Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
О
Факультет:
РТ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2004
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Педіатрія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство охорони здоров’я України
Рівненський державний базовий медичний коледж
Невідкладна педіатрія
Під редакцією д.м.н., професора Р.О.Сабадишина
Рівне
2004
Вступ
Здоров’я – це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів. Стан людського організму залежить від багатьох факторів , причин, і проявів, властивих здоровому організму.
Від чого ж залежить здоров’я і як надійно його зберегти, попередив виниклі і прогресуючі симптоми? До теперішнього часу науки і багатовікова, багатотисячна практика лікування накопичили переконливі, незаперечні дані про природу людини, природу захворювань, характеристику здоров’я, научилися діагностувати, лікувати захворювання, які ще недавно рахувалися невиліковними. Але до цих пір стоїть проблема обумовлена здоров’ям – зумовлена впливом на організм факторів та умов. Ще складніше встановити, що впливає на здоров’я. І це не тільки основне питання медицини, не тільки теоретична проблема: а від його успішного вирішення залежить попередження хвороб, охорона здоров’я людства, цілого покоління, залежить його благополуччя і щастя.
Невідкладні стани представляють собою поступове порушення функцій і систем організму дитини. Термінальний стан може продовжуватися певний період часу, що обумовлює необхідність термінового втручання для відновлення функцій організму. Термінальний стан включає періоди: предагонію, агонію, клінічну смерть.
Предагонія – порушення функції центральної нервової системи, з порушенням периферичного кровоточу і порушенням функцій дихання і серцево-судинної систем.
Агонія – глибоке угасання функцій організму і систем, накопичення недоокислених продуктів і отруєння шлаками організму, в першу чергу центральної нервової системи.
Клінічна смерть – перехідний стан між життям і смертю, починається з моменту зупинки діяльності центральної нервової системи, кровообігу, дихання. Може розвиватися поступово, залежно від невідкладного стану, що викликав зупинки систем, а може розвиватися гостро від травм, асфіксії, рефлекторної зупинки серця.
Найефективніші реанімаційні заходи для відновлення функцій органів та систем при гостро виниклому стані, тому що 5 хвилин достатньо для відновлення функцій. Хоч доказано, що головний мозок, його клітки відмирають через 30-60 хвилин, при гіпотермії організму. При нормальній температурі 30 хвилин, але з корі головного мозку виникають незворотні процеси – декортикація. Чим швидше розпочато реанімаційні міри, тим більша ймовірність досягти позитивного результату.
Розвиток кожної держави залежить від наявності його головного чинника – людських ресурсів. В Україні останніми роками, суттєво зменшилася народжуваність дітей, починаючи з 1991 року. З 2002 року коефіцієнт народжуваності почав зростати, так за 2002 рік складає 8,1% (у 1999 – 2000 – 7,8 %, 2001 – 7,7 %). Збільшується кількість дітей народжених у незареєстрованому шлюбі 19%, збільшується в Україні число дітей народжених матерями до 15 літнього віку – 137 дітей.
Показник смертності дітей першого року життя на 1000 народжених живими продовжував знижуватися і становив у 2002 році 10,3 ; у 2003 році 9,8. В порівнянні з попередніми роками: 1999 – 12,8, 2000 – 11,9, 2001 – 11,2. Але подальше зниження дитячої смертності буде проблематичним через те, що більшість умовно керованих причин дитячої смертності, таких як інфекційні захворювання, хвороби органів дихання, інші, у регіонах України усунуто. Україна продовжує впровадження запропонованих ВООЗ критеріїв живо народжуваності, вносить зміни і чинне законодавство щодо зниження терміну вагітності, коли можливе переривання вагітності за показниками з 28 тижнів до 22 тижнів. Таким чином, подальше зниження дитячої смертності вимагатиме суттєвих ресурсів для впровадження нових технологій пренатальної діагностики, виходжування немовлят із низькою вагою при народженні та дітей, що народжуються з важкою патологією, втому числі вродженою.
Захворювання новонароджених
Асфіксія (гіпоксія) новонародженого
У структурі малюкової смертності неонатальна становить протягом останнього десятиріччя 54-57 %. Серед причин захворюваності дітей в ранньому неонатальному віці провідне місце належить гіпоксії плоду та асфіксії новонароджених. Перенесені в неонатальному періоді гіпоксичні ушкодження у подальшому значною мірою формують рівень та структуру дитячої інвалідності.
Адекватна допомога, надана новонародженим з перших хвилин життя відповідно до сучасних вимог та наказу МОЗ України № 194 (від 06.05.2003р.), дозволяє істотно підвищити рівень виживання та зменшити рівень інвалідизації дітей, які народилися в асфіксії.
Асфіксія новонародженого – це патологічний стан, зумовлений порушенням газообміну, що призводить до порушення функції нервової системи та незворотнім пошкодженням нервових клітин (нейронів).
Розрізняють гостру та хронічну асфіксію новонародженого.
Етіологія. Гіпоксія є наслідком порушення маткового кровообігу, плацентарного кровообігу, токсикозів вагітності, переношуванні, короткій пуповині, випаданні і перетисканні пуповини, відшаруванні плаценти. Захворювання матері: серцево-судинні захворювання, гіпертонія, захворювання щитоподібної залози, бронхолегенева патологія, анемія важкої ступені, цукровий діабет, гострі вірусні захворювання, кровотечі, багатоводдя, маловоддя, тривалий безводний період більше 18 год.
Патологія плода: внутрішньоутробні інфекції (токсоплазмоз, герпес, мікоплазмоз, хламідіоз, сифіліс та інші); наркоз під час пологів, акушерська допомога, накладання щипців, вакуум-екстракції, пологова травма.
Патогенез. У здорового плода функціонує низка захисних механізмів для зменшення асфіксії та захисту життєво важливих органів. Гостре ураження виникає, коли важкість асфіксії перевищує можливості плода (новонародженого) підтримувати клітинний метаболізм. При асфіксії змінюється газовий склад крові, падає тиск кисню і підвищується тиск вуглецю. Анаеробний гліколіз приводить до накопичення кислих продуктів, розвивається метаболічний ацидоз, гіпоглікемія (зниження вуглеводів), гіперкаліємія, гіпонатріємія, порушуються мозкові центри дихання та кровообігу, дитина від народження не може зробити першого вдиху. У відповідь на порушення у плода пришвидшується серцебиття, розслаблюється воротар анусу (навколоплідні води прокрашуються меконієм), від подразнення мозкових нервових центрів з’являється передчасне дихання і аспірація навколоплідних вод з вторинним набряком мозку, судомами, мозковими внутрішньошлуночковими крововиливами.
Клініка.. Асфіксія ділиться умовно на ступені важкості: легку, середньо важку, важку. При легкій ступені асфіксії стан дитини на 1 хвилині по шкалі Апгар оцінюють в 6-7 балів, на 5 хвилині 8-10 балів; при середній важкості на 1 хвилині 4-5 балів, на 5 хвилині 7 балів; при важкій асфіксії 0-3 бали без тенденції по покращення.
Легка асфіксія – це короткочасна затримка дихання з появою помірного ціанозу шкіри, тахікардія – більше 160 за 1 хвилину, тони серця звучні, дихання нерегулярне, слабкий крик, частіше писк, дихальних рухів до 30 за 1 хвилину, хаотичні рухи верхніми та нижніми кінцівками, тонус м’язів знижений. Після відсмоктування слизу з верхніх дихальних шляхів стан задовільний.
Середньо важка ступінь асфіксії – рідке або часте серцебиття, менше 100 ударів або більше 160 за 1 хвилину, порушення ритму дихання, рідкі, нерегулярні вдихи, писк ледве чутний, ціаноз шкірних покривів тотальний, рефлекси знижені або підвищені, підвищена рухова активність, тремор підборіддя, кінцівок, м’язова дистонія, тенденція до гіпертонусу, оцінка по шкалі Апгар 5 балів.
Важка ступінь асфіксії – виникає від довгої гіпоксії, при цьому страждає найбільше ЦНС, порушується цілісність судинної стінки, виникають множинні дрібні крововиливи і навіть гематоми, розвивається набряк головного мозку. Порушена регуляція внутрішніх органів, серцебиття рідке, менше 60 ударів за 1 хвилину, дихання відсутнє або різко порушене, нерегулярне, Куссмауля або Чейна–Стокса, м’язовий тонус різко знижений, м’язи атонічні, фізіологічні рефлекси не викликаються. Виникають патологічні симптоми «плаваючих» очних яблук, ністагм, судоми, розвиток синдрому внутрішньо судинного згортання крові, шкірні покриви різко бліді, мармурові, слизові оболонки ціанотичні.
Лікування та реанімаційні заходи. Негайно після народження дитини потрібно швидко визначити, чи вона потребує реанімаційної допомоги. Таке визначення включає візуальну перевірку наявності меконіального забруднення, оцінку дихання, м’язового тонусу, кольору шкіри. Показання для подальшого оцінювання стану новонародженого є:
забруднення меконієм навколоплідних вод або шкіри новонародженого.
відсутня або знижена реакція новонародженого на стимуляцію навколишнього середовища.
стійкий центральний ціаноз.
передчасне народження.
Дитину швидко відділити від матері і перенести на реанімаційний стіл, під джерело променевого тепла. При легкій та середній ступені важкості необхідно:
1. Помістити дитину під джерело променевого тепла на теплу пелюшку.
2. Забезпечити прохідність дихальних шляхів у положенні на спині з помірно розігнутою назад головою, підкладання під плечі валика.
3. Відсмоктати спочатку з рота, потім з носових ходів слиз, при значному накопиченні секрету голову доцільно повернути на бік під час відсмоктування.
4. Швидкими промокальними рухами через пелюшку обсушити шкіру та волосся на голові дитини.
5. Забрати вологу пелюшку.
6. Забезпечити правильне положення немовляти.
7. Якщо ефективне самостійне дихання відсутнє провести короткочасну тактильну стимуляцію. Виконують один з трьох прийомів тактильної стимуляції, який повторюють не більше двох разів: поплескування по підошвах, легкі удари по п’ятках, розтирання шкіри вздовж хребта. Багаторазове повторення прийомів недоцільне, поскільки не дає успіху, а призводить до втрати дорогоцінного часу.
8. Якщо шкіра тулуба і слизові оболонки новонародженого залишаються ціанотичними за наявності самостійного дихання, призначити вільний потік 100% кисню (через анестезійний мішок, маску, кисневу трубку). Кисневу маску потрібно накладати на обличчя щільно або утримувати кінець кисневої трубки максимально близько до носа дитини. Як тільки немовля рожевіє, кисневу підтримку слід поступово припиняти так, щоб дитина залишалася рожевою дихаючи кімнатним повітрям. Збереження рожевого кольору при віддаленні кінця трубки на 5 см свідчить про відсутність потреби дитини у підвищеній концентрації кисню.
При важкій ступені асфіксії або забрудненні навколоплідних вод меконієм, медичний працівник, який приймає пологи повинен терміново, до народження дитини ретельно відсмоктати вміст ротоглотки і носа за допомогою катетера або гумової груші. Під джерелом променевого тепла забезпечують правильне положення дитини і проводять негайне відсмоктування із трахеї через ендотрахеальну трубку навколоплідних вод:
1. Під контролем прямої ларингоскопії відсмоктати через катетер вміст, щоб побачити голосову щілину.
2. Провести інкубацію, приєднати ендотрахеальну трубку до трубки приєднати відсмоктувач, відсмоктувати поволі витягуючи трубку, тривалість відсмоктування не більше 5 секунд. Слід бути обережним і не вводити катетер надто енергійно та глибоко (може виникати рефлекторно брадикардія).
3. При необхідності процедуру повторюють до моменту поступлення мезонію або навколоплідних вод.
4. Подавати кисень під час всієї процедури.
5. Знову оцінити стан шкіри, дихання і серцебиття, щоб вияснити чи потрібна подальша реанімація. Оцінка дихання – задовільна екскурсія грудної клітки, частота і глибина дихальних рухів. Судорожні дихальні рухи є неефективними. ЧСС – має перевищувати 100 ударів за хвилину, це пальпація на основі пуповини, у ділянці приєднання до черевної стінки або стетоскопом над лівою стороною грудної клітки за 30 секунд. Оцінка кольору шкіри: губи і тулуб повинні бути рожевими, центрального ціанозу не має бути. Акроціаноз не вказує на низький рівень кисню в крові.
6. Проведення штучної вентиляції легень мішком або маскою протягом кількох хвилин потребує введення ротошлункового зонда, щоб запобігти роздуванню шлунка газом і наступній регургітації, вводити зонд потрібно на глибину, що дорівнює відстані від перенісся до мочки вуха і від мочки вуха до мечоподібного відростка. Шприцом відсмоктують вміст шлунка, зонд залишають відкритим і фіксують лейкопластиром до щоки.
7. При ЧСС менше 60 розпочинають непрямий масаж серця, штучну вентиляцію легень продовжують з частотою 30 разів за хвилину. Використовують 2 техніки непрямого масажу серця:
- перша – двома великими пальцями, решта пальців двох рук підтримує спину;
- друга – кінчиками двох пальців однієї руки, друга рука підтримує спину. Між натискуванням пальці від поверхні грудної клітки не відривають. Після трьох натискувань роблять паузу для вентиляції легень, за 2 с потрібно зробити 3 натискування на грудину. Припиняють непрямий масаж серця при ЧСС більше 60 ударів за хвилину.
Застосування медикаментів рідко потрібне під час реанімації новонароджених. Причиною брадикардії у дітей відразу після народження є недостатнє наповнення легень повітрям або дія значної гіпоксії, отже забезпечення ефективної вентиляції легень є найважливішим лікувальним заходом. Призначення ліків необхідне при ЧСС менше 60 ударів за хвилину, при неефективному непрямому масажі серця, кисневій вентиляції.
В пологовій залі застосовують: адреналін, натрію гідрокарбонат, антагоністи наркотичних препаратів, засоби нормалізуючи ОЦК. Застосування рекомендованих раніше препаратів (кальцію глюконат, еуфілін, кокарбоксилаза, гормони)визнано недоцільними і протипоказаними. При потребі внутрішньовенного введення ліків слід обов’язково катетеризувати вену пуповини. До 0,1 мл 0,1% розчину адреналіну додають 0,9 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, доза 0,1-0,3 мл/кг, повторюють що 5 хвилин не більше 30 хвилин. 0,9% розчин натрію хлориду, розчин Рінгера –лактату, плазма – нормалізують ОЦК. Доза 10 мл/кг, внутрішньовенно повільно протягом 10 хвилин. Альбумін не рекомендують, тому що збільшує ризик смерті, із-за збільшення об’єму крові. При важкому ацидозі натрію гідрокарбонат 4,2% 4 мл/кг, повільно, не швидше 2 мл/кг/хв.
Антагоністи наркотичних засобів – налоксону гідрохлорид 0,1 мг/кг в/в або ендотрахеально, коли у жінки до пологів за 4 години застосовували наркотичні препарати (наркоманка, кесаревий розтин, знеболення).
Підтримання нормального показника глюкози у крові проводиться розчином 10% глюкози, протисудомне лікування – 20% розчин натрію оксибутират 150 мг/кг/д, діазепам (седуксен, сибазон) 0,1 мг/кг/д, фенобарбітал 20 мг/кг, далі 3-8 мг/кг. Призначення сечогінних препаратів (маніт, манітол, лазикс) дозволяє зменшити набряк головного мозку.
Якщо стан дитини не поліпшується від ефективної реанімації, слід подумати про механічні причини: аномалії дихальних шляхів, пневмоторакс, діафрагмальна кила, вроджена вада серця. Реанімацію новонародженого припиняють, після проведення всіх реанімаційних заходів, коли протягом 15 хвилин відсутня серцева діяльність. Дані свідчать, що реанімація новонародженого після 10 хвилин повної асистолії, закінчується смертю дитини або її виживанням з важкою інвалідизацією.
Черепно-мозкова пологова травма
ЧМПТ – ураження головного мозку плоду в пологах від механічних травм, що викликають стиснення, розрив тканин головного мозку або крововилив, часто пологова травма виникає від патологічної вагітності, пологів, з хронічною гіпоксією із-за антенатального ураження тканин мозку і його судин. Це сама важка патологія новонароджених. Серед загального числа захворювань новонароджених черепно-мозкова травма складає 70%. При супутніх ураженнях виявляється в 80%.
Етіологія. Розрізняють дві основні причини:
дія механічних чинників на голову плода з ушкодженням судин, крововиливом у оболонку та речовину мозку.
внутрішньоутробна гіпоксія з набряком головного мозку, гибель клітин мозку.
Якщо поєднуються дві причини термін ЧМПТ замінюють гіпоксично-травматичним ушкодженням ЦНС. Кисневому голодуванню плоду сприяє гіпоксемія у матері, з порушенням гемодинаміки, обмінних процесів. Травми виникають і при патологічних пологах, протікаючих швидко, терміново, коли на плід діють виганяючи сили матки, а також довге стояння голівки плоду в пологових шляхах, тазове передлежання, нераціональна антенатальна профілактика рахіту. До зміщення кісток призводить вакуум-екстракція, накладання акушерських щипців. Причинами можуть бути невідповідність між кістковим тазом матері і головою плоду, кесаревий розтин. По нових дослідженнях виявляють аутоімунні процеси.
Патогенез. Під дією механічних уражень на голівку плоду виникає венозний стаз, гіпоксія тканин мозку, периваскулярний набряк, крововиливи від різкої зміни внутрішньоматкового і атмосферного тиску. Можуть виникнути розриви твердих оболонок головного мозку, ураження синусів, розриви великих мозкових судин. У крові виявляють високий рівень аутоантитіл до тканин мозку. На 3 добу крововилив посилюється від дефіциту вітаміну К, факторів згортання крові. Підвищується чутливість до асфіксії рухових зон мозку, з чим пов’язують розвиток синдрому рухових порушень.
Клініка.. Симптоми внутрішньочерепної пологової травми мінливі. Найбільш типовими клінічними проявами є:
порушення терморегуляції (гіпо, гіпертермія),
вегетовісцеральні розлади (зригування, патологічна втрата маси, тахіпноє, порушення периферичного кровообігу),
рухові розлади,
судоми,
постгеморагічна анемія,
метаболічні порушення (ацидоз, гіпоглікемія, гіпербілірубінемія),
соматичні захворювання (пневмонія, менінгіт, сепсис, наднирникова недостатність).
Періоди перебігу пологової черепно-мозкової травми:
Гострий -7 днів – 1 місяць, підгострий (раннього відновлення) – до 6 міс, пізнього відновлення – до 2 років, залишкових проявів – більше 2 років.
Клінічні симптоми проявляються з перших днів життя симптомами пригнічення (зниження рухової активності, адинамія, ослаблена реакція на біль, подразники) або збудження ЦНС (підвищення рухової активності, тремор, судомна готовність), м’язевою гіпотонією (кінцівки розслаблені, поза «жаби»), гіпо-арефлексією, симптомом «арлекіна» (Фінкельштейна – при положенні на боку нижня частина тулуба, обличчя, кінцівки стають червоними, а верхня частина блідне). Критичними при пологовій черепно-мозковій травмі є 3 доба, 5 доба.
Неврологічна симптоматика в гострому періоді представлена патологічною установкою кистей і пальців (пальці рук міцно зжаті в кулак, або кисть зігнута, а пальці розставлені широко, «кігтиста лапа» - один палець розігнутий, інші розставлені і напівзігнуті, кисті рук вивернуті назовні), закиданням голови.
Очні симптоми: «заходу сонця» - очні яблука періодично повертаються вниз, при цьому залишається широка полоса склери зверху; «сходу сонця» - зустрічається рідше, очні яблука опускаються вверх, утворюючи полосу знизу; «плаваючі» очні яблука, косоокість. Очні симптоми зменшуються до 2 місячного віку.
При крововиливах симптоматика залежить від місця гематоми, клініка може з’явитися зразу після народження або через декілька днів: «мозковий» крик, діти довго лежать з широко відкритими очима, обличчя уважне, насторожене, згладжування носо-губних складок, вибухання тім’ячок, розходження швів черепа, наростання об’єму голови, у 1/3 спостерігається ригідність потиличних м’язів, судоми тоніко-клонічні від одиничних пароксизмів до серійних припадків, відсутні рефлекси смоктання і ковтання, стогін, хватальний рефлекс пальців асиметричний і переважає на стороні ураження, тони серця ослаблені, тахікардія більше 160 за хвилину, дихання порушене, часті апное – короткочасні зупинки дихання, на шкірі обличчя і грудної клітки з’являються судинні плями, петехії, геморагії, які можуть розсмоктуватися без наслідків. На очному дні дрібноточкові крововиливи, набряк сітківки. Цереброспінальна рідина з підвищеним тиском, концентрації білка, глюкози, цитозу, реакції Панді.
Прогноз визначають в третьому періоді, після 6 місячного віку. Від ліквідації дихальних розладів, серцевої недостатності, водно-електролітного порушення та часу на відновлення цих процесів. При незначних порушеннях у головному мозку, оптимальних умовах вигодовування, догляду, медикаментозної терапії прогноз благоприємний. При крововиливах серйозний.
Наслідками пологової черепно-мозкової травми можуть бути порушення психомоторного розвитку, судомна готовність на соматичну патологію до 6 літнього віку, монопарези, геміпарези кінцівок, формування контрактур кінцівок, дитячий церебральний параліч, спастична диплегія, епілепсія, олігофренія, гідроцефалія, неврозоподібний стан.
Діагноз. Проаналізувати анамнез, перебіг вагітності, пологів, неврологічна симптоматика, обстеження цереброспінальної рідини, обстеження очного дна. Для ранньої діагностики використовують енцефалосонографію, діафаноскопію, реоенцефалографію, єхоенцефалографію, ультразвукове сканування.
Лікування і догляд. В гострий період організовують правильний догляд, режим годування, зменшення набряку мозку, порушення мозкового кровообігу, корекцію обмінних процесів, зняття судом.
Дитина виходжується в ліжечку в горизонтальному положенні, до голівки прикладають холод, до ніг грілку, при сильному порушенні з гіпотермією в кувезі, огляд і сповивання, маніпуляції проводять в ліжечку, менше дитину беруть на руки і міняють положення, при травмі хребта, фіксують шийний відділ хребта.
Годування новонародженого починають через добу зцідженим грудним молоком, через зонд, а при наявності рефлексів ковтання з пляшечки, піпетки, з ложечки. До грудей дитину пробують прикладати при покращенні стану, але не швидше 5 доби життя.
Кисневу терапію проводять з перших хвилин життя, в кувезі або в наметі киснево-повітряною сумішшю (1:1) із швидкістю 5 літрів за 1 хвилину. В подачі кисню роблять перерву через кожні 6 годин для попередження парадоксальної реакції судин головного мозку і посилення внутрішньочерепного тиску.
Медикаментозна терапія залежить від ступені важкості стану. При легкій ступені призначають 1% вікасол в/м 2-5 мг однократно, 12,5% дицинон (етамзілат) в/м 0,25 г до 2 раз в добу, аскорутин 0,005 г до2 р/д, фенобарбітал по 1,5 мг/кг до 3 р/д, вітаміни групи В (В-2, В-6 по 0,002 г 2 р/д). Інфузія 20%, 10% глюкози, лазикс для дегідратації протягом 1-3 днів.
При середньоважкій та важкій ступенях травми посиндромна терапія:
а) для зменшення набряку мозку – плазма 5 мл/кг в/в один раз в добу, лазикс 2-3 мг/кг в/в до 3 р/д, пірацетам 100 мг/кг в/в до 2 р/д.
б) протисудомна терапія – 0,5% седуксен 0,1 мл/кг в/м, в/в, повторюють ін’єкції через 30 хвилин до настання ефекту, 20% оксибутират натрію 0,5 мл/кг в/м, в/в повільно, 25% розчин магнію сульфат 0,5 мл/кг в/м до 2 мл в добу.
в) протибольова – 50% анальгін 0,1 мл в/м до 2 р/д, 0,25% дроперидол 0,1 мл/кг в/м, 0,25% новокаїн 1 мл/кг в/в повільно до 2 р/д.
г) гемостатики – 12,5% дицинон по 1 мл до 3 р/д, вікасол 1 % по 2-5 мг в/м однократно, свіжозаморожена кров, плазма по 10 мл/кг в\в 1 раз на добу.
д) нормалізація обмінних процесів – 20% глюкоза 5 мл/кг, вітамін Е 20 мг/кг, 25% магнезія сульфат 0,5 мл/кг, кокарбоксилаза 10 мг/кг, 10 % кальцію глюконат 5 мл/кг, 4% натрію гідрокарбонат 2 мл/кг, 7,5% калію хлорид 1,5 мл/кг в/в краплинно.
ж) при рухових порушеннях, м’язовій гіпотонії – мідокалм (міорелаксант) 0,01 г на добу в 2 прийоми і масаж до 1 місяця, скутаміл Ц 0,02 до 2 р/д протягом 1 міс., 0,5% галантамін 0,1 мг/кг п/ш одноразово 10 діб, дибазол 0,01 г/д до 1 мфісяця, сангвіритрин 0, 0001 г/д до 1 місяця.
е) відновлення трофіки в мозку – пірацетам 100 мг/кг, від 3 тижнів до 6 місяців, енцефабол 1 мл сиропу до 3 р/д через 30 хвилин після годування, курс до 3 міс., з повторним прийомом через 3 міс., церебролізин по 0,5 млв/м одноразово через добу № 25 (протипоказ судоми, гідроцефалія).
є) розсмоктуючи терапія – лідаза 10-12 ОД в/м через добу № 15, алоє 0,5 мл в/м через добу, №20.
з) фізіотерапевтичні методи – показані з кінця першого тижня життя, електрофорез із спазмолітинами на шийний відділ хребта, далі розсмоктуючи препарати, з 2 тижнів призначають щадний масаж, точковий масаж з 1 міс і гідрокінезотерапія.
Гормональні препарати показані тільки при наднирниковій недостатності, антибіотики - при приєднанні бактеріальних інфекцій.
Стани пов’язані з інфекціями
Судомний синдром
Судомний синдром - це раптові приступи мимовільних скорочень посмугованих м'язів з втратою свідомості. По характеру м'язових скорочень судоми класифікують на клонічні, тонічні та змішані. Смертність при судомах навіть у теперішній час залишається досить високою 30-50% всіх екстрених станів. Більше 10% від усіх викликів швидкої допомоги зумовлено судомами у дітей. Не менше 5-7% всіх дітей переносять судомні приступи, що визначається підвищеною судомною готовністю дитячого головного мозку на подразники, із-за незрілості кори головного мозку.
Клонічні судоми — короткочасні скорочення і розслаблення окремих груп м'язів, які йдуть один за одним і призводять до стереотипних швидких рухів, що мають різну амплітуду коливань. Тонічні судоми - це тривалі (до 3 хвилин, інколи і більше) скорочення м'язів, при яких створюється вимушене положення тулуба і кінцівок. При змішаному варіанті судоми бувають 2 видів: при переважанні в м'язовому скороченні тонічного компоненту судоми визначають, як тоніко-клонічні, а при вираженому клонічному компоненті — як клоніко-тонічні. За поширеністю судоми поділяють на локалізовані в одній групі м'язів і генералізовані, які охоплюють багато м'язів. В зв'язку з різними механізмами розвитку судомних пароксизмів розрізняють судомну реакцію, судомний синдром та епілептичну хворобу.
Етіологія. Судоми виникають внаслідок органічного і функціональ ного ураження нервової системи. Зокрема, органічні ураження розвиваються при:
інфекційних (запальних) захворюваннях (менінгіт, енцефаліт, абсцес головного мозку); механічних впливах (травми черепа, внутрішньочерепні пологові травми); вроджених аномаліях черепа (мікро- та гідроцефалія, краніостенія); аномаліях судин мозку; об'ємних процесах головного мозку; спадково-дегенеративних ураженнях центральної нервової системи.
Функціональні зміни нервової системи виникають при : метаболічних порушеннях (гіпоглікемія, гіпокальціємія, гіпохлоремія, гіпомагніємія, ацидоз, порушення водно-електролітного обміну та інших); транзиторних судинних розладах; токсичних або фізичних факторах тимчасового характеру. Основними причинами є механічні травми черепа, внут-438
Судоми при епілепсії виникають на фоні спадково зумовленої судомної готовності мозку. Приступи судом з'являються без провокуючих причин.
Клінічні прояви. Незалежно від етіології захворювання судоми проявляються раптовим початком, ознаками рухового збудження, втратою свідомості. Клонічні судоми переважно виникають при подразненні кори головного мозку, тонічні - підкіркових ділянок.
Характеристика приступу: погляд стає блукаючим ( потім очні яблука фіксуються в одну точку, вгору або в бік. Голова закидається назад, кінцівки згинаються в суглобах, нижні випрямляються, щелепи склепляються. На короткий час зупиняється дихання, пульс сповільнюється, з’являється ціаноз шкіри. Ця тонічна стадія триває до хвилини, після чого дитина робить глибокий вдих. Клонічна стадія починається появою посмикування м’язів обличчя, потім швидко судоми з'являються в кінцівках і генералізуються по всьому тілу. Дихання стає шумним і поступово нормалізується ритм дихання, ціаноз шкіри зменшується, але дитина залишається блідою. Пульс пришвидшується. Судоми закінчуються, але дитина знаходиться в стані забуття або впадає в сон. Може бути прикус язика. Дитина не пам’ятає про свій стан.
Допомога на догоспітальному етапі:
1. Забезпечити вільний доступ повітря.
2. Попередити голову від травми, звільнити дихальні шляхи від слизу.
3. Запобігти западанню язика, попередити прикушування язика.
4. Киснева терапія: дихання «рот в рот»,
5. Увести внутрішньом'язово 25% розчин магнію сульфату до 1 року 0,2 мл/кг, старше 1 року 1 мл на рік життя, не більше 10 мл.
6. Протисудомні - найбільше ефективний 0,5% седуксен 0,5 мг/кг, з швидкістю до 5 мг в хвилину, введення повторно через 15-20 хвилин.
7. Сечогінні препарати для зменшення набряку мозку: 1% лазикс 1-2 мг/кг.
8. У разі спазмофілії внутрішньом'язово 10% розчин кальцію глюконату 0,2-0,3 мл/кг.
9. Терміново госпіталізувати хворого.
Допомога в умовах стаціонару:
І. Підтримувати прохідність дихальних шляхів, киснева терапія за допомогою апаратури або штучної вентиляції легень.
2. Промити шлунок, вставити зонд для попередження регургітації, асфіксії.
3. При повторенні судом: протисудомна терапія - 0,5% розчин седуксену внутрішньовенно або внутрішньом’язово 0,5 мг/кг, або інші бензодіазепіни (діазепам, реланіум, сібазон, валіум, лібріум, клонозепам). Лоразепам 0,1 мг/кг в/м або в/в з швидкістю введення 2 мг в хлинилу, повторно вводять через 2-5 хвилин. Клоназепам0,01 мг\кг. Недоліком седуксену є артмія, зупинка дихання, артеріальна гіпотензія, короткий ефект. Інші препарати цієї групи мають менші недоліки.
При повторних судомах часто в стаціонарі вибирають 20% розчин натрію оксибутирату 100-150 мг/кг/д розділяючи добову дозу на 3 рази, шлях введення в/м і в\в. Вводять водорозчинний фенобарбітал 5 мг/кг через 30 хвилин в шлунковий зонд. Для збільшення проти судомного ефекту комбінують ці препарати з піпольфеном, дроперидолом, фентанілом, лідокаїном, аміназином. Якщо приступ судом не купується використовують барбітурати короткої дії - гексенал: в/в 1% розчин 10 мг/кг до 5 років, 20 мг/кг старше 5 років, не більше 400 мг. В\м 5% розчин 25 мг/кг або 0,5 мл/кг, не більше 500 мг, ефект наступає через 15 хвилин. Ректально 10% розчин у дозі 0,5 мл/кг. Протипоказ введення при хворобах нирок, печінки.
В умовах реанімаційного відділення вводять тіопентал натрію в/в 1%, в/м 2-5% у дозі 8-10 мг/кг. Ефект наступає через 3 хвилини. Для попередження ваготонічної дії вводять 0,1% розчин атропіну сульфат 0,05 мл на рік життя.
4. Сечогінні препарати: повторюють через 4 години від попереднього введення, 1% лазикс 1-2 мг/кг.
5. Дезінтоксикаційна та дегідратаційна терапія: 10% альбумін 10 мл/кг, плазма 10 мл/кг, 20% глюкоза 10 мл/кг, 7,5% калію хлорид 1,5 мл/кг, 0,9% натрію хлорид 10 мл/кг, 20% манітол 1 г/кг, 1% лазикс 1 мг/кг. Проведення діагностичної спинно-мозкової пункції.
6. Посимптомні: серцево-судинні препарати – 0,05% строфантин на розчині 20% глюкози або 0,9% фізрозчину до 1року – 0,05 мл, до 2 років – 0,1 мл, до 6 років 0,2 мл, в 14 років - 0,5 мл; 0,06% корглікон до 5 років – 0,2-0,5 мл, до 12 років – 0,5- 0,75 мл. 2,4 % еуфілін 0,1 мл/кг.
7. Антигістамінні препарати: 2% супрастин 1-2 мг/кг, тавегіл 0,05 мг/кг, 10% циметидин, 1% димедрол у дозі до 1 року 0,2 мл, 4 роки 1 мл, 10% кальція глюконат або хлорид в/в 1 мл/рік життя.
Уточнення діагнозу та причини виникнення судом та лікування основного захворювання.
Гіпертермічний синдром
Гіпертермічний синдром – це реакція організму на чинники, яка проявляється підвищенням температури вище 38,5º С, з порушенням геодинаміки, кисневим голодуванням, ураженням центральної нервової системи, порушенням свідомості, набряком головного мозку. Гіпертермія виникає при диск ординації теплопродукції і тепловіддачі.
Етіологія. Причинами, що викликають гіпертермічний синдром є інфекційні та неінфекційні чинники. Найчастішими причинами є інфекційні: віруси, мікроорганізми, патогенні грибки, рідше - травми, психологічні стани.
Патогенез. Під дією токсинів та мікроорганізмів порушуються процеси мікроциркуляції, розвивається ацидоз, порушуються обмінні процеси, які призводять до порушення регуляції центрів в корі головного мозку. Під дією пірогенів йде підвищення теплопродукції в центрі терморегуляції і зниження тепловіддачі. На цю реакцію підвищується тонус симпатичної нервової системи, посилюється діяльність гіпоталамус-гіпофіз- наднирники. У кров поступає велика кількість біологічно активних речовин, які викликають спазм периферичних судин, тахікардію, підвищення артеріального тиску, сонливість, руховий неспокій, рефлекси помірно знижуються, підвищується проникливість судин і набряк мозку.
Клініка. Виділяють три стадії гіпертермічного синдрому: легка - підвищення температури тіла до 39,5 ° С; середньої тяжкості - до 40 °С, без судом; тяжка - понад 40 °С з судомами. Чим менший вік дитини, тим небезпечніше для неї підвищення температури тіла до високих цифр: швидко розвивається порушення обміну речовин, набряк мозку, втрата рідини з кров'яного русла і перехід її в клітини.
При гіпертермії на фоні обмінних порушень температура тіла наростає поступово, мерзлякуватість відсутня. Шкіра суха, звичайного кольору, може бути рожевою; тахікардія, тахіпное.
Інфекційна гіпертермія: мерзлякуватість, шкіра гіперемована, може бути блідо - ціанотична, волога, підвищена пітливість. Ціаноз слизових оболонок. Тахікардія, тахіпное, підвищення артеріального тиску, похолодання кінцівок, гіперестезія, підвищення рефлексів. На висоті гіпертермії у дітей раннього віку можуть виникати судоми. Підвищення температури тіла розвивається одночасно із симптомами основного захворювання або може передувати їм і залежить від часу доби.
Допомога на догоспітальному етапі:
1. Розгорнути пелюшки, зняти зайвий одяг.
2. Фізичні методи охолодження: - розтерти шкіру водно-спиртово-оцтовим розчином у співвідношенні 1:1:1 (спирт 40%);
- обдути шкіру з допомогою вентилятора;
- приложити холод на ділянки печінки, великих магістральних судин (шиї, скронею, пахові ділянки, ліктьові згини);
- зрошення слизової кишечника прохолодною водою +18ºС (вода переварена, відвари ромашки, заварки чаю, дубової кори, фізіологічний розчин);
- ввести розчин 50% анальгіну 0,5 мл у мікроклізмі на 1 столовій ложці води +18,+10º С;
3. Медикаментозні препарати: - ввести в свічках per rectum парацетамол в суппозиторії ректальні 0,08; 0,17; 0,33 г, цефекон свічки по 0,05; 0,1; 0,25 г; ефералган свічки по 80 мг, 150 мг; анальгін для дітей в свічках по 0,1 і 0,25 г; разова доза свічки 15 мг/кг;
- дати випити дитячу
08.06.2016 20:06-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора