Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут економіки і менеджменту
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Кафедра обліку та аналізу
Інформація про роботу
Рік:
2014
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Історія обліку аналізу та аудиту
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНКА»
Інститут економіки і менеджменту
кафедра обліку та аналізу
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни «Історія обліку, аналізу та аудиту»
Варіант - 29
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………………….3
Теоретичні завдання…………………………………………………………..………..4
1. Становлення національної системи бухгалтерського обліку в Україні………….4
2. Євген Шмаленбач (Eugen Schmalenbach. Dynamische Bilanz), автор динамічної балансової теорії ……………………………………………………………………….8
Тестові питання…………………………………………..............................................14
Висновки……………………………………………………………………………….17
Список використаної літератури……………………………………………………..18
ВСТУП
Метою даної контрольної роботи є поглиблення знань та опрацювання відповідних джерел щодо історії обліку, аналізу та аудиту. У цій роботі розглядаються питання, які стосуються становлення національної системи бухгалтерського обліку в Україні, а також балансова теорія автором якої є Шмаленбах.
Виникнення і розвиток бухгалтерського обліку є невід’ємною складовою частиною всього суспільства. Сучасна наука не дала однозначної відповіді, який момент слід вважати виникненням бухгалтерського обліку. В багатьох випадках це пояснюється недостатньою кількістю джерел, що збереглися, - облікових документів, які використовувалися нашими попередниками.
Широке розповсюдження правильної, наукової бухгалтерії природно викликає необхідність у висвітленні історії її виникнення і розповсюдження по всьому світу.
Для того, щоб зрозуміти та збагнути всю сутність бухгалтерії, необхідно вивчити її історію. За допомогою історії є можливість проникнути в економічне життя минулих століть. Господарські явища, правові відносини, рух цінностей, які належать підприємству, відображають за допомогою слів та цифр – бухгалтерських записів. Бухгалтерія, таким чином, є дзеркалом, яке відбиває частину явищ культурного розвитку народів світу.
Теоретичні завдання
1. Становлення національної системи бухгалтерського обліку в Україні
Коріння розвитку бухгалтерського обліку в Україні тісно пов’язані й переплітаються з його розвитком у державах, до складу яких входили українські землі. Оскільки територія України входила свого часу до складу Російської держави, то і розвиток науки про облік на цих землях наклав свій відбиток. Аналогічний процес відбувався і на Західній Україні, яка перебувала у складі Польщі і пізніше Австрії (Австро-Угорщини). Отже, для глибшого дослідження розвитку обліку в Україні необхідно вивчати практику його ведення як на східних, так і на західних теренах. Враховуючи різницю у рівнях розвитку промисловості Австрії та Росії, слід відзначити більш прогресивний розвиток бухгалтерського обліку на західноукраїнських землях.
Вивчення розвитку бухгалтерського обліку доцільно розпочати із поділу даного проміжку часу на періоди, для яких будуть характерними більш-менш усталені умови розвитку економіки в межах однієї державної структури. У першій половині ХХ ст. доцільно виділити два основних періоди: І період (від 1900 року до початку першої світової війни); ІІ період (від 1920 року до початку другої світової війни) [1].
Вагомий вклад у розвиток української версії бухгалтерського обліку внесло товариство «Просвіта», яке пропагувало, зокрема, впровадження української мови у діловодстві та ведення різного виду документів поміж іншими національними атрибутами.
Особлива роль у розвитку бухгалтерського обліку на західноукраїнських землях належить Ревізійному Союзу Українських Кооперативів (РСУК). Дану структуру було створено у 1904р. у Львові після прийняття закону про обов’язкову ревізію для кооперативних спілок. Після І св. Війни, у ІІ-му періоді розвитку бухгалтерського обліку роль РСУК значно зросла, який відновив свою діяльність у 1921р. Друкованими органами РСУК стає тижневик «Господарсько-кооперативний часопис» і місячник «Кооперативна Республіка».
На початку 90-х років ХХ ст.. в Україні відбулися серйозні перетворення в економіко-правовому забезпеченні підприємницької діяльності, реформування власності та перехід до ринкової економіки. Вперше Україна самостійно здійснила формування цілісної національної системи бухгалтерського обліку.
У зв’язку із цими перетвореннями бухгалтерський облік об’єктивно знаходиться на стадії реорганізації і потребує методологічного удосконалення відповідно до нових вимог, що висуваються до національних систем обліку [1].
Перший етап реформування обліку полягав у використанні діючих методик, заснованих на таких загальноприйнятих позиціях, як методи подвійного запису і документування, безперервності і балансу, рахунків та інвентаризації.
Створення нової системи бухгалтерського обліку нерозривно пов’язано з регулюванням його принципів, методів та функцій. За радянських часів регулювання бухгалтерського обліку (підприємства і організацій) здійснювалося шляхом затвердження державними органами жорстоких правил, положень, порядків та інструкцій з бухгалтерського обліку та звітності.
На сучасному етапі здійснення регулювання бухгалтерського обліку в нашій країні доцільно залишити за державними управляючими структурами, але проводити це необхідно, забезпечуючи активність об’єднань фахівців [3].
При «м’якому» регулюванні обліку, коли видаються і діють багатоваріантні методики його організації та ведення, суб’єкти підприємництва отримують значну самостійність у формуванні власної облікової політики, застосуванні нових методик та форм ведення бухгалтерського обліку, способів списання вартості активів на витрати виробництво та результати фінансово-господарської діяльності.
Про необхідність реформування бухгалтерського обліку в Україні говорилося ще з самого початку набуття Україною незалежності. Але постанова КМУ України від 20.10.98р. №1706 «Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосування міжнародних стандартів» було першим практичним кроком по втіленню цієї ідеї в життя. Постанову було затверджено Програму реформування системи бухгалтерського обліку, а також передбачено її фінансування в 1999-2001 роках.
Програма реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів виступила складовою частиною заходів, орієнтованих на введення економічних відносин ринкового спрямування. Головним завданням трансформації національної системи бухгалтерського обліку було прискорення процесу її приведення відповідно до вимог ринкової економіки і міжнародних бухгалтерського обліку. Прийняття 16 липня 1999р. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон) стало важливою подією в економічному житті країни. Закон декларує існування бухгалтерського обліку як джерела інформації про результати діяльності підприємства, користувачами якої є передусім власники підприємства і потенційні інвестори. Відповідно до даного Закону бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємствами. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Всю відповідальність за організацію бухгалтерського обліку Закон покладає на власника підприємства чи виконавчий орган (посадову особу), який здійснює управління підприємством. Цей нормативний документ зберігає вимоги щорічної інвентаризації активів і зобов’язань [1].
Законом передбачено 10 принципів бухгалтерського обліку, три з яких є новими і незвичними для українських бухгалтерів: принцип обачності, принцип превалювання над формою і принцип історичної собівартості.
Під принципом обачності слід розуміти обережність при віднесенні тих чи інших сум на доходи чи витрати. Принцип превалювання сутності над формою передбачає, що головне в роботі бухгалтера – це обов’язок відображення в обліку будь-якої господарської операції не за формальними ознаками, а залежно від її економічного змістовного навантаження. Принцип історичної собівартості означає, що облік витрат ведеться, виходячи із витрат на їх виробництво і придбання, і тільки у разі необхідності, керуючись принципом обачності, слід збільшити витрати до реальної величини.
Принципи бухгалтерського обліку реалізуються через національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку. Головна основа стандартів, закладені в Законі, - це правдиве відображення фінансового стану підприємства і результатів його в українських П(С)БО дотримано вимог використання міжнародних стандартів фінансової звітності як базової основи. Але оскільки міжнародні стандарти не домінують над українським законодавством, то враховано економіко-правовий стан і традиції нашої країни [3].
Робота з обговорення першочергової групи П(С)БО здійснювалась Методологічною радою одночасно з роботою над Планом рахунків бухгалтерського обліку. Хоча міжнародні стандарти фінансової звітності не передбачають конкретного формату (з набором показників і послідовністю їх розміщення) звітності, було визнано доцільним впровадження П(С)БО в Україні здійснювати разом із затвердженням формату фінансової звітності. Показники звітності, які щонайменше випливають з рекомендацій міжнародних стандартів, у м максимально можливій формі збігаються з назвою і змістом операцій рахунків бухгалтерського обліку майбутнього Плану рахунків бухгалтерського обліку в Україні.
Сучасний бухгалтерський облік в Україні має ряд особливостей порівняно з традиційною практикою облікових записів та їх систематизації. На організацію обліку на підприємстві значно впливають умови зовнішнього економічного середовища. Чітко визначається тенденція ведення бухгалтерського обліку і складання звітності в прогностичних цілях [1].
Бухгалтерська інформація в сучасному виробництві важливу організуючу роль, і тому може реєструватися як реальна цінність (нематеріальний актив, ноу-хау). Однак такою вона стає не автоматично, а в результаті пристосування її до потреб конкретних користувачів облікової інформації.
В Україні на сьогодні бухгалтерський облік спрямований на дотримання норм податкового законодавства [3].
2. Євген Шмаленбах (Eugen Schmalenbach. Dynamische Bilanz), автор динамічної балансової теорії
Шмаленбах Ейген – великий німецький вчений творець динамічного балансу, відповідно до якої баланс дає точне визначення фінансових результатів і відображає рух капіталу на різних фазах відтворення, спеціаліст з бухгалтерського обліку і звітності, який запропонував форму стандартного національного бухгалтерського кодексу, народився у 1873р. Він був справжнім новатором в теорії балансу (називав баланс «акумулятором сил»). Основу його вчення (теорія про динамічний баланс), складає розмежування, з одного боку, матеріальних результатів і матеріальних витрат, і, з іншого боку, грошових результатів (виручки) і грошових витрат (валових збитків). Він давав таке визначення балансу: Динамічний баланс – співвідношення активного і пасивного резерву сил, що показує фінансові результати з врахуванням часових відносин між матеріальними і фінансовими оборотами.
Е. Шмаленбах вважав, що баланс необхідно складати за окремий проміжок часу діяльності підприємства. З метою ведення обліку фінансового результату – прибутку (основної мети обліку) – необхідно користуватися тільки обліком грошових витрат і доходів до складу яких необхідно включати суми періодичних матеріальних витрат і результатів.
Він розробив і запропонував єдиний план рахунків, побудований по децимальному періоду, який відображав стадії кругообігу засобів, внесених до підприємства. Провів суворе розмежування між витратами і затратами, розбив і широко застосував графічні схеми, в яких різні фігури представляли ті чи інші групи рахунків, а лінії ілюстрували кореспонденцію між ними [1].
Не дивлячись на те, що з приходом нацистів Е. Шмаленбах був позбавлений посади професора в Кельні, в Німеччині його підхід був прийнятий у 1937 році і став інструментом для реалізації національного економічного плану, відомого як план Геринга. У 1942 р. подібний підхід був прийнятий у Віші (Франція) в якості бази для розробки Загального плану ведення бухгалтерії.
Актив Шмаленбах визначав (за виключенням грошових коштів) як витрати, які ще не стали доходами. Це призводить до виділення наступних розділів: 1) видатки, але ще не витрати (купівля матеріалів); 2) витрати, але ще не надходження коштів (дебіторська заборгованість); 3) цінності, які стануть витратами (напівфабрикатами); 4) цінності, які стануть доходами (готова продукція); 5) гроші (каса, розрахунковий рахунок).
Пасив вчений визначав як доходи, які не стали витратами. Його він поділяв на наступні розділи: 1) видатки, але ще не витрати (заборгованість постачальникам, по заробітній платі); 2) надходження, але ще не витрати (одержані витрати); 3) витрати, які стануть цінностями (резерви); 4) доходи, які стануть цінностями (одержані аванси); 5) капітал [3].
В основі концепції Е. Шмаленбаха лежить певна модель, при побудові якої він виходив з того, що баланс відображає не стан господарських засобів та їх джерел, а, навпаки, рух засобів і джерел. Цей рух вчений поділяв на 8 фаз.
Розглядаючи баланс в центрі своїх досліджень, Шмаленбах з рухом капіталу пов’язував і класифікацію рахунків. Ця класифікація дозволяла сформулювати положення, яке можна назвати постулатом Е. Шмаленбаха: різниця між сальдо рахунків оборотних засобів і кредиторської заборгованості.
Згідно з цим постулатом в основі бухгалтерського балансу лежить баланс оборотних засобів, а план рахунків, який випливає з класифікації, повинен з найбільшою повнотою відображати рух капіталу і фази його кругообігу.
Е. Шмаленбах деталізував тлумачення статті «Грошові кошти». В її основу був покладений рахунок «Каса», де надходженню і витрачанню відповідають однакові за періодами грошові виплати і надходження. При веденні диграфічних записів всі дані з касової книги повинні переноситись з рахунку «Каса» на відповідні статті рахунку «Прибутки і збитки».
Вчений звернув увагу на життєвий цикл основних засобів, при цьому нормальним циклом він вважав такий, при якому в момент списання об’єкту сума накопиченої амортизації дозволяла придбати такий самий об’єкт. Звідси інфляція, на його погляд, не стільки викривляла фінансовий результат, скільки створювала проблеми для відтворення основних засобів. При цьому Шмаленбах був прихильником дигресивного методу нарахування амортизації (із залишкової вартості основних засобів), що виключає пере амортизацію інвентаря [3].
Е. Шмаленбах приділяв велику увагу питанням графічного відображення бухгалтерських операцій. Як педагог, він був проти наочного приладдя, заготовленого перед заняттям, вважаючи, що таблиці і графіки «повинні, як правило, виникати перед його (учня - автор) очима під час лекції». Він вже розробив оригінальну систему графіків, де кожний рахунок відображався у вигляді певної геометричної фігури: «… прямокутники представляють рахунки з дебетовим сальдо, трикутники – рахунки з кредитовим сальдо, п’ятикутники – рахунки зі змінним сальдо; колом відображаються рахунки транзитного характеру». Лінія, яка входить до фігури справа, показує, що рахунок дебетується, зліва – кредитується. Запам’ятовуючи графік, студент мав можливість без пояснень засвоїти кореспонденцію рахунків.
Крім того, у Е. Шмаленбаха є багато цікавих міркувань щодо калькуляції, макрообліку, а також обліку витрат на ремонт. Вчений вважав, що ці витрати повинні відноситись на збільшення вартості майна, що ремонтується , або зменшення його зносу. Зараз облік в Україні ведеться саме за такою схемою [1].
Всі плани рахунків, які пропонувалися до 20-х років ХХ ст., розвивали структуру бухгалтерської звітності і тому ігнорували процес кругообігу капіталу, і, крім того, слабко розкривали механізм проведених витрат та отриманих доходів. Перша серйозна спроба усунути ці недоліки була зроблена Е. Шмаленбахом в праці «Рахункові плани», яку і до сьогодні вважають революційною. Це пов’язано з тим, що вчений розумів під планом рахунків такий план, який би відображав кругообіг капіталу. Такий підхід розширив можливості бухгалтерського обліку, зокрема, призвів до трактування балансу не як опису засобів і джерел, а як характеристики етапів кругообігу капіталу. Ейгену Шмаленбаху належить розробка плану рахунків у вигляді матриці 10 x 10, кожний елемент якої містив 10 рахунків. Такий план дозволяв вільно відкривати на кожному підприємстві до 1000 рахунків. В основу такого гнучкого плану була покладена ідея виробничого і промислового обліку.
Для плану рахунків Шмаленбаха був характерний монізм, тобто традиційне для німців об’єднання в єдиній системі виробничої і торгівельної бухгалтерії. Єдиний план рахунків складався з десяти класів рахунків, які були згруповані за декількома ознаками: рухомість рахунків, монетарність, затратність. Рухомість передбачала один клас рахунків – статичні, нерухомі. Ейген розповсюджував на них принцип комерційної таємниці. До цього класу входили: земля, споруди, устаткування, патенти, фінансові вкладення, капітал, фонди, резерви тощо.
Інші рахунки вважалися динамічними, з них виділявся клас монетарних – фінансових рахунків, які визнавалися зовнішніми (до них належали: каса, валюта, чеки, векселі, розрахунки з дебіторами і кредиторами); або внутрішніми, з яких виділявся клас нейтральних рахунків, призначених для обліку інвестицій, а також для відображення витрат (збитки від списання безнадійної дебіторської заборгованості, податки); або призначеними для того, що в Німеччині називалося виробничою бухгалтерією, тобто для обчислення собівартості готової продукції, а також для виявлення щомісячних фінансових результатів [1].
Ейген Шмаленбах вважав, що для виявлення фінансового результату – прибутку як основної мети обліку, необхідно включати періодичні матеріальні затрати і доходи. Звідси важливого значення набуває рахунок збитків і прибутків.
У країнах англо-американсткого впливу ідея створення плану рахунків часто ідентифікувалася з ідеєю централізації в плановій економіці. Мета Шмаленбаха була іншою: на противагу тейлоризму і централізації виробництва він вважав, що його план рахунків буде використаний як інструмент для прийняття рішень в умовах ринкової економіки [3].
В суто бухгалтерському розумінні вчений поривав з юридичним підходом Е. Леоте і А. Гільбо, вважаючи, що метою плану рахунків є корисність інформації для прийняття управлінських рішень. Він підкреслював, що краще не звертати уваги на деталі, а надавати необхідну інформацію у вигляді щомісячного балансу і звіту про прибутки та збитки для того, щоб реагувати вчасно на зміни. Гнучкі елементи, які він включав до системи (вільне рознесення витрат за різними видами, оцінка затрат за системою стандарт-кост), вчений вважав достатніми для того, щоб облікова система відображала специфіку будь-якої компанії і допомагала в прийнятті управлінських рішень. І, нарешті, Е. Шмаленбах вважав, що його план рахунків призведе до розвитку німецької промисловості і протидіятиме бюрократії.
Надбання Шмаленбаха глибоко вплинули на теорію і практику обліку. Передусім відмітимо план рахунків Веймарської республіки, який був опублікований в 1927 р. Асоціацією німецьких машинобудівельних підприємств. Він був спрощеною версією плану Ейгена Шмаленбаха. Однак в кінці 30-х років державне регулювання економіки в нацистській Німеччині прийняло постійний характер, введення плану рахунків стало неминучим, так як державні контролери повинні були володіти повною інформацією. У зв’язку з цим у 1937 р. був прийнятий обов’язків план рахунків, на перше місце в якому вийшов не торговельний (фінансовий), а виробничий облік. Цей план значною мірою повторював розробку Шмаленбаха [1].
У 1940 р. працями Е. Шмаленбаха зацікавилися й у Франції. Шелепретр, один з керівників в уряді Віші, наказав міністерству фінансів розробити план рахунків для французьких підприємств. В 1942 р. Комітет зі стандартизації, створений з цією метою, запропонував план, близький до структури німецького плану 1937 р. Він існував в 2-х версіях: для великих компаній – з включенням виробничого обліку, для підприємств малого бізнесу – без виробничого обліку: з одного боку, нацисти бажали використовувати свій план 1937 р. для кращого контролю за економікою окупованої країни, з іншого – самі французькі під-приємства бажали цього, сподіваючись на майбутнє процвітання в гітлерівській Європі. Проте, ідея єдиного плану рахунків, яка б включала і виробничий облік, викликала протидію з боку відомих підприємців Франції, що, однак, не завадило плану рахунків 1942 р. вплинути на всі плани, які складались у Франції.
План рахунків Голандії 1944 р. був точною копією німецького, проте, був обов’язковим лише для підприємств поліграфічної і легкої промисловості. Німецький план рахунків 1937 р. явився основою для планів рахунків Швеції (1942), Польщі (1942), Угорщини (1943) і Греції (1944). Цікаво відмітити, що в Бельгії в 1944 р. був введений план, орієнтований на балансовий принцип Шера, а не на принцип кругообігу капіталу Е. Шмаленбаха. В цілому можна сказати, що в 1945-1946 рр. побудова плану рахунків на принципі кругообігу превалювала майже у всій континентальній Європі [1].
У другій половині ХХ ст. майже у всіх країнах континентальної Європи вже був досвід використання єдиних національних планів рахунків. Всі вони мали одне джерело – праці Е. Шмаленбаха. Після Другої світової війни в економічному житті Європи вирішального значення став набувати американський капітал, разом з цим отримав визнання і англо-американський підхід до бухгалтерського обліку.
Можливо, цей вплив і не був би достатньо сильним, якщо б в самому плані запропонованому Е. Шмаленбахом (власне у вигляді монізму) не було певної незручності, пов’язаної з порушенням комерційної таємниці.
Як будь-яке велике досягнення, план рахунків Е. Шмаленбаха постійно був об’єктом серйозної критики. Найяскравішим її виявленням був вирок, даний одним з найталановитіших бухгалтерів ХХ ст. Вальтером Ле Кутром, який писав, що в німецькому плані рахунків 1937 р. велику увагу приділено управлінському обліку, але майже не береться до уваги фінансовий облік [1].
Тестові питання
1. Учення, що полягало в послідовній персоналізації рахунків і відповідало двом принципам: персоналістичність і дуалістичність, отримало назву:
а) статмологія; в) логісмографія;
б) леммалогія; г) логісмологія.
Відповідь в) є правильною, оскільки Дж. Чербоні є творцем логісмографії, за якою слід розрізняти теорію і форму рахівництва. В основі цієї теорії покладено два принципи. Перший – персоніфікація, тобто за кожним рахунком стоїть особа або група осіб. Тобто рахунки, за Чербоні, тільки «живі» - особисті, і не можуть бути «мертвих», особливо штучних, наприклад, рахунків екранів. Другий принцип – дуалістичність – сальдо рахунка власника рівне сальдо сукупного рахунку агентів і кореспондентів. Відповідно відповіді а), б) і г) не можуть бути правильними, бо варіант а) статмологія – учення про бухгалтерський баланс, створене італійськими вченими на початку XX ст.; б) леммалогія – вчення про залишки; г) логісмологія - вчення про бухгалтерські рахунки [2].
2. Національні стандарти бухгалтерського обліку – це:
а) правила якими слід користуватися при вимірюванні, оцінці і реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності;
б) загальні базові положення обліку, очевидність яких не викликає сумніву;
в) нормативи з бухгалтерського обліку, які видаються для використання в середині певної країни й не суперечать Міжнародним стандартам.
Відповідь в) буде правильною, оскільки саме вона відображає поняття «національні стандарти бухгалтерського обліку». Відповідно відповідь а) не можна вважати правильною, тому що вона являє собою «Загальні вимоги до фінансової звітності» принцип бухгалтерського обліку; відповідь б) характеризує поняття «постулати обліку».
3. На думку якого видатного вченого неможливо здійснити періодизацію розвитку обліку на якійсь одній підставі, і тому класифікувати розвиток обліку слід за багатьма ознаками:
а) Я.В. Соколова;
б) Дж. Чербоні;
в) А.І. Лозинського;
г) М.Г. Чумаченка.
Відповідь а) слід вважати правильною, оскільки саме російський учений Я.В. Соколов (1996) стверджував, що неможливо побудувати періодизацію на якійсь одній підставі, і тому класифікував розвиток обліку за багатьма ознаками: характером і типом облікових носіїв, видами обчислювальної техніки, організаційною структурою, метою ведення обліку, методологією обліку, складом рахунків, формами рахівництва, галузями народного господарства, обліком витрат, зміною наукових доктрин. Так, залежно від характеру облікових носіїв він виділяє такі періоди: 1) період, коли в країнах Стародавнього світу носіями первинної інформації були ті матеріали, що знаходилися під руками, – глиняні таблички у Вавилоні, папірус в Єгипті, черепки в Греції, воскові таблички в Римі, шнурки в імперії інків та ін.; 2) період, пов’язаний із виникненням паперу, – паперова бухгалтерія; 3) період, коли розвивається безпаперова бухгалтерія, що використовує, наприклад, магнітні носії інформації [5].
Тому відповіді б), в) і г) не можна вважати правильними, оскільки згідно варіанту б) італійський вчений Дж. Чербоні (1873) виділяв чотири етапи: 1) давній світ; 2) період від Л. Фібоначі до Л. Пачолі, який він називав епохою комерційної арифметики; 3) період від Л. Пачолі до Ф. Вілли – становлення подвійної бухгалтеріі; 4) виникнення та розвиток наукової бухгалтерії; в) Лозинський не виділяв етапів як таких; г) учений М.Г. Чумаченко (1997) виділяє такі періоди: 1) з моменту виникнення товарно-грошових відносин і до кінця XVIII ст. (виникнення різних способів реєстрації фактів в облікових регістрах у вигляді систематичних і хронологічних записів, розповсюдження методу подвійного запису); 2) з кінця XVIII ст. і до кінця XIX ст. (видання перших праць з обліку, виникнення облікових теорій, визначення основних напрямків розвитку науки “рахівництво”); 3) з кінця XIX ст. і до початку XX ст. (становлення бухгалтерського обліку як галузі наукових знань); 4) з початку XX ст. і до наших днів (розробка базових принципів об’єктивної оцінки майново-правового стану самостійно господарюючого суб’єкта в умовах зовнішнього ринкового середовища, галузевого напрямку в побудові системи бухгалтерського обліку, розширення державної регламентації національних систем і звітності) [4].
4. Формування національної системи бухгалтерського обліку в незалежній Україні розпочалося:
а) у 1999-2001 рр.;
б) у 1945-1991 рр.;
в) починаючи з 1991р.
Варіант в) слід вважати правильним, оскільки починаючи з 1991 р. у зв’язку із проголошенням Верховною Радою УРСР розпочалося формування національної системи бухгалтерського обліку та пошук незалежних шляхів його розвитку.
Тому варіанти а) і б) є неправильними. Згідно варіанта відповіді а) в 1999-2001 роках було передбачено фінансування Програми реформування системи бухгалтерського обліку. У межах програми був прийнятий новий план рахунків, нові регістри обліку та форми звітності. Варіант б) 1945 до 1991 р. – етапи розвитку обліку в СРСР [4].
ВИСНОВОК
Основним досягненням в сфері обліку була балансова теорія Шмаленбаха, відповідно до якої баланс дає точне визначення фінансових результатів і відображає рух капіталу на різних фазах відтворення, спеціаліст з бухгалтерського обліку і звітності, який запропонував форму стандартного національного бухгалтерського кодексу. Основу його вчення (теорія про динамічний баланс), складає розмежування, з одного боку, матеріальних результатів і матеріальних витрат, і, з іншого боку, грошових результатів (виручки) і грошових витрат (валових збитків).
Він розробив і запропонував єдиний план рахунків, побудований по децимальному періоду, який відображав стадії кругообігу засобів, внесених до підприємства. Провів суворе розмежування між витратами і затратами, розбив і широко застосував графічні схеми, в яких різні фігури представляли ті чи інші групи рахунків, а лінії ілюстрували кореспонденцію між ними.
Коріння розвитку бухгалтерського обліку в Україні тісно пов’язані та переплітаються з його розвитком у державах, до складу яких входили українські землі. Зміни, які відбулися за останні роки в економіці країни, введення нових принципів господарювання на базі ринкових відносин, розвиток ділової ініціативи і підприємництва вимагають корінної перебудови управлінських функцій держави, в тому числі контрольних.
В кінці ХХ ст. Україна вступила в новий історичний період – період незалежності, розпочала формування нових національних економічних відносин на засадах ринкової економіки; формується нова облікова політика держави.
Отже, бухгалтерський облік на всіх його етапах розвитку забезпечував необхідну значущу інформацію для контролю за збереженням і ефективним використанням грошових та матеріальних засобів, за ходом господарських процесів та їх результатами.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Бутинець Ф.Ф. Історія бухгалтерського обліку: в 2-х частинах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів 2-ге вид. доп. і перероб. / Ф.Ф. Бутинець. – Житомир: ПП «Рута», 2001.
Конспект лекцій з предмету «Історія обліку, аналізу та аудиту», Львів. – 2012.
Лучко М.Р. Остап’юк М.Я., Історія бухгалтерського обліку: Навчальний посібник - М. Я. Остап'юк, М.Р. Лучко, Й.Я. Даньків. – К.: Знання, 2005. – 276с.
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни «Історія обліку, аналізу та аудиту», Суми. – 2009р.
Соколов, Я. В. Бухгалтерский учет от истоков до наших дней [Текст] : учеб. пособ. для вузов / Я. В. Соколов. – М. : Аудит, ЮНИТИ, 1996. – 638 с.
23.05.2016 17:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора