МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет «Львівська політехніка»
Інститут економіки і менеджменту
Кафедра обліку та аналізу
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни «Облік і звітність суб’єктів малого підприємництва»
Номер залікової книжки – 29
Варіант – 3
Зміст
Вступ………………………………………………………………….……..
3
І Теоретична частина……………………………………………………….
4
II Практична частина…………………………………………………….…
16
Висновки…………………………………………………………………….
17
Список використаної літератури…………………………………………..
18
Додатки ……………………………………………………………………..
19
Вступ
Малий бізнес є невід’ємною складовою високорозвиненої ринкової економіки. Найвагомішими перевагами малих підприємств порівняно із середніми і великими є те, що вони мобільніші до змін в економіці, здатні оперативно освоювати нові види виробництва, ринки, забезпечувати швидку окупність інвестованого капіталу не потребуючи складної процедури реєстрації. Важливою економічною роллю малого бізнесу, є створення нових робочих місць у малих населених пунктах частково вирішуючи питання зайнятості.
Основною метою цієї котрольної роботи опанування обліку суб’єктів малого підприємництва, ефективного застосовування здобутих теоретичних знань на практиці, зокрема при використанні спрощеного плану рахунків та заповненні відповідних регістрів обліку.
Структура контрольної роботи складається з теоретичної частини, яка передбачає опрацювання теоретичного матеріалу на тему: особливості застосування загального Плану рахунків суб’єктами малого підприємництва, та порядок нарахування, сплати єдиного податку та звітність малих підприємств. Ці питання є надзвичайно актуальними для вивчення тому, що застосування Плану рахунків суб’єктами малого підприємництва, а також нарахування єдиного податку є базовою основою у вивченні обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва.
Другий розділ контрольної роботи складається з практичної частини, яка передбачає відповідь на п’ять тестових завдань згідно варіанту роботи, а також розв’язок задачі та заповнення форм податкової і фінансової звітності.
Для того, щоб реалізувати поставлену нами мету потрібно виконати такі завдання: опанувати облік суб’єктів малого підприємництва, ефективно застосовувати здобуті теоретичні знання на практиці, зокрема при використанні спрощеного плану рахунків та заповненні відповідних регістрів обліку.
Теоретична частина
1 (3). Особливості застосування загального Плану рахунків суб’єктами малого підприємництва.
У бухгалтерському обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов’язань і фактів фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ), незалежно від форми власності, організаційно-правових форм і видів діяльності (у тому числі і суб’єктами малого підприємництва), наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. № 291 затверджено загальний План рахунків, а також Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань, господарських операцій підприємств і організацій №291.
Загальний План рахунків є переліком рахунків і схем реєстрації та групування фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція рахунків) у бухгалтерському обліку. У загальному Плані рахунків за десятковою системою наведено коди (номери) і найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) та субрахунків (рахунків другого порядку). Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою – номер синтетичного рахунка, третьою – номер субрахунку.
Крім того, для суб’єктів підприємницької діяльності – юридичних осіб, які визнані, згідно з чинним законодавством, суб’єктами малого підприємництва і складають фінансову звітність відповідно до норм П(С)БО 25, наказом Міністерства Фінансів України № 186 від 19.04.2001р. затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій суб’єктів малого підприємництва, так званий спрощений План рахунків.[3]
Спрощений План рахунків має рекомендаційний, а не обов’язковий характер. Підтвердженням тому служать слова «можуть застосовувати» ( п.2 наказу № 186), а звідси випливає висновок: який саме план рахунків застосовувати (спрощений чи загальний План рахунків), суб’єкти малого підприємництва вирішують самостійно.
Бухгалтерський облік на субрахунках ведеться в аналітичному розрізі з вимогою забезпечити кількісно-сумову і якісну (марка, сорт, розмір тощо) інформацію про наявність і рух об’єктів бухгалтерського обліку на відповідних синтетичних рахунках класів 1 «Необоротні активи», 2 «Запаси» і 0 «Позабалансові рахунки».
Варто зазначити, що рахунки класів 0-7 загального Плану рахунків є обов’язковими для всіх підприємств.[11]
Щодо використання рахунків класів 8 і 9 Інструкцією № 291 допускається три варіанти:
1-й варіант – використання одночасно рахунків класів 8 «Витрати за елементами» та 9 «Витрати діяльності»;
2-й варіант – використання тільки рахунків класу 9 «Витрати діяльності»;
3-й варіант – використання тільки рахунків класу 8 «Витрати за елементами».
Рахунки класу 9 «Витрати діяльності» ведуться всіма підприємствами, крім суб’єктів малого підприємництва, а також іншими організаціями, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, з використанням на власний вибір рахунків класу 8 «Витрати за елементами». Отже, всі підприємства, крім малих, можуть на власний вибір застосовувати тільки перший або тільки другий варіант.
Малі підприємства та інші організації, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, можуть вести бухгалтерський облік витрат із використанням тільки рахунків класу 8 «Витрати за елементами» або в порядку, передбаченому для всіх підприємств.
Водночас суб’єктам малого підприємництва дозволено застосовувати спрощений План рахунків. Отже, малі підприємства можуть на власний вибір застосовувати будь-який із трьох варіантів, передбачених Інструкцією № 291, або спрощений План рахунків. Такий вибір має бути зафіксовано в наказі про облікову політику малого підприємства.
Підприємства, що використовують для відображення господарський операцій у бухгалтерському обліку рахунки класів 9, зібрані (згруповані) витрати операційної діяльності в розрізі економічних елементів на рахунках класу 9 «Витрати діяльності»:
91 «Загальновиробничі витрати» - у частині загальновиробничих витрат;
92 «Адміністративні витрати» - у частині адміністративних витрат;
93 «Витрати на збут» - у частині витрат на збут;
94 «Інші витрати операційної діяльності» у частині інших витрат операційної діяльності.
Рахунки класу 8 є транзитними і використовуються для формування інформації про витрати операційної діяльності, згруповані за елементами витрат.
Інформацію про витрати, пов’язані з інвестиційною і фінансовою діяльністю, а також витрати від надзвичайних подій та щодо податку на прибуток підприємствами, які застосовують рахунки класів 8 і 9, не підлягає відображенню на рахунках класу 8 «Витрати за елементами». Ці витрати відразу (з рахунків їх обліку) списують на відповідні рахунки: 95 «Фінансові витрати», 96 «Витрати від участі в капіталі», 97 «Інші витрати», 98 «Податок на прибуток».
У той же час такі витрати підлягають відображенню на рахунку 85 «Інші затрати» тільки у разі, якщо підприємства не використовують рахунки класу 9 «Витрати діяльності». Таким чином, на рахунку 85 «Інші затрати» відображається інформація, для якої в класі 9 «Витрати діяльності» призначено рахунки 95 «Фінансові витрати», 96 ««Витрати від участі в капіталі», 97 «Інші витрати», 98 «Податок на прибуток».
Малі підприємства, що застосовують для відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку тільки рахунки класу 8 «Витрати за елементами», зібрані (згруповані) витрати діяльності за економічними елементами на рахунках класу 8 «Витрати за елементами» (80 «Матеріальні витрати», 81 «Витрати на оплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи», 83 «Амортизація», 84 «Інші операційні витрати», 85 «Інші затрати») щомісячно списують у кореспонденції:
з рахунком 23 «Виробництво» - у частині витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) і загальновиробничих витрат;
з відповідними субрахунками рахунка 79 «Фінансові результати» - у частині адміністративних, збутових, інших витрат операційної діяльності, а також у частині витрат, пов’язаних з інвестиційною і фінансовою діяльністю, і витрат від надзвичайних подій та щодо податку на прибуток.
Для підприємств, що застосовують тільки рахунки класу 8 «Витрати за елементами», існують такі особливості:
облік загальновиробничих витрат ведеться на окремому відкритому підприємством субрахунку до рахунка 23 «Виробництво».
У такому разі розподіл загальновиробничих витрат здійснюється записом:
Дт 23 «Виробництво» - Кт 23 «Виробництво», а списання нерозподілених постійних загальновиробничих витрат:
Дт 79 «Фінансові результати» - Кт 23 «Виробництво»;
облік витрат, пов’язаних з інвестиційною і фінансовою діяльністю, і витрат від надзвичайних подій та щодо податку на прибуток ведеться по дебету рахунка 85 «Інші затрати», з подальшим списанням в дебет субрахунків:
79 «Результат операційної діяльності» - у частині податку на прибуток;
79 «Результат фінансових операцій» - у частині витрат пов’язаних із фінансовою діяльністю;
79 «Результат іншої звичайної діяльності» у частині витрат, пов’язаних з інвестиційною діяльністю та іншою звичайною діяльністю;
79 «Результат надзвичайних подій» у частині витрат від надзвичайних подій.
Таким чином, при використанні рахунків класу 8 «Витрати за елементами» підприємства, які використовують одночасно рахунки класів 8 і 9, можуть застосовувати тільки рахунки 80 «Матеріальні витрати», 81 «Витрати на оплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи», 83 «Амортизація», 84 «Інші операційні витрати». У той же час підприємства, що використовують тільки рахунки класу 8, застосовують усі рахунки класу 8 «Витрати за елементами».
Якщо ж підприємство застосовує рахунки класу 8 «Витрати за елементами» та 9 «Витрати діяльності», то зібрані (згруповані) витрати операційної діяльності в розрізі економічних елементів на рахунках класу 8 «Витрати за елементами» (80 «Матеріальні витрати», 81 «Витрати на оплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи», 83 «Амортизація», 84 «Інші операційні витрати») повинні бути списані в кореспонденції з рахунками:
23 «Виробництво» - у частині прямих витрат на виробництво продукції (робіт, послуг);
класу 9 «Витрати діяльності»:
91 «Загальновиробничі витрати» - у частині загальновиробничих витрат;
92 «Адміністративні витрати» - у частині адміністративних витрат;
93 «Витрати на збут» - у частині витрат на збут;
94 «Інші витрати операційної діяльності» у частині інших витрат операційної діяльності.
Витрати підприємства, що обліковуються на рахунку 85 «Інші затрати» (при застосуванні тільки рахунків класу 8), відразу з рахунків їх обліку (без групування на рахунках класу 8) списуються в кореспонденції з рахунками 95 «Фінансові витрати», 96 «Витрати від участі в капіталі», 97 «Інші витрати»,98 «Податок на прибуток».
Отже, такі підприємства повинні вести рахунки класу 9 «Витрати діяльності», виключивши при цьому рахунок 85 «Інші затрати», що використовується.
2(33). Порядок нарахування, сплати єдиного податку та звітність малих підприємств
Платником єдиного податку є юридична особа чи фізична особа – підприємець, який може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим Податковим кодексом та реєструється платником єдиного податку у встановленому порядку [9, ст. 9].
Суб’єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
1) перша група – фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню, та обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень;
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
- обсяг доходу не перевищує 1 млн. грн.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (гр. 70.31 КВЕД ДК 009:2005). Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим таких груп;
3) третя група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб;
- обсяг доходу не перевищує 3 млн. грн.;
4) четверта група – юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- середньооблiкова кількість працівників не перевищує 50 осіб;
- обсяг доходу не перевищує 5 млн. грн.
5) п'ята група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
- не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена;
- обсяг доходу не перевищує 20 грн;
6) шоста група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20 млн. грн. [10, ст. 308-309].
Критерії віднесення до суб’єктів спрощеної системи оподаткування наведено у таблиці 1.2.
Таблиця 1.2.
Критерії віднесення до суб’єктів спрощеної системи оподаткування
Групи суб’єктів спрощеної системи оподаткування (платників єдиного податку)
1 ФОП
2 ФОП
3 ФОП
4 ЮО
5ФОП
6 ЮО
Максимальна величина доходу за рік, грн.
150 тис.
1 млн.
3 млн.
5 млн.
20 млн.
20 млн.
Максимальна чисельність працівників, які можуть перебувати у трудових відносинах із таким суб’єктом, осіб
0
10(
20(
50
Не обмежена
-
Не можуть бути платниками єдиного податку:
- суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють:
- діяльність з організації, проведення азартних ігор;
- обмін іноземної валюти;
- виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);
- видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення
- видобуток, реалізацію корисних копалин;
- діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування";
- діяльність з управління підприємствами;
- діяльність з надання послуг пошти та зв’язку;
- діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
- діяльність з організації, проведення гастрольних заходів;
2) фізичні особи — підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005), діяльність у сфері аудиту;
3) фізичні особи — підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів;
4) страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;
5) суб’єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків;
6) представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку;
7) фізичні та юридичні особи - нерезиденти;
8) суб’єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг [7].
Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний gодаток шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Платники єдиного податку третьої - шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.
Помилково та/або надміру сплачені суми єдиного податку підлягають поверненню платнику в порядку.
Єдиний податок, нарахований за перевищення обсягу доходу, сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку
Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п’ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Платники єдиного податку третьої та п’ятої групи, які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Платники єдиного податку четвертої та шостої груп використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат.
Платники єдиного податку третьої - шостої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.
Податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси.
Платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої, третьої або п’ятої групи.
При цьому у податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподаткований за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої груп, обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподаткований за новою ставкою єдиного податку, обраною згідно з умовами, визначеними цієї главою, авансові внески.
Подання податкової декларації у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, звільняє таких платників від обов'язку подання податкової декларації у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду.
Платники єдиного податку другої групи у податковій декларації окремо відображають:
1) щомісячні авансові внески;
2) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку;
3) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу).
Платники єдиного податку третьої або п’ятої групи у податковій декларації окремо відображають:
1) обсяг доходу, оподаткований за кожною з обраних ними ставок єдиного податку;
2) обсяг доходу, оподаткований за ставкою 15 відсотків (у разі перевищення обсягу доходу).
Платники єдиного податку четвертої та шостої груп у податковій декларації окремо відображають:
1) обсяг доходу, що оподаткований за відповідною ставкою єдиного податку;
2) обсяг доходу, що оподаткований за подвійною ставкою єдиного податку;
Сума перевищення обсягу доходу відображається у податковій декларації за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення.
Платники єдиного податку для отримання довідки про доходи мають право подати до контролюючого органу податкову декларацію за інший, ніж квартальний (річний) податковий (звітний) період, що не звільняє такого платника податку від обов'язку подання податкової декларації у строк, встановлений для квартального (річного) податкового (звітного) періоду.
Платники єдиного податку першої - третьої груп не застосовують реєстратори розрахункових операцій.
Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:
1) податку на прибуток підприємств;
2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою;
3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку;
4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;
5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
У разі ввезення товарів на митну територію України податки і збори та митні платежі сплачуються платником єдиного податку на загальних підставах відповідно до закону [8].
II Практична частина
Тестові завдання
3. Суб'єктами малого підприємництва згідно Господарського кодексу можуть бути як юридичні, так і фізичні особи?
а) так
33. Юридичні та фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи – підприємці у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро відносяться до:
а) суб’єктів мікропідприєництва.
51. Спрямовано дивіденди на збільшення статутного капіталу за спрощеним планом рахунків буде відображено:
а) Дт 68 Кт 40.
69. Суб’єкт малого підприємництва, платник єдиного податку здійснює такі нарахування на фонд оплати праці:
б) єдиного соціального внеску.
87. Товарні запаси при використанні спрощеного плану рахунків відображаються на рахунку:
в) 26.
Висновки
В цій контрольній роботі висвітлено два теоретичні питання відповідно до варіанту. В першому питанні розкрито зміст особливостей застосування спрощеного Плану рахунків суб’єктами малого підприємництва, визначено основних суб’єктів користування цим Планом рахунків, основні відмінності від загального Плану рахунків. Це питання є надзвичайно важливим для вивчення обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва, адже особливості застосування спрощеного Плану рахунків є базовою основою у вивченні обліку і звітності суб’єктів малого підприємництва.
Також в цій роботі розкрито питання про порядок нарахування, сплати єдиного податку та звітність малих підприємств, визначено основні ставки та групи платників єдиного податку.
В другому розділі контрольної роботи дано відповідь на п’ять тестових завдання, а також розв’язано задачу обліку суб’єктів малого підприємництва. В якій застосовано здобуті теоретичні знання на практиці, зокрема при використанні спрощеного плану рахунків та заповненні відповідних регістрів обліку.
В цій контрольній роботі реалізовано поставлену мету. Відповідно до поставленої мети, виконано такі завдання: опановано облік суб’єктів малого підприємництва, застосовано здобуті теоретичні знання на практиці, зокрема при використанні спрощеного плану рахунків та заповненні відповідних регістрів обліку.
Список використаної літератури
1. Закон України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 3.07.98 №727/98
2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07 1999 р. №996-14
3. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій малого підприємництва. Затверджений наказом Міністерства фінансів України від 19.04.2001 р. № 186.
4. Бутинець Т. А. Бухгалтерський облік : навч. посібн. для студ. вузів / Т. А. Бутинець, Л. В. Чижевська, С. Л. Береза. – Житомир : ЖІТІ, 2000. – 672 с.
5. Верховна рада України. Офіційний сайт. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0161-00
6. Дробязко С. І., Козир Т. М., Холод С. Б. Облік та оподаткування підприємств малого бізнесу. Навч. посіб. / за заг. ред. П. Й. Атамаса – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 416 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ст. http://pidruchniki.ws/14100620/buhgalterskiy_oblik_ta_audit/plan_rahunkiv_buhgalterskogo_obliku_malih_pidpriyemstvah_korespondentsiya
7. Лекційний матеріал [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ст. http://vns.lp.edu.ua/course/view.php?id=12317
8. Податковий кодекс України від 02.12.10 № 2755- VІ із змінами та доповненнями.
9. Скибінська З.М. Облік на підприємствах малого бізнесу: Конспект лекцій для студентів денної та заочної форми навчання напряму підготовки 6.0501. «Економіка і підприємництво» - Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка». 2006 – 84с.
10. Яструбський М.Я. Облік і звітність в оподаткуванні: Навчальний посібник / М.Я. Яструбський, Л.М. Лучишин, Н.І. Римарська. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2013. – 376 с.
11. Хом’як Р.Л., Скибінська З.М. Облік на підприємствах малого бізнесу: Навчальний посібник. – Львів: «Магнолія-2006», 2007. – 205 с
ДОДАТКИ