АРХІВИ ТА АРХІВНА СПРАВА В УКРАЇНІ КІНЦЯ ХVІІІ—ХІХ СТ. ОРГАНІЗАЦІЯ ІСТОРИЧНИХ АРХІВІВ ТА ФОРМУВАННЯ НАУКОВИХ ДОКУМЕНТАЛЬНИХ КОЛЕКЦІЙ В УКРАЇНІ. Лабораторна робота з архівознавсттво. Робота № 528479

Перехід до торгівельного партнера Binance

АРХІВИ ТА АРХІВНА СПРАВА В УКРАЇНІ КІНЦЯ ХVІІІ—ХІХ СТ. ОРГАНІЗАЦІЯ ІСТОРИЧНИХ АРХІВІВ ТА ФОРМУВАННЯ НАУКОВИХ ДОКУМЕНТАЛЬНИХ КОЛЕКЦІЙ В УКРАЇНІ

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний університет Львівська політехніка

Інститут:

Не вказано

Факультет:

ЗІ

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2014

Тип роботи:

Лабораторна робота

Предмет:

архівознавсттво

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА» / Лабораторна робота №5 З предмету «Архівознавство» на тему: «АРХІВИ ТА АРХІВНА СПРАВА В УКРАЇНІ КІНЦЯ ХVІІІ—ХІХ СТ. ОРГАНІЗАЦІЯ ІСТОРИЧНИХ АРХІВІВ ТА ФОРМУВАННЯ НАУКОВИХ ДОКУМЕНТАЛЬНИХ КОЛЕКЦІЙ В УКРАЇНІ» Мета роботи: закріпити теоретичні відомості з архівознавства та історії архівної справи в Україні кінця XVIII- ХІХ ст. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ Адміністративні зміни кінця XVIII-XIX ст. та утворення нових архівів У 1782 р. територію Гетьманщини було поділено на Київське, Чернігівське і Новгород-Сіверське намісництва, перетворені в 1796 р. на Малоросійську губернію. Остання існувала до 1802 р., коли з неї було утворено Чернігівську і Полтавську губернії. Зміни в адміністративному управлінні українськими територіями впливали на долю архівних фондів. Архіви ліквідованих установ надходили у розпорядження нових адміністративно-територіальних органів. У 1831–1835 рр. у містах України було скасовано магдебурзьке право, й були створені нові органи самоуправління – Міські думи (розпорядчі органи) та Міські управи (виконавчі органи), функціонування яких призвело до створення архівів. В архівах міських дум і управ зберігалися документи про права і привілеї міст. Міські думи в Російській імперії (виборні розпорядчі органи міського самоврядування) було засновано 1785 р. відповідно до "Жалуваної грамоти містам" імператриці Катерини II на засадах станового представництва. Населення міст поділялося на шість розрядів, кожний з яких посилав депутатів до міського зібрання. До складу дум входили представники заможних верств населення: дворяни, поміщики, багаті купці та інші. Після приєднання у 1793 р. Правобережної України до складу Російської імперії міські думи було створено і на Поділлі (зокрема, і в Кам`янці-Подільському). Виконавчим органом міської думи була міська управ. Міський голова очолював, одночасно і міську думу, і міську управу. Міські думи багато робили для розв'язання місцевих проблем: займалися упорядкуванням міст, розвитком системи охорони здоров`я, освіти, боротьбою з антисанітарією, епідеміями тощо. Порядкування у відомчих канцеляріях та архівах. Поточне діловодство і архіви. Нищення архівних матеріалів XIX ст. поточне діловодство канцелярій було відокремлене від архівів. Канцелярії впорядковували документи, формували справи, надавали їм заголовки. В кінці кожного року на закінчені справи складали описи, в яких зазначали порядкові номери, дати початку і закінчення справи, зміст та кількість аркушів у кожній справі. В архіві справи зберігали у в'язках, у шафах, на полицях. На обкладинці справи проставляли номери шафи, полиці, в'язки. Для знищення старих архівних справ створювали спеціальні комісії, які узгоджували питання з вищими установами. Архівне законодавство і відомчі архіви За указом 1798 р. усі закінчені в різних місцевих інстанціях судові справи в кожній губернії здавалися до архіву губернської судової палати. Циркуляри та інструкції Міністерства внутрішніх справ передбачали впорядкування архівів судових місць, канцелярій прокурорів і стряпчих (1850р.), щорічний перегляд справ, яким минуло десять років, та перевірку архівів раз на рік (1852 р.). Перегляд справ мала проводити комісія, утворена з дозволу вищої влади. З 1867 р. такі комісії встановлювалися губернською владою. Військове міністерство розробило Правила передання закінчених справ до архівів військових канцелярій. Усі справи і книги поточного діловодства було розділено на три категорії (“разряда”), відповідно до яких після закінчення справи документи призначалися або для знищення, або для зберігання в архівах. Справи, призначені для зберігання в архівах, було поділено на дві групи: справи, які зберігалися певний строк (1, 3, 5, 10, 35, 40 років) та справи, які необхідно зберігати вічно. Упорядкування архівів духовного відомства стало в центрі уваги Святішого Синоду з середини XVIII ст. У 1865 р. було створено комісію для розбирання справ Синодального архіву. Крім справ власне цього архіву, комісія приділяла увагу і архівам консисторським. На засіданні в грудні 1868 р. комісія прийшла до висновку, що архівні справи є цінними як писемні пам'ятки, дають багатий матеріал для статистики, історії, юридичної науки. Указом 1869 р. Святіший Синод заборонив єпархіальній владі знищувати старі архівні справи і передбачив заходи щодо упорядкування архівів духовного відомства. У 1873 р. при Міністерстві народної освіти створено “особливу” комісію під головуванням сенатора М. Калачова з представників різних відомств для обговорення питання про влаштування архівів і зберігання в них документів. Для цього збирали дані про стан архівів усіх відомств. Департамент загальних справ Міністерства внутрішніх справ розіслав “запитувальні пункти ”, для з'ясування питання приміщень архівів, співробітників, кількості справ і хронології, способів зберігання, систематизації документів, наявності опису справ, існування фактів знищення і передання архівних матеріалів тощо. Наприкінці XIX – на початку XX ст. після неодноразових звернень істориків та архівістів уряд визнав за необхідне провести реорганізацію архівної справи. Документальні колекції науково-історичних товариств в Україні XIX – початку XX ст. Важливе місце у створенні наукових архівів і документальних колекцій займає діяльність науково-історичних товариств. Збиранням писемних пам'яток плідно займалися Одеське товариство історії і старожитностей, Церковно-історичне і археологічне товариство при Київській духовній академії, Волинське та Подільське церковно-археологічні товариства, Історичне товариство Нестора-літописця, Київське товариство старожитностей і мистецтва, Київський відділ імператорського Російського воєнно-історичного товариства та ін. Науково-історичні товариства значну увагу приділяли формуванню власних документальних колекцій та наукових архівів. Документальні колекції науково-історичних товариств поповнювалися матеріалами відомчих архівів. Основним джерелом поповнення колекцій історичних товариств були пожертви їхніх дійсних членів, членів-кореспондентів та колекціонерів. Серед дарувальників документальних матеріалів – відомі вчені М.Мурзакевич, І.Каманін, К.Болсуновський, В.Ляскоронський, Ю.Сіцинський. Значна кількість цінних історичних документів до церковно-археологічних товариств надходила від вихованців духовних академій і семінарій, священиків. Документальні матеріали, зібрані науковими товариствами, були різноманітні за змістом, охоплювали загальну історію, історію України та Росії, церковну і воєнну історію, історію права, філософію та літературні пам'ятки. Приватні наукові архіви та колекції рукописних матеріалів Колекціонування писемних пам'яток приватними особами, що зародилося в давнину, стало поширеним явищем в Україні у XVIII ст. Серед приватних документальних зібрань XIX ст. відомим і важливим у науковому відношенні був архів історика О. Лазаревського, в якому були зібрані матеріали XVII-XVIII ст. стосовно Чернігівської та Полтавської губерній. Остання велика праця 0.Лазаревського “Описание Старой Малороссии. Стародубовский полк” майже повністю написана на матеріалах його власного наукового архіву. Українські акти і грамоти XVI-XVIII ст. зберігалися в колекції відомого історика України М.Маркевича. Історико-юридичні матеріали щодо українських земель були широко представлені в документальній збірці професора О.Кістяківського. Він систематично збирав писемні пам'ятки з історії цехів в Україні. Цехові книги, особливо київських цехів, становили найзначнішу частину колекції О.Кістяківського. Цінною серед приватних наукових зібрань була колекція П.Дорошенка в Глухові, яка складалася з сімейного архіву і зібрання різних документів з історії України. Науковий архів П.Дорошенко формував близько 20 років. У ньому були папери роду Дорошенків з кінця XVII ст.: жалувані грамоти, купчі на землі, духовні заповіти, акти поділу майна. Але найважливішим у науковому відношенні, за визначенням колекціонера, був відділ varia. Він містив близько 50 оригінальних універсалів українських гетьманів, починаючи з Б.Хмельницького і до К.Розумовського, автографи М. Гоголя, М. Максимовича, Маркевичів, збірники оригінальних документів кінця XVII – початку XVIII ст. Дослідник Новоросійського краю А.Скальковський вивіз з Катеринославського губернського архіву до Одеси значну кількість документів Січового архіву і зберігав їх в особистому архіві. Характер писемних джерел, їхня тематика в приватних зібраннях значною мірою залежали від особистих і наукових інтересів збирача, відбивали вплив соціального середовища і виду занять власника колекції. Діяльність відомого колекціонера документальних пам'яток М.Судієнка в КАК допомогла йому сформувати багатий приватний архів. На початку 50-х років XIX ст. М.Судієнко придбав значну частину рукописів з архіву Полетик. Серед них були козацькі літописи та папери, що склали два томи “Материалов”, які він видав. Приватний науковий архів відомого воєнного історика, музеєзнавця та колекціонера П.Потоцького складався з фамільного архіву Потоцьких – козацько-дворянського роду з Полтавщини, колекції документів з історії України та цінного документального зібрання з воєнної історії. Загалом характер писемних джерел та тематика приватних зібрань значною мірою зумовлювалися особистими науковими інтересами збирача, його соціальним оточенням, видом занять. Незважаючи на те, що приватне колекціонування мало і свої негативні сторони (руйнування архівних фондів, які історично склалися, розпорошення документів), воно відіграло позитивну роль, оскільки врятувало від загибелі багато цінних документів, сконцентрувало їх, надало можливість залучити до наукового обігу унікальні пам'ятки. ЗАВДАННЯ 1.Складіть тлумачний словник “Архівна справа в Україні ХIV – ХIХ ст.” (1-5 теми) Тема 1. Термін Визначення Архівознавство Комплексна система знань,яка вивчає історію,теорію і практику архівної справи. Предмет архівознавства Наукова система, тенденції та закономірності становлення й розвитку архівної справи, наукових засад, експертиз цінності документів, організація документів. Архівна справа Галузь життєдіяльності, яка охоплює наукові, організаційні, технологічні, економічні питання діяльності юридичних і фізичних осіб, зберіганням архівних документів та використанням відомостей. Ретроспективний спосіб Дає нам змогу зануритись у архівну минувшину. Порівняльний спосіб Дає змогу порівняти нові та старі знання архівних технологій. Тема 2. Грамоти Результат взаємовідносин між великим князем і його васалами, між окремими феодалами. Мамрами Чисті бланки із підписом князя для написання документів від його імені в його відсутність. Регістри Книги з записом текстів вихідних документів. Литовська метрика Архів у якому зберігали акти видані від імені великого князя. Магістрат Становий орган міського управління . Фасцикули Зв”зки документів різних за змістом. Тема 3. Запорізька Січ Соціально-політична і військова організація XVI – XVIII ст. Кіш Запорізької Січі Центральний орган управлінння, що відав адм., військ., фінанс., судов., справами. Скрипторія Майстерня де переписували книги. Монастир Важливі церковно-політичні та соціально-економічні інституції які мали багаті бібліотеки, скрипторії, друкарні. Тема 4. Архіви адм. та суд. установ Зберігали протоколи, фасцикули, сумаріуші, індукти. Церковні архіви Належали архіви церковній адміністрації храмів та монастирів. Архів уніатським митрополитів Найважливіше джерело реконструкції усієї архівної системи Греко-Католицької церкви в Україні. Сумаріуші Збірки коротких витягів із документів. Тема 5. Міські управи Виконавчі органи. Міські думи Розпорядчі органи. Опис Складають в кінці року у якому зазначають порядковий номер, дату (початку та кінця справи), а також зміст та к-сть аркушів у кожній справі. Канцелярія Місце де порядковували документи, формували справи, надавали їм заголовки. Висновок: закріпив теоретичні відомості з архівознавства та історії архівна справа в Україні кінця XVIII- ХІХ ст.

Лабораторна робота архівознавсттво

kljy4ik

08.06.2016 18:06-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись