зерна високої якості. 1.2.3. Господарсько-біологічні особливості та продуктивність реєстрованих і перспективних сортів Таблиця №5 Проектована структура планової врожайності пшениці озимої Показник Величина показника Порядок розрахунку показника Запланована урожайність 46 - Спосіб сівби Звичайний рядковий - Ширина міжрядь, см 15 см - 1. Кількість на 1 м2 шт.: - рослин 325 - пагонів, всього 408,8 - пагонів продуктивних 365 - 2. Кущистість: - загальна 1,26 408,8:325=1,26 продуктивна 1,12 365:325=1,12 3. Висота рослин, см 95 - 4. Характеристика колоса (волоті): - довжина, см 8.5 - кількість колосків, шт. 16 - кількість зерен, шт. 32 - маса зерна з колоска, г 1.26 - 5. Маса 1000 зерен, г 39.4 (1000*1,26):32=39.4 6. Маса з 1 м2, г: - зерна 460 365*1,26=460г соломи 644 460*1,4=644г 7. Урожайність, т/га - зерна 4,6 460*10000=4,6т/га соломи 6,44 644*10000=6,44т/га 8. Співвідношення зерно/солома 1 : 1,4 - В онтогенезі пшениця проходить 12 етапів органогенезу і такі фенологічні фази: проростання насіння, сходи, кущення, трубкування(стеблування), колосіння, цвітіння, формування і налив зернівки, молочна, воскова, повна стиглість. Проростання насіння, фаза сходів та частково кущення відбуваються восени, під час 1 та 2 етапів органогенезу, останні фенофази і етапи органогенезу - весною та влітку наступного року. Тривалість вегетації восени - 40-50 днів, весною і літом - 90-110 днів. Маса 1000 зерен - 35-50 г. За сприятливих умов сходи з`являються за 7-9 днів після сівби. Через 13-15 днів, коли на рослині утвориться 3-4 листки і на глибині 2-3 см сформується вузол кущення - настає фаза кущіння (підземного пагоноутворення). До зими рослина повинна сформувати 2-4 пагони. Для цього потрібно 40-50 днів осінньої вегетації. Коренева система на цей час заглиблюється на 50-70 см. З настанням весною середньодобових температур 4-5 °C пшениця відновлює вегетацію і продовжує кущитись ще 25-30 днів. Після цього починається вихід у трубку (стеблування). Воно триває 25-30 днів і змінюється фазою колосіння, а ще через 4-5 днів настає цвітіння

Курсова робота Інші

warning2012

12.05.2016 20:05-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись