Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Розроблення та компютерне моделювання аналогових схем електронних пристроїв Ч. 2. Стабілізатори
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Електронні пристрої і системи
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2012
Тип роботи:
Методичні вказівки
Предмет:
Аналогова схемотехніка
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Безкоштовно
Міністерство освіти і науки України
Національний університет „Львівська політехніка”
Розроблення та компютерне моделювання аналогових схем електронних пристроїв
Ч. 2. Стабілізатори
Методичні вказівки
до виконання курсової роботи з дисципліни „Аналогова схемотехніка” для студентів напрямку „Електронні пристрої та системи”
Затверджено
на засіданні кафедри
„Електронні прилади”
Львів „Львівська політехніка” 2012
„Розробка аналогової схеми стабілізатора на активних елементах”. Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни „Аналогова схемотехніка” для студентів напряму „Електронні пристрої та системи”. / Упорядник: О. Т. Кожухар. – Львів „Львівська політехніка”, 2012.
Упорядник: О.Т. Кожухар, канд. техн. наук, доц.
Відповідальний за випуск: З.Ю.Готра, докт. техн. наук., проф.
Рецензенти: З.А. Шандра, канд. техн. наук., доц.
Р.Л. Голяка, канд. техн. наук., доц.
ЛІТЕРАТУРА
Вуйцик В., Голяка Р., Лопатинський І., Невмержинська О., “Аналогова мікросхемотехніка вимірювальних та сенсорни пристроїв” /ред. З. Готри та Р. Голяки /Львів, НУ“ЛП”,1999.
Гершунский Б.С. Справочник по расчету электронных схем. К.: Вища школа, 1993р, -232с.
Китаев В.Е., Бокунеев А.А., Колканов М.Ф. “Расчет источников электропитания устройств связи”./ под ред. А.А. Бокунеева. –М.: Радио и связь, 1993г., -232с.
“Транзисторы для аппаратуры широкого применения” Справочник под ред. Перельмана Б.Л., Москва, “Энергоатом”, 1981г.
П.И. Изьюрова и др. “Расчет Электронных схем. Примеры и задачи. –М.: Высшая школа, 1987г.
Кожухар О.Т. “Розробка та комп’ютерне моделювання аналогових схем”, Львів, Ду „ЛП” 1998р.
Кожухар О.Т., Халавка А.І. “Аналогова схемотехніка в прикладах і задачах” Мет. вказівки до практ. занять–Львів, ДУЛП, кафедра електронних пристроїв 1999р.
ДСТУ 2291-93 Конденсатори електролітичні. Терміни та визначення.
ДСТУ 2307-93 Транзистори біполярні. Терміни, визначення та літерні позначення електричних параметрів.
ДСТУ 2332-93 Діоди напівпровідникові. Терміни, визначення та літерні позначення електричних параметрів.
ДСТУ 2372-94 Джерела вторинного електроживлення. Терміни та визначення.
ДСТУ 2382-94 Резистори. Терміни та визначення.
ДСТУ 2647-94 Аналіз та оптимізація на ЕОМ електричних схем.
ДСТУ 2745-94 Джерела вторинного електроживлення. Загальні технічні умови.
writeln ('Uвхмакс=',Uvmax:10:5,' (B)');
writeln ('Uке1макс=',Uke1max:10:5,' (B)'); readln;
writeln ('Pк1макс=',Pk1max:10:5,' (Bт)'); readln;
writeln ('Iб1=',Ib1:10:8,' (A)'); readln;
writeln ('Uст=',Ust:10:5,' (B)');
writeln ('Uстмiн=',Ustmin:10:5,' (B)');
writeln ('Uстмакс=',Ustmax:10:5,' (B)'); readln;
writeln ('dUвх=',dUv:10:5,' (B)'); readln;
writeln ('K2(U)вим=',K2vm:10:5);
writeln ('K2(U)роз=',K2roz:10:5);
writeln ('Kст(U)роз=',Kstroz:10:5); readln;
writeln ('Uке2макс=',Uke2max:10:5,' (B)'); readln;
writeln ('Iвх=',Iv:10:5,' (A)'); readln;
writeln ('KKD=',KKD:10:5,' (%)'); readln;
writeln ('Rпод=',Rpod:14:5,' (Oм)');
writeln ('Rподмін=',Rpodmin:14:5,' (Oм)');
writeln ('Rподмакс=',Rpodmax:14:5,' (Oм)');readln;
writeln ('R1=',R1:14:5,' (Oм)');
writeln ('R2=',R2:14:5,' (Oм)');
writeln ('R3=',R3:14:5,' (Oм)');
writeln ('R4=',R4:14:5,' (Oм)');
writeln ('R5=',R5:14:5,' (Oм)'); readln;
writeln ('Pr1=',Pr1:10:5,' (Вт)');
writeln ('Pr2=',Pr2:10:5,' (Вт)');
writeln ('Pr3=',Pr3:10:5,' (Вт)');
writeln ('Pr4=',Pr4:10:5,' (Вт)');
writeln ('Pr5=',Pr5:10:5,' (Вт)'); readln;
{ Кiнець програми }
end
.
Зміст:
Вступ 4
Розробка аналогової схеми стабілізатора на
активних елементах 6
Визначення та головні показники 6
Основні типи стабілізаторів 7
Обґрунтування вибору та опис схеми 10
Порядок розрахунку 11
Додаток 14
Програма на мові Pascal 16
Література 19
ВСТУП
Електроніка – галузь науки і техніки, яка займається створенням і практичним використанням різних пристроїв і приладів, робота яких побудована на зміні концентрації і переміщені заряджених частинок в вакуумі, газі або твердих кристалічних тілах. Електроніка знаходить все більш широке застосування майже в усіх галузях науки і техніки, що зумовлене високою чутливістю, швидкодією, універсальністю і малими габаритними розмірами електронних пристроїв.
Без електроніки було б неможливим застосування штучних супутників Землі та кібернетичних пристроїв, космічні дослідження, автоматизація виробничих процесів, наукових досліджень і багато інших досліджень науки і техніки.
Інтенсивний розвиток науки та техніки, успішне освоєння космосу та океанських глибин поставили перед електронікою нові завдання. Ці завдання пов’язані як з вдосконаленням сучасних галузей науки і техніки, так і з розвитком нових, у тому числі мікроелектроніки, що базується на досягненнях фізики, хімії, напівпровідникової техніки та інших.
Розвиток електроніки, яка є однією із прогресивних областей науки і техніки, сприяє розв’язку завдань фундаментальних наукових досліджень і прикладних проблем, безпосередньо зв’язаних з науково-технічним прогресом. За допомогою електронних систем здійснюється контроль, управління і регулювання різними виробничими процесами та пристроями, обробка і передача інформації різноманітного призначення. Більшість методів дослідження в різних галузях науки і техніки пов’язані з застосуванням електронного обладнання.
writeln ('Виберiть тип стабiлiтрона за умовою Uст=',Ust:10:5,' (B)');
readln;
write ('Виберіть значення Iк2 в межах 0.0005-0.002 (A) ');
readln (Ik2);
dUv:=Uvmax-Uvmin; K2vm:=dUv*100/(Uvx*(Avx+Bvx)*alfa);
writeln ('Виберiть тип VT2 за умовою Iк2=',Ik2:10:5,' (A)'); writeln (' К2(U)вим=',K2vm:10:5); readln;
{ Цикл порiвняння з умовою }
repeat
write ('Виберіть значення крутизни S в межах 0.02-0.04 (A/B) ');
readln (S); R1:=(0.5*Uke1min*H21e)/Ivx; K2roz:=S*R1;
until (K2roz>K2vm);
{ Продовження розрахунку }
Kstroz:=alfa*K2roz*Uvx/Uv; Uke2max:=Uvx+dUvxr-Ust;
Pr1:=Uke2max*Ik2;
write ('Виберіть значення Iпод в межах 0.001-0.002 (A) ');
readln (Ipod);
write ('Виберіть з довiдника i введiть значення Iстмін (A) ');
readln (Istmin); Iv:=Ivx-Istmin+Ipod; Iv:=abs(Iv);
KKD:=(Uvx*Ivx)/(Uv*Iv)*100; Rpod:=Uvx/Ipod;
Ustmin:=Ust-dUvxr; Ustmax:=Ust+dUvxr;
Rpodmin:=Rpod*Ustmin/(Uvx+dUvxr); R4:=Rpodmin;
Rpodmax:=Rpod*Ustmax/(Uvx-dUvxr); R3:=Rpodmax-Rpodmin;
R2:=Rpod-Rpodmax; R5:=(Uvx-Ust)/Istmin;
Ir5:=Ivx-Iv+Ik2+Ipod; Pr2:=Ipod*Ipod*R2;
Pr3:=Ipod*Ipod*R3; Pr4:=Ipod*Ipod*R4;
Pr5:=Ir5*Ir5*R5;
{ Вивiд результатiв розрахунку на дисплей }
writeln ('Kст(U)=',Kstvm:10:5); readln;
writeln ('Uвхмін=',Uvmin:10:5,' (B)');
writeln ('Uвхвим=',Uv:10:5,' (B)');
Програма на мові Pascal
{ для розрахунку параметрiв стабiлiзатора напруги }
Program cxema;
{ Опис змінних }
var
Uvx, dUvxr, Ivx, Av, Bv, Avx, Bvx, Kstvm, Uke1min, Pk1max, H21e, Ib1, alfa, Ust, Ik2, dUv, K2vm, S,R1, K2roz, Kstroz, Uke2max, Pr1, Ipod, Istmin, Iv, KKD, Rpod, Rpodmin, Rpodmax, R2, R3, R4, R5, Uvmin, Uv, Uke1max, Uvmax, Ustmin, Ustmax, Ir5, Pr2, Pr3, Pr4, Pr5: real;
{ Введення, вибiр значень та обчислення }
begin
write ('Введіть значення Uвих (B): '); readln (Uvx);
write ('Введіть значення dUвихрег (B): '); readln (dUvxr);
write ('Введіть значення Iвих (A): '); readln (Ivx);
write ('Введіть значення Aвх (%) '); readln (Av); Bv:=Av;
write ('Введіть значення Aвих (%) '); readln (Avx); Bvx:=Avx; Kstvm:=(Av+Bv)/(Avx+Bvx);
write ('Виберіть значення Uке1мін в межах 1-3 (B) ');
readln (Uke1min); Uvmin:=Uvx+Uke1min+dUvxr;
Uv:=Uvmin/(1-Bv/100); Uvmax:=Uv*(1+Av/100);
Uke1max:=Uvmax-Uvx; Pk1max:=Uke1max*Ivx;
write ('Виберiть тип VT1 за умовами: Iк1макс=Iвих<Iк1максдоп;');
write (' Uке1макс<Uке1максдоп; Pк1макс<Pк1максдоп ');
write (' якщо: Iвих=',Ivx:10:5,' (A)');
write (' Uке1макс=',Uke1max:10:5,' (B)');
write (' Pк1макс=',Pk1max:10:5,' (Вт)'); readln;
write ('Виберіть з довідника і введіть значення H21е ');
readln (H21e); Ib1:=Ivx/H21e;
write ('Виберіть значення alfa в межах 0.6-0.7 ');
readln (alfa); Ust:=alfa*Uvx;
Сучасні пристрої аналогової схемотехніки виконуються на базі напівпровідникових приладів в дискретному виконанні та інтегральних мікросхем.
Характерною особливістю електроніки сучасної схемотехніки є широка інтеграція попередньо майже не зв’язаних галузей науки та техніки, таких, як фізика твердого тіла, напівпровідникові прилади, мікроелектроніка, конструювання та технології електронних пристроїв, теорія і проектування електричних кіл.
Метою курсової роботи є закріплення теоретичного матеріалу з аналогової схемотехніки та отримання навичок в розробці принципових електричних схем аналогових пристроїв.
В даній курсовій роботі проводиться аналіз випрямлячів за даного типу, обґрунтування вибору аналогу згідно завдання, розрахунок та вибір компонентів, створення, аналіз та остаточний вибір схеми за допомогою комп’ютерного моделювання.
РОЗРОБКА АНАЛОГОВОЇ СХЕМИ СТАБІЛІЗАТОРА НА АКТИВНИХ ЕЛЕМЕНТАХ
Аналіз аналогових стабілізаторів, порівняння показників, та обґрунтування вибору попереднього варіанту схеми (аналогу).
Визначення та головні показники.
Стабілізатором напруги (струму) називається пристрій, що автоматично і з потрібною точністю підтримує напругу (струм) на навантаженні при зміні дестабілізуючих факторів в обумовле них межах.
Незважаючи на застосування зглажувальних фільтрів, напруга на опорі навантаження може змінюватись .
Для одержання необхідної величини постійної напруги на опорі навантаження застосовуються стабілізатори напруги. В залеж ності від місця їх включення в схему розрізняють стабілізатори напруги постійного і змінного струму. В першому випадку стабілі затор включають між випрямлячем і опором навантаження, в другому випадку - між джерелом постійного струму і випрямлячем.
Головні параметри, що характеризують стабілізатори:
Коефіцієнт стабілізації, що є відношенням відносної зміни напруги (струму) на вході до відносної зміни напруги (струму) на виході стабілізатора, при постійному опорі навантаження.
Коефіцієнти стабілізації по напрузі Кстu і струму Кcтi
Кстu =(Uвх/Uвх) /Uвих /Uвих) (1.1)
Кcтi =(Uвх/Uвх) /(Івих/Івих), (1.2)
де Uвх і Uвих - номінальні напруги на вході і виході стабіліза тора; dUвx і dUвих - зміни напруги на вході і виході стабілізатора; Івих - номінальний струм на виході стабілізатора. Коефіцієнти стабілізації служать основними критеріями для вибору раціональної схеми і оцінки її параметрів.
Рис.1.3. Компенсаційний стабілізатор напруги
з підсилювачем постійного струму
Додаток
Рис 1.1 Параметричний однокаскадний стабілізатор
Рис. 1.2. Структурні схеми компенсаційних стабілізаторів
1- послідовний тип;
2- паралельний тип.
2.Вихідний опір, що характеризує зміну вихідної напруги при зміні струму навантаження і зміненій вхідній напрузі
при Uвх=сonst (1.3)
бажано, щоб Rвих був невеликої величини.
Коефіцієнт корисної дії, рівний відношенню потужності в навантаженні до номіналу вхідної потужності.
n=(Uвих·Iвих)/( Uвх ·Uвих) (1.4)
Дрейф (допустима нестабільність) вихідної напруги. Часовий і температурний дрейф характеризуються величиною відносної, або абсолютної зміни вихідної напруги за певний проміжок часу в певному інтервалі температур.
Основні типи стабілізаторів.
Існують два принципово різних методи стабілізації напруги: параметричний і компенсаційний. В параметричних стабілізаторах використовуються елементи з нелінійною залежністю між струмом і напругою (з нелінійною вольтамперною характеристикою). Такими елементами можуть бути електронні лампи, транзистори, іонні стабілітрони, дроселі та ін.
Принцип дії параметричних стабілізаторів полягає у зміні опору нелінійних елементів, що входять у їх схему, при зміні прикладеної до них напруги або протікаючого через них струму. В результаті перерозподілу струмів і напруг між окремими елементами схеми досягається стабілізація вихідної напруги і струму.
В параметричних стабілізаторах можуть використовуватись також кремнієві стабілітрони, варістори, терморезистори та деякі інші компоненти.
Схема однокаскадного стабілізатора (рис.1.1), складається із джерела Uвx, резистора R1, кремнієвого стабілітрона V1 і опору навантаження Rн.
На ВАХ стабілітрона включеного під зворотну напругу, є ділянка на якій при зміні струму величина напруги залишається незмінною (ділянка зворотного пробою). В зв’язку з цим при зміні, Uвx або Rн, у визначених границях, вихідна напруга мало змінюється, оскільки в схемі неперервно проходить перерозподіл вхідної напруги між опором закриття і внутрішнім опором стабілітрона.
Такому типу стабілізаторів властиві певні недоліки .Вони працюють ефективно лише при умові, що струм навантаження Ін менший від струму стабілітрона Іст. Цей недолік можна усунути, застосовуючи двокаскадні стабілізатори, в яких вихід одного каскаду з'єднується з входом другого, але це приводить до зниження ККД стабілізатора. Суттєвий вплив на роботу схеми має те, що більшість кремнієвих стабілітронів мають додатній температурний коефіцієнт напруги стабілізації.
З метою термокомпенсації послідовно з основним стабілізатором, який працює при зворотній напрузі, включають додаткові діоди. Але у цьому випадку різко знижується стабілізуюча дія схеми.
Все це обумовлює використання параметричних стабілізаторів на кремнієвих стабілітронах тільки при невеликих струмах навантаження.
Компенсаційний метод стабілізації здійснюється на принципі автоматичного регулювання вихідної напруги. В компенсаційних стабілізаторах відбувається порівняння фактичної величини вихідної напруги з її заданою величиною і, в залежності від величини і знаку неузгодження між ними, автоматично здійснюється коректуюча дія на елементи стабілізатора, що направлена на зменшення цього неузгодження.
Схеми компенсаційних стабілізаторів постійної напруги бувають послідовного і паралельного типу (рис.1.2). Основними елементами таких стабілізаторів є:
- джерело опорної (еталонної) напруги (е)
Розрахунок коефіцієнта підсилення K2(U)розр=(Iк2/Uбе2)/R2
або через крутизну K2(U)розр=S2·R1
S=(20÷40)мА/В,
Rl=0,5·Uке1.min ·h21e1/Iвих
Перевірка умови K2(U)розр >K2(0)вих
Вибір Rl та потужності розсіювання
Kстр(U)розр=а·K2(U)розр·Uвих/Uвх
PR1=Iк22·R1=Uке2max·Iк2
Uке2max=Uвих+Uвих -Uст
Розрахунок електричних параметрів кола VT2
Uке2max = Uвих+ Uвих - Uст.сер
де Uст.сер =(Uст.min+ Uст.max)/2
перевірка умови Рк2.max < Рк2.max.доп
Iб2= Ікe2.max/h21e2
Розрахунок вхідного струму
Iвх=Iвих - Iст.min +Iпод
де Iпод=1÷7 мА
Розрахунок ККД в номінальному режимі
n=Uвих· Iвих/(Uвх·Iвх)·100%
Розрахунок компонентів
Rпод = R2 + R3 + R4 =Uвих /Іпод
R4 = Rпод.min
Rпод.max= Rпод·Uст.max/(Uвх -Uвих)
R3= Rпод.max -Rпод.min
R2 = Rпод - Rпод.max
R5 =Uвих - Uст.сeр/Іст.min
За шкалою номінальних значень опорів вибираються стандартні значення резисторів, потужності, що розсіюється на них, максимально допустимі робочі напруги конденсаторів.
Конденсатори С1 (швидкодії) та С2 (стійкості та зменшення Rвх) вибираються відповідно в межах:
С1=(1÷10) мкФ
С2=103 мкФ
Розрахунок вхідної мінімальної напруги
Uвх.мін =Uвих + Uке1.мін +dUвих.рег, (1.8)
де Uке1.мін відповідає лінійній ділянці вихідної характеристики.
Іб= const, Uке1.мін = 1÷3 (В).
Розрахунок вхідної напруги згідно вимог завдання
Uвх.ном.=Uвх.мін/(1-ввх/100) (1.9)
Розрахунок максимальної вхідної напруги Uвх.max >Uвх.ном
Uвх.max = Uвх.ном (1+ авх/100) (1.10)
Розрахунок максимальної колекторно-емітерної напруги
Uке1.мін=Uвх.max -Uвих (1.11)
Розрахунок максимальної колекторної потужності
Рк1.max =Uке1.max·Івих.max (1.12)
де Івих.max = Інав.max = Івих.зад
Вибір типу VT1 за умов:
Ік1.max ≈Івих ≤ Ік1.max.доп
Uке1.max ≤ Uке1.max.доп (1.13)
Рк1.max ≤ Рк1.max.доп
Розрахунок базового струму (Iк2≈Iе2≈Iб1)
Iб1 =Івих /h21е (1.14)
Вибір типу стабілітрона за умовою
Uст=(0,6÷0,7)Uвих (1.15)
та складання таблиці параметрів стабілітрона: Uст,Іст, Іст.max, Іст.min.
Вибір типу VT2 за умовами:
Iк2=0,5÷2,0 (мА)
K2(U)вим=Uвх·100/(Uвх·(авих+bвих)·а)
де а – коефіцієнт подільника, а= U1вих/Uвих=Uст/Uвих,
Uвх= Uвх.max- Uвх.min
- порівнювальний і підсилювальний елемент (пп)
- регулювальний елемент (ре)
Відмінність приведених схем полягає в тому, що в послідовних стабілізаторах напруга на регулюючому елементі зростає при збільшенні напруги на навантаженні, а струм приблизно дорівнює струмові навантаження. В паралельних стабілізаторах напруга на регулювальному елементі не залежить від вхідної напруги, а струм знаходиться в прямій залежності від напруги на навантаженні.
Стабілізатори паралельного типу мають невисокий ККД і майже не застосовуються.
На рис.1.3. приведена схема послідовного транзисторного стабілізатора з підсилювачем в колі зворотного зв’язку, що відрізняється більш високим коефіцієнтом стабілізації. В даній схемі транзистор VT2 є одночасно порівняльним і підсилювальним елементом, а транзистор VT1 виконує функції регулювального елемента.
Напруга між базою і емітером транзистора VT2 дорівнює різниці напруг Uопі UR2. Якщо з будь-якої причини напруга на навантаженні зросте, то збільшиться напруга UR2, яка прикладена в прямому напрямку до емітерного переходу транзистора VT2. Внаслідок цього збільшаться емітерний і колекторний струми даного транзистора. Проходячи через резистор R1 колекторний струм транзистора VT2 створить на ньому спад напруги, який за своєю полярністю є зворотнім для емітерного переходу транзистора VT1. Емітерний і колекторний струми цього транзистора зменшуються, що приведе до відновлення номінальної напруги на навантаженні. Аналогічно можна прослідкувати зміну струмів при зменшенні напруги на навантаженні. Коефіцієнт стабілізації схеми визначається за формулою:
(1.5)
де Кт2 - коефіцієнт підсилення підсилювача постійного струму на транзисторі.
- число, що показує у скільки разів напруга UR2 є меншою від напруги Uвих.
Коефіцієнт стабілізації схеми збільшується, а вхідний опір зменшується при збільшенні коефіцієнта підсилення підсилювача Кт2.
Величину Кт2, наближено, можна знайти за формулою:
(1.6)
де B2 - коефіцієнт підсилення по струму транзистора VT2,
Rвх - вхідний опір транзистора VT2. Отже, для покращення роботи стабілізатора необхідно вибирати транзистор підсилювального каскаду з високим коефіцієнтом підсилення В, а в коло колектора цього транзистора включити високоомний резистор R1.
Обґрунтування вибору та опис схеми.
Таким стабілізаторам властиві певні недоліки Вони працюють ефективно лише при умові, що струм навантаження Ін менший струму через стабілітрон Іст. Таких недоліків уникають застосовуванням двокаскадних стабілізаторів (вихід одного каскаду з'єднується зі входом другого), але це приводить до зниження ККД стабілізатора. Суттєвий негативний вплив на роботу схеми має додатній температурний коефіцієнт напруги стабілізації. З метою термокомпенсації послідовно до основного стабілітрона, що працює при зворотній напрузі, включають додаткові діоди, що в свою, чергу різко знижує стабілізуючу дію схеми. Все це зумовлює використання у даній роботі компенсаційних стабілізаторів.
Суть компенсаційного методу стабілізації зводиться до автоматичного регулювання вихідної напруги. В компенсаційних стабілізаторах проводиться порівняння фактичної величини вихідної напруги з її заданою величиною, і в залежності від величини і знаку неузгодження між ними, автоматично здійснюється коректуюча дія, що направлена на зменшення цієї неузгодженості.
Схеми компенсаційних стабілізаторів постійної напруги бувають послідовного і паралельного типу.
Відмінність приведених схем полягає в тому, що в послідовних стабілізаторах напруга на регулюючому елементі зростає при збільшенні напруги на навантаженні, а струм приблизно дорівнює струмові навантаження. В паралельних стабілізаторах напруга на регулюючому елементі не залежить від вхідної напруги, а струм знаходиться в прямій залежності від напруги на навантаженні.
Аналіз вищенаведеного дозволяє зробити висновок, що найбільш відповідає умовам даної роботи компенсаційний стабілізатор паралельного типу (рис.1.2.б).
Порядок розрахунку.
Вихідні дані та їх доповнення.
Вихідна напруга - Uвих, вихідний струм (струм навантаження) – Iвих=Iнав,
діапазон регулювання вихідної напруги - ,
додатне відхилення вихідної напруги - авих =+dUвих/Uвих,
додатне відхилення вхідної напруги - авх =+dUвх/Uвх,
від’ємне відхилення вихідної напруги - bвих = –dUвих/Uвих,
від’ємне відхилення вхідної напруги - bвх =–dUвх/Uвх.
Розрахунок коефіцієнту стабілізації згідно вимоги розрахункової роботи проводиться так:
Кст(U)вим = (авх + ввх)/(авих + ввих) (1.7)
27.10.2016 15:10-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора