Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Агроекономічне обґрунтування системи землеробства та технології вирощування пшениці озимої в умовах ВП НУБіП України
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний Університет біоресурсів і природокористування
Інститут:
О
Факультет:
Агрономія
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2013
Тип роботи:
Бакалаврська робота
Предмет:
Рослинництво
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Форма № Н – 9.01
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ
І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
ННІ РОСЛИННИЦТВА, ЕКОЛОГІЇ І БІОТЕХНОЛОГІЇ
ФАКУЛЬТЕТ АГРОБІОЛОГІЧНИЙ
Допускається до захисту
Завідувач кафедри землеробства та гербології
доктор с.-г. наук ,
професор С. П. Танчик
”___”__________ 2013 р.
БАКАЛАВРСЬКА РОБОТА
на тему «Агроекономічне обґрунтування системи землеробства та технології вирощування пшениці озимої в умовах ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція» »
Напрям підготовки 6.090.101 «Агрономія»
Київ-2013
ЗМІСТ
Завдання на виконання бакалаврської роботи………………………….3
Реферат …………………………………………………………………….5
Вступ………………………………………………………………………..6
1.Огляд літературних джерел про стан та перспективи розвитку галузі землеробства в Україні…………………………………………………………..7
1.1. Стан галузі землеробства в країні………………………………...7
1.2. Основні проблеми розвитку землеробства в країні та напрямки їх розв’язування…………………………………………………………………….11
2.Умови, базова інформація і методика виконання роботи…………...16
2.1. Адміністративне та зональне розташування господарства…….16
2.2. Ґрунтові умови господарства……………………………………..17
2.3. Агрономічний аналіз кліматичних і погодних умов з оцінкою відповідності їх вимогам вирощуваних культур……………………………..20
3. Агроекономічний аналіз системи землеробства в господарстві…..25
3.1. Структура землекористування, система сівозмін……………....25
3.2. Система обробітку ґрунту в польовій сівозміні………………...30
3.3.Система удобрення ґрунту………………………………………..35
3.4. Система захисту посівів від бур’янів, шкідників і хвороб…….41
3.5. Система насінництва………………………………………………50
3.6.Заходи захисту ґрунтів від ерозії…………………………………52
3.7. Меліоративні заходи………………………………………………52
3.8. Розрахунок біокліматично забезпеченої урожайності культур.53
3.9. Оцінка господарської та економічної ефективності системи землеробства або окремих її ланок…………………………………………….57
3.10. Післязбиральна доробка і зберігання основних видів продукції рослинництва……………………………………………………………………..62
4. Аналіз заходів охорони праці в галузі землеробства і навколишнього середовища в господарстві……………………………………………………...64
Висновки …………………………………………………………………..69
Пропозиції виробництву………………………………………………….70
Список використаної літератури………………………………………...71
Форма № Н – 9.01
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
ННІ РОСЛИННИЦТВА, ЕКОЛОГІЇ І БІОТЕХНОЛОГІЙ
ФАКУЛЬТЕТ АГРОБІОЛОГІЧНИЙ
Кафедра землеробства та гербології
Освітньо-кваліфікаційний рівень «Бакалавр»
Напрям підготовки 6.090101- «Агрономія»
«ЗАТВЕРДЖУЮ»
Завідувач кафедри землеробства та
гербології доктор с.-г. наук, професор
_____________________ С.П. Танчик
”___”___________________ 2013 р.
ЗАВДАННЯ
на виконання бакалаврської роботи студентці
Павленко Ольгі Васивівні
1.Тема роботи: «Агроекономічне обґрунтування системи землеробства і технології вирощування пшениці озимої в умовах ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція»
керівник бакалаврської роботи канд. с.-г. наук, доцент В. М. Рожко
затверджені наказом від «18 лютого» 2013 року № 293С
2.Термін подачі студентом завершеної роботи 1.04.2013.
3. Вихідні дані для роботи: ґрунти в господарстві представлені чорноземами типовими середньосуглинковими; багаторічна норма ГТК – 1,1; сума активних температур – 2742,90 ; сума опадів за вегетаційний період – 293,1 мм.; вміст гумусу в орному шарі – 4,5%.
4. Перелік завдань , які виконуються в роботі :
Обґрунтувати конкретну систему землеробства, та аналізувати системи сівозмін у господарстві ;
зробити аналіз технології вирощування пшениці озимої у господарстві;
пояснити причини відхилення фактичної врожайності від планової;
зробити оцінку економічної ефективності системи землеробства у господарстві.
5. Перелік графічного матеріалу (за потреби)
- таблиці економічної ефективності вирощування культур.
6. Консультанти розділів бакалаврської роботи
Розділ
Прізвище, ініціали та посада консультанта
Підпис, дата
Завдання видав
Завдання прийняв
1 - 3
доцент Рожко В. М.
7. Дата видачі завдання 15. 05. 2012р.
КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН
№
з/п
Назва етапів виконання бакалаврської роботи
Строк виконання етапів бакалаврської роботи
Примітка
1
Огляд літератури
23.02.2013
Виконано
2
Методика виконання роботи
4.03.2013
Виконано
3
Економічна оцінка системи землеробства
19.03.2013
Виконано
4
Письмове і технічне оформлення
27.03.2013
Виконано
Керівник дипломної роботи _______________________Рожко В. М.
Завдання прийняла до виконання _____________________Павленко О. В.
РЕФЕРАТ
Тема випускної бакалаврської роботи має назву: «Агроекономічний аналіз систем землеробства і технології вирощування пшениці озимої в умовах ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція».
Мета випускної роботи – закріплення та поглиблення теоретичних і практичних знань, набуття вмінь систематизувати та аналізувати літературу з питань, що вивчаються, а також демонструвати навички і володіння методикою господарської, економічної та екологічної оцінки технології у землеробстві.
Випускна бакалаврська робота має 72 сторінок в обсязі – 14 таблиць і 1 графік. Вона складається з чотирьох розділів, висновків та пропозицій виробництву для умов конкретного господарства.
Перший розділ присвячено аналізу наукових основ систем землеробства, їх стану в умовах Київської області, пошукові шляхів для оптимізації провідних ланок.
У другому розділі подається детальний аналіз ґрунтових та кліматичних умов господарства та оцінки їх типовості в 2010-2012 рр.
Третій розділ присвячено аналізу стану системи землеробства в умовах ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція» Васильківського району, Київської області, критичній оцінці провідних її ланок та запропоновано шляхи усунення недоліків та підвищення продуктивності системи в цілому.
Четвертий розділ висвічує заходи висвічує заходи охорони праці і навколишнього середовища під час вирощування сільськогосподарських культур та виконанні технології вирощування основних сільськогосподарських культур.
На підставі аналізу системи землеробства, проведеного в роботі, запропоновані висновки і пропозиції виробництву.
Ключові слова: СИСТЕМА ЗЕМЛЕРОБСТВА, ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ, ОЗИМА ПШЕНИЦЯ, СІВОЗМІНА, СИСТЕМА УДОБРЕННЯ, СИСТЕМА ЗАХИСТУ, ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ
ВСТУП
Існування і розвиток будь – якого суспільства повністю залежить від рівня забезпечення людей продуктами харчування, тобто від органічної речовини, яку в переважній більшості дає землеробство. За прогнозами вчених, у ХХІ ст. людство на 90 % буде забезпечувати себе продуктами харчування за рахунок землеробства, оскільки воно – єдиний і незамінний, до того ж унікальний спосіб концентрації сонячної енергії в органічній речовині зеленої рослини. Таким чином, землеробство є первинним у створені матеріальних благ людства.
За низького рівня розвитку продуктивних сил суспільства землеробство носить екстенсивний характер, суть якого полягає у використанні природної родючості ґрунту.
Завдяки розвитку продуктивних сил тенденція землеробства змінюється на інтенсивну, основою якої є вже впроваджена нова система землеробства. Базується вона на використанні нової техніки, засобів захисту та мінеральних добрив, меліоративних заходів, що сприяє зростанню продуктивності галузі та ефективній родючості ґрунту [1].
У сучасному світі одночасно в різних регіонах функціонує велика кількість систем землеробства. Сучасне та майбутнє виробництво сільськогосподарської продукції в основному повинно бути екологічно чистим, біологічним, природним та меншою мірою штучним та промисловим [2].
РОЗДІЛ 1
ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ ПРО СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ ЗЕМЛЕРОБСТВА В УКРАЇНІ
1.1 Стан галузі землеробства в країні
Однією з основних галузей сільського господарства здавна було землеробство. Як галузь сільськогосподарського виробництва, вона об’єднує майже всі рослинницькі дисципліни – рослинництво, кормовиробництво, овочівництво та інші. Теоретичною основою землеробства є ґрунтознавство, мікробіологія, метеорологія. Воно тісно пов’язане з агрохімією, агрофізикою, фітопатологією, ентомологією, селекцією та іншими науками. З іншої сторони, землеробство як наука є фундаментом для всіх рослинницьких дисциплін та спеціальних економічних наук [2].
Землеробство - це галузь сільськогосподарського виробництва, що пов'язана з вирощуванням культурних рослин на основі обробітку ґрунту. Виникнення галузі землеробства стало однією із значних подій у розвитку людської цивілізації.
Землеробство бере початок у далекій глибині століть, показує хід розвитку культури, виробничих відносин суспільства та продуктивних сил. К. Тімірязєв писав, що в міру накопичення практичного досвіду й наукових знань культура поля завжди йшла поруч із культурою людини [3].
Якщо розглядати землеробство з наукової точки зору, це наука, яка розробляє методи раціонального та ефективного використання грунту та підвищення його родючості. Становлення землеробства як галузі виробництва з науковою основою проходило тривалий історичний час. Визначне місце в цьому процесі відіграли багато вчених:
А.Т. Болотов написав працю "О разделении полей";
І.М. Комов обґрунтував плодозмінну систему землеробства;
М.Г. Павлов у 1837 році видав "Курс сельского хозяйства";
О.В. Совєтов ввів термін "система землеробства" і обґрунтував виникнення систем землеробства ;
В.Р. Вільямс створив травопільну систему землеробства, розробив ефективні заходи обробітку ґрунту;
Д.М. Прянишников обґрунтував наукові основи необхідності чергування сільськогосподарських культур;
В. В. Докучаєв, П.А. Костичева, М.А Качинський, О.А. Роде, І.Б. Ревут та інші – вченні ґрунтознавці, зробили великий внесок для розвитку теоретичних і практичних основ землеробства;
Б.М. Рождественський, А.Є. Зайкевич, О.І Душечкін – українські дослідники, які зробили значний внесок в агрономічну науку [4].
З розвитком суспільства на землеробство впливають як об’єктивні, такі суб’єктивні чинники. На початку ХХІ сторіччя до них належать:
зростання населення планети. За даними ООН, у 2008 році на планеті жило 6,6 млрд. людей. На 2050 рік передбачається збільшення народонаселення до 9 млрд. Отже, зростання населення планети потребує значного збільшення продуктів харчування;
другим чинником, що впливає на розвиток землеробства, є зміна клімату на планеті. Щорічно в світі в атмосферу викидають понад 7 млрд тонн СО2. За повідомленнями вчених, сьогодні спостерігається підвищена енергетична активність сонця. Такі зміни відчутно позначилися на землеробстві України в 2007 році: мали значний недобір урожаю сільськогосподарських культур;
третім чинником є ресурсне забезпечення землеробства. Врожайність вирощуваних культур не може бути вищою за ту, яка забезпечується природними ресурсами території, зокрема енергією фотосинтетично активної радіації (ФАР) та ресурсами вологи.
Якщо проаналізувати наведений вище вплив об’єктивних і суб’єктивних чинників на землеробство, то потрібно зазначити, погіршення в країні екологічних умов, посилення процесів деградації ґрунтів, проблеми з виробництвом безпечних для людини продуктів харчування породжують потребу змінити усталену в Україні стратегію розвитку землеробства.
Найбільший вплив на продуктивність ріллі і стан довкілля мають інтенсивні системи землеробства, які мають забезпечити ріст урожайності культурних рослин, відновлення, збереження та підвищення родючості ґрунту за рахунок факторів інтенсифікації землеробства – застосування добрив, меліорації, зрошення, механізації, ґрунтозахисних, ресурсозберігаючих та екологічно чистих технологій, а також за рахунок вдосконалення знарядь і машин. Все це в сумі повинно забезпечувати підвищення економічної ефективності використання землі. Сучасні інтенсивні системи землеробства – дуже складний комплекс, який складається з різних ланок [2]:
науково обґрунтована організація земельної території господарства;
раціональна структура посівних площ та ефективна система сівозмін;
система механічного обробітку ґрунту;
система удобрення;
система захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів – бур’янів, шкідників, хвороб;
система меліоративних та культурно - технічних заходів;
система захисту ґрунту від ерозії;
агроекологічна система заходів забруднення ґрунтів, довкілля та продукції галузі землеробства [3].
Значення вказаних ланок у конкретній системі землеробства залежить від зональних та ландшафтних умов і визначається потребами оптимізації екологічного середовища для вирощування рослин. У системах землеробства Полісся провідна роль належить системі удобрення, обробітку ґрунту та меліоративним заходам (осушення перезволожених територій). У Лісостепу головними ланками у системі землеробства є система сівозмін, система захисту від шкідливих організмів, система раціонального механічного обробітку та система удобрення направлених на відтворення родючості та волого збереження ґрунту, а в Степу, крім того, зрошення та система удобрення.
Але для реалізації біологічного потенціалу сільськогосподарських культур потрібні високі агрофони та захист рослин від шкідливих організмів: бур’янів, шкідників і хвороб [5].
Внаслідок того, що мінеральні добрива застосовуються не збалансовано спостерігається таке явище як агрофізична деградація ґрунтів, зниження їхньої потенційної та ефективної родючості [3].
Для того, щоб побудувати систему екологічного землеробства, необхідна дія законів землеробства, а саме: незамінності й рівнозначності факторів життя; мінімуму, оптимуму й максимуму; сукупної дії та взаємодії факторів життя; повернення поживних речовин у ґрунт; плодозміни; критичних періодів [2].
На сьогоднішній день популярності в Україні набуває система нульового обробітку землі, також відома як No-till. Це сучасна система землеробства, за якої ґрунт не ореться, а поверхня землі вкривається шаром подрібнених залишків рослин - мульчею. Така система землеробства запобігає водній та вітровій ерозії ґрунтів, а також краще зберігає воду. Цей обробіток найкраще застосовувати в посушливих районах. Хоча врожайність за цієї системи дещо нижча у порівнянні за використання сучасних методів традиційного землеробства, зате такий обробіток землі вимагає менших витрат праці та пального [1].
Однак, у системі нульового обробітку землі є також свої недоліки. Її не можна використовувати на надміру зволожених і заболочених ґрунтах. В таких місцях вона може використовуватися лише за умови створення хороших дренажних систем, також недоліком є її відносна складність та необхідність суворого дотримання агрокультури. Сівозміни, види та норми використання отрутохімікатів тощо мають бути підібрані спеціально для конкретного господарства з урахування клімату, ґрунтів, звичних в цій місцевості бур’янів і шкідників та інших факторів.
На сьогоднішній день основним завданням землеробства як галузі є раціональний обробіток ґрунту, створення умов для стабілізації родючості ґрунту та бездефіцитного балансу гумусу в ньому, спрямоване регулювання агрофізичних, агрохімічних і біологічних процесів у ньому, забезпечення культурних рослин усіма факторами життя у потрібному співвідношенні [2].
1.2 Основні проблеми розвитку землеробства в країні та напрями їх розв’язування
Сьогодні Україна переживає невпинне погіршення стану навколишнього середовища, зростання потреб в енергії та природних ресурсах, прискорених процесів деградації ґрунтів внаслідок антропогенної діяльності. Зміни клімату, які відбуваються на сьогоднішній день, вимагають розробки довготривалої стратегії і тактики ведення землеробства з урахуванням цих змін. Сільське господарство України тісно пов’язане з живою та неживою природою і дуже впливає на зміну ґрунтів, флори і фауни, якості повітря і води, що веде до порушення рівноваги в агрофітоценозі та викликає ряд проблем. Надзвичайно інтенсивне сільськогосподарське освоєння й розорювання земель є одним із головних чинників , що дестабілізують екологічну ситуацію. Надмірне розорювання земель призвело до порушення екологічно збалансованого співвідношення ріллі, луків, лісів та водойм, що негативно впливає на стійкість агроценозів. Західні області завдяки специфічним природно-кліматичним умовам, значній пересіченості рельєфу, розораності пересушених торфових ґрунтів Полісся, особливо потерпають від поширення вітрової й водної ерозії ґрунтів. Коефіцієнт еродованості (показує ступінь втрати родючості під впливом ерозії) у районах цієї зони становить 1,15–1,2, що характеризує кризові явища. Кожне з наступних порушень екологічної рівноваги кожного разу має трагічніші наслідки [6].
Сівозміни є важливим чинником агроекосистем. Вибір найбільш підходящих сівозмін для господарства певного виробничого напряму залежатиме від особливостей ґрунту, рельєфу, організаційно-господарських та інших чинників. Щоб остаточно визначити найефективніші сівозміни, потрібна екологічна та економічна їх оцінка, що показує, який максимальний вихід продукції дає сівозміна за найменших затрат праці та засобів виробництва, як при цьому зберігається і відновлюється родючість ґрунтів та охороняється довкілля.
У зв’язку з тим, що в Україні на сьогоднішній день значно зменшилось поголів’я худоби, господарства не мають змоги внести гній на поля. Це призводить до значного погіршення якості ґрунтів. Тому доцільно розширити площі у сівозмінах під бобовими травами, такими як конюшина, еспарцет, люцерна та буркун, які утворюють по 500 – 700 кг/га гумусу, що еквівалентно 20 – 30 т гною на гектар і забезпечують виробництво приблизно 1,5 млн т азоту. Також потрібно звернути увагу і на проміжні культури, які можна використовувати на зелене добриво як джерело для поповнення балансу гумусу. У Чехії та Нідерландах значні площі відведено під сидеральні культури, які гарантують урожайність озимої пшениці 60–70 ц/га і позитивний баланс поживних речовин. Для отримання таких же результатів нам потрібно вирощувати у проміжних посівах редьку олійну, ріпак, райграс однорічний, гірчицю білу, а на Поліссі ще можна вирощувати люпин, так як при заорювання 300 ц/га зеленої маси люпину еквівалентне 20–30 т/га гною. Кафедра загального землеробства Львівського ДАУ (1988–1993 рр.) після своїх досліджень зробила висновок про те, що навіть за комплексного застосування гною — 60–80 т/га і сидерату гірчиці — 200 ц/га і низьких доз мінеральних добрив можна забезпечити понад 450 ц/га цукрових коренеплодів з високим вмістом цукру. Другим важливим джерелом збагачення сівозміни органічною речовиною, яке в нашій країні не використовується, є заорювання в ґрунт подрібненої соломи зернових. На жаль, сьогодні зустрічаються випадки спалювання в полі стерні і навіть соломи.
Важливе значення в агроландшафтах має обробіток ґрунту, який має забезпечувати оптимальні умови для росту і розвитку рослин [4].
Життя підтверджує доцільність запровадження диференційованої системи обробітку ґрунту, яка поєднувала б глибоку полицеву оранку з елементами енергоощадних і ґрунтозахисних систем. Важливою умовою для забезпечення ресурсоощадної технології вирощування сільськогосподарських культур з елементами мінімального обробітку є родючі ґрунти, добрива, чисті від бур’янів поля, гербіциди, сучасна техніка, а також виконання всіх технологічних операцій в оптимальні строки. Вченні визначили, що сучасний стан аграрного виробництва – це стан хіміко-механічного землеробства, яке стає дедалі енергонасиченішим та спеціалізованішим. Дія його негативно позначається на природному навколишньому середовищі та якості продукції рослинництва. Щоб відновити екологічну рівновагу потрібно прогнозувати чисельність бур’янів, шкідників і хвороб, що дасть нам можливість розробити інтегровану систему боротьби з ними, використовуючи агротехнічні засоби, біологічні, мікробіологічні та хімічні препарати, а отже, цими заходами ми поліпшимо фітосанітарний стан ґрунту й посіви сільськогосподарських культур. Вітчизняна наука і виробництво пережили цілу низку технологій, таких як ґрунтозахисну, інтенсивну, енергоощадну, астраханську та інші, які відіграли значну роль у підвищенні врожайності сільськогосподарських культур, але не завжди забезпечували охорону довкілля та розкриття біологічного потенціалу рослин. Максимальний урожай можна отримати лише завдяки створенню оптимальних умов для росту рослин. При цьому на врожай також діють такі фактори як світло, тепло, повітря, волога, стан ґрунту, поживні речовини, обробіток ґрунту, внесення добрив, сівба тощо. Сучасна технологія має як найкраще розкрити біологічно-генетичний потенціал гібридів і сортів культур, вписуватись у сівозміну, бути енергоощадною, забезпечувати високу врожайність рослин і якість продукції, зберігати родючість ґрунтів та знизити шкідливу дію антропогенних чинників на навколишнє середовище.
З всього вище сказаного можна зробити такий висновок, що формування високопродуктивних агроекосистем — доволі складний процес, але поліпшити регулювання такими процесами можна завдяки адаптивного ведення землеробства, що вимагає багато знань у різних галузях АПК, які можуть послужити розробці моделей землеробства майбутнього. За такого підходу можна забезпечити вищі врожаї з меншої площі та здійснити біологічну консервацію земель найнижчої якості з метою захисту їх від ерозійних процесів, стабілізувати родючість орних земель, відновити наявні та сформувати нові культурні ландшафти, забезпечити охорону природного навколишнього середовища для майбутніх поколінь.
Проблема підвищення урожайності і збільшення валових зборів зерна пшениці озимої в сучасних умовах, ведення сільського господарства має важливе народно - господарське значення. Основною проблемою розвитку сільського господарства країни є збільшення виробництва зерна. Найбільш ефективним засобом вирішення цієї проблеми є створення нових високо адаптивних сортів пшениці м’якої озимої. Проблема стабільного одержання достатнього обсягу якісної і екологічно чистої продукції пов’язана з проблемою захисту рослин, який є одним з найважливіших складників технології вирощування сільськогосподарських культур. Про його економічне значення свідчить той факт, що можливий рівень збереження врожаю від шкідників, хвороб та бур’янів у цілому в Україні становить від 30 до 50%. Вирощування стійких сортів є значним резервом у підвищенні валового збору зерна і гарантією зменшення забруднення навколишнього середовища. У нашій країні площі, які засівають стійкими сортами, не перевищують 15% всієї посівної площі.
У світі від ураження грибними хворобами пшениці втрачається близько 20% урожаю зерна. Погіршується також якість продукції, одержаної із зерна уражених рослин [7]. Найбільш шкодочинними та розповсюдженими хворобами пшениці м’якої озимої є бура іржа, борошниста роса і септоріоз. Втрати від них можуть становити 15-25%, а в окремі роки епіфітотій – до 40-50% [8].
Селекція пшениці м’якої озимої на стійкість до хвороб актуальна у всьому світі, що зумовлено економічними і екологічними факторами. Так, якщо раніше у Західній Європі селекцію на стійкість до сажки не проводили, покладаючись на протруювання, то в даний час цій проблемі приділяється значно більше уваги.
Надання сортам стійкості лише до окремого збудника хвороби не вирішує проблеми захисту рослин у цілому. Основною проблемою сучасної селекції на стійкість до фітопатогенів є забезпечення селекційного процесу джерелами і донорами групового і комплексного імунітету до хвороб. Часто вони мають низьку селекційну цінність, що обмежує їх використання як вихідного матеріалу, розміщенням культури у сівозміні з врахуванням біологічних особливостей сорту.
Особливо зростає значення попередника при вирощуванні пшениці озимої за ресурсоощадними технологіями. Ніякий інший агрозахід не забезпечує такої економії коштів і матеріальних ресурсів, як вибір найкращого попередника. За умови вирощування озимини після багаторічних бобових трав, зернових бобових культур, які накопичують азот у ґрунті, норму азотних добрив можна зменшити майже вдвічі. Розміщення пшениці після культур, що рано звільняють поле і знижують забур'яненість та наявність у ґрунті хвороб і шкідників, дає змогу зменшити застосування гербіцидів, фунгіцидів та інсектицидів, що знижує вартість технології.
Цінність попередників визначається не тільки фізичним і фітосанітарним станом орного шару ґрунту, ступенем забур’яненості, а й рівнем використання ними вологи і поживних речовин з ґрунту.
Отже, сучасне землеробство України не спроможне повною мірою забезпечити населення країни якісною і екологічно безпечною продукцією рослинництва, тваринництво - кормами, а промисловість сировиною.
РОЗДІЛ 2
УМОВИ, БАЗОВА ІНФОРМАЦІЯ І МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ РОБОТИ
2.1 Адміністративне та земельне розташування господарства
ВП НУБiП Укpаїни “Агpономiчна дослiдна станція” бере свій початок вiд ствоpeного у 1921 pоцi pадгоспу “Митниця” Саливiнкiвського цукpокомбiнату.
Постановою ЦК КП Укpаїни i Pади Мiнiстpiв УPСP вiд 10.05.1956 p. №524 i наказом Мiнiстepства вищої освiти УPСP вiд 24.05.1956p. №390 “Пpо пpийняття pадгоспiв сiльськогосподаpськими навчальними закладами” у 1956 pоцi pадгосп “Митниця” був пepeданий у пiдпоpядкування Укpаїнськiй сiльськогосподаpськiй акадeмiї в якості навчально-дослiдного господарства, а Наказом по Укpаїнськiй сiльськогосподаpськiй акадeмiї вiд 23.03.1956p. №84 “Пpо об'єднання Митницької Агpономiчної дослiдницької станцiї та Митницького навчально-дослiдницького господаpства” була ствоpeна Агpономiчна дослiдна станцiя.
Постановою Кабiнeту Мiнiстpiв Укpаїни вiд 02.06.1995p. №387 “Пpо нацiональний агpаpний унiвepситeт” та наказом Сiльгосппpоду Укpаїни вiд 29.08.1995p. №157 Агpономiчна дослiдна станцiя була пepeдана в пpямe пiдпоpядкування Нацiональному агpаpному унiвepситeту.
Територія Агрономічної дослідної станції Національного університету біоресурсів і природокористування України розташована в с.Пшеничне, Васильківського району, Київської області. За природно-кліматичним районуванням України ця територія знаходиться у Лісостеповій зоні, Середньо – Дніпровсько - Бугського природного округу, Фастівського району.
Господарство розташоване на відстані 3 км від транспортної магістралі Київ-Одеса, в 20 км від залізничної станції Васильків та 50 км від міста Київ.
Загальна земельна площа господарства становить 1147,9га, з них сільськогосподарські угіддя займають 1058га, а рілля – 936га.
Спеціалізується господарство на вирощуванні зернових та технічних культур, а також з виробництва м’яса і молока.
В своєму розпорядженні господарство має склади, гараж, майстерні, гуртожиток, житлові будинки, тваринницькі приміщення, дорогу з твердим покриттям та інші необхідні для господарства споруди.
В завдання ВП НУБiП Укpаїни “Агpономiчна дослiдна станцiя” входить:
- досягти високого piвня пpовeдeння наукових дослiджeнь та виpобничої пpактики студeнтiв;
- забeзпeчити обсяги виpобництва пpодукцiї вiдповiдно до ноpм i пpавил щодо її якостi та одepжати максималь ний прибуток, шляхом:
- пiдвищення вpожайності сiльськогосподаpських культуp за рахунок впpоваджeння пpогpeсивних iнтeнсивних тeхнологiй;
- збiльшення поголiв’я коpiв та пiдвищення їх продуктивності, забeзпeчивши вiдповiдний piвень годiвлi i утpимання;
- шиpокого викоpистання нових iнновацiйних пpодуктів для удосконалeння тeхнологiй i оpганiзацiй у pослинництвi i тваpинництвi;
- ствоpення умов для забeзпeчeння конкуpeнтоспpоможностi пiдпpиємства.
2.2 Ґрунтові умови господарства
Територія Агрономічної дослідної станції у своєму складі має кілька ґрунтових різновидностей, основною з яких є чорнозем типовий малогумусний, за гранулометричним складом крупнопилувато-середньо суглинковий. Ці ґрунти мають темний колір, що в совою чергу означає, що вони добре ґумусовані, оструктурені і мають значну глибину, також вони багаті на поживні елементи. Фізичні та механічні якості цих ґрунтів досить сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур. Більшість полів сівозміни, яка існує в господарстві, розміщені саме на цих ґрунтах.
Таблиця 2.1.
Фізико-хімічні показники чорнозему типового мало гумусного, ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція»
Глибина шару, горизонт, см
Гумус, %
РН вод не
РН сольове
Гідролітична кислотність, в мг-екв. на 100г ґрунту
Сума ввібраних основ мг-екв. на 100г ґрунту
Місткість вбирання, мг-екв. на 100г
грун- ту
Ступінь насичення основами, %
Рівноважна об’ємна маса, г/см3
Питома маса, г/см3
0-20
4,5
5,60
6,8
1,45
22,96
24,8
92,5
1,16
2,59
20-50
4,38
5,85
7,3
0,52
23,32
24,6
94,8
1,25
2,66
50-100
11,3
77,12
77,3
0,5
21,6
22,8
95,0
1,27
2,66
Вміст гумусу в орному шарі грунту на глибині 0-20см становить 4,5%, а на глибині 1м – 1,3%. Можна зробити висновок, що із збільшенням глибини вміст гумусу зменшується. рН водне та сольове при збільшенні глибини ґрунту зростає, тому рН водне становить від 5,6 до 7,12, а рН сольове знаходиться в межах від 6,8 до 7,3. Гідролітична кислотність у 100 гр. ґрунту на глибині до 20 см становить 1,45. Із збільшенням глибини також зменшується і сума ввібраних основ з 22,96 до 21,6 та місткість вбирання з 24,8 до 22.8. Тобто, сума основ зменшилась на 1, 36, а місткість вбирання – на 2мг-екв. на 100 гр грунту. Також змінюється на різних глибинах і ступінь насиченості основами, на глибині 0-20 він становить 92,5%, а на глибині 50-100 – 95%. Рівноважна обємна маса на різній глибині також не однакова, із збільшенням глибини збільшується і вона. А от питома маса грунту змінюється не дуже суттєво, так у шарі грунту 0-20см вона становить 2,59, а на глибині від 20 до 100 см вона не змінюється і становить 2,66.
Таблиця 2.2.
Агрохімічні показники чорнозему типового АДС НУБіПУ
Глибина шару, см
Вміст загального азоту, %
Мг на 100 г ґрунту
легкогідролізованого азоту за Тюріним
рухомого фосфору за Мачигіним
обмінного калію за Масловою
0-20
0,21
7,6
10,0
7,8
20-50
0,17
1,8
8,0
6,25
50-100
0,04
-
5,1
4,3
Якщо ж проаналізувати вище наведену таблицю, то можна зробити висновок, що за вмістом легкогідролізованого азоту грунти належать до малозабезпечених, рухомого фосфору – середнього і обмінного калію – до середньозабезпечених. У шарі грунту 0-20см міститься 0,21% загального азоту, 7,6 мг на 100г ґрунту легкогідролізованого азоту, 10,0 - рухомого фосфору, 7,8 - обмінного калію.
Таблиця 2.3.
Водно-фізичні властивості чорнозему типового, АДС НУБіПУ
Глибина горизонту,
См
Щільність г/см3
Загальна пористість, %
Максимальна молекулярна вологоємкість, %
Вологість в’янення, %
Повна вологоємність,
%
Польова вологоємність,
%
5-25
1,25
52
13,6
10,8
28,2
41,6
25-45
1,16
55
13,2
10,7
27,3
47,4
80-100
1,27
52
12,3
9,8
25,6
41,0
Підгрунтові води залягають на глибині 5 – 6 метрів. Такий важливий показник, як щільність грунту становить в середньому від 1,16 до 1,25 г/см². Загальна пористість у шарі до 30см становить 52%. Максимальна молекулярна вологоємкість зглибиною горизонту зменшується, так на глибині до 30см вона становить 13,6, а на глибині 1м 12,3. Так же само зменшується з глибиною і вологість в’янення: від 10,8 до 9,8, і повна вологоємність: від 28,2 до 25,6, а також і польова вологоємність: з 41, 6 до 41%. Це означає, що на різних глибинах горизонту показники суттєво відрізняються один від одного.
Отже, підсумовуючи, можна сказати, що в цілому даний тип грунту цілком сприятливий для вирощування сільськогосподарських культур, зокрема для пшениці озимої, яка найкраще росте на чорноземних ґрунтах. Але для покращення урожайності культур потрібно вносити органічні і мінеральні добрива. Якщо ж їх не вносити, то з кожним роком запас поживних речовин буде зменшуватися через винос поживних речовин з урожаєм. Також необхідно звернути увагу на систему обробітку і удобрення ґрунту. Поєднавши усі компоненти можна покращити родючість ґрунту.
2.3 Агрономічний аналіз кліматичних і погодних умов з оцінкою відповідності їх вимогам вирощуваних культур
Для того, щоб рослина нормально росла і розвивалася, їй потрібні необхідні для цього умови.
Агрономічна дослідна станція розміщена в Лісостеповій зоні України, яка розташована у помірно-континентальному кліматичному поясі. При такому розміщенні територія задовольняє вимоги культурних рослин до світла і тепла.
Середньорічна температура повітря складає 6,5 - 8° С. Мінімальною середня багаторічна температура найтеплішого місяця липня дорівнює 19 -20° С, а найхолоднішого січня – мінус 7° С. У квітні середньомісячна температура повітря становила 8,4 0С, але за останні роки температура підвищуєть майже аж до 100С. Це сприяє проведенню сівби у більш ранні строки і створює оптимальні умови для отримання дружніх сходів.
Середньорічне значення ФАР за вегетаційний період у зоні Лісостепу складає 1676 Мдж/м2. Цієї кількості цілком достатньо для формування високого врожаю сільськогосподарських культур.
Тривалість періоду з температурою вище +50С становить в середньому 210 – 215 днів, а з температурою вище +100С – 150 – 189 днів. Середня багаторічна норма суми активних температур понад +100С за вегетаційний сезон складає 3078. Початок перших осінніх приморозків припадає на 7 – 10 жовтня,а припинення останніх весняних – 14 – 21 квітня. Так як господарство розміщене у Лісостеповій зоні, тому зима тут м’яка. Середня багаторічна температура повітря у грудні становить мінус 30С, у січні – мінус 70С, лютому мінус 50С. Також бувають відлиги.
Отже, теплові ресурси є сприятливими, хоча в окремі роки можуть бути несприятливі коливання температури протягом вегетації культур.
Умови зволоження території також сприятливі для вирощування культурних рослин. За вегетаційний період тут в середньому випадає 330 - 370 мм опадів, а за рік в середньому – 562 мм.
Характерними для для цієї зони є літні зливи і грози, які найбільше спостерігаються у червні – липні. У деяких місцях з горбистим нерівним рельєфом зливи можуть змити поверхневий шар ґрунту і цим погіршити властивості ґрунту. Влітку у теплий період спостерігаються дні з невеликими та середньої інтенсивності посухами, яка призводить до того, що деякі із внесених добрив не мали можливості у повній мірі розкластися до сполук, які б рослини могли засвоїти. Тому, через нестачу опадів і зменшується урожай сільськогосподарських культур.
Порівняно з попередніми роками, у 2012 році січень, лютий, а також перша половина весни характеризувалася великою кількістю атмосферної вологи, яка значно переважала норму. За температурними умовами середина і кінець зими характеризувались різким зниженням температур. Відхилення від багаторічних показників складало в січні - лютому відповідно -0,7 та -7,5 0С. Таке зниження могло негативно вплинути на стан озимих, проте глибокий сніговий покрив забезпечив хороші умови для їх перезимівлі. Значні опади зимою та на початку весни забезпечили достатній запас вологи в грунті. Волога, а також сприятливий температурний режим початку вегетаційного сезону забезпечили добрий весняний старт сільськогосподарських культур (таб.2.4.). Таблиця 2. 4. Метеорологічні показники 2011 – 2012 року за даними метеослужби АДС НУБіП України
Показники
Місяці 2011 року
Місяці 2012 року
За
вегетацію
За рік
XI
XII
І
ІІ
ІІІ
IV
V
VI
VII
VIII
IX
X
Опади
Кількість
1,9
33,1
8,7
3,9
7,2
6,9
33,3
97,8
20,7
132,4
30,6
63,8
435,5
660,3
Середньо-багаторічна норма
36,3
41,2
27,5
35,9
27,2
30,5
41,4
63,7
63,3
56,9
43,9
35,6
335,3
503,4
Відхилення від багаторічної норми
-34,4
-8,1
61,2
18
20
26,4
-8,1
34,1
-42,6
75,5
-13,3
28,2
100,2
156,9
Середньомісячна температура повітря, 0С
Кількість
2,7
2,1
-4,6
-11,1
1,1
11,4
18,1
20,8
23,2
20,6
16,2
10,2
17,2
9,2
Середньо-багаторічна норма
3,6
–3,1
–3,9
–3,6
2
9,4
14,5
18,3
21,1
20
14,3
8,2
15,1
9,3
Відхилення від багаторічної норми
-0,9
5,2
-0,7
-7,5
-0,9
2
3,6
2,5
2,1
0,6
1,9
2
2,1
-0,1
12.05.2016 21:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора