Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
О
Факультет:
ЗІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2015
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Менеджмент
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Львівський інститут менеджменту
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни: “Управління інноваціями”
За якими ознаками класифікують інновації? Охарактеризуйте процесні та продуктові інновації.
Інновація — нововведення в галузі техніки, технології, організації праці або управління, засноване на використанні досягнень науки і передового досвіду; кінцевий результат інноваційної діяльності.
Інновація — 1) вкладення коштів в економіку, що забезпечує зміну техніки та технології; 2) нова техніка, технологія, що є результатом досягнень науково-технічного прогресу. Істотним чинником інновації є розвиток винахідництва, раціоналізації, поява великих відкриттів[
Управління інноваційною діяльністю може бути успішним за умови тривалого вивчення інновацій, що необхідно для їх відбо ру й використання. Насамперед, необхідно розрізняти інновації й несуттєві видозміни в продуктах і технологічних процесах (на приклад, естетичні зміни, тобто кольори, дизайн тощо); незначні технічні або зовнішні зміни в продуктах, що залишають незмін ними конструктивне виконання й не досить помітні впливи на параметри, властивості, вартість виробу, а також вхідних матері алів і компонентів; розширення номенклатури продукції за раху нок освоєння виробництва продуктів, що не випускалися колись на даному підприємстві, але уже відомих на ринку, з метою за доволення поточного попиту й збільшення доходів підприєм ства.
Новизна інновацій оцінюється за технологічними параметра ми, а також з ринкових позицій. З урахуванням цього будується класифікація інновацій.
Перша класифікація інновацій, яка стала класичною і викори стовувалася до кінця 60-х років XX ст., належить Й. Шумпетеру.
П'ЯТЬ ТИПІВ ІННОВАЦІЙ (ЗА ШУМПЕТЕРОМ)
Виробництво невідомого споживачам нового продукту або продукту з якісно новими властивостями;
Впровадження нового засобу виробництва, в основу якого покладено но ве наукове відкриття або новий підхід щодо комерційного використання продукції;
Освоєння нового ринку збуту певною галуззю промисловості країни, не залежно від того, існував цей ринок раніше чи ні;
Залучення нових джерел сировини та напівфабрикатів, незалежно від то го, існували ці джерела раніше чи ні;
Впровадження нових організаційних форм.
На сучасному етапі інновації класифікують за різними ознаками.
ЗА ЗМІСТОМ ВИОКРЕМЛЮЮТЬ:
продуктові інновації (орієнтуються на виробництво і використання нових (поліпшених) продуктів у сфері виробництва або у сфері споживання);
інновації процесу (нові технології виробництва продукції, організації ви робництва та управлінських процесів);
ринкові інновації (відкривають нові сфери застосування продукту або сприяють реалізації продукту чи послуги на нових ринках).
Продуктові інновації передусім спрямовані на створення нової споживчої цінності, що приваблює більшу кількість споживачів. Інновації процесу, як правило, дають переваги у витратах, продук тивності, якості. Ринкові інновації розширюють межі ринку (сег менту), на якому працює фірма.
ЗА СТУПЕНЕМ НОВИЗНИ ВИДІЛЯЮТЬ:
• базові (поява нового способу виробництва чи раніше невідомого продук ту, які започатковують або дають імпульс розвитку нової галузі, наприклад, винайдення парового двигуна, атомної енергії, радіо, напівпровідників тощо);
• поліпшувальні (упровадження нових видів виробництв, що реалізують ін новаційний потенціал базової інновації; вони дають змогу поширювати і вдосконалювати базові покоління техніки, створювати нові моделі машин і матеріалів, поліпшувати параметри продукції, що випускається);
• псевдоінновації (інновації, які залучаються фірмами у технологічний про цес чи продукт, щоб затримати зниження норми прибутку і продовжити життєвий цикл поліпшувальної інновації, наприклад, зміна дизайну товару, матеріалу, з якого він виготовляється; зміна способу рекламування тощо).
Залежно від технологічних параметрів інновації підрозділя ються на продуктові й процесні.
Продуктові інновації включають застосування нових мате ріалів, нових напівфабрикатів і комплектуючих; одержання прин ципово нових продуктів.
Процесні інновації означають нові методи організації вироб ництва (нові технології). Процесні інновації можуть бути пов'я зані зі створенням нових організаційних структур у складі під приємства (фірми).
За типом новизни для ринку інновації поділяються на: нові для галузі у світі; нові для галузі в країні; нові для даного підприємс тва (групи підприємств).
ЯКЩО РОЗГЛЯДАТИ ПІДПРИЄМСТВО (ФІРМУ) ЯК СИСТЕМУ, МОЖНА ВИДІЛИТИ:
1. Інновації на вході в підприємство (зміни у виборі й використанні сирови ни, матеріалів, машин й устаткування, інформації тощо);
2. Інновації на виході з підприємства (вироби, послуги, технології, інформа ція тощо);
3. Інновації системної структури підприємства (управлінської, виробничої, технологічної).
ЗАЛЕЖНО ВІД ГЛИБИНИ ВНЕСЕНИХ ЗМІН ВИДІЛЯЮТЬ ІННОВАЦІЇ
1.радикальні (базові);
2.поліпшувальні;
3. модифікаційні (часткові).
Існують ще три основні ознаки класифікації нововведень:
за ти пом нововведення;
за механізмом його реалізації;
за особливос тями інноваційного процесу.
ПОДІЛ ІННОВАЦІЇ ЗА ТИПОМ НОВОВВЕДЕНЬ
соціальні;
матеріально-технічні (устаткування, технологія, сировина, товари)
економічні (матеріальні стимули, системи оплати праці);
організаційно-управлінські (організаційні структури, форми організації праці, вироблення рішень, контроль за виконанням);
соціально-управлінські (перетворення усередині колективних відносин);
правові (зміни в трудовому і господарському законодавстві);
педагогічні (методи навчання).
П.Н.Завлін класифікує визначення інновації за п’яти основними підходами:
1) об’єктивним;
2) процесним;
3) об’єктивно - утилітарним;
4) процесно-утилітарним;
5) процесно-фінансовим.
Відповідно, інноваційний процес трактується як “ланцюг перетворення наукового знання в інновацію, тобто послідовний ланцюг подій, в ході яких інновація дозріває від ідеї до конкретного продукту, технології чи послуги і розповсюджується при практичному використанні”. Управління цими процесами і складає собою сутність інноваційного менеджменту, до основних компонентів якого
Р.А.Фатхутдінов відносить:
1) наукові підходи до інноваційного менеджменту;
2) формування портфеля новинок;
3) правове, методичне, ресурсне, інформаційне забезпечення;
4) стратегічний маркетинг, НДіДКР по новинках та інноваціях, організаційно-технічну підготовку виробництва новинок та інновацій, виробництво новинок, сервіс;
5) управління персоналом, розробку управлінських рішень, координацію виконання інноваційних проектів.
КЛАСИФІКАЦІЯ ІННОВАЦІЙ (ЗА О. І. ПРИГОЖИНИМ)
1.За поширеністю:
одиничні
дифузійні.
2. За місцем у виробничому циклі: с
сировинні
що забезпечують (єднальні)
продуктові
що заміщають
що скасовують
поворотні
відкриваючі
ретровведения
3. За охопленням:
локальні
системні
стратегічні
5. За інноваційним потенціалом і ступенем новизни:
радикальні
комбінаторні
що вдосконалюють
Наприклад, за ознакою змісту або внутрішньої структури ви діляють інновації технічні, економічні, організаційні, управлінсь кі тощо.
Виділяються такі ознаки, як масштаб інновацій (глобальні й локальні); параметри життєвого циклу (виділення й аналіз усіх стадій і підстадій), закономірності процесу впровадження тощо.
Напрямки класифікації, що враховують масштаб і новизну ін новацій, інтенсивність інноваційної зміни найбільшою мірою ви ражають кількісні і якісні характеристики інновацій і мають зна чення для економічної оцінки їхніх наслідків й обгрунтування управлінських рішень.
Однак прийняття рішення щодо залучення у виробничий чи обслуговуючий процес конкретної новинки здійснюється не ли ше з огляду на абсолютну новизну, а й з огляду доцільності та економічної вигідності її впровадження на підприємстві, на рин ку, для групи споживачів. Для цього розглянемо класифікацію нововведень, згруповану в таку таблицю:
Класифікаційна ознака
Вид інновацій
За інтенсивністю інноваційних змін
— інновації нульового порядку (регенерування вихідних властивостей) — цільова зміна, що зберігає й оновлює існуючі функції виробничої системи чи її частини, наприклад нова фарба для автомобіля;
— інновації першого порядку (кількісна зміна) — просте цільове пристосування до кількісних вимог при збереженні функцій виробничої системи чи її частини, наприклад розширення ринків збуту;
— інновації другого порядку (перегрупування чи організаційні зміни) — прост організаційні зміни;
— інновації третього порядку (адаптаційні зміни) — зміни, викликані взаємним пристосуван ням елементів виробничої системи;
— інновації четвертого порядку (новий варіант) — найпростіша якісна зміна, що перевищує межі простих адаптивних змін;
— інновації п'ятого порядку («нове покоління») — змінюються всі або більшість функціональ них властивостей виробничої системи, але базова структурна концепція зберігається;
— інновації шостого порядку (новий «вид») — якісна зміна функціональних властивостей ви робничої системи чи її частини; змінюється вихідна концепція, але функціональний принцип за лишається;
— інновації сьомого порядку (новий «рід») — докорінна зміна функціональних властивостей виробничої системи або її частини, що змінює її основний функціональни принцип
За рівнем об'єктив ного та суб'єктив ного сприйняття
— абсолютна новизна — фіксується за відсутності аналогів даної новації;
— відносна новизна — інновацію було застосовано на інших об'єктах або ж здійснено оновлен ня одного з елементів виробу системи в процесі поточної модернізації;
— умовна новизна — виникає внаслідок незвичайного сполучення раніше відомих елементів;
— суб'єктивна новизна— новизна для певних споживачів, які раніше не були ознайомленні з даним продуктом
За причинами ви никнення
— реактивні — інновації, що забезпечують виживання та конкурентоспроможність фірми на ринку, виникаючи як реакція на нові перетворення, здійснювані основними конкурентами;
— стратегічні — інновації, впровадження яких має випереджувальний характер з метою отри мання вирішальних конкурентних переваг у перспективі
С.Ф. Покропивний виділяє технічні інновації (нові продукти, технології їх виготовлення, засоби виробництва), організаційні (нові методи й форми всіх видів діяльності підприємства та інших ланок суспільного виробництва), економічні (методи господарського управління наукою та виробництвом через реалізацію функцій прогнозування, планування, фінансування, мотивації і т.п.), соціальні інновації (різні форми активізації людського чинника). Визначені типи інновацій можуть бути поділені на ті, що мають фізичну сутність (технічні інновації) та ті, що мають нематеріальну основу (організаційні, економічні, соціальні).
М.А. Йохна, В.В.Стадник виокремлюють продуктові інновації (що орієнтуються на виробництво та використання нових продуктів і послуг та передусім спрямовані на створення нової споживчої цінності), інновації процесу (нові технології виробництва продукції, організації виробництва та управлінських процесів, вони, як правило, дають переваги у витратах, продуктивності, якості), ринкові (відкривають нові сфери застосування продукту або сприяють реалізації продукту на нових ринках, розширюючи межі ринку). Також за змістом діяльності автори виділяють: технологічні, виробничі, економічні, торгівельні, соціальні, управлінські інновації
В наведеній класифікації можна побачити виділення «інновацій процесу» або «процесних інновацій» в окремий вид, але на нашу думку, не обґрунтовано виокремлені ринкові інновації, які можуть бути віднесені як до першої, так і другої групи.
М.Хучек, за сферою застосування виокремлює: технічні й технологічні, організаційні та економічні, суспільні (позавиробничі) інновації. С. Ільєнкова пропонує розрізняти в залежності від технологічних параметрів: процесні та продуктові інновації, а в залежності від сфери діяльності: технологічні, виробничі, економічні, торгові, соціальні, в галузі управління.
П.Н. Заваліна поділяє інновації за сферою застосування на управлінські, організаційні, соціальні, промисловіВ.В. Горшков за цільовим призначенням виділяє: технологічні, промислові, економічні, торгові, соціальні інновації та інновації в сфері управління. І.Т. Балабанов, за зовнішніми ознаками виділяє: інновації в формі продукту і інновації в формі операції, а за структурною ознакою: виробничо-торгові, соціально-економічні, фінансові та управлінські інновації.
Доцільно виділити два основних укрупнених їх види: продуктові (отримання нового продукту чи послуги з метою задоволення певної потреби ринку) та процесні (нові елементи, що вводяться в виробничі, технологічні, управлінські, маркетингові, соціальні, організаційні та інші процеси). Потрібно відмітити, що продуктові інновації мають уречевлену форму, тобто конкретні, реальні блага (товари чи послуги), що приносять споживачам користь, процесні інновації, як правило, матеріальної форми не мають, тому в більшості випадків їх складно побачити, дослідити та оцінити ефективність. Не дивлячись на відмінність цих двох видів, вони не можуть існувати один без одного. Так, створення інноваційного продукту не можливе без використання процесних інновацій, в свою чергу результатом процесних інновацій може стати інноваційний продукт, тобто ці два елементи є надважливими не лише для виробничого процесу, а і для інших сфер діяльності підприємства. Разом з цим, не слід плутати процесні інновації та інноваційний процес. Під інноваційним процесом розуміють послідовність дій щодо ініціації, розробки, впровадження, реалізації та використання інновацій. Тобто саме через інноваційний процес здійснюється інноваційна діяльність на підприємстві.
Продуктові інновації, як вже зазначалося, мають ринкову орієнтацію і ініціюються, в основному, зовнішніми споживачами, процесні ж інновації визначаються внутрішніми факторами і стосуються здебільшого ефективності діяльності підприємства.
Розглядаючи залежність між продуктовими та процесними інноваціями, необхідно згадати модель продуктового циклу Абернасі-Аттербека. Ця модель виділяє три фази розвитку продуктового класу.
На першій фазі, що має назву «рухома», темп продуктових інновацій значно вищий темпу процесних інновацій. Це означає, що виникнення нового класу продуктів супроводжується появою на ринку великої кількості різновидів продукту цього класу. Динамічність виникнення продуктових інновацій знижується з появою домінуючого дизайну. Таким чином, на першій стадії розвитку продуктів нового класу йде пошук таких форми та дизайну, при яких продукт буде як найкраще задовольняти потреби споживача.
На другій фазі розвитку продуктового класу – «проміжній фазі» – темп впровадження продуктових інновацій сповільнюється, а темп процесних збільшується. На цій фазі в результаті появи домінуючого дизайну різноманітність продуктів зменшується, а інноваційна діяльність концентрується на підвищенні ефективності виробництва стандартного продукту.
На третій фазі розвитку продуктового класу, що має назву «визначена», темп впровадження інновацій обох видів (процесних і продуктових) зменшується та набуває більш збалансованого характеру.
Висновки
Таким чином, можна зробити наступні висновки:
– на початковій стадії розвитку продуктового ринку конкуренція між фірмами йде в першу чергу за рахунок продуктових інновацій;
– з певного моменту процесні інновації стають більш вагомими, посилюється роль цінової конкуренції між фірмами;
– на стадії зростання ринку концентрація падає до тих пір, поки не вичерпується потенціал для продуктових інновацій;
– на етапі зрілості продуктового ринку цінова конкуренція, що посилюється, призводить до зростання рівня концентрації фірм;
– ступінь стійкості ринку залежить від етапу його розвитку, надає можливість прогнозувати його структуру;
– наявність потенціалу для вдосконалення продукту є ключовим фактором невизначеності структури ринку;
– коли потенціал вдосконалення продукту вичерпується, структура ринку стає найбільш стабільною;
– на ринку, що зростає швидкість впровадження продуктових інновацій є більш вагомим фактором конкурентної боротьби, ніж потенціал технології, або можливості щодо вдосконалення організаційно-управлінських процесів;
– на стадії зрілості ключову роль відіграє потенціал технології та вдосконалення основних процесів, що впливають на ефективність виробництва та функціонування;
– активні процеси по вдосконаленню характеристик конкретного продукту можуть призвести не лише до зміни структури ринку даного продукту, а й можуть стати причиною конкуренції між секторами.
Отже, стимули для впровадження продуктових і процесних інновацій різні. Продуктові інновації більш ефективні в період швидкого росту ринку, коли відбувається активне вдосконалення продукту, структура ринку ще не сформована, концентрація на ринку низька а цінова конкуренція не висока. Процесні інновації більш ефективні на стадії сповільнення росту ринку, коли концентрація фірм підвищується, а можливості щодо вдосконалення продукту знижуються та підвищується цінова конкуренція.
Список використаних джерел:
Йохна М.А., Стадник В.В. Економіка і організація інноваційної діяльності. –К.: Видавничий центр «Акадмія», 2005 – 400с.
Павленко І.А., Економіка та організація інноваційної діяльності: Навч. посібник. –К.:КНЕУ, 2004. – 204с.
Проблеми управління інноваційним розвитком підприємств у транзитивній економіці: Монографія / За заг. ред.. д.е.н., проф. С.М. Ілляшенка. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – 582с.
Иванова Н.И. (2006), Инновационный бизнес: основа ускоренного роста экономики Российской Федерации. Доклад.//Инновации, №5, 2006.
16.10.2016 18:10-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора