Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
ЗВІТ
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
КН
Кафедра:
Кафедра СКС
Інформація про роботу
Рік:
2016
Тип роботи:
Практика
Предмет:
Інформаційні технології
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство Освіти і Науки України
Національний університет “Львівська політехніка”
Кафедра СКС
ЗВІТ
з проектно-технологічної практики на НУ “Львівська політехніка”
___________________________________________________________________
(найменування відділу підприємства)
Львів 2016
ЗАВДАННЯ НА ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГІЧНУ ПРАКТИКУ
1. Назва задачі (модулю): Інсталяція операційної системи Linux.
2. Терміни здачі звіту ___________________________________________
3. Вхідні дані до задачі (модулю): ДСТУ з обробки інформації, літературні джерела, технічна документація на комп’ютерну систему, підсистему <назва об’єкту>, матеріали практики.
4. Перелік графічного матеріалу: _________________________________
___________________________________________________________________
___________________________________________________________________
Керівник від ВНЗ _______________________________________________________
(підпис) (посада, П.І.Б.)
Студент Мовчко Ю.В. ____________________
(підпис)
ЗМІСТ
Теоритичні відомомті про ОС Linux.
1.1 Загальне визначення Лінукс.
1.2 Історія започаткування ОС Linux.
Створення інсталяційного носія для Linux.
2.1 Завантажувальна флешка за допомогою програми UNetbootin.
2.2 Завантажувальна флешка за допомогою програми Universal USB Installer.
Особливості та достатки ОС Linux.
Практична інструкція для встановлення ОС Linux: 1. Як почати установку Linux з диску.
2. Підготовка дискового простору.
3. Початковий етап.
4. Рекомендації по вибору розділу для встановлення.
5. Вибір програм котрі потрібно встановити.
6. Налаштування пристроїв і графічного інтерфейсу.
7. Вибір принтера. Вибір мережі і адаптера SCSI.
8. Програма kudzu. Відеокарта і монітор. Звукова карта і графічний режим.
9. Захист і пароль адміністратора.
6. Висновки.
7. Список використаної літератури.
1.Теоритичні відомості про ОС Linux.
1.1 Загальне визначення Лінукс.
Лі́нукс (англ. Linux, повна назва — GNU/Linux) — загальна назва UNIX-подібних операційних систем на основі однойменного ядра. Це один із найвидатніших прикладів розробки вільного (free) та відкритого (з відкритим кодом, open source) програмного забезпечення (software). На відміну від власницьких операційних систем (на кшталт Microsoft Windows та MacOS X), їх вихідні коди доступні усім для використання, зміни та розповсюдження абсолютно вільно (в тому числі безкоштовно).
Linux, спершу розроблений для використання окремими ентузіастами на своїх персональних комп'ютерах, пізніше, завдяки підтримці таких компаній, як IBM, Sun Microsystems, HP, Novell та інших, набув неабиякої популярності як серверна операційна система (так, 8 із 10 найбільших компаній, що надають послуги веб-хостингу, використовують Лінукс на своїх веб-серверах).
Лінукс портовано на велику кількість апаратних платформ. Тепер ця ОС досить успішно використовується як на мейнфреймахта суперкомп'ютерах, так і вбудована в багато інших пристроїв (смартфони, планшетні ПК, маршрутизатори комп'ютерних мереж (роутери), пристрої автоматики, системи управління телевізорами та ігровими консолями тощо). Від середини 1990-х років Linux все частіше встановлюється і на настільні комп'ютери. Так, станом на березень 2015 року його частка складала 1,21 % світового ринку операційних систем на персональних комп'ютерах (без урахування використання на серверах та спеціалізованих пристроях)[1].
Значна кількість спеціалізованих дистрибутивів Linux, котрі розробляються та підтримуються різними спільнотами, дає широкі можливості вибору програмного забезпечення.
1.2 Історія започаткування ОС Linux.
У 1983 році Річард Столмен заснував проект GNU, щоб створити повноцінну Unix-подібну операційну систему і наповнити її лишевідкритим програмним забезпеченням. На початок 1990-х проект зібрав майже всі необхідні компоненти цієї системи: бібліотеки,компілятори, текстові редактори, командну оболонку Unix, — за винятком основного компоненту — ядра. У 1990 році проект почав розробку ядра GNU Hurd на основі мікроядра Mach, однак робота розпочалась із серйозними перешкодами і просувалася досить повільно.
Тим часом, 1991 р., Лінус Торвальдс (англ. Linus Torvalds), фінський студент Університету Гельсінкі, як своє хобі розпочав розробку іншого ядра. Спершу Торвальдс використовував на своєму комп'ютері Minix — спрощену Unix-подібну операційну систему, розроблену Ендрю Таненбаумом для навчання. Однак, Таненбаум не дозволив іншим розширювати його операційну систему, що спонукало Торвальдса створити заміну для Minix.
Спершу Торвальдс назвав своє ядро «Freax», що є схрещенням слів «free» та «freek», плюс додання літери «Х», котра часто використовується у іменах Unix-подібних операційних систем. Назву «Linux» придумав Арі Лемке, котрий на той час адмініструвавFTP-сервер мережі фінських університетів, він дав назву «Linux» мережі, з якої проект Торвальдса був уперше доступний для завантаження.
На початку для налаштування та встановлення Лінукс був потрібен комп'ютер під керівництвом Minix. Перші версії Лінукса також вимагали наявності на твердому диску іншої операційної системи для здійснення завантаження, але пізніше з'явилися незалежні завантажувачі на кшталт LILO. Функціональність Лінукс швидко перевершила можливості Minix; Торвальдс та інші ранні розробники ядра адаптували свою роботу для компонентів GNU та користувацького програмного забезпечення задля створення завершеної, повнофункціональної, вільної операційної системи.
Сьогодні Торвальдс продовжує координувати процес розробки ядра, а інші підсистеми (як то компоненти GNU) розвиваються окремо (робота над ядром Лінукс не є частиною проекту GNU). Різні спільноти й компанії комбінують і поширюють усі ці компоненти разом із додатковим прикладним програмним забезпеченням, знані як дистрибутиви Лінукс.
2.Створення інсталяційного носія для Linux.
2.1 Завантажувальна флешка за допомогою програми UNetbootin.
Програма дозволяє створювати, як онлайн завантажувальний USB-накопичувач з дистрибутивом Linux-подібних операційних систем, так і з уже наявними дистрибутивом Linux скачаним раніше. Програму можна завантажити з офіційного сайту http://unetbootin.sourceforge.net/
Увага: перед початком роботи з даною програмою необхідно провести форматування USB-накопичувача, бажано вибрати файлову систему FAT32 (за замовчуванням), як це зробити дивіться на нижеприведенном зображенні.
/
Після форматування Flash-накопичувача, запускаємо програму UNetbootin . Як говорилося раніше, програма дозволяє записати Live CD / DVD з Інтернету, вказавши тільки дистрибутив і його версію.
Але ми не будемо використовувати такий варіант створення завантажувальної флешки для Linux, так як у нас є вже скачаний дистрибутив Debian Wheezy з офіційного сайту. Завантажити дистрибутив і ознайомитися з установкою ОС Debian можна в статті: "Установка DEBIAN Wheezy" .
/
Для того щоб записати образ диска операційної системи Debian Wheezy на USB-накопичувач необхідно вибрати радіокнопку «Образ диска», далі в списку активувати «Стандарт ISO», потім вказати шлях до дистрибутива з розширенням .ISO, а потім вибрати зі списку тип пристрою і сам носій. Параметри обрані, тепер натискаємо кнопку «ОК» і автоматично почнеться процес вилучення та копіювання файлів, який може зайняти тривалий час.
/
Після вилучення та копіювання файлів програма встановить завантажувач і завершить установку з запитом «Перезавантажити прямо зараз?» Якщо Ви хочете проводити встановлення ОС Linux на цьому ж комп'ютері, тоді потрібно натиснути кнопку «Перезавантажити зараз». Після перезавантаження виберіть в BIOS опцію завантаження з USB.
В іншому випадку, якщо установка ОС Linux буде проводиться на іншому комп'ютері, тоді Вам потрібно натиснути на кнопку «Вихід».
/
Завантажувальна флешка Linux готова !!!
2.2 Завантажувальна флешка за допомогою програми Universal USB Installer.
Приступимо до другого способу створення завантажувальної флешки Linux, використовуючи програму зарубіжних ентузіастів. На відміну від першого способу створення завантажувального носія, ця програма має можливість форматувати знімний носій самостійно.
Продовжуючи, запускаємо програму Universal USB Installer і налаштовуємо під необхідні параметри. У першому кроці представлений список операційних систем Linux, вибираємо «Try Unlisted Linux ISO» - це говорить про те, що ми будемо використовувати образ операційної системи не входить в даний список. На другому кроці потрібно вказати шлях до місцезнаходження нашого способу, прикладом для наслідування виступає Debian Wheezy. Третій крок обумовлює вибір USB-накопичувача і активацією чек-боксу для форматування флешки. Налаштування все зроблено, натискаємо кнопку «Create».
/
З'являється вікно, в якому сказано, що необхідно: закрити всі вікна Windows, програма зробить форматування USB-накопичувача, створить завантажувальний область MBR, змінить мітку тому на ім'я UUI і встановить образ операційної системи Linux. Підтверджуємо «Так»!
/
Почався процес установки даних на знімний носій, очікуємо деякий час ...
/
... Через деякий час програма закінчує процес установки і буде виглядати, як показано на нижчезазначених малюнку.
/
Завантажувальна флешка Linux створена! Завантажити програму можна з офіційного сайту:http://www.pendrivelinux.com/
3.Особливості та достатки ОС Linux.
Безкоштовність. Можливо, кілька років тому це питання було не настільки актуальним, але зараз до інтелектуальної власності ставлення інше. Все більше людей розуміють, що піратська копія Windows може принести великі неприємності. А на платну ліцензійну версію Windows розщедриться мало хто готовий. Так само як і на покупку програм, що працюють під даною ОС.Встановивши Linux, ви отримаєте набір з тисяч безкоштовних програм. Хоч вони і не настільки звичні як Windows- програми, але абсолютно функціональні.
Надійність. Коректна робота апаратної частини вашого ПК, дозволить Linux'у працювати роки без перезавантаження і зависання. А кнопка Reset взагалі ніколи не знадобиться.
Безпека. В Linux практично немає вірусів. Сама побудова операційної системи виключає роботу шкідливих програм. І з цього ви можете обійтися без антивірусних програм, що гальмують комп'ютер і заважають працювати. Не потрібно весь час оновлювати антивірусні бази і перевіряти жорсткий диск на віруси, втрачаючи дорогоцінний час.
Відкритий вихідний код . Це дає можливість використовувати і модифікувати код за своїм бажанням. Можна в будь-який момент виправити якісь помилки або недоліки системи, а також розширити її функціональність, шляхом написання доповнень або програм, що працюють під її управлінням.
На даний момент навколо Лінукс сформувалося величезне співтовариство програмістів, які постійно вдосконалюють систему. Вони розробляють нові версії і різновиди даної ОС, пишуть найрізноманітніші програми, що працюють під Linux.
Найсильніша ця операційна система в області серверного обслуговування, але оскільки сайт розрахований на користувача домашнього або офісного ПК, тут не буде рекомендацій по налаштуванню сервера, рад по збірці ядра ОС і інших «складнощів», з якими звичайна людина в повсякденній роботі, як правило , що не стикається.
4. Практична інструкція для встановлення ОС Linux.
1.Як почати установку Linux з диску.
Для початку установки Linux вставте компакт-диск з системою в дисковод і перезавантажте комп'ютер, вибравши завантаження з компакт-диска. Якщо планується установка Лінуксповерх Windows, то програма установки може бути запущена прямо з неї.
При цьому якщо ви працюєте в Windows 95/98 / Ме, то установка почнеться відразу ж, а якщо програма установки була запущена з-під більш потужної системи, наприклад Windows 2000, XP, Vista, Seven доведеться все-таки перезавантажити комп'ютер з компакт- диска.
Можливо, ваш комп'ютер вже налаштований для завантаження з компакт-диска. Якщо ж завантаження з компакт-диска не відбувається, при перезавантаженні комп'ютера зайдіть у налаштування BIOS. На більшості систем для цього відразу після включення комп'ютера або перезавантаження слід натиснути клавішу Delete або F11.
Після цього знайдіть розділ Advanced BIOS Settings (іноді назва розділу може відрізнятися, але воно в будь-якому випадку дуже схоже на наведене нами). Увійдіть в нього, спочатку перемістивши на нього покажчик за допомогою курсорних клавіш, а потім натиснувши клавішу Enter. Тепер знайдіть в параметрах або пункт Boot Sequence (порядок завантаження), або, якщо його немає, пункт 1st boot device (перший завантажувальний пристрій). Виберіть курсорними клавішами потрібний пункт і, змінюючи його значення за допомогою клавіш PageUp і PageDown, зробіть перший завантажувальним пристроєм CD-ROM. Натисніть Esc, щоб вийти з розділу, а потім F10, щоб вийти з BIOS зі збереженням налаштувань. Швидше за все, комп'ютер попросить вас підтвердити цей намір. Зазвичай для підтвердження слід натискати клавішу Y, що означає yes (так).
Всі сучасні комп'ютери мають можливість завантаження з компакт-диска. Якщо ваш комп'ютер чомусь не має в своєму розпорядженні такою можливістю, для установки Linux доведеться створити дискету. Для цього на компакт-диску з дистрибутивом Linux завжди є спеціальні засоби.
Зазвичай вони розташовані в папці під назвою dostools (або в папці зі схожою назвою). Там розташовуються образи завантажувальних дискет і DOS-програма для їх створення. Для отримання більш детальних інструкцій читайте файли README на компакт-диску з дистрибутивом.
2. Підготовка дискового простору.
Що стосується підготовки дискового простору , то це найбільш відповідальний момент у всьому процесі установки Linux . Справа в тому, що якщо ви встановлюєте систему на комп'ютер, на жорсткому диску якого вже є які-небудь дані, то саме тут слід бути уважним і обережним, щоб випадково не втратити їх. Якщо ж ви встановлюєте систему Linux на «чистий» комп'ютер або хоча б на новий жорсткий диск, де немає ніяких даних, то все набагато простіше.
Чому не можна встановити Linux в той же розділ, де вже є, наприклад, Windows, навіть при достатній кількості вільного місця?
Справа в тому, що в Windows використовує файлову систему FAT32 (в старих версіях - FAT16) або NTFS (в Windows NT / 2000), а в Linux - зовсім інша система під назвою Extended File System 2 (ext2fs, в новітніх версіях - журнальована система extSfs). Ці файлові системи можуть розташовуватися тільки на різних розділах жорсткого диска.
Зауважимо, що в Linux фізичні жорсткі диски іменуються так: перший - hda, другий - hdb, третій hdc і так далі (hdd, hde, hdf ...).
Іноді в програмі установки системи можна побачити повні назви дисків - / dev / hda замість hda, / dev / hdb замість hdb і так далі - це зараз для нас одне і те ж. Логічні розділи кожного диска нумеруються цифрами. Так, на фізичному диску hda можуть розташовуватися розділи hda1, hda2 і так далі, на диску hdb - hdb1, hdb2 і так далі. Нехай вас не бентежить, що ці цифри іноді йдуть не підряд - зараз це для нас не має значення.
3. Початковий етап.
На початку установки програма запропонує вам вказати, на який жорсткий диск і в який його розділ слід встановити Linux. Можна також доручити програмі розібратися з цим самостійно.Якщо у вас є чистий жорсткий диск для Linux, то можете доручити все це програмі. Якщо ж у вас вже є на жорсткому диску що-небудь, наприклад дані або працює система Windows, яку ви поки не хочете видаляти, то є три варіанти.
1. Якщо ви не дуже розумієте, що таке розділ жорсткого диска, і не хочете в цьому розбиратися, припиніть установку і, завантажившись в вашу колишню операційну систему, про всяк випадок збережіть всі важливі дані. Потім знову запустіть установку Linux і доручіть програмі самостійно підготувати місце для нової операційної системи.
2. Багато дистрибутиви пропонують створити віртуальний розділ для Linux, який буде виглядати з Windows як один великий файл. Можна скористатися цією можливістю (проте ми не особливо рекомендуємо цей спосіб).
3. Виберіть розділ для Linux вручну. Для цього, правда, потрібно докласти трохи більше зусиль і бути вкрай уважним
4. Рекомендації по вибору розділу для встановлення.
Більш просунуті користувачі можуть вибрати розділ для установки Linux вручну. Ось кілька рекомендацій.
У більшості сучасних дистрибутивів Linux настановна програма на етапі підготовки дискового простору для установки системи пропонує зручний візуальний редактор розділів жорсткого диска. Кожен розділ жорсткого диска, а також вільний від розділів місце представлені у вигляді прямокутника певного кольору. Для створення розділу, наприклад, досить клацнути на прямокутнику, що означає вільне місце, і вибрати команду Створити. Вам буде запропоновано визначити розмір розділу і тип файлової системи. Для Linux-розділу цей тип називається ext2 або ext2fs (або ж ext3 / ext3fs - якщо така можливість є, вибирайте її). У деяких програмах типу Linux -Розділ іменується описово - Linux Native.
Якщо на одному з жорстких дисків є досить місця, не зайнятого жодним розділом, просто створіть на цьому місці Linux-розділ (ext2 або ext3). Для самої системи з графічною оболонкою і додаткових програм зазвичай буває досить 300-500 Мбайт, однак для комфортної роботи і відсутності головного болю зробіть розділ побільше, хоча б 2-3 Гбайта. Адже потрібно місце і під ваші робочі файли даних, і під листи, і під завантажену музику, та й про нові програми забувати не варто. Автоматично створювані приховані файли установок графічного інтерфейсу також займуть деякий простір. До речі, багато рекомендують створювати один розділ на жорсткому диску для системних файлів, а інший - для робітників. Можна також створити окремий розділ, наприклад, для тимчасових файлів і інших.
Крім основного Linux-розділу необхідно створити ще один спеціальний розділ для тимчасового зберігання вмісту оперативної пам'яті, так званий Linux Swap. Він повинен бути зовсім невеликим. Зазвичай рекомендують зробити його розмір дорівнює половині наявної оперативної пам'яті. Однак збільшення цього розміру також нічому не зашкодить, так що при сучасних обсягах жорстких дисків можна сміливо робити розмір Swap-розділу рівним обсягом встановленої оперативної пам'яті.
На етапі підготовки дискового простору програма установки запитає вас, чи слід форматувати і перевіряти на погані блоки розділи, призначені для установки Linux. У більшості випадків слід дозволити програмі форматування розділів, за винятком тих випадків, коли ви ставите систему поверх вже існуючої Linux і хочете зберегти будь-які дані зі старої системи.
Що ж стосується перевірки на погані блоки, то тут все залежить від того, наскільки ви впевнені в справності вашого жорсткого диска. У будь-якому випадку така перевірка перед установкою системи не зашкодить, і ми настійно рекомендуємо дозволити програмі установки її провести.Правда, перевірка розділу на погані блоки займе якийсь час, але краще зробити її до установки системи, ніж потім дивуватися, якщо через погані блоків в роботі вже встановленої системи почнуться збої.
До речі, сказане стосується не тільки до установки Linux, але і до установки будь-якій операційній системи - Windows, BeOS, OS / 2 і інших.
Що робити, якщо весь простір жорстких дисків вже зайнято іншими розділами (наприклад, є один жорсткий диск на 20 Гбайт, і всі 20 зайняті розділом FAT32, а тепер хочеться залишити 10 Гбайт на розділ FAT32 і 10 Гбайт пустити на Linux -Розділ). Раніше в цьому випадку був тільки один вихід - видалити один з розділів з повною втратою даних на ньому і на його місці створити нові розділи.
Зараз у багатьох дистрибутивах (наприклад, ASP Linux) є кошти для зміни без втрати даних. Є і спеціальні програми для цього, наприклад FIPS або Partition Magic. Однак не варто забувати, що жодна з цих програм не дає 100% гарантії збереження даних, тому перед їх застосуванням все одно слід зберегти на зовнішніх носіях хоча б найважливіші дані. На всякий випадок.
В даний час деякі програми установки Linux пропонують в цьому випадку створити так званий віртуальний розділ на наявному розділі жорсткого диска. Однак я б не радив ставити Linux на віртуальний розділ, який на ділі є просто великим файлом в системі Windows або іншій системі, якщо, звичайно, ви ставите Linux для роботи, а не для експерименту. (Подібна можливість вперше з'явилася в Corel Linux і з тих пір пропонується в багатьох дистрибутивах.) Справа в тому, що в цьому випадку вся система буде залежати від «настрою» Windows, що не кращим чином позначиться на її надійності і стабільності. Дійсно, адже якщо під час роботи в такій системі зависне «материнська» Windows, продовження роботи буде неможливо. Крім того, неможливо буде видалити або перевстановити Windows без пошкодження доступу до віртуального розділу. Тому, повторюю, такий варіант установки вкрай небажаний.
5. Вибір програм котрі потрібно встановити.
Отже, найвідповідальніший момент - розмітка жорсткого диска - позаду. Тепер програма установки переходить до наступного етапу, на якому вона запропонує вибрати потрібні програми (пакети - традиційно в Linux програми називають пакетами, що, до речі, з точки зору термінології правильніше).
Можна просто вибрати один з варіантів установки пакетів (для домашнього комп'ютера, офісного, робочої станції з підключенням до локальної мережі та інше). А можна, включивши перемикач Вибір пакетів вручну, перейти в вікно вибору програмних пакетів.
Всі програми, що входять в поставку Linux, розділені в цьому вікні на кілька розділів: системні, графічні, текстові, видавничі, звукові, ігри, документація і так далі. У кожному розділі можна вибрати (або, навпаки, скасувати вибір) будь-якого програмного пакета. Якщо з назви програми неясно, для чого вона потрібна, клацніть на цій назві - і в спеціальному вікні з'явиться короткий опис призначення даної програми. На жаль, в російськомовних дистрибутивах часто не всі описи бувають переведені на російську мову, так що деякі опису можуть бути англійською.
Вибравши потрібний пакет для установки, обов'язково знайдіть на екрані і встановіть прапорець перевіряти залежності. Справа в тому, що одні програми можуть залежати від інших, тобто використовувати в своїй роботі модулі інших програм.
Деякі програми можуть вимагати для нормальної роботи наявності будь-яких інших програмних пакетів. У такому випадку говорять, що одна програма залежить від іншої. Наприклад, програма запису компакт-дисків kreatecd насправді містить тільки графічний інтерфейс користувача, а для власне записи викликає консольную програму cdrecord , хоча користувач при роботі цього не бачить.
Значить, програма kreatecd залежить від cdrecord . При установці Linux все програмні залежності перевіряються автоматично, треба тільки дозволити програмі установки це зробити, включивши відповідний перемикач.
Прапорець перевіряти залежності потрібен для того, щоб програма установки автоматично перевірила, чи не використовують деякі з обраних програм ті пакети, які для установки не вибрані. Зробивши таку перевірку, програма установки представить вам список цих пакетів і запропонує їх також встановити. З цим слід погодитися (а то наші люди програми не будуть працювати).
6.Налаштування пристроїв і графічного інтерфейсу.
Після того, коли ви погодитеся встановити необхідні пакети почнеться процес копіювання потрібних файлів на жорсткий диск. Цей процес досить довгий, так що ви цілком можете в цей час піти попити кави, принаймні хвилин п'ять-десять у вас точно є. Правда, якщо ваш дистрибутив записаний на двох або більше компакт-дисках, програма установки час від часу буде просити вас вставити в дисковод потрібний компакт-диск.
Потім почнеться настройка додаткових пристроїв і графічного інтерфейсу. Тут є одна тонкість.Справа в тому, що більшість програм установки чомусь неправильно обробляють інформацію про миші. Тому на питання про те, яка у вас миша, на даному етапі дайте проста двокнопочні або проста трехкнопочная. Не шукайте в списку виробника, модель і так далі.
Після установки системи можна буде окремо включити додаткові функції миші (наприклад, роботу колеса прокрутки), якщо вони не зароблять самі.
7. Вибір принтера. Вибір мережі і адаптера SCSI.
І так, продовжуємо розглядати установку Linux, в процесі якої, швидше за все, вас попросять вибрати модель принтера, наприклад Sharp AR-5516G (до речі якщо Вас цікавить покупка оригінальних картриджів Sharp або картриджу стороннього моделей, то рекомендуємо зайти на сайт boxtoner.ru).
Якщо все ж у списку не виявиться саме вашої моделі, то виберіть найбільш близьку модель того ж виробника. Однак, як правило, в цьому списку представлений дуже широкий набір різних моделей принтерів. Як порту, до якого підключений принтер, в більшості випадків слід вказати Iр0 - це ім'я першого (і, як правило, єдиного) паралельного порту комп'ютера.
Деякі принтери можуть підключатися до послідовного порту. Якщо ваш принтер саме такий, то ви, швидше за все, вже про це знаєте, - настільки це незвичайна властивість. Перший послідовний порт (який в DOS / Windows називається СОМ1) в Linux називають ttyS0, а другий - ttyS1.
Якщо ваш принтер підключається через USB, як більшість сучасних моделей, то в цьому випадку вкажіть в рядку настройки порт usb. Крім того, програма установки може запитати, яку систему друку слід використовувати - CUPS або Ipr. Якщо ви не розумієте, про що мова, вибирайте Ipr, хоча, за великим рахунком, для більшості завдань особливої різниці між ними ви не відчуєте. (А якщо розумієте, то вирішіть для себе самі, що вам краще використовувати.)
Коли програма запитає, чи потрібна настройка мережі в Лінукс (мається на увазі локальна мережа), то для домашнього комп'ютера відповідь зазвичай негативний. Якщо ж мережа є, то попросіть програму автоматично визначити її параметри.
Далі слід настройка з'єднання з Інтернетом. Детально про це можна дізнатися в розділі нашого сайту « З'єднання ». Однак на даному етапі слід розповісти системі про тип підключення (в більшості випадків - по модему, modem або dial-up), а також про порт, до якого приєднаний модем. Перший послідовний порт називається ttyS0, другий - ttyS1. Якщо модем внутрішній, зазвичай можна вибрати пункт internal.
На питання програми про адаптер SCSI в більшості випадків можна відповісти негативно - немає такого. Якщо який-небудь адаптер SCSI в системі присутній, то програма знаходить його сама і питає про додаткових адаптерів. У домашніх і офісних комп'ютерах більше одного адаптера SCSI зазвичай не буває, та й один-то тепер вже нечастий гість, так що їй все одно слід відповісти «ні».
8. Програма kudzu. Відеокарта і монітор. Звукова карта і графічний режим.
Взагалі кажучи, при установці Linux більшість сучасних дистрибутивів встановлюють програму kudzu , яка сама знаходить не вказані пристрої, визначає їх тип і так далі. Так що, в принципі, немає нічого страшного, якщо під час встановлення ви пропустіть відомості про будь-якому пристрої. Однак краще все ж постаратися вказати системі хоча б ті параметри, які ви точно знаєте, - в цьому випадку ви вкажете їх точніше, ніж kudzu , та й час завантаження системи дещо скоротиться.
Під час установки Linux система сама визначить тип відеокарти (іноді її можуть назвати графічним адаптером). Підтвердіть її вибір, або ж виберіть іншу карту зі списку, якщо відеокарта визначилася неправильно.
Далі виберіть зі списку модель монітора і вкажіть, в якому дозволі ви хочете працювати. Для 17-дюймових моніторів звичайним робочим дозволом є 1024 × 768 пікселів (піксель - це екранна точка, мінімальний елемент зображення на екрані), а для 15-дюймових - 800 × 600 пікселів.Якщо в списку вказано один і той же дозвіл з різними частотами оновлення, виберіть найбільшу частоту.
Потім буде запропоновано протестувати обраний режим. Якщо все в порядку, натисніть відповідну кнопку для підтвердження вибору даного режиму. В іншому випадку ви повернетеся в вікно вибору режимів (дозволу і частоти оновлення), де можна вибрати інший режим.
Якщо після натискання кнопки тестування режиму роботи на екрані все замигало або взагалі зникло, то це означає, що монітор (або відеокарта, але швидше за все саме монітор) не може працювати в такому режимі. Через деякий час, зазвичай через 10 або 15 секунд, програма сама відкриє попереднє вікно, в якому можна буде вибрати інший режим.
Якщо в комп'ютері встановлена звукова карта, програма установки протестує і її налаштування - буде програний звуковий файл і MIDI-послідовність. На більшості звукових карт проблем не виникає.
Якщо у вашому комп'ютері встановлена будь-яка «екзотична» звукова карта, то можливий варіант, коли доведеться окремо займатися її налаштуванням. Краще це зробити після установки системи. Такі ж рекомендації можна дати і щодо карти відеозахоплення або ТV-тюнера.
Далі програма установки запитає, чи хочете ви, щоб при завантаженні Linux включався графічний режим. Слід відповісти на це питання ствердно. Якщо цього не зробити, то при завантаженні системи ви будете бачити командний рядок. (Зрозуміло, в цьому випадку можна буде увійти в графічний режим за допомогою спеціальної команди, наприклад startx.)
9. Захист і пароль адміністратора.
І нарешті, потрібно вибрати пароль адміністратора. Навіть якщо ви єдиний користувач комп'ютера, в Linux, як і в будь-який просунутої системі, для забезпечення стабільності роботи рекомендується від імені адміністратора робити тільки системні настройки і встановлювати / видаляти програми, а всю звичайну роботу проводити від імені простого користувача, обмеженого в правах. Це потрібно для того, щоб випадково не пошкодити важливу системну інформацію.
Якщо для якоїсь дії в процесі роботи система раптом запросила пароль адміністратора (суперкористувача) - має сенс ще раз подумати, чи добре ви розумієте, що робите. Наприклад, запит пароля буде виконуватися при спробі змінити або видалити один з файлів настройки системи. При звичайній роботі (наборі текстів, роботі з графікою та інше) пароль адміністратора не буде потрібно.
Працювати від імені користувача, а як адміністратор входити тільки для зміни системних налаштувань рекомендується також при роботі і в інших операційних системах, наприклад таких, як Windows NT, Windows 2000, Windows XP, Windows Vista, Windows Seven, BeOS, OS / 2 WARP. При роботі в більш простих системах, на зразок DOS і Windows 95/98 / Ме, така політика не буде достатнім захистом системи від непередбачених збоїв.
У Linux адміністратор традиційно називається root. Він також використовується, коли виконується системне адміністрування . Деякі дистрибутиви вимагають, щоб пароль для root складався не менше ніж з шести символів.
Якщо програма установки відразу ж запропонує створити одного або декількох користувачів, створіть хоча б одного. Введіть також ім'я, під яким ви будете входити в систему для звичайної роботи.
Якщо ви єдиний користувач комп'ютера, згодом можна буде налаштувати систему на автоматичний вхід, щоб вам не доводилося щоразу вводити свої ім'я та пароль.
6.Висновки
Linux - сучасна універсальна операційна система. У чому ж полягає його універсальність? Універсальність полягає в тому, що його можна використовувати як: - систему для домашніх і офісних комп'ютерів - систему для сервера інтернету і в локальній мережі - На ноутбуках - систему для шкіл і вищих навчальних закладів - систему для перевірки мережі, відновлення системи, тестування заліза - Мультимедіа станцію - бездисковий систему (Х-термінал). Завдяки ліцензії GNU GPL для реалізації на багатьох комп'ютерах усього перерахованого вище досить одного диска з дистрибутивом Linux. Крім базової системи на диску з дистрибутивом Linux завжди йде величезний набір програм на всі випадки життя. Робоча станція для дому та офісу містить безліч необхідних програм для простого користувача.
7. Список використаної літератури.
Мельник А.О., Мельник В.А. Персональні суперкомп’ютери. Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", Львів, 2012. - 600 с.
Мельник А.О., Архітектура комп’ютера. Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2008. - 470 с.
Основи цифрових систем / За ред. М.П.Благодатного, В.С.Харченка – Підруч. –Харків: Нац. аерокосмічний ун-т “Харк.авіац. ін-т”, 2002.
Бойко В.И. и др. Схемотехника электронных систем. Цифровые устройства. – С.Пб.: БХВ – Петербург, 2004.
Баранов С.И., Скляров В.А. Цифровые устройства на программи-руемых БИС с матричной структурой.–М.:Радио и связь, 1986.
Каган Б.М. Электронные вычислительные машины и системы.-М.:Энергоатомиздат,1985.
Основи цифрових систем / За ред. М. П. Благодатного, В. С. Харченка Підруч. –Харків: Нац. аерокосмічний ун-т “Харк.авіац. ін-т”, 2002.
Э.Таненбаум. Архитектура компьютера. – С.Пб.: – Питер, 2003.
Ладыгин И.И., Белоцицкий Н.С. Основы построения вычислительных систем. М.: Издательство МЭИ, 1992. 70 с.
Таненбаум Э. Компьютерные сети. 4-е издание. – С.Пб.: – Питер, 2003.
Джеймс Ф.Куроуз, Кит В. Росс. Компьютерные сети. Многоуровневая архитектура Интернета. 2-е издание. – СПб.: -Питер, 2004.
Новиков Ю.В., Кондратенко С.В. Локальные сети. Архитектура, алгоритмы, проектирование. М.: ЭКОМ, 2000.-312с
Дейт К. Введение в системы баз данных. К.М. СПб Издательский дом «Вильямс». 2000.
Коннолли Т., Бегг К. Базы данных. Проектирование, реализация и сопровождение. теория и практика. 3-е издание.: Пер. с англ. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2003. – 1440 с.: ил. Парал. тит. англ.
Таненбаум Э. Современные операционные системы. 2-е изд. – СПб.: Питер, 2002.
ГОСТ 19.701-90. Единая система программной документации. Схемы алгоритмов, программ, данных и систем. Условные обозначения и правила выполнения. – М.: Изд-во стандартов, 1991. – 20 с.
ГОСТ 34.003-90. Информационная технология. Комплекс стандартов и руководящих документов на автоматизированные системы. Автоматизированные системы. Термины и отделения. – М.: Изд - во стандартов, 1991. – 32 с.
ГОСТ 34.201-90. Информационная технология. Комплекс стандартов и руководящих документов на автоматизированные системы. Автоматизированные системы. Стадии создания. – М.: Изд-во стандартов, 1991. – 16 с.
ГОСТ 34.602-89. Информационная технология. Комплекс стандартов и руководящих документов на автоматизированные системы. Техническое задание на создание автоматизированной системы. – М.: Изд-во стандартов, 1990. – 28 с.
ДСТУ 3008-95. Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення. – К.: Держстандарт України, 1995. – 36 с.
Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах. Наказ Міністерства освіти України № 161 від 2 червня 1993р. // Освіта України. Збірник нормативних актів. – Харків: Світ – Пресс, 1999 р. – с. 168 – 188.
Введення в дію нового стандарту з бібліографічного опису ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Основні відмінності від ГОСТ 7.1.—84 [Электронный ресурс] – Режим доступа: \www/ URL: http:// www.dgasa.dn.ua/
17.09.2016 07:09-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора