МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ТЕХНОЛОГІЧНИЙ КОЛЕДЖ НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Економічне відділення
ІНДИВІДУАЛЬНА РЕФЕРАТИВНА РОБОТА
з дисципліни «Рекреаційна географія»
на тему: «Рекреаційні ресурси країн Північної Африки(Алжир, Туніс, Єгипет)»
Виконав:
Студентки групи ТОМ-32
Шуляр Марта
Прийняв викладач:
Вишнянчин Л.І.
Львів 2013
Зміст
Вступ………………………………………………………………………….3
Географічне положення району чи підрайону……………………………..4
Природні умови (загальна фізико-географічна структура)..……………...4
А) Рельєф………………………………………………………………4
Б) Кліматичні особливості……………………………………………4
В) Флора та фауна…………………………………………………….5
Г) Ландшафтна структура…………………………………………….5
Д)Охоронні природні території та пам’ятки природи……………....7
Вступ
Поступово охоплюючи всі сфери людської життєдіяльності рекреація і туризм стають невід'ємною складовою сучасного життя. В усьому світі вони перетворилися на вагомий і визнаний чинник економічного розвитку.
З кожним роком туризм стає все популярнішим і більш масовим. Це спровоковано підвищенням життєвих стандартів і збільшення часу для відпочинку працюючого населення. На даний момент частка рекреації та туризму в галузевій структурі валового внутрішнього продукту (ВВП) світу становить 10%.
Американський регіон посідає третє місце у світі за кількістю міжнародних туристичних прибуттів. У межах регіону домінує Північна Америка - майже 70 % туристів приїздить до США, Мексики та Канади. Усі основні потоки в цьому регіоні починаються і закінчуються в США. Між США та Мексикою сформувався найбільш потужний світовий міждержавний туристичний потік - близько 20 млн американців щороку відвідують південного сусіда. Протягом останніх років кількість прибулих туристів до США стабілізувалася на рівні 55-58 млн осіб. В Канаді кількість туристів складає 17 млн. Туристів приваблюють унікальні природні об'єкти, національні і тематичні парки, міста з хмарочосами, музеї із багатими колекціями художніх творів та інші атракції.
Географічне положення району чи підрайону.
Північна Америка повністю розташована в північній півкулі. Площа Північної Америки – 24,2 млн. км2. Береги материка омивають води Північного Льодовитого, Атлантичного й Тихого океанів. На півдні він сполучений вузьким Панамським перешийком з Південною Америкою. Від Євразії Північну Америку відділяє вузька Берингова протока.
Природні умови (загальна фізико-географічна структура):
А) Рельєф:
Найважливіші особливості поверхні Північної Америки полягають у тому, що західна частина материка набагато вища за східну. Найвищою точкою материка є гора Мак-Кінлі (6193 м), а найнижча розташована в Долині Смерті (86 м нижче рівня моря).
За характером поверхні материк поділяють на три частини. Північна та центральна частини зайняті рівнинами (Центральні рівнини, Великі рівнини), на південному сході розміщені гори Аппалачі, а на заході простяглись гірські споруди Кордильєр.
Б) Кліматичні особливості:
Більша частина материка розташована у помірному тепловому поясі, крім крайньої півночі, яка лежить у холодному поясі, і Центральної Америки, що лежить у жаркому поясі.
Середні січневі температури нижче 0°С характерні на північ від 40° пн.ш. Найнижчі зимові температури відмічені на північний захід від Гудзонової затоки, де часті морози -50 С й нижче.
Середні липневі температури на півночі Канади складають +5..+10°С, на узбережжі Мексиканської затоки – +22..+24°С. Найвищі температури літом спостерігаються на плато в Південних Кордильєрах (+57°С – в Долині Смерті на плато Великий Басейн, яка є найвищою температурою в західній півкулі).
Розподіл опадів на материку залежить від переважаючих повітряних мас. Крайній північний захід материка перебуває під впливом Алеутського мінімуму. Тут випадає 1500-2000 мм опадів на рік. А біля підніжжя гори Олімпес опади досягають максимуму для Північної Америки – 5000-6000 мм на рік.
Кліматичний вплив океанів виражається перш за все в різнохарактерних течіях біля побережжя материка. Холодні Лабрадорська й Каліфорнійська течії знижують температуру повітря й кількість опадів на північному сході й південному заході материка. Теплі Аляскинська течія й течія Гольфстрім цілий рік сприяють підвищенню температури й великій кількості опадів на північному заході й південному сході материка.
В) Флора та фауна:
Тваринний світ материка різноманітний. У тундровій зоні можна зустріти північного оленя, білого ведмедя, песця. Там також живуть полярний вовк і ласка. У тайговій зоні численні хутрові звірі: видра, скунс, соболь. Серед хижих тварин зустрічаються ведмеді, вовки, рисі, росомахи. З гризунів: щур ондатра і канадський бобер. Примітний великий гризун – поркупайн, який живе на деревах. У складі фауни широколистяних лісів представлений вид сумчастих щурів – опосум. На південному сході материка можна зустріти алігатора і алігаторову черепаху. Із земноводних цікава жаба бик, довжина якої сягає 20 см. Степи і лісостепи населені антилопами-вилорогами, койотами, бізонами, борсуками і степовими тхорами.
Пташина фауна материка налічує 600 видів птахів. Тут можна зустріти зграї ібісів, пеліканів, фламінго, каліфорнійського грифа і куріпку, а також десятки видів колібрі, ареал проживання яких досягає Аляски.
Загальна кількість рослин Північної Америки становить 300 видів. Вони вражають розмірами і швидкістю росту. Тут багато унікальних видів: тюльпанове дерево, гікорі, туя, секвойя, магнолія. У північній частині материка поширені карликові верби, ягідні чагарники і берези.
Г) Ландшафтна структура:
Північна частина Внекордільерского Сходу зайнята піднятою кристалічної Лаврентійської височиною висотою до 300 - 400 м. До центру її поверхню знижується , утворюючи улоговину обширного , але неглибокого Гудзонової затоки. Він сформувався в результаті прогинання поверхні під вагою льодовикових товщ в період четвертинного заледеніння. Льодовики залишили численні сліди недавнього перебування на поверхні Лаврентійської височини - ози , друмліни , моренні скупчення. У краю височини , там , де льодовики зупинилися і почали танути , утворився ланцюжок великих і малих озер , наповнених талою водою : Велике Ведмеже , Велике Невільниче , Вінніпег та ін Найбільш значні з них - Великі озера Північної Америки : Верхнє озеро , Мічиган , Гурон , Ері. Онтаріо. Це найбільше скупчення прісної води на Землі , що вміщає близько 24 тис. км3. Південніше Лаврентійської височини фундамент платформи перекритий осадовими товщами ; тут тягнуться Центральні рівнини. Майже посередині їх перетинають найбільша річка материка Міссісіпі (довжина 3950 км ) і її притоки Міссурі , Огайо , Теннессі та ін Річки - повноводні , несуть великий обсяг мулу і суспензій . У впадання в Мексиканську затоку Міссісіпі утворює дельту. Уздовж східних підстав Кордильєр з півночі на південь тягнуться Великі рівнини . Їх нерівна поверхня підвищується поблизу гір до 1600 м і порізана численними долинами річок, що стікають зі схилів Кордильєр. Там , де Великі рівнини перетинає річка Міссурі , знаходиться сильно порізана ярами місцевість , відома як погані землі , або бедленд (від англ. Badland ) . Прибережні райони півдня Внекордільерского Сходу зайняті береговими низовинами . На південь від Центральних рівнин розташована плоска Примексиканська низовина , поступово знижується убік Мексиканської затоки. Її похила поверхня поцяткована уступами - куестами . Друга берегова низовина - Приатлантична . Вона розташована на південно-східній околиці Північної Америки , на узбережжі Атлантичного океану.
Д)Охоронні природні території та пам’ятки природи:
У Америки є все це – від достатку пляжів уздовж двох океанів до найвищих гірських вершин на континенті, так само як і найбільші столиці та мегаполіси в світі. Саме тому Ви можете вибрати серед незліченних місць призначення, насолоджуючись незабутніми канікулами в США.
Список найкрасивіших місць які варто відвідати перебуваючи в Північній Америці :
Національний парк Брайс Каньйон, Юта. Національний парк Брайс Каньйон розташований в південній Юті. Тут Ви можете зіткнутися з милями захоплюючих пейзажів і величних гірських формувань – Худу. Вони створені багато років тому під впливом сил ерозії води і вітру, тому осадові породи набувають незвичайних форм, такі як стовпи, арки, і т.д.
Гора Мак – Кінлі, Аляска. Гірський пейзаж Аляски – ще одна неймовірна природна пам’ятка в цій колекції красивих місць США. Найбільш північна частина США – природне дорогоцінне каміння, особливо протягом зими.
Міст Золоті Ворота в Сан – Франциско. Золоті Ворота Сан-Франциско - культовий міст і один з найкрасивіших технічних шедеврів в штаті Каліфорнія. Він розташований в затоці Сан-Франциско і з’єднує два півострова.
Узбережжя Пали, Гаваї. Це один із найбільш західних Гавайських островів, який відомий його природним достатком і неперевершеним тропічним біорізноманіттям. Національний парк Узбережжя Пали На – реальне природне диво, одна з найпопулярніших місцевих пам’яток.
Нью – Йорк. Нью-Йорк – один з найбільших мегаполісів в світі, так само як найбільш густонаселене місто в США. Це дуже значне місто, і це стосується всього, що оточує Вас в Нью-Йорк Сіті. Одна з найбільших пам’яток Нью-Йорка, це незліченне яскраве світло гігантських хмарочосів в Манхеттені, який створює таку чарівну суміш вогнів і квітів, які перетворюють ніч на день
Вогняний водоспад в Йосемітському Національному парку. У серці Каліфорнії, в Національний парк Йосеміті, Ви можете зіткнутися з дійсно значним і красивим дивом природи. Цей величезний парк володіє численними водоспадами, і кожен з них чимось виділяється. Особливо один з них - вогняний водоспад Йосеміті, що отримав своє ім’я від давнього ритуалу.
Лас – Вегас. Лас Вегас - ще один американське місто-гігант, де вночі може бути світліше ніж вдень. Це культове місто відоме своїми гігантськими готелями і всесвітньо відомими казино.
Долина Смерті в Каліфорнії. Серед цього голого простору розкидані валуни – на вигляд звичайнісінькі, розмірами від футбольного м’яча до півтонни вагою. І камені ці мають властивість міняти своє місце розташування, залишаючи видимі сліди свого пересування. І це не єдине на планеті таке місце.Займаючи територію, рівну 3.3 мільйонам акрів, Долина Смерті (Death Valley) вважається найбільшим парком на території США та суміжних держав.
Демографічна характеристика.
Загальна кількість населення Північної Америки перевищує 460 млн. осіб, що становить 7% населення світу. Середня густота 19 осіб на 1 кв. км. Найгустіше заселені деякі острови на півдні Північної Америки, схід США, південь Канади. Гренландія, північ Канади, Аляска майже не заселені.
Населення континенту складається з кількох груп, різних за походженням, расовою належністю і чисельністю: корінне населення - індіанці й ескімоси, нащадки європейських завойовників, вихідці з європейських країн, вихідці з Азії і афроамериканці.
Основну масу сучасного населення Північної Америки становлять представники європеоїдної раси. Територію Канади і США колонізували переважно вихідці з Британських островів, а також з Франції. В цих країнах панує англійська мова, а в Канаді, крім того, поширена французька.
Значний відсоток населення Північної Америки становлять афроамериканці. Це нащадки рабів, привезених з Африки європейськими колонізаторами для роботи на плантаціях. Більша частина афроамериканців проживає в США.
Північна Америка відноситься до першого типу відтворення населення. Для нього характерні порівняно невисокі показники народжуваності, смертності й природного приросту (до 12 чоловік на 1000 жителів). Загальний коефіцієнт народжуваності в Північній Америці становить – 15, а смертності 1,81.
У статевому складі Північної Америки переважають жінки. Середня тривалість жінок Північної Америки становить 81 рік, чоловіків – 74 роки.
У Північній Америці більшість населення - це мешканці міст. На континенті розташовані найбільші міста світу та міські агломерації — тісно пов'язані між собою угруповання міських поселень. Так, в агломерації столиці Мексики - Мехіко - мешкає понад 20 млн осіб. Такого скупчення міського населення немає більше ніде на планеті.
Як Канада так і США є країнами імігрантів. США приваблює імігрантів високим рівнем життя, можливістю знайти хорошу роботу. Іміграції в Канаду сприяє її репутація як високорозвиненої, мирної, вільної від етнічних смут і конфліктів країни, де можна виростити дітей в спокійній обстановці.
Рівень безробіття в країнах Північної Америки також дещо відрізняється. В США він становить 7, 3 %, а в Канаді 10,3 %.
Стисла історія формування і розвитку району.
Першу спробу європейської колонізації Північної Америки археологи відносять приблизно до X ст. н. е. її здійснили море-плавці-вікінги. Згідно з епосом вікінгів загін на чолі з мореплавцем Лейфом висадився на далекому західному побережжі невідомої землі, де росло багато дикого винограду. Вікінги заснували там ряд поселень, а відкриту землю назвали Вінланд - країна винограду. Але невелика кількість вікінгів, які потрапили у Північну Америку, подорожуючи сушею, швидко асимілювалися і розпорошилися серед місцевого населення.
У доколумбівську добу Америка була заселена численними індіанськими племенами, які перебували на різних етапах первісного розвитку.
У період Великих географічних відкриттів першу спробу потрапити на західний континент здійснив у 1480 р. англійський мореплавець Джон Ллойд, але вона завершилася безуспішно, як і декілька наступних. Лише після відкриття Колумбом Південної Америки (1492 р.) Джон Кабот у 1497 р. перетнув океан і дослідив береги Північної Америки.
Розпочалася колонізація англійцями Північної Америки. Першу невелику англійську колонію в Америці було засновано у 1585 р. на острові Реанок під назвою Віргінія. Почалось систематичне переселення англійців до Америки. Дещо пізніше за ними почали переселятися ірландці, шотландці, шведи, данці, французи та інші західні європейці. Вони також, на зразок англійців, засновували свої колонії, такі як Нові Нідерланди, Нова Франція, але значно менші від англійських.
У період Англійської революції і протекторату Кромвеля кількість емігрантів значно зросла, засновувалися нові колонії. До середини ХУП ст. в Америці вже існувало 13 великих англійських колоній (Віргінія, Джорджія, Нью-Йорк та ін.), у яких проживало понад 330 тис. осіб.
У 1643 р. англійські колонії (вони називалися Нова Англія) об'єдналися у конфедерацію.
Колоністи, захопивши великі земельні простори, не могли їх освоїти своїми силами, а спроби перетворити індіанців у підневільну робочу силу завершилися безуспішно. Тому, починаючи з 1620 р., для роботи на плантаціях і промислах європейці розпочали активно завозити до Америки жителів з Африки, перетворюючи їх на рабів. У 1713 р. Лондон відвойовує у Мадрида право на вивіз з іспанських колоній робочої сили, перетворивши це згодом на необмежену работоргівлю і масові переміщення негритянського населення до Америки. Чорні невільники фактично стали основною робочою силою колоній. Напередодні війни за незалежність у них проживало 2,8 млн європейців та близько 600 тис. негрів-рабів.
Щодо корінного населення, то колоністи також вели проти нього жорстоку політику. Вони або фізично винищували його, або заганяли в резервації. Наслідком цієї політики стало загострення збройної боротьби між колоністами та індіанцями. Перша така широкомасштабна війна вибухнула в 1622 р. і тривала 12 років.
Розвиток промисловості розпочинався з так званого домашнього ремесла, коли виробництвом займалися здебільшого сім'я, група родичів або сусідів. Ця промисловість постачала товари першої потреби - одяг, взуття тощо. Але до середини XVII ст. у колоніях діяло вже багато мануфактур, заснованих на капіталістичних формах організації праці. Вони спільно з "домашніми" ремісниками за короткий час забезпечили внутрішній ринок всіма необхідними промисловими товарами і розпочали його масово експортувати в Європу.
Успіхи товарного виробництва та розширення торгівлі з країнами Західної Європи дали значний поштовх до розвитку кораблебудування і перетворення його у високорозвинену галузь промисловості.
Швидкий промисловий розвиток привів до заснування багатьох міст. За останню чверть XVII - на початку XVIII ст. міське населення зросло втричі й становило близько 60 тис. осіб, а такі міста, як Нью-Йорк, Бостон, Балтимор та ін., уже налічували до десяти тисяч жителів кожне.
Колонії і міста мали власну адміністрацію. Спочатку її призначав Лондон. Колоніальні органи управління очолював губернатор, який керувався англійськими законами.
Економічна і політична відособленість колоній, їх територіально-адміністративна та етнічна консолідація сприяли процесу формування американської нації.
Спочатку переселенці йменували себе відповідно до назви територій, де вони проживали або народилися (віргінцями, пенсільванцями), але згодом вже друге, третє покоління називали себе просто американцями. За етнічним походженням вони складалися з різних національностей, що емігрували з Європи. Але, незважаючи на ці відмінності, протягом ХУП ст. у них почала формуватися спільна культура, яка вбирала в себе кращі зразки культури європейських народів. Спілкування серед американців проходило в основному англійською мовою. Вони створили власну систему початкової та вищої освіти, заснували видавництва газет, журналів, книжок. Паралельно формувалися й місцева, тобто національна, інтелігенція та основи національної культури.
У результаті наприкінці XVII ст. американці мали спільну територію проживання, свою економіку, публічні органи влади, правову, військову, фінансову систему. Поєднувала їх ідеологічна та духовна спільність, яка ґрунтувалася на певних демократичних засадах і традиціях.
Таким чином, у другій половині XVII ст. розпочався процес формування північноамериканської нації, який тривав у наступному столітті й знайшов своє вираження у визвольній боротьбі американського народу (1775-1783 рр.) проти англійського володіння за створення своєї незалежної держави.
Етнографічні особливості.
Населення континенту складається з кількох груп, різних за походженням, расовою належністю і чисельністю: корінне населення індіанці й ескімоси, нащадки європейських завойовників, вихідці з європейських країн, вихідці з Азії і афроамериканці.
Питання про походження індіанців довго лишалося не розв'язаним. Гіпотезу про одвічність корінного населення цього континенту тепер зовсім відкинуто, оскільки в Америці не знайдено залишків ні людиноподібних мавп, ні давньої людини. Гадали, що людина прийшла в Америку з Європи через Атлантичний океан чи з Південно-Східної Азії через острови Тихого океану. Тепер більшість учених підтримує теорію, яка доводить, що предки сучасних індіанців переселилися в Америку із Східної Азії через Берингову протоку. Вірогідно, що це відбувалося вже в післяльодовиковий період, близько 15-30 тисяч років тому.
Усі індіанці мають спільні антропологічні риси, які зближують їх з монголоїдним населенням Азії. У них жовтуватий або червонувато-коричневий відтінок шкіри, жорстке пряме волосся на голові, слабко розвинуте волосяне покриття на тілі, широке обличчя і випнуті вилиці. Але на відміну від монголоїдів в індіанців відсутня монгольська складка віка, порівняно великий рівний ніс.
Індіанці утворюють особливу гілку монголоїдної раси — американську, або америндську.
Мови корінного населення Північної Америки надзвичайно різноманітні: налічується до 1000 мов і діалектів, що об'єднуються майже в 100 лінгвістичних груп.
Менш численна друга група місцевого населення Північної Америки — ескімоси. Вони проникли в Північну Америку також з Азії, але значно пізніше, про що свідчать археологічні знахідки, які відносяться приблизно до початку нашої ери.
Історико-культурна спадщина.
На питання про те, що являли собою індіанці, коли перші європейці досягли берегів Лабрадору та Нової Шотландії (Канади), а потім і Флориди, відповісти непросто.
Перші американці були мисливцями. Вони полювали на великих тварин, таких як Мамонт чи волохатий носоріг. У них була метальна зброя : дротики та списи, луки та стріли. Вони жили в заглиблених в землю будиночках. Носили вони довгий одяг з рукавами без капюшона.
Різні племена мали свої поховальні обряди. Під час одного із них померлих ховали в курганах, супроводжуючи знаряддями праці, зброєю. На обличчя покійних накладали похоронні дерев'яні маски з рогами оленів. Одяг померлих була буквально посипана річковим перлами і прикрашена металевими пластинами і фігурками тварин і птахів.
Неписаний закон і племінні традиції були основними методами соціального контролю, емпіричне знання лежало в основі усної культури. В аборигенній Америці існували майже всі форми сім'ї та шлюбу з відповідними звичаями, як і всі види стародавніх релігій. Що стосується релігійних уявлень аборигенів, то для них була характерна рухливість, адже часто спостерігався перебіг самостійних релігійних поглядів, переконань, які змінювалися протягом років і помітно відрізнялись один від одного. Тотемізм, магія, фетишизм, анімізм — усе це пов'язувалося зі спільною для індіанців орієнтацією на тісну взаємодію з природою — джерелом їхнього буття. Віруючи в належність до неї, у взаємозв'язок усього існуючого з діями надприродних сил, індіанці вважали можливим за допомогою як шаманства, так і "особистих" контактів взаємодіяти з ними.
Усна творчість корінних американців була представлена багатьма міфами, легендами, які пояснювали походження світобудови, сакральних ритуалів, соціальних інституцій, описували подвиги героїв, акумулюючи історичні й космологічні уявлення аборигенів.
Індіанці віртуозно володіли технікою обробки дерева. У них були свердла, тесла, сокири з каменю, деревообробні та інші інструменти. Вони вміли пиляти дошки, різати фігурні скульптурки. З дерева вони виготовляли будинки, каное, робочі інструменти, скульптури, тотемні стовпи. Мистецтво тлінкітів відрізняю ще дві особливості: багатофігурна - механічне з'єднання різних образів в одному об'єкті, і поліейконічність - перетікання, часом зашифрований, прихований майстром плавний перехід одного образу в інший.
Художня культура, яка створювалася й зберігалася протягом віків, унікальна. Різьблення по каменю, дереву, покриття обрядових предметів фарбами, виготовлення виробів із пташиного пір'я, художнє ліплення, кераміка, ткацтво, розпис осель, ритуальних костюмів піктографічними знаками, плетіння кошиків й багато іншого склали самобутню естетику світосприйняття індіанців. Новий Світ постав незвичним для європейців своїми екзотичними формами матеріальної та духовної культури.
До творів монументального мистецтва належали наскельні малюнки, розписи на тенах будинків, тотемні стовпи.
Зображення на стовпах створювались в стилі, який отримав назву білатерального (двостороннього). Індіанці Північної Америки застосовували для нанесення малюнків на ритуальних предметах, кераміці, а також при створенні наскальних зображень так званий скелетний стиль.
Орнаментальні композиції на керамічних посудинах складалися з складних геометрізованних зображень священних тварин і птахів. Вчені висловлювали припущення, що ці птахи і тварини шанувалися як тотеми. Композиції на внутрішніх частинах судин часто вписувалися в коло або трикутник і, як правило, містилися в центральній частині на дні судини. Малюнки наносилися переважно чорною і червоною фарбами, які, можливо, символізували ідею життя і смерті.
Специфічним був і розвиток американської музичної культури. З часів ранньої колонізації її створення вирізнялося своєю нерозривністю із загальною історією колоній і в подальшому — США. В жодній іншій сфері національної культури неповторний американський феномен не розкрився так оригінально, як у музиці. Особливості соціального устрою, етнорелігійний склад населення перших колоній зумовили, з одного боку, строкатість і незвичайність фольклору, з іншого — перевагу англокельтських музичних традицій, культової музики. Музикування обмежувалося виконанням псалмів, морально-дидактичних, ліричних і патріотичних гімнів.
Проте з приходом в Америку колоністів культура корінного населення була зруйнована як і саме корінне населення.
Внаслідок того, що більшість населення Америки є імігрантами, американська культура на даний час є багатонаціональною.
Природні та історико-культурні об’єкти всесвітнього значення.
Національний парк «Єллоустон» або Єллоустонський національний парк (англ.Yellowstone National Park) — перший у світі національний парк (заснований 1 березня 1872), міжнародний біосферний заповідник, об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО. Знаходиться в США, на території штатів Вайомінг, Монтана та Айдахо. Парк відомий численними гейзерами та іншими геотермічними об'єктами, багатою живою природою, мальовничими ландшафтами.
Національний парк Ґранд-Каньйон (англ. Grand Canyon National Park) — один з найстаріших національних парків США, розташований в штаті Аризона. На території парку розташований Ґранд-Каньйон — Великий каньйон річки Колорадо, одне з визнаних природних чудес світу.
Індепенденс-хол (англ. Independence Hall) — будівля на площі Незалежності в Філадельфії, штатПенсільванія, США, відоме як місце, в якому обговорювали, погоджували і підписали в 1776 роціДекларацію незалежності; місце підписання Конституції США.
Ста́туя Свобо́ди (англ. Statue of Liberty, повна назва — Свобо́да, що ося́ює світ, англ. Liberty Enlightening the World) — національний пам'ятник США, символ свободи, демократії та справедливості. Це одна з найзнаменитіших скульптур в США та у світі, часто звана «символомНью-Йорка і США», «символом свободи і демократії», «Леді Свобода». Це подарунокфранцузьких громадян до сторіччя американської революції.
Л'Анс-о-Медоуз (спотворене англ. L'Anse aux Meadows від фр. L'Anse-aux-Méduses, дослівно: «грот медуз») — історико-археологічний пам'ятник на території провінції Ньюфаундленд і Лабрадор (Канада), де за даними розкопок існувало перше в Північній Америціі Західній півкулі європейське поселення вікінгів кінця XI століття. Найзахідніше поселення вікінгів на території так званої Вінландії — талассократичної держави скандинавів, що тягнулася колись в Північній Америці від Гудзонової протоки на півночі до затоки Святого Лаврентія на півдні, і навіть ще південніше — до Нью-Йоркського Лонг-Айленда.
Старий Квебек (фр. Vieux-Québec) — центральна (історична) частина міста Квебек, столиці провінціїКвебек у Канаді.
Провінційний парк «Диноза́вр» (англ. Dinosaur Provincial Park) належить до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та розміщений приблизно за 200 км від міста Калгарі (провінція Альберта, Канада), або за 48 км від містечка Брукс. Парк лежить в долині річки Ред Дір, яка відома своєю незвичною змінною топографією. Парк знаменитий тим, що це одне з найбільших сховищ скам'янілостей динозаврів у світі. Знайдено 40 видів скам’янілостей та виставлено понад 500 екземплярів у багатьох музеях світу.
Націон́альний п́арк «Вуд-Бу́ффало» (англ. Wood Buffalo National Park, фр. Parc national de Wood Buffalo; у перекладі: Націоналий парк «Лісові бізони») — найбільший національний парк Канади, заснований в 1922 у провінції Альберта та Північно-західних територіях. Головна природоохоронна пам'ятка парку — стадо атабаських бізонів
Луненбург (англ. Lunenburg) — місто в канадській провінції Нова Шотландія, приблизно за 90 км на південний схід від Галіфаксу. Внесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО в 1995 році, як приклад британського колоніального поселення в Північній Америці.
Канал Рідо — канал, що сполучає Оттаву і Кінгстон. Це не тільки найстаріший постійно діючий канал в Північній Америці (відкритий в 1832 році), але й один з перших каналів світу, збудованих з розрахунку на парові судна. Канал був збудований на випадок війни з США і продовжує функціювати до наших днів з використанням багатьох початкових споруд.
Націона́льний па́рк «Гавайські вулкани» (англ. Hawai'i Volcanoes National Park) — національний парк у США, заснований в 1916 на Гавайських островах, де впродовж сотень тисяч років процеси вулканізму, міграції і еволюції створили унікальну екосистему та самобутню культуру.
Туристсько-рекреаційні ресурси. Види рекреації і туризму.
Північноамериканський район виділяється надзвичайно високим рівнем розвитку внутрішнього туризму. У США щороку здійснюється близько 1 млрд подорожей; щоденно у цій країні туристи витрачають більше $ 1,5 млн.; протягом 1995-2000 років половина дорослих американців взяла участь у туристичних поїздках, а кожен п'ятий американець здійснив освітню подорож. Подорожі та активний відпочинок стали невід'ємним елементом культури американців, що відбилося і на виробництві - індустрія туризму стала найбільшим експортером послуг і галуззю, де зосереджена найбільша кількість підприємців.
У Північній Америці наявні всі види туризму.
Наявність мальовничих місць сприяє розвитку туризму, орієнтованого на використання природних ресурсів. У Північній Америці створено багато національних парків.Один із них - Єллоустон - найстаріший національний парк США і світу, заснованого у 1872 р. В ньому туристів приваблюють Мамонтові гарячі джерела з терасами і знаменита долина гейзерів, де найбільший інтерес викликає гейзер Олд Файтфул, який через кожні 80 хвилин викидає фонтан води на висоту майже 100 м. Не менш цікаве і високогірне озеро Єллоустон з однойменною річкою, що витікає із нього й утворює мальовничий каньйон із ланцюгом водоспадів. Також надзвичайно красивими парками є Йохо із водоспадом Такаккау, каньйонами і карстовими печерами; Вуд-Баффало із найбільшою чередою бізонів; Джаспер із льодовиками і гарячими джерелами та ін.
У Північній Америці значною мірою поширений міський туризм. Найвідомішим туристичним центром Північної Америки є Нью – Йорк. Це провідний фінансовий, економічний, політичний, культурний і туристичний центр США. Візитною карточкою Нью Йорку є статуя Свободи. Відомими туристичними атракціями міста є штаб-квартира ООН з тематичними скульптурними композиціями довкола, Рокфеллер-центр та 102-поверхова Емпайр-Стейт-Білдінг із оглядовими майданчиками на даху, Бродвей із театрами, кінотеатрами, ресторанами, магазинами й оригінальними пам'ятниками, Центральний парк - острівок окультуреної природи серед хмародряпів, Бруклінський міст довжиною близько 2 км, що з'єднує Манхеттен і Лонг-Айленд.
Ще одним туристичним центром Америки є Лос – Анджелес. Там знаходиться Голівуд – відомий осередок кіноіндустрії та Діснейленд – один з перших та найбільш відвідуваних тематичних парків світу.
Лас Вегас – це ціла країна казино, у якій нараховується близько 500 гральних закладів, 30 із них належать до найбільших у світі. Це означає що в США добре розвинена індустрія розваг.
Онтаріо - найбільша за чисельністю населення та економічно розвинута провінція Канади. У її межах розташована низка природоохоронних територій, велика кількість річок і найчистіших озер. Але туристичною "візитівкою" Онтаріо є Ніагарський водоспад, найцікавіша частина якого ("Велика підкова") розміщується саме на канадській території.
Юкон - територія легендарної "золотої лихоманки" початку XX ст.
Також на території Північної Америки є місця з унікальною природою та пляжами.
Одним із найвідоміших місць відпочинку є Гавайські острови розмістилися в центрі Тихого океану і є "меккою" для туристів. Атмосфера свята і безтурботність - головні враження, за якими мандрують на Гавайські острови; сонце, вода і пісок - головні туристичні ресурси островів.
Аляску називають "краєм білого мовчання". Тут багато гігантських гір, льодовиків, фіордів, а також річок, що впадають у Північний Льодовитий океан, озер та лісів.
США вважаються важливим центром освітнього туризму. Тут знаходяться престижні університети, що приваблюють багато іноземних студентів: Гарвардський, Єльський, Стенфордський, Прінстонський.
Матеріально-технічна база рекреації і туризму.
Туризм у регіоні існує вже давно. У наші дні два мільйони туристів щорічно приїжджають до Північної Америки, щоб помилуватися мальовничою природою, або щоб відвідати найвідоміші туристичні центри, такі як Нью – Йорк чи Лас Вегас.
Важливим є те, що уряд країн вкладає багато зусиль і коштів у розвиток туристичної галузі. Особливо в таких напрямках, як розвиток дорожньої і транспортної інфраструктури, будівництво та реставрацію культурних та історичних закладів і пам'яток, у медичну галузь, а також, що є дуже важливим у безпеку перебування туристів у країні.
За розвитком міжнародного туризму США значно поступаються Європі, проте щорічно країну відвідують 30 - 40 млн. чоловік. Дуже великий розвиток одержав внутрішній туризм, сильно розвинена "індустрія гостинності", включаючи автосервіс. Туризм у США сформувався у потужну індустрію, яка обслуговує мільони іноземних та внутрішніх туристів щорічно. Туристи відвідують Сполучені Штати, щоб побачити чудеса природи, міста, місця визначних подій та заклади розваг. Ці ж самі об'єкти приваблюють і корінних американців, але їх також цікавлять території проведення відпустки, рекреаційні райони. Впродовж др.пол.ХІХ - п.п. ХХ століть у США швидко розвинулись форми міського туризму. Вже у 1850-ому році туристичними центрами стають Нью-Йорк, Чикаго, Вашингтон, Сан-Франциско.
Розвиток туризму підкріплювався прогресом у сфері транспортного сполучення, в першу чергу автомобільного та авіаційного. У 2007 році кількість іноземних туристів в США досягла 56 млн осіб, а прибутки від туризму становили 122,7 млрд.дол. У 29 штатах туризм входить в число 3-ох перших галузей за кількістю зайнятих (7,3 млн.осіб в 2004 році). Найбільш відвідуваним місцем в США у 2008 році виявився Таймс Сквер у Манхеттені в Нью-Йорку (35 млн.відвідувачів).
В Північній Америці існують готелі, а також інші засоби розміщення: квартири, вілли тощо. На відміну від інших країн, у США немає єдиної офіційної, затвердженої урядом системи класифікації готелів. За комфортабельністю вони здебільшого поділяються на п'ять категорій. В Америці найвищий статус присуджується двома закладами: American Automobile Association (AAA) називає свій приз "П'ять діамантів", а Mobile Travel Guide - "П'ять зірок". Готелі класифікують також за місцем розташування, за цінами і типами послуг, які вони пропонують. Фешенебельні готелі відрізняються не тільки шикарним інтер'єром, але й шикарним обслуговуванням: консьєржі у вестибулі і на поверхах, салон краси, спортзал, плавальний басейн, тенісний корт, квиткова каса, агентство з наймання автомашин і т.д. Пропонується обслуговування в номерах не тільки офіціантом, але й секретарем, персональним лікарем, медсестрою, користування в номерах комп'ютером, факсом і т.д. Звичайно при готелі є фірмовий ресторан, кафе, бар, холи для відпочинку, конференц-зал, танцзал, а іноді й приміщення для нічних розваг.
Поява нових готелів, як і нових будинків офісів і конференц-центрів, сприяло відродженню "внутрішніх міст". Прикладами цього можуть служити бостонський Copley Center і Peachtree Plaza в Атланті. Серед нью-йоркських центральних готелів, побудованих за останній час, - фешенебельний St. Regis Hotel, середній Ramada Hotel, економічний Days Inn, апартаментний Embassy Suits.
Згідно висловлювань експертів ринку готельних послуг у найближчій перспективі прогнозується зниження темпів розвитку готельної індустрії і зменшення кількості угод у цій сфері. Серед головних причин виділяється монополізація ринку великими компаніями та завищення цін, насамперед серед монополій. Сьогодні на американському ринку завершується процес консолідації і в наступні десятиріччя готельні корпорації очікує процес подрібнення.
Основні туристські центри регіону та їхня специфіка.
Нью-Йорк - провідний фінансовий, економічний, політичний, культурний і туристичний центр США, головний порт країни. Візитною карткою Нью-Йорка є Статуя Свободи. Символом фінансової могутності США вважається Уолл-Стріт. Тут розташована Нью-Йоркська фондова біржа, провідні банки і брокерські контори. Відомими туристичними атракціями міста є штаб-квартира ООН з тематичними скульптурними композиціями довкола, Рокфеллер-центр та 102-поверхова Емпайр-Стейт-Білдінг із оглядовими майданчиками на даху, Бродвей із театрами, кінотеатрами, ресторанами, магазинами й оригінальними пам'ятниками, Центральний парк - острівок окультуреної природи серед хмародряпів, Бруклінський міст довжиною близько 2 км, що з'єднує Манхеттен і Лонг-Айленд.
Лос-Анджелес - найбільше місто в штаті Каліфорнія. "Сто передмість у пошуках міста" - так називають величезний за розмірами Лос-Анджелес через розмитості міського планування. Найбільш відомі пам'ятки Лос-Анджелеса і його околиць - це Голлівуд, легендарне місто кіно, телебачення і радіо, Беверлі-Хіллз, район приватних вілл багатіїв і кінозірок, Діснейленд - парк з більш ніж 60 атракціонами.