Електронні гроші. Курсова робота з Електрона комерція. Робота № 528525

Перехід до торгівельного партнера Binance

Електронні гроші

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Київський державний торговельно-економічний університет

Інститут:

Факультет:

Інформаційні технології проектування

Кафедра:

Програмного забезпечення (ПЗ)

Інформація про роботу

Рік:

2013

Тип роботи:

Курсова робота

Предмет:

Електрона комерція

Група:

ІД 31

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

ЗМІСТ ВСТУП 5 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБІГУ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ 8 1.1 СУТНІСТЬ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ 8 1.2 ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ З ІНШИМИ ВИДАМИ ГРОШЕЙ 16 1.3 ОСОБЛИВОСТІ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ 21 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ ТА МОЖЛИВОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ НА ДОСЛІДЖУЄМОМУ ПІДПРИЄМСТВІ 25 2.1 ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ В ПЛАТІЖНІЙ СИСТЕМІ ДЕРЖАВИ 25 2.2 НОВІ НАПРЯМКИ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ 28 2.3 ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ ТА ЇХ ВПЛИВ НА СУЧАСНУ ЕКОНОМІКУ 36 2.4 ВПРОВАДЖЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ НА ПІДПРИЄМСТВО, ЩО ДОСЛІДЖУЄТЬСЯ ПП «НІКОЛЕНКО О.В.» 47 ВИСНОВКИ 53 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 57 ДОДАТКИ 61 ВСТУП Ми живемо в нову еру – еру комп’ютерних технологій і Інтернету. І цілком логічно, що світова павутина стає все більш популярною, вона як наркотик приваблює до себе все більшу кількість людей. Позитивна динаміка збільшення Інтернет-аудиторії, підвищення швидкості появи на віртуальній арені нових сайтів і наростання темпів розвитку електронної торгівлі дозволяють вести мову про серйозні перспективи розвитку електронних платіжних систем мережі Інтернет. Електронні платіжні системи мережі Інтернет дозволяють зручно проводити розрахунки, не замислюючись про курси валют, черги в банківських касах, час перерахування грошей та інше. Електронні платіжні системи (Інтернет-гроші) - це фактично електронний еквівалент звичайних грошей, які використовуються при розрахунках між покупцем і продавцем в Інтернет-магазинах. Виникнення таких електронних платіжних систем зумовило те, що електронна комерція в світі стала набирати значних обертів, а розрахунки кредитними картками стали небезпечними та повільними. Тому наприкінці дев’яностих років виникла потреба у надійній грошовій системі, пристосованій до розрахунків у мережі. З'явилась нова помітна ніша у сфері розрахунків - електронні гроші. Передумовою для появи електронних грошей став швидкий розвиток інноваційних технологій на фінансовому ринку. Нові сучасні інструменти спроможні виконувати функції готівки при здійсненні багатьох операцій. Незважаючи на те, що у більшості країн вони не набули масового використання у сфері роздрібних платежів, їх поширення ставить перед центральними банками питання стратегічного характеру, а саме: щодо нагляду за платіжними системами та здійснення грошово-кредитної політики. Електронні гроші є відносно новим поняттям для української економічної літератури. Водночас в Україні набирають оберти системи, які забезпечують розрахунки за допомогою таких платіжних засобів. Їх поява – об’єктивний процес, викликаний новими потребами та підвищеними вимогами до ефективності і надійності платежів. У сучасній економічній літературі немає однозначного, загальновизнаного трактування сутності електронних грошей, що ускладнює розуміння перспектив їх розвитку, визначення власного місця у монетарних системах та практику використання в сучасних умовах. Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження теми моєї роботи. Мета даної курсової роботи – дослідити сутність поняття «електронні гроші» та визначити практичні аспекти функціонування зазначеного виду грошей. Поставлена мета обумовлена рядом завдань: - розглянути сутність електронних грошей та їх види; - провести порівняльний аналіз даного виду платіжних засобів з іншими, зокрема, традиційними депозитними та готівковими грошима; - проаналізувати особливості електронних грошей та їх функції; - розглянути обіг грошей у системі електронних грошей; - дослідити принципи застосування електронних грошей та умови їх функціонування в Україні; - вивчити нові напрямки використання даного виду грошей, а саме їх функціонування в електронних платіжних системах як світових, так і вітчизняних; - проаналізувати перспективи розвитку електронних грошей. Отже, об’єктом роботи є такий інструмент, як електронні гроші та підвищення ефективності та зручності проводження фінансовіх операцій в межах досліджуємого підприємства. Предмет дослідження полягає у встановленні теоретичних засад існування електронних грошей та умов їх функціонування на грошовому ринку та використання їх засобами WebMoney та інших схожих систем. Актуальність курсової роботи полягає у тому, що за останні десятиріччя з'явились нові інноваційні продукти, призначені для здійснення платежів, чому деякою мірою сприяє науково-технічний прогрес, розвиток фінансового, банківського ринку тощо. Внутрішні та зовнішні роздрібні платежі здійснюються з використанням нових платіжних продуктів та збільшуються в кількісному значенні. Визначення і характеристика такого явища як “електронні гроші” має і теоретичне, і практичне значення для розвитку товарно-грошових відносин, забезпечення ефективного функціонування платіжних систем та для вдосконалення механізмів грошово-кредитного регулювання. Крім того, розуміння сутності даного явища впливає на визначення політики держави відносно стимулювання чи обмеження нового засобу платежу у порівнянні з іншими. 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБІГУ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ 1.1 СУТНІСТЬ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ Електронні гроші – це такий вид платіжних засобів, обіг яких відбувається в електронному вигляді та гарантує повну анонімність. Всі платіжні системи засновані на використанні кредитних платіжних карток або ж так званого електронного гаманця. З технічного погляду електронні гроші – це електронний запис про певний обсяг вартості, який захищений відповідними криптографічними алгоритмами. Відповідно до сучасного стану розвитку інформаційних систем і технологій електронні гроші можуть функціонувати на основі карток та на програмній основі. З юридичного погляду електронні гроші є грошовим зобов’язанням емітента, який повинен обміняти їх на традиційні гроші за вимогою пред’явника З'явившись порівняно недавно (у середині 1990-х), системи електронних грошей, що використовують при розрахунках грошові замінники, найбільш стрімко почали розвиватись на пострадянському просторі. Цьому сприяють переваги, щодо їх використання: Анонімність платежів. При здійсненні платежу електронними грошима, як правило, не потрібно повідомляти ніяку інформацію про себе, потрібен тільки номер електронного гаманця. Швидкість і зручність платежів. Гроші переводяться майже миттєво, здійснити оплату можна не виходячи з будинку, якщо є комп’ютер та Інтернет. Не потрібно заповнювати від руки платіжні доручення і т.д. Можливість переказувати малі суми. Банки називають такі суми мікроплатежами. Комісія для них є значно вищою, ніж при переказі більших сум Сьогодні українці можуть продавати та купувати товари, переказувати кошти за допомогою таких систем, як WebMoney, "Яндекс.Деньги", Приват 24, E-Gold, LiqPay, Z-Payment, Paypal, Liberty Reserve, Moneybookers тощо. Такий розвиток ринку електронних грошей є свідченням еволюції вітчизняного бізнесу, його поступового наближення до світових стандартів. Але широкому застосуванню електронних платіжних засобів в Україні перешкоджають певні труднощі. По-перше, це правове регулювання, яке не встигає за стрімким розвитком відносин у цій сфер, та законність обігу електронних платіжних засобів в Україні. Вперше поняття електронних грошей було закріплено постановою правління Національного банку України "Про затвердження Положення про електронні гроші в Україні" від 25.06.2008 р. № 178, яке визначало електронні гроші як одиницю вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов’язанням емітента. Право здійснювати випуск електронних грошей в Україні закріплювалося виключно за банками. Водночас для інших юридичних осіб, які здійснювали випуск електронних грошей і не були банками, постановлялося привести свою діяльність у відповідність до вимог Положення протягом одного року з дня набрання чинності постановою НБУ від 25.06.2008 р. №178. Однак кардинальних змін у діяльності емітентів електронних коштів після прийняття Постанови не відбулося. Більше того, 4 листопада 2010 р. постановою правління НБУ № 481 вказане Положення було скасовано, а замість нього прийнято нове, яким встановлювалися менш жорсткі вимоги до емітентів електронних грошей. Так, Положення про електронні гроші, затверджене постановою правління НБУ від 04.11.2010 р., скасувало вимогу попереднього Положення щодо віднесення права емісії електронних грошових коштів до виключної компетенції банків, надавши відповідні повноваження й іншим юридичним особам. Таким чином, виникає питання щодо законності ситуації, за якої електронні гроші, з одного боку, "приймаються як засіб платежу", а з іншого - не віднесені чинним законодавством до спеціальних платіжних засобів і відповідно до згадуваного Положення про електронні гроші можуть емітуватися не тільки банками, але й іншими організаціями. Чинне Положення про електронні гроші встановлює, що особа, яка має намір створити систему електронних грошей та здійснювати випуск електронних грошей, зобов’язана узгодити з НБУ правила системи електронних грошей до здійснення випуску електронних грошей. Офіційний сайт НБУ містить інформацію лише про дві діючі в Україні системи електронних грошей, правила яких узгоджені НБУ: "Максі" (емітент - ПАТ "ВіЕйБі Банк") та MoneXy (емітент - ПАТ "Банк "Контракт"). Але насправді таких систем сьогодні значно більше. Наразі в Україні стало допустимим створення й активне функціонування систем, що дозволяють здійснювати будь-які операції за допомогою електронних одиниць (купівля, продаж товарів (послуг), переказ коштів від однієї особи до іншої) поза межами правового регулювання Положення про електронні гроші (без обов’язкового дотримання встановлених Положенням вимог, без узгодження правил системи електронних грошей з НБУ тощо). Таким чином, купуючи в гаранта електронні одиниці за грошові кошти у гривні, особа набуває не електронні гроші, а права вимоги до третьої особи (конкретної банківської установи). У подальшому такі права вимоги можуть обмінюватися на товар (у цьому разі фактична купівля товару, наприклад, в Інтернет-магазині, з юридичного погляду вважатиметься обміном цього товару на права вимоги, а не купівлею за електронні гроші). Загалом можна дійти висновку, що вимоги до функціонування систем електронних грошей в Україні мають досить загальний характер і не є надто жорсткими, а звідси виникають і недоліки платіжних систем: Емісія електронних грошей гарантується винятково емітентом, держава не дає ніяких гарантій збереження їхньої платоспроможності. Це приводить до того, що електронні гроші не рекомендується використовувати для здійснення великих платежів, а також для нагромадження істотних сум протягом тривалого часу. Тобто електронні гроші в першу чергу платіжний, а не накопичувальний засіб. Електронні гроші існують тільки в рамках тієї системи, у рамках якої вони емітовані. Також електронні гроші не є загальноприйнятим платіжним засобом, обов'язковим до прийому. Через це всі платежі, що ви можете зробити за допомогою ваших електронних грошей, зводяться до того набору, що надає вам оператор системи, довільні платежі в рамках системи неможливі. Це дуже обмежує застосування електронних грошей досить спеціальними випадками, утім розвиток систем привів до того, що покривається досить широкий спектр побутових платежів. Крім того, використовуючи такі системи, можна вести бізнес фактично без оподаткування. Реєстрація у таких системах потребує ідентифікації особи, що має намір стати користувачем (надання паспортних даних). У подальшому можливе здійснення між користувачами операцій, які підлягають оподаткуванню (купівлі-продажу товарів тощо), без сплати податків відповідно до вимог чинного законодавства. При цьому рух коштів на "електронному гаманці" користувачів багатьох із подібних систем фактично залишається поза зоною досяжності податкових та інших правоохоронних та контролюючих органів. Слід також зазначити, що обіг електронних одиниць вартості (одиниць обліку прав вимоги, титульних знаків, реквізитів тощо) викликає низку запитань з погляду дотримання законодавства у сфері протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму. Отже, прогнозування розвитку електронних грошей в Україні є складною справою, оскільки цей засіб платежу сьогодні ще не має достатнього правового підґрунтя для свого існування. Для подальшого успішного розвитку електронних грошей в Україні важливим є: Застосування виваженої правової регламентації, спрямованої, з одного боку, на підтримку їхнього розвитку, а з іншого — на запобігання їх використання з метою ухилення від оподаткування та контролю. Подолання певних складнощів з ситуативним перерозподілом суб’єктів ринку і сфер регулювання між регуляторами. Наприклад, зменшивши до розумного поріг входу в «третій дивізіон» банків, Україна задовольнила б попит ринкових ніш на ті продукти, які хоч і перебувають у сфері регулювання центрального банку, але важко народжуються «великими» банками другого дивізіону. А це, окрім електронних грошей, і послуги з приймання малих платежів і виплат, і питання з програмно-технічними комплексами самообслуговування — терміналами, і багато іншого. Одне з поширених «технічних» визначень поняття «електронні гроші» наведене в Глосарії термінів, які використовуються в платіжних і розрахункових системах, оприлюдненому в 2001 році Банком міжнародних розрахунків: електронні гроші – це «вартість, яка зберігається в електронному вигляді на таких пристроях як чіпова картка або накопичувач на жорсткому диску персонального комп’ютера». Відомим є визначення, наведене у 1998 році в документі Європейського центрального банку «Звіт про електронні гроші»: електронні гроші – «грошова вартість, яка зберігається в електронному вигляді на технічному пристрої і може широко використовуватися для здійснення платежів підприємствам іншим, ніж емітент, без необхідності використання при цьому банківських рахунків, але яка діє як наперед оплачений інструмент на пред’явника» . Таке визначення порівняно з попереднім суттєво уточнює перелік продуктів електронних грошей. До нього не включені одноцільові платіжні засоби, які також містять грошову вартість. Електронні гроші розглядаються як один із наперед оплачених платіжних інструментів, тобто відмічається їх зв’язок з традиційними грошима. Водночас підкреслюється, що електронні гроші мають окремий обіг, відмінний від банківського обігу грошей, і є неперсоніфікованим платіжним продуктом. Правове визначення терміну електронні гроші для країн Європейського Союзу міститься у Директиві 2000/46/ЄС Європейського парламенту та Ради ЄС про започаткування та здійснення діяльності установами-емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними від 18 вересня 2000 року. Відповідно до статті 1 Директиви, «електронні гроші – грошова вартість, яка є вимогою до емітента і яка: а) зберігається на електронному пристрої; б) емітується під час отримання грошових коштів у вартісному розмірі не меншому, ніж емітована грошова вартість; в) приймається як засіб платежу підприємствами, іншими ніж емітент» Це визначення встановлює, що електронні гроші, по-перше, є вимогою до емітента (йдеться про вимогу пред’явника здійснити погашення електронних грошей, тобто обміняти їх на традиційні готівкові або безготівкові гроші), подруге, емісія електронних грошей має здійснюватися при отриманні емітентом готівкових або безготівкових грошей на суму не меншу, ніж сума електронних грошей, які випускаються в обіг. Таким чином, у країнах Європейського Союзу на законодавчому рівні закріплений тісний зв’язок між електронними грошима та грошима центрального банку. Електронні гроші зростають у популярності в Україні, проте ринок залишається все ще нерозвинутим, і до недавнього часу був практично нерегульованим. По мірі розвитку ринку електронних грошей, НБУ вирішив тісніше контролювати цей ринок. В серпні 2008 року вступило в силу «Положення про електронні гроші в Україні», у якому зазначено, що «електронні гроші – одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов’язанням емітента». Визначення електронних грошей та інші визначення були запозичені безпосередньо з директиви ЄС про електронні гроші. З юридичної точки зору, електронні гроші - це безстрокові грошові зобов'язання емітента на пред'явника в електронній формі, випуск (емісія) в обіг яких здійснюється емітентом, як після отримання грошових коштів у розмірі не менше обсягу зобов'язань, прийнятих на себе емітентом, так і у формі наданого кредиту (емітованої грошової вартості). Обіг електронних грошей (грошових зобов'язань) здійснюється шляхом уступки права вимог до емітента й породжує зобов'язання останнього у розмірі пред'явлених «електронних грошей». Облік грошових зобов'язань здійснюється в електронній формі на спеціальному пристрої (наприклад, на мікропроцесорній картці або персональному комп'ютері (цифрові гроші). З точки зору їх матеріальної форми, електронні гроші представляють інформацію в електронній формі, що знаходиться у розпорядженні власника і зберігається на спеціальному пристрої, як правило, на диску персонального комп'ютера або на мікропроцесорній картці. Ця інформація може передаватися з одного пристрою (платника) на інший (одержувача) за допомогою телекомунікаційних ліній та інших електронних засобів передачі інформації. Електронні гроші, з економічної точки зору, - це платіжний інструмент, який поєднує (залежно від схеми реалізації) властивості як готівкових грошей, так і традиційних платіжних інструментів (чеків, переказів, банківських карток тощо). З грошами готівкою їх поєднує можливість здійснення платежів, поза банківською системою; з традиційними платіжними інструментами - можливість здійснення розрахунків у безготівковій формі через рахунки, що відкриті в кредитних установах. Загальноєвропейське визначення відображає три складові поняття «електронні гроші»: економічну, технічну та юридичну. З економічного погляду, електронні гроші - міра вартості і засіб платежу. Те, що електронні гроші - одиниці вартості, є їх найбільш інтегральною та найбільш «грошовою» ознакою. Так, наприклад, на думку Нобелівського лауреата в галузі економіки Ф. фок Хайєка, всі основні функції грошей настільки взаємопов'язані, що, хоча на перший погляд, різні властивості грошей служать різним цілям, насправді гроші виконують єдину функцію, виступаючи розрахунковою одиницею. З технічного погляду, електронні гроші зберігаються на електронному пристрої і не доступні безпосередньому фізичному сприйняттю. З юридичного погляду, електронні гроші є вимогою до емітента, яка кореспондує зобов'язання емітента здійснити погашення електронних грошей, тобто обміняти їх на звичайні готівкові або безготівкові кошти на вимогу пред'явника. У сучасній економічній літературі немає однозначного, загальновизнаного трактування сутності електронних грошей, що ускладнює розуміння перспектив їх розвитку, визначення власного місця у монетарних системах та практику використанн в сучасних умовах. 1.2 ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ З ІНШИМИ ВИДАМИ ГРОШЕЙ Різноманітність технічних і організаційних рішень, реалізованих у системах розрахунків електронними грошима, перманентність процесу згортання одних систем і випробовування інших, які впроваджують новіші досягнення науково-технічного прогресу, ускладнює класифікацію видів електронних грошей. Сьогодні більшість дослідників виділяють два основних види електронних грошей: а) на основі карток (card-based e-money); б) на програмній основі (software-based electronic money). Перший, найбільш поширений сьогодні вид електронних грошей (на основі карток) представлений смарт-картками (smart-cards) або картками зі збереженою вартістю (srored-value cards, SVС), в які вбудований чіп, що містить грошовий еквівалент як результат попередньої оплати. Це те саме, що й наперед оплачені картки (prepaid cards) або карткові електронні гаманці (epurses). Зауважимо, що до електронних грошей відносять лише наперед оплачені картки багатоцільового використання (multipurpose prepaid cards), які застосовуються держателем для розрахунків не тільки з емітентом, а й з «третьою стороною». Таким чином, картки зі збереженою грошовою вартістю, які випускаються телефонними компаніями, операторами мобільного зв’язку, транспортними фірмами, Інтернет–провайдерами й іншими підприємствами і які приймаються до оплати виключно їх емітентами, електронних грошей не містять. Інша річ, якщо грошову вартість таких карток починають приймати інші підприємства, як це, наприклад, сьогодні відбувається з картками Управління міського транспорту Нью-Йорку або з картками певних телефонних компаній в Японії. Необхідно зауважити, що смарт-картки можуть використовуватися не тільки як носій електронних грошей, а також як традиційні платіжні картки доступу до банківського рахунку держателя. Другий вид електронних грошей (на програмній основі) представляє собою грошову вартість, яка за допомогою програмного забезпечення зберігається в пам’яті комп’ютерів, наприклад на жорстких дисках. Розрахунки такими електронними грошима відбуваються з використанням телекомунікаційних мереж, здебільшого відкритої мережі Інтернет. Динаміку електронних грошей в Єврозоні, за даними Європейського центрального банку, подано на рисунку 1.2.1. /Рисунок 1.2.1 - Динаміка обсягу використання електронних грошей в Єврозоні, млн євро У період 2005-2006 рр. спостерігалося постійне збільшення обсягу електронних грошей, проте фінансова криза вплинула на цей процес і за 2008 р. обсяг не зільшився і коливався біля позначки 690 млн євро. Порівняно з традиційними депозитними грошима, які здійснюють обіг за рахунками у банківській системі, електронні гроші мають низку безумовних переваг. У електронних грошей значно виша швидкість обігу, що вже має важливе значення для економіки та розвитку бізнесу. Крім того, це знижує питомі поточні витрати суб'єктів господарювання на здійснення платежів. У електронних грошей також значно вища технологічна здатність обслуговувати міні-платежі, що сприяє інтенсивному проникненню безготівкових розрахунків у роздрібний оборот, у грошові відносини населення, що дає змогу громадянам скористатися перевагами швидкості й ефективності електронних грошей. У електронних грошей значно виший рівень анонімності, ніж у депозитних грошей. Це сприяє розширенню сфери їх використання за рахунок проникнення у ті сегменти обороту, де потрібна висока конфіденційність, якої не мають депозитні гроші. Водночас електронні гроші дечим поступаються традиційним депозитним грошам. Щоб створити систему електронних платежів, потрібні значні первинні інвестиції для придбання комп'ютерної техніки, засобів зв'язку, програмного забезпечення тошо. Такі витрати повинні нести всі суб'єкти господарювання, державні інститути, домогосподарства. Проте далеко не всі вони мають достатні для цього кошти. У електронних грошей значно нижча здатність до зберігання, ніж у традиційних депозитних грошей, шо робить їх менш привабливими порівняно з останніми. Якщо депозитним грошам загрожує переважно ймовірність банкрутства банку, то електронним грошам загрожують, крім можливості банкрутства емітента, ще багато інших чинників, пов'язаних переважно із шахрайством окремих осіб та цілих організованих груп, які знаходять несанкціонований доступ до карткових рахунків на різних ланках платіжних систем і крадуть значні суми електронних грошей. За даними експертів VISA та Master-Сard, щороку з таких рахунків їх власники втрачають унаслідок крадіжок близько 2 млрд. доларів США. Ще більшої уваги заслуговує порівняльний аналіз електронних та готівкових грошей, оскільки багато хто вважає електронні гроші альтернативою саме готівці. Однією з важливих якісних характеристик грошей є їх здатність до тривалого, а ще краще - необмеженого в часі зберігання, тобто висока захищеність від втрати. Проблема захищеності грошей спричиняється двома обставинами: а) якістю матеріалу, з якого вони виготовлені. Щодо цього найвищу здатність до тривалого зберігання мали гроші, виготовлені з дорогоцінних металів - золота і срібла, найменшу - гроші, виготовлені з паперу низької якості; б) надійністю сховищ та форм зберігання грошей. Надійність ця може бути як фізичною (легкість руйнування, проникнення всередину сторонніх осіб з метою крадіжки тощо), так і економічною, пов'язаною з банкрутством структур, у яких зберігаються гроші, з відмовою та неспроможністю позичальників повертати борги тощо. Прагнення якомога надійніше зберегти й захистити свої гроші було чи не вирішальним чинником у пошуках людством усе нових форм грошей та способів їх зберігання: створювалися банки, карбувалися золоті та срібні монети, з'явилися депозитні гроші, вволилися в дію безготівкові платіжні систем і таке інше. У наш час ця потреба спонукає людство створювати електронні гроші, оскільки здатність до збереження у них виша, ніж у готівки. І справді, пластикові картки як носії електронних грошей становлять значно менший інтерес для квартирних і кишенькових крадіїв, ніж готівка, і в цьому їх безперечна перевага перед нею. Проте захищеність електронних грошей не є такою високою, як стверджують їх апологети й емітенти. Той же технічний прогрес, який уможливив появу електронних грошей, спричинився до послаблення їх захищеності внаслідок несанкціонованого проникнення у комп'ютерні системи сторонніх осіб з метою крадіжки грошей. Додайте такі загрозливі явища, як збої у роботі електронної техніки, запуск вірусів, відключення електроенергії, терористичні акти тощо. Все це створює серйозну проблему щодо захищеності електронних грошей, яка за розмахом втрат для суспільства не поступається ризикам зберігання готівки, а, можливо, й перевищує їх. Крім того, є обставина, яка може істотно посилювати ризики втрат електронних грошей порівняно з готівкою. Мова йде про приватний статус електронних грошей. За їх дієздатність несуть відповідальність не центральні банки, а комерційні структури, які піддаються ризику банкрутства. Якщо така структура банкрутує, електронні гроші втрачають свою ліквідність, а власники пластикових карток чи інших технічних пристроїв залишаються без коштів. Важливою властивістю грошей як платіжних засобів є їх економічність. Якщо говорити про окремих власників грошей, то готівка для них - це найекономічніші гроші, вони «дістаються» їм без додаткових витрат, чого не можна сказати про електронні гроші. Щоб одержати пластикові картки, електронні пристрої, доступ до каналів зв'язку тощо, потрібно платити. Додаткових витрат потребує також здійснення платежів у електронній формі. Із позицій же емітентів грошей випуск обох їх видів потребує значних витрат. Відмінність лиш у тому, що витрати на друкування готівки покриваються центральними банками, по суті – державою, а витрати на створення електронних систем платежів беруть на себе комерційні структури. Але це не означає, що ці витрати не мають значення для суспільства. В цілому для нього однаково важливо мінімізувати витрати на забезпечення обігу як готівкових, так і електронних грошей. Сьогодні важко сказати, які із цих грошей обходяться суспільству дешевше, оскільки подібні розрахунки не проводилися та й навряд чи вони взагалі можливі. Проте є обставини щоб стерджувати, що: а) емісія готівки зосереджується, як правило, в одному центрі й має широкомасштабний характер, а емісія електронних грошей роззосереджена у багатьох центрах, кожний з яких може відпускати особливий вид платіжних інструментів. Тому ефект масовості при формуванні витрат може бути вищим у готівкових грошей, ніж в електронних; б) централізація емісії готівки сприяє зосередженню емісійного доходу (сеньйоражу) в розпорядженні держави, що створює передумови для ефлективного використання його в інтересах суспільства. Емісія електронних грошей здійснюється децентралізовано, що децентралізує і формування сеньйоражу та може призвести до неефективного його використання з точки зору інтересів суспільства. Заслуговують на увагу і такі властивості грошей, як портативність, зручність у користуванні, приймання до платежа. Безумовно, портативність пластикової картки набагато вища, ніж гаманця, наповненого банкнотами та монетами. Але щодо зручності в користуванні готівка істотно переважає електронні гроші. Готівкою може користуватися будь-яка зряча людина, а платіжною карткою - далеко не кожна. Для цього треба мати певну підготовку, вміння і досвід користування технічними пристроями, пам'ятати певну інформацію, наприклад, пін-код, уміти перевірити свої рахунки тощо. А це не всім вдається, особливо з огляду на низьку комп'ютерну та облікову грамотність населення України. 1.3 ОСОБЛИВОСТІ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ Термін «електронні гроші» є відносно новим у науковій літературі і часто використовується до широкого спектра різних платіжних інструментів, що ґрунтуються на інноваційних технічних рішеннях у сфері роздрібних платежів. Основні причини розбіжностей суджень полягають, зокрема, у новизні самого платіжного засобу та різноманітності технічних рішень, реалізованих у систем роздрібних розрахунків. Наслідком цього є відсутність на сьогодні визнаного у світі визначення електронних грошей, яке б однозначно розкривало їх економічну та правову сутність, і брак чітких критеріїв віднесення новітніх платіжних продуктів до електронних грошей. Однією з поширених помилок є віднесення до електронних грошей сучасних засобів доступу до банківського рахунку, зокрема, традиційних банківських платіжних карток (як мікропроцесорних, так і з магнітною смугою), онлайнового банкінгу тощо. Електронні гроші є грошовими зобов’язаннями емітента в електронному вигляді, які знаходяться на електронному пристрої у розпорядженні користувача. Таким пристроєм може бути мікропроцесорна картка, комп’ютер користувача, сервер системи розрахунків електронними грошима, де централізовано зберігаються електронні гроші користувачів, тощо. У систем, які здійснюють розрахунки електронними грошима, банківські рахунки використовуються лише, якщо гроші вводяться та виводяться із системи. При цьому йдеться про банківські рахунки емітента електронних грошей, а не користувачів. У разі емісії електронних грошей традиційні гроші користувачів зараховуються на банківський рахунок емітента. При пред’явленні електронних грошей для погашення, традиційні гроші списуються з банківського рахунку емітента і надаються пред’явнику, наприклад торговцю, який реалізував за електронні гроші товари чи послуги, або споживачу, якщо він вже не потребує такого платіжного засобу. Ще однією типовою помилкою є віднесення до електронних грошей наперед оплачених одноцільових карток, що пропонуються, наприклад транспортними, телефонними або бензинозаправними компаніями і містять відомості про оплачені наперед товари або послуги. Запровадження у процесах електронного бізнесу електронних грошей з економічної точки зору має ряд переваг. Так. наприклад, банк отримує: на депонент реальні безготівкові або готівкові гроші, що забезпечують емісію електронних грошей; відсотки за обслуговування; можливість здійснювати певні операції з «залишками» коштів. Щодо економічних інтересів клієнта, то крім переваг здійснення розрахунків по картках він отримує можливість здійснювати операції, не маючи фактично великих сум фізичних грошей. Крім того, електронні гроші наділені рядом особливостей у порівнянні з готівкою: а) після втрати або викрадення, попередивши кредитну установу, можна отримати нові електронні гроші з відновлення первісного балансу; б) електронні гроші можуть мати обмежений обсяг. Як засіб платежу електронні гроші передаються від одного суб'єкта економічних відносин до іншого. Як засіб нагромадження - функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі у процесі розширеного відтворення. Електронні гроші не виключають можливості створення резерву платіжних засобів. Він може бути сформований за рахунок економії коштів на смарт-картах чи електронних гаманцях, отримання коштів від сторонніх осіб, отримання платежів за надані послуги або продані товари тощо. Виконуючи функцію світових грошей, платіжні засоби обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами. У електронних грошей дана функція в повній мірі не розвинена. Це пояснюється коротким проміжком часу розробки та застосування електронних грошей. Використання електронних грошей, «імітованих» в одній країні, можливе і за її межами. Проте, як свідчать результати дослідження платіжних систем, вони повинні бути засновані на основі спільної технології. Так, у платіжних системах Інтернет.Гроші, Яндекс.Гроші та Webmoney, Приват24 використовується спільна технологія PayCash. 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ ТА МОЖЛИВОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ НА ДОСЛІДЖУЄМОМУ ПІДПРИЄМСТВІ 2.1 ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ В ПЛАТІЖНІЙ СИСТЕМІ ДЕРЖАВИ Технологія електронних грошей нині претендує на роль масового засобу оплати товарів і послуг. Тому вивченню природи електронних грошей присвячено чимало фундаментальних досліджень, участь у яких бере багато багато відомих представників економічної науки. У звичайній торговельній операції є принаймні два учасники: власник товару (продавець) і власник грошей (покупець). У системі з електронними грошима діють уже щонайменше три учасники: власник товару, власник електронних грошей і банк. При цьому, як правило, на останнього покладено головну відповідальність за роботу всієї системи електронних грошей. Банк випускає електронні гроші і забезпечує роботу електронних автоматів для занесення грошей та їх приймання від торгівців; забезпечує торговельні точки спеціальним обладнанням - касово-розрахунковими терміналами, які можуть сприймати електронні гроші; відповідає за діяльність усіх інших елементів системи загалом, за їх взаємодію та виконання відповідних платежів. Якщо безпосередньо використовується готівка, виконується тільки одна операція - покупець оплачує вартість товару, передаючи торгівцю певну суму грошей, яку останній може вмістити на свій рахунок у банку. Отже, у розрахунку за покупку банк безпосередньої участі не бере. Коли йдеться про електронні гроші, банк безпосередньо бере участь у розрахунках за покупку. Обіг грошей при використанні електронних грошей у загальному вигляді можна розбити на такі етапи (рис. 2.1.1): / Рисунок 2.1.1 - Схема обігу грошей у системі електронних грошей а) оплата вартості товару покупцем - власником електронних грошей; б) занесення банком відповідних сум на рахунок продавця; в) зняття зазначених сум із рахунку клієнта-покупця в банку. Система електронних грошей може бути загальнонаціональою, тоді до неї входять численні банки та розрахункові палати (центри). Створювати систему починають, здебільшого, на базі одного банку, щоб її можна було випробувати, перш ніж поширювати в національному масштабі. Зрозуміло, що заради зручності та надійності роботи такі центри можуть бути розміщені в окремих банках-емітентах, організовуватися й працювати на корпоративній основі. Загальну структурну схему системи масових платежів із застосуванням електронних грошей (система масових електронних платежів) уточнює рисунок 2.1.2. / Рисунок 2.1.2 - Загальна схема масових електронних платежів На сьогодні НБУ визначив основні умови функціонування електронних грошей в Україні, зокрема виділено п’ять учасників у системі обігу електронних грошей: регулятор – НБУ, який встановлює правила і контролює обіг електронних грошей в Україні; емітент – банківська установа, яка здійснює випуск електронних грошей; держатель – уповноважена банком особа, яка може здійснювати всі узгоджені з емітентом операції з електронними грошима, крім емісії; торговець – сторона, яка відповідно до договора з емітентом або уповноваженою ним особою, має отримувати електронні гроші за товари і послуги; користувач – особа, яка здійснює платіж за придбані товари, надані послуги та може передавати електронні гроші іншим користувачам. 2.2 НОВІ НАПРЯМКИ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ Серед найбільш популярних електронних платіжних систем потрібно виділити проекти Mondex та VISACash, які реалізуються корпораціями MasterCard та VISA. У цих дебетових системах цифрова готівка зберігається у вигляді електронних записів у пам'яті смарт-картки, звідки її скопіювати неможливо. Тому не потрібна авторизація з боку процесингових центрів (операції проводяться безпосередньо між двома учасниками) і вартість трансакції прагне до нуля. Система Mondex має єдиний організаційний центр, що здійснює емісію електронних грошей у валюті країни. Споживачі карт Mondex завантажують електронні суми на свої картки через АТМ банків або по телефону Mondex. Потім ці суми можуть бути використані як готівка при здійсненні купівель або обміну електронними грошима з іншими клієнтами системи. Одна з переваг Mondex - відсутність оплати за трансакції, тому її вигідніше використовувати, ніж існуючі кредитні карти (особливо при мікроплатежах). Електронний гаманець у системі VISA (е-purse) дає змогу використання електронних грошей для оплати товарів і послуг в он-лайні та оф-лайні. VISACash вже використовується в різних проектах у ряді країн (Аргентина, Австралія, Канада, Колумбія і США). Привабливі характеристики технології електронних грошей привертають увагу багатьох організацій, фінансових установ, підприємців сфери виробництва та надання послуг, дослідників. Як результат, нині фінансовобанківською системою світу використовується чимало платіжних систем, побудованих на основі різноманітних технологій електронних грошей. (Додаток А) Україна не залишилась осторонь від загальних світових процесів у сфері розрахунків. Новітні платіжні технології знайшли своє місце на теренах країни. В Україні електронні гроші на основі карток запроваджені наперед оплаченими картками міжнародної платіжної системи MasterCard та картками Національної системи масових електронних платежів. НСМЕП - це внутрішня багатоемітентна платіжна система, у якій розрахунки за товари та послуги, одержання готівки та інші операції здійснюються за допомогою банківських платіжних смарт-карток за технологією, розробленою Національним банком України. Головне призначення банківських смарт-карток - бути інструментом електронної системи масових платежів і надавати переваги її учасникам. У системі задіяно три основних взаємопов'язаних учасники: утримувач картки, емітент, пункт обслуговування. Головна дійова особа зазначеної платіжної системи - клієнт-користувач. Адже усе це робиться для нього і лише з його допомогою інші учасники системи можуть мати свою вигоду. НСМЕП для населення - це зручність безготівкових платежів, швидке обслуговування, надійність зберігання грошей, можливість використання банківського кредиту. Смарт-картка як інструмент цієї системи характеризується тим, що в неї вмонтована мікросхема і вона здатна самостійно обробляти й запам'ятовувати зміну інформації, зокрема, визначати вільний залишок коштів на поточному рахунку чи залишок ліміту кредитної лінії на позичковому рахунку платника. Поява смарт-картки надає можливості для створення «електронного гаманця», за допомогою якого платник може автономно здійснювати усі безготівкові платежі, не звертаючись щоразу до банку-емітента за підтвердженням його платоспроможності

Курсова робота Електрона комерція

tipulia98

01.06.2016 16:06-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись