Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
Інститут:
Не вказано
Факультет:
ЗІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Методичні вказівки
Предмет:
Токсикологія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Кафедра гігієни та профілактичної токсикології
ГІГІЄНА ТА ЕКОЛОГІЯ
Методичні вказівки
до практичних занять і самостійної роботи
для студентів VІ курсів медичних факультетів
за спеціальністю 7.110101 “Лікувальна справа”
Львів – 2010
Гігієна та екологія: Методичні вказівки до практичних занять і самостійної роботи для студентів VІ курсів медичних факультетів за спеціальністю 7.110101 “Лікувальна справа” / За загальною редакцією зав. кафедри гігієни та профілактичної токсикології ЛНМУ імені Данила Галицького, кандидата медичних наук, доцента Б.А.Пластунова. – Львів, 2010. – 64 с.
Методичні вказівки укладено відповідно до навчальної програми нормативної дисципліни “Гігієна та екологія”, затвердженої МОЗ України 01.06.2009 р., згідно з вимогами Європейської кредитно-трансферної системи освіти колективом кафедри гігієни та профілактичної токсикології ЛНМУ імені Данила Галицького у складі: доц.Б.А.Пластунов, доц.В.М.Томків, доц.У.Б.Лотоцька-Дудик, доц.Н.О.Крупка, асистенти Л.В.Пластунова, М.О.Ковалів, С.Т.Зуб, М.І.Завада, О.М.Колінковський, С.І.Матисік, О.П.Касіян.
Рецензенти:
Федоренко В.І., доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри загальної гігієни з екологією ЛНМУ імені Данила Галицького;
Виноград Н.О., доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри епідеміології ЛНМУ імені Данила Галицького.
Методичні вказівки схвалено методичною комісією з профілактичної медицини і рекомендовано до друку (протокол № 3 від 30 червня 2010 р.).
Відповідальний за випуск: перший проректор з науково-педагогічної роботи ЛНМУ імені Данила Галицького, член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор М.Р.Гжегоцький.
Методичні вказівки до практичних занять і самостійної роботи для студентів VІ курсів медичних факультетів за спеціальністю 7.110101 “Лікувальна справа” укладено згідно з вимогами Європейської кредитно-трансферної системи освіти відповідно до навчальної програми з гігієни та екології, затвердженої МОЗ України 01.06.2009 р.
У методичних вказівках наведені актуальність кожної теми практичних занять і самостійної роботи, їх навчальні цілі на рівні теоретичних знань (ІІ рівень засвоєння), практичних навиків і вмінь (III–IV-й рівень засвоєння); перелік базових знань, умінь і навиків з теми, отриманих студентами в процесі попереднього навчання; зміст теми з тезовим висвітленням найважливіших програмних питань; переліки основної та додаткової літератури; обов’язкові для самостійного опрацювання контрольні питання, тести з банку ліцензійного іспиту “Крок-2” і ситуаційні задачі з “Переліку типових задач діяльності, умінь і практичних навиків до державного іспиту з гігієни”, а також організаційна структура та план кожного практичного заняття.
Опрацювання студентом кожної теми практичного заняття або самостійної роботи передбачає ознайомлення з актуальністю та навчальними цілями теми; самостійне відновлення за рекомендованою літературою набутих в процесі попереднього навчання базових знань, умінь і навиків; самостійне вивчення нового матеріалу, окресленого змістом теми. З метою закріплення відновлених і новоздобутих знань і умінь студент письмово відповідає на контрольні питання, розв’язує контрольні тести та завдання.
На підготовчому етапі практичного заняття, який становить 10–15% від загальної його тривалості, викладач у вступному слові підкреслює актуальність теми, формулює навчальні цілі і здійснює контроль домашньої самопідготовки студентів шляхом фронтального усного чи письмового експрес-опитування за переліком обов’язкових для самостійного опрацювання контрольних питань, тестів і завдань.
На основному етапі практичного заняття тривалістю 70-80% навчального часу студенти з метою поглиблення теоретичних знань, формування практичних умінь і навиків, передбачених навчальними цілями заняття, за допомогою рекомендованої літератури під контролем викладача виконують навчальні практичні завдання й оформляють протокол дослідження, який наприкінці заняття підписує викладач.
Заключний етап заняття, що триває 10-15% навчального часу, передбачає контроль рівня засвоєння студентом знань, умінь і навиків з теми шляхом письмової відповіді на декілька з числа обов’язкових контрольних питань, тестів і ситуаційних завдань. Правильна вичерпна відповідь на кожне питання або завдання, розв’язання понад 60% запропонованих тестів оцінюється одним балом; правильна, але неповна чи з окремими неістотними помилками відповідь на питання або завдання – у 0,5 балів; неправильна або відсутня відповідь, розв’язання менше 60% тестів – у 0 балів. За кожне практичне заняття в академічний журнал виставляється оцінка за чотирибальною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно), яка визначається додаванням до одиниці суми балів, набраних на заключному етапі заняття. Ця оцінка надалі конвертується у бали: відмінно – 20 балів, добре – 16 балів, задовільно – 12 балів, незадовільно – 0 балів. На заключному етапі практичного заняття підводяться підсумки заняття, задається домашнє завдання.
Максимальна кількість балів, яку студент може набрати при вивченні модуля, дорівнює 120 балам. Вона вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці “відмінно”, на кількість тем практичних занять у модулі (20 балів х 6 тем = 120 балів). Мінімальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці “задовільно”, на кількість тем у модулі і дорівнює 72 бали (12 балів х 6 тем = 72 бали).
Студент, який пропустив практичне заняття або одержав незадовільну оцінку, зобов’язаний відпрацювати його упродовж двох тижнів від моменту пропуску в дні, передбачені кафедральним графіком відробок. Студент, який пропустив три чи більше заняття, скеровується викладачем у деканат для отримання дозволу на відробки.
Підсумковий модульний контроль відбувається після завершення вивчення всіх тем модуля на останньому контрольному занятті. До підсумкового контролю допускаються студенти, які при вивченні модуля набрали не меншу за мінімальну кількість балів і виконали у письмовій формі самостійні роботи, які не входять до тематики практичних занять. Підсумковий модульний контроль передбачає контроль рівня засвоєння студентом знань, умінь і навиків з дисципліни шляхом письмової відповіді на два контрольні питання, одне з яких належить до самостійних робіт, що не входять до тематики практичних занять; письмового розв’язання типової ситуаційної задачі, 40 контрольних тестів і письмового виконання практичної навички з числа обов’язкових. Максимальна кількість балів підсумкового контролю дорівнює 80 і нараховується студентам, які правильно відповіли на контрольні питання (10 + 5 балів), у повному обсязі розв’язали ситуаційну задачу (20 балів) і виконали запропоновані тести (40 балів), продемонстрували володіння практичними навичками (5 балів). Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів.
Загальна оцінка за модуль визначається сумою балів за поточну навчальну діяльність і виконання підсумкового модульного контролю. Максимальна кількість балів, що нараховується студентам при засвоєнні модуля, становить 120 балів (поточна навчальна діяльність) + 80 балів (підсумковий модульний контроль) = 200 балів. Мінімальний критерій зарахування модуля: 72 бали (поточна навчальна діяльність) + 50 балів (підсумковий модульний контроль) = 122 бали. Студенти, які відвідали всі практичні заняття, але не набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, до підсумкового модульного контролю не допускаються і мають право на повторне вивчення модуля. Студенти, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але не склали підсумковий модульний контроль, і студенти, які бажають поліпшити успішність з дисципліни, мають право у відповідності з нормативними документами на перескладання підсумкового модульного контролю за затвердженим навчальною частиною графіком.
ЗМІСТ
Стор.
Практичні заняття
Методологічні, методичні основи вивчення й оцінка потенційного ризику
впливу чинників довкілля на здоров’я населення. Профілактична токсикологія.
Принципи та методи гігієнічного нормування шкідливих хімічних речовин
у різних об’єктах довкілля (доц. Б.А.Пластунов, доц. В.М.Томків,
ас. Л.В.Пластунова, ас. О.П.Касіян) ................................................................................... 6
Гігієна води та водопостачання, санітарна охорона водних об’єктів і грунту,
очищення населених пунктів. Гігієнічні аспекти планування й експлуатації,
профілактики внутрішньолікарняної інфекції, ультрафіолетового опромінення
та радіаційної безпеки в лікувально-профілактичних закладах
(доц. Б.А.Пластунов, доц. У.Б.Лотоцька-Дудик, ас. С.Т.Зуб, ас. С.І.Матисік) ............ 13
Харчування в профілактичній медицині. Лікувально-профілактичне та
екологічно-захисне харчування. Санітарно-гігієнічний контроль за
лікувальним (дієтичним) харчуванням (доц. Б.А.Пластунов, ас. М.О.Ковалів) .......... 22
Законодавчі основи медико-профілактичного забезпечення працюючих.
Гігієнічна оцінка процесу праці та чинників виробничого середовища.
Гігієнічне значення забруднення атмосферного повітря та фізичних чинників
в населених пунктах. Гігієна планування населених пунктів (доц. Б.А.Пластунов,
доц. У.Б.Лотоцька-Дудик, доц. Н.О.Крупка) ................................................................... 27
Комплексна оцінка індивідуального, популяційного здоров’я та фізичного
розвитку дітей. Гігієнічні вимоги до планування, благоустрою дитячих закладів
та організації навчально-виховного процесу (доц. Б.А.Пластунов, ас. М.І.Завада) .... 36
Організація санітарного нагляду за тимчасовим розміщенням, харчуванням і
водопостачанням аварійно-рятувальних формувань і потерпілого населення за
надзвичайних ситуацій. Формування променевого навантаження та гігієнічні
аспекти проживання населення на радіоактивно забруднених територіях
(доц. Б.А.Пластунов, ас. С.Т.Зуб, ас. О.М.Колінковський) ............................................ 43
Самостійні роботи
Гігієнічна оцінка впливу природних і антропогенних компонентів біосфери на
здоров’я людини та популяції. Наукові основи медичної біоритмології та
хроногігієни (доц. Б.А.Пластунов, доц. В.М.Томків) ..................................................... 50
Гігієнічна оцінка умов перебування хворих в лікувальних закладах. Особливості
протирадіаційного захисту персоналу та пацієнтів у рентгенологічних і
радіологічних відділеннях (доц. Б.А.Пластунов, ас. С.Т.Зуб) ....................................... 52
Харчові отруєння як гігієнічна проблема. Методика розслідування випадків
харчових отруєнь (ас. М.О.Ковалів, доц. Б.А.Пластунов) ............................................. 55
4. Гігієна праці медичних працівників у лікувально-профілактичних закладах
(доц. Б.А.Пластунов доц. Н.О.Крупка) ............................................................................ 56
5. Гігієнічні принципи раціональної організації фізичного виховання та трудового
навчання дітей і підлітків. Наукові основи проведення лікарсько-професійної
консультації (доц. Б.А.Пластунов, ас. М.І.Завада) .......................................................... 58
Організація та проведення санітарного нагляду за умовами праці ліквідаторів
наслідків надзвичайних ситуацій (доц. Б.А.Пластунов, ас. О.М.Колінковський) ....... 61
ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ
Тема 1. Методологічні, методичні основи вивчення й оцінка потенційного ризику впливу чинників довкілля на здоров’я населення. Профілактична токсикологія. Принципи та методи гігієнічного нормування шкідливих хімічних речовин у різних об’єктах довкілля.
Актуальність теми
Гігієна – наука, яка вивчає закономірності впливу навколишнього середовища на популяційне й індивідуальне здоров’я з метою обгрунтування гігієнічних нормативів, санітарних правил і профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення оптимальних умов життєдіяльності, зміцнення здоров’я та попередження захворювань. У діяльності лікаря-лікувальника профілактична робота на сімейній, територіальній або цеховій дільниці посідає вагоме місце поряд з лікувально-діагностичною роботою. Профілактична діяльність лікаря повинна базуватися на методологічних і методичних принципах гігієнічної діагностики – системі мислення та дій, метою якої є дослідження стану природного і соціального середовища життєдіяльності, здоров’я людини (популяції) та з’ясування причинно-наслідкових зв’язків між впливом чинників середовища і можливими змінами стану здоров’я населення. Методологія гігієнічної діагностики використовує різноманітні (епідеміологічні, демографічні, статистичні, клінічні, експериментальні) методи дослідження, найсучаснішим з яких є оцінка ризику несприятливого впливу чинників довкілля на здоров’я – визначення ймовірності розвитку небажаного ефекту у населення за певних рівнів і тривалості впливу шкідливого чинника.
Широке використання хімічних речовин у різних сферах життєдіяльності людини призводить до інтенсивного забруднення довкілля та виникнення захворювань хімічної етіології. Шкідливій дії на організм ксенобіотиків запобігає наукове токсиколого-гігієнічне обґрунтування в експериментах на лабораторних тваринах та подальше практичне застосування їх гігієнічних нормативів – гранично допустимих концентрацій (ГДК). Гігієнічне нормування ксенобіотика в різних об’єктах довкілля відрізняється певними особливостями, обумовленими необхідністю врахування всіх можливих негативних наслідків його впливу на довкілля та організм людини.
Навчальні цілі
Знати методологічні та методичні основи гігієни, роль чинників довкілля в етіології захворювань, теоретичні основи та загальну схему вивчення впливу комплексу чинників довкілля на здоров’я населення; основні поняття та зміст етапів методології оцінки ризику, методичні підходи до оцінки ризику шкідливого впливу чинників довкілля на здоров’я населення; основні принципи та методи обґрунтування гігієнічних нормативів шкідливих хімічних речовин, основні параметри токсикометрії, схему токсикологічного експерименту, особливості гігієнічного нормування ксенобіотиків у різних об’єктах довкілля.
Вміти скласти програму епідеміологічного дослідження з виявлення й оцінки взаємозв’язків між чинниками довкілля та здоров’ям населення, провести інтегральну оцінку стану довкілля та здоров’я; ідентифікувати фактор ризику, його шкідливі наслідки для здоров’я, розрахувати відносний і популяційний ризик для населення; оцінити основні параметри токсикометрії хімічних речовин, визначити лімітуючий показник шкідливості й інтерпретувати результати експериментальних досліджень з обґрунтування ГДК хімічних речовин у різних об’єктах довкілля, оцінити тип комбінованої дії ксенобіотиків, розрахувати й оцінити фактичне надходження в організм і фактичну дозу токсичних речовин, зокрема пестицидів і нітратів.
Базові знання, уміння та навики
Гігієна як наука, її мета, завдання, об’єкт вивчення, зв’язок з іншими науками, санітарія, санітарне законодавство України, класифікація методів гігієнічних досліджень, специфічні методи гігієни [загальна гігієна]; загальнофілософські закони та категорії, їх значення для гігієни [філософія, загальна гігієна]; поняття про здоров’я, індивідуальне та популяційне здоров’я, його основні критерії та статистичні показники, їх динаміка і тенденції в Україні та світі, джерела інформації про здоров’я, методи оцінки достовірності результатів медико-статистичних досліджень [соціальна медицина, загальна гігієна]; епідеміологічний метод дослідження, його види [загальна гігієна, епідеміологія]; методи гігієнічної оцінки чинників довкілля та їх впливу на здоров’я [загальна гігієна].
Основні принципи гігієнічного нормування ксенобіотиків, незалежне та комплексне нормування, етапи гігієнічної оцінки хімічних речовин, схема токсикологічного експерименту (гострий, підгострий і хронічний досліди), основні параметри токсикометрії (токсичність, кумуляція, порогові дози та концентрації, віддалені ефекти), показники функціонального стану організму й окремих його систем при дії ксенобіотиків, методи їх визначення; класифікація шкідливих речовин за ступенем токсичності та кумуляції; поняття про гігієнічний норматив, ГДК; комбінована, комплексна, поєднана дія чинників довкілля; роль гігієнічного нормування ксенобіотиків у різних середовищах [загальна гігієна].
Зміст теми
Теоретичні основи гігієни, внесок в їх наукове обґрунтування вітчизняних вчених. Загальнофілософська та предметна методологія гігієни. Значення гігієни для формування професійного мислення та практичної діяльності лікарів лікувального профілю.
Роль чинників довкілля як етіологічних (причинних) факторів і факторів ризику виникнення захворювань. Детерміновані та стохастичні (ймовірносні) ефекти в організмі під впливом чинників довкілля. Гігієнічна діагностика. Еколого-залежні захворювання, методи їх прогнозування та профілактики. Методика якісної (концептуальної) та кількісної інтегральної оцінки стану довкілля та здоров’я. Здоров’я населення як інтегральний критерій оцінки стану навколишнього середовища. Прогнозування змін рівня здоров’я населення за станом забруднення атмосферного повітря, води, ґрунту. Методи встановлення взаємозв’язків між станом довкілля та здоров’я. Загальна схема епідеміологічного дослідження з виявлення й оцінки зв’язку чинників довкілля зі здоров’ям.
Методологія оцінки ризику. Характеристика проблеми та основні терміни. Основні етапи методології оцінки ризику: ідентифікація шкідливих факторів, оцінка експозиції, встановлення залежності доза-відповідь для канцерогенів і неканцерогенів, характеристика ризику, керування ризиком. Прямі та непрямі методи оцінки експозиції, біомаркери експозиції, ефекту, схильності. Проблеми застосування методології оцінки ризику в Україні.
Предмет і завдання профілактичної токсикології. Токсикометрія, токсикокінетика, токсикодинаміка хімічних речовин. Токсичність і кумуляція ксенобіотиків. Сучасні уявлення про кумуляцію, методи її оцінки. Класифікація промислових токсикантів і пестицидів за ступенем токсичності та небезпеки. Визначення понять ГДК ксенобіотиків у повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, воді водойм, грунті, харчових продуктах, допустимого добового наджодження (ДДН) і допустимої добової дози (ДДД) у харчових раціонах, особливості методичних схем незалежного гігієнічного нормування речовин у різних об’єктах довкілля. Лімітувальні ознаки шкідливості токсикантів у різних середовищах. Комплексне нормування пестицидів. Типи комбінованої дії речовин. Розрахунок фактичного добового надходження в організм (ФДН) і фактичної добової дози (ФДД) ксенобіотика. Законодавчо-нормативні документи в галузі гігієнічного нормування.
Література
Основна:
1. Гігієна та екологія: Підручник / За ред. В.Г.Бардова. – Вінниця: Нова книга, 2006. – С. 14-22, 225-253, 693-718.
2. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни: Підручник / За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 8-20, 48-117, 138-142, 283-434, 458-479.
3. Загальна гігієна: Посібник для практичних занять / За ред. І.І.Даценко. – Львів: Світ, 2001. – С. 308-318.
4. Збірник тестових завдань з гігієни до ліцензійного іспиту Крок-2 “Загальна лікарська
підготовка” / Частина І. Загальна і радіаційна гігієна. – Львів, 2009. – 55 с.
5. Перелік типових задач діяльності, умінь і практичних навиків до державного іспиту з гігієни для студентів VI курсів медичних факультетів фахового спрямування “Лікувальна справа”, “Педіатрія”, “Медико-профілактична справа”. – Львів: ЛНМУ ім. Данила Галицького, 2010. – 34 с.
Додаткова:
6. Гигиена: Учебник / Под ред. Г.И.Румянцева. – М.: Гэотар-мед, 2001. – С. 5-11, 30-57.
7. Штабский Б.М., Гжегоцкий М.Р. Профилактическая токсикология и прикладная физиология: общность проблем и пути решения. – Львов: Наутилус, 2003. – 342 с.
8. Качинський А.Б., Сердюк А.М. Методологічні основи аналізу ризику в медико-екологічних дослідженнях та його значення для екологічної безпеки України / Лікарська справа, 1995. – № 3-4. – С. 5-15.
9. Москаленко В.Ф. Фактори ризику для здоров’я населення і шляхи їх усунення / Експериментальна і клінічна медицина. – 2003. – № 1. – С. 179-184.
10. Тимченко О.І., Сердюк А.М., Карташова С.С. Генофонд і здоров’я: розвиток методології оцінки. – К., 2008. – С. 122-131.
Доаудиторна самостійна робота
Контрольні питання
1. Гігієна як наука, її мета, завдання. Санітарія, її законодавча база. Специфічні методи гігієни. Класифікація методів гігієнічних досліджень. Здоров’я за визначенням ВООЗ. Загальнопатологічне визначення здоров’я. Популяційне та індивідуальне здоров’я. Показники здоров’я. Профілактика, її види. Місце гігієни та профілактики в роботі лікарів лікувального профілю.
2. Етіологічний (причинний) фактор і фактор ризику виникнення захворювання. Детерміновані та стохастичні ефекти в організмі під впливом чинників довкілля. Гігієнічна діагностика. Еколого-залежні захворювання.
3. Способи реалізації епідеміологічного методу вивчення здоров’я. Форми та етапи епідеміологічного дослідження з вивчення взаємозв’язків в системі довкілля-здоров’я.
4. Зони спостереження за станом довкілля та здоров’ям, методика їх вибору. Методи якісної та кількісної інтегральної оцінки стану довкілля та здоров’я. Етапи інтегральної оцінки стану здоров’я населення, джерела інформації про здоров’я. Методи встановлення якісних і кількісних взаємозв’язків стану довкілля зі здоров’ям. Прогностичні оцінки рівня здоров’я залежно від стану забруднення атмосферного повітря, води, грунту.
5. Поняття про ризик і його узагальнююча класифікація в системі охорони здоров’я. Основні терміни методології оцінки ризику (джерело небезпеки, експозиція, доза, референтна або толерантна доза, відносний, атрибутивний, атрибутивний популяційний ризик). Поняття про біологічні маркери (біомаркери експозиції, ефекту, схильності).
6. Основні етапи оцінки ризику, їх мета та завдання. Схеми епідеміологічних досліджень, придатні для встановлення причинно-наслідкових зв’язків в системі довкілля-здоров’я, та кількісні показники ризику при проведенні цих досліджень.
7. Предмет і завдання профілактичної токсикології. Основні принципи незалежного та комплексного гігієнічного нормування ксенобіотиків. Етапи гігієнічної оцінки хімічних сполук. Схема токсикологічного експерименту.
8. Основні параметри токсикометрії. Визначення понять токсичність, кумуляція (за Б.М. Штабським), види кумуляції. Класифікація промислових токсикантів і пестицидів за ступенем токсичності і небезпеки.
9. Визначення понять, гігієнічне значення, методика обгрунтування ГДК ксенобіотиків у повітрі робочої зони (максимально разових і середньозмінних), атмосферному повітрі (максимально разових і середньодобових), воді водойм, грунті, харчових продуктах, ДДД токсикантів у харчових раціонах і ДДД пестицидів. Лімітувальні ознаки шкідливості при гігієнічному нормуванні ксенобіотиків у воді водойм, грунті, харчових продуктах.
10. Комбінована, комплексна, поєднана дія чинників довкілля, типи комбінованої дії.
Контрольні тести 1-41, 95-152 [4] і наведені нижче.
1. З метою вивчення впливу викидів промислового підприємства на стан здоров’я населення міста сформовано дві групи досліджуваних осіб: перша проживає на відстані до 1 км від підприємства в умовах перевищення ГДК шкідливих речовин у 3-4 рази, друга – на відстані понад 5 км у відносно чистому районі з вмістом токсикантів, нижчим за ГДК. До якого виду епідеміологічних досліджень належить це дослідження?
а) поперечне ретроспективне; б) поперечне проспективне; в) поздовжне паралельне; г) поздовжне непаралельне; д) поперечне паралельне.
2. З метою вивчення впливу паління на розвиток хронічного бронхіту сформовано дві групи осіб (з наявним захворюванням і здорових), яких опитано про наявність цієї шкідливої звички. До якого виду епідеміологічних досліджень належить таке дослідження?
а) поперечне ретроспективне; б) поперечне проспективне; в) поздовжне паралельне; г) повздовжне непаралельне; д) поперечне паралельне.
3. Після аварії ЧАЕС 1987-1990 рр. проведено динамічне спостереження за радіаційним фоном і первинною захворюваністю дітей Київщини на патологію щитоподібної залози. До якого виду епідеміологічних досліджень належить це дослідження?
а) поперечне ретроспективне; б) поперечне проспективне; в) поздовжне паралельне; г) поздовжне непаралельне; д) поздовжне проспективне.
4. У 2000 р. за архівними даними проведено вивчення поширеності патології щитоподібної залози серед дітей Київщини у 1980-1985 та 1987-1999 рр. До якого виду епідеміологічних досліджень належить таке дослідження?
а) поперечне ретроспективне; б) поперечне проспективне; в) поздовжне паралельне; г) поздовжне непаралельне; д) поздовжне проспективне.
5. Для визначення ризику виникнення хронічного бронхіту залежно від стажу та частоти паління сформовано дві групи досліджуваних осіб: з наявним захворюванням і здорових. У кожній з груп шляхом опитування визначена кількість осіб, які палять, стаж і частота паління. Яку схему епідеміологічного дослідження найдоцільніше використовувати для виявлення цього зв’язку?
а) поздовжну проспективну; б) поздовжну ретроспективну; в) випадок-контроль; г) поздовжну непаралельну; д) поперечну ретроспективну.
6. Дослідження за схемою “випадок-контроль” застосовують для визначення:
а) відносного ризику виникнення захворювання; б) атрибутивного ризику; в) атрибутивного популяційного ризику; г) відношення шансів виникнення певної патології; д) абсолютного ризику.
7. У 1995 р. з метою вивчення причин виникнення флюорозу серед дітей смт Соснівка було сформовано дві групи осіб: хворих на флюороз і здорових. Ураховуючи, що водопостачання селища децентралізоване, за результатами проведених районною СЕС у попередні роки лабораторних досліджень вмісту фтору у воді індивідуальних криниць у кожній групі визначили кількість дітей, які споживали воду з надмірним вмістом фтору. До якого виду епідеміологічних досліджень належить це дослідження?
а) поздовжне проспективне; б) поздовжнє ретроспективне; в) випадок-контроль; г) поздовжне паралельне; д) поперечне проспективне.
8. Сформовано дві групи новонароджених дітей: перша проживає на відстані до 1 км від промислового підприємства – джерела забруднення атмосферного повітря та зазнає впливу викидів у концентраціях на рівні 3-4 ГДК; друга, яка проживає на відстані понад 5 км, не зазнає впливу викидів. Під час динамічного спостереження за фізичним розвитком цих дітей упродовж року встановлено, що у відповідні терміни спостереження у першій групі кількість дітей з відставанням фізичного розвитку була у 2-3 рази більшою, у другій групі – у 1,5-2 рази меншою, ніж дітей з нормальними темпами розвитку. До якого виду епідеміологічних досліджень належить це дослідження?
а) поздовжне проспективне; б) поздовжне ретроспективне; в) випадок-контроль; г) поздовжне непаралельне; д) поперечне ретроспективне.
9. Проведено дослідження з метою порівняння частоти рецидивів виразкової хвороби в контрольній групі хворих, які в період ремісії отримували плацебо, та в групі хворих, які в цьому ж періоді отримували профілактичну терапію. У кінці дослідження рецидиви виразкової хвороби спостерігались у 30 % хворих контрольної групи та в 5 % хворих, які отримували профілактичну терапію. Відносний ризик рецидиву хвороби становить:
а) 0,17; б) 0,6; в) 1; г) 6; д) 60.
10. До критеріїв вірогідності зв’язку між впливом чинників довкілля та порушенням стану здоров’я належать всі перелічені критерії за винятком:
а) недотримання гігієнічних нормативів; б) сила статистичного зв’язку між чинником, що вивчається, та змінами в стані здоров’я; в) специфічність зв’язку; г) наявність залежності експозиція-ефект; д) біологічна правдоподібність зв’язку.
11. У кількох серіях дослідів лабораторним тваринам упродовж 6-ти місяців щоденно, крім вихідних днів, вводили препарат у дозах, що дорівнювали 1/10, 1/100 і 1/1000 Limac, і проводили інтегральні та специфічні тести через 0,5; 1; 2; 3 і 6 місяців від початку експерименту. Цей дослід проведено з метою визначення:
а) коефіцієнта кумуляції; б) індекса кумуляції; в) ET50(п); г) Zcum; д) Limch.
12. Коефіцієнт кумуляції речовини дорівнює 7 (за Ю.С.Каганом). Її слід віднести до речовин зі ступенем кумуляції:
а) надзвичайно сильним; б) сильним; в) середнім; г) слабким; д) некумулятивних.
13. Лабораторним тваринам упродовж 24-х днів вводили препарат регулярно, щочотири дні у збільшуваних дозах. Цей дослід проведено з метою визначення:
а) ЛД50; б) індекса кумуляції; в) Limас; г) коефіцієнта кумуляції за Ю.С.Каганом; д) коефіцієнта кумуляції за R.Lim.
14. Лабораторним тваринам щоденно ентерально упродовж 2-х місяців вводили препарат в дозі 1/10 ЛД50. Цей дослід проведено з метою визначення:
а) ЛД50; б) індекса кумуляції; в) коефіцієнта кумуляції за Б.М.Штабським; г) коефіцієнта кумуляції за Ю.С.Каганом; д) коефіцієнта кумуляції за R.Lim.
15. Лабораторним тваринам однократно введено речовину в смертельних дозах, після чого експериментатор спостерігав загибель тварин на перший день експерименту. Цей дослід проведено з метою визначення:
а) ЛД50; б) ЕТ50(1); в) ЕТ50(п); г) індекса кумуляції; д) коефіцієнта кумуляції.
16. ЛД50 речовини при ентеральному введенні білим щурам становить 390 мг/кг, Zас – 28 мг/кг. До якої групи речовин за ступенем токсичності та небезпеки належить речовина?
а) I; б) II; в) III; г) IV; д) V.
17. ЛД50 речовини при ентеральному введенні становить для білих щурів 165 мг/кг, білих мишей – 51 мг/кг, мурчаків – 90 мг/кг. Цю речовину необхідно віднести до речовин, у яких міжвидові розбіжності:
а) відсутні; б) не виражені; в) виражені; г) різко виражені; д) надзвичайно виражені.
18. Найсучасніше визнання поняття кумуляція:
а) сумація дії повторних доз отрути, коли наступна доза надходить до організму раніше, ніж закінчується дія попередньої дози; б) накопичення речовини чи викликаного нею ефекту при повторному надходженні речовини; в) зміна токсичності речовини в часі, максимально досяжне підсилення дії ксенобіотиків за час гострої, підгострої та хронічної інтоксикації; г) накопичення негативних змін в організмі, яке призводить до розвитку стійких патологічних станів; д) пристосування організму до існування під впливом хімічних речовин без виражених змін.
19. При визначенні показників токсикометрії для аміаку в експерименті на білих щурах було встановлено CL50, Limac, Limch, КМІО, ГДК. Який з наведених показників характеризує
потенційну небезпечність речовини?
а) CL50; б) Limac; в) Limch; г) КМІО; д) ГДК.
20. ЛД50 речовин при їх ентеральному введенні становлять: першої – 10 мг/кг, другої – 15 мг/кг, третьої – 75 мг/кг; четвертої – 120 мг/кг, п’ятої – 1000 мг/кг. Яка речовина
характеризується найбільшою токсичністю?
а) V; б) IV; в) III; г) II; д) I.
Контрольні завдання
1. Скласти перелік показників здоров’я [1, С. 231].
2. Скласти схему основних принципів і методів гігієнічної діагностики [6, С. 34].
3. Скласти схему ознак і перелік відомих еколого-залежних захворювань [6, С. 38-39].
4. Скласти принципову схему токсикологічного експерименту, приділивши особливу увагу основним параметрам токсикометрії [2, С. 369-377].
5. Розв’язати ситуаційні задачі 8-10, 13, 17, 18, 38; опрацювати навики 23(І), 26(І), 37(І), 23(ІІ), 27(ІІ) [5].
Практичне заняття
Підготовчий етап (15%)
І. Постановка навчальних цілей.
ІІ. Контроль вихідного рівня знань, навиків і умінь, набутих при вивченні базових дисциплін і виконанні доаудиторної самостійної роботи.
Основний етап (70%)
1. Скласти програму епідеміологічного дослідження з виявлення й оцінки взаємозв’язків між чинниками довкілля та здоров’ям населення [1, С. 238], приділивши особливу увагу:
а) вибору зон спостереження [1, С. 242];
б) інтегральній оцінці санітарно-гігієнічної ситуації в зонах спостереження [1, С. 233-234, 245-247];
в) вибору форми проведення епідеміологічного дослідження [1, С. 235];
г) визначенню джерел інформації про стан здоров’я обстежуваних контингентів і способу інтегральної оцінки рівня здоров’я [1, С. 232-233, 250-252];
д) методам оцінки причинно-наслідкових зв’язків в системі довкілля-здоров’я [1, С. 233, 235-236].
2. Опанувати метод епідеміологічного дослідження з вивчення причинно-наслідкових зв’язків у системі довкілля-здоров’я за схемою “випадок-контроль”, розрахувати за даними ситуаційної задачі відношення шансів виникнення патології й оцінити одержаний результат.
Задача. Місто постачається питною водою з двох водогонів. У воді водогону І вміст йоду становить 0,1-0,3 мкг/л, водогону ІІ – 2-3 мкг/л. Дослідну групу в кількості 750 осіб сформовано з мешканців, які хворіють на дифузний нетоксичний зоб І-ІІ ступеня, з них 550 осіб вживають воду з водогону І, 200 – з водогону ІІ. До контрольної групи, ідентичної з дослідною за віко-статевим складом, увійшли 750 здорових мешканців цього міста, з яких 250 вживали воду з водогону І, а 500 – з водогону ІІ.
3. Опанувати методи когортних проспективних і ретроспективних епідеміологічних досліджень з вивчення причинно-наслідкових зв’язків у системі довкілля-здоров’я, розрахувати за даними ситуаційних задачах абсолютний, відносний, атрибутивний і популяційний ризики виникнення патології й оцінити одержані результати.
Задача 1. У проспективному епідеміологічному дослідженні вивчали вплив сірковуглецю на смертність робітників від ішемічної хвороби серця. Дослідження проводилися упродовж 10 років на двох когортах. Дослідна когорта складалася з 343 чоловіків, які працювали на виробництві віскозного волокна і зазнавали дії сірковуглецю не менше 5-ти років на момент початку дослідження. До контрольної групи входило 343 чоловіки, які працювали у тому ж місті на целюлозно-паперовій фабриці і не зазнавали дії будь-яких хімічних речовин. Особи контрольної когорти індивідуально підбиралися до осіб основної когорти за віком і характером виконуваної праці. Для порівняння вихідного стану здоров’я робітників і можливого впливу на нього способу життя на початку дослідження вивчалися звичка до паління, фізична активність під час відпочинку, фізична витривалість, схильність до ожиріння, вміст ліпідів у крові, толерантність до глюкози, проводилася електрокардіографія при фізичному навантаженні. Цими дослідженнями не виявлено суттєвих розбіжностей між групами. Число померлих від ІХС за період дослідження дорівнювало 29 у дослідній і 11 у контрольній групах.
Задача 2. У ретроспективному дослідженні вивчався можливий професійний вплив органічних розчинників на розвиток хвороби Ходжкіна. У дослідну групу було включено 25 осіб, у яких діагностовано хворобу Ходжкіна. Для кожного хворого із загальної кількості населення цього міста підібрано 2 особи контрольної групи такого ж віку і статі. Наявність у минулому впливу органічних розчинників з’ясовувалася особистим інтерв’юванням всіх досліджуваних за спеціально розробленою анкетою, що дозволило визначити професійний маршрут для кожної особи від моменту закінчення школи до моменту інтерв’ю. Якщо досліджуваний свідчив про контакт з будь-якою хімічною речовиною, його просили назвати вид речовини і характер контакту з нею (спорадичний, повторюваний). Крім того, дослідники з’ясовували гігієнічну ситуацію на відповідному підприємстві. Експонованими до дії речовин вважалися особи, які щоденно контактували з органічним розчинником упродовж мінімум одного року за 10-річний період. Експонованими виявилися 12 з 25 хворих і 6 з 50 здорових.
4. Оцінити за даними ситуаційних задач параметри токсикометрії, дати гігієнічну оцінку промислових токсикантів і
08.06.2016 19:06-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора