Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Аналіз фінансового стану підприємства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національного університету водного господарства та природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
ФЕіП
Кафедра:
Кафедра економіки підприємства
Інформація про роботу
Рік:
2008
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економічний аналіз
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет водного господарства і природокористування
Кафедра економіки підприємства
Курсова робота
з дисципліни «Економічний аналіз»
на тему
«Аналіз фінансового стану підприємства»
на прикладі ТзОВ фірма
«Верстатник»
Зміст
Вступ
1. Теоретичні та методичні основи фінансового аналізу підприємства.
1.1 Суть, основні завдання і джерела для фінансового аналізу підприємства.
1.2. Аналіз ліквідності підприємства.
1.3. Аналіз фінансової стійкості підприємства.
1.4. Аналіз ділової активності підприємства.
2. Розрахунковий розділ.
2.1. Аналіз ліквідності підприємства.
2.2. Аналіз фінансової стійкості підприємства.
2.3. Аналіз ділової активності підприємства.
З. Обгрунтувати пропозиції щодо покращення фінансового стану підприємства.
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Важливу роль у забезпеченні ефективних форм господарювання на вітчизняних підприємствах відіграє аналіз фінансового стану підприємств, який відповідає за відбір, оцінку та інтерпретацію фінансових, економічних та інших даних, що впливають на процес прийняття інвестиційних та фінансових рішень. І хоча сам термін "фінанси" за останні 10-15 років пройшов через певні зміни та суттєво ускладнився, фінансові аналітики у країнах з розвинутою ринковою економікою традиційно займаються розрахунком коефіцієнтів, статистичним аналізом, складанням трендів для прогнозування.
Ефективне виробництво та реалізація якісної продукції позитивно впливають на фінансовий стан підприємства. Збої у виробничому процесі, погіршення якості продукції, ускладнення з її реалізацією ведуть до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, внаслідок чого погіршується його платоспроможність. Очевидним також є і зворотній зв'язок, який полягає у тому, що відсутність коштів може призвести до перебоїв у забезпеченості матеріальними ресурсами, а отже, і у виробничому процесі. Однак у виробничій діяльності українських підприємств часто трапляються випадки, коли і добре працююче підприємство відчуває фінансові ускладнення, пов'язані з недостатньо раціональним розміщенням і використанням наявних фінансових ресурсів.
Метою даної роботи є вивчення теоретичних основ і економічної сутності аналізу фінансового стану підприємства, а також дослідження сучасних методів проведення даного аналізу на підприємствах України. В першому розділі досліджуються теоретичні аспекти аналізу фінансового стану підприємства, розглядаються поняття платоспроможності та ліквідності підприємства, а також вивчається інформаційно-правова база проведення аналізу фінансового стану підприємства. Другий розділ роботи присвячено аналізу та оцінці діяльності ТзОВ фірма «Верстатник» що дозволяє відповісти на запитання: наскільки правильно підприємство здійснювало управління фінансовими ресурсами протягом досліджуваного періоду. У третьому розділі описуються найважливіші шляхи покращення фінансового стану досліджуваного підприємства.
Завданням цієї роботи є не лише суто теоретичний опис, але й практичне застосування методів аналізу фінансового стану підприємства у виробничій практиці підприємств України, на прикладі ТзОВ фірма «Верстатник».
1. Теоретичні та методичні основи фінансового аналізу підприємства.
1.1 Суть, основні завдання і джерела для фінансового аналізу підприємства.
Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств та інших суб’єктів ринку в підготовці та прийнятті управлінських рішень. Ефективність цих рішень багато в чому залежить від об’єктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існуючих й очікуваних фінансових результатів діяльності підприємства та його фінансового стану. Це сприяло розвитку такого важливого напрямку аналітичної роботи, як фінансовий аналіз.[3]
Мета фінансового аналізу — інформаційно забезпечувати прийняття рішень, на які істотно впливають фактичні або прогнозні дані про фінансовий стан підприємства та фінансові результати його діяльності [15, c. 15]. Ідеться про отримання відносно невеликої кількості ключових, найінформативніших параметрів, що об’єктивно і всебічно характеризують стан та динаміку підприємства і його діяльності. Фінансовий аналіз підприємств проводиться з метою виявлення вразливих місць і визначення шляхів їх усунення [17, c. 9]. Дані аналізу відіграють вирішальну роль при визначенні напрямів конкурентної політики підприємства, вони використовуються при оцінці виконання поставлених перед ним завдань і для розробки програм розвитку на перспективу.
Отже основними функціями фінансового аналізу є:
об’єктивна оцінка фінансового становища об’єкта аналізу;
виявлення чинників і причин досягнутого стану;
підготовка і обґрунтування управлінських рішень, що приймаються в області фінансів;
виявлення і мобілізація резервів поліпшення фінансового становища діяльності.
Інформаційною базою фінансового аналізу є бухгалтерська звітність. Бухгалтерська звітність являє собою систему показників, що відбивають майновий та фінансовий стан організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період [ 17].
Основними джерелами фінансового аналізу є :
форма №1 річної та квартальної звітності „Баланс підприємства”;
форма №2 річної та квартальної звітності „Звіт про фінансові результати”;
Дослідження бухгалтерського балансу дає можливість:
одержати значний обсяг інформації про підприємство;
визначити ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними коштами;
встановити, за рахунок яких статей змінився розмір оборотних коштів;
оцінити загальний фінансовий стан підприємства навіть без розрахунків аналітичних показників.[18]
Бухгалтерський баланс є реальним засобом комунікації, адже завдяки йому керівники отримують уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств, правильності обраного стратегічного курсу, порівняльних характеристик ефективності використання ресурсів і прийнятті рішень найрізноманітніших питань по управлінню підприємством [10].
Інформація, подана в бухгалтерській формі № 2 є більш аналітичною, деталізованою і конкретною, порівняно з загальним бухгалтерським балансом (форма № 1). Для інвесторів і аналітиків ця форма є в багатьох відношеннях важливіша ніж сам баланс, тому що в ній міститься не застигла одномоментна, а динамічна інформація про те, яких успіхів досягло підприємство протягом року та за рахунок яких факторів.
За даними форми № 2 проводять аналіз фінансових результатів діяльності організації як по загальному обсягу в динаміці, так і за структурою, а також факторний аналіз прибутку та рентабельності.
Ця бухгалтерська звітність орієнтована на ринкові відносини і значною мірою наближена до вимог Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і фінансової звітності.
З метою фінансового аналізу може використовуватися і інша інформація - дані бухгалтерського і оперативного обліку, поточної звітності підприємства.
Слід зазначити, що за доступністю інформацію поділяють на відкриту і закриту (секретну), що є комерційною таємницею, тому і аналіз може бути двох видів: внутрішній і зовнішній [5].
Внутрішній аналіз здійснюється фінансистами підприємства на основі нормативів, що застосовуються на підприємстві і є комерційною таємницею; виконується він шляхом порівняння їх з плановими параметрами фінансової діяльності підприємства.
Зовнішній аналіз здійснюється за даними бухгалтерської звітності зацікавленими організаціями - податковою інспекцією, банком, іншими структурами. Бухгалтерська звітність, яка застосовується при цьому, містить обмежену інформацію про діяльність підприємства, однак дозволяє досить об'єктивно оцінити фінансовий стан підприємства, не користуючись при цьому інформацією, яка є комерційною таємницею.
Результати фінансового аналізу повинні достовірно відображати фінансовий стан підприємства, результати його діяльності і їх модифікації, що відбулися за звітний період[7, c.68].
Основні користувачі інформації про фінансовий стан та фінансові результати діяльності підприємства такі:
Керівництво підприємства — для керівника підприємства ця інформація є основою ефективного керування підприємством та прийняття ефективних управлінських та планових рішень;
Акціонери підприємства, тобто його власники. Вони оцінюють, наскільки ефективно адміністрація виконує свої функції;
Податкове управління. Йому необхідно мати інформацію про фінансовий стан підприємства (зокрема про суму прибутку) для визначення сум податків, що їх зобов'язане сплатити підприємство.
Традиційна практика фінансового аналізу підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.
Можна назвати шість основних прийомів аналізу [13]:
горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;
вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;
трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);
аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;
порівняльний аналіз — внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньо-галузевими та середніми показниками;
факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.
Предметом фінансового аналізу підприємства є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання. Для досягнення основної мети фінансового аналізу підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів — можуть застосовуватися різні методи аналізу.
Методи фінансового аналізу — це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства [5, c.45].
1.2. Аналіз ліквідності підприємства.
Одним із етапів аналізу фінансового стану підприємства є оцінка ліквідності та платоспороможності. В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємства вважається найважливішою умовою їх господарської діяльності.[3,c.150]
Платоспроможність - це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов’язання.
Ліквідність - це здатність підприємства перетворити свої активи в гроші для покриття своїх необхідних платежів в міру наростання їх строків та швидкість здійснення цього.[2, c. 135-137]
Отже, поняття платоспроможності і ліквідності підприємства дуже близькі, але друге поняття є більш містким: від ступеня ліквідності залежить платоспроможність.
Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують його здатність своєчасно і в повному обсязі погасити поточні зобов’язання - короткострокову кредиторську заборгованість.
При оцінці ліквідності розраховують наступні показники:
Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності) показує, скільки гривень оборотних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов’язань. Якщо оборотні активи перевищують за величиною поточні зобов’зання, то підприємство вважається ліквідним. Цей показник має особливе значення для оцінки підприємства покупцями, інвесторами, кредитними установами; залежить від галузі виробництва, виду діяльності, тривалості виробничого циклу, структури запасів, форм розрахунку з покупцями тощо.
Кофіцієнт швидкої ліквідності (коефіцієнт «критичної оцінки», проміжний коефіцієнт ліквідності) характеризує, яка частина зобов’язань може бути погашена не лише за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних надходжень за відвантажену продукцію. Вірогідність результатів розрахунків залежить від якості дебіторської заборгованості(строків створення, фінансового стану боржника тощо). Значна питома вага сумнівної дебіторської заборгованості може створити умови для загрози фінансової стійкості підприємства. Проводячи аналіз за допомогою цього коефіцієнта, слід звернути увагу не тільки на числове значення показника, але й на якість дебіторської заборгованості.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних зобов’язань може бути погашена активами, що мають абсолютну ліквідність. В умовах інфляції доцільно частку грошових коштів в активах зменшувати практично до нуля, так як гроші знецінюються в першу чергу. Цей коефіцієнт і його нормальні величини, вказані у відповідній економічній літературі, мають значення, як правило, тільки в умовах низькоінфляційної, збалансованої економіки. На коефіцієнт абсолютної ліквідності в основному повинні звертати увагу банки при видачі короткострокових кредитів в незначній сумі, які зацікавлені у поверненні кредитів та відсотків за ними в грошовій формі та своєчасно. Якщо підприємтсво в короткостроковому періоді здатне погасити 20-25% поточної заборгованості, це вважається нормальним рівнем ліквідності.
Оцінка надійності визначених коефіцієнтів ліквідності здійснюється в поцесі вивчення питомої ваги оборотних активів та їх окремих видів в складі майна підприємства. Від оптимального співвідношення майна оборотного та постійного капіталу значною мірою залежить ефективність роботи суб’єкта господарювання. Частка оборотних активів в ативах визначається шляхом ділення оборотних активів на валюту балансу і показує їх питому вагу в майні підприємства.
Величина робочого капіталу і спроможність підприємства платити за поточними зобов’язаннями особливо цікавить керівництво підприємства і кредиторів, які надають короткострокові кредити. [1,c.237-248]
1.3. Аналіз фінансової стійкості підприємства.
Запорукою діяльності підприємства й основою його розвитку в конкурентному середовищі є стабільність (стійкість). На неї впливають різні чинники – як внутрішні, так і зовнішні: виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит; міцне становище підприємства на ринку; високий рівень матеріально-технічного забезпечення виробництва і застосування передових технологій; налагодженість економічних зв'язків із партнерами; ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і фінансових операцій; незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. Таке розмаїття чинників зумовлює різні аспекти стійкості підприємства, зокрема, внутрішній і зовнішній.
Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-речової і вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.
Зовнішню щодо суб'єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його діяльність. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.
Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації продукції й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов'язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентноздатний рівень, здійснювати соціально-культурні програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці.
Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість є наслідком стабільного перевищення прибутків над витратами, забезпечує вільне маневрування коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції.
Зовнішнім проявом фінансової стійкості виступає платоспроможність підприємства, тобто здатність підприємства своєчасно і в повному обсязі виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій платіжного характеру.
Вищою формою стійкості підприємства є його спроможність розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним є підприємство при наявності в нього передумов для одержання кредиту і спроможності своєчасно повернути взяту позику зі сплатою належних відсотків за рахунок прибутку або інших фінансових ресурсів.
За рахунок прибутку підприємство не тільки погашає свої зобов'язання перед банками, бюджетом, страховими компаніями та іншими підприємствами, але й інвестує кошти в капітальні витрати. Для підтримки фінансової стійкості важливий не тільки ріст абсолютної величини прибутку, але і його рівня щодо вкладеного капіталу або витрат підприємства, тобто рентабельності.
Успіх фінансово-господарської діяльності підприємства, а отже і його фінансова стійкість, багато в чому залежить від показників забезпеченості підприємства засобами та відповідними джерелами їх формування.
Для характеристики джерел формування запасів визначають три основних показники:
Аналіз фінансової стійкості підприємства проводиться на основі розрахунків таких показників:
Коефіцієнт автономії (коефіцієнт конценрації власного капіталу) характеризує питому вагу власного капіталу в загальній сумі балансу. Вважається, що в підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають більше коштів, оскільки воно з більшою імовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів. Для промислових підприємств України вважається, що питома вага власного капіталу має бути достатньо високою, так як ним мають покриватися всі необоротні активи підприємства і ті оборотні активи, які забезпечують безперебійну діяльність.
Коефіцієнт фіанасової залежності. Зростання показника в динаміці свідчить про збільшення питомої ваги залучених коштів у фінансуванні підприємства. Його величина, рівна 1 (100%), показує, що власники повністю фінансують своє підприємство. Керуючись оптимальною питомою вагою власного капіталу в 50%, можна визначити оптимальне значення коефіцієнта фінансової залежності як 2,0.
Коефіцієнт маневреності робочого капіталу. Величина цього показника суттєво залежить від структури капіталу та галузевої належності підприємства. Він показує частку власного капіталу, яка вкладена в поточну діяльність, а яка капіталізована.
Коефіцієнт співвідношення залученого та власного капіталу (фінансування). Зростання показника в динаміці свідчить про збільшення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і крадиторів. Він показує скільки залученого капіталу припадає на 1 гривню власного. У світовій практиці вважається, що якщо значення цього коефіцієнта досягає одиниці, то співвідношення між залученим і власним капіталом наближається до критичного рівня. Значення даного коефіцієнту залежить від галузевих особливостей і рівня інфляції.
Коефіцієнт стійкості фінансування показує частину майна підприємства, яка фінансується за рахунок стійких джерел. Критичне значення коефіцієнта – 0,75. якщо значення цього показника нижче 0,75, можна зробити висновок, що на підприємстві недостатньо стійких джерел фінансування.
Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами визначається як відношення власних оборотних активів до всіх оборотних активів і показує, яка частина оборотних активів забезпечується власними джерелами фінансування.[1, c.267-277]
1.4. Аналіз ділової активності підприємства.
Засоби господарюючих суб’єктів знаходяться у постійному русі, переходячи з однієї стадії в іншу. Чим швидше відбувається кругообіг, тим більше продукції підприємство може виготовити та реалізувати при сталому їх розмірі. Сповільнення оборотності, потребує додаткового вкладення засобів та може спричинити погіршення фінансового стану підприємства.
Досягнутий в результаті прискорення оборотності ефект виражається, передусім, у збільшенні обсягу випуску прдукції та суми прибутку без додаткового залучення фінансових ресурсів.
Крім того, збільшенні швидкості обороту відображає підвищення економічного потенціалу підприємства, оскільки дозволяє вивільняти частину оборотних засобів для власних потреб (зокрема, для розвитку виробництва).
Оцінити наскільки ефективно підприємство використовує свої ресурси (засоби) дозволяє аналіз ділової активності, оскільки саме цей показник зумовлює платоспроможність, фінансову стійкість та стабільність діяльності господарюючого суб’єкта.
Ділова активність проявляється в динамічному розвитку підприємства, швидкості обороту засобів підприємства. Критеріями ділової активності є рівень ефективності використання ресурсів підприємства, стійкість економічного зростання, ступінь виконання завдання за основними показниками господарської діяльності тощо.
Наведемо пояснення до значення і сутності окремих показників ділової активності.
Загальна оборотність активів (коефіцієнт оборотності активів) – э узагальнюючим показником оборотності і характеризує швидкість обороту всього майна підприємтсва за балансом. Коефіцієнт оборотності активів прямо пропорційний обсягу продаж та зворотно пропорційний сумі активів, що використовуються. Вимірює загальну оборотність чи інтенсивність використання активів.
Підтримання долової активності підприємства передбачає прискорення оборотності оборотних активів. Цей показник характеризує швидкість обороту (кількість оборотів за період) всіх оборотних активів підприємства (як грошових так і матеріальних) і дозволяє проаналізувати можливість вивільнення їх з господарської діяльності та визначити напрям більш ефективного використання.
Збільшення швидкості оборотності оборотних засобів можливе як за рахунок удосконалення технології, автоматизації виробництва, так і за рахунок скорочення часу обертання: налагодження постачання та збуту, прискорення розрахунків та документообігу.
Суму вивільнених (додатково залучених) оборотних активів внаслідок зміниїх оборотності можна визначити, помноживши фактичний одноденний оборот з чистого доходу (виручки) за звітний період на різницю показників оборотності (у днях) звітного та базового періодів, тобто на кількість днів прискорення (сповільнення) оборотності.
Якщо підприємство залучає додаткові позикові кошти (кредити, позики, кредиторська заборгованість), це означає, що при такій швидкості обороту генерується недостатня кількість грошових засобів для покриття витрат та розширення діяльності.
Після визначення оборотності оборотних активів доцільно визначити оборотність окремих їх складових (запасів, грошових засобів).
Коефіцієнт оборотності запасів іноді називають показником інтенсивності використання запасів. Якщо даний коефіцієнт позитивний (вищий середнього галузевого показника), це означає, що підприємство не має надлишків неліквідних запасів, які потребують додаткового фінансування. Надлишкові запаси, звісно є непродуктивними, і представляють інвестиції з низьким чи нульовим доходом. Висока оборотність запасів є також свого роду підтвердженям названого вище коефіцієнту поточної ліквідності.
Крім того, можна проаналізувати ефективність використання виробничих запасів. Коефіцієнт оборотності запасів розраховується відношенням чистого доходу до вартості виробничих запасів.
Коефіцієнт оборотності грошових коштів визначається відношенням чистого доходу до середнього залишку грошових коштів за даними балансу та характеризує швидкість обороту грошових коштів. В умовах інфляції величина цього коефіцієнта може бути значною ,так як підприємствам недоцільно накопичувати і тривалий час зберігати грошові кошти, їх необхідно якнайшвидше вкладати в матеріальні оборотні або в основні засоби. І чим вище інфляція, тим більше значення цього коефіцієнту. Його особливість полякає в тому, що порівняльні оцінки на підставі цього показника можуть здійснюватись, якщо рівень інфляції стабілізується.
Коефіцієнт оборотності власного капіталу характеризує швидкість обороту власного капіталу, збільшення коефіцієнту свідчить про підвищення оборотності, зростання ділової активності. Якщо показник надто високий, це означає значне перевищення рівня продажу над власним капіталом і призводить до залучення додаткових (кредитиних) засобів, що, в свою чергу, може сильно підірвати позиції власників підприємства і надати кредиторам можливсть більшою мірою брати участь у формуванні фінансової політики підприємства.
Якщо показник оборотності власного капіталу не забезпечує його окупність, то даний коефіцієнт оборотності свідчить про нераціональність структури частини власних засобів і ставить під сумнів доцільність використання власних засобів на підприємстві. При зниженні рентабельності власного капіталу необхідне адекватне збільшення оборотності.
Оборотність власного капіталу показує ефективність використання активів, які формуються за рахунок власного капіталу.
Коефіцієнт оборотності коштів в розрахунках характеризує розширення або скорочення комерційного кредиту, наданого підприємством. В умовах неплатежів значення цього коефіцієнта буде досить виоким. Крім того, цей коефіцієнт можна розрахувати як для поточної дебіторської заборгованості, так і для довгострокової. Такі показники визначаються відношенням чистого доходу до відповідного виду дебіторської заборгованості. Якщо коефіцієнт збільшується, можна зробити висновок про підвищення оборотності відповідного виду дебіторської заборгованості, зниження розміру комерційного кредиту, що надає підприємство своїм контрагентам. [1, c.277-289]
2. Розрахунковий розділ.
Таблиця 2.1. Структурно-динамічний аналіз балансу.
Статті балансу
2005
2006
2007
Відхилення
абс
пит. вага,%
абс
пит. вага,%
абс
пит. вага,%
від 2005
від 2006
абс
пит. вага,%
абс
пит. вага,%
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
І. Необоротні активи, всього, тис.грн
1984,3
28,31
1997,4
28,45
2115,2
29,73
130,9
1,42
117,8
1,28
ІІ. Оборотні активи, всього, тис.грн
5026
71,69
5023,5
71,55
5000,2
70,27
-25,8
-1,42
-23,3
-1,28
ІІІ. Витрати майбутніх періодів, всього, тис. грн.
Баланс
7010,3
100
7020,9
100
7115,4
100
105,1
94,5
І. Власний капітал
966,6
13,79
1054,1
15,01
1121,5
15,76
154,9
1,97
67,4
0,75
ІІ.Забезпечення наступних витрат і платежів
0
ІІІ. Довгострокові зобовязання
445,5
6,355
684,7
9,75
700,9
9,85
255,4
3,50
16,2
0,10
ІV. Поточні зобовязання
5598,2
79,86
5281,8
75,23
5293
74,39
-305,2
-5,47
11,2
-0,84
V. Доходи майбутніх періодів
Баланс
7010,3
100
7020,9
100
7115,4
100
105,1
94,5
Виконавши структурно-динамічний аналіз балансу ТзОВ фірма «Верстатник», можна зробити висновок, що показник балансу збільшився у 2007 році на 105,1 тис.грн порівняно з 2005, і на 94,5 тис.грн. порівняно з 2006р. Зокрема вартість необоротних активів зросла на 130,9 тис. грн і на 117,8 тис.грн. відповідно до 2005 і 2006 років. Натомість вартість оборотних активів в порівнянні з 2005р. знизилась на 25,8 тис.грн, а з 2006р. на 23,3 тис.грн. показник власного капіталу зріс порівняно з 2005 на 154,9 тис.грн., порівняно з 2006р. на 67,4 тис.грн. Довгострокові зобов’язання збільшилися на 255,4 тис.грн відповідно до 2005р, на 16,2 тис.грн. відповідно до 2006р. поточні зобов’язання зменшилися в порівнянні з 2005р. на 305,2 тис.грн., але порівняно з 2006р. зросли на 11,2 тис.грн. В загальному можна зробити висновок, що показники балану зросли.
2.1.Аналіз ліквідності підприємства
Для розрахунку показників оцінки ліквідності підприємства використовують наступні формули:
1. Коефіцієнт покриття:
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності:
3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності:
4. Частка оборотних засобів в активах:
5. Робочий капітал (розмір власних оборотних засобів), тис.грн.:
або
Таблиця 2.2. Показники оцінки ліквідності підприємства.
№ п/п
Показники
2005
2006
2007
Відхилення від 2005
Відхилення від 2006
Абс
Пв,%
Абс
Пв,%
1
2
3
4
5
6
7
8
9
1
Коефіцієнт покриття
0,8978
0,9510
0,9446
0,0468
5,21
-0,006
-0,67
2
Коефіцієнт швидкої ліквідності
0,5472
0,583
0,5741
0,0269
4,92
-0,009
-1,53
3
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
0,0304
0,033
0,0342
0,0038
12,50
0,0015
4,59
4
Частка оборотних засобів в активах
0,7169
0,716
0,7027
-0,0142
-1,98
-0,013
-1,79
5
Робочий капітал
-572,2
-255,8
-269,5
302,7
-52,90
-13,7
5,36
Виконавши розрахунки обчислення показників ліквідності підприємства робимо наступні висновоки.
Коефіцієнт покриття за даними досліджуваних періодів не відповідає нормативному значенню. Але він збільшився порівняно з 2005р., і незначно зменшився порівняно з 2006 роком. У підприємства немає реальної моживості покриття зобов’язань за рахунок оборотних засобів. На кожну гривню поточних зобов’язань підприємства припадає у 2005р.- 0,8978 грн оборотних активів, у 2006р. - 0,9510 грн, у 2007р. - 0,9446грн.
Значення коефіцієнта швидкої ліквідності є меншим за нормативне значення протягом усіх років, що свідчить про те, що за рахунок грошових коштів та очікуваних фінансових надходжень може бути погашено у 2005 році лише 54,72%, у 2006р. – 58,3%, у 2007р. – 57,41% поточних зобов’язань підприємства. Хоча спостерігається збільшення даного показника.
Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності також не відповідає нормативному значенню протягом даних років. У 2005 році цей показник складає 0,0304. Це означає, що підприємство спроможне погасити лише 3,04% поточної заборгованості за рахунок наявних грошових коштів. У 2006 році цей показник зріс до 0,033, а у 2007 році до 0,0342, тому можна говорити про незначну позитивну тенденцію до збільшення ліквідності підприємстваі покращенні його платоспроможності.
Частка оборотних засобів в активах протягом 2005, 2006, 2007 років має тенденцію до скорочення, а показник робочого капіталу зростає.
Факторний аналіз коефіцієнта швидкої ліквідності
Таблиця 2.3. Факторний аналіз коефіцієнта швидкої ліквідності 2007р. порівняно з 2005р.
№ п/п
№ підстановки
Показники
Результуючий показник
Відхилення
Причина відхилення
гк
дтз
пз
1
0
170,4
2892,8
5598,2
0,547
2
1
180,9
2892,8
5598,2
0,549
0,002
Гк
3
2
180,9
2857,6
5598,2
0,543
-0,006
Дтз
4
3
180,9
2857,6
5293
0,574
0,031
пз
Виконавши розрахунки можна зробити висновок, що резервом збільшенням коефіцієнта швидкої ліквідності у 2007 році порівніно з 2005 роком є збільшення дебіторської заборгованості на суму 0,006 тис.грн.
Таблиця 2.4. Факторний аналіз коефіцієнта швидкої ліквідності 2007р. порівняно з 2006р.
№ п/п
№ підстановки
Показники
Результуючий показник
Відхилення
Причина відхилення
гк
дтз
пз
1
0
172,9
2906,9
5281,8
0,5831
2
1
180,9
2906,9
5281,8
0,5846
0,0015
гк
3
2
180,9
2857,6
5281,8
0,5753
-0,0093
дтз
4
3
180,9
2857,6
5293
0,5741
-0,0012
пз
Виконавши розрахунки можна зробити висновок, що резервом збільшенням коефіцієнта швидкої ліквідності у 2007 році порівніно з 2006 роком є збільшення поточних зобов’язань на суму 0,0012 тис.грн. і дебіторської заборгованості на суму 0,0093 тис.грн.
2.2.Аналіз фінансової стійкості підприємства.
Для розрахунку показників оцінки фінансової стійкості підприємства використовують наступні формули:
1. Коефіцієнт автономії:
2. Коефіцієнт фінансової залежності:
3.Маневреність робочого капіталу:
4. Коефіцієнт маневреності робочого капіталу:
5. Коефіцієнт фінансової стійкості:
6. Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу:
7. Коефіцієнт стійкості фінансування:
8. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу:
9. Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами:
10. Коефіцієнт поточних зобов’язань:
11. Коефіцієнт забезпечення запасів робочим капіталом:
Таблиця 2.5
№ п/п
Показники
2005
2006
2007
Відхилення від 2005
Відхилення від 2006
Абс
Пв,%
Абс
Пв,%
1
2
3
4
5
6
7
8
9
1
Коефіцієнт автономії
0,138
0,150
0,158
0,020
14,37
0,007
4,93
2
Коефіцієнт фінансової залежності
7,253
6,659
6,345
-0,908
-12,52
-0,314
-4,72
3
Маневреність робочого капіталу
-3,430
-7,524
-6,700
-3,270
95,32
0,824
-10,95
4
Коефіцієнт маневреності робочого капіталу
-0,592
-0,245
-0,261
0,331
-55,89
-0,016
6,61
5
Коефіцієнт фінансової стійкості
0,160
0,177
0,187
0,027
17,01
0,010
5,89
6
Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу
6,253
5,659
5,345
-0,908
-14,52
-0,314
-5,55
7
Коефіцієнт стійкості фінансування
0,201
0,248
0,256
0,0547
27,16
0,008
3,39
8
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу
0,862
0,850
0,842
-0,020
-2,29
-0,007
-0,87
9
Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами
-0,203
-0,188
-0,199
0,004
-1,88
-0,011
5,86
10
Коефіцієнт поточних зобовязань
0,926
0,885
0,883
-0,043
-4,66
-0,002
-0,24
11
Коефіцієнт забезпечення запасів робочим капіталом
-0,292
-0,133
-0,149
0,142
-48,78
-0,016
12,34
Показники оцінки фінансової стійкості підприємства.
За даними таблиці 2.5 можна зробити висновок, що в цілому відбулися позитивні зміни у скаладі показників, якими характеризується фінансова стійкість підприємства, хоча вони не відповідають нормативним значенням. Значення коефіцієнта автономії є нижчим за нормативне значення і свідчить про значну залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування у 2005 р. на 13,8% фінансувалось за рахунок власного капіталу, у 2006р. – на 15%, у 2007 р. – на 15,8%. Проаналізувавши дані показники, робимо висновок, що протягом цих років відбувалося незначне зменшення фінансової залежності.
25.05.2016 18:05-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора