Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний Університет біоресурсів і природокористування
Інститут:
О
Факультет:
ФМ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2012
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Рослинництво
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Національний університет біоресурсів і природокористування України
кафедра агрохімії та якості продукції
рослинництва ім. О. І. Душечкіна
Курсова робота
з системи застосування добрив
Київ 2012
Зміст
ВСТУП 3
1. Характеристика умов господарства 4
2. Аналіз застосування органічних та мінеральних добрив у господарстві. 5
3.Баланс поживних елементів і гумусу у господарстві 7
4.Система застосування добрив 11
5. План внесення добрив під врожай наступного року 20
6. Загальна потреба в добривах 22
7. Розрахунок норм добрив під майбутній врожай 23
8. Еколого-агрохімічний паспорт поля 25
Висновки 27
Список використаної літератури 28
ВСТУП
Вивчення колообігу речовин у землеробстві та визначення заходів впливу на хімічні процеси, що відбуваються в ґрунті й рослині, які можуть підвищувати врожай та поліпшувати якість продукції, є одним із основних завдань агрохімії. Найважливішим фактором регулювання колообігу речовин у землеробстві є застосування добрив на науковій основі, тобто врахування конкретних умов, у яких вони матимуть найвищу ефективність.
Якщо, наприклад, втрати поживних речовин у наслідок виносу з урожаєм не відшкодовується після внесення добрив та інших джерел, то відбувається поступове виснаження ґрунту і зниження врожаю. Тому в комплексі заходів, які спрямовані на підтримання бездефіцитного колообігу елементів живлення в землеробстві, важлива роль належить застосуванню добрив під сільськогосподарські культури.
Система удобрення в сівозміні – це багаторічний план внесення органічних і мінеральних добрив та хімічних меліорантів, розрахований на ротацію сівозміни, в якому передбачено норми, строки внесення, способи та своєчасність заробляння в ґрунт добрив залежно від урожаю, що планується, біологічних особливостей та чергування культур у сівозміні з урахуванням властивостей та поєднання органічних та мінеральних добрив, ґрунтово-кліматичних і економічних умов в господарстві, охорони навколишнього середовища. За допомогою системи удобрення вирішують такі завдання:
– забезпечення максимально можливої продуктивності сівозміни, високих і стійких урожаїв усіх культур;
– раціональне використання родючості ґрунту та її підвищення при агрономічно та економічно доцільному застосуванні добрив
Характеристика умов господарства
Господарство КСП ім. Шевченка розташоване в Київській області, Тетіївського району с. Непадиха. Спеціалізація господарства – м’ясо-молочна.
Всього в господарстві орних земель – 2100 га, в тому числі в польовій сівозміні – 1420 га, овочева сівозміна – 80, садів – 40.
Переважаючим грунтом є чорнозем опідзолений легкосуглинковий.
Таб. 1. Фізико – хімічні та агрохімічні показники:
Ґрунт
Гумус
рН
Гідролітична кислотність
Сума ввібраних основ
Ступінь насиченості основами
Рухомі форми мг/кг
Мекв/100г грунту
N
P2O5
K2O
Чорнозем опідзолений легкосуглинковий
2,3
5
2,5
20-23
4,9
7,1
9,2
2. Аналіз застосування органічних та мінеральних добрив у господарстві.
У господарстві мало вноситься органічних добрив на орні землі. Всього в сівозміні вгноюється три поля: кукурудза на силос (30т/га), цукрові буряки (30т/га) картопля (30т/га);
загальна кількість внесених добрив становить 21600т, що зумовлює насиченість 11 т/га в той час, коли оптимальна для підтримання балансу гумусу має сягати 10-12т/га.
Всього в господарстві було внесено 21600 т органічних добрив, 647ц азотних,310 фосфорних, 327ц калійних.
Таблиця 1. Культури, які вирощуються в господарстві
Культура
Норма внесення добрив
азотних, кг/га
фосфорних,кг/га
калійних, кг/га
органічні, т/га
Озима пшениця
40
10
10
25
Цукровий буряк
40
60
70
30
Кукурудза на зерно
40
10
10
Кукурудза силос
80
10
-
Озиме жито
30
15
15
Картопля
45
20
30
40
Ячмінь
10
10
10
Найбільші норми добрив вносилися під цукрові буряки та кукурудзу на силос. Органічні добрива вносили під озиму пшеницю, цукровий буряк, цукрові буряки та картоплю. Якщо порівняти норми фактично внесених добрив з рекомендованими для даної зони і типу ґрунту, то можна зробити висновок, що в даній сівозміні найбільш повно забезпечена елементами живлення цукрові буряки . Для решти культур сівозміни норми добрив потрібно підвищувати.
3.Баланс поживних елементів і гумусу у господарстві
Баланс елементів живлення в землеробстві залежно від того, які завдання вирішують, поділяють на три види: зовнішньогосподарський, біологічний,
господарський.
Зовнішньогосподарський баланс – це відчуження елементів живлення з продукцією рослинництва і тваринництва та надходження їх з мінеральними добривами, насінням, кормами. Цей вид балансу використовують під час вивчення коло обігу речовин з урахуванням спеціалізації господарства.
Біологічний баланс ураховує масу елементів живлення в біологічному врожаї, вміст і динаміку їх у ґрунті.
Господарський баланс – є найбільш поширеним, ґрунтується на виносі поживних речовин з урожаєм основної і побічної продукції. Цей баланс може бути вихідним (валовим, загальним) або ефективним (продуктивним, активним).
Баланс поживних елементів
Баланс поживних елементів у землеробстві господарства є науковою основою для розробки правильної системи удобрення культур у сівозмінах. Вивчення надходження і витрат поживних речовин у землеробстві дає можливість контролювати їх кругообіг у господарстві шляхом хімізації землеробства.
Баланс азоту в господарстві
Загальний баланс азоту по господарсву позитивний – 0,5кг/га і відповідно
інтенсивність 100%.
До статтей надходження азоту в ґрунт входять наступні(всьго кг):
з органічними добривами (1081кг/га);
з мінеральними добривами(648кг/га);
з насінням (64 кг/га);
з опадами (209кг/га);
за рахунок фіксації азоту бульбочковими бактеріями (378 кг/га);
за рахунок фіксації азоту вільноживучих бактерій (211 кг/га).
Баланс фосфору
Загальний баланс фосфору по господарству є позитивний – 14 кг/га, інтенсивність дорівнює 135 %.
До статтей надходження фосфору входять наступні:
з органічними добривами (541 кг/га);
з мінеральними добривами (311 кг/га);
з насінням (303 кг/га).
Баланс калію
Загальний баланс калію по господарству -17 кг/га - інтенсивність дорівнює 82 %.
До статтей надходження калію входять наступні:
з органічними добривами (1293кг/га);
з мінеральними добривами (329 кг/га);
з насінням (47 кг/га).
Розрахувавши і проаналізувавши свої розрахунки, я дійшов висновку, що поживні речовини в господарство (грунт), надходять з органічними та мінеральними добривами. Слід сказати, що азот також надходить у грунт за рахунок фіксації бульбочковими бактеріями та за рахунок опадів, а також за рахунок фіксації азоту вільноживучими бактеріями.
По моїй сівозміні можна було б внести більшу кількість органічних добрив, щоб підвищити вміст азоту. Що стосується фосфору можна сказати, що баланс також позитивний (135%) – його не потрібно зменшувати, тому, що дефіцит фосфору не допускається. На рахунок калію допускається зниження норм доз добрив на такі культури: кукурудза на зерно, овочі, цукрові буряки тому, що дефіцит калію допускається до 20-22 кг/га за Прянішніковим, за моїми розрахунками баланс калію перевищує 10,6 %, тому можна і зменшити.
Баланс гумусу
Оптимальний баланс гумусу дуже важливий для підтримання показників родючості ґрунту, завдяки тому, що гумус є додатковим джерелом фосфору, калію і азоту при мінералізації гумусу.
Гумус відіграє важливу роль у ґрунтоутворенні завдяки участі в колообігу, геохімічній міграції та акумуляції значної частини зольних елементів. Він забезпечує створення агрономічно цінної структури та сприятливі водно фізичні властивості ґрунту.
Розрахувавши баланс гумусу, можна проаналізувати структуру посівних площ, що відємний баланс дають такі культури: кукурудза на зерно та силос, горох, ячмінь, жито.
Отже, негативний баланс гумусу за рахунок того, що не було посіяно на полі в достатній кількості багаторічних трав, просапних культур та не було внесено в достатній кількості органічних добрив.
4.Система застосування добрив
Розробка система застосування добрив є головним розділом курсової роботи.
Доведено, що коли добрива використовуються в сівозміні за науково – обґрунтованою системою за чіткого дотримання всіх вимог і високої агротехніки, створюються умови для підвищення родючості ґрунту і постійного зростання врожайності.
Система удобрення в сівозміні – це багаторічний план використання добрив (органічних, мінеральних та інших) та меліорантів, розрахований на ротацію сівозміни, у якому передбачаються дози, норми добрив, способи внесення залежно від запланованої врожайності, біологічних особливостей рослин і від чергування їх у сівозміні з урахуванням властивостей добрив, ґрунтово-кліматичних та інших умов.
Система удобрення в сівозміні є складовою системи використання добрив у господарстві – комплексу організаційно-господарських та агротехнічних заходів щодо раціонального їх застосування, з метою підвищення продуктивності культур та родючості ґрунту, за одночасного зменшення собівартості продукції. Система використання добрив у господарстві включає такі заходи: накопичення гною і правильне його зберігання; заготівля торфу і його застосування як добрива (виготовлення компостів); заготівля і зберігання пташиного посліду, золи та інших місцевих добрив, організація їх зберігання (будівництво складів), своєчасний вивіз органічних добрив на окремі поля відповідно до передбачених системою норм; механізація внесення, своєчасне і правильне загортання органічних і мінеральних добрив під окремі культури в сівозміні; заготівля насіння і посів рослин на зелене добриво; організація праці і транспортних засобів.
У системі застосування добрив, розробленої відповідно до конкретних умов господарства, особлива увага повинна бути приділена культурам, які мають вагоме народногосподарське значення. Безперечна першочерговість належить насінникам та розсадникам. На таких полях чітко виконуються всі агротехнічні прийоми, у тому числі внесення добрив. Важливо забезпечити добривами ті культури, ареал розповсюдження яких обмежений ґрунтово-кліматичними умовами. Також враховується спеціалізація господарства і внесення добрив в першу чергу розраховується для провідних культур.
2. Біологічні особливості культури.
2.1. Потреба в елементах живлення в періоди росту і розвитку.
За розробки системи удобрення повинні бути враховані особливості живлення рослин. Рослина протягом вегетації потребує різної концентрації ґрунтового розчину, і в цьому аспекті важливо збалансувати кількість поживних речовин, не допускаючи дефіциту чи надлишку.
Так, у перший період росту і розвитку рослина засвоює дуже мало елементів, проте нестача хоча б одного з них негативно вплине на подальшу вегетацію і продуктивність. При цьому навіть посилене живлення в наступний період не усуває негативного впливу на початку розвитку. Особливо це стосується фосфору. Тому забезпечення потреби рослин у поживних речовинах у період, коли вони найбільш чутливі до їх нестачі і в період найбільшої в них потреби, є одним із важливих завдань використання добрив під окремі культури сівозміни. Необхідно пам'ятати, що на нормальний розвиток рослин негативно впиває як нестача, так і надлишок будь-якого елемента.
Також потрібно враховувати вміст елементів живлення в добриві, яке має негативне відношення на культуру, наприклад, вплив хлору на пасльонові та овочі.
2.2. Відношення до концентрації ґрунтового розчину.
При виборі норм, строків і способів внесення добрив необхідно враховувати чутливість рослин до концентрації ґрунтового розчину. Серед польових культур найменш чутливі жито, пшениця, ячмінь і овес, на відміну від гороху і льону.
Дуже чутливою до концентрації ґрунтового розчину в перший період розвитку є кукурудза.
2.3. Відношення до реакції середовища і засвоювана здатність кореневої системи.
Сільськогосподарські рослини по-різному реагують на реакцію ґрунтового середовища. За цією властивістю їх поділяють на чотири групи:
1) перша група, яка вирізняється високою чутливістю до кислої реакції середовища, належать люцерна, еспарцет, конюшина, бавовник, цукрові, столові і кормові буряки, коноплі, капуста, цибуля, огірки та ін.
2) друга група – чутливі до підвищеної кислотності: пшениця озима і яра, кукурудза, ячмінь, соняшник, соя, квасоля, горох, кормові боби, салат та ін.
3) третя група - рослини малочутливі, але позитивно реагують на вапнування: овес, жито, гречка, тимофіївка, льон, картопля, ріпа, редька, морква та ін.
4)четверта група - рослини, які добре переносять кислу реакцію ґрунтового середовища і, як правило, не потребують вапнування: люпин, середела, чайний кущ.
Потрібно враховувати, що відношення рослин до реакції середовища змінюється з їх віком. Найбільш чутливими до кислої реакції рослини бувають у перший період свого життя. В цей час вони дуже чутливі до лужного середовища.
Рослини характеризуються неоднаковою засвоюваною здатністю кореневої системи використовувати поживні речовини з ґрунту і добрив. Наприклад, щодо поглинання фосфору з важкодоступних сполук, ячмінь характеризується дуже низькою здатністю; пшениця й овес – низькою; жито і кукурудза – відносно високою; картопля, цукрові буряки, червона конюшина і гірчиця – високою; люцерна, горох, люпин і гречка – дуже високою.
Таким чином, розробляючи систему застосування добрив, необхідно враховувати відношення рослин до реакції ґрунтового середовища, здатність кореневої системи засвоювати поживні речовини для того, щоб підібрати форми мінеральних добрив і правильно провести хімічну меліорацію.
2.4. Характер розвитку кореневої системи.
При виборі строку внесення добрив і глибини їх загортання необхідно враховувати характер розвитку кореневої системи, глибину її проникнення й утворення додаткових коренів. Це пов'язане з тим, що всі сільськогосподарські культури різко відрізняються як за характером розвитку кореневої системи, так і за глибиною її проникнення.
3. Ґрунтово-кліматичні умови.
3.1. Ґрунтові умови.
Вибір добрив, строків внесення і способів їх загортання необхідно проводити з урахуванням типу і різновидності ґрунту, його гранулометричного й хімічного складу, системи обробітку, реакції розчину, буферності, ефективної родючості. Так, на чорноземах в більшій кількості використовуються фосфорні добрива, на дерново-підзолистих ґрунтах підвищується роль азотних добрив, а часто і калійних.
За типом і різновидністю ґрунту коригують співвідношення елементів при внесенні мінеральних добрив, які можуть змінюватися залежно від біологічних особливостей культур.
Гранулометричний склад ґрунту має визначальне значення для переміщення хімічних сполук, поглинання і закріплення їх ґрунтом, що позначається на режимі живлення рослин. У ґрунтах важкого гранулометричного складу добрива поглинаються і закріплюються сильніше, отже рухаються з водою повільніше. Крім цього, від гранулометричного складу ґрунту залежить інтенсивність мінералізації органічної речовини, в тому числі органічних добрив, вміст поживних речовин, особливо калію, а також норма хімічних меліорантів. На ефективність добрив істотно впливає його структурність, так як від цієї характеристики залежать мікробіологічна активність, водний і повітряний режими, хімізм ґрунтового розчину, що необхідно враховувати при використанні добрив.
Деякі властивості ґрунту змінюються повільно (гранулометричний склад), а інші (вміст поживних речовин, поглинання основ, реакція ґрунтового розчину, глибина орного шару тощо) в результаті діяльності людини змінюються швидше, тому їх слід періодично перевіряти.
3.2. Кліматичні умови.
На ефективність добрив істотно впливають кліматичні умови. Опади, які впливають на водний режим ґрунту. За нестачі вологи ефективність добрив знижується. У районах недостатнього зволоження важливо передбачити глибину загортання добрив і не завжди доцільно проводити підживлення. В умовах достатнього зволоження або при зрошенні добрива необхідно вносити в підвищених нормах, вибирати відповідні форми їх, щоб запобігти вимиванню поживних речовин, зокрема нітратного азоту, в нижні шари ґрунту.
4. Агротехніка.
4.1. Залежність ефективності добрив від рівня агротехніки.
При розробці системи удобрення в конкретному господарстві необхідно мати на увазі, що дія добрив значною мірою залежить від рівня агротехніки. Порівняно невеликі їх норми за високого рівня можуть забезпечити високу ефективність, а високі за низького – часто не дають запланованого результату.
Високий рівень агротехніки є необхідною умовою більш ефективного використання добрив і, навпаки: нестача поживних речовин обмежує вплив факторів, що обумовлюються за високого рівня агротехніки.
4.2. Вплив попередника.
Розробляючи систему застосування добрив, необхідно враховувати вплив попередньої культури на ефективність добрив. Одна і та ж культура в межах однієї сівозміни на фоні одних ґрунтово-кліматичних умов має отримувати добрива різного складу і в різних кількостях залежно від свого місця у сівозміні. Наприклад, цукрові буряки, які розміщені в ланці з багаторічними травами, слабко реагують на азотні добрива і сильно - на фосфорні та калійні.
Кафедра агрохімії та якості продукції рослинництва ім. О.І. Душечкіна НУБіП України рекомендує розробляти систему застосування добрив у сівозмінах у такій послідовності:
хімічна меліорація ґрунтів;
внесення гною та інших місцевих добрив;
розміщення мінеральних добрив;
визначення загальної потреби в добривах для сівозміни;
визначення насичення сівозміни добривами.
Для визначення потреби в добривах на всю площу сівозміни норми добрив на 1 га поживних речовин множать на середній розмір поля сівозміни та одержують кількість поживних речовин, яка необхідна для всієї площі посіву культури.
Розміщення органічних добрив у сівозмінах розпочинають із встановлення місця і норми їх внесення. Гній вносять під оранку в сівозмінах Лісостепу в 2-3 полях. Найбільш ефективні норми внесення гною залежать від культури, її попередника, родючості ґрунту і врожаю, що планується. Вони можуть коливатися від 30-50 т/га.
Гній і компости доцільно вносити в першу чергу під озиму пшеницю, цукрові буряки, картоплю, кукурудзу, огірки, цибулю. Оптимальна норма органічних добрив у Лісостепу для просапних культур – 40-60 т/га, зернових – 25-30. При розміщенні органічних добрив слід також ураховувати рекомендовану для даної зони насиченість з метою визначення рівня забезпечення господарства органічними добривами.
При розробці системи застосування добрив у сівозміні дуже важливим питанням є визначення оптимальних норм мінеральних добрив. Для їх встановлення використовуються декілька способів, найбільш поширеними серед яких є середні рекомендовані норми, що ґрунтуються на безпосередніх результатах польових дослідів, та розрахункові норми балансовими методами.
При розробці системи удобрення використовують середні рекомендовані норми наукових установ. При цьому рекомендують найбільш ефективні для умов господарства строки внесення (основне, передпосівне, припосівне, підживлення). Вносити мінеральні добрива доцільно в першу чергу під ведучі культури сівозміни.
В умовах нестійкого і недостатнього зволоження (70-80%, а по можливості і 80-90%), мінеральні добрива доцільно планувати на осіннє внесення під основний обробіток ґрунту і в невеликих дозах (10-15 кг поживної речовини) при сівбі в рядки і лунки. При нестачі добрив під деякі культури можна обмежитися їх післядією, що були внесені під основні культури, і припосівним удобренням.
Сумісне внесення в ґрунт органічних і мінеральних добрив - доцільне і вважається важливим елементом правильної системи їх застосування для різних сівозмін будь-якої спеціалізації. Це пояснюється тим, що поживні речовини мінеральних добрив за умови правильної техніки внесення в ґрунт проходять у "дно" дуже швидко і забезпечують рослину живленням із самого почату її життя, а поживні елементи, які містяться в органічних добривах, використовуються повільно і забезпечують рослину поживними речовинами у більш пізні строки. Крім того, при сумісному внесенні органічних і мінеральних добрив знижується негативна дія високих норм мінеральних добрив і підвищується коефіцієнт використання поживних речовин як з органічних, так і з мінеральних добрив.
4.3 В польовій сівозміні
Польова сівозміна з середнім розміром поля 101 га, складається з чергувань наступних культур:
1. озима пшениця;
2. цукровий буряк;
3. кукурудза на зерно;
4. кукурудза силос;
5. горох;
6. озима пшениця;
7. картопля;
8. ячмінь;
Всього під культури рекомендують внести сумарно основних елементів(всього NPK, кг/га):
1. озима пшениця - 270
2. цукровий буряк - 510
3. кукурудза на зерно - 240
4. кукурудза силос - 300
5. горох - 150
6. озима пшениця - 270
7. картопля - 120
8. ячмінь - 165
Сумарна потреба в азотних добривах (за діючою речовиною) для всіх культур в сівозміні становить 732 ц, а враховуючи, що середньозважене забезпечення фосфором ґрунту середнє, то потреба не змінюється. Потреба в фосфорних добривах (за діючою речовиною) становить 769 ц . Потреба в калійних добривах (за діючою речовиною) становить 759 ц.
5. План внесення добрив під врожай наступного року
При складанні річного плану внесення добрив необхідно враховувати:
запланований врожай;
ресурси мінеральних добрив та їх асортимент, що планується закупити для господарства в наступний рік;
можливість нагромадження міцевих добрив;
особливості кожного поля;
попередник і його удобрення;
досягнення науки і передового досвіду на рік складання плану.
Удобрення будемо коректувати з урахуванням закупок, вносячи добрива тільки під перспективні культури в сівозміні для господарства(озима пшениця, кукурудза на зерно).
Польова сівозміна
1. кукурудза на зерно - основне удобрення –аміачна селітра –77кг/га, суперфосфат простий–135; калійна сіль-90; припосівне удобрення –20 суперфосфат простий ;
2.кукурудза на силос - основне удобрення – 58 аміачної селітри, 120–суперфосфат простий, 125 –калійна сіль; припосівне – 7 аміачної селітри; 10 суперфосфат простий, 7 – калійна сіль, підживлення 60 – аміачної селітри
3. горох – основне 30 – аміачна селітра, суперфосфат подвійний – 45, калій магнезій – 72, припосівне – суперфосфат подвійний – 15.
4.озима пшениця основне супер фосфат подвійний – 75, калійна сіль - 90; припосівне – 15 нітроамофоски, підживлення – аміачна селітра 30/45
5. картопля припосівне – аміачна селітра – 44, суперфосфат простий – 98, калій магнезій – 128, припосівне – аміачна селітра 20, суперфосфат простий – 20, підживлення – аміачна вода – 30, подвійний суперфосфат – 35, калійна сіль -35.
6. ячмінь - основне – ам. селітра - 45, подвійний суперфосфат – 45, калійна сіль - 72, припосівне – 15 - подвійний суперфосфат;
7. озима пшениця - основне супер фосфат подвійний – 75, калійна сіль - 90; припосівне – 15 нітроамофоски, підживлення – аміачна селітра 30/45
8. цукровий буряк - припосівне - 116- аміачна селітра, суперфосфат простий 158, калійна сіль – 218, припосівне – суперфосфат простий – 20, підживлення – аміачна селітра – 30/35, суперфосфат простий – 35, калійна сіль – 35.
Загальна потреба в добривах
Розрахувавши потребу добрив у сівозміні, необхідно розрахувати загальну потребу добрив на дві разом.
Загальна потреба в добривах під врожай наступного року для обох сівозмін становить:
по діючій речовині: азоту – 732 ц, фосфору – 769 ц, калію – 759 ц.
Правильне застосування мікродобрив також певним чином впливає на врожай і його якість. Підживлення і припосівне внесення: пшениця озима Сu, цукрові буряки B , кукурудза Zn, бобові - Mo.
Мінеральні добрива вносились в такі строки внесення:
основне;
передпосівне;
припосівне;
підживлення.
7. Розрахунок норм добрив під майбутній врожай
Розрахунково-балансовий метод:найчастіше такий розрахунок проводять для культур у наступному році, що висівають у конкретному полі сівозміни.
Ураховуючи коефіцієнти засвоювання елементів живлення, розраховують загальну норму добрив для отримання запланованого врожаю, яку розподіляють за строками внесення і перераховують на відповідні форми добрив.
Розрахунок норм добрив для одержання запланованого приросту полягає в тому, що родючість ґрунту визначають середнім урожаєм цієї культури за останні роки на полях без добрив або при певному удобренні цієї культури.
Виходячи із бонітету ґрунту і окупності одного бала, визначають ту частину врожаю культури, яку можна отримати за рахунок родючості ґрунту. Потім визначають ту частину врожаю культури, яку необхідно отримати за рахунок добрив, і загальну кількість поживних речовин мінеральних добрив, необхідних для внесення в ґрунт.
Для розрахунку норм добрив на майбутній урожай було взято озиму пшеницю. За балансово-розрахунковим методом для одержання запланованого урожаю пшениці (6 т/га) , необхідно внести з мінеральними добривами 194 кг/га азоту, 85 кг/га фосфору,20 кг/га калію.
8. Еколого-агрохімічний паспорт поля
Еколого-агрохімічний паспорт поля – це документ, в якому зосереджена інформація про родючість грунтів та їх агроекологічний стан, оскільки внього включені показники не лише родючості, але й дані про забрудненість грунтів токсикантами антропогенного походження.
Агрохімічна оцінка грунту визначається в балах за показниками родючості грунту в орному шарі: азоту, що легкогідролізується, рухомого фосфору і обмінного калію, а також враховується поправка на клімат. Для зони Лісостепу цей показник становить 0,95.
Сівозміна, поля, площа – польова восьмипільна, площа 810га
Звичайні землі.
Назва грунту – Чорнозем опідзолений легкосуглинковий.
Показники грунту
Методи визначення
Середньозважені величини
Бал
1. Агрофізичні
ММЗПВ в 0-100 см, мм
термогравіометричний
190 мл
95
2. Фізико-хімічні та агрохімічні
Вміст гумусу, %
Легкогідролізованого азоту, мг/кг
Рухомого фосфору, мг/кг
Обмінний калій, мг/кг
Агрохімічна оцінка, в балах
Тюріна
Тюріна і Кононова
Чірікова
Чірікова
Еталон 500 т/га 4,5%
еталон 225 мг/кг
161
135
102
56
45,7
72
71,5
76
65
76
Забруднення
Корегуючий коефіцієнт на:
Клімат
0,94
89
4. Еколого-агрохімічна оцінка, балах
78
Висновки
Сьогодення землеробства і рослинництва ставить нас перед необхідністю чіткого контролю не лише якості кінцевої продукції, але й технологічних процесів, агротехнічних засобів і прийомів. У цьому аспекті застосування добрив та хімічних меліорантів має чи не першочергове значення, так як це високоефективний шлях підвищення продуктивності сільгоспкультур, проте лише за чіткого дотримання правил.
Академік М.М. Городній у своїх монографіях відмічає, що добрива розкривають весь потенціал своєї дії лише тоді, коли в основу їх застосування поставлене попереднє наукове обґрунтування. Працями багатьох агрохіміків і ґрунтознавців доведено, що раціональне застосування добрив сприяє підвищенню родючості ґрунтів, вирощуванню високих урожаїв високоякісної продукції. За допомогою внесення добрив можна свідомо змінювати напрям процесів обміну речовин, інтенсифікуючи синтез білків, вуглеводів, жирів, білкових сполук тощо.
Основою раціонального використання добрив і хімічних меліорантів залишається науково обґрунтована система їх застосування, незалежно від форми власності землекористування, від об’ємів виробництва. За розробки системи застосування добрив обов’язково враховувати біологічні особливості кожної культури, з поправкою на сорт чи гібрид, зокрема потребу рослин в елементах живлення, показники потенційної і ефективно родючості ґрунту, його фізико-хімічні властивості, сортимент і хімізм добрив, кліматичні умови у зональному розрізі. Дотримання науково розробленої системи застосування добрив на фоні високої культури землеробства забезпечить стабільну високу продуктивність сільськогосподарських культур, а ще – збереження для нащадків головного спадку – ґрунтів України.
Список використаної літератури
1.Загальне землеробство: Підручник /За ред.. Єщенка. – К.: Вища освіта, 2004. – 336с, іл..
2.Агрохімія /М.М. Городній - Київ.: 2008
3.Агрономическая химия /А.Г. Шестакова – Москва.
4.Агрохімія/ І.М. Карасюк, О.М. Геркіял, Г.М. Господаренко, Ю.В. Коларьков, П.Г. Копитко – Київ.: «вища школа» 1995.
5.Система застосування добрив /А.П.Лісовал, В.М. Макаренко, С.М. Кравченко –Київ «вищя школа» 2002.
6.Добрива та їх використання / І.У Марчук, В.М. Макаренко, В.Є. Розстальний, А.В. Савчук. – Київ 2002.
7.Методичні вказівки: Система застосування добрив, - К: НАУ, 2003 – 65 с.
06.11.2016 22:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора