Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
НАФ УКРАЇНИ, ЙОГО СТРУКТУРА ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
ЗІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2014
Тип роботи:
Лабораторна робота
Предмет:
архівознавсттво
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
/
Лабораторна робота №10
З предмету «Архівознавство» на тему:
«НАФ УКРАЇНИ, ЙОГО СТРУКТУРА ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ»
НАФ УКРАЇНИ, ЙОГО СТРУКТУРА ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ
Мета роботи: Успішне вивчення теми дозволяє мати уяву про Національний архівний фонд України, його структуру та правові засади, знати критерії цінності документів.
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Під поняттям Національний архівний фонд України розуміють сукупність архівних документів, що відображають історію духовного і матеріального життя українського народу та інших народів, мають культурну цінність і є надбанням української нації. НАФ є надбанням української нації, складовою частиною вітчизняної й світової культурної спадщини та інформаційних ресурсів суспільства, перебуває під охороною держави і призначенні! для задоволення інформаційних потреб суспільства і держави, реалізацій прав та законних інтересів кожної людини.До Національного архівного фонду відносять архівні документи незалежно від їх виду, місця і часу створення, виду матеріального носія інформації, та форм власності на них. Для внесення архівних документів до НАФ проводиться відповідна експертиза та державна реєстрація.
Документи НАФ є культурними цінностями, що постійно зберігаються па території України або поза її межами й згідно з міжнародними угодами, ратифікованими Верховною Радою, підлягають поверненню в Україну.В складі НАФ виокремлюють три основні групи документів:
а) документальні комплекси, що утворилися в різні історичні періоди на теренах сучасної України у діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, громадських і релігійних організацій, установ, підприємств усіх форм власності, окремих осіб, та зберігаються на території України;
б) документи українського походження, що утворилися за межами України як результат діяльності української політичної та трудової еміграції, українських військових, культурно-освітніх і наукових установ, громадських об'єднань та окремих осіб і передані у власність України чи її громадян у порядку реституції, на підставі дарування або зберігаються за межами України відповідно до міжнародних угод підлягають поверненню в Україну (в оригіналах або копіях);
в) Документи іноземного походження, що утворилися на теренах інших держав і, за різних обставин опинившись на територіі України, стали невід'ємною частиною національної історико-культурної спадщини.Серед документів кожної з цих груп є такі, що мають особливе значення та унікальний характер. Тому чільне місце у складі НАФ належить особливо цінним і унікальним
документам.
До особливо цінних (ОГД) належать архівні документи, що містять інформацію про найважливіші події, факти і явища в житті суспільства, не втрачають значення для економіки, культури, науки, духовного життя, міжнародних відносин, екології, державного управління, оборони і є неповторними з погляду їх юридичного значення і автографічності. До ОЦ можуть бути віднесені як окремі документи чи справи, так і групи документів, справ і навіть окремі архівні фонди. В державних архівах планомірне виявлення ОЦ документів і взяття їх на окремий облік здійснюється з початку 1980-х років.Унікальні документи НАФ становлять виняткову культурну цінність, мають важливе значення для формування національної самосвідомості українського народу, визначають його вклад у всесвітню культурну спадщину. Для унікальних документів передбачено особливу форму обліку – облік у Державному реєстрі національного культурного надбання.
Організаційні, науково-методичні і практичні заходи щодо встановлення критеріїв визначення унікальних документів, розроблення методики їх виявлення, порядок включення до Державного реєстру національного культурного надбання, організації обліку і забезпечення збереженості визначені "Положенням про віднесення документів Національного архівного фонду до унікальних, внесення їх до Державного реєстру національного культурного надбання, а також їх зберігання", затвердженим Кабінетом Міністрів України. Вони дістали роз'яснення у затверджених Держкомархівом відповідних Методичних рекомендаціях.
До унікальних документів НАФ можуть бути віднесені акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських і релігійних організацій, установта підприємств усіх форм власності, окремих осіб, інші письмові та графічні матеріали, кінофотофонодокументи, записи фольклорних творів і рідкісні друковані видання, які виникли в різні історичні періоди на території сучасної України та поза її межами.З'ясування виключної історико-культурної цінності документів НАФ і віднесення їх до унікальних відбувається з урахуванням таких критеріїв: статус і значення фондоутворювача; походження, авторство документів та час створення документів; цінність інформації, відображеної в документах; юридична сила документів та їх
оригінальність; наявність художніх або палеографічних особливостей документів.При виявленні унікальних документів ці критерії застосовують, як правило, комплексно. З особливо цінних і унікальних документів, незалежно від форми власності, так само, як і з особливо цінних документів, в обов'язковому порядку створюють страхові копії, які зберігаються окремо від оригіналів. Державні архівні установи зобов'язані надавати юридичним особам і громадянам, які є власниками унікальних документів, допомогу у виготовленні таких копій, що надалі перебувають на державному зберіганні і можуть бути надані у користування лише з дозволу власника оригіналу. Одночасно зі страховими копіями, які є недоторканими, виготовляються копії фонду користування. Крім того, унікальні документи підлягають обов'язковому страхуванню і відокремленому зберіганню. Всі ці заходи спрямовані на підвищення гарантій забезпечення збереженості унікальних документів. Іншими словами, серцевиною НАФ, його золотим фондом є унікальні документи, що беруться на облік Держкомархівом України у вигляді
Державного реєстру національного культурного надбання.Суспільні відносини навколо історико-культурного надбання і, зокрема архівів в Україні, як і в більшості країн світу врегульовані відповідним законодавством. Одним із суттєвих чинників, що впливає на правовий режим регулювання відносин, пов'язаних з документами НАФ, є належність їх до певної форми власності.
Закон України "Про Національний архівний фонд та архівні установи" визнає будь-які форми власності на документи НАФ; передбачені Конституцією та законами України.
Класифікація НАФ за аспектами власності передбачає такі категорії:
– документальні комплекси, що належать державі;
– комплекси, що належать територіальним громадян;
– документи, що є власністю суб'єктів господарювання недержавного походження,
релігійних організацій та об'єднань громадян;
– приватні архівні зібрання, або окремі документи.
Отже, з культурологічного боку, Національний архівний фонд України – це невід'ємна і важлива складова частина національної і загальносвітової культурної спадщини, сукупність належних Україні як державі цінних архівних документів. Її найціннішими компонентами є унікальні документи, що вносяться до Державного реєстру національного культурного надбання. З архівознавчого погляду НАФ – не лише комплекс матеріальних носіїв із зафіксованою на них різними способами цінної ретроспективно документної інформації, а й найвища класифікаційна категорія. Водночас НАФ є правовою категорією, тому що вона в цілому або будь-якими своїми частинами вступає в певні правовідносини, породжує конкретні права, обов'язки і відповідальність юридичних і фізичних осіб. Крім того, НАФ – це глобальна, складно структурована інформаційна система, складова світових і вітчизняних інформаційних ресурсів.
ХІД РОБОТИ
1. Грудень, 1993 р.
2.НАФ – це сукупність архівних документів, що відображають історію
духовного і матеріального життя українського народу та інших народів і є
найбільшим української нації.
3. Архівний документ - документ, незалежно від його виду, виду матеріального носія інформації, місця і часу створення та форми власності на нього, що припинив виконувати функції, задля яких був створений, але зберігається або підлягає зберіганню з огляду на значущість для особи, суспільства чи держави або цінність для власника також як об'єкт рухомого майна;
документ Національного архівного фонду - архівний документ, культурна цінність якого визнана відповідною експертизою і який зареєстрований як складова Національного архівного фонду;
4. Законодавство про Національний архівний фонд та архівні установи базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до нього.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про Національний архівний фонд та архівні установи, застосовуються норми міжнародного договору.
5. Кабінет Міністрів України, інші органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування забезпечують проведення державної політики у сфері архівної справи і діловодства в межах своєї компетенції.
6.Фінансування державних архівних установ здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а інших архівних установ - за рахунок коштів їх засновників або власників.
7. Рішення про вилучення документів з Національного архівного фонду приймаються експертними комісіями за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.
8. Внесення документів до Національного архівного фонду або вилучення документів з нього здійснюється на підставі експертизи їх цінності комісією у складі фахівців архівної справи і діловодства, представників наукової і творчої громадськості, інших фахівців.
9. Порядок реєстрації і форма реєстраційного свідоцтва затверджуються Кабінетом Міністрів України.
10. Архівні документи, що нагромадилися за час діяльності органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ та організацій, а також документи, що передані архівним відділам міських рад іншими юридичними і фізичними особами без збереження за собою права власності, є власністю територіальних громад.
11. Забороняється вилучення документів Національного архівного фонду у власника або уповноваженої ним особи без їх згоди крім випадків, передбачених законами України.
12. Національного архівного фонду, вилучені відповідно до закону для дізнання, досудового слідства, провадження справи у суді, підлягають обов'язковому поверненню власнику або уповноваженій ним особі, але не пізніше ніж через один рік після закінчення провадження у справі.
13. Право власності на документи Національного архівного фонду, які не належать державі, територіальним громадам, передається лише після попереднього письмового повідомлення з відома центрального органу виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства або уповноважених ним архівних установ за умови отримання новим власником реєстраційного свідоцтва, передбаченого статтею 7 цього Закону.
14.Власник документів Національного архівного фонду, який не забезпечує їх належної збереженості, може бути за рішенням суду позбавлений права власності на ці документи.
15. Власник документів Національного архівного фонду та інші особи, які користуються зазначеними документами, не мають права їх знищувати, пошкоджувати або змінювати зміст цих документів.
16. Власник, який передав архівні документи для зберігання архівній установі із залишенням за собою права власності на ці документи, у разі порушення нею умов зберігання документів має право витребувати їх повернення у судовому порядку.
17. Вимоги до умов зберігання архівних документів визначає центральний орган виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.
18.
19. Таємний архів -архівна установа, про існування якої не заявлено публічно; користувач архівними документами - фізична або юридична особа, яка з дозволу власника або уповноваженої ним особи ознайомлюється з архівними документами;
20.
21.
22. Архівні установи мають право відмовити в доступі до документів Національного архівного фонду, що належать державі, територіальним громадам, неповнолітнім, особам, визнаним судом недієздатними, та особам, які грубо порушували порядок користування архівними документами.
23.
24. Порядок користування документами Національного архівного фонду, що належать державі, територіальним громадам, визначається центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.
Порядок користування документами Національного архівного фонду, що належать іншим власникам, встановлюється власником або уповноваженою ним особою з урахуванням рекомендацій центрального органу виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.
25. Громадяни України мають право користуватися документами Національного архівного фонду або їх копіями на підставі особистої заяви і документа, що посвідчує особу.
26. Користувачі документами Національного архівного фонду, що належать державі, територіальним громадам, мають право:
користуватися в читальному залі архівної установи копіями документів з фондів користування, а у разі їх відсутності - оригіналами, якщо доступ до них не обмежено на підставах, визначених законом, а також відповідно до закону користуватися документами обмеженого доступу;
отримувати від архівних установ довідки про відомості, що містяться в документах, доступ до яких не обмежено на підставах, визначених законом;
за письмовою згодою архівних установ отримувати документи або їх копії в тимчасове користування поза архівними установами;
користуватися довідковим апаратом до документів, а за згодою архівних установ - і обліковими документами;
виготовляти, у тому числі з допомогою технічних засобів, або отримувати від архівних установ копії документів і витяги з них, якщо це не загрожує стану документів та не порушує авторських і суміжних прав, а також вимагати, щоб ці копії або витяги були засвідчені архівною установою;
публікувати, оголошувати, цитувати та іншим чином відтворювати зміст документів з посиланням на місце їх зберігання і з дотриманням умов, передбачених законодавством.
27.
28. Користувачі документами Національного архівного фонду зобов'язані:
дотримуватися встановленого відповідно до законодавства порядку користування документами, своєчасно виконувати законні вимоги працівників архівної установи;
забезпечувати збереженість і вчасне повернення документів, наданих їм у користування;
негайно інформувати архівну установу про виявлені випадки пошкодження чи недостачі документів;
не допускати перекручення або фальсифікації використаних відомостей, що містяться в документах;
завчасно інформувати власника документів або уповноважену ним архівну установу про наміри використання відомостей, що містяться в документах, з комерційною метою;
виконувати зобов'язання, передбачені договором, укладеним користувачем з власником документів або уповноваженою власником юридичною чи фізичною особою;
відповідно до закону чи умов договору відшкодувати завдані ними збитки архівним установам.
29. Систему архівних установ України складають:
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства;
центральні державні архіви України;
галузеві державні архіви;
Державний архів в Автономній Республіці Крим;
місцеві державні архівні установи;
інші місцеві архівні установи;
архівні підрозділи державних наукових установ, музеїв та бібліотек;
архівні підрозділи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ та організацій;
архівні підрозділи об'єднань громадян, релігійних організацій, а також підприємств, установ та організацій, заснованих на приватній формі власності;
архівні установи, засновані фізичними особами;
науково-дослідні установи, а також підприємства та організації у сфері архівної справи і діловодства.
30.
31 Фінансування державних архівних установ здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а інших архівних установ - за рахунок коштів їх засновників або власників.
32. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами доступу до документів Національного архівного фонду, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.
33. Архівні установи можуть виконувати на платній основі роботи, пов'язані з науково-технічним опрацюванням і забезпеченням збереженості архівних документів, що є власністю держави, територіальних громад, фізичних та юридичних осіб, провадити іншу не заборонену законом діяльність з архівної справи і діловодства.
34. Матеріально-технічна база архівних установ включає будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, інвентар, засоби механізації та автоматизації архівних робіт тощо.
Висновок: У цій лабораторній роботі я детальніше дізнався про Національний архівний фонд України, його структуру та правові засади.
08.06.2016 19:06-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора