Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Розробка і обгрунтування технології вирощування озимої пшениці, з урожайністю 64ц/га в умовах чорноземів типових грунтів господарства ВП НУБіПУ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний Університет біоресурсів і природокористування
Інститут:
О
Факультет:
РТ
Кафедра:
Рослинництва
Інформація про роботу
Рік:
2009
Тип роботи:
Курсовий проект
Предмет:
ОБД
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Кабінет міністрів України
Національний університет біоресурсів і природокористування України
Кафедра рослинництва та
кормовиробництва
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
НА ТЕМУ:
“Розробка і обгрунтування технології вирощування озимої пшениці, з урожайністю 64ц/га в умовах чорноземів типових грунтів господарства ВП НУБіПУ «Великоснітинське НДГ ім. О.В.Музиченка» с.В.Снітинка Фастівського р-ну,Київської обл..”
Київ-2009
ВИХІДНІ ДАНІ ДЛЯ ПРОГРАМУВАННЯ ВРОЖАЮ
Зона Лісостеп Область Київська________________________
Район Фастівський Господарство ВП НУБіПУ «Великоснітинське НДГ ім. О.В.Музиченка» Культура озима пшениця
Ціль використання продовольча Програмована врожайність 64 ц/га Врожайність без добрив 42 ц/га
Площа 100 га Технологія вирощування культури інтенсивна
Ґрунт Чорнозем типовий мало гумусний ________________
Бонітет ґрунту 70 , ціна бала для програмованої культури 80__
Механічний склад ґрунту пилувато-важкосуглинковий
Гідролітична кислотність 1,45 мг-екв/100 г ґрунту,рН сольове 6,8-7,3___
Об’ємна маса ґрунту 1,16 г/см3 Глибина залягання ґрунтових вод 5-6 м
Попередник багаторічні трави_
Внесено добрив під попередник
Гною,
т/га
Діючої речовини, кг/га
N
P2O5
К5О
Са2О
-
-
-
-
-
Тип забур’янення
Переважаючі бур’яни
малорічні-кореневищні
Ступінь забур’янення
бал
2
Частка на полі,%
16
малорічних, шт./м2
10
багаторічних, шт./м2
3
Біологічна група
Вид бур’янів
Однорічні ранні ярі
Лобода біла
Chenopodium album
7
Однорічні пізні ярі
Галінсога дрібноквіткова
Galinsoga parviflora
5
Кореневищні
Пирій повзучий
Elytrigia repens
3
Шкідники
Збудники хвороб
Пшеничний трипс
Шкідлива черепашка
Тверда сажка
Стеблова сажка
Характеристика клімату
Вегетаційний період, днів
295
Сума фізіологічно-активних температур, оС
Опадів за вегетацію, мм
510
Сума ефективних температур>5 оС
2984
Підток води з ґрунту, мм
-
Сума ефективних температур>10оС
2678
ФАР за вегетацію, кДж/см2
98,9
ККД ФАР,%
1,44
Глибина гумусового горизонту 40 см Глибина орного шару 35 см
Глибина орного шару для NPK 32 см Вміст гумусу 4,4%
Рік агрохімічного обстеження ґрунту 2006
Вміст у ґрунті, мг/кг
Метод визначення
Забезпеченість
легкогідралізованого N
за Тюріним
13,7
середній
рухомого фосфору P2O5
за Чириковим
8,9
малодостатній
обмінного калію К5О
за Чириковим
13
малодостатній
План
Вступ
Прогнозування врожайності за ґрунтово-кліматичними умовами:
Ґрунтово-кліматичні умови;
Прогноз врожайності за сонячною радіацією;
Прогноз врожайності за наявністю тепла;
Прогноз врожайності за ресурсами вологи;
Прогноз врожайності за родючістю ґрунту;
Біологічні властивості культури і можливості реєстрованих сортів:
Ботанічна характеристика культури;
Вимоги до умов вирощування;
Біологічні особливості, продуктивність та якісні показники реєстрованих і перспективних сортів;
Фенологічні спостереження за обраним сортом (гібридом);
Проектування елементів структури планової врожайності;
Розрахунок фотометричних показників листкового апарату, що забезпечує планову врожайність;
Обґрунтування технології вирощування запланованої врожайності:
Місце культури в сівозміні;
Підготовка ґрунту;
Норми добрив та система удобрення;
Сівба;
Догляд за посівами;
Збирання й зберігання врожаю;
Агротехнічна частина технологічної карти.
Висновки та пропозиції.
Список використаної літератури.
Додатки.
Вступ
Зернове господарство являється однією із основних складових аграрного сектору економіки України. Розширене виробництво високоякісного зерна гарантує економічну стабільність та продовольчу безпеку держави, повне задоволення потреб населення країни в хлібопродуктах, тваринництво в комбікормах, переробні підприємства в сировині.
В збільшенні валових зборів зерна по Україні найбільша питома вага належить озимій пшениці. В нашій країні пшениця найважливіша сільськогосподарська культура. Серед зернових культур пшеничне зерно найбагатше на білки. Вміст їх у зерні м’якої пшениці залежно від сорту та умов вирощуваня становить у середньому 13-15%. У зерні пшениці міститься велика кількість вуглеводів, у тому числі до 70% крохмалю (крохмал в зерні знаходиться у вигляді зерен), вітаміни В1, В2, РР, Е та провітаміни А, Д, до 2% зольних мінеральних речовин. Білки і амінокислоти складають 16 – 20% маси зернівки. Білки пшениці є повноцінними за амінокислотним складом, містять усі незамінні амінокислоти – лізин, триптофан, валін, метіонін, треонін, фенілаланін, гістидин, аргінін, лейцин, ізолейцин, які добре засвоюються людським організмом. Проте у складі білків недостатньо таких амінокислот, як лізин, метіонін, треонін, тому поживна цінність пшеничного білка становить лише 50% загального вмісту білків. Це означає, наприклад, що при вмісті в зерні 14% ми використовуємо його лише 7%. Тому так важливо вирощувати високобілкову пшеницю. 400-500 г пшеничного хліба та хлібобулочних виробів покриває близько третини всіх потреб людини в їжі, половину потреби у вуглеводах, третину (до 40%) – у повноцінних білках, 50-60% - у вітамінах групи В, 80% - у вітаміні Е. Пшеничний хліб практично повністю забезпечує потреби людини у фосфорі і залізі, на 40% - у кальції.
Пшеничний хліб відзначається високою калорійністю – в 1кг його міститься 2000-2500 ккал, що свідчить про його високу поживність і як надійне джерело енергії.
Особливо якісні хліб та хлібобулочні вироби одержують із борошна сортів сильних пшениць, які належать до виду м’якої пшениці. За державним стандартом, зерно таких пшениць, які за класифікацією належать до вищого, першого та другого класів, містить відповідно 36, 32 і не менше 28% сирої клейковини першої групи і має натуру не менше 755 г/л, скловидність – не нижче 60%, а хлібопекарська сила борошна становить 280 і більше одиниць альвеографа (о.а.).
Хліб із борошна сильних пшениць є не тільки джерелом харчування, а й своєрідним каталізатором, який поліпшує процеси травлення та підвищує процеси травлення та підвищує засвоєння інших продуктів харчування.
Сильні пшениці належать до поліпшувачів слабких пшениць. Борошно сильних пшениць при домішуванні (25-30%) до борошна слабких пшениць поліпшує його хлібопекарські властивості, завдяки чому хліб випікається високооб’ємним, пористим і якісним.
У виробництві досить поширена також група цінних пшениць, які за класифікаційною якістю належать до 3-го класу. Їх зерно містить від 23 до 28% сирої клейковини другої групи, а сила борошна нижче 280 о.а. (до 200 о.а.). з борошна цінних пшениць випікають хліб доброї якості, але воно не здатне поліпшувати борошно слабких пшениць.
Пшениці із вмістом у зерні менше 23% (до13%) клейковини належать до 4-го класу і є найменш якісними за хлібопекарськими показниками. Їх віднесено до слабких пшениць.
Сорти пшениці 5-го класу з вмістом у зерні сирої клейковини менше 18% вирощують на корм худобі.
В Україні поширені також сорти озимої твердої пшениці. Порівняно з м’якими пшеницями їх зерно багатше на білок (16-18%). Проте вони утворюють коротку й тугу клейковину (другої групи), яка для хлібопечення менш придатна: хліб з такого борошна формується низького об’єму, швидко черствіє. Борошно твердих пшениць є незамінною сировиною для макаронної промисловості. Тверді пшениці використовують для виробництва особливого сорту борошна – крупчатки та виготовлення вищої якості манної крупи.
У тваринництві широко використовують багаті на білок (14%) пшеничні висівки. Озиму пшеницю висівають у зеленому конвеєрі в чистому вигляді або в суміші з озимою викою. Для годівлі тварин певне значення має солома, 100 кг якої прирівнюється до 20-22 корм. од. і містить 0,6 кг перетравного протеїну.
Озима пшениця, яку вирощують за сучасною інтенсивною технологією, є добрим попередником для інших культур сівозміни, і в цьому полягає її агротехнічне значення.
1. Прогнозування врожайності за грунтово- кліматичними умовами:
1.1.Характеристика клімату.
Клімат району, де знаходиться господарство - помірно-континентальний. Зима м'яка, літо - нежарке. Середня температура за рік -18 градусів, найхолодніший місяць - січень, найтепліший - липень, сума річних опадів становить 550-650 мм.
Землі господарства рівнинні, відносяться до перехідної зони Лісостепу і Полісся.
1.2 Характеристика грунту.
За природно-сільськогосподарським районуванням України ця територія віднесена до зони Лісостепу, Середньо-Дніпровсько-Бугського природно-сільськогосподарського округу, Фастівського природно-сільськогосподарського району.
Ґрунтовий покрив господарства включає кілька ґрунтових різновидностей, головною з яких є чорнозем типовий мало гумусний крупнопилувато-середньосуглинковий за гранулометричним складом. Переважна більшість полів сівозміни господарства розміщені на чорноземах типових малогумусних середньосуглинкових. Ґрунти цього типу добре гумусовані, внаслідок чого мають темний колір та значну глибину, добре оструктурені. Такі ґрунти багаті на поживні елементи, їхні фізичні та механічні якості досить сприятливі для вирощування культурних рослин.
Вміст гумусу в орному шарі ґрунту становить 4,4%, рН – 6,8-7,3, ємність вбирання 30,7-32,5 мг-екв на 100 г ґрунту. Так, ґрунтова відміна є типовою для зони Лісостепу, займаючи 54,6% її території. Ґрунтові води розташовані на глибині 5-6 м. До складу мінеральної твердої фази ґрунту входить 37% фізичної глини; 63% піску. Щільність ґрунту в рівноважному стані 1,16-1,25 г/см, вологість стійкого в’янення – 10,8%. Повна вологоємкість ґрунту становить в шарі 0–30см – 38,4%, в шарі 30-45см – 42,7%.польова вологоємкість цього ґрунту в шарі 0-30см сягає 28,2%, вологість розриву капілярів – 19,7%, максимальна гігроскопічність – 7,46%, недоступна для рослин вологість – 10%, загальна щілинність у рівноважному стані – 52-55%.
Таблиця 1 Фізико-хімічні показники чорнозему типового малогумосного.
Глибина шару, горизонт, см
Гумус, %
РН водне
РН сольове
Гідролтична кислотність, в мг-екв. на 100г грунту
Сума основ мг-екв.на100г грунту
Місткість вбирання,мгекв.на100г грунту
Ступінь насичення основами, %
Карбонати, %
Рівноважна об’ємна маса, г/см3
Питома маса, г/см3
0-20
4,58
5,60
6,8- 7
1,45
22,96
24,8
92,5
-
1,16
2,59
20-50
4,38
5,85
7,3
0,52
23,32
24,6
94,8
0,52
1,25
2,66
50-100
1,3
7,12
7,3
0,5
21,6
22,8
95,0
4,15
1,27
2,66
Таблиця 2 Агрохімічні показники чорнозему типового малогумосного.
Глибина шару, см
Вміст загального азоту, %
Мг на 100 г ґрунту
Легкогідролі- зованого азоту за Тюріним
Рухомого фосфору за Мачигіним
Обмінного калію за Масловою
0-20
0,21
2,6
10,0
7,8
20-50
0,17
1,8
8,0
6,25
50-100
0,04
-
5,1
4,3
Таблиця 3 Водно-фізичні властивості чорнозему типового малогумосного.
Глибина горизон- ту,см
Щіль- ність, г/см3
Загальна порис- тість, %
Максимальна молекулярна вологоємкість, %
Вологість в’янення, %
Повна волого- ємність, %
Польова волого- ємність, %
5-25
1,25
52
13,6
10,8
28,2
41,6
25-45
1,16
55
13,2
10,7
27,3
47,4
80-100
1,27
52
12,3
9,8
25,6
41,0
135-155
1,20
54
----
----
21,5
45,0
185-205
1,20
56
12,0
9,6
14,6
48,3
230-250
1,55
42
----
----
22,1
27,1
1.3 Прогнозування врожайності за природними факторами і відповідність її плановій.
Таблиця 1.3.1. Характеристика ґрунту на якому планується вирощувати озиму пшеницю.
Показник
Значення
Назва ґрунту
Чорнозем типовий малогумусний.
Вміст гумусу, %
4,4
рН сольове
6,8-7,3
Гідролітична кислотність мг-екв/100 г ґрунту
1,45
Об’ємна маса, г/см3
1,16
Елементи живлення
Вміст, мг/100 г ґрунту
Група забезпечення
Легко гідролізований азот (N)
13,7
молозабезпечений
Рухомий фосфор (P2O5)
8,9
середньо-забезпечений
Обмінний калій (К2 О)
13,0
середньо-забезпечений
Глибина орного шару, см
35
Наявність карбонатів
Із 20 см шару
Рельєф
Рівнинний
Заходи корінного поліпшення
Висока агротехніка
Забур’яненість
середня
Основні бур’яни
Пирії,галінсога,сушняк,хвощ польовий ,лобода біла та інші.
Спочатку розрахуємо потенційну врожайність за надходженням ФАР за формулою Ничипоровича:
ПУ = ∑Qфар×Кфар×104/q ;
де ПУ (ПУо, ПУп)– потенційна врожайність абсолютно сухої біомаси основної і побічної продукції, т\га;
∑Qфар – сумарне надходження ФАР за період активної вегетації озимої пшениці, ккал\га; кДж\га;
Кфар – проектований коефіцієнт засвоєння ФАР , %;
Q – калорійність абсолютно сухої біомаси озимої пшениці, ккал\кг; кДж\кг;
102 – коефіцієнт для перерахунку врожайності в т\га;
102 – коефіцієнт для перерахунку Кфар в абсолютній величині.
Розрахуємо суму ФАР: ∑Qфар = (22.20*20/30+30.16+32.20) = 77,16, кДж\м2
Q = 18646, кДж\кг
Отже, ПУ = 77,16×2×104/18646 = 82,7, ц\га
На підставі визначеної потенційної врожайності в абсолютно сухій біомасі визначаємо врожайність основної та побічної продукції за стандартної вологості:
2.ПУо = ПУа.с.б×100/(100-Со) × а
3. ПУп = ПУо×ап
де Со – стандартна вологість основної і побічної продукції;
а - сума частин основної і побічної продукції в урожаї;
Отже, розраховуємо ПУо і ПУп:
ПУо = 82,7×100/(100-14)×2,3 = 42 ц\га
ПУп = 42×1.3 = 54,6 ц\га
Розрахуємо коефіцієнт засвоєння ФАР за формулою:
4.Кфар = ПБУ×q/∑Qфар×104
де ПБУ – планова біологічна врожайність абсолютно сухої біомаси;
ПБУ розрахуємо за формулою:
5. ПБУ = У×(100-Со)×£/100
де У – проектована (планова) врожайність основної продукції стандартної вологості, т\га;
Отже, ПБУ = 64×(100-14)×2,3/100=126,6, ц\га
Кфар = 126,6×18646/77,16×104 = 3 %
Далі визначаємо дійсно можливу врожайність (ДМУ) за ресурсами вологи, для цього використаємо таку формулу:
6. ДМУа.с.б = 100×W/ТК
де ДМУ – врожайність абсолютно сухої біомаси, т\га;
W – ресурси доступної рослинам вологи, мм;
ТК – транспіраційний коефіцієнт.
За балансом доступної рослинам вологи за вегетаційний період (W) ресурс визначаємо за формулою:
7. W = Wp×Kp = 0.7×Wp
де W – ресурси доступної картоплі вологи за середньо річною кількістю опадів, мм;
Wp - середньорічна кількість опадів;
Кр – середньорічний коефіцієнт використання кількості опадів (0,7);
Отже, W = 0,7×510 = 357 мм
ДМУа.с.б = 100×357/370 = 96,5 ц\га;
ДМУосн=96,5×100/(100-14) ×2,3=49 ц\га
ДМУпоб=49×1,3=63,7 ц\га
Визначаємо ДМУ за тепловими ресурсами за біогідротермічним потенціалом продуктивного посіву за формулою:
8.БГТП=4,19 × (W×Tv/36×∑Qфар ) ,балів
де, БГТП-біогідротермічний потенціал;
Tv-тривалість вегетаційного періоду в декадах;
36-кількість декад в році;
∑Qфар –сума надходження ФАР
БГТП=4,19×(357×9/36×77,16)=3 бала
9.ДМУа.с.б БГТП=j× БГТП×Км,ц/га
j-стала величина яка для природного агроценозу прирівнюється до 20 ц/га
Км-співвідношення основної продукції до побічної
ДМУа.с.б БГТПосн= =20×3×1=60 ц\га
ДМУа.с.б БГТПпоб=20×3×1,3=78 ц\га
Розраховуємо ДМУ за гідротермічними показники:
10. ГТП= 0,46×Кзв×Tv, балів
Кзв-коефіцієнт зволоження території;
11.Кзв=0,25×( W/∑Qфар )
Кзв=0,25×(357/77,16)=1,1
ГТП= 0,46×1,1×9=3,2 бали
12. ДМУ ГТП=22× ГТП-10, ц/га
ДМУ ГТП=22×3,2-10=64 ц\га
Табл.1.3.2 Баланс сумарного водоспоживання озимої пшениці протягом вегетації
Показник
Місяць і декада
квітень
травень
червень
липень
1
2
3
1
2
3
1
2
3
1
Подекална транс-піраці води:
у % від сумарної за вегетацію
1
3
6
9
13
15
17
17
14
5
у мм
1,5
4,5
9
13,5
19,5
22,5
25,5
25,5
21
7,5
Випар. з поверхні ґрунту,мм
17
17
17
20
20
20
21
21
21
23
Опади, мм
15
15
15
18
18
19
24
24
24
25
Надійде вологи з ґрунтових вод,мм
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Ресурси доступ. росл. вологи в кореневмісному шарі ґрунту, 150 мм
165
163
161
162
160
159
163
166
166
Надлишок (+), нестача
(-),мм
148
146
144
142
140
139
142
142
145
Як видно з наведених даних, нестачі вологи не спостерігається. В усіх періодах відмічається надлишок вологи. Вилоги достатньо для одержання запланованого врожаю.
Як показав розрахунок потенціальної урожайності, коефіцієнта засвоєння ФАР, ДМУ по волого забезпеченню і сумарного водоспоживання, в даних умовах можна одержати запрограмований урожай, потреби культури задовольняються.
2.Біологічні особливості культури і можливості реєстрованих сортів
2.1. Ботанічна характеристика озимої пшениці.
Рід пшениці Triticum L. поліморфний за видовим складом.
За морфологічними особливостями види пшениці об'єднують у дві групи: пшениці справжні, або голозерні і полб'яні, або плівчасті. Плівчасті, на відміну від голозерних, утворюють ламкий колос, який у достиглому стані при легкому надавлюванні ламається на окремі колоски з зерном разом із члениками стрижня. При обмолочуванні голозерних пшениць у бункер комбайна надходить зерно без лусок.
До голозерних пшениць належать: м'яка, тверда, тургідум, карликова, круглозерна, польська, карталінська, а до плівчастих — спельта, однозернянка, двозернянка, Маха, Тимофєєва та інші дикі види. Серед усіх видів найбільше поширення і значення мають м'яка та тверда пшениці. Їхні посіви перевищують 98% загальної площі пшениці. При цьому на частку м'якої припадає 90% площі.
М'яка пшениця (Tr. aestivum L.) — однорічна озима або яра трав'яниста рослина з мичкуватою кореневою системою, яка проникає у грунт на глибину 1—1, 5 м і більше.
Стебло — прямостояча соломина, заввишки у низькорослих (карликових і напівкарликових) сортів — 60—90 см, середньорослих — 100—110, високорослих — 110—125 см; складається з 4—7 міжвузлів. Пшениця відзначається підвищеною кущистістю, утворюючи в середньому 3—5 стебел, у тому числі продуктивних — 2-3.
Листки у м'якої озимої пшениці майже голі, ярої — опушені, завдовжки 15—25 см і більше, завширшки 1—2 см.
Колос різної довжини: короткий — до 8 см, середній — 8—10, довгий — понад 10 см; за формою — циліндричний (призматичний) з однаковою шириною уздовж колоса; веретеноподібний, який звужується до верхівки і в меншій мірі до основи, та булавоподіб-ний (скверхедний), який до верхівки потовщується. У колосі утворюється 15—25 колосків — здебільшого 5-квіткових, з яких звичайно розвиваються і утворюють зерно 2—3 нижні квітки. Якщо у пшениці м'якої у перерахунку на 10 см стрижня розміщується менше 16 колосків, колос вважається нещільним; 17—22 — середньощільним, 23—28 — щільним, понад 28 — дуже щільним; у твердої пшениці нещільний колос має до 24 колосків на 10 см стрижня; середньощільний — 25—29, щільний — понад 29 колосків.
Щільність колоса визначають також за кількістю колосків у перерахунку на 1 см стрижня. Встановлюють її шляхом ділення суми всіх колосків, за винятком верхівкового, на довжину стрижня.
Можна встановити щільність колоса за середньою довжиною членика, для чого довжину стрижня ділять на кількість члеників. Якщо довжина членика понад 6 мм, колос вважають дуже нещільним, 5—6 мм — нещільним, 3,8—5 — середньощільним, 3—3,8 мм — щільним та менше 1,6 мм — дуже щільним. Кількість зерен у колосі часто перевищує 30—35 шт., а середня маса зерна у ньому становить 1—1,5 г (іноді до 2,5—4 г); маса 1000 зерен — 25—55 г, частіше — близько 40 г. Зерно за формою овальне, яйцеподібне, бочкоподібне, завдовжки 4—11 мм. М'яка пшениця — самозапильна рослина, але у жарку погоду може запилюватися перехресне.
Тверда пшениця (Tr . durum Best.) представлена у культурі в основному ярими сортами і зовсім мало — озимими. Порівняно з м'якою вона високоросліша, утворює стебла з восковим нальотом, які у верхній частині (ближче до основи колоса) виповнені серцевиною. Листки голі, також покриті восковим нальотом.
Колос щільний, з середнім індексом щільності 25—30 і більше. Остюки грубі, значно переважають довжину колоса, яка коливається від 3,5 до 17 см. Колоскові луски жорсткі, зерно при достиганні міцно утримується квітковими і колосковими лусками й не обсипається.
Зерно видовжене — до 12 мм, у поперечному перерізі — округло—кутасте. В онтогенезі пшениця проходить 12 етапів органогенезу і такі фенологічні фази: проростання насіння, сходи, кущення, трубкування(стеблування), колосіння, цвітіння, формування і налив зернівки, молочна, воскова, повна стиглість. Проростання насіння, фаза сходів та частково кущення відбуваються восени, під час 1 та 2 етапів органогенезу, останні фенофази і етапи органогенезу - весною та влітку наступного року. Тривалість вегетації восени - 40-50 днів, весною і літом - 90-110 днів. Маса 1000 зерен - 35-50г.
Фази росту і розвитку, етапи органогенезу та їх зв’язок з елементами продуктивності озимої пшениці
Фенологічна
фаза
Етап органогенезу
Та його характеристика
Елемент
продуктивності
Проростання насіння,
поява шилець, сходів
(1-2 листки).
I. Конус наростання недиференційований,
розміром 0.1-0.3 мм.
Густота рослин
Сходи ( 3-листки ),
початок і середина
кущення.
II. Закладання вузлів і міжвузлів стебла у
вигляді поперечних рубчиків, диферен-
ціація конусів наростання бічних пагонів.
Коефіцієнт загаль-
ного кущення, зи-
мостійкість озимих.
Кінець кущення.
III. Закладання членіків стрижня колоса,
міжвузлів волоті .
Кількість члеників
у стрижні колоса,
гілочок у волоті.
Початок виходу в труб-
ку (випрямляння паго-
нів).
IV. Формування колоскових горбочків.
Кількість колосків
у суцвітті, посухос-
тійкість.
Стеблування (фаза роз-
рослого першого між-
вузля).
V. Формування квіткових горбочків (архе-
спрогенез).
Кількість квіток у
колосках.
Середина фази стеблування.
VI. Формування пиляків і маточки (мікро-
і макроспорогенез).
Фертильність
квіток,
жаростійкість.
Набухла піхва останьо-
го листка.
VII. Закінчення формування яйцеклітини
і пилку, інтенсивний ріст усіх частин
суцвіття (гаметогенез).
Фертильність
квіток,
жаростійкість.
Колосіння, викидання
волоті.
VIII. Закінчення формування і достигання
усіх оргонів квітки (гаметогенез).
Фертильність
квіток,
жаростійкість.
Цвітіння.
IX. Запилення, запліднення зиготи (зигото-
генез).
Озерненість
колоса.
Формування зернівки,
передмолочний стан.
X. Формування зернівки (ембріогенез).
Розмір зернівки.
Молочний і тістоподіб-
ний стан зернівки.
XI.Нагромадження поживних речовин.
Маса зернівки.
Воскова і повна
стиглість зернівки.
XII.Перетворення рухомих поживних ре-
човин у зернівці в запасні.
Маса зернівки.
2.2 Вимоги до умов вирощування
Вимоги до темпе ратури. Пшениця - холодостійка культура. Її насіння починає проростати при температурі 1-2°C. Для одержання дружних сходів під час сівби повинні бути температури 14-16°C. При температурі 25°C і вище формуються ослаблі проростки з тонкими корінцями, які сильно уражуються хворобами. Добре загартовані рослини витримують взимку зниження температури в зоні вузла кущення до мінус 17-18°C, а високо-морозостійких сортів - до мінус 19-20°C. Загартуванню сприяє сонячна погода в передзимовий період протягом 12-14 днів та посилене фосфорно-калійне живлення. Найвища морозостійкість рослин - на початку зими. До весни вона поступово знижується. Значно знижується морозостійкість при періодичному відтаванні та замерзанні грунту. Дуже шкідливі перепади температури ранньою весною, коли вже почалось відростання рослин і температури вдень підвищуються до 5-10°C тепла, а вночі знижуються до мінус 8-10°C.
Вимоги до вологи. Пшениця вимоглива до вологи. Протягом вегетації вологість грунту повинна бути в межах 65-75% НВ і не знижуватись до рівня вологості розриву капілярів і тим більше до вологості в`янення рослин. При вмісті в 10-сантиметровому верхньому шарі грунту доступної рослинам вологи менше 10 мм сходи з`являються із запізненням і зріджені, Дефіцит вологи у фазі кущіння знижує загальну кущистість, у фазі трубкування - продуктивну кущистість, у колосіні-цвітіні - озерненість колоса, під час формування і наливу зерна - дрібнозерність і щуплість зерна. Транспіраційний коефіцієнт пшениці - 320-450. Він зменшується при достатньому застосуванні фосфорно-калійних добрив, які сприяють розвитку кореневої системи, роздрібному внесенні азотних добрив.
Вимоги до ґрунту. Добре вдається на окультурених структурних грунтах середнього механічного складу. Кращими є чорноземні, каштанові та сірі лісові грунти. Високі врожаї можна одержувати на окультурених дерново-підзолистих грунтах при застосуванні підвищених норм органічних і мінеральних добрив, сидератів, вапнування, поглиблення орного шару, усунення надмірного зволоження. Погано росте на солонцюватих грунтах, солодях, на легких піщаних, важких за механічним складом глинистих грунтах, які запливають, де під час вегетації застоюється вода
Вимоги до світла. Похмура погода восени спричиняє неглибоке залягання вузла кущіння та погане загартування, від чого знижується морозо- і зимостійкість; весною - вилягання; під час наливу зерна -зниження вміст білка в зерні.
2.3 Біологічні особливості,продуктивність та якісні показники реєстрованих і перспективних сортів.
Вегетаційний період озимої пшениці складає 280-310 разом з періодом зимового спокою днів .
Озима пшениця на протязі вегетаційного періоду проходить відповідні фази розвитку, з якими пов’язано утворення відповідних окремих органів. Це такі фази як: проростання насіння, кущення, вихід в трубку, колосіння, цвітіння та дозрівання зерна. Набухання зерна - процес, що включає використання води і складний комплекс фізіологічно-біохімічних перетворень під впливом багатьох факторів, що впливають на набухання зерна, перш за все це волога і температура. Інтенсивність набухання зерна в значній мірі залежить і від проникливості оболонок, структури і хімічного складу насіння, концентрації ґрунтового розчину, розміру насіння та ін.
Нижній рівень вологості, при якому ще можливе набухання насіння, є вологість в’янення рослин .
Для проростання насіння необхідна вода, тепло і кисень у відповідному співвідношенні і кількості. Насіння озимої пшениці використовує при проростанні близько 56 % води від маси насіння.
При достатній кількості води, тепла і повітря, запасні поживні речовини, що знаходяться в ендоспермі, під впливом ферментів перетворюються в розчинні і застосовуються зародком. Першими ідуть в ріст зародкові корінці , а потім стебло .
Мінімальна температура, при якій насіння проростає, становить +2...+3 0С. Проте проростання насіння може відбуватися і при більш низьких. Найбільш швидко з’являються сходи озимої пшениці на чорноземах при вологості ґрунту 18-28 %.
Від початку проростання до появи сходів озимої пшениці оптимальною сумою середньодобових температур є 60-90 0С.
Коли на поверхні ґрунту з’являються сходи, зелені листочки у 10 % рослин, тоді цей етап вважається початком сходів. Повні сходи – коли з’являються на 7-9 день після посіву.
При появі на поверхні ґрунту третього зеленого листка починається процес укорінення – утворення вторинних коренів, а потім нових стеблових пагонів. Утворення бічних пагонів із підземних стеблових вузлів називається кущенням. Підземна частина стебла з якої відходять бокові пагони , називається вузлом кущення. Вузол кущення залягає на глибину 2-3 см від поверхні грунту. На глибину розміщення вузла кущення впливає світло, температура, тип грунту і особливості сорту.
Середнє число стебел на одній рослині називається загальною кущистістю, а число стебел, що мають колоски – продуктивною кущистістю. Загальна кущистість озимої пшениці складає 6-8, а продуктивна 1,5-4 стебла. Найбільш інтенсивно озима пшениця кущиться при температурі +13-+18 оС. Сумою мінімальних температур для проходження фази кущення є 200-240 оС .
Кущення припиняється при температурі нижче +4...+5 оС. Весною з поновленням вегетації продовжується кущення озимої пшениці і триває до виходу в трубку. Весняне кущення дає мало продуктивних стебел. Через 25-30 днів після весняного відновлення вегетації наступає фаза виходу в трубку, яка продовжується 20-30 днів. Початком виходу в трубку є момент, коли в середині листкової піхви добре прощупується стебловий вузол на висоті 5 - 7см від поверхні ґрунту. Холодна і похмура погода затримує процес трубкування. Вихід в трубку починається при середньодобовій температурі не нижче + 9 оС.
Сума середньодобових температур від початку виходу в трубку до колосіння складає 380-500 оС .
Початок фази виходу в трубку співпадає з початком утворення колоскових бугорків на конусі наростання. З цієї фази посилюється інтенсивність росту, наростання зеленої маси та накопичення сухої речовини. Тому в цей період особливо важливо забезпечити рослину необхідними елементами мінерального живлення.
Початок фази колосіння прийнято рахувати вихід колосу із піхви верхнього листка, що проходить в наслідок розростання верхнього міжвузля стебла.
Чим вища температура і довший день, тим швидше утворюється колос. Але при малому запасі вологи в грунті колос тільки частково виноситься із піхви листка, або зовсім не виноситься із нього. В умовах посухи зерноутворення проходить навіть без виносу колоса.
При нормальних умовах вегетації у рослин через 4-5 днів після колосіння наступає цвітіння озимої пшениці і продовжується 3-6 днів.
В умовах посухи рослини зацвітають раніше. Процес цвітіння прискорюється при підвищених температурах. Найбільш ефективно рослини цвітуть вранці і ввечері.
В колосі першою зацвітає квітка , що знаходиться трохи нижче середини, а потім цвітіння розповсюджується вверх і вниз.
В колосі спочатку зацвітають бокові, а потім середні квітки . Із квітів перших строків цвітіння утворюються більш великі зерна, так як до них раніше доходять поживні речовини і в більшій кількості, ніж до пізніше сформованих квіток.
Під час цвітіння пильники розтріскуються і дозрілий пилок потрапляє на рильце, проростає, досягає яйцеклітини зав’язі, де проходить запліднення (злиття статевих клітин). Після запліднення наступає процес формування зерна. Процес продовжується приблизно 10-18 днів. Ця фаза характерна утворенням і інтенсивним ростом зернівки. Пластичні речовини з вегетативних органів переходять до суцвіття і накопичуються у зерні у вигляді крохмалю, білків, жирів. У кінці фази зернівка досягає нормальної довжини, а при стисканні з неї виділяється рідина схожа на молоко (початок молочно-воскової стиглості). Вологість зерна знижується до 65-75 % .
Налив зерна проводиться від початку молочної стиглості до воскової.
Фаза молочно-воскової стиглості захвачує період від початку формування до тістоподібного стану зернівки. Її тривалість становить 10-18 днів. Вологість зерна знижується до 50 %. В ці фазі проходить найбільш інтенсивне накопичення сухої речовини в зернівках. Тістоподібний стан зернівки переходить від молочного стану до воскової стиглості і має тривалість до шести днів.
Зерно починає набувати жовтуватого забарвлення та консистенцію тіста . Вологість зерна в цій фазі знижується до 40%. Фаза воскової стиглості продовжується 5–7 днів. Зерно в цей період зменшується в розмірі і вологість знижується до 20-25 %. На початку фази закінчується надходження поживних речовин в зернівки.
З настанням повної стиглості зерна, листя відмирає, вся рослина жовтіє. Зерно підсихає, твердіє, зменшується у розмірах, набирає кольору, що характерний для повної стиглості. Вологість знижується до 14-17 %.
Сорт : Миронівська 65
Період вегетації : озимий
Клас : м'яка
Середньостиглий, вегетаційний період 235 днів. Зимостійкість висока. Ураження грибковими хворобами середнє. Стійкий до обсипання і вилягання.
Сорт створений методом внутрішньовидової гібридизації з подальшим індивідуальним добором з гібридної комбінації Миронівська 61 х Лютесценс 10795.
Автори сорту: М.П.Чебаков, Л.О.
12.05.2016 20:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора