Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького
Інститут:
Не вказано
Факультет:
ЗІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2010
Тип роботи:
Посібник
Предмет:
Практика
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО
КАФЕДРА ПЕДІАТРІЇ
ВИРОБНИЧА ПРАКТИКА СТУДЕНТІВ 5 КУРСУ
МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 3
ПРАКТИКА З ПЕДІАТРІЇ
«ОСНОВНІ ОБОВ'ЯЗКИ ТА ПРОФЕСІЙНІ ДІЇ ДІЛЬНИЧОГО ПЕДІАТРА»
Навчально-методичний посібник
Львів-2010
ВИРОБНИЧА ПРАКТИКА СТУДЕНТІВ 5 КУРСУ МЕДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 3.
ПРАКТИКА З ПЕДІАТРІЇ
«ОСНОВНІ ОБОВ'ЯЗКИ ТА ПРОФЕСІЙНІ ДІЇ ДІЛЬНИЧОГО ПЕДІАТРА»
Авторський колектив: д.мед.н., проф. C.Л. Няньковський, к.мед.н. В.О. Боднарчук, к.мед.н. О.С. Івахненко.
Затверджено Цикловою методичною комісією з педіатричних дисциплін Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.
Протокол №__ від ___ ______________ 2010 р.
Відповідальний за випуск:
проректор з навчальної роботи ЛНМУ ім. Данила Галицького МОЗ України, д. мед. н., проф. М.Р. Гжегоцький;
завідувач відділу виробничої практики ЛНМУ ім. Данила Галицького МОЗ України, П.Й. Кирик;
1. АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ
Виробнича практика студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації є важливою ланкою у підготовці лікаря і невід'ємною частиною навчального процесу. Навчально-методичний посібник розроблено на основі програми з виробничої практики студентів 5 курсу від 1.06.09 р. (м. Київ), яка складена для спеціальностей «Лікувальна справа» 7.110101, «Педіатрія» 7.110104, «Медико-профілактична справа» 7.110105 напрямку підготовки 1101 «Медицина» відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики та освітньо-професійної програми підготовки фахівців, затверджених Наказом МОН України від 16.04.2003 №239, та навчального плану, затвердженого Наказом МОЗ України від 23.07.2007 №414. Навчання за вищевказаними спеціальностями здійснюється протягом 6 років, з них перші 5 років – загально лікарська підготовка.
Відповідно до навчального плану, проходження лікарської практики передбачено у Х семестрі, коли студентом набуті відповідні знання з основних клінічних дисциплін: внутрішньої медицини, хірургії, педіатрії і гінекології.
Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою. Відповідно до наказу МОЗ України №414 від 23.07.2007 обсяг практики студентів 5 курсу складає 6,0 кредитів ЕСТS. Кількість годин – 180.
Практика студентів медичних факультетів проводиться в якості виконуючого обов'язки дільничого терапевта і педіатра, хірурга поліклініки, лікаря жіночої консультації, відповідно до діючого навчального плану і програми. Виробнича практика (лікарська) студентів 5 курсу в обсязі професійних обов'язків лікаря поліклініки триває 4 тижні – по 1 тижню в терапевтичному, хірургічному, педіатричному відділеннях поліклініки і жіночій консультації. Програма практики структурована на 4 змістовні модулі.
Послідовність проходження практики в терапевтичному, хірургічному, педіатричному відділеннях поліклініки та жіночій консультації визначається кожним навчальним закладом та може змінюватись у разі потреби.
Виробнича практика студентів 5 курсу проводиться після закінчення семестру. Увесь час практики є самостійною роботою студентів, яка контролюється й оцінюється керівниками – викладачами профільних кафедр.
В якості баз виробничої практики можуть виступати поліклінічні відділення районних і міських лікарень. Поточна навчальна діяльність студентів контролюється керівниками – викладачами практики від вищого навчального закладу та керівниками виробничої практики від бази.
Підсумковий контроль засвоєння модуля лікарської виробничої практики відбувається в останній день практики після її завершення. Контроль модуля проводиться викладачами профільних кафедр у присутності керівника виробничої практики від бази практики.
Оцінка успішності за виробничу практику студентів 5 курсу є рейтинговою і виставляється за багатобальною шкалою з урахуванням поточного та підсумкового модульного контролю і має визначення за системою ЕСТS та традиційною шкалою, прийнятою в Україні.
Для тих студентів, які хочуть поліпшити успішність з дисципліни за шкалою ЕСТS, підсумковий контроль засвоєння модуля здійснюється відповідно до нормативних документів додатково за графіком, затвердженим у навчальному закладі.
Мета проведення лікарської практики полягає у закріпленні практичних навичок у межах цілей, визначених у освітньо-професійній програмі підготовки фахівця за спеціальностями «Лікувальна справа» 7.110101, «Педіатрія» 7.110104, «Медико-профілактична справа» 7.110105:
проводити опитування і фізикальне обстеження хворих та аналіз їх результатів;
планувати схеми обстеження конкретного хворого залежно від особливостей клінічного перебігу захворювання;
аналізувати результати основних лабораторних і інструментальних методів дослідження;
визначати провідні патологічні симптоми і синдроми при найбільш поширених захворюваннях;
проводити диференціальну діагностику та ставити попередній діагноз найбільш поширених захворювань;
трактувати загальні принципи лікування, реабілітації і профілактики найбільш поширених педіатричних захворювань;
оволодіти методами діагностики та надання невідкладної допомоги на до шпитальному етапі;
оволодіти необхідними медичними маніпуляціями;
ознайомитись із веденням медичної документації в поліклініці;
оволодіти морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації.
Завданням практики є закріплення знань і умінь, одержаних при вивченні основних клінічних і теоретичних дисциплін (обстеження хворого, встановлення клінічного діагнозу, призначення лікування, профілактика, диспансеризація) і подальше вдосконалення практичних навичок, ознайомлення з організацією лікувальної справи й умовами роботи лікаря в поліклініці, а також закріплення навичок санітарно-просвітницької роботи.
2. НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ
Студент повинен знати: принципи організації та основи законодавства України з охорони здоров'я; сучасну класифікацію захворювань, клінічну, лабораторно-інструментальну діагностику захворювань у дітей різного віку, особливо на ранніх стадіях їх перебігу; тактику лікування основних дитячих хвороб в амбулаторних умовах і показання до їх госпіталізації; контингенти хворих, які підлягають диспансерному нагляду; основи лікарсько-трудової експертизи; принципи організації вакцинопрофілактики інфекційних хвороб в Україні.
Студент повинен уміти: вести поліклінічний прийом, встановлювати діагноз і надавати медичну допомогу дітям в амбулаторних умовах, встановлювати необхідність диспансеризації та визначати диспансерну групу хворого, давати рекомендації щодо наступного нагляду та лікування; проводити патронажну роботу, вирішувати питання експертизи працездатності, заповнювати направлення на МСЕК; відбирати хворих для планового й ургентного лікування в стаціонарі, а також для санаторно-курортного лікування та оформляти відповідну документацію, призначати раціональну психотерапію, розробляти гігієнічні рекомендації хворому щодо харчування, режиму, професійної діяльності, фізичної культури, загартування, відпочинку та інших елементів особистої гігієни; оформляти направлення на фізіотерапію, ЛФК, масаж, мануальну терапію; надавати невідкладну допомогу хворим на до госпітальному етапі при різних патологічних станах; виписувати рецепти, розраховуючи дози ліків для дітей різного віку; проводити планову імунопрофілактику та протиепідемічні заходи в осередку інфекційних хвороб у квартирах і дитячих дошкільних закладах; застосовувати принципи етики та деонтології в педіатрії.
Студенти повинні закріплювати та набувати навички: амбулаторного прийому хворих дітей, а також надання їм медичної допомоги вдома, проведення диспансеризації та патронажної роботи, профоглядів, профілактичних щеплень; оформлення листків непрацездатності, направлення на МСЕК, санаторно-курортне лікування; аналізу даних ЕКГ, ФКГ, спірографічного, рентгенологічного, лабораторного дослідження; протиепідемічної (імунізація населення, профілактичні щеплення) та санітарно-просвітницької роботи на лікарській дільниці; проведення протиепідемічної роботи в поліклініці, планових щеплень серед дітей, епідеміологічного аналізу інфекційної захворюваності та заповнення відповідної обліково-звітної документації в поліклініці.
Виконання поставлених завдань можливе лише при чіткій регламентації самостійної діяльності студента, організації та контролю за ходом практики з боку безпосереднього керівника, методичної допомоги та контролю медичного університету.
3. ОРГАНІЗАЦІЯ І КЕРІВНИЦТВО ПРАКТИКОЮ
З базами практики (базові лікувально-профілактичні заклади) вищі навчальні заклади завчасно укладають договори на проведення виробничої практики і за два місяці до початку практики погоджують з ними графіки її проходження.
Відповідальність за організацію, проведення і контроль практики покладається на керівництво вищих навчальних закладів. Навчально-методичне керівництво і виконання програм практики забезпечують профільні кафедри. Загальну організацію практики і контроль за її проведенням в університеті здійснює завідувач відділу практики.
Керівниками виробничої практики від навчального закладу призначаються наказом ректора досвідчені професори, доценти і асистенти кафедр, які безпосередньо брали участь у навчальному процесі з дисциплін, за якими проводиться практика.
Форми контролю і система оцінювання здійснюється відповідно до вимог програми практики та Інструкції про систему оцінювання навчальної діяльності студентів при кредитно-модульній системі організації навчального процесу, затверджені МОЗ України (2009).
3.1. Діяльність викладача-керівника виробничої практики
До початку виробничої практики викладач повинен:
ознайомитись із положенням програми практики, методичними рекомендаціями, що стосуються проведення практики;
провести паспортизацію базової лікувально-профілактичної установи;
скласти план роботи та графік відвідування базових установ, які потрібно обговорити та схвалити на засіданні кафедри;
отримати у відділі практики усю необхідну документацію (посвідчення про відрядження, списки студентів, методичну літературу тощо).
У перший день практики проводяться виробничі збори за участю студентів, головного лікаря, його заступників, завідувачів відділеннями, на яких повинні бути висвітленні такі питання:
характеристика базової лікувально-профілактичної установи;
мета і програма виробничої практики, календарний план та графіки роботи студентів, призначення (вибори) старост груп;
організація побутових умов.
Протягом перших трьох днів викладач повинен повідомити відділ практики про прибуття студентів у базові установи та виявити недоліки щодо організації практики. У наступні дні викладач контролює виконання програми виробничої практики і виконує такі види робіт:
контролює проходження виробничої практики кожним студентом, його роботу, дисципліну;
надає методичну допомогу студентам і завідувачу відділом;
разом із базовим керівником перевіряє кінцевий рівень засвоєння практичних навичок згідно наявних переліків; у щоденнику виробничої практики відмічає, які розділи доопрацювати студенту; перевіряє Підсумковий звіт;
перевіряє практичні навички біля хворого з оцінкою вміння студентів інтерпретувати результати клінічних і лабораторно-інструментальних досліджень; участь у наданні невідкладної медичної допомоги; застосування принципів етики та деонтології у практиці лікаря;
перевіряє якість ведення медичної документації, підписує щоденники з виробничої практики студентам не рідше одного разу на тиждень;
надає лікувально-консультативну допомогу лікарям відділу за своєю спеціальністю;
бере участь у клінічних, клініко-паталогоанатомічних конференціях лікарів поліклініки, читає лекції для широкої аудиторії;
у складі комісії (голова комісії) здійснює поточний контроль студентів (змістові модулі) і проведення підсумкового модульного контролю та протягом 2-х днів подає у відділ виробничої практики університету звіт про проведену роботу та залікові відомості.
3.2. Загальне керівництво виробничою практикою студентів у базовій лікувально-профілактичній установі здійснює головний лікар (або заступник головного лікаря) який:
- призначає наказом безпосередніх керівників практики – завідувачів відділів;
- видає наказ про зарахування студентів на виробничу практику;
- разом із університетським керівником організовує та контролює хід практики відповідно до навчальних програм та графіків;
- забезпечує проведення інструктажу з техніки безпеки та несе відповідальність за нещасні випадки із студентами, якщо вони будуть мати місце під час практики;
- контролює виконання студентами правил внутрішнього розпорядку, доповідає у відділ практики університету про всі випадки порушення та накладенні дисциплінарні стягнення;
бере участь у проведенні підсумкового модульного контролю.
3.3. Безпосередні керівники виробничої практики студентів по змістовних модулях призначаються наказом головного лікаря базової лікувально–профілактичної установи і повинні:
- детально ознайомитись із програмою та методичними рекомендаціями з виробничої практики;
- познайомити студентів зі співробітниками відділів, умовами праці (планування приміщень, санітарно-гігієнічним режимом, контингентом хворих, забезпеченістю апаратурою тощо);
- разом із старостою скласти графіки роботи студентів;
- закріпити студентів за найбільш кваліфікованими лікарями;
- постійно контролювати обсяг та рівень оволодіння студентами практичними навичками;
- залучати студентів до активної участі у проведенні клінічних конференцій, санітарної освіти населення, громадському житті колективу поліклініки;
- щоденно перевіряти та візувати студентів в амбулаторних картках, щоденниках виробничої практики.
3.4. Студент при проходженні виробничої практики зобов'язаний:
- до початку практики одержати від зав. відділом практики вищого навчального закладу консультації щодо терміну проходження практики, оформлення документації тощо;
- в деканаті отримати направлення в базову установу для проходження практики;
- своєчасно прибути на базу практики;
- в повному обсязі виконувати всі завдання, передбачені програмою практики і вказівками її керівників;
- вивчати і суворо дотримуватись правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії;
- виконувати діючі в лікувальній установі правила внутрішнього трудового розпорядку;
- нести відповідальність за доручену роботу, її результати нарівні з штатними працівниками;
- вести щоденник практики, іншу звітну документацію, передбачену програмою з практики;
- після закінчення змістового модуля практики подати керівнику від навчального закладу письмовий підсумковий звіт про виконання всіх завдань, передбачених програмою, заповнений та завізований щоденник;
- своєчасно скласти підсумковий модульний контроль.
3.5. Правові знання студентів та їх відповідальність під час проходження виробничої практики
При проходженні виробничої практики студенти повинні знати і використовувати основні положення Закону України «Про забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення», а саме права і обов'язки громадян, підприємств, установ, організацій щодо забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя, порядок проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи; види діяльності, які пов'язані з потенційною небезпекою для здоров'я людей і тому підлягають обов'язковому ліцензуванню державою. Необхідно знати і те, що підприємства, установи, організації та громадяни, які виробляють чи реалізують, транспортують чи зберігають продукти харчування і продовольчу сировину, несуть відповідальність за їх безпеку для здоров'я і життя, відповідність вимогам санітарних норм.
Крім того, існують підприємства, установи, організації, працівники яких зобов'язані періодично проходити обов'язкові медичні огляди. Обов'язкові щорічні медичні огляди також проходять особи віком до 21 року. Відповідальність за допуск до роботи без наявності медичного висновку, а також за несвоєчасність проходження працівниками обов'язкових медичних оглядів несе власник (адміністрація) підприєства. Законом надається керівнику підприємства, установи, організації право відстороняти від роботи працівників і притягати їх до дисциплінарної відповідальності в разі не проходження ними обов'язкових медичних оглядів у встановлені терміни.
Обов'язковими в Україні є і профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, коклюш, правець та кір. Обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання поширення інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі відмови (необґрунтованої) від щеплення за поданням посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Треба зазначити, що особи, які хворіють особливо небезпечними інфекційними хворобами або є носіями збудників цих хвороб, відсторонюються від роботи та іншої діяльності, якщо вона може призвести до поширення цих хвороб. Вони підлягають медичному нагляду і лікуванню за рахунок держави з виплатою з коштів соціального страхування. Такі особи визнаються тимчасово або постійно непридатними за станом здоров'я до професійної та іншої діяльності, внаслідок якої може створитися підвищена небезпека для оточуючих у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. Хворі на особливо небезпечні хвороби в разі відмови їх від госпіталізації підлягають примусовому стаціонарному лікуванню, а носії збудників зазначених хвороб та особи, які мали контакт з такими хворими, обов'язковому медичному нагляду і карантину у встановленому порядку.
Оскільки студент під час проходження виробничої практики несе особисту відповідальність за доручену роботу, її результати нарівні з штатними працівниками (лікарями та іншими медичними працівниками), то він має право повністю усвідомлювати правове значення своїх дій і не допускати правопорушень.
Під час практики студент підпорядковується правилам внутрішнього розпорядку лікувального закладу. Студент-практикант, як помічники лікаря, повинен знати, що за порушення трудової, виробничої дисципліни він несе дисциплінарну відповідальність. До дисциплінарних проступків студентів під час практики відносяться: невиконання вказівок і розпоряджень керівників лікувальних закладів, інструкцій та наказів керівників охорони здоров'я, прогули, спізнення, халатне ставлення до своїх обов'язків. Крім того студент-практикант у разі завдання матеріальної шкоди лікувальному закладу несе повну або часткову матеріальну відповідальність, незалежно, чи були застосовані дисциплінарні стягнення. До дисциплінарних стягнень відносяться догана, яку під час практики має право оголосити своїм наказом керівник лікувальної установи і при грубих порушеннях- виключення з університету за наказом ректора. Дисциплінарне стягнення може бути застосоване не пізніше одного місяця з дня його здійснення (ст..147, ст..148 КЗпП України).
Студент-практикант повинен усвідомлювати, що є низка професійних правопорушень, за які законом передбачена кримінальна відповідальність. У кримінальному кодексі України існує відповідальність медичних працівників за такі професійні злочини:
вбивство з необережності (ст. 98);
необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 150);
зараження ВІЛ-інфекцією (ст. 108);
незаконне проведення аборту (ст. 109);
ненадання допомоги хворому особою медичного персоналу (ст. 113);
розголошення таємниці усиновлення (ст. 115);
незаконне поміщення громадянина в психіатричну лікарню (ст. 123);
порушення правил боротьби з епідеміями (ст. 227);
незаконне виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання або збут наркотичних речовин (ст. 229);
3.6. Суспільно-політична практика студентів під час виробничої практики
Метою суспільно-політичної практики є формування освіченого фахівця. Освіченість – це не тільки певний обсяг спеціалізованих знань, умінь, навичок, а насамперед, становлення особистості. Студенти старших курсів можуть виявити себе як особистосі лише шляхом накопичення інтелектуального потенціалу, аудиторним нарощуванням знань та можливостей.
Процес формування особистості майбутнього фахівця передбачає, зокрема, виховання професіонала, якому притаманні не тільки глибокі знання в галузі медико-теоретичних, клінічних, хіміко-фармацевтичних дисциплін, але й різнобічна загальна культура, етичні засади, усвідомлення та реалізація національно-державних, загально-державних і загально-людських пріоритетів.
Суспільно-політична практика є важливим етапом самооцінки і застосування студентами 5 курсу отриманих в університеті знань з гуманітарних дисциплін, вміння тактовно і обґрунтовано обстоювати власне бачення суспільно-політичних проблем, методів і засобів їх вирішення.
Під час спілкування з працівниками базової лікувальної установи студенти отримують можливість духовного збагачення та корекції світосприйняття. Вони зобов'язані зі співчуттям ставитись до хворих, поважати погляди своїх співрозмовників. Виявляючи толерантність, студенти не зобов'язані, однак, поділяти думки, схвалювати вчинки, які, на погляд практикантів, суперечать їх світогляду, принижують людську гідність, національну чи громадську самоповагу.
Аргументами на користь своєї позиції повинні бути не емоції, а знання положень Конституції України, права, філософії, соціології, політології, економіки, релігієзнавства, історії, культури, мови та інших суспільних дисциплін.
Перспективне світобачення вимагає лікарів, які з необхідністю повинні перейти від механістичного погляду на природу людини до холістичного, екологічного. Саме це дозволить у ХХІ ст. здійснити перехід від медицини хвороб до інтегральної системної медицини, яка одночасно об'єднує в собі синологію і валеологію. Холістична медицина як теорія здоров'я охоплює в собі поряд із поняттям філогенез, онтогенез, соціальне і біологічне, психічне і соматичне, норму і патологію, енергоінформаційну єдність з біосферою, з космосом, з вселенським духовним началом. Системна медицина здатна гарантувати індивідуалізацію, лікування не хвороби, а людини в цілому як унікальної істоти, впливати не на наслідки, а на причини хвороб.
Системна медицина вимагає зовсім іншого типу лікарів, адже сучасний навчальний процес у більшості концентрує увагу студентів лише на хворобі. У навчанні практично ігнорується той факт, що здоров'я людини визначається не тільки наявністю чи відсутністю хвороби, а також дисгармонією між тілом і духом, більш тонких чинників хвороби (генетичних, географічних, енергоінформаційних, психоматичних). Так, згідно досліджень, проведених у ФРН 40% людей страждають психоматичними хворобами, причини яких неможливо з'ясувати навіть за допомогою найчутливіших технічних засобів.
Недоліки гіперспеціалізації породжують потребу у підготовці універсального лікаря, який зміг би допомагати хворому цілісно. Спостерігати за його психологічно-духовним станом, фізіологічним способом життя, застосовувати превентивні методи лікування, відповідати за своїх пацієнтів морально, юридично, матеріально.
Підготовка, формування особистості універсального лікаря передбачає оволодіння ним не тільки фаховими знаннями, але і певними духовними цінностями, які визначають його здатність включитись в складну систему соціальних відносин.
В якості стратегічного орієнтиру необхідна науково обґрунтована філософія гуманітарної та спеціальної освіти, метою якої є формування єдиного освітнього виховного простору, побудованого на основі консенсусу універсальних і національних освітньо-виховних ідеалів і пріоритетів.
Надзвичайно важливе місце в суспільно-політичній практиці студентів належить підвищенню мовної культури. Мова є носієм ментальності народу, її радикальна зміна – це завжди радикальна зміна культури і навіть політичної орієнтації. Тому питання мови – це питання національної безпеки. Проникнення в мовний лексикон лікарів чужорідної «чорної сенсорики», жаргонів культивує знижений стиль у мові, що негативно впливає на духовну екологію в медичних закладах. Побутування двомовності в такій сфері як екстремальна медицина є життєво небезпечно.
Студентсво, як резерв інтелігенції, повинно бути носієм мовної культури. Англійський просвітитель Даніель Дефо, турбуючись про чистоту рідної мови, лайку та лихослів'я називав дурною звичкою, що не дає ні задоволення, ні вигоди, не має ніякої мети, не задовольняє ніякої пристрасті, а є просто скаженістю язика, насильством над єством нічим не виправданим.
Що стосується проблеми гуманізації економічного мислення лікаря, то вона повинна вирішуватись в рамках ідеї і концепції українського солідаризму. Поширення ринкових відносин на все нові сфери діяльності – веління часу. Проте, безглуздою і шкідливою є необмежена експансія ринкових оцінок, де гроші – єдиний критерій для тих суспільних інституцій, де повинні панувати неринкові цінності.
Наприклад, однією з перешкод для правильного виконання лікувальних заходів слід вважати неможливість придбання необхідних ліків внаслідок невідповідності їх вартості матеріальному забезпеченню хворих.
Порівняння вартості лікарських препаратів однакового механізму дії вітчизняного виробництва і імпортних вказує на суттєве (2-5 разів) співвідношення у ціні на користь вітчизняних. Тому, якщо призначати ці препарати, то не тільки зберігаються кошти населення і підтримується вітчизняний виробник, але ще й у значній кількості випадків збільшується вірогідність дотримання рекомендацій лікаря.
3.7. Виховні завдання суспільно-політичної практики:
- підготовка свідомої національної інтелігенції, оновлення і збагачення інтелектуального фонду нації, виховання її духовної еліти, примноження культурного потенціалу, який забезпечить високу ефективність діяльності майбутніх лікарів;
- вироблення чіткої громадянської позиції, системи принципів і норм соціальної орієнтації та поведінки;
- виховання медичних фахівців ХХІ ст. авторитетними високоосвіченими людьми, носіми високої загальної, світоглядної, політичної, професійної, правової, інтелектуальної, соціально-психологічної, емоційної, естетичної, фізичної та екологічної культури;
- створення необхідних умов для вільного розвитку особистості студента, його мислення, професійної і загальної культури шляхом залучення до різноманітних видів творчої практики (клінічної, науково-дослідницької, культурно-просвітницької, громадської, оздоровчо-спортивної, правової та ін.);
- збагачення естетичного досвіду студентів шляхом їх участі у відродженні забутих та створенні нових соціально-культурних традицій медичних колективів;
- формування «Я» - концепції людини-творця на основі самоосвіти, саморозвитку, самоактуалізації;
- пропаганда здорового способу життя.
3.8. Основні принципи суспільно-політичної практики:
- активна громадська позиція;
- висока моральність;
- економічне мислення;
- правова свідомість.
3.9. Структурні елементи і напрямки суспільно-політичної роботи
1. Національно-патріотичне виховання передбачає популяризацію студентами національних цінностей (мови, культури, символіки тощо), конкретну участь у конструктивній громадській діяльності. Національна свідомість повинна бути не тільки феноменом, але й основою практичних справ в ім'я України.
2. Релігійно-духовна просвіта покликана сприяти, по-перше, фаховому усвідомленню студентами єдності і загально-цивілізаційних гуманістичних принципів; по-друге, формуванню у практикантів віротерпимості, тобто доброзичливого ставлення до людей іншої віри, що є однією з засад існування демократичного суспільства; по-третє, студенти повинні враховувати, що існують певні обмеження діяльності, пов'язані з релігійними переконаннями віруючих.
3. Морально-етичне виховання ґрунтується на зміцненні в медичному осередку національних принципів загальнолюдської моралі, покликаних виступити в ролі регуляторів гармонійних взаємовідносин особи і суспільства і, зокрема, в системі відносин «лікар-хворий».
4. Художньо-естетична освіта повинна бути підпорядкована виробленню у студентів вмінь і навичок використання засобів мистецтва при вирішенні завдань охорони і зміцнення здоров'я людей та гармонійному розвитку їх духовних і фізичних сил.
5. Культуромовне виховання передбачає бездоганне володіння рідним словом, багатствами української літературної мови з метою забезпечення ефективної професійної діяльності та утвердження національної самосвідомості громадянина України.
6. Формування фізичної і валеологічної культури створює можливості переорієнтації з медицини хвороб на інтегрально-системну медицину, медицину здоров'я. Стимуляція мотивів здоров'я як найвищої цінності, дбайливе ставлення до власного тіла і організму, є головною умовою найповнішої реалізації творчого і фізичного потенціалу лікарів і пацієнтів.
7. Екологічне виховання забезпечує усвідомлення студентами єдності екології природи і екології людини, екологічної і біомедичної етики.
8. Статеве виховання сприяє захисту громадянських, політичних та соціальних прав осіб різної статі, рівності цих прав; захист культурної самобутності як історичної основи розвитку взаємовідносин між чоловіком і жінкою.
9. Виховання економічного типу мислення. Орієнтація студентів на конкурентні засади, творчу підприємницьку ініціативу, вияв індивідуальних здібностей і змагальницький інтерес та інші суто ринкові важелі розвитку суспільства, що відіграють зараз все більшу роль.
10. Правове виховання розвиває правовий світогляд студентів, а також сприяє опануванню правовими знаннями і навичками для їх застосування в повсякденному житті на основі систематичного, організованого на належному рівні засвоєння діючих законодавчих актів, що регулюють суспільні відносини у галузі медицини.
3.10. Програма суспільно-політичної практики
Передбачає реалізацію знань та навичок, отриманих під час занять на кафедрі гуманітарних дисциплін.
Студентам необхідно ознайомитись з:
наказами МОЗ України, обласного, міського, районного відділів охорони здоров'я;
планами роботи поліклініки, їх відповідності положенням Конституції України;
програмою суспільно-політичної практики; визначитись з актуальністю, можливостями, засобами і методами її положень в конкретній лікувальній установі, погодити їх з побажаннями та рекомендаціями керівництва поліклініки, лікарями та допоміжним персоналом;
структурою, функціями, досвідом роботи місцевого комітету профспілки, інших громадських організацій базової установи, соціально-побутовими умовами працівників;
рівнем правового забезпечення життєдіяльності медичного персоналу, дотриманням невідчужуваних і непорушних прав пацієнтів;
деонтологічним, морально-психологічним рівнем стосунків між лікарями та хворими;
засадами кадрової політики працівників поліклініки;
чинниками морального та матеріального заохочення;
підставами застосування адміністрацією негативних санкцій;
організаційно-методичним забезпеченням управлінського процесу;
сферами та обсягами впровадження ринкових відносин;
впливовістю політичних ідеологій на життєдіяльність колективу;
міжконфесійними проблемами та методами їх вирішення;
досвідом співпраці адміністрації з політичними організаціями, соціальними службами, церквами з метою поліпшення медичного обслуговування населення;
застосуванням фахової української термінології у комунікативних та оперативно-виробничих процесах;
діяльністю осередків Українського лікарського товариства, Союзу українок, «Просвіти» щодо утвердження державномовної політики;
досвідом національно-громадського, патріотичного, культурно-естетичного поступу;
структурою та діяльністю осередків місцевого самоврядування;
методами соціальної адаптації молодих фахівців, запозичення досвіду найбільш кваліфікованих спеціалістів;
дотриманням та пропагандою лікарями здорового способу життя;
механізмом соціально-психологічного та фізіологічного пристосування до несприятливих екологічних умов, зусиллями щодо зменшення екологічної напруги, збереження довкілля;
станом наглядної агітації (Правила внутрішнього розпорядку, функціональні обов'язки працівників поліклініки, тематичні стенди, стіннівки тощо).
Брати особисту участь у:
підготовці і проведенні суспільно-політичних заходів, передбачених планами поліклініки, програмою практики;
клінічних конференціях, виробничих нарадах, профспілкових зборах.
Допомагати у:
оформленні протоколів засідань, впорядкуванні документації;
процесі створення колективної угоди між адміністрацією та профспілковим комітетом;
оформленні «Правил внутрішнього розпорядку»;
випуску стіннівки «Конституція України: права і обов'язки лікарів та пацієнтів»;
підготовці «Народного календаря» - системи ілюстрацій культурних, релігійних, політичних дат, свят, подій, які в певній послідовності відзначаються в Україні протягом року;
оформленні в почекальні для пацієнтів тематичного стенду «Соціальні фактори ризику для здоров'я»;
популяризації у вигляді гасел порад Ганса Сельє: «Беріть приклад з сонячного годинника – рахуйте світлі дні», «Прагни до найвищої мети – за дрібницю не потрібно боротьби», керуючись настановою видатного медика та філософа: «Ніщо так не допомагає хворому, як цілющий стрес відволікання уваги»;
роботі осередків Українського лікарського товариства, «Просвіти», Союзу українок тощо;
пропаганді досвіду роботи поліклініки у засобах масової інформації;
заходах, що сприяють утвердженню та вдосконаленню державної мовної політики та культури;
шефській допомозі тяжко хворим та самотнім хворим;
художній самодіяльності поліклініки;
спортивних змаганнях;
конкурсах, вікторинах, екскурсіях.
Приблизна тематика лекцій
Декларація про державний суверенітет України.
Визвольні змагання українського народу.
Битва під Полтавою. Правда і фальсифікація.
Сучасне міжнародне становище України.
Національна еліта України.
Демографічна ситуація в Україні.
Соціальні пільги – «за» і «проти».
Страхування в медицині.
Причини неадекватної поведінки і шляхи їх запобігання.
Найбільш типові помилки в ділові мові медичних працівників.
Традиції українського народу.
Історико-культурні пам'ятки Галичини.
Місто Лева-окраса європейської архітектури.
Музеї Львівщини.
Після завершення суспільно-політичної практики студенти подають звіт, який є частиною загального звіту за проходження виробничої практики. Необхідно подати завірені керівництвом медичної установи тексти лекцій, вказати які конкретно форми і методи роботи використані в процесі реалізації завдань СПП.
4. МАТЕРІАЛИ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
4.1. Слід пригадати основні обов'язки та професійні дії дільничого педіатра:
1. Принципи організації надання медичної допомоги дітям в амбулаторних умовах.
2. Клінічна, лабораторно-інструментальна діагностика і тактика лікування основних дитячих хвороб в амбулаторних умовах.
3. Принципи організації вакцинопрофілактики інфекційних хвороб в Україні.
4. Система диспансерного нагляду за здоровими і хворими дітьми.
5. Застосування принципів етики та деонтології в педіатрії.
4.2. Робота студентів на базі дитячої поліклініки
У дитячій поліклініці студенти виконують таку роботу:
Знайомляться зі структурою та організацією всієї лікувально-профілактичної роботи дитячої поліклініки.
Проводять прийом хворих та здорових дітей.
Відвідують хворих дітей вдома.
Знайомляться з організацією харчування дітей грудного і раннього віку.
Знайомляться з санітарно-просвітницькими і профілактичними заходами, що проводяться в дитячій поліклініці.
Знайомляться з патронажною роботою і проводять не менше двох патронажних відвідувань вдома.
Знайомляться з організацією літньої оздоровчої роботи серед дітей раннього віку.
Беруть участь у проведені протиепідемічної роботи дитячої поліклініки.
Проводять лекції і бесіди з матерями і в школі з грудного вигодовування, боротьби з шлунково-кишковими захворюваннями, попередження рахіту і туберкульозу у дітей, загартовування дітей, виховання дитини раннього дитячого віку, українського законодавства про права матері і дитини.
Вивчають показники роботи дитячої поліклініки.
При закінченні виробничої практики студент повинен пред'явити:
Щоденник;
Підсумковий звіт.
Щоденник виробничої практики з педіатрії (зразок)
Студента ______________________________ факультету ____________________________
Курсу ________________ групи _________________
Час практики: з ________________ 201__ р. по _________________________ 201__ р.
Місце проходження практики: ______________________________________ місто
Поліклініка _____________________________________________________________________
Базовий керівник ________________________________________________________________
________________________________________________________________________________
Керівник від навчального закладу __________________________________________________
_______________________________________________________________________________
(підпис, печатка)
Дата,
час
Зміст виконаної роботи
Виконана навичка
1
2
3
1-й день
8.00-9.00
Був присутнім на зустрічі студентів із керівництвом поліклініки. Ознайомився з організаційною структурою поліклініки. Склав індивідуальний графік роботи.
1
2
3
900-1200
Прийом в поліклініці: разом із дільничим педіатром оглянув 6 дітей віком до 1 року. Всі здорові, призначені профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень. Проведена бесіда з матерями про раціональне харчування немовлят.
Фізикальне дослідження 6 хворих (опитування, огляд).
1200-1445
Разом з дільничим педіатром надавали медичну допомогу хворим вдома. Зроблено 4 відвідування, з них 1-первинний патронаж новонародженого Сашка К-ка, 7 днів. Хлопчик здоровий, знаходиться на природному вигодовуванні. Молока у матері достатньо. Годує 15-20 хв через 3,5 год, з 6,5 годинною перервою вночі. Тріщин сосків немає. Пояснив матері, як правильно купати дитину.
Два активних відвідування: у дітей 5 і 7 років, 4-й день захворювання на ГРВІ, лікування продовжено, стан дітей поліпшився.
У Іванка, 4 років, д-з: Катаральна ангіна. Про це свідчить … Обстеження … Лікування … .
Заповнено 4 амбулаторні карти. Виписано 9 рецептів.
Орієнтовна структура залікових кредитів
№
з/п
Зміст практичної підготовки
Кількість годин
1
Структура та організація роботи дитячої поліклініки. Структура педіатричної дільниці. Участь в оформленні основних документів у роботі дільничого педіатра.
2,0
2
Участь у веденні поліклінічного прийому. Діагностика і лікування основних дитячих захворювань в амбулаторних умовах. Показання до планової та ургентної госпіталізації дітей в амбулаторній практиці. Участь у наданні невідкладної допомоги дітям на до шпитальному етапі.
27,0
3
Участь у проведенні вакцинації дітей в умовах поліклініки. Показання і протипоказання до вакцинації. Участь у наданні невідкладної допомоги дітям з поствакцинальними ускладненнями.
4,5
4
Оцінка фізичного та нервово-психічного розвитку дитини. Оцінка стану здоров'я дитини. Складання раціону харчування здорової дитини. Участь у проведені профілактичних заходів та диспансеризації дітей із захворюваннями різних систем організму. Методика загартовування дітей раннього віку та дітей, які часто хворіють. Участь у системі патронажу за дітьми. Проведення санітарно-просвітницької роботи.
7,0
5
Психологічний та мовний контакт зі здоровими та хворими дітьми, будування вірних взаємовідносин з батьками хворої дитини.
4,5
Усього годин:
Кредитів ЕСТS
45
1,5
Перелік вмінь та практичних навичок для підсумкового модульного контролю
№
з/п
Вміння та практичні навички
Оцінка
в балах
1
Проведення обстеження здорових та хворих дітей
2
2
Оцінка даних клінічного (загальний аналіз крові та сечі, калу) і біохімічного дослідження хворих (вміст білка крові та його фракцій, гострофазові показники, сечовина і креатинін крові, електроліти, глюкоза, білірубін крові та його фракції, коагулограма, ліпідний профіль крові), мікробіологічного дослідження біологічних рідин та виділень, полімеразної ланцюгової реакції, імуноферментного аналізу, загальний аналіз стернального пунктату та спинномозкової рідини.
2
3
Оцінка даних інструментальних методів дослідження: рентген дослідження органів грудної клітки, черевної порожнини, суглобів, КТ ЦНС, рентгенконтрасної ангіографії, ЕКГ, ехокардіографії, УЗД органів черевної порожнини, комп′ютерної спірограми.
2
08.06.2016 19:06-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора