МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНКА»
Інститут економіки і менеджменту
кафедра менеджменту і
міжнародного підприємництва
Індивідуальна контрольна робота
(Кенія)
Зміст
Вступ……………………………………………………………………………….3
Місце країни на світовому ринку………………………………………………...4
Динаміка і структура зовнішньої торгівлі країни (експортер, імпортер, стратегічний товар в експорті та імпорті)……………………………………….6
Відкритість економіки країни……………………………………………………7
Міжнародна торгівля послугами ( транспортними, транспортні коридори, інфраструктура, міжнародний туризм)………………………………………….7
Зовнішньоторговельна політика країни ( митні обмеження, тарифи тощо)….8
Висновок………………………………………………………………………….10
Список використаних джерел…………………………………………………..11
Вступ
Головною метою даної роботи є дослідження основних напрямків економічної ситуації Кенії та їх впливу на розвиток зовнішньої торгівлі та зовнішньоекономічні показники.
Кенія – аграрна країна, але її економіка відрізняється від економік багатьох інших країн. У Кенії вирощуються не одна, а кілька експортних культур, вона має сучасну індустрію туризму, а також розвинуту обробну промисловість. Кенія за рейтингом Міжнародного валютного фонду займає 83 місце (серед 183 країн) за ВВП (в млрд. дол.) у 2013 році цей показник в Кенії становить 45,1 і порівняно з попереднім роком (40,7) він помітно зріс, а це свідчить про економічний розвиток країни.
Місце країни на світовому ринку.
Кенія багата на різні корисні копалини, зокрема й нафту. У березні 2012 року Британська нафтова розвідувальна компанія Tullow Oil plc заявила про виявлення запасів нафти на північному заході країни (вартість яких оцінюється приблизно в $ 10 млрд.) [5].
Надра країни містять переважають рудні корисні копалини: залізна руда, свинець, мідь, тантал, золото, срібло, запаси баритів, рубінів, вапняку. За запасами унікального європію (сріблясто-білий метал) Кенія посідає перше місце у світі. Серед металевих копалин головне місце належить кольоровим металам. Комплексні руди родовища Маколдер в південній частині Ньянзи (мідь і срібло) експлуатуються канадською компанією «Фальконрідж». Свинець і срібло в Кінанго (Прибережна провінція) видобуває компанія «Кінангоні Майнінг комплекс В». Родовища руд європію (перше місце у світі за запасами), ніобію, колумбіту і танталу відкриті в горах Мріма.
Провідне місце серед видобутих неметалевих корисних копалин займає сода (близько 50% вартості всього мінеральної сировини). Розробки кіаніту (перше місце у світі за запасами) знаходяться в Мурка-Хіллі і Султан-Хамуд, плавикового шпату - в долині Керіо. На території національного парку Цаво розробляють велике родовище рубінів. Ця країна має першість у світі й за запасами надзвичайно кислотостійкої речовини кіаніту, яка теж належить до стратегічної сировини. Країна має значні поклади дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння, сировини для хімічної промисловості та будівельних матеріалів [1].
Сільське господарство є другою за величиною внесок у валовий внутрішній продукт Кенії (22% ВВП), після сфери послуг – чай, кава, кукурудза, зернові, цукровий очерет, фрукти, овочі. М'ясо-молочне тваринництво, також розводяться свині і кури [4].
Промисловість (16% ВВП) – в невеликих кількостях виробляються споживчі товари (пластик, меблі, борошно, батарейки, тканини, мило, сигарети), сільськогосподарська продукція, садівництво, нафтопереробка; алюміній, сталь, свинець; цемент, комерційний судноремонт, переробка сільгосппродукції. З колоніальних часів збереглося кілька нафтопереробних підприємств, виробництво цементу, судноремонтні майстерні.
Також спостерігається розвиток чаївництва у Кенії. Особливу групу в рослинництві становлять тропічні культури: чай, кава. Сільськогосподарська продукція включає кукурудзу, пшеницю, цукровий очерет, фрукти, овочі, молочні продукти, яловичину, свинину, птицю, яйця [1].
Країна не має достатньої сировинної бази для розвитку металургії та металообробки. Два заводи сталевого прокату – в Найробі і Момбасі (потужністю близько 40 тис. Т прокату в рік кожен) – зорієнтовані переважно на використання імпортованої сировини, запасних частин і технології. В умовах проведеної кенійським урядом політики обмеження імпорту завантаження виробничих потужностей на цих підприємствах не перевищує 20-30%. Галузь представлена також низкою дрібних підприємств з виготовлення дроту, металевої арматури, оцинкованого заліза, алюмінієвого листа і виробів з нього. Гальмом у розвитку металообробної промисловості Кенії є низька конкурентоспроможність її продукції на регіональному ринку.
Машинобудування представлено автоскладальними підприємствами, невеликими приватними фірмами з виробництва сільськогосподарського обладнання. Найбільш великі підприємства галузі – завод по збірці автомобільних моторів, завод по збірці автобусів «Фіат», підприємство по збірці швейних машин.
З 1986 р кенійським відділенням компанії «Дженерал мо-торзія» налагоджено випуск легкового автомобіля «Ухуру», який вважається першим національним кенійським автомобілем, оскільки більшість його складових частин і деталей проводиться на місці. Проектна потужність заводу «Ухуру» – 4 тис. автомобілів на рік. Передбачається, що 50% продукції буде направлятися на експорт.
На базі імпортованих деталей налагоджується виробництво тонкого електронного обладнання. У Найробі фірмами «Філіпс», «Саньо», «Елайд електроніці» відкриті підприємства по збірці радіоприймачів і телевізорів [4].
Динаміка і структура зовнішньої торгівлі країни (експортер, імпортер, стратегічний товар в експорті та імпорті).
Основними експортними продуктами Кенії є: чай (215 тис. т, 4 місце у світі), кава продукти садівництва, цемент, кальцинована сода, нафтопродукти, риба і морепродукти, залізо і сталь, взуття та вироби з шкіри, хімікати і медичні препарати, тютюн, пластмаси, нафта і ефірні масла, а також сфера послуг – транспорт і приватне підприємництво, і, звичайно туризм. Імпортує в основному машини та транспортне обладнання, нафтопродукти, автомобілі, залізо і сталь, смол і пластмас. Їх переважання в імпортованій продукції можна розташувати наступним чином: нафта – 24%, промислове обладнання, сільськогосподарські машини та транспортні засоби – 25%, чорні метали – 7% [2].
Імпорт Кенії за 2012 рік становив 15100 млн. в тому числі 0,05% від світового імпорту, експорт – 6580млн., в т.ч. 0,03% світового. ВВП (2012) – 40 697 млн. дол. США, за секторами надходження: сільське господарство – 24,2%; промисловість – 14,8%, місце країни в світі – 32.
Експорт – товари: чай, продукти садівництва, кава, нафтопродукти, риба, цемент. Партнери по експорту: Уганда 10,5%, Танзанія 10,2%, Нідерланди 7,1%, Великобританія 6,7%, США 5,8%, Єгипет 5,2%, Пакистан 4,9%, Демократична Республіка Конго 4,5% станом на 2012.
Імпорт за 2012 рік становив 15,1 млрд. (місце в світі: 89). Імпорт - товари: машини та транспортне обладнання, нафтопродукти, автомобілі, залізо і сталь, смоли і пластмаси. Партнери по імпорту: Індія 20,7%, Китай 15,3%, ОАЕ 9,5%, Саудівська Аравія 6,7%, Великобританія 5,4%, Японія 4,8% (за 2012) [6].
Таблиця 1
Динаміка експорту-імпорту послуг за країнами світу (2010–2013рр.)
(тис.дол. США)
Експорт
Імпорт
2010
2011
2012
2013
2010
2011
2012
2013
301,6
743,9
514,1
478,6
387,7
541,8
841,9
762,3
[8]
Відкритість економіки.
Згідно Класифікації країн за методиками Світового банку Кенія відноситься до країн з відносно відкритою економікою (з часткою експорту у ВВП більше 35%) [7].
Міжнародна торгівля послугами (транспортні послуги, наявність транспортних коридорів, інфраструктура, міжнародний туризм)
За рейтингомом залучення країн до міжнародної торгівлі (World Economic Forum: The Global Enabling Trade Index 2014.) Кенія серед 138 країн з показником 3.7 посідає 90 сходинку цього рейтингу. В дослідженні представлено аналіз чотирьох основних показників відкритості економік країн світу для міжнародної торгівлі:
1. Доступ до внутрішнього ринку.
2. Адміністративне управління на кордонах.
3. Діловий клімат.
4. Транспортна і комунікаційна інфраструктура.
На основі аналізу даних показників складається підсумковий рейтинг країн світу за Індексом залученості в міжнародну торгівлю [3].
Одним з основних джерел доходів країни є туризм, його прямий внесок у ВВП (15%), реальний темп приросту (%) станом на 2013 рік становив 1,6%, а у 2014 – 4,1% [2].
Дика природа Кенії привертає туристів з усього світу. Тут можна побачити полювання лева на антилоп і найбільшу у світі колонію рожевих фламінго. Величезна територія Кенії ось вже більше 15 років є національним парком, тому будь-яке полювання тут суворо заборонено.
Любителі екстремального відпочинку приїжджають за альпінізмом на згаслий вулкан Кенія, а дайвери — за зануреннями в гігантську морську печеру. Національний парк «Амбоселі» найбільш відвідуваний у Кенії, бо розташований біля підніжжя Кіліманджаро, найвищої гори Африки. Момбаса — місто-курорт на узбережжі індійського океану, друге за вели-чиною в Кенії За 2013 рік країну відвідало близько 1,6 мільйони туристів [1].
Зовнішньоторговельна політика країни (митні / немитні обмеження)
Найбільша кількість міждержавних угод про співпрацю укладено між державами Західної Африки. У їх числі перша спроба Митного союзу Західної Африки в 1959 р. (ЮДАО). Договір ЮДАО передбачав створення зони вільного обміну між державами-учасницями, а також створення системи відшкодування для кожної держави витрат при сплаті мит на ввіз і вивіз, що стягуються. Але з приводу розподілу цих доходів (від відшкодування) з самого початку виникли розбіжності, і в 1966 р. країни-учасниці вирішили реорганізувати ЮДАО до Митного союзу держав Західної Африки.
Угодою по ЮДЕАО передбачалася вже не зона вільного обміну, а загальні тарифні ставки щодо торгівлі з країнами поза союзу, спільне митне законодавство та митний режим, зниження митного оподаткування в торгових обмінах між країнами-учасницями. Тим не менш, як і його попередник, ЮДЕАО не мав успіху. По суті справи, він так по-справжньому і не вступив в силу, бо торгівля між країнами-учасницями грунтувалася на двосторонніх угодах. В результаті в 1969 р. було вирішено вивчити можливість перетворення ЮДЕАО в Економічне Співтовариство Західної Африки (КЕАО). У 1971 р. таке співтовариство було створено - сім франкомовних держав, які стали незалежними, з третьої спроби вирішили питання про відновлення єдиного економічного простору, що існував до незалежності в рамках французької федерації Західної Африки.
В 2007р. Східно-африканська спільнота завершила угоду про ліквіда-цію тарифів, які стали основою для угоди про економічне партнерство.
У 2014 було проведено переговори між Євросоюзом і Східно-африканського співтовариства (EAC) і завершили нову всеосяжної угоди в економічному партнерстві (EPA). Угода забезпечить правову визначеність для бізнесу та відкрити довгострокову перспективу для безкоштовного і необмеженого доступу до ринку ЄС для виробів з Кенії, Уганди та ін. Тепер країни Східно-африканської спільноти зможуть зосередитися на покращенні економічних показників,
Відповідно до правил Світової організації, ЄАП країни зобов'язалися збільшити частку їх безмитного імпорту в 80% найближчими 15 років. Окрім ліквідації митних зборів, Угода охоплює важливі питання, такі як вільний рух товарів, співпраця з митного оподаткуванню, і інструментів торговельного захисту [10].
Торговельна свобода (Trade freedom) Кенії становить 72,8 – помірний (Moderately free) показник, тоді коли середній світовий показник: здебільшого вільна (Mostly free) [6]. Тобто існують певні обмеження щодо торгівлі як зовнішньої, так і внутрішньої.
Середній світовий показник
Показник по Кенії
Рис. 1. Торгівельна Свобода
Висновок
Незважаючи на посушливий клімат, Кенія – аграрна країна. Це регіональний центр торгівлі і фінансів Африки. Кенія – типова країна, що розвивається. В її економіці переважають сільське господарство, яке представлене головним чином галузями тропічного землеробства. Ще одна специфічна риса Кенії – активне використання свого багатого рекреаційного потенціалу.
Туристичний бізнес – важливий сектор економіки, що забезпечує значний приплив іноземної валюти. Кенія має прекрасні, економічні, політичні умови у розвиток туризму, які доповнюються багатою флорою і фауною, різноманітнішою, ніж території сусідніх країн, і навіть чудовим кліматом, які роблять країну ідеальної відвідання туристів протягом усього року. Кенія – країна елітного туризму, який динамічно розвивається і притягує до себе нових і нових шанувальників екзотики, ризику і пам'ятних подорожей.
Зважаючи на те, що в Кенії було виявлено запаси нафти, а це є важливим чинником у подальшому економічному розвитку країни. Адже країна зможе здійснювати торговельні відносини з іншими країнами, а отже, вийти на новий рівень розвитку. Якщо взяти до уваги динаміку зміни показників ВВП, імпорту, експорту та ін., то з кожним роком вони все більше покращуються, що свідчить про розвиток країни в економічній сфері.
Список використаних джерел
Електронний ресурс Вікіпедія https://ru.wikipedia.org/wiki
Мировой Атлас Данных (Світовий атлас даних, Кенія) http://knoema.ru/atlas
Всесвітній економічний форум http://gtmarket.ru/countries/kenya/kenya-info
Енциклопедія про Республіку Кенія: електронний ресурс, режим доступу: http://allkenya.ru/ekonomy/metalloobrabotka-i-mashinostroenie-127/
Finance.UA про гроші. Електронний ресурс. Режим доступу: http://news.finance.ua/ua/news/~/334884
Експорт, імпорт. Зовнішня торгівля. Міжнародний бізнес http://uk.alumnieeni.com/ke_uk.asp
Електронний ресурс. Режим доступу: http://buklib.net/books/22949/
Сайт публікації документів Державної Служби Статистики України http://ukrstat.org/uk/operativ/operativ2007/zd/din_rik/din_u/dei_posl07.htm
Інтернет-ресурс: Тrading economics. Режим доступу: http://ru.tradingeconomics.com/kenya/indicators
Репортер ЄС. Електронний ресурс, режим доступу: http://www.eureporter.co/uk/world