Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Особливості ушкоджень кісток, суглобів у дітей. Типові переломи кісток верхньої та нижньої кінцівок
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2004
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Хірургія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
“Затверджено “
на методичній нараді кафедри
дитячої хірургії протокол №
від ____________2004р.
Зав.кафедрою, проф . Д.Ю.Кривченя.
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ДЛЯ СТУДЕНТІВ 5 КУРСУ
МЕДИЧНИХ ФАКУЛЬТЕТІВ
Тема: “Особливості ушкоджень кісток, суглобів у дітей. Типові переломи кісток верхньої та нижньої кінцівок”.
Київ – 2004 рік
І. Актуальність теми:
За останні роки частота дитячого травматизму збільшується, зростає кількість ускладнень при лікуванні типових переломів кісток верхньої та нижньої кінцівок, що призводить до інвалідності дітей.
ІІ. Мета заняття.
На підставі скарг хворого, клінічних симптомів та додаткових методів дослідження встановити механізм пошкодження кісток верхньої та нижньої кінцівок. Особливості їх у дітей. Засвоїти клінічні симптоми, діагностику ушкоджень кісток плеча, передпліччя, кисті, стегна, гомілки, ступні та методи лікування цих патологій. Вміти надати всі види медичної допомоги на етапах лікування, застерегти потерпілого від ускладнень.
ІІІ. Конкретні типові завдання:
1. Студент повинен знати:
а) анатомо-фізіологічні особливості росту кісток;
б) строки окостеніння кісток у дітей;
в) рентгенологічну анатомію кісток та суглобів у дітей, її особливості, травматизм, класифікацію;
г)класифікацію травматичних ушкоджень верхньої та нижньої кінцівок у дітей, їх частоту;
д) основні клінічні симптоми пошкоджень верхньої та нижньої кінцівок;
е) методику дослідження потерпілого з травмою верхньої та нижньої кінцівок;
ж) додаткові методи дослідження;
з) види транспортування потерпілого, організацію невідкладної допомоги, обсяг першої медичної само- та взаємодопомоги, лікарської допомоги;
і) основні принципи та методи лікування пошкоджень верхньої та нижньої кінцівок;
к) строки консолідації переломів;
л) ускладнення при лікуванні переломів та запобігання з їх виникненню;
м) методи реабілітаційної терапії.
2. Студент повинен вміти:
а) визначити вісь кінцівок, їх довжину, обсяг рухів у суглобах;
б) виявити місце ушкодження, визначити план обстеження та оцінити стан хворого;
в) оцінити рентгенограму ушкоджених кінцівок;
г) надати невідкладну допомогу при закритих та відкритих переломах верхньої та нижньої кінцівок.
3. Студент повинен оволодіти:
а) комплексом додаткових методів дослідження при переломах верхньої та нижньої кінцівок, оцінити дані рентгенологічного та УЗД обстеження;
б) провести диференційну діагностику між переломами та вивихами верхньої та нижньої кінцівок;
в) на підставі клінічних та рентгенологічних симптомів встановити діагноз ушкодження;
г) володіти елементами десмургії, провести тимчасову та постійну іммобілізацію;
д) оволодіти методом знеболювання місця перелому, проведення заходів для профілактики травматичного шоку;
ж) оволодіти простою репозицією уламків при неускладнених переломах та вивихах з іммобілізацією, гіпсовою пов’язкою, при необхідності ПХО ран, шкіряне та скелетне витяжіння.
4. Студент повинен засвоїти:
а) тактику надання та організацію невідкладної медичної допомоги, обсяг першої невідкладної, медичної, само- та взаємодопомоги при переломах та вивихах верхньої та нижньої кінцівок;
б) показання до оперативного та консервативного лікування переломів верхньої та нижньої кінцівок в залежності від виду перелому та віку хворого;
в) обсяг та вид передопераційної підготовки для профілактики травматичного шоку у хворого з ушкодженнями верхньої та нижньої кінцівок;
г) етапи післяопераційного та консервативного лікування переломів, строки окостеніння кісток, реабілітаційні заходи для усунення ускладнень після лікування переломів та вивихів.
IV. Методика та зміст:
Заняття проводяться на базі ортопедотравматологічного відділення, травмпункту в консультативній поліклініці.
Основні питання теми:
1. Особливості обстеження травматичного хворого (збір анамнезу, пальпація, вимірювання довжини кінцівок, обсяг рухів у суглобах);
2. Переломи кісток ключиці, плеча, передпліччя, кісті, стегна, гомілки, ступні (етіологія, механогенез, класифікація, клініка, діагностика, лікування, профілактика ускладнень);
3. Вивихи у плечовому, ліктьовому, кульшовому, колінному суглобах, переломо-вивихи підступакових суглобів, ліктьовому суглобі, підвивих променевої кістки (клініка, діагностика, лікування);
4. Реабілітація та санаторно-курортне лікування хворих з ушкодженнями верхньої та нижньої кінцівок.
V. Міжпредметні та внутрішньопредметні зв’язки (вихідний рівень знань):
1. Анатомо-фізіологічні особливості кісток верхньої та нижньої кінцівок у дітей (кафедри: анатомії, фізіології та пропедевтики дитячих хвороб).
2. Переломи та вивихи верхньої та нижньої кінцівок (кафедри: загальної хірургії, травматології та ортопедії).
3. Ускладнення при переломах та вивихах (Кафедри: загальної хірургії, ВПХ, неврології).
4. Рентгенологічні та УЗД методи дослідження (кафедри: рентгенології, дитячих хвороб).
VI. Запитання для самопідготовки студентів:
1. Які особливості обстеження хворих з ураженнями кінцівок (пальпація, вимірювання довжини кінцівок, орієнтовні точки, обсяг руху в суглобі та інші)?
2. Що таке абсолютне, відносне та функціональне вкорочення кінцівок?
3. Що таке травма, травматизм, його класифікація, особливості у дітей, профілактика?
4. Які види ушкоджень ви знаєте, особливості їх у дітей?
5. Класифікація переломів у дітей (в залежності від локалізації, характеру лінії злому, механізму виникнення, відкриті та закриті).
6. Особливості переломів довгих трубчатих кісток у дітей.
7. Основні принципи лікування переломів та вивихів у дітей.
8. Методи іммобілізації (тимчасова та постійна, особливості та принципи) при лікуванні переломів кінцівок у дітей.
9. Види гіпсових пов’язок, вимоги до їх накладання, техніка гіпсування, помилки та можливі ускладнення.
10. Які основні методи лікування переломів кінцівок у дітей?
11. Особливості консервативного лікування переломів та вивихів кінцівок у дітей в залежності від місця перелому та віку дитини.
12. Особливості оперативного лікування переломів та вивихів кінцівок у дітей в залежності від місця перелому, віку дитини, показання до його застосування.
13. Що таке постійне витяжіння, його види, принципи, показання та техніка його застосування при лікуванні переломів кісток верхньої та нижньої кінцівок в залежності від виду, місця перелому та віку дитини?
14. Особливості клініки та лікування підвивиху головки променевої кістки у дітей.
15. Лікування переломовивиху Монтеджа у дітей.
16. Клініка та лікування діафізарних переломів плеча, передпліччя, стегна, гомілки.
17. Особливості клініки та лікування переломовивихів передпліччя та гомілки у дітей.
18. Клініка та лікування метаепіфізарних переломів плеча, передпліччя, стегна, гомілки, їх особливості у дітей.
19. Які ви знаєте ускладнення при лікуванні переломів та вивихів верхньої та нижньої кінцівок у дітей.
20. Реабілітація, диспансеризація та санаторно-курортне лікування дітей з травмами верхньої та нижньої кінцівок.
VII. Змістова частина теми:
Травма - це одномоментний несподіваний вплив на організм зовнішнього механічного фактору, який викликає в тканинах та органах анатомічне та фізіологічне порушення, що супроводжується загальною та місцевою реакцією.
Травматизм – це ушкодження, які повторюються у конкретної групи людей при схожих умовах.
Дитячий травматизм – це виникнення пошкодження, викликане зовнішнім механічним фактором, зустрічається у дітей різного віку при схожих умовах.
Ми дотримуємось класифікації травматизму по Т.Я. Епштейну і І.М. Ободан, 1974 р. модифікації Є.В. Усковій:
1. Побутовий.
2. Від засобів транспорту.
3. В організованих дитячих колективах.
4. Спортивний.
5. Інший, до нього відносяться:
вуличний,
сільськогосподарський,
пологовий,
післявоєнний,
навмисний.
Частіше зустрічається побутовий 67,4%, транспортний 12,7%, спортивний 9,9%, в тому числі вуличний 3,3%, виробничий – 0,2%, інші – 1,14%.
У дітей ушкодження розділяють на: поодинокі – одна кістка, множинні – декілька кісток, поєднані – пошкодження кісток одним і тим же агентом різних структурних систем (перелом кісток тазу та розрив сечового міхура), комбіновані – при дії декількох агентів (перелом та опік).
Особливостями ушкоджень у дітей є також і те, що у дітей еластична шкіра, добре розвинена жирова підшкірова клітковина. Тяжкі переломи до 3-5 років зустрічаються досить рідко, частіше струси. Особливості чутливості, емоційної сфери також впливають на ступінь пошкодження. Недосконалість вегетативної нервової системи, її лабільність, перевага процесів збудження обумовлюють стан дитини при травмах.
У дітей переломи класифікуються по локалізації: епіфізарні, метаепіфізарні, діафізарні; по локалізації лінії перелому: поперечні, косі, гвинтоподібні, вколочені, скалкові; по механізму дії: прямі і непрямі; по відношенню до суглобів: відвідний-привідний, згинаючий-розгинаючий, пронаційний-супінаційний; відкриті чи закриті переломи:
зі зміщенням, без зміщення;
з широким пошкодженням та незначним пошкодженням оточуючих м’яких тканин.
Особливостями переломів довгих трубчастих кісток у дітей є:
1) необхідна менша сила для виникнення перелому;
2) кістки більш еластичні ніж у дорослих;
3) частіше ламаються обидві кістки4
4) переломи піднадкісничні по типу “зеленої гілки”;
5) частіше зустрічаються переломи епіфізів та діафізів;
6) мають місце остеоепіфізеолізи;
7) більш виражена реакція на травму;
8) репаративні процеси протікають швидше та активніше;
9) припускаються зміщення більше ніж у дорослих (по діаметру – 2/3 діаметра, кути метаепіфізарні 30(, діафізарні переломи – 15(, по довжині – 0,5 см заходження).
Основними принципами лікування пошкоджень у дітей є:
1) зберегти життя потерпілого,
2) зберегти ушкоджену кінцівку,
3) усунення болю,
4) відновлення анатомічної цілості,
5) відновлення функції.
Для переломів верхньої та нижньої кінцівок необхідним є:
а) репозиція відломків;
б) утримання, фіксація їх у правильному положенні;
в) повне відновлення анатомічної цілості;
г) відновлення функції кінцівки;
Виділяють тимчасову, транспортну, постійну іммобілізацію.
Тимчасова іммобілізація – це забезпечення нерухомості потерпілого під час доставки хворого з місця травми до лікувального закладу. Це зменшує біль, запобігає розвитку шоку та жирової емболії.
По видах транспорту іммобілізація розподіляється на:
1) імпровізовану (фіксуючі транспортні імобілізації – дощата, картонна і т.п.).
2) стандартну: універсальні (шина Дітеріхса, Крамера), спеціальні (тимчасові гипсовидні пов’язки).
Основними принципами іммобілізації кінцівок є: захват двох близько розташованих суглобів, фіксація в тому положенні, в якому знаходиться травмована кінцівка, кісткові виступи закриваються м’якими прокладками.
До постійної іммобілізації належить: гіпсові пов’язки та витяжіння (фланелево-клеолове, лейкопластирне, скелетне).
Гіпсові пов’язки розподіляються на:
1) циркулярні; 2) вікончаті; 3) мостовидні; 4) стульчаті;
5) шиногіпсові; 6) лонгети; 7) лонгетно-циркулярні;
8) картонно-гіпсові; 9) гіпсово-проволочні.
При накладанні гіпсових пов’язок можуть виникнути слідуючі ускладнення: стиснення кінцівки, повторне зміщення, повторна кровотеча, ускладнення гнійною інфекцією, пролежини, потертість, алергічна реакція на гіпс.
Методами лікування переломів є консервативні та оперативні, які залежать від віку дитини, локалізації перелому, характеру зміщення відломків, виду перелому та його давності.
До консервативних методів відносять:
1) фіксаційний (закритий – одномоментна закрита репозиція). Частіше застосовується при переломах передпліччя, гомілки, плеча;
2) екстенційний метод поступового витяжіння:
а) фланель – клеолове
б) лейкопластерне (частіше при переломі стегна зі зміщеннями у дітей до 3 років по Шеде)
3) скелетне – переломи плеча, стегна, обох кісток гомілки.
Постійне витяжіння застосовується при відкритих, закритих переломах, вивихах, переломовивихах. Застосовується з метою репозиції відломків, іммобілізації переломів, забезпеченням спокою м’язам ушкоджених кінцівок, розвантаження суглобу. Принципи – середньо фізіологічне положення, протиставлення відломків, послідовність нагрузки, противитяжіння відломків. При лікуванні скелетним витяжінням існує 3 засоби: І – репозиційний; ІІ – ретенційний, ІІІ – репараційний.
Місце для проведення спиці: при переломах плеча – надвиростковий виступ плеча, ліктьовий відросток при надвиросткових переломах; при переломах стегна – надвиросткова область стегна, основа бугристості великогомілкової кістки; при переломах стегна – надвиросткова область стегна, основа бугристості великогомілкової кістки; при переломах гомілки – дистальний метафіз великої та малогомілкової кістки, п’ятова кістка.
Розрахунок вантажу – 1 кг на 10 кг ваги дитини + 1 кг на 1 см довжини зміщення. При переломах стегна при лікуванні по Шеде – вантаж повинен бути таким, щоб сідниця була над рівнем ліжка до 2 см.
Можливі ушкодження при лікуванні скелетним витяжінням:
1) пошкодження нерва;
2) пошкодження судин;
3) інфекція, в тому числі гнійні процеси.
Оперативні методи лікування:
Показання: відкриті переломи верхньої та нижньої кінцівок, пошкодження судин, нервів, невдало проведена репозиція, інтерпозиція м’яких тканин.
До оперативних методів лікування відносять:
1) відкрита репозиція – проста, яка вимагає ревізію рани, зіставлення уламків (воно застосовується дуже рідко).
2) складна вимагає ревізію рани, зіставлення відломків та їх фіксацію між собою.
Фіксація може бути: а) зовнішня – екстрамедулярна (пластини); б) внутрішня інтрамедулярна (спиці, ступні Клімова).
Фіксаторами можуть бути різноманітні металеві та пластикові конструкції, а також алотрансплантанти;
3) позаочаговий компресійно-дистракційний остеосинтез (апарати Ілізарова, Гудушаурі, Волкова-Оганесяна).
В нашій клініці розроблений та застосовується дистракційний апарат з програмованим управлінням;
4) ультразвукова зварка кісток – в теперішній час із-за негативного впливу на тканини кількісних ушкоджень у дітей не застосовують.
До особливостей локалізації травм верхньої кінцівки відносять:
1) переломи ключиці – підокістні, частіше в середній та зовнішній 1/3 кістки;
2) переломи плеча – частіше в дистальному епіфізі та метафізі;
3) перелом кісток передпліччя – локалізуються на одному рівні;
4) усі види переломів кісток у дитячому віці частіше локалізуються в ділянці епіфізу, тому характерно виникнення епіфізеолізів та остеоепіфізеолізів.
До особливостей переломів кісток нижньої кінцівки відносяться наступні:
1) частіше виникають у хлопчиків;
2) механізм – непрямий механізм;
3) часто ускладнюються травматичним шоком.
VIII. План, організація, структура заняття.
№
Основні стани заняття та їх зміст
Матеріал, методичне забезпечення.
Час
І.
Підготовчий етап:
а) організація заняття, постановка навчальних цілей, мотивація,
б) перевірка виконання домашнього завдання, контроль вихідного рівня знань.
Заняття проводиться в тематичній навчальній кімнаті з використанням рентгенограм, таблиць, макетів
Використання типових завдань І рівня.
10 хв.
35 хв.
ІІ.
Основний етап – самостійна підготовка студентів.
а) відпрацювати методику обстеження хворих з пошкодженнями верхньої та нижньої кінцівок,
б) дослідити історію хвороби та об’єктивно оглянути хворих з переломами та вивихами верхньої та нижньої кінцівок, що знаходиться в травматологічному відділенні.
Тематичні хворі
4 год
ІІІ.
Оволодіти переліченими в меті заняття навичками.
IV.
Освоїти методику простої репозиції уламків, вправлення вивихів, імобілізація гіпсовою пов’язкою, накожне та скелетне витяжіння.
10 хв.
Заключний етап.
Рішення тестів, ситуаційних задач ІІІ-IV рівня та запитання для контролю засвоєння теми:
а) анатомо-фізіологічні особливості росту кісток та нервової системи у дітей;
б) класифікація травматичних пошкоджень у дітей;
в) строки окостеніння кісток у дітей;
г) типові види пошкоджень у дітей;
д) особливості пошкоджень кісток та суглобів у дітей;
е) основні клінічні симптоми пошкоджень;
ж) методика дослідження потерпілого, додаткові методи;
з) основні принципи лікування переломів у дітей;
і) методи консервативного лікування діафізарних переломів плеча, передпліччя, стегна гомілки;
і) особливості клініки та лікуванням переломів метаепіфізарної зони кісток верхньої та нижньої кінцівок;
й) особливості лікування травматичних вивихів, переломовивихів, підвивихів променевої кістки у дітей;
к) показання до оперативних втручань, їх особливості при лікуванні переломів кістки верхньої та нижньої кінцівок;
л) назвіть можливі ускладнення в до- та післяопераційному періоді при переломах кісток верхньої та нижньої кінцівок;
м) підбиття підсумків і завдання на наступне заняття.
Основні етапи орієнтованої діяльності студента при виконанні самостійної роботи на занятті, викладені у вище перелічених розділах.
ІХ. Завдання додому на час курації.
Заповнити схеми (1, 2).
Схема І. Розпізнавання конкретного захворювання (переломи плеча, передпліччя, кістки стегна, вивихи в плечовому, ліктьовому, кульшовому суглобах).
Етапи діагностики
Ознаки захворювання за підручником
Ознаки захворювання конкретного хворого
1. Скарги
2. Анамнез
3. Клініка
4. Додаткові методи дослідження.
Студент висловлює, аналізує та вибирає необхідні дані з джерел літератури.
Під час курації студент вибирає дані з історії хвороби та порівнює їх з описаними в літературі
Схема ІІ. Лікування хворого.
Принципи лікування
Дані літератури
Лікування конкретного хворого
1. Симптоматичне
2. Етіологічне
3. Хірургічне
4. Патогенетичне.
5. Лікування препаратами
6. Дієта
7. Фізіотерапевтичне
8. Інші методи
Студент аналізує існуючі методи лікування (переломів та вивихів верхньої та нижньої кінцівок), описані в літературі.
Студент обирає найбільш доцільний метод лікування конкретного хворого.
Рекомендована література:
Основна:
1. Ю.Ф. Исаков. С.Л. Долецкий. Детская хирургия. – М.: Медицина, 1983. – С. 73-156.
2. Ю.Ф. Исаков. Хирургические болезни у детей. – М.: Медицина 1998. – С. 409-533.
Додаткова:
1. Г.А. Баиров. Травматология детского возраста. – М., 1976. – С. 3-15, 58-80, 188-250, 341-366.
2. Н.А. Корж. Повреждение костей и суставов у детей. – Харьков, 1994. – С. 3-17, 43-260.
3. Г.С. Юмашев. Травматология и ортопедия. – М., 1983, – С. 265-309.
4. А.П. Олекса. Травматология. – Львов, 1998. – С. 3-12, 110-160.
Ситуаційні задачі.
1. До відділення травматології поклали хлопчика двох років зі скаргами на біль і деформацію в кульшовому й колінному суглобах. При клінічному обстеженні виявлено абсолютне і відносне вкорочення правого стегна, навантаження на вісь кістки викликає сильний біль. На рентгенограмі – має місце перелом стегна зі зміщенням відломків по довжині і ширині.
Який метод оперативного чи консервативного лікування показаний даному хворому:
а) закрита репозиція, гіпсова іммобілізація
б) відкрита репозиція, металоостеосинтез
в) компресійно-дестракційний метод
г) скелетне витягання на шині Белера
д) витягання за Шеде
Яку вагу потрібно надати при витяганні за Шеде:
а) 1 кг на 1 см зміщення відломків
б) 1 кг на 1 рік життя дитини
в) 1 кг на 1 мм зміщення відломків
д) вага відносно ваги стегна така, щоб сідниці були припідняті на 2 см над рівнем ліжка.
Коли потрібно робити рентгенологічний контроль пошкодженого стегна на витяганні за Шеде:
а) негайно після витягання за Шеде;
б) на другу добу після витягання;
в) через 7 днів після витягання;
г) через місяць після витягання;
д) коли абсолютна та відносна довжина здорової і ушкодженої кістки стегна будуть однакові;
Скільки часу дитина перебуватиме на витяжінні за Шеде:
а) 1 місяць
б) 1,5 місяця
в) 21 день
г) 2 місяці
д) коли на рентгенограмі при задовільному зіставленні відломків матиме місце переостальна кісткова мозоля;
Яка тактика травматолога після витягання за Шеде при задовільному стоянні відломків і наявності мозолі:
а) продовжити іммобілізацію на шині ЦІТО;
б) кокситна гіпсова пов’язка;
в) гонітна гіпсова пов’язка;
г) дозволено навантаження пошкодженої кінцівки;
д) лікувальна фізкультура та розробка суглобів пошкодженої кінцівки;
2. У 6-місячної дитини клінічно і рентгенологічно встановлено вивих лівого стегна. Який спосіб вправлення стегна необхідно застосувати:
а) одномоментне вправлення лівого стегна за Лоренцом;
б) просте відкрите вправлення лівого стегна за Богдановим;
в) вправлення стегна за допомогою скелетного тяжіння;
г) відкрите вправлення стегна за Колоне;
д) функціональний спосіб вправлення з допомогою пошкірного витягання за нижні кінцівки.
3. У новонародженого під час пологів була пошкоджена права ключиця. На контрольній рентгенограмі має місце перелом правої ключиці з кутовим зміщення уламків.
Яка тактика хірурга в лікуванні даного ушкодження:
а) відкрита репозиція, мезокостеосинтез
б) закрита репозиція без іммобілізації
в) закрита репозиція з фіксацією відломків гіпсовою пов’язкою
г) накладання бинтової пов’язки типу вісімки без репозиції
д) накладання кільця Дельбе після закритої репозиції відломків
4. 13-річний хлопчик звернувся зі скаргами на кульгавість. Об’єктивно: має місце вкорочення відносної довжини правої ноги на 10 см, позитивні симптоми Тренделенбурга, великий вертел вище лінії Розе-Нелатона на 10 см. На рентгенограмі: вивих правого стегна, головка знаходиться на рівні крила клубової кістки, суглобна западина облітерована.
Який спосіб лікування показаний дитині:
а) відкрите вправлення вивиху за Богдановим
б) відкрите вправлення вивиху за Колоне
в) відкрите вправлення з артропластикою амніотичними оболонками за М.В. Вовчковим
г) відкрите вправлення стегна після низведення головки до рівня вертюгової западини з допомогою компресійно-дестракційного апарату Ілізарова
д) поліативна операція остеотомія стегна за Шанцем І, створення навісу за Кенігом
5. При обстеженні 5-річної дитини виявлено нахил голови праворуч, підборіддя повернуте ліворуч, асиметрія обличчя і лобової частини черепа, при пальпації відмічається різкий натяг грудино-сосковидного м’язу і потовщення його. На ренггенограмі шийного відділу хребта патології не виявлено.
Ваш діагноз:
а) синдром Кліпеля-Фейля
б) шийні хребці
в) клиноподібні тільця шийного відділу хребта
г) крилоподібна шия
д) вроджена кривошия зліва
6. До травмпункту поступила дитина віком 2-х років зі скаргами на біль та відсутність рухів в правому ліктьовому суглобі. З анамнезу відомо, що за 1 годину при переході вулиці мама потягнула дитину за праву руку. При клінічному обстеженні права верхня кінцівка знаходиться в вимушеному положенні, активні та пасивні рухи в ліктьовому суглобі відсутні, відсутні просупінаційні рухи. Навантаження на всі кінцівки не викликає болю.
Ваш діагноз?
а) перелом плечової кістки в надвиростковій області
б) вивих в ліктьовому суглобі
в) підвивих головки правої променевої кістки
г) перелом правого ліктьового виростку
д) перелом кісток передпліччя в в/з.
7. До травматологічного відділення поступила дитина віком 6 років зі скаргами на біль, деформацію та відсутність рухів в лівому ліктьовому суглобі, які з’явилися після падіння на кінцівку. При клінічному обстеженні ліктьовий суглоб деформований, має місце його набряк, рухи активні відсутні, пасивні дуже болючі, навантаження на всі кінцівки викликає сильний біль. Трикутник Гюнтера не рівносторонній, має місце відносне та абсолютне вкорочення кінцівки.
Ваш діагноз?
а) вивих в ліктьовому суглобі
б) перелом головки променевої кістки
в) надвиростковий перелом правої плечової кістки зі зміщенням
г) підвивих голівки правої променевої кістки
д) перелом голівки плечової кістки
8. У дитини після падіння на праву руку з’явилась біль, деформація в області правого променево-зап’ясткового суглобу. На Rg має місце перелом в області росткової зони променевої кістки зі зміщенням уламків по ширині в тильну сторону. Встановлено діагноз: епіфізеоліз променевої кістки зі зміщенням уламків.
Який найбільш вірний спосіб лікування даної дитини:
а) відкрита репозиція уламків
б) гіпсова пов’язка без репозиції уламків
в) закрита репозиція під загальним знеболенням та гіпсова пов’язка
г) скелетне витяжіння
д) компресійно-дестракційний метод з допомогою апарату Ілізарова
9. До травмпункту поступила дитина віком 10 років зі скаргами на біль, кровотечу з рани в області правої долоні, обмеженість рухів IV, V пальців.
При клінічному обстеженні рана 3х4 см в області правої долоні, має місце кровотеча, відсутні рухи (згинання) IV, V пальців, та порушена чутливість IV, V пальців. Рухи та чутливість III, IV, V пальців не порушені.
Ваш діагноз:
а) різана рана з ушкодженням глибоких сухожилків V і IV пал. та ліктьового нерву
б) різана рана з ушкодженням глибоких сухожилків V і IV пал. та променевого нерву
в) різана рана з ушкодженням глибоких сухожилків V і IV пал. та серединного нерву
г) різана рана з пошкодженням поверхневих сухожилків V і IV пальців
д) різана рана з пошкодженням променевого нерву без пошкодження сухожилків
10. У дитини 2-х років після падіння з’явилася біль, деформація в ділянці правого стегна, на Rg-гр. перелом правого стегна зі зміщенням уламків по довжині та ширині. Встановлено діагноз: закритий перелом середньої третини правого стегна зі зміщенням відломків.
Який доцільніше використати метод лікування?
а) закрита репозиція уламків, гіпсова кокситна пов’язка
б) відкрита репозиція уламків, металоостеосинтез
в) скелетне витяжіння за надвиросткову зону стегна
г) манжетково-клеолове витяжіння по Шеде
д) компресійно-дестракційний остеосінтез апаратом Ілізарова
11. В дитини віком 6 років після падіння з’явилась деформація, біль, набряк в середній третині правої гомілки. Навантаження на вісь кінцівки викликає сильний біль. На Rg-грамі перелом великогомілкової кістки зі зміщенням уламків по ширині. Перелому малогомілкової кістки не виявлено. Встановлено діагноз: закритий перелом великогомілкової кістки зі зміщенням по ширині.
Який доцільніше використати метод лікування?
а) відкрита репозиція уламків, металевий остеосинтез
б) скелетне витяжіння за надкісточкову зону
в) закрита репозиція уламків під загальним знеболенням, гіпсова пов’язка
г) компресійно-дистракційний остеосинтез апаратом Ілізарова
д) гіпсова пов’язка без закритої репозиції
12. У дитини віком 8 років після падіння з висоти з’явилася деформація, набряк, біль в лівій гомілці. Навантаження на всі кінцівки викликає сильний біль. Відмічається абсолютне та відносне вкорочення кінцівки. На Rg-гр. має місце косий перелом великогомілкової та малогомілкової кістки зі зміщенням відломків по довжині та ширині. Встановлено діагноз: закритий косий перелом середньої третини кісток лівої гомілки зі зміщенням уламків.
Який доцільніше використати метод лікування?
а) відкрита репозиція уламків, металоостеосинтез
б) скелетне витяжіння за надкісточкову ділянку
в) закрита репозиція уламків, гіпсова пов’язка
г) гіпсова пов’язка без репозиції уламків
д) манжетно-клеолове витяжіння по Шеде.
08.06.2016 19:06-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора