Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут економіки і менеджменту
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра обліку та аналізу
Інформація про роботу
Рік:
2015
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Контроль і ревізія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНКА»
Інститут економіки і менеджменту
кафедра обліку та аналізу
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни «Контроль і ревізія»
Варіант - 29
ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………………
Теоретична частина………………………………………………………………
Нормативно-правове регулювання обліку і контролю запасів підприємства………………………………………………………………….
Завдання і джерела інформації при проведенні ревізії коштів……………
Перевірка розрахунку з підзвітними особами……………………………...
Тестові завдання……………………………………………………………...
Практична частина……………………………………………………………….
Висновки……………………………………………………………………….....
Список використаної літератури………………………………………………..
3
6
6
10
17
23
24
33
35
ВСТУП
Контроль та ревізія фінансово-господарської діяльності як на рівні підприємства, так і на рівні всіх галузей народного господарства відіграє дуже важливу роль у системі управління та регулювання економіки держави.
Основною метою написання контрольної є вивчення особливостей контролю запасів підприємства, при ревізії коштів, а також розрахунків з підзвітними особами. Виконання контрольної дозволяє краще вивчити теоретичні аспекти контролю та ревізії, а також дослідити та проаналізувати діюче законодавство і на його основі засвоїти принципи проведення ревізії запасів підприємства та джерел їх формування.
Основні завдання є вивчення з теоретичних основ організації контролю в Україні; визначення особливостей здійснення контролю, об’єктів обліку виробничо-господарської діяльності підприємств, установ, організацій.
У першому теоретичному питанні ревізію орендних операцій. Оскільки це питання є надзвичайно актуальним, в ньому слід описати основні завдання, джерела ревізвії, вказати якими законодавчо-нормативними документами регулюється.
Завдання і джерела інформації при проведенні ревізії грошових коштів наведено у другому питанні. Важливо дослідити, які основні порушення виникають при таких операціях і які санкції застосовують до винних осіб.
Зміст третього питання полягає у розкриті порядку здійснення ревізії щодо перевірки розрахунків з підзвітними особами.
Розділ 1. Теоретична частина
Нормативно-правове регулювання обліку і контролю запасів підприємства.
Основою господарської діяльності підприємств є матеріальні цінності: виробничі запаси, готова продукція, товари, тара, малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП) (рахунки класу 2 «Запаси»). Запаси відіграють важливу роль у діяльності будь-якого підприємства, адже щодня відбувається отримання матеріальних ресурсів, продаж готової продукції, їх рух між різними відділами на виробництві. Відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» запаси – це активи, які [8]:
утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
Ревізії на підприємствах здійснюються відповідно до Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993р. (із змінами та доповненнями).
Основними завданнями економічного контролю виробничих запасів є:
виявлення законності правильності та економічної доцільності їх придбання, оприбуткування, зберігання, витрачання і використання у процесі виконання виробничої програми;
контроль за станом зберігання матеріальних ресурсів виявлення їх наявності, встановлення нестач, лишків, з’ясування причин і винних осіб, які це допустили;
виявлення фактів не повного оприбуткування виробничих запасів, перевитрати сировини і матеріалів, псування матеріальних цінностей, втрати сільськогосподарської продукції на всіх стадіях виробничого процесу;
контроль обґрунтованості і дотримання норм витрачання палива, кормів, насіння, будівельних матеріалів та інших матеріальних ресурсів;
виявлення матеріальних цінностей, які не використовуються; зайвих, непотрібних підприємству і не придатних для використання майна, сировини й матеріалів із визначенням суми заподіяного збитку та винних осіб;
перевірка стану обліку і внутрішнього контролю, достовірності інформації про наявність активів;
перевірка дотримання вимог П(С)БО 9 «Запаси» [4].
При проведенні ревізії ревізор має керуватися законодавчими та нормативно-правовими актами, які регулюють відносини між покупцями та постачальниками, системи постачання, приймання та відпуску матеріалів. Це дасть можливість перевірити систему нормативно-правового забезпечення, тобто обґрунтувати перевірку дотримання на підприємстві законності операцій з товарно-матеріальними цінностями [10, с. 93 ].
Під час ревізії операцій з товарно-матеріальними цінностями (ТМЦ) основними є два способи - фактичний і документальний, якими перевіряють систему розрахунково-аналітичних, документальних прийомів контролю та процедур узагальнення й реалізації його матеріалів. Тому важливо правильно використати процедури, пов'язані з інвентаризацією товарно-матеріальних цінностей і розрахунків з постачальниками та перевірки документального обгрунтування операцій щодо надходження, використання та іншого вибуття матеріальних цінностей. Джерелами інформації для ревізії операцій з товарно-матеріальними цінностями є [2]:
- законодавчі і нормативні акти про постачання ТМЦ, їх зберігання, надходження, вибуття;
- нормативно-правові акти з ведення обліку, інвентаризації ТМЦ та матеріальної відповідальності;
- відомості інвентаризації ТМЦ та її результатів, реєстри аналітичного та синтетичного обліку;
- розрахунково-нормативна документація зі зберігання, реалізації, випуску та використання ТМЦ
- комерційні угоди, договори постачання, первинна документація з обліку договорів про повну чи часткову матеріальну відповідальність;
- звітність про зберігання, реалізацію, використання та списання ТМЦ.
Провівши аналіз наведених джерел, можна виділити наступні етапи контролю та ревізії матеріально-виробничих запасів [7, с.154]:
1. Перевірка наявності та стану збереження запасів: інвентаризація; перевірка складського господарства і забезпечення збереження запасів.
2. Перевірка надходження запасів: перевірка формування первісної вартості запасів; перевірка правильності оцінки виробничих запасів в обліку; перевірка прибуткових документів; перевірка правильності відображення запасів на рахунках бухгалтерського обліку.
3. Перевірка вибуття запасів: перевірка видаткових документів; оцінка методу вибуття запасів; перевірка правильності віднесення запасів на витрати підприємства.
4. Перевірка регістрів аналітичного обліку запасів: перевірка даних регістрів з руху запасів з даними Головної книги; перевірка фінансової звітності в частині відображення в ній матеріально-виробничих запасів.
При ревізії матеріально-виробничих запасів використовують прийоми документального та фактичного контролю, узагальнення та реалізації результатів контролю.
Основними джерелами інформації для контролю та ревізії запасів є накладні, рахунки-фактури, картки складського обліку, прибуткові ордери, накладні-вимоги на відпуск, лімітно-забірні карти, відомості аналітичного обліку запасів, звіти матеріально-відповідальних осіб,головна книга, відомості руху запасів, журнали №3,5,6,баланс (ф.№1), примітки до річної фінансової звітності (ф.№5) [7, с.153].
Фактична і документальна перевірка операцій з матеріально-виробничими запасами включають у себе систему органолептичних (інвентаризація, вибіркове та суцільне спостереження; контрольні заміри робіт; хіміко-технологічний контроль; експертиза; службове розслідування; експеримент), розрахунково-аналітичних (економічний аналіз; статистичні розрахунки; економіко-математичні методи), документальних прийомів контролю, таких як інформаційне моделювання, нормативно-правове регулювання, дослідження документів (за суттю та змістом; зустрічна перевірка; взаємний контроль операцій і документів; аналітична і логічна перевірка), групування недоліків (хронологічне, систематизоване, хронологічно-систематизоване) та процедур узагальнення і реалізації його матеріалів (документування результатів проміжного контролю, аналітичне групування, нормативно-юридичне обґрунтування, систематизоване групування недоліків в акті ревізії, прийняття рішень за результатами ревізії, контроль за виконанням прийнятих рішень).
Особливе значення під ревізії має правильне використання ревізором процедур, пов’язаних з інвентаризацією матеріально-виробничих запасів і розрахунків із постачальниками та перевірка документального обґрунтування операцій щодо надходження, використання та іншого вибуття матеріальних цінностей. Ревізію операцій із матеріально-виробничими запасами потрібно розпочинати з їх інвентаризації та обстеження складського зберігання матеріалів. Під час ревізії операцій з запасами, їх рухом і зберіганням важливе значення має також правильне застосування документальних методичних прийомів і способів, що потребує обґрунтованої документальної перевірки цих операцій [2].
При інвентаризації ТМЦ слід пам’ятати, що згідно П(С)БО 9 [8], запаси визнаються активом, якщо існує ймовірність отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з їх використанням та якщо їх вартість може бути достовірно визначена. Якщо ТМЦ не відповідають цим критеріям, їх не можна відображати у фінансовій звітності у складі активів. Після проведення інвентаризації вони підлягають списанню. ТМЦ є оборотними активами, їх кількість, вартість та склад на підприємстві часто змінюються, тому їх обліку необхідно приділяти особливу увагу, а інвентаризацію проводити досить ретельно.
З метою документування розкрадання товарів слід проаналізувати такі документи: договір постачання, акти приймання, товарно-транспортні накладні, рахунок-фактуру, рахунок, платіжну-вимогу, виписки банку, товарний звіт, товарну книгу, тощо.
Зіставляються також записи за кредитом рахунка 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та за дебетом рахунків 2 класу. Зокрема, також з’ясовують:
1. наявність рахунків постачальників, які підтверджують суму, віднесену на цей рахунок;
чи не числяться на вказаному рахунку товари, які тривалий час перебувають у дорозі (понад встановлений термін пробігу). Які заходи вжито для розшуку цих товарів;
чи немає на цьому рахунку претензійних сум щодо розрахунків з постачальниками або нестачі товарів.
Під час ревізії операцій з товарно-матеріальними цінностями перевіряють у такій послідовності [2]:
- наявність та умови зберігання ТМЦ;
- операції, пов'язані з надходженням ТМЦ;
- оцінювання та оприбуткування ТМЦ;
- операції, пов'язані з вибуттям ТМЦ;
- використання сировини та матеріалів на виробництві;
- облік операцій, пов'язаних з рухом ТМЦ (внутрішні переміщення, передавання у виробництво, реалізація, списання);
- товарні запаси;
- тара;
- правильність відображення у бухгалтерському обліку операцій з товарно-матеріальними цінностями.
Як бачимо, перевірка доцільності формування запасів матеріальних цінностей є одним з найбільш пріоритетних напрямів контролю. Це можна пояснити тим, що запаси визнаються активами, якщо існує ймовірність того, що підприємство матиме у майбутньому економічні вигоди від їх використання і їхня вартість може бути вірогідно визначена. Тому вартісну оцінку запасів ревізор має ретельно перевіряти.
Особливу увагу потрібно приділити контролю належного оформлення прибуткових і складських документів, списанню матеріалів і сировини. Перевірка взаємозалежного документообігу про надходження і рух матеріалів та їх списання дає змогу оцінити рівень організації обліку на підприємстві, поточного контролю, обґрунтованість, повноту і своєчасність оприбуткування та вибуття матеріальних цінностей [9].
59. Завдання і джерела інформації при проведенні ревізії коштів.
Підприємства незалежно від форм власності і виду діяльності здійснюють ревізію касових операцій згідно з діючим Порядком ведення касових операцій у національній валюті, затвердженим Правлінням Національного банку України №72 від 15 березня 2001р. Вимоги цього Положення поширюються на юридичних осіб (крім установ банків і підприємств поштового зв'язку) незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на їхні відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність (підприємства), а також на зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи, які здійснюють операції з готівкою в національній валюті, та є обов'язковими для виконання ними [6].
Всі державні, кооперативні, орендні, акціонерні, колективні, спільні, громадські підприємства, організації не залежно від форми власності і виду діяльності, а також фізичні особи, які є підприємцями і мають розрахунковий рахунок в банку зобов'язані зберігати свої кошти в установах банку.
Готівку можна одержувати з власних рахунків в банках в межах наявних на них коштах на ті цілі, які визначені в грошовому чеку без подання обґрунтовуючих документів і розрахунків. Підприємства та індивідуальні підприємці можуть здійснювати розрахунки між собою, а також із фізичними особами, як в готівковій, так і в безготівковій формі.
Розрахунки готівкою підприємства всіх форм власності, а також індивідуальні підприємці мають проводити з оформленням податкових накладних, прибуткових, видаткових касових ордерів, касового чи товарного чеку, квитанції, договору купівлі-продажу товару, актів закупівлі, виконання робіт або інших документів, що засвідчують факт купівлі товару, виконання робіт [7].
Для ведення касових операції призначається матеріально-відповідальна особа - касир. Підприємства можуть мати в касі готівку в межах ліміту залишку готівки в касі на кінець робочого дня, встановленого банком щорічно протягом І кварталу поточного року. Сума встановленого ліміту може бути переглянута у разі звернення клієнта і подання ним заявки-розрахунку. У випадку обґрунтованості попередньо встановлений ліміт переглядається. Сума встановленого ліміту залежить від специфіки роботи підприємства, відстані до установи банку, розміру касових оборотів, встановлених строків і порядку здавання касової виручки (надходжень) та графіка заїзду інкасаторів [1, С. 65].
Основними завданнями ревізії каси і касових операцій є перевірка [9]:
1) забезпечення умов збереження готівки і інших цінностей в касі та при їх доставці з банку;
2) дотримання встановленого порядку збереження чекових книжок, а також отримання по них готівки;
3) дотримання правил документального оформлення операцій по руху готівки;
4) дотримання ліміту готівки в касі, умов видачі на поточні потреби та на інші цілі;
5) своєчасність та повнота оприбуткування одержаної готівки з банку від інших осіб;
6) дотримання касової дисципліни при проведенні касових операцій;
7) стан обліку касових операцій, ведення касової книги, книг аналітичного обліку інших цінностей, які зберігаються в касі;
8) дотримання строків проведення раптових ревізій та інвентаризації каси.
Перевірка кас та касових операцій – одна із найвідповідальніших ділянок. Перевірка операцій з наявними коштами виконується суцільним способом і розбивається, як правило, на два етапи. Спочатку проводять раптову ревізію каси. Потім перевіряють дотримання Порядку ведення касових операцій, відтак здійснюють суцільну документальну ревізію щодо оприбуткування й видачі грошей із каси; далі переходять до зустрічної перевірки операцій на рахунку 30 «Каса», рахунків, які з ним кореспондують: 28 «Товари», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти», 37 «Розрахунки з різними дебіторами», 66 «Розрахунки з оплати праці», 68 «Розрахунки за іншими операціями» тощо. Тільки після цього розпочинають документальну ревізію коштів у дорозі [1, с.65].
До джерел контролю ревізії каси належать:
1) первинні документи: готівка; бланки строгої звітності; марки, талони на харчування; прибуткові касові ордери ПКО-1 та видаткові касові ордери ВКО-2; журнал-ордер № 1, відомість № 1.1, відомість № 1.2; виписки банку, корінці чеків, квитанції оголошень на внесок готівкою; платіжні й розрахунково-платіжні відомості; заяви на видачу грошей; розпорядницькі документи (накази); рахунки до оплати; договірна документація; прихідні і складські документи; податкові накладні; акти закупівлі, акти ви-конання робіт (надання послуг);
2) облікові реєстри: касові книги; журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів, відомостей; звіти касира; меморіальні ордери; обліковий реєстр позабалансового рахунку 08 «Бланки суворого обліку»; книга «Журнал-головна»;
3) звітні документи: баланс установи; звіти установи; книга обліку розрахункових операцій; розрахункова книжка. [2, с. 110-111]
Перевірку касової дисципліни на підприємствах згідно з Положен ням (глава 5) покладено па контролюючі органи України, які визначають періодичність проведення перевірок та термін їх здійснень. Джерелами ревізії можуть бути [6]:
1) первинні документи:
- прибуткові і видаткові касові ордери;
- квитанції на внесок готівки до банку або на оплату послуг інших організацій;
- корінці чекової книжки;
- розрахунко-платіжні відомості на виплату заробітної плати, відпуск-
них, матеріальних допомог, компенсацій, відрядних, стипендій та інших виплат;
- трудові угоди па виконання і оплату певних робіт;
- акти інвентаризації готівки в касі;
- чеки, рахунки на придбання матеріальних цінностей готівкою та накладні на отримання цінностей і надання послуг;
- договір про матеріальну відповідальність;
2) облікові регістри:
- журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів;
- касові книги;
- звіти касира;
- журпал-ордери і відомості журнально-ордерної форми обліку за рахунками обліку грошових коштів;
- облікові записи на позабалансовому рахунку 08 «Бланки суворого обліку»;
- Головна книга;
3) звітні документи:
- книга обліку розрахункових операцій;
- розрахункова книжка, баланс підприємства (установи).
Перевірка дотримання установленого порядку ведення операцій з готівкою здійснюється згідно з Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затвердженою Правлінням Національного банку України від 19.02.2001 р. №69.
При цьому періодичність перевірок та строк, протягом якого вони здійснюються, визначають безпосередньо контролюючі органи (у бюджетних установах визначають фінансові органи). Такі перевірки здійснюються за певний період – квартал, півріччя, рік (але не менше ніж за три місяці). За результатами перевірки, у разі виявлення порушень, складають акт перевірки дотримання порядку ведення операцій з готівкою у трьох примірниках, підписаний контролюючим, керівником та головним бухгалтером підприємства. Перший примірник надсилається органам податкової служби за місцем державної реєстрації підприємства (підприємця) для вжиття заходів, передбачених чинним законодавством; другий – передається безпосередньо відповідному підприємству; третій – залишається в документах контролюючого органу.
Якщо порушень не виявлено, то складається довідка, яка підписується контролюючим, керівником і головним бухгалтером підприємства. Результати перевірки розглядаються керівником підприємства у триденний термін після її закінчення [6].
Порядок ведення касових операцій в установах банків, які здійснюють касове обслуговування клієнтів, встановлений Інструкцією № 1 Національного банку України «З організації емісійно-касової роботи в установах банків України», затвердженою постановою Правління Національного банку України від 07.07.1994 р. №129. Підприємства та індивідуальні підприємці мають право здійснювати розрахунки між собою і з фізичними особами (громадянами) як у готівковій, так і в безготівковій формі. Проте сума платежу готівкою одного підприємства (індивідуального підприємця) іншому підприємству чи підприємцю не може перевищувати 3 тис. грн. протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Якщо платежі підприємства (підприємця) іншому підприємству (підприємцю) здійснюються на суму понад граничну (3 тис. грн.), то розрахунки ведуться тільки в безготівковому порядку [4 ].
Порядок установлення ліміту каси регулюється Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 №69. При цьому підприємства можуть зберігати у своїй касі готівку в межах лімітів залишку готівки в касі на кінець робочого дня, що встановлюються їм установою банку щорічно протягом першого кварталу (до встановлення ліміту каси на поточний рік і одержання його клієнтом продовжує діяти ліміт попереднього року). Ліміт залишку готівки в касі для кожного підприємства встановлюють комерційні банки з урахуванням специфіки роботи підприємства, його віддаленості від установи банку, розміру касових оборотів, встановлених строків здавання касової виручки й графіка заїзду інкасаторів.
Предметом контролю операцій з грошовими коштами, іншими активами та стану розрахунків є господарські процеси та операції, пов’язаних грошових коштів та інших активів, а також відносини, що виникають при цьому на підприємстві та за його межами.
Під час ревізії касових операцій залишок на початок звітного періоду слід порівняти з залишком попереднього звіту, у журналі № 1 з рахунка 30 "Каса", Головній книзі й балансі.
Залишок на кінець звітного періоду аналогічно порівнюється з залишком, виведеним у наступному звіті касира, журналі № 1, Головній книзі. Проти кожного звіреного запису (щодо номера доку мента, дати, змісту операції, суми) ставиться відмітка.
У кожному звіті касира слід перевірити дотримання порядкової нумерації прибуткових і видаткових касових документів, їх дати, відповідність нумерації тому періоду, за який складено звіт, з'ясувати, чи нема підчисток дат (можна вилучити з архіву квитанцію на здачу виторгу в банк, на пошту, документи на оплату робіт за навантажен ня, розвантаження, ремонт тощо).
Вилученню не підлягають документи пожовтілі, вицвілі, пом'яті, з проколами від підшивки, обрізані, з іншим почерком, чорнилами, з підробленими підписами, довідками, цифрами [5].
У разі неможливості встановити фальшивку ревізор на основі письмового розпорядження судово-слідчих органів, які мають на те право, знімає копії з сумнівних документів, оригінали вилучає відпов ідно до акта і направляє прокурору для розгляду питання про мож ливість провести криміналістичну експертизу.
При виявленні таких документів не слід одразу ставити до відо ма касира, тому що вони можуть бути прикладені й до інших звітів, і особи, які допустили зловживання, можуть вжити запобіжних за ходів (знищити такі документи або регістри, підпалити, узгодити з співучасниками лінію поведінки під час розслідування зловживань, вдатися до приховування майна). У таких випадках необхідно дове сти ревізію до кінця і лише після завершення одночасно вилучити всі документи і зажадати пояснень від посадових осіб. Однак у таких
випадках необхідно заздалегідь попередити органи прокуратури або внутрішніх справ.
Якщо під час перевірки звітів касира й прикладе них до них документів розходжень не виявлено, то проти рядка, у якому записаний касовий ордер, ревізор ставить відмітку ("V"). І, навпаки, якщо встановлено розбіжності, ревізор фіксує пору шення в журналі ревізії або відомості порушень і з'ясовує причини, встановлює винних осіб [1, с. 165].
89. Перевірка розрахунку з підзвітними особами.
Ревізія розрахунків із підзвітними особами включає контроль операцій за витрачанням коштів на операційні і господарські потреби, на службові відрядження працівників [3].
При цьому потрібно керуватися відповідними нормативними документами, дотримання яких у процесі ревізії перевіряється за даними аналітичного і синтетичного обліку за рахунком 372 «Розрахунки з підзвітними особами», головної книги і балансу. Спочатку перевіряється достовірність даних у реєстрах бухгалтерського обліку і звітності на початок і кінець періоду, що ревізується. Потім ревізією перевіряється дотримання правил витрачання коштів на операційні і господарські потреби (оплат послуг і робіт, придбання канцелярських приладів, проїзних квитків, дрібного господарського інвентарю тощо). Перевіряється також, чи не було випадків видачі в підзвіт грошей без подання звіту про раніше отримані кошти. Перевіряючи авансові звіти, ревізор з’ясовує дійсну потребу в коштах на операційні і господарські витрати, порівнює її з фактично виданими грошима підзвітним особам.
Контроль використання грошей, виданих підзвіт передбачає перевірку наступних питань:
1. чи існувала дійсна потреба використовувати готівку на оплату робіт, послуг чи придбання запасів;
2. чи оприбутковано і відображено в обліку придбані підзвітною особою цінності;
3. чи не завищені ціни придбаних товарів, чи дотримано встановлені обмеження закупки для 1 продавця протягом 1 дня за 1 авансовим звітом;
4. чи своєчасно здано невикористані кошти до каси (не пізніше 1 робочого дня).
Встановлюється відповідність авансових звітів вимогам Положення про документальне забезпечення бухгалтерських записів у бухгалтерському обліку, затверджене Міністерством фінансів України 24 травня 1995 р. № 88 в частині їх оформлення, достовірності даних, що в них відображені. Ревізія проводиться з використанням методів аналітичної і логічної перевірки підстав і розцінок для оплати послуг і робіт, виконаних приватними особами, утримання з них податків. При необхідності ревізор, застосовуючи методичні прийоми слідчо-юридичного обґрунтування, відбирає пояснення від одержувача коштів, вилучає в установленому порядку документи, додані до авансового звіту [2].
Джерелами ревізії операцій із підзвітними сумами є авансові звіти та додані до них виправні документи: накази, рахунки, чеки, акти, посвідчення тощо, а також субрахунок 372 «Розрахунки з підзвітними особами», книги «Журнал-головна» та відповідні меморіальні ордери. Документи при ревізії розрахунків з підзвітними особами вивчають на предмет наявності фактів.
Невід’ємною частиною ревізії підзвітних сум є перевірка витрат коштів на службові відрядження, які повинні здійснюватися згідно з відповідною постановою Уряду «Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України і за кордон».
Ця перевірка починається з визначення на підставі наказів і позначок у посвідченнях заданих і фактичних термінів відрядження:
– у межах України – до 30 календарних днів;
– за кордон – 60 календарних днів.
Таким чином визначають правильність оплати добових. Перевіряючи оплату проїзду, а також проживання в готелі, керуються вимогами законодавства, що оплата проводиться в розмірі фактичних видатків, але тільки за поданням підтвердних документів і у межах встановлених граничних сум витрат [4].
За наявності таких документів відшкодовуються витрати:
на побутові послуги, що надаються в готелях (прання, чищення), але не більш як 10% норм добових для країни, куди відряджається працівник;
бронювання місця в готелях у розмірах не більше як 50% вартості місця на добу;
за користування постільними речами в поїзді;
комісійні в разі обміну валюти.
Щоб уникнути зловживань у використанні готівки на закупівлю товарно-матеріальних цінностей, не рекомендується матеріально відповідальним особам, які безпосередньо займаються оприбуткуванням і реалізацією товарно-матеріальних цінностей, купувати їх за готівку.
Перевіряючи авансові звіти із використання підзвітних сум на господарські витрати, ревізор має визначити законність і доцільність таких витрат.
Інколи до авансових звітів додають фіктивні рахунки, копії чеків та інших документів.
Як свідчить практика ревізійної роботи, досить часто трапляються випадки, коли за рахунок підзвітних сум здійснюється закупівля запасних частин, лакофарбових та інших товарно-матеріальних цінностей із корисливою метою [2].
Ревізія розрахунків із підзвітними особами має за мету встановити цільове використання підзвітних сум і виявити незаконні і господарськонедоцільні витрати.
Підставою для перевірки розрахунків із підзвітними особами є накази і розпорядження, авансові звіти із прикладеними документами, записи по рахунку 372. Ревізію розрахунків з підзвітними особами починають із перевірки змісту касових операцій і операцій по рахунках в банку. Співставляючи дані аналітичного обліку по рахунку 372 з даними по касі визначають як дотримувався порядок видачі сум на операційні і господарські витрати. Одночасно перевіряють:
1) наявність випадків видачі авансу особам, які своєчасно не розрахувалися за попередній аванс;
2) випадки порушення строків закриття розрахунків по кожному авансу зокрема;
3) випадки видачі авансу до погашення заборгованості по попередньому;
4) передачі сум авансу однією підзвітною особою іншій;
5) своєчасності представлення авансових звітів.
Перевіряючи авансові звіти по використанню підзвітних сум на операційні і господарські витрати потрібно визначити законність і доцільність таких витрат. Детально вивчити документи, які додані до звітів по оплаті готівкою вантажно-розвантажувальних робіт, послуг, придбання ТМЦ. Особливої уваги вимагає перевірка достовірності пред’явлених підзвітною особою таких документів, як касові чеки торгових підприємств за придбані у них товари, рахунки дрібнооптових баз і копії прибуткових документів на здачу придбаних матеріальних цінностей [5].
Джерелами ревізії розрахунків із підзвітними особами по відрядженнях є накази, розпорядження керівника підприємства, посвідчення на відрядження, дані по виданих грошових авансах, письмові пояснення результатів відрядження, авансові звіти з додатками, записи по рахунках 30, 31, 372 .
Працівнику видаються кошти як в національній валюті країни, куди скеровується працівник так і у вільноконвертованій валюті у вигляді авансу на поточні потреби згідно з нормами у розмірах обумовлених їх реальними потребами в країні перебування [6].
Досить важливу ділянку економічної роботи підприємства становлять розрахункові і кредитні операції, від своєчасності і правильності проведення яких залежить виконання планів реалізації продукції і прибутку, прискорення оборотності коштів, мобілізації коштів і спрямування їх на покриття виробничих та інших затрат. Підприємства систематично ведуть розрахунки з постачальниками, покупцями, кредиторами, а також операції з отримання, використання та погашення кредитів. Вся ця діяльність і є об'єктом комплексної ревізії.
Основні завдання ревізії розрахункових і кредитних операцій це: дотримання чинних положень про оплату витрат на відрядження, по виплаті компенсації при переході на роботу в іншу організацію, витрачання грошей на операційні і господарські витрати; законність здійснення операцій по розрахунках з дебіторами і кредиторами, виконання завдань із зниження дебіторської і кредиторської заборгованості, обґрунтованості їх списання; повнота і своєчасність пред'явлення претензій за порушення договірних зобов'язань, виявлення матеріальних втрат і обґрунтованості їх списання; обґрунтованість одержання, правильного використання і своєчасності погашення кредитів банку; дотримання встановлених правил інвентаризації розрахунків [2].
Основними джерелами ревізії розрахункових операцій можуть бути: завдання із зниження дебіторської і кредиторської заборгованості; заявки на виділення лімітів кредитування; первинні документи з оформлення розрахункових операцій; матеріали інвентаризації; розрахункові відомості; облікові реєстри по рахунках № 36,37, 63,67, 68; Головна книга, Баланс.
Перевірка розрахунків із підзвітними особами має на меті встановити цільове використання підзвітних сум і виявити незаконні господарські недоцільні витрати. Підставою для перевірки розрахунків із підзвітними особами є накази і розпорядження, авансові звіти із прикладеними документами, записи по рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами». Ревізію розрахунків з підзвітними особами починають із перевірки змісту касових операцій і операцій по рахунках в банку. Зіставляючи дані аналітичного обліку по рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» з даними по касі, визначають, як дотримувався порядок видачі сум на операційні і господарські витрати. При ревізії розрахунків одночасно перевіряють: наявність випадків видачі авансу особам, які своєчасно не розрахувалися за попередній аванс; випадки порушення строків закриття розрахунків по кожному авансу зокрема; випадки видачі авансу до погашення заборгованості по попередньому; передачу сум авансу однією підзвітною особою іншій; своєчасність подання авансових звітів [1].
Ревізуючи авансові звіти із використання підзвітних сум на операційні і господарські витрати, потрібно визначити законність і доцільність таких витрат: детально вивчити документи, які додані до звітів по оплаті готівкою вантажно-розвантажувальних робіт, послуг, придбання ТМЦ. Особливої уваги вимагає перевірка достовірності таких пред'явлених підзвітною особою документів, як касові чеки торгових підприємств за придбані у них товари, рахунки дрібнооптових баз і копії прибуткових документів на здачу придбаних матеріальних цінностей. Джерелами ревізії розрахунків із підзвітними особами по відрядженнях є накази, розпорядження керівника підприємства, посвідчення на відрядження, дані по виданих грошових авансах, письмові пояснення результатів відрядження, авансові звіти з додатками, записи по рахунках ЗО «Касса», 31 «Рахунки в банках», 372 «Розрахунки з підзвітними особами» [3].
Отже, проведення даної ревізії є встановлення правильності видачі готівки під звіт, цільового використання коштів, та своєчасності повернення невикористаних підзвітних сум. З‘ясування чи не було випадків видачі авансів при наявності заборгованості по раніше одержаних сумах, або видачі таких авансів особам, які не є працівниками підприємства, а також чи не видавались аванси в розмірах, які значно перевищують встановлену норму. Окрім цього перевіряють правильність оформлення авансових звітів і прикладених до них документів та своєчасність подання їх у бухгалтерію підприємства, стан обліку розрахунків з підзвітними особами.
Тестові завдання
29. Ревізор встановлює стан платіжної дисципліни на підприємстві, перевіряючи платіжні доручення, що використовуються при:
а) перерахуванні сум постачальникам, підрядчикам і іншим кредиторам;
б) одержанні грошей у касу;
в) виплаті заробітної плати.
Ревізія операцій на рахунках в банку починається з перевірки:
а) наявності виписок банку за поточним рахунком і відповідності зазначених у них показників даним бухгалтерського обліку;
б) наявності первинних документів з обліку грошових коштів в касі підприємства;
в) документів про створення та відкриття поточного розрахункового рахунку в банку з підприємством.
59. Первісна вартість основного засобу за винятком його ліквідаційної вартості — це:
а) переоцінена вартість;
б) амортизаційна вартість;
в) ліквідаційна вартість.
Переоцінка об’єкту основних засобів здійснюється, якщо:
а) залишкова вартість об’єкта основних засобів відрізняється від справедливої вартості на дату балансу більш як на 10%;
б) рівень інфляції за поточний період становить більше 10%;
в) залишкова вартість об’єкта основних засобів відрізняється від справедливої вартості на дату балансу не більш як на 10%.
89. Який розмір штрафу може накладатися при виявленні нестачі (надлишку) та приховуванні запасів на матеріально-відповідальну особу:
а) 1–5% від вартості цінностей, які зберігаються на опломбованих складах;
б) 3–5% від вартості цінностей, які зберігаються на опломбованих складах;
в) 10–15% від вартості цінностей, які зберігаються на опломбованих складах.
Розділ 2. Практична частина
Задача 29. Ревізія каси.
На підставі Наказу № 34 від 05.11.201 __р. та направлення на проведення ревізії №77 від 06.11.20__ р. Державною фінансовою інспекцією України необхідно провести ревізію на ДП «МайстерАвтоДор». Відповідно до Наказу №305 сформовано інвентаризаційну комісію у складі:
Голова комісій: головний ревізор Іваненко Р.О.
Члени комісії: старший ревізор Гнатів В.Р.
ревізор Бакальськй В.О.
Ревізійною групою станом на 06.11.201__р. було проведено інвентаризацію каси у присутності касира Шиленка А.І. На звернення ревізійної групи були призупинені операції по касі. Результати проведеної інвентаризації каси наведено у табл.
Таблиця 1
Результати інвентаризації каси ДП «МайстерАвтоДор»
№ п/п
Показники
Сума, грн.
1
Готівка в касі
800
2
Поштові марки
-
3
Картки на проїзд у транспорті
1500
4
Разом
?
Ліміт каси ДП «МайстерАвтоДор» становить 1000 грн.
На основі первинних документів та регістрів обліку проведено документальну перевірку касових операцій.
За результатами перевірки були встановлено, що останній звіт касира складено 03.11.201__ р. Також в результаті документальної перевірки первинних документів було встановлено що:
4 листопада 201 р.__:
за чеком №345 з банку «Приватбанк» в касу отримано грошові кошти на відрядження в сумі 1700 грн.
за чеком №346 з банку «Приватбанк» в касу отримано грошові кошти на виплату заробітної плати у сумі 11000 грн.
за видатковим касовим ордером №455 видано з каси Сидорчуку М.З. на відрядження кошти в сумі 1700 грн.
за платіжною відомістю №23 видано з каси заробітну плату у сумі 2000 грн.
5 листопада 201 __р.:
за прибутковим касовим ордером №555 від ТзОВ «Вітек» в касу надійшла виручка від реалізації у сумі 50000 грн.
за прибутковим касовим ордером № 555 підзвітною особою Сидорчук М.З. в касу повернуто грошові кошти у сумі 350 грн.
платіжною відомістю №24 видано з каси заробітну плату у сумі 6000 грн.
за видатковим касовим ордером № 456 з каси передано грошові кошти в банк «Приватбанк» у сумі 50000 грн.
Зобов’язання касира про матеріальну відповідальність не оформлено.
Необхідно:
- оформити договір про повну матеріальну відповідальність касира;
- скласти акт інвентаризації наявності грошових коштів, цінностей;
- скласти акт про перевірку дотримання порядку ведення операцій з готівкою.
- визначити штрафні санкції за порушення касової дисципліни.
ДОГОВІР
про повну індивідуальну матеріальну відповідальність касира
м. Львів 06 листопада 2015 р.
ДП
23.05.2016 17:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора