Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний Університет біоресурсів і природокористування
Інститут:
О
Факультет:
УІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2012
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Рослинництво
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Кабінет Міністрів України
Національний університет біоресурсів і природокористування України
кафедра агрохімії та якості продукції рослинництва ім. О. І. Душечкіна
Курсова робота з системи застосування добрив
Студентки 4 курсу 5 групи
Факультету АГБ
Спеціальність: агрохімія і
грунтознавство
Нагорна Аліна Миколаївна
Перевірили: Марчук І. У.
Грищенко О.В.
Київ – 2012
Вступ……………………………………………………………………………….3
1. Характеристика умов господарства……………………………………………………………………..4
2. Аналіз застосування органічних і мінеральних добрив у попередні роки.........................................................................................................................5
3. Баланс головних елементів живлення і гумусу в землеробстві господарства за минулі роки………………...……………………………………………....6
3.1. Баланс основних елементів живлення……………………………………………………………………....6
3.2. Баланс гумусу………………………………………………………….....8
4. Система удобрення культур у сівозмінах…………………………………...10
5. План внесення добрив під майбутній урожай……………..………………..16
Розрахунки норм добрив для одержання запланованого врожаю……….………………………………………………………………….19
Еколого- агрохімічний паспорт поля……………………………………..23
Висновок………………………………………………………………………….25
Список використаної літератури ……………………………………………….26
Вступ
Одним із найважливіших завдань сьогодення є прискорення темпів розвитку землеробства, перетворення його на високорозвинений сектор економіки. У вирішенні цих завдань велике зна чення відіграє, зокрема, більш широке і кваліфіковане застосу вання засобів хімізації, насамперед мінеральних добрив і хімічних меліорантів.
Добрива — найефективніший засіб підвищення родючості грунтів, урожайності й поліпшення якості продукції рослин ництва. Вносячи добрива, можна керувати процесами живлен ня рослин, змінювати якість урожаю та впливати на родючість, фізичні, хімічні та біологічні властивості грунту.
У наш час основою раціонального використання добрив і хімічних меліорантів повинна бути система застосування добрив у сівозмінах кожного господарства всіх форм власності з урахуванням агрохімічних, фізико – хімічних властивостей ґрунтів, біологічних і сортових особливостей кожної культури, кліматичних умов у зональному розрізі та охорони навколишнього середовища.
Система удобрення в сівозміні – це багаторічний план внесення органічних і мінеральних добрив та хімічних меліорантів, розрахований на ротацію сівозміни, в якому передбачено норми, строки внесення, способи та своєчасність заробляння в ґрунт добрив залежно від урожаю, що планується, біологічних особливостей та чергування культур у сівозміні з урахуванням властивостей та поєднання органічних і мінеральних добрив, ґрунтово - кліматичних і економічних умов у господарстві, охорони навколишнього середовища. Науково розроблена система застосування добрив у сівозмінах за вирощування високопродуктивних сортів та гібридів на фоні високої культури землеробства забезпечить одержання високих і стабільних врожаїв сільськогосподарських культур.
Система удобрення в сівозміні є частингою системи застосування добрив – комплексу організаційно-господарських та агротехнічних заходів раціонального використання добрив і хімічних меліорантів в умовах певного господарства.
Завданням курсової і графічно - розрахункової роботи по системі застосування добрив є навчитися науково – обґрунтованому їх внесенню в умовах конкретного господарства.
Розділ 1. Характеристика умов господарства
Господарство ТОВ «Перемога» розташоване в Волинській області. Господарство характеризується зерно-просапною спеціалізацією з тваринництвом. Частка орних земель займає 1055 га, з них 700 га займає польова, 50 га овочева сівозміна, а решту земель складають сіножаті та сади.
Рельєф місцевості — переважно низинна рівнина (поліська частина).
Велику роль в геологічній будові району, як і усього Волинського полісся, відіграють відклади мезозойської геологічної системи. Тріасовий період представлений різноколірними глинами і пісками товщиною від 50 до 200 м. Над ними, на глибинах 100 — 500 метрів, залягають юрські відклади. Юрські відклади перекриваються крейдовими, які залягають суцільним шаром. Вони представлені крейдою з прошарками кремнеземів і пісками.
Основним ґрунтом господарства є дерново – підзолистий супіщаний, який займає всю площу орних земель і має такі фізико – хімічні та агрохімічні показники: вміст гумусу – 1,68%, рН -5,8, Нг -2,3 м-екв/100г ґрунту, Vнас. осн - 80 %,
Sосн - 20 м-екв/100г ґрунту, вміст легкогідролізованого азоту 46, рухомого фосфору – 90, обмінного калію – 77 мг/кг ґрунту.
Волинська область займає площу в 31,9 тис.км2, 5,3% території України. Відстань від Волині до м. Києва: залізницею – 460км, автошляхом – 380 км. Область розташована в поліській та лісостеповій зонах Придніпровської низовини. Лісами вкрито 20% території.
Клімат помірний атлантико - континентальний з нетривалою помірно-м'якою зимою і теплим тривалим літом (середньорічна температура в січні −7 °C, в липні +19 °C). Період з температурою понад 10 °C — 150—160 днів на рік. Найнижча середньомісячна температура повітря в січні (−16,1 °C) фіксувалася в 1987 році, найбільш висока (+0,7 °C) — в 2007-му. Найнижча середня температура липня (+16,4 °C) спостерігалася в 1935 і 1979 роках, найвища (+24,0 °C) — в 1936 році. Абсолютний мінімум температури −35,9 °C був зафіксований в січні 1987 року, максимум — +41,3 ° — в липні 2010 року.
ГТК по зоні в цілому більше 1,1, тобто кількість опадів більша, ніж випаровування вологи. В цілому умови клімату сприятливі для одержання високих і сталих урожаїв вологолюбних культур
Розділ 2. Аналіз застосування органічних і мінеральних добрив у попередні роки
В товаристві з обмеженою відповідальністю «Перемога» вносилися органічні та мінеральні добрива. Насиченість органічними добривами 15,2 т/га, що є достатньо для зони Полісся, для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу насиченість органічними добривами має бути 14-16 т/га. З мінеральними добривами всього було внесено: азоту – 622 ц, фосфору – 775 ц, калію –726 ц. Тобто на 1 га припадає 58,9 кг азоту, 73,5 кг фосфору, 68,8 кг калію.
Таблиця 1. Культури, які вирощуються в господарстві:
Культура
Норма внесення добрив
азотних, кг/га
фосфорних,кг/га
калійних, кг/га
органічні, т/га
Озима пшениця
90
90
80
20
Озиме жито
70
60
50
Ячмінь
45
60
60
Горох
30
60
60
Картопля
90
100
120
60
Льон
70
70
70
Коренеплоди
130
140
150
40
Кукурудза на силос
90
90
110
40
Овочі
80
90
80
50
Однорічні трави
30
45
45
Багаторічні трави
-
60
60
Найбільші норми добрив вносилися під озиму пшеницю, кукурудзу на силос та коренеплоди. Органічні добрива вносили під картоплю, коренеплоди, овочі та озиму пшеницю. Якщо порівняти норми фактично внесених добрив з рекомендованими для даної зони і типу ґрунту, то можна зробити висновок, що в даній сівозміні найбільш повно забезпечена елементами живлення озима пшениця, картопля та коренеплоди. Для решти культур сівозміни норми добрив низькі, найбільше це стосується овочі, які в деякій мірі становить економіку господарства.
Розділ 3. Баланс головних елементів живлення і гумусу в землеробстві господарства за минулі роки
3.1 Баланс основних елементів живлення
Вивчення коло обігу у землеробстві та визначення заходів впливу на хімічні процеси, що відбуваються в ґрунті й рослині, які можуть підвищувати врожай та поліпшувати якість продукції, є одним з основних завдань агрохімічної служби.
При нестачі мінеральних добрив поживні речовини гною та інших органічних добрив у кожному господарстві обов’язково повинні повертатись у ґрунт. Елементи живлення мінеральних добрив, які введено в коло обіг речовин у землеробстві, використовуються потім багаторазово. Для підтримання бездефіцитного коло обігу елементів живлення в господарстві велике значення має правильне поєднання внесення органічних і мінеральних добрив.
Ступінь інтенсифікації та культури землеробства характеризує баланс головних елементів живлення в землеробстві окремого господарства, району, зони, країни.
Баланс елементів живлення – це математичний вираз їх коло обігу в землеробстві й біосфері. Дослідження балансу елементів живлення – одне з основних завдань агрохімії. Це пов’язане з необхідністю систематичного підвищення родючості ґрунтів, збільшення врожаю сільськогосподарських культур і поліпшення його якості, розробки та здійснення заходів для охорони навколишнього середовища.
Баланс елементів живлення в землеробстві дає змогу вивчати їх винос з ґрунту з урожаєм та надходження в ґрунт з різних джерел і таким чином систематично контролювати й цілеспрямовано впливати на підвищення ефективної родючості ґрунтів внесення добрив, хімічних меліорантів та інших засобів. Баланс елементів живлення в землеробстві залежно від того, які завдання вирішують, поділяють на три види: зовнішньогосподарський, біологічний і господарський. Види балансу різняться між собою за своєю структурою та змістом.
У виробничих умовах визначають переважно вихідний господарський баланс. Баланс складають для всього господарства або для окремого його підрозділу відповідно до структури посівних площ. Якщо в господарстві є дані про врожайність і кількість внесених добрив окремо в сівозмінах, баланс складають для сівозмін. Цінність балансу як наукової основи активного втручання в коло обіг речовин зумовлюється повнотою і точністю обліку статей надходження і втрат поживних речовин та кількістю показників, які при цьому враховують. При складанні господарського балансу враховуються такі статті:
витрати поживних речовин із ґрунту – винос урожаєм, непродуктивні витрати азоту азотних добрив;
надходження – з органічними і мінеральними добривами, з насінням, а для азоту - з опадами, за рахунок фіксації атмосферного азоту мікроорганізмами (вільноживучими мікроорганізмами та бульбочковими бактеріями).
З урожаєм сільськогосподарських культур всього було винесено 1409 ц азоту, з добрив втрачено – 110 ц. Винос фосфору з урожаєм становить 396 ц, калію – 808 ц. Надійшло в ґрунт з органічними добривами: азоту – 701ц, фосфору – 350 ц, калію – 841 ц; з мінеральними добривами: азоту – 552 ц, фосфору – 572 ц, калію – 563 ц; з насінням: азоту –32 кг, фосфору – 14кг, калію – 2кг. Вміст азоту в ґрунті поповнюється також за рахунок фіксації азоту бульбочковими бактеріями 41кг та фіксації азоту вільноживучими мікроорганізмами 41 кг.
Показники балансу
Баланс елементів живлення в землеробстві господарства, сівозміні або у вирощуванні окремих культур характеризується такими показниками:
1) баланс ((), ц;
2) баланс ((), кг на 1 га;
3) інтенсивність балансу, %.
1. Різниця між витратами елемента живлення і його надходженням (ц), розрахованими для площі під культурою, для сівозміни або ріллі господарства, дає баланс (() у ц.
2. Баланс, (() кг на 1 га, для поля, культури, сівозміни, господарства в середньому одержують діленням балансу (() ц на відповідну площу.
3. В умовах інтенсифікації землеробства для характеристики балансу використовують також показник його інтенсивності (Іб). Виражається він у відсотковому відношенні надходженням елементів живлення в ґрунт (Н) до виносу їх урожаєм (В) і може бути до 100 (дефіцитний баланс), дорівнювати 100 (зрівноважений) і понад 100 (позитивний баланс).
При розробці системи застосування добрив необхідно враховувати показники балансу, аналізувати їх, пов'язуючи з факторами зовнішнього середовища, правильно робити висновки про проведення певних агротехнічних заходів, підвищення чи зменшення норм добрив тощо.
Таблиця 2. Показники балансу поживних речовин господарства
Показник
N
P2O5
K2O
Баланс, ц
438
540
597
Баланс, кг
55
68
75
Інтенсивність в балансу, %
145
236
174
Інтенсивність балансу показує, на скільки відсотків винос елемента живлення врожаєм компенсується надходженням його з добривами.
Прянишніков Д.М. прийшов до висновку, що для підвищення родючості ґрунту і врожайності культур необхідно досягти повернення азоту і калію на 80%, а фосфору - на 100-110% від виносу їх урожаєм і нестача його не допускається.
За даними І.М. Захарченка (1977), на дерново-підзолистих ґрунтах в інтенсивних сівозмінах рівень повернення поживних речовин із добривами має приблизно становити: для азоту не менше 110-120, фосфору – 170-200, калію – 100-115%, виходячи з даних цей баланс становить N131 P254 K109.
Аналізуючи таблицю далі бачимо, що статті надходження поживних елементів (N, P ,K) переважають над статтями втрат, звідси видно, що господарство науково – обґрунтовано віднеслося до вирощування с/г культур, а саме до їх удобрення.
Внесення добрив також базується на вмісті рухомих форм поживних елементів у ґрунті: N - 45 середня забезпеченість по Тюріну – Кононової, P – 136, K – 74 по Кірсанову це означає, що повернення К перевищує його винос із грунту.
3.2. Баланс гумусу
Вміст органічної речовини в ґрунті та її найціннішої складової частини – гумусу є важливим показником родючості, що характеризує його живильний режим, фізичні, фізико – хімічні та біологічні властивості.
Гумус відіграє важливу роль у ґрунтоутворенні завдяки участі в коло обігу, геохімічній міграції та акумуляції значної частини зольних елементів. Він забезпечує створення агрономічно цінної структури та сприятливі водно фізичні властивості ґрунту.
Вихідними даними при розрахунках балансу гумусу є науково обґрунтовані статті утворення та витрат органічного вуглецю.
Прибуткові статті балансу гумусу включають: надходження органічної речовини з кореневими та пожнивними рештками; з гноєм та іншими органічними добривами; з насінням та посадковим матеріалом; за рахунок зв'язування вуглекислого газу атмосфери синьо-зеленими водоростями.
Статті витрат гумусу: мінералізація органічної речовини ґрунту; винос гумусу поверхневими та вертикальними стоками; витрати при ерозії.
У процесі мінералізації гумусу утворюються мінеральні форми азоту, які використовуються рослинами та мікрофлорою. При внесенні високих норм добрив частка азоту гумусу зменшується, а при дуже малих нормах - урожай формується майже повністю за рахунок азоту гумусу.
Величина виносу азоту визначається за довідковими даними і використовується з даних таблиці балансу азоту в землеробстві господарства. Тому в основу розрахунку балансу гумусу на кафедрі агрохімії та якості продукції рослинництва ім. О.І. Душечкіна покладено баланс азоту в системі рослина-ґрунт-добриво. Метод розрахунку ґрунтується на науковій версії, що 50% азоту, який поглинається рослинами, виноситься при розкладі гумусу. А оскільки в гумусі його міститься близько 5% то на кожний кілограм азоту необхідно мінералізувати 20 кг гумусу.
Використання азоту гумусу залежатиме від гранулометричного складу ґрунту та особливостей вирощування культури.
Для бобових культур при розрахунках ураховують азот, який рослини засвоюють із ґрунту, залежності від його гранулометричного складу.
Слід враховувати, що найінтенсивніше гумус мінералізується під просапними культурами. Це пов'язане з тим, що догляд за ними супроводжується інтенсивним розпушенням ґрунту, який є визначальним фактором мінералізації гумусу.
У комплексі щодо стабілізації гумусу потрібно передбачити:
внесення органічних добрив;
посів багаторічних трав;
залишання високої стерні;
внесення пожнивних решток як добрива;
витримування оптимального співвідношення між культурами у сівозміні;
хімічну меліорацію тощо.
При розробці заходів стосовно збереження та підвищення родючості ґрунтів у господарствах необхідно використовувати розрахунковий метод визначення балансу гумусу.
Таблиця 3. Показники балансу гумусу господарства
Показники балансу
Гумус
баланс ((), т;
+415
баланс ((), кг на 1 га;
+520
Виходячи з даних, баланс гумусу в дані й системі сівозмін отримано позитивний, тому що вирощуються високопродуктивні культури і під них вносять високі норми органічних та мінеральних добрив тому вони мають позитивні врожайності.
Мінералізація гумусу в сівозміні більше одиниці Насиченість органічним добривами становить 15.2т/га, а отже вона забезпечує бездефіцитний баланс гумусу, тому що рекомендована насиченість становить 14-16 т/га.
Розділ 4. Система удобрення культур у сівозмінах
Розробка система застосування добрив є головним розділом курсової роботи.
Доведено, що коли добрива використовуються в сівозміні за науково – обґрунтованою системою за чіткого дотримання всіх вимог і високої агротехніки, створюються умови для підвищення родючості ґрунту і постійного зростання врожайності.
Система удобрення в сівозміні – це багаторічний план використання добрив (органічних, мінеральних та інших) та меліорантів, розрахований на ротацію сівозміни, у якому передбачаються дози, норми добрив, способи внесення залежно від запланованої врожайності, біологічних особливостей рослин і від чергування їх у сівозміні з урахуванням властивостей добрив, ґрунтово-кліматичних та інших умов.
Система удобрення в сівозміні є складовою системи використання добрив у господарстві – комплексу організаційно-господарських та агротехнічних заходів щодо раціонального їх застосування, з метою підвищення продуктивності культур та родючості ґрунту, за одночасного зменшення собівартості продукції. Система використання добрив у господарстві включає такі заходи: накопичення гною і правильне його зберігання; заготівля торфу і його застосування як добрива (виготовлення компостів); заготівля і зберігання пташиного посліду, золи та інших місцевих добрив, організація їх зберігання (будівництво складів), своєчасний вивіз органічних добрив на окремі поля відповідно до передбачених системою норм; механізація внесення, своєчасне і правильне загортання органічних і мінеральних добрив під окремі культури в сівозміні; заготівля насіння і посів рослин на зелене добриво; організація праці і транспортних засобів.
При розробці системи застосування добрив у сівозмінах необхідно враховувати такі основні принципи:
Народногосподарське значення культури.
У системі застосування добрив, розробленої відповідно до конкретних умов господарства, особлива увага повинна бути приділена культурам, які мають вагоме народногосподарське значення. Безперечна першочерговість належить насінникам та розсадникам. На таких полях чітко виконуються всі агротехнічні прийоми, у тому числі внесення добрив. Важливо забезпечити добривами ті культури, ареал розповсюдження яких обмежений ґрунтово-кліматичними умовами. Також враховується спеціалізація господарства і внесення добрив в першу чергу розраховується для провідних культур.
2. Біологічні особливості культури.
2.1. Потреба в елементах живлення в періоди росту і розвитку.
За розробки системи удобрення повинні бути враховані особливості живлення рослин. Рослина протягом вегетації потребує різної концентрації ґрунтового розчину, і в цьому аспекті важливо збалансувати кількість поживних речовин, не допускаючи дефіциту чи надлишку.
Так, у перший період росту і розвитку рослина засвоює дуже мало елементів, проте нестача хоча б одного з них негативно вплине на подальшу вегетацію і продуктивність. При цьому навіть посилене живлення в наступний період не усуває негативного впливу на початку розвитку. Особливо це стосується фосфору. Тому забезпечення потреби рослин у поживних речовинах у період, коли вони найбільш чутливі до їх нестачі і в період найбільшої в них потреби, є одним із важливих завдань використання добрив під окремі культури сівозміни. Необхідно пам'ятати, що на нормальний розвиток рослин негативно впиває як нестача, так і надлишок будь-якого елемента.
Також потрібно враховувати вміст елементів живлення в добриві, яке має негативне відношення на культуру, наприклад, вплив хлору на пасльонові та овочі.
2.2. Відношення до концентрації ґрунтового розчину.
При виборі норм, строків і способів внесення добрив необхідно враховувати чутливість рослин до концентрації ґрунтового розчину. Серед польових культур найменш чутливі жито, пшениця, ячмінь і овес, на відміну від гороху і льону.
Дуже чутливою до концентрації ґрунтового розчину в перший період розвитку є кукурудза. Огірки і морква мають більшу чутливість, ніж інші овочеві культури.
2.3. Відношення до реакції середовища і засвоювана здатність кореневої системи.
Сільськогосподарські рослини по-різному реагують на реакцію ґрунтового середовища. За цією властивістю їх поділяють на чотири групи:
1) перша група, яка вирізняється високою чутливістю до кислої реакції середовища, належать люцерна, еспарцет, конюшина, бавовник, цукрові, столові і кормові буряки, коноплі, капуста, цибуля, огірки та ін.
2) друга група – чутливі до підвищеної кислотності: пшениця озима і яра, кукурудза, ячмінь, соняшник, соя, квасоля, горох, кормові боби, салат та ін.
3) третя група - рослини малочутливі, але позитивно реагують на вапнування: овес, жито, гречка, тимофіївка, льон, картопля, ріпа, редька, морква та ін.
4)четверта група - рослини, які добре переносять кислу реакцію ґрунтового середовища і, як правило, не потребують вапнування: люпин, середела, чайний кущ.
Потрібно враховувати, що відношення рослин до реакції середовища змінюється з їх віком. Найбільш чутливими до кислої реакції рослини бувають у перший період свого життя. В цей час вони дуже чутливі до лужного середовища.
Рослини характеризуються неоднаковою засвоюваною здатністю кореневої системи використовувати поживні речовини з ґрунту і добрив. Наприклад, щодо поглинання фосфору з важкодоступних сполук, ячмінь характеризується дуже низькою здатністю; пшениця й овес – низькою; жито і кукурудза – відносно високою; картопля, цукрові буряки, червона конюшина і гірчиця – високою; люцерна, горох, люпин і гречка – дуже високою.
Таким чином, розробляючи систему застосування добрив, необхідно враховувати відношення рослин до реакції ґрунтового середовища, здатність кореневої системи засвоювати поживні речовини для того, щоб підібрати форми мінеральних добрив і правильно провести хімічну меліорацію.
2.4. Характер розвитку кореневої системи.
При виборі строку внесення добрив і глибини їх загортання необхідно враховувати характер розвитку кореневої системи, глибину її проникнення й утворення додаткових коренів. Це пов'язане з тим, що всі сільськогосподарські культури різко відрізняються як за характером розвитку кореневої системи, так і за глибиною її проникнення.
3. Ґрунтово-кліматичні умови.
3.1. Ґрунтові умови.
Вибір добрив, строків внесення і способів їх загортання необхідно проводити з урахуванням типу і різновидності ґрунту, його гранулометричного й хімічного складу, системи обробітку, реакції розчину, буферності, ефективної родючості. Так, на чорноземах в більшій кількості використовуються фосфорні добрива, на дерново-підзолистих ґрунтах підвищується роль азотних добрив, а часто і калійних.
За типом і різновидністю ґрунту коригують співвідношення елементів при внесенні мінеральних добрив, які можуть змінюватися залежно від біологічних особливостей культур.
Гранулометричний склад ґрунту має визначальне значення для переміщення хімічних сполук, поглинання і закріплення їх ґрунтом, що позначається на режимі живлення рослин. У ґрунтах важкого гранулометричного складу добрива поглинаються і закріплюються сильніше, отже рухаються з водою повільніше. Крім цього, від гранулометричного складу ґрунту залежить інтенсивність мінералізації органічної речовини, в тому числі органічних добрив, вміст поживних речовин, особливо калію, а також норма хімічних меліорантів. На ефективність добрив істотно впливає його структурність, так як від цієї характеристики залежать мікробіологічна активність, водний і повітряний режими, хімізм ґрунтового розчину, що необхідно враховувати при використанні добрив.
Деякі властивості ґрунту змінюються повільно (гранулометричний склад), а інші (вміст поживних речовин, поглинання основ, реакція ґрунтового розчину, глибина орного шару тощо) в результаті діяльності людини змінюються швидше, тому їх слід періодично перевіряти.
3.2. Кліматичні умови.
На ефективність добрив істотно впливають кліматичні умови. Опади, які впливають на водний режим ґрунту. За нестачі вологи ефективність добрив знижується. У районах недостатнього зволоження важливо передбачити глибину загортання добрив і не завжди доцільно проводити підживлення. В умовах достатнього зволоження або при зрошенні добрива необхідно вносити в підвищених нормах, вибирати відповідні форми їх, щоб запобігти вимиванню поживних речовин, зокрема нітратного азоту, в нижні шари ґрунту.
4. Агротехніка.
4.1. Залежність ефективності добрив від рівня агротехніки.
При розробці системи удобрення в конкретному господарстві необхідно мати на увазі, що дія добрив значною мірою залежить від рівня агротехніки. Порівняно невеликі їх норми за високого рівня можуть забезпечити високу ефективність, а високі за низького – часто не дають запланованого результату.
Високий рівень агротехніки є необхідною умовою більш ефективного використання добрив і, навпаки: нестача поживних речовин обмежує вплив факторів, що обумовлюються за високого рівня агротехніки.
4.2. Вплив попередника.
Розробляючи систему застосування добрив, необхідно враховувати вплив попередньої культури на ефективність добрив. Одна і та ж культура в межах однієї сівозміни на фоні одних ґрунтово-кліматичних умов має отримувати добрива різного складу і в різних кількостях залежно від свого місця у сівозміні. Наприклад, цукрові буряки, які розміщені в ланці з багаторічними травами, слабко реагують на азотні добрива і сильно - на фосфорні та калійні.
Кафедра агрохімії та якості продукції рослинництва ім. О.І. Душечкіна НУБіП України рекомендує розробляти систему застосування добрив у сівозмінах у такій послідовності:
хімічна меліорація ґрунтів;
внесення гною та інших місцевих добрив;
розміщення мінеральних добрив;
визначення загальної потреби в добривах для сівозміни;
визначення насичення сівозміни добривами.
Для визначення потреби в добривах на всю площу сівозміни норми добрив на 1 га поживних речовин множать на середній розмір поля сівозміни та одержують кількість поживних речовин, яка необхідна для всієї площі посіву культури.
Розміщення органічних добрив у сівозмінах розпочинають із встановлення місця і норми їх внесення. Гній вносять під оранку в сівозмінах Полісся в 2-3 полях. Найбільш ефективні норми внесення гною залежать від культури, її попередника, родючості ґрунту і врожаю, що планується. Вони можуть коливатися від 40-60 т/га.
Гній і компости доцільно вносити в першу чергу під озиму пшеницю, цукрові буряки, картоплю, кукурудзу, огірки, цибулю. Оптимальна норма органічних добрив у Поліссі для просапних культур – 40-60 т/га, зернових – 25-30. При розміщенні органічних добрив слід також ураховувати рекомендовану для даної зони насиченість з метою визначення рівня забезпечення господарства органічними добривами.
При розробці системи застосування добрив у сівозміні дуже важливим питанням є визначення оптимальних норм мінеральних добрив. Для їх встановлення використовуються декілька способів, найбільш поширеними серед яких є середні рекомендовані норми, що ґрунтуються на безпосередніх результатах польових дослідів, та розрахункові норми балансовими методами.
При розробці системи удобрення використовують середні рекомендовані норми наукових установ. При цьому рекомендують найбільш ефективні для умов господарства строки внесення (основне, передпосівне, припосівне, підживлення). Вносити мінеральні добрива доцільно в першу чергу під ведучі культури сівозміни.
В умовах нестійкого і недостатнього зволоження (70-80%, а по можливості і 80-90%), мінеральні добрива доцільно планувати на осіннє внесення під основний обробіток ґрунту і в невеликих дозах (10-15 кг поживної речовини) при сівбі в рядки і лунки. При нестачі добрив під деякі культури можна обмежитися їх післядією, що були внесені під основні культури, і припосівним удобренням.
Сумісне внесення в ґрунт органічних і мінеральних добрив - доцільне і вважається важливим елементом правильної системи їх застосування для різних сівозмін будь-якої спеціалізації. Це пояснюється тим, що поживні речовини мінеральних добрив за умови правильної техніки внесення в ґрунт проходять у "дно" дуже швидко і забезпечують рослину живленням із самого почату її життя, а поживні елементи, які містяться в органічних добривах, використовуються повільно і забезпечують рослину поживними речовинами у більш пізні строки. Крім того, при сумісному внесенні органічних і мінеральних добрив знижується негативна дія високих норм мінеральних добрив і підвищується коефіцієнт використання поживних речовин як з органічних, так і з мінеральних добрив.
У господарстві розроблено дві системи удобрення: для польової і овочевої сівозмін.
Польова сівозміна:
1. багаторічні трави;
2. пшениця озима;
3. коренеплоди;
4. люпин;
5. овес;
6. картопля;
7. горох
8. ячмінь +б/т.
Овочева сівозміна:
1. капуста пізня;
2. огірки;
3. промідори;
4. кормові коренеплоди;
5. картопля;
При розробці системи удобрення даних сівозмін використовували середні рекомендовані норми для Полісся і дерново – підзолистого ґрунту. За науково - обгрунтованою системою удобрення культур для польової сівозміни рекомендується внести 391 ц азоту, 494 ц фосфору, 539 ц калію. Співвідношення NPK 1:1,2:1,3. Насиченість елементами живлення становить: азотом – 55 кг/га, фосфором – 70 кг/га, калієм – 76 кг/га.
З органічних добрив заплановано внести 10,5тис. т органічних добрив,насиченість-15.Органічні добрива вносять під озиму пшеницю (30 т/га), коренеплоди (40 т/га), картопля (50т/га)
Всього під культури рекомендують внести сумарно основних елементів(всього NPK, кг/га): Б.т - 120; пшениця озима - 235; коренеплоди - 420; люпин - 120; овес - 150; картопля - 280;горох- 150; ячмінь +б/т - 140. Враховуючи, що забезпеченість даного ґрунту азотом іфосфором середня а калієм низька, то потребу калійних добривах збільшують на 25-30 %. Відповідно насиченість ґрунту дещо підвищиться N – 391, P - 494, K - 620.
Оскільки ґрунт дерново – підзолистий з рН 5,1, відповідно його вапнують з дозою 3,4 т/га. В системі удобрення овочевої сівозміни рекомендується внести 43 ц азоту, 43 ц фосфору, 48 ц калію. Співвідношення NPK в умовах даної сівозміни становить 1 : 1 : 1,1. Насиченість елементами живлення становить: азотом –86кг/га, фосфором – 86 кг/га, калієм –96 кг/га. Планується внести 800 т органічних добрив, насиченість – 16 кг/га.
В овочевій сівозміні органічні добрива вносять під огірки (30 т/га), картоплю(50т/га)
Під капусту пізню рекомендована сума NPK складає : 380 кг/га, під решту культур вносять повне мінеральне добриво в таких кількостях: під огірки – 165 кг/га, під помідори – 240 кг/га, під кормові коренеплоди – 280кг/га, під картоплю– 270 кг/га.
Як і в польовій системі рекомендовані норми добрив дещо корегуються з урахуванням забезпеченості ґрунту елементами живлення. Оскільки, забезпеченість даного ґрунту азотом і фосфором середня, калієм низька, то потребу в калійних добривах збільшують на 25-30 %.
Тоді насиченість NPK зміниться і відповідно буде становити, N –43 кг/га, Р2О5 – 43 кг/га ,К2О – 55 кг/га.
Аналогічно, як і в польовій сівозміні ґрунт вапнують в дозі 3,4 т/га.
Розділ 5. План внесення добрив під майбутній урожай
Для підвищення агротехнічної та економічної ефективності системи удобрення, розробленої на ротацію сівозміни, щорічно складається план внесення добрив під урожай майбутнього року. Складання річного плану удобрення культур обумовлено рядом причин:
родючість полів сівозміни навіть у межах однієї ґрунтової відміни може значно відрізнятися. Окремі поля можуть мати різний вміст рухомих форм поживних елементів, неоднакову кислотність ґрунту, гранулометричний склад тощо.
нагромадження органічних і закупівля мінеральних добрив у господарстві щороку змінюються, що є причиною порушення їх використання, передбаченого системою, розробленою на ротацію.
зміна структури посівних площ культур, погана перезимівля озимих, яка викликала пересів їх ярими, або несвоєчасність сівби в зв'язку з погодними умовами також вимагають уточнення в розподілі добрив.
Вихідними даними для плану внесення добрив є фактичне розміщення культур на полях сівозміни в наступному році.
План внесення добрив в поточному році складається після закінчення сівби ярих культур; на майбутній рік - для сівозмін господарства і на угіддя поза сівозмінами (сад, луки, пасовища).
При складанні річного плану внесення добрив необхідно враховувати:
запланований урожай;
ресурси мінеральних добрив та їх асортимент, що планується закупити для господарства на наступний рік;
можливості нагромадження місцевих добрив;
особливості кожного поля;
попередник і його удобрення;
досягнення науки і передового досвіду на рік складання плану.
На основі розробленої системи удобрення визначають поле, в якому буде проводитися під урожай майбутнього року вапнування або гіпсування ґрунту. За кислотністю і вмістом поглинутого натрію в ґрунті цього поля визначають норму вапна та гіпсу і відповідного матеріалу.
Середні рекомендовані дози мінеральних добрив для основного внесення під культури, передбачені системою добрив, коректуються з урахуванням вмісту в ґрунті поживних речовин. Для коректування доз мінеральних добрив використовують коефіцієнти, рекомендовані науковими установами.
За відсутності цих показників у господарстві можна використовувати поправочні коефіцієнти, які наведені в таблиці 4.
Таблиця 4. Поправочні коефіцієнти до середніх рекомендованих доз мінеральних добрив залежно від забезпеченості ґрунту рухливими сполуками фосфору і калію в ґрунті.
Рівень забезп. ґрунту елементами
Поправочний коефіцієнт
До доз азотних добрив за вмістом фосфору в ґрунті
До доз фосфорних і калійних добрив
Культури
зернові і просапні
овочеві
зернові
просапні
овочеві
Дуже низький
1,2
-
1,5
2,0
1,6
Низький
1,1
1,2
1,2
1,5
1,4
Середній
1
1,1
1,0
1,0
1,0
Підвищений
0,9
1,0
0,7
0,8
0,9
Високий
0,8
0,9
0,5
0,7
0,7
Дуже високий
0,7
0,8
0,3
0,5
0,6
2. На рік складання плану внесення добрив, потреба в яких, передбачена системою їх застосування, може не задовольнятися.
Господарство закупило мінеральних добрив, кількість яких за окремими видами може наближатися до потреби, а інших - бути значно менше потреби. Річний план внесення мінеральних добрив під культури врожаю майбутнього року передбачає найбільш раціональний розподіл закуплених мінеральних добрив. Рекомендовані дози основного удобрення, відкоректовані за вмістом поживних речовин у ґрунті конкретного поля, необхідно в першу чергу планувати під такі культури сівозміни: цукрові буряки, льон, картоплю, кукурудзу, які вирощують за інтенсивною технологією, сою, озиму пшеницю, під які не вносили гній, насінники. Під інші культури дози основного удобрення можна зменшити. Деякі культури після удобрення попередників будуть використовувати післядію добрив.
При обмеженій кількості фосфорних добрив слід рекомендувати локальне їх внесення до сівби і обов'язково при сівбі, як захід, що підвищує їх ефективність. У припосівне удобрення і в підживлення культур у річному плані доцільно рекомендувати дози поживних речовин, передбачені системою застосування
06.11.2016 22:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора