Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний Університет біоресурсів і природокористування
Інститут:
О
Факультет:
ЗІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2013
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Рослинництво
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Національний університет біоресурсів і природокористування України
Кафедра агрохімії та якості продукції
рослинництва ім. О. І. Душечкіна
Курсова робота
з системи застосування добрив
ВСТУП
Одним із найважливіших завдань сьогодення є прискорення темпів розвитку землеробства, перетворення його на високорозвинений сектор економіки. У вирішенні цих завдань велике значення відіграє, зокрема, більш широке і кваліфіковане застосування засобів хімізації, насамперед мінеральних добрив і хімічних меліорантів.
Добрива — найефективніший засіб підвищення родючості грунтів, урожайності й поліпшення якості продукції рослинництва. Щоб встановити потребу в добривах і забезпечити вищі родючість грунту, врожайність та якість урожаю, необхідно враховувати грунтово-кліматичні, організаційні та техніко-економічні умови господарства, знати, як і за яких умов відбуваєтся живлення рослин, яке фізіологічне значення мають макро- і мікроелементи, які властивості добрив, біологічні особливості окремих культур, особливості розподілу добрив у сівозміні, елементи програмування врожаю та ряд інших важливих питань.
Однією з основних умов раціонального використання добрив є впровадження сівозмін. Ефективність органічних і мінеральних добрив у сівозміні значно вища, ніж при безплановому чергуванні культур. У сівозміні створюються кращі умови для використання рослинами добрив.
Раціональне використання добрив сприяє не лише вирощуванню високих врожаїв, а й високій якості продукції. За допомогою внесення добрив можна свідомо змінювати напрям процесів обміну речовин і підвищувати нагромадження білків, крохмалю, сахарози, жирів та інших важливих речовин у сільськогосподарській продукції.
У наш час основою раціонального використання добрив і хімічних меліорантів повинна бути система застосування добрив у сівозмінах кожного господарства всіх форм власності. Система застосування добрив у сівозміні – це багаторічний план внесення добрив, розрахований на ротацію сівозміни, в якому передбачені норми і дози, форми добрив з урахуванням грунтово-кліматичних умов, біологічних особливостей культур і їх народно-господарського значення, планового урожаю і його якості без порушення екологічного стану довкілля.
За допомогою системи удобрення вирішують такі завдання:
-забезпечення максимально можливої продуктивності сівозміни;
-отримання високих і стійких урожаїв усіх культур;
-раціональне використання родючості грунту та її підвищення при агрономічно та економічно доцільному застосуванні добрив.
У зв’язку з постійним застосуванням мінеральних добрив в усіх грунтово-кліматичних зонах України господарства перейшли від удобрення окремих культур до систематичного застосування добрив практично під усі культури сівозміни. Досвід показує, що тільки тоді, коли добрива вносять на полях сівозміни за певною науково обґрунтованою системою за чіткого виконання всіх вимог правильної сівозміни та високого рівня агротехніки, створюються оптимальні умови для підвищення родючості грунту і безперервного підвищення врожайності.
Тому, і завданням курсової і розрахункової робіт по системі застосування добрив є навчитися науково-обгрунтованим їх внесенням в умовах конкретного господарства.
1.Характеристика господарства
Агрофірма “МРІЯ” знаходиться в Татарбунарському районі Одеської області. Господарство має зерно-м'ясо-молочну з розвиненим овочівництвом напрям спеціалізації.
У використанні агрофірма має 3000 га орних земель (1500 га під польову сівозміну, 25 га під овочеву, 200 га займають сіножаті та 100 – сади).
Найбільшу площу в господарстві займають чорноземи звичайні (247 га), які характеризуються дуже середнім вмістом азоту(6,8 мг/100 г ґрунту.), високим вмістом фосфору(13,3 мг/100 г гр.) та підвищеним вмістом калію
( 9,2 мг/100 г гр.)
Вміст гумусу в грунті – 3,4%, рН ґрунту – 7,1. Гідролітична кислотність цих ґрунтів становить 1,3 мекв/100 г гр., сума ввібраних основ 33мекв/100 г гр., насиченість основами становить 91%. Також в господарстві є чорноземи звичайні малогумусні неглибокі, карбонатні.
Табл. 1. Фізико - хімічні та агрохімічні показники основного грунту господарства:
Ґрунт
Гумус
рН
Нг
S
Ступінь насиченості основами, %
Рухомі форми грунту, мг/кг
мекв/100г грунту
N
P2O5
K2O
Чорнозем звичайний легко-суглинковий
3,4
7,1
1,3
33
91
68
133
92
2. Аналіз застосування органічних та мінеральних добрив у господарств
Перш ніж розробляти систему застосування добрив у сівозмінах і складати план внесення добрив під урожай майбутнього року , необхідно детально вивчити стан використання добрив у господарстві за останні роки. Необхідно ознайомитися з нагромадженням різних видів місцевих добрив, проаналізувати, скільки мінеральних добрив і в яких формах господарство закупило в попередні роки і під урожай майбутнього року.
Таким чином, в господарстві «Мрія» вносилась достатня кількість органічних добрив. Органіка вносилась під такі культури: озима пшениця – 30 т/га, кукурудза на зерно – 35 т/га, кукурудза на силос – 30 т/га, соняшник – 25т/га, під сади було внесено 25 т/га.
В середньому на 1 га ріллі органічних добрив становило 15,6 т.
Азотні добрива були внесені під такі культури: озима пшениця – 90 кг/га, овес – 25 кг/га, кукурудза на зерно – 85 кг/га, горох 30 кг/га, кукурудза на силос – 110 кг/га, соняшник – 87 кг/га, соя – 45 кг/га.
В середньому на 1 га ріллі азоту становило 50,5 кг.
Фосфорні добрива були внесені під озиму пшеницю – 80 кг/га, овес – 35 кг/га, кукурудзу на зерно – 85кг/га, горох – 60 кг/га, кукурудзу на силос – 95 кг/га соняшник – 87 кг/га, сою – 50 кг/га, а також під багаторічні трави – 60 кг/га.
В середньому на 1 га ріллі було внесено 42,8 кг фосфору.
Калійні добрива вносились під озиму пшеницю – 80 кг/га, овес – 35 кг/га, кукурудзу на зерно –90/га, горох – 62 кг/га, кукурудзу на силос – 95 кг/га соняшник – 80 кг/га, сою – 50 кг/га, а також під багаторічні трави – 60 кг/га.
В середньому на 1 га ріллі було внесено 48,7 кг калію.
Таблиця 1. Культури, які вирощуються в господарстві:
Культура
Норма внесення добрив
азотних, кг/га
фосфорних,кг/га
калійних, кг/га
органічні, т/га
Озима пшениця
90
80
80
30
Овес
25
35
35
Кукурудза на зерно
85
85
90
35
Горох
30
60
62
Кукурудза на силос
110
95
95
30
Соняшник
87
87
80
25
Соя
45
50
50
Багаторічні трави
-
60
60
Як видно з таблиці, найбільші норми добрив вносилися під озиму пшеницю, кукурудзу на зерно, кукурудзу на силос та соняшник. Якщо порівняти норми фактично внесених добрив з рекомендованими для даної зони і типу ґрунту, то можна зробити висновок, що в даній сівозміні найбільш повно забезпечена елементами живлення озима пшениця, горох, кукурудза на силос, соняшник. Для решти культур сівозміни норми дещо занижені або низькі.
Всього в господарстві було внесено 46680 т органічних добрив. Оскільки для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу насиченість органічними добривами для зони Степу має бути
8-10 т/га, а у даному господарстві вона становить 15,6 т/га, можна зробити висновок, що це досить достатньо для цієї зони.
Крім органічних, всього було внесено: 1511,1ц – азотних, 1447,2 – фосфорних, 1542,2 ц – калійних добрив. В середньому на 1 га ріллі – 147,4 кг NPК, що теж є досить високим показником.
3.Баланс поживних елементів і гумусу у господарстві
Баланс елементів живлення в землеробстві залежно від того, які завдання вирішують, поділяють на три види: зовнішньогосподарський, біологічний, господарський.
Зовнішньогосподарський баланс – це відчуження елементів живлення з продукцією рослинництва і тваринництва та надходження їх з мінеральними добривами, насінням, кормами. Цей вид балансу розраховується для окремих грунтово-кліматичних зон або для країни в цілому і використовують під час вивчення колообігу речовин з урахуванням спеціалізації господарства.
Біологічний баланс ураховує масу елементів живлення в біологічному врожаї, вміст і динаміку їх у грунті. Цей вид балансу є найповноціннішим під час обліку маси поживних речовин, які залучені до колообігу.
3.1. Баланс поживних елементів
Баланс елементів живлення у землеробстві господарства дає змогу визначити , наскільки внесення елементів живлення з добривами забезпечує винос їх з урожаєм сільськогосподарських культур і наскільки існуюча система застосування добрив відповідає завданням підвищення родючості ґрунту та збільшення врожаїв сільськогосподарських культур.
Баланс елементів живлення характеризується такими показниками:
1)баланс, ц;
2)баланс, кг на 1 га;
3)інтенсивність балансу, %
1.Баланс в ц – це різниця між втратами елемента живлення (ц) з площі під культурою сівозміни або ріллі господарства і надходження цього ж елемента (ц) на відповідну площу;
2.баланс, кг на 1 га одержують діленням балансу в центнерах на відповідну площу;
3.інтенсмвність балансу виражається у відсотковому відношенні надходження елементів живлення в ґрунт до виносу їх урожаєм і може бути менше 100 (дефіцитний баланс), дорівнювати 100 ( зрівноважений) і більше 100 (позитивний баланс).
Баланс азоту в господарстві
Загальний баланс азоту по господарсву є позитивний–301,9 ц (27,7 кг/га), інтенсивність дорівнює 120,6%.
До статтей надходження азоту в грунт входять наступні(всьго кг):
- з органічними добривами (854 кг/га);
- з мінеральними добривами(575,4 кг/га);
- з насінням (38,9 кг/га);
- з опадами (43,6кг/га)
- за рахунок фіксації азоту бульбочковими бактеріями (179,8 кг/га);
- за рахунок фіксації азоту вільноживучих бактерій (80,2 кг/га).
До статтей втрат входять наступні:
- винос врожаєм (1383,2кг/га);
- втрати з добрив(86,3 кг/га)
Баланс фосфору
Загальний баланс фосфору по господарству є позитивний – 561,9 ц
(51,6 кг/га), інтенсивність дорівнює 223,9%.
До статтей надходження фосфору входять наступні:
- з органічними добривами (427 кг/га);
- з мінеральними добривами (571,3 кг/га);
- з насінням (14 кг/га).
До статтей втрат входять наступні:
- винос з врожаєм (453,4 кг/га).
Баланс калію
Загальний баланс калію по господарству позитивний – 452,7ц (41,5кг/га), інтенсивність дорівнює 138,8 %.
До статтей надходження калію входять наступні:
- з органічними добривами (1024,7 кг/га);
- з мінеральними добривами ( 573,5 кг/га);
- з насінням (20,8 кг/га).
До статтей втрат входять наступні:
- винос з врожаєм (1166,3 кг/га).
Проаналізувавши дану систему застосування добрив у агрохолдингу “Мрія” , можна зробити висновок, що вона могла дати досить високі врожаї сільськогосподарських культур. Адже за Захарченком для підвищення врожаїв і родючості грунту відшкодування має становити: для азоту – 80%, для фосфору – 130-150%, для калію – 100-115%. Показники ж даного господарства вищі за рекомендовані, оскільки, як бачимо, статті надходження поживних елементів (N, P ,K) переважають над статтями втрат. Таким чином, господарство науково-обґрунтовано віднеслося до вирощування с/г культур, а саме до їх удобрення.
Лімітуючим фактором подальшого підвищення врожайності може стати реакція грунтового розчину , вологозабезпеченість , рівень агротехніки, сортові особливості культур.
3.2. Баланс гумусу
Вміст органічної речовини в грунті та її найціннішої складової частини – гумусу є важливим показником родючості, що характеризує його живильний режим, фізичні, фізико-хімічні та біологічні властивості.
Вихідними даними при розрахунках балансу гумусу є науково-обгрунтовані статті утворення та витрат органічного вуглецю.
Прибуткові статті балансу гумусу включають в себе надходження з кореневими та поживними рештками, з гноєм та іншими органічними добривами; з насінням та посадковим матеріалом; за рахунок зв’язування вуглекислого газу атмосфери синьозеленими водороростями.
Статті витрат гумусу: мінералізація органічної речовини ґрунту; винос грунту поверхневими та вертикальними стоками; втрати при ерозії.
Баланс гумусу для полів даного господарства польової сівозміни має від’ємний характер -339,9 т/га (-311,9 кг/га), оскільки гумусу утворилося менше, ніж мінералізувалося. Основними причинами цього стали:
високий рівень мінералізації, що становив 2006,8 т на всю площу полів,
наявністю в сівозміні культур, що є досить виснажуючими для грунту: кукурудза на зерно,кормовий буряк, озима пшениця. Позитивний баланс мали лише такі культури, як сорго, горох і соняшник.
Тому, для зменшення втрат гумусу та стабілізації його в грунті потрібно розробити комплекс заходів:
внесення оптимальні норми органічних та мінеральних добрив,
включеняя в сівозміни багаторічних трав,
дотримання оптимального співвідношення між зернобобовими та просапними культурами в сівозміні,
раціональний обробіток грунту,
використання різного роду меліорантів.
4.Система застосування добрив
Система удобрення в сівозміні – це багаторічний план, розрахований на ротацію, використання органічних, мінеральних та інших добрив, в якому передбачаються норми внесення добрив, і способи заробляння залежно від запланованого урожаю, біологічних особливостей рослин і від чергування їх у сівозміні з урахуванням властивостей добрив, ґрунтово-кліматичних та інших умов.
Система удобрення в сівозміні є складовою частиною системи використання добрив в господарстві – комплексу організаційно-господарських та агротехнічних заходів щодо раціонального використання добрив в умовах конкретного господарства, з метою підвищення врожайності і якості продукції, а також підвищення родючості гранту за одночасного зменшення собівартості продукції. Вона включає такі заходи, як:
накопичення гною і правильне його зберігання;
заготівля торфу і його використання його на добрива (виготовлення компостів);
заготівля і зберігання пташиного посліду, золи та інших місцевих добрив і організація їх зберігання (будівництво складів);
своєчасний вивіз органічних добрив на окремі поля відповідно до передбачуваних норм;
механізація внесення, своєчасне і правильне заробляння органічних і мінеральних добрив під окремі культури в сівозміні;
заготівля насіння і посів рослин на зелене добриво;
організація праці і транспортних засобів щодо здійснення системи використання добрив.
Розробляючи систему застосування добрив у сівозмінах необхідно враховувати такі основні принципи:
народногосподарське та економічне значення культури;
біологічні особливості культури;
грунтово-кліматичні умови;
агротехнологія.
4.1 В польовій сівозміні
Польова сівозміна №1, з середнім розміром поля 150 га, має таке чергування культур:
1.озима пшениця;
2.сорго;
3.озимий ячмінь;
4.горох;
5.озима пшениця;
6.кукурудза на зерно;
7.овес;
8.кормовий буряк;
9.соняшник;
10.соя.
За науково-обгрунтованою системою удобрення культур для польової сівозміни реномендується внести 1090 ц азоту, 1185 ц фосфору, 1020 ц калію. Співвідношення NPK 1:1,1:1. Насиченість елементами живлення становить: азотом – 73 кг/га, фосфором – 79 кг/га, калієм – 68 кг/га. З органічних добрив заплановано внести 15000 т органічних добрив,насиченість-10.Органічні добрива вносять під озиму пшеницю (30 т/га), під озиму пшеницю (30 т/га), кормовий буряк (40 т/га).
Всього під культури рекомендують внести сумарно основних елементів(всього NPK, кг/га): пшениця озима - 230; сорго – 160,
озимий ячмінь – 160, горох- 120, пшениця озима – 230, кукурудза на зерно – 300,овес - 160; буряки кормові – 440, соняшник – 190, соя –170. Враховуючи, що забезпеченість даного ґрунту фосфором і калієм висока і підвищена відповідно, то потребу фосфорних і калійних добрив зменшують на 25-30 %.
Тоді, з урахуванням середньозваженого забезпечення культур поживними речовинами грунту всього належить внести 1090 ц азоту, 889 ц фосфору, 765 ц калію.
4.2 В овочевій сівозміні
Господарство має також овочеву спеціалізацію, тому овочева сівозміна з середнім розміром поля 6,25га має наступне чергування культур:
1. капуста цвітна;
2. огірки;
3. помідори;
4. морква;
В системі удобрення овочевої сівозміни рекомендується внести 20 ц азоту, 21 ц фосфору, 17 ц калію. Співвідношення NPK в умовах даної сівозміни становить 1 : 1 : 0,8. Насиченість елементами живлення становить: азотом –81кг/га, фосфором – 82 кг/га, калієм –68 кг/га. Планується внести 437,5 т органічних добрив, насиченість – 17,5кг/га.
В овочевій сівозміні органічні добрива вносять під капусту цвітну (30 т/га) та огірки (40 т/га).
Під капусту цвітну рекомендована сума NPK складає : 240 кг/га, огірки – 250кг/га, помідори – 165 кг/га, морква – 270 кг/га.
Як і в польовій системі рекомендовані норми добрив дещо корегуються з урахуванням забезпеченості ґрунту елементами живлення. Оскільки, забезпеченість даного ґрунту азотом середня, фосфором і калієм висока і підвищена відповідно, то потребу у фосфорних і калійних добривах зменшують на 25-30 %. Тоді, з урахуванням середньозваженого забезпечення культур поживними речовинами грунту всього належить внести 20 ц азоту, 16ц фосфору, 13ц калію.
5. План внесення добрив під врожай наступного року
Для підвищення агротехнічної та економічної ефективності системи удобрення, розробленої на ротацію сівозміни, щорічно складається план внесення добрив під урожай майбутнього року. Складання річного плану удобрення культур обумовлено рядом причин:
1.родючість полів сівозміни навіть у межах однієї ґрунтової відміни може значно відрізнятися. Окремі поля можуть мати різний вміст рухомих форм поживних елементів, неоднакову кислотність ґрунту, гранулометричний склад тощо;
2.нагромадження органічних і закупівля мінеральних добрив у господарстві щороку змінюються, що є причиною порушення їх використання, передбаченого системою, розробленою на ротацію;
3.зміна структури посівних площ культур, погана перезимівля озимих, яка викликала пересів їх ярими, або несвоєчасність сівби в зв'язку з погодними умовами також вимагають уточнення в розподілі добрив;
Вихідними даними для плану внесення добрив є фактичне розміщення культур на полях сівозміни в наступному році.
План внесення добрив в поточному році складається після закінчення сівби ярих культур; на майбутній рік - для сівозмін господарства і на угіддя поза сівозмінами (сад, луки, пасовища).
При складанні річного плану внесення добрив необхідно враховувати:
1)запланований урожай;
2)ресурси мінеральних добрив та їх асортимент, що планується закупити для господарства на наступний рік;
3)можливості нагромадження місцевих добрив;
4)особливості кожного поля;
5)попередник і його удобрення;
6)досягнення науки і передового досвіду на рік складання плану.
На основі розробленої системи удобрення визначають поле, в якому буде проводитися під урожай майбутнього року вапнування або гіпсування ґрунту. За кислотністю і вмістом поглинутого натрію в ґрунті цього поля визначають норму вапна та гіпсу і відповідного матеріалу.
1.Середні рекомендовані дози мінеральних добрив для основного внесення під культури, передбачені системою добрив, коректуються з урахуванням вмісту в ґрунті поживних речовин. Для коректування доз мінеральних добрив використовують коефіцієнти, рекомендовані науковими установами.
За відсутності цих показників у господарстві можна використовувати поправочні коефіцієнти, які наведені в таблиці.
Таблиця. Поправочні коефіцієнти до середніх рекомендованих доз мінеральних добрив залежно від забезпеченості ґрунту рухливими сполуками фосфору і калію в ґрунті.
Рівень забезп. ґрунту елементами
Поправочний коефіцієнт
До доз азотних добрив за вмістом фосфору в ґрунті
До доз фосфорних і калійних добрив
Культури
зернові і просапні
овочеві
зернові
просапні
овочеві
Дуже низький
1,2
-
1,5
2,0
1,6
Низький
1,1
1,2
1,2
1,5
1,4
Середній
1
1,1
1,0
1,0
1,0
Підвищений
0,9
1,0
0,7
0,8
0,9
Високий
0,8
0,9
0,5
0,7
0,7
Дуже високий
0,7
0,8
0,3
0,5
0,6
2. На рік складання плану внесення добрив, потреба в яких, передбачена системою їх застосування, може не задовольнятися.
Господарство закупило мінеральних добрив, кількість яких за окремими видами може наближатися до потреби, а інших - бути значно менше потреби. Річний план внесення мінеральних добрив під культури врожаю майбутнього року передбачає найбільш раціональний розподіл закуплених мінеральних добрив. Рекомендовані дози основного удобрення, відкоректовані за вмістом поживних речовин у ґрунті конкретного поля, необхідно в першу чергу планувати під такі культури сівозміни: цукрові буряки, льон, картоплю, кукурудзу, які вирощують за інтенсивною технологією, сою, озиму пшеницю, під які не вносили гній, насінники. Під інші культури дози основного удобрення можна зменшити. Деякі культури після удобрення попередників будуть використовувати післядію добрив.
При обмеженій кількості фосфорних добрив слід рекомендувати локальне їх внесення до сівби і обов'язково при сівбі, як захід, що підвищує їх ефективність. У припосівне удобрення і в підживлення культур у річному плані доцільно рекомендувати дози поживних речовин, передбачені системою застосування добрив.
3. У річному плані з урахуванням реакції ґрунтового розчину і гранулометричного складу ґрунту, вологозабезпеченості та біологічних особливостей культур указуються кращі форми мінеральних добрив із тих, що закупило господарство під урожай майбутнього року.
План показує потребу в добривах на один рік, закупівельна можливість від потреби становить по азотним добривам 70% , фосфорним- 60% і
калійним – 60%.
Польова сівозміна
Отже, врахувавши фінансові можливості агрохолдингу маємо такі норми добрив (по діючій речовині) для культур польової сівозміни вцілому: азоту – 483 ц, фосфору- 474 ц і калію – 408 ц. Органічні ж добрива внесемо на трьох полях сівозміни: під озиму пшеницю- 30 т, кукурудзу на зерно – 30т, під кормовий буряк – 40 т/га.
Удобрення будемо корегувати з урахуванням закупок, вносячи добрива найголовніше під перспективні культури в сівозміні для господарства.
6. Розрахунок норм добрив під майбутній врожай
Розрахунок норм добрив для одержання запланованого врожаю є складовою частиною програмування врожаїв сільськогосподарських культур.
Програмування врожаю – це розробка комплексу взаємозв'язаних заходів, своєчасне та якісне виконання яких забезпечує одержання заздалегідь розрахованих показників з урахуванням різних факторів.
При цьому враховується весь комплекс факторів, що впливають на величину та якість урожаю (тепловий, світловий, повітряний режими, вологозабезпеченість за періодами росту та розвитку, потенціальна родючість ґрунту, оптимальні норми добрив, біологічні особливості росту та розвитку рослин, господарська діяльність людини).
Із земних факторів найбільший вплив на врожай сільськогосподарських культур (при рівні всіх інших факторів) мають родючість ґрунту і добрива, які є достатньо керованими діяльністю людини.
У конкретних умовах, при рівності переважаючої кількості факторів програмування врожаю зводиться до таких етапів:
1.Визначення врожаю культури, що планується.
2.Визначення врожаю за рахунок родючості ґрунту.
3.Розрахунок норм добрив для отримання запланованого врожаю або для отримання необхідного приросту врожаю з урахуванням вмісту поживних речовин у ґрунті.
Найчастіше такий розрахунок проводять для культур у наступному році, що висівають у конкретному полі сівозміни.
В цьому разі використовують такі методи:
1)балансово-розрахунковий щодо виносу поживних речовин запланованим урожаєм;
2)винос поживних речовин приростом урожаю;
3)урахування бонітету ґрунту та окупності одиниці добрив урожаєм культури.
Вихідними даними для розрахунку норм добрив балансово-розрахунковим методом є: 1) винос поживних речовин запланованим урожаєм; 2) забезпеченість ґрунтів рухомими елементами живлення (агрохімічні картограми); 3) коефіцієнти використання елементів живлення з добрив.
Для розрахунків визначають запланований урожай на майбутній рік і в якому полі сівозміни буде висіватися дана культура. Запланований урожай має бути науково обґрунтований і реальний для даних кліматичних і ґрунтових умов. Винос поживних речовин запланованим урожаєм визначається так, як і при складанні господарського балансу. Найбільш цінними показниками щодо виносу для визначення норм балансовим методом є ті, які отримані в умовах господарств на основі хімічного аналізу основної й побічної продукції. При відсутності місцевих даних користуються даними довідників і рекомендацій зональних наукових установ.
Винос поживних речовин з ґрунту того поля, де буде вирощуватися культура, для якої розраховується норма добрив, визначається за агрохімічними картограмами.
Із загального запасу доступних поживних речовин рослини засвоюють певну частину. Звичайно, різні рослини з одного й того ж ґрунту використовують поживні речовини в різній кількості, тобто вони мають різні коефіцієнти їх використання. Навіть одна і та ж культура використовує різні кількості поживних елементів із того ж самого ґрунту залежно від гранулометричного складу, забезпеченості елементами живлення, ступеня кислотності і насичення основами, вмісту гумусу та інших показників.
Коефіцієнти використання поживних елементів ґрунту різними культурами залежать від погодних умов. Доведено, що в окремі роки для різних культур коефіцієнти використання фосфатів ґрунту відрізняються в 10-15 разів, а калію – в 10 разів. Отже, при використанні в розрахунках потрібно брати ті коефіцієнти, які отримані в конкретних типових умовах.
При відсутності в господарствах агрохімічних картограм щодо вмісту в ґрунтах рухомих груп форм азоту про забезпеченість цим елементом можна судити з вмісту в ґрунті гумусу чи фосфору. При вмісті гумусу 1,5-2,9% забезпеченість рослин азотом слабка; при 3,0-4,0% - середня; при 4,0-5,0% - висока. Якщо дані про кількість гумусу в ґрунті на полях відсутні, то забезпеченість азотом визначають приблизно, за вмістом фосфору, враховуючи, що між цими елементами існує певна кореляція. Потім, за даними групування ґрунтів, знаходять і відмічають запас доступного азоту в ґрунті.
Ураховуючи коефіцієнти засвоєння поживних речовин із ґрунту, встановлюють, скільки їх може бути використано рослинами, а потім підраховують кількість того чи іншого елемента, який необхідно внести з добривами.
Залежно від запасу поживних речовин у ґрунті, культури і величини запланованого врожаю, необхідну кількість їх планують внести окремо з органічними та мінеральними або сумісно з органічними і мінеральними добривами.
Якщо винос елементів живлення врожаєм у значній кількості поповнюється за рахунок запасів у ґрунті, то довнести їх можна тільки з мінеральними добривами під зернові культури і льон або ж з органічними – під картоплю.
На ґрунтах з невисоким запасом елементів живлення і при високому врожаї культури плануються органічні добрива в нормі, оптимальній для даної зони, і необхідну кількість мінеральних та органічних добрив перераховують на елементи живлення.
Поживні речовини із добрив у перший рік рослини використовують не повністю, що необхідно враховувати при розрахунку норм. Використання поживних речовин із органічних і мінеральних добрив значною мірою залежить від ґрунтово-кліматичних умов, норми, часу і способу внесення добрив, біологічних особливостей культури тощо.
Внесення добрив впливає на мобілізацію запасів рухомих форм елементів живлення з ґрунту. Особливо це характерно для азотних добрив. Тому коефіцієнт його використання, який визначається за виносом азоту рослинами у варіанті з повним мінеральним удобренням і фосфорно-калієвими добривами (тобто "методом різниці") вищий (50-70%), ніж у дійсності (40-60%), визначений за допомогою N15 у добриві.
Для балансових розрахунків доцільно застосувати коефіцієнти використання азоту добрив, які отримані "методом різниці". У виробничих умов ах найбільш правильним буде застосовувати коефіцієнти, встановлені для даної зони. Такі дані наведено в табл. 3.
Таблиця. Коефіцієнти використання поживних речовин сільськогосподарськими культурами із гною і мінеральних добрив, %
Добрива
N
Р2О5
К2О
Гній у 1-й рік внесення
30
40
60
Гній у 2-й рік внесення
15
20
10
З мінеральних добрив під зерновими, кукурудзою на силос, вико-вівсом
50-60
20-25
60-70
З мінеральних добрив під картоплею, буряками, багаторічними травами на сіно
60-70
25
70
Ураховуючи коефіцієнти засвоювання елементів живлення, розраховують загальну норму добрив для отримання запланованого врожаю, яку розподіляють за строками внесення і перераховують на відповідні форми добрив.
Розрахунок норм добрив для одержання запланованого приросту полягає в тому, що родючість ґрунту визначають середнім урожаєм цієї культури за останні роки на полях без добрив або при певному удобренні цієї культури.
Якщо в попередні роки врожай отриманий при внесенні певної кількості добрив, то цим методом розраховують, наскільки більше потрібно внести добрив під культуру, щоб одержати запланований приріст урожаю порівняно із середнім за попередні роки. За цим методом визначають винос поживних речовин запланованим приростом і розраховують, скільки їх необхідно внести з добривами, щоб забезпечити цей винос.
При встановленні норми добрив цим методом враховуються лише коефіцієнти засвоєння поживних речовин із добрив. Враховуючи те, що середній урожай одержаний на полях з різним рівнем родючості, отримують середню розраховану норму. У зв'язку з цим її коректують залежно від забезпечення ґрунту поля елементами живлення за агрохімічними картограмами. При цьому використовуються ті ж поправки, що і при розробці плану внесення добрив під урожай майбутнього року. Загальна розрахункова норма добрив для отримання запланованого врожаю буде сумарною з кількістю добрив, внесених під урожай за попередні роки, і розрахованої норми для отримання запланованого врожаю.
У господарствах, де проведена якісна оцінка землі, розрахунок норм добрив для одержання запланованого врожаю проводять з урахуванням бонітету ґрунту поля, де буде вирощуватися культура в наступному році, і окупності добрив урожаєм цієї культури.
Виходячи із бонітету ґрунту і окупності одного бала, визначають ту частину врожаю культури, яку можна отримати за рахунок родючості ґрунту. Потім визначають ту частину врожаю культури, яку необхідно отримати за рахунок добрив, і загальну кількість поживних речовин мінеральних добрив, необхідних для внесення в ґрунт.
Для визначення необхідної кількості поживних речовин за видами використовують рекомендоване співвідношення їх у складі повного мінерального удобрення під дану культуру або співвідношення їх у відповідності із закупівлею мінеральних добрив під цю ж культуру. При цього величини співвідношення підсумовуються і на отриманий результат ділиться отримана раніше сумарна кількість поживних речовин. Перемножуючи отриману величину на відповідне значення співвідношення, одержують необхідну кількість N, Р2О5, К2О кг/га.
Розрахунково-балансовий метод
Для розрахунку норм добрив на майбутній урожай було взято кукурудзу на зерно. За балансово-розрахунковим методом для одержання запланованого урожаю кукурудзи (7,3 т/га) , необхідно внести з мінеральними добривами 331,9 кг/га азоту; 281,1 кг/га фосфору; 210,5 кг/га калію.
За виносом елементів живлення запланованим приростом урожаю
Для розрахунку необхідної кількості добрив під запланований приріст урожаю кукурудзи на зерно 1,3т/га(середній врожай за попередні 3 роки, запланована врожайність – 6т/га), ми з’ясували, що для досягнення цілі, нам потрібно звернути увагу на рівень агротехніки в господарстві, зволоженісь грунту, оскільки система удобрення є оптимальною.
7. Еколого-агрохімічний паспорт поля
Еколого-агрохімічний паспорт поля – це документ, в якому зосереджена інформація про родючість ґрунтів та їх агроекологічний стан, тобто забрудненість антропогенними токсикантами. Розробляється він для кожного поля або земельної ділянки на основі матеріалів агрохімічного, радіологічного та інших видів моніторингу ґрунтів, у тому числі на вміст важких металів і залишків пестицидів. Користуючись цими паспортами, обґрунтовують заходи, спрямовані на раціональне використання та підвищення родючості ґрунтів, поліпшення їх агроекологічного стану.
Агрохімічна оцінка якості ґрунтів проводиться агроекологічним методом з використанням показників, що характеризують їх внутрішні властивості, і виражаються в балах. За 100 балів береться еталонний ґрунт із найвищим значенням показників його властивостей. Інші ґрунти отримують оцінку відносно еталону.
Еколого-агрохімічний стан ґрунту визначається шляхом внесення в агрохімічну оцінку поправки на забруднення його радіонуклідами, важкими металами та пестицидами. Також вводяться поправки на кліматичні умови території, зрошення, осушення, кислотність та засоленість ґрунтів. Еколого-агрохімічна
06.11.2016 22:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора