Кабінет Міністрів України
Національний університет біоресурсів
і природокористування
кафедра агрохімії та якості продукції рослинництва ім. О. І. Душечкіна
Курсова робота з системи застосування добрив
студента 4 курсу
факультету агрохімсервісу
і грунтознавства
Гонишнюк К.В
Київ – 2009
З м і с т
Вступ…………………………………………………………………..2
Характеристика умов господарства……………………………..4
Баланс головних елементів живлення і гумусу в землеробстві господарства за минулі роки……………………………………...5
Система удобрення культур у сівозмінах……………………….9
План внесення добрив під майбутній урожай………………...13
Розрахунки норм добрив для одержання запланованого врожаю……………………………………………………………...16
Еколого-агрохімічний паспорт поля…………………………...18
Висновок……………………………………………………….......20
Список використаної літератури……………………………….21
Вступ
Одним із найважливіших завдань сьогодення є прискорення темпів розвитку землеробства, перетворення його на високорозвинений сектор економіки. У вирішенні цих завдань велике значення відіграє, зокрема, більш широке і кваліфіковане застосування засобів хімізації, насамперед мінеральних добрив і хімічних меліорантів.
Добрива — найефективніший засіб підвищення родючості грунтів, урожайності й поліпшення якості продукції рослинництва. Вносячи добрива, можна керувати процесами живлення рослин, змінювати якість урожаю та впливати на родючість, фізичні, хімічні та біологічні властивості грунту.
Раціональне застосування добрив сприяє не лише вирощуванню високих урожаїв, а й високій якості продукції. За допомогою внесення добрив можна свідомо змінювати напрям процесів обміну речовин і підвищувати нагромадження білків, крохмалю, сахарози, жирів та інших важливих речовин у сільськогосподарській продукції.
Головним сучасним напрямом розвитку систем живлення рослин і створення високоефективних добрив є розробка комплексних складних препаративних форм. Найбільша увага приділяється створенню комплексних добрив для позакореневого підживлення, що дає змогу значно підвищити коефіцієнти засвоєння поживних речовин та знизити надходження токсичних речовин у навколишнє середовище.
Розділ 1.
Характеристика умов господарства
Дослідне господарство КСП ім. Чапаєва розташоване на території Васильківського району Київської області. Господарство характеризується зерно-просапною спеціалізацією з розвинутим тваринництвом. Частка орних земель складає 934 га, з яких на польову сівозміну припадає 700 га, на овочеву сівозміну – 234 га.
Для господарства характерна деяка строкатість ґрунтового вкриття. Найбільшу площу займають чорноземи опідзолені, типові лугові і темно-сірі суглинисті грунти. Вміст гумусу коливається від 3,5 - 4,9%. Забезпеченість в середньому рухомими сполуками азоту дуже низька, фосфору – середня, і калію – дуже низька. Реакція ґрунтового середовища 6,8(нейтральна), гідролітична кислотність 0,6 – 2,5 мекв/100 г ґрунту (нейтральний ступінь кислотності), сума ввібраних основ 25,8 – 36,3 мекв/100 г ґрунту, ступінь насиченості основами 90 -98 %.
Київська область розташована в межах Поліської і Лісостепової зони України. Клімат Лісостепу помірно-континентальний, теплий з достатнім зволоженням на заході і нестійким на сході, кількість атмосферних опадів 550-700 мм на рік. Період з температурами повітря вище 0*C дорівнює 250 -270 днів; сума активних температур 2400-2600*C, безморозний период триває 165-190 днів.
Лісостеп вкритий лісовою рослинністю, причому на більш зв'язаних ґрунтах рослин переважно листяні ліс.
Основними материнськими породами Лісостепу є леси та заплави, піщані терасові і сильно еродовані грунти, що залягають на елювії корінних порід.
Розділ 2.
Баланс головних елементів живлення і гумусу в землеробстві господарства за минулі роки
2.1. Баланс головних елементів живлення
Балансу поживних речовин – одна з головних задач агрохімії. Це пов'язане з необхідністю систематичного підвищення ефективної родючості ґрунтів, урожаю сільськогосподарських культур і його якості. Баланс поживних речовин у землеробстві допомагає вивчати їх винос із ґрунту врожаєм і надходження в ґрунт із різних джерел.
Баланс поживних речовин у землеробстві окремого господарства є науковою основою для розробки правильної системи удобрення культур у сівозмінах. Вивчення надходження і витрат поживних речовин у землеробстві дозволяє контролювати їх колообіг у господарстві шляхом хімізації землеробства.
При складанні господарського балансу враховуються такі статті:
витрати поживних речовин із ґрунту – винос урожаєм, непродуктивні витрати азоту азотних добрив;
надходження – з органічними і мінеральними добривами, з насінням, а для азоту - з опадами, за рахунок фіксації атмосферного азоту мікроорганізмами (вільноживучими мікроорганізмами та бульбочковими бактеріями).
З урожаєм сільськогосподарських культур всього було винесено 2147 ц азоту, з добрив втрачено – 66 ц. Винос фосфору з урожаєм становить 1020 ц, калію – 1416 ц. Надійшло в ґрунт з органічними добривами: азоту – 290 ц, фосфору – 93 ц, калію – 228 ц; з мінеральними добривами: азоту – 457 ц, фосфору – 536 ц, калію – 542 ц; з насінням: азоту – 16 ц, фосфору – 7 ц, калію – 4 ц. Вміст азоту в ґрунті поповнюється також за рахунок фіксації азоту бульбочковими бактеріями (175 ц) та фіксації азоту вільноживучими мікроорганізмами (94ц).
Показники балансу
Баланс елементів живлення в землеробстві господарства, сівозміні або у вирощуванні окремих культур характеризується такими показниками:
1) баланс ((), ц;
2) баланс ((), кг на 1 га;
3) інтенсивність балансу, %.
1. Різниця між витратами елемента живлення і його надходженням (ц), розрахованими для площі під культурою, для сівозміни або ріллі господарства, дає баланс (() у ц.
2. Баланс, (() кг на 1 га, для поля, культури, сівозміни, господарства в середньому одержують діленням балансу (() ц на відповідну площу.
3. Інтенсивність виражається у відсотковому відношенні надходженням елементів живлення в ґрунт до виносу їх урожаєм і може бути до 100 (дефіцитний баланс), дорівнювати 100 (зрівноважений) і понад 100 (позитивний баланс).
Інтенсивність балансу показує, на скільки відсотків винос елемента живлення врожаєм компенсується надходженням його з добривами.
За даними Д.М. Прянишнікова, для одержання стійких урожаїв допускається дефіцит азоту 13-14 кг/га, калію – 20-22 кг/га. Баланс фосфору не повинен бути дефіцитним.
Прянишніков Д.М. прийшов до висновку, що для підвищення родючості ґрунту і врожайності культур необхідно досягти повернення азоту і калію на 80%, а фосфору - на 100-110% від виносу їх урожаєм.
При розробці системи застосування добрив необхідно враховувати показники балансу, аналізувати їх, пов'язуючи з факторами зовнішнього середовища, правильно робити висновки про проведення певних агротехнічних заходів, підвищення чи зменшення норм добрив тощо.
Табл. 1 Показники балансу поживних речовин господарства
Показники балансу
N
Р2О5
К2О
1) баланс ((), ц;
-1006
-381
-641
2) баланс ((), кг на 1 га;
-107
-14
-69
3) інтенсивність балансу, %.
55
63
55
Отже, провівши визначення балансів азоту, фосфору і калію впевнено можна сказати, що даний грунт при внесенні органічних і мінеральних добрив повністю повертає у грунт всі взяті елементи живлення.
2.2. Баланс гумусу
Вихідними даними при розрахунках балансу гумусу є науково обґрунтовані статті утворення та витрат органічного вуглецю.
Прибуткові статті балансу гумусу включають: надходження органічної речовини з кореневими та пожнивними рештками; з гноєм та іншими органічними добривами; з насінням та посадковим матеріалом; за рахунок зв'язування вуглекислого газу атмосфери синьо-зеленими водоростями.
Статті витрат гумусу: мінералізація органічної речовини ґрунту; винос гумусу поверхневими та вертикальними стоками; витрати при ерозії.
При внесенні високих норм добрив частка азоту гумусу зменшується, а при дуже малих нормах - урожай формується майже повністю за рахунок азоту гумусу.
Використання азоту гумусу залежатиме від гранулометричного складу ґрунту та особливостей вирощування культури.
Для бобових культур при розрахунках ураховують азот, який рослини засвоюють із ґрунту, залежності від його гранулометричного складу.
Слід враховувати, що найінтенсивніше гумус мінералізується під просапними культурами. Це пов'язане з тим, що догляд за ними супроводжується інтенсивним розпушенням ґрунту, який є визначальним фактором мінералізації гумусу
Табл. 2 Показники балансу гумусу господарства
Показники балансу
Гумус
1) баланс ((), т;
-3541
2) баланс ((), кг на 1 га;
-58703
У комплексі щодо стабілізації гумусу потрібно передбачити:
внесення органічних добрив;
посів багаторічних трав;
залишання високої стерні;
внесення пожнивних решток як добрива;
витримування оптимального співвідношення між культурами у сівозміні;
хімічну меліорацію тощо.
За від’ємного балансу гумусу 58703 кг/га треба збільшити насиченість органічними добривами на 58703/58(коефіцієнт гуміфікації 1т гною)=40 т/га.
Розділ 3.
Система удобрення культур у сівозмінах
Система удобрення в сівозміні – це багаторічний план використання добрив (органічних, мінеральних та інших) та меліорантів, розрахований на ротацію сівозміни, у якому передбачаються дози, норми добрив, способи внесення залежно від запланованої врожайності, біологічних особливостей рослин і від чергування їх у сівозміні з урахуванням властивостей добрив, ґрунтово-кліматичних та інших умов.
Система використання добрив у господарстві включає такі заходи:
накопичення гною і правильне його зберігання;
заготівля торфу і його застосування як добрива (виготовлення компостів);
заготівля і зберігання пташиного посліду, золи та інших місцевих добрив;
механізація внесення, своєчасне і правильне загортання органічних і мінеральних добрив під окремі культури в сівозміні;
заготівля насіння і посів рослин на зелене добриво;
організація праці і транспортних засобів.
При розробці системи застосування добрив у сівозмінах необхідно враховувати такі основні принципи:
Народногосподарське значення культури.
2. Біологічні особливості культури:
2.1. Потреба в елементах живлення в періоди росту і розвитку.
2.2. Відношення до концентрації ґрунтового розчину.
2.3. Відношення до реакції середовища і засвоювана здатність кореневої системи.
2.4. Характер розвитку кореневої системи.
2.5. Ґрунтово-кліматичні умови.
3.1. Ґрунтові умови.
3.2. Кліматичні умови.
4. Агротехніка.
4.1. Залежність ефективності добрив від рівня агротехніки.
4.2. Вплив попередника.
Розміщення органічних добрив у сівозмінах розпочинають із встановлення місця і норми їх внесення.
Гній і компости доцільно вносити в першу чергу під озиму пшеницю, цукрові буряки, картоплю, кукурудзу, огірки, цибулю.
При розробці системи застосування добрив у сівозміні дуже важливим питанням є визначення оптимальних норм мінеральних добрив.
При розробці системи удобрення використовують середні рекомендовані норми наукових установ. При цьому рекомендують найбільш ефективні для умов господарства строки внесення (основне, передпосівне, припосівне, підживлення). Вносити мінеральні добрива доцільно в першу чергу під ведучі культури сівозміни.
В умовах нестійкого і недостатнього зволоження (70-80%, а по можливості і 80-90%), мінеральні добрива доцільно планувати на осіннє внесення під основний обробіток ґрунту і в невеликих дозах (10-15 кг поживної речовини) при сівбі в рядки і лунки. При нестачі добрив під деякі культури можна обмежитися їх післядією, що були внесені під основні культури, і припосівним удобренням. Під ведучі культури сівозміни необхідно рекомендувати поєднання органічних і мінеральних добрив.
На 2008 рік у господарстві розроблено дві системи удобрення: для польової і овочевій сівозмін.
Польова сівозміна:
1. Однорічні трави;
2. Озима пшениця;
3. Цукровий буряк;
4. Кукурудза на зерно;
5. Ячмінь + конюшина;
6. Конюшина;
7. Озиме жито;
8. Цукровий буряк;
9. Кукурудза на силос,
10.Озима пшениця.
Овочева сівозміна:
Багаторічні трави;
Огірки;
Цибуля;
Капуста;
5.Столовий буряк..
При розробці системи удобрення даних сівозмін використовували середні рекомендовані норми для Лісостепової зони і даного типу грунту. За науково-обгрунтованою системою удобрення культур для польової сівозміни рекомендується внести 755 ц азоту, 686 ц фосфору, 693 ц калію. Співвідношення NPK 1:1,1:0,99. Насиченість елементами живлення становить: азотом – 108кг/га, фосфором – 98 кг/га, калієм – 99 кг/га. Планується внести 140 т органічних добрив. Органічні добрива вносять під кукурудзу на зерно (45т/га), озиме жито (45т/га), кукурудзу на силос (50 т/га). Під однорічні трави рекомендують внести (всього NPK, кг/га): 180, Озима пшеницю – 189, цукровий буряк – 338, кукурудза на зерно – 126, ячмінь+конюшина – 126, конюшина - 338, озиме жито - 147, цукровий буряк - 338, кукурудзу на силос – 266. Враховуючи, що забезпеченість даного ґрунту фосфором середня, азотом дуже низька, калієм теж дуже низька потребу в добривах збільшують на 25 %. Тоді насиченість NPK зміниться і відповідно буде становити, N – 944 кг/га, Р2О5 – 686 кг/га ,К2О – 866 кг/га.
В системі удобрення овочевої сівозміни рекомендується внести 180 ц азоту, 140 ц фосфору, 150 ц калію. Співвідношення NPK в умовах даної сівозміни становить 1 : 0,78 : 1,07. Насиченість елементами живлення становить: азотом – 381 кг/га, фосфором – 298 кг/га, калієм – 320 кг/га. Планується внести 80 т органічних добрив, насиченість – кг/га. В овочевій сівозміні органічні добрива вносять під огірки (40 т/га) та капусту (40 т/га). Під конюшину рекомендована норма фосфорно-калійних добрив складає 150 кг/га, під решту культур вносять повне мінеральне добриво в таких кількостях: під багаторічні трави – 84 кг/га, під огірки – 72 кг/га, під цибулю – 26 кг/га, ,під капусту – 20 кг/га. Рекомендовані норми добрив дещо корегуються з урахуванням забезпеченості грунту елементами живлення. Оскільки забезпеченість даного ґрунту фосфором середня, а азотом дуже низька, потребу в добривах збільшують на 25 %. Тоді насиченість NPK зміниться і відповідно буде становити, N –225 кг/га, Р2О5 – 140 кг/га ,К2О – 188кг/га.
Розділ 4.
План внесення добрив під майбутній урожай.
Для підвищення агротехнічної та економічної ефективності системи удобрення, розробленої на ротацію сівозміни, щорічно складається план внесення добрив під урожай майбутнього року. Складання річного плану удобрення культур обумовлено рядом причин:
Родючість полів сівозміни навіть у межах однієї ґрунтової відміни може значно відрізнятися. Окремі поля можуть мати різний вміст рухомих форм поживних елементів, неоднакову кислотність ґрунту, гранулометричний склад тощо.
Нагромадження органічних і закупівля мінеральних добрив у господарстві щороку змінюються, що є причиною порушення їх використання, передбаченого системою, розробленою на ротацію.
Зміна структури посівних площ культур, погана перезимівля озимих, яка викликала пересів їх ярими, або несвоєчасність сівби в зв'язку з погодними умовами також вимагають уточнення в розподілі добрив.
Вихідними даними для плану внесення добрив є фактичне розміщення культур на полях сівозміни в наступному році.
План внесення добрив в поточному році складається після закінчення сівби ярих культур; на майбутній рік - для сівозмін господарства і на угіддя поза сівозмінами (сад, луки, пасовища).
На основі розробленої системи удобрення визначають поле, в якому буде проводитися під урожай майбутнього року вапнування або гіпсування ґрунту. За кислотністю і вмістом поглинутого натрію в ґрунті цього поля визначають норму вапна та гіпсу і відповідного матеріалу.
Середні рекомендовані дози мінеральних добрив для основного внесення під культури, передбачені системою добрив, коректуються з урахуванням вмісту в ґрунті поживних речовин. Для коректування доз мінеральних добрив використовують коефіцієнти, рекомендовані науковими установами.
2. На рік складання плану внесення добрив, потреба в яких, передбачена системою їх застосування, може не задовольнятися.
Господарство закупило мінеральних добрив, кількість яких за окремими видами може наближатися до потреби, а інших - бути значно менше потреби. Річний план внесення мінеральних добрив під культури врожаю майбутнього року передбачає найбільш раціональний розподіл закуплених мінеральних добрив. Рекомендовані дози основного удобрення, відкоректовані за вмістом поживних речовин у ґрунті конкретного поля, необхідно в першу чергу планувати під такі культури сівозміни: цукровий буряк, озиме жито, кукурудзу на зерно та силос, які вирощують за інтенсивною технологією. Під інші культури дози основного удобрення можна зменшити. Деякі культури після удобрення попередників будуть використовувати післядію добрив.
При обмеженій кількості фосфорних добрив слід рекомендувати локальне їх внесення до сівби і обов'язково при сівбі, як захід, що підвищує їх ефективність. У припосівне удобрення і в підживлення культур у річному плані доцільно рекомендувати дози поживних речовин, передбачені системою застосування добрив.
3. У річному плані з урахуванням реакції ґрунтового розчину і гранулометричного складу ґрунту, вологозабезпеченості та біологічних особливостей культур указуються кращі форми мінеральних добрив із тих, що закупило господарство під урожай майбутнього року (якщо таких даних немає, використовуються форми добрив, які були закуплені господарством під урожай поточного року).
Після складання плану внесення добрив на 1 га, визначають потребу в них для сівозмін і угідь господарства.
Господарство КСП ім. Чапаєва у 2008 році фактично може закупити лише 60% азотних дорив, 50% фосфорних, 50% калійних. Враховуючи це, в обох сівозмінах було зменшено практично всі норми добрив у всі строки внесення.
Польова сівозміна. Під озиму пшеницю вносимо азотні, фосфорні і калійні добрива, тільки у підживлення не вносимо фосфор і калій, під цукровий буряк удобряємо всим і всюди, а кукурудза на зерно не підживлюємо калієм і фосфором. Ячмінь з підсівам конюшини, озиме жито відмінено основне удобрення, планується підживлення азотом. Під кукурудзу на силос та зерно при посіві вносилось повне мінеральне добриво. Для кукурудзи на силос – азотом. Під озиме жито не проводили передпосівне удобрення, підживлювали азотом. Норми органічних добрив не змінювали.
Овочева сівозміна. Під огірки вносимо лише у припосівне удобрення. Під цибулю, капусту, столовий буряк не вносимо в підживлення фосфор і калій.
Розділ 5.
Розрахунки норм добрив для одержання запланованого врожаю.
Розрахунок норм добрив для одержання запланованого врожаю є складовою частиною програмування врожаїв сільськогосподарських культур.
Програмування врожаю – це розробка комплексу взаємозв'язаних заходів, своєчасне та якісне виконання яких забезпечує одержання заздалегідь розрахованих показників з урахуванням різних факторів.
Із земних факторів найбільший вплив на врожай сільськогосподарських культур (при рівні всіх інших факторів) мають родючість ґрунту і добрива, які є достатньо керованими діяльністю людини.
У конкретних умовах, при рівності переважаючої кількості факторів програмування врожаю зводиться до таких етапів:
Визначення врожаю культури, що планується.
Визначення врожаю за рахунок родючості ґрунту.
Розрахунок норм добрив для отримання запланованого врожаю або для отримання необхідного приросту врожаю з урахуванням вмісту поживних речовин у ґрунті.
Найчастіше такий розрахунок проводять для культур у наступному році, що висівають у конкретному полі сівозміни.
Ураховуючи коефіцієнти засвоювання елементів живлення, розраховують загальну норму добрив для отримання запланованого врожаю, яку розподіляють за строками внесення і перераховують на відповідні форми добрив.
Розрахунок норм добрив для одержання запланованого приросту полягає в тому, що родючість ґрунту визначають середнім урожаєм цієї культури за останні роки на полях без добрив або при певному удобренні цієї культури.
Виходячи із бонітету ґрунту і окупності одного бала, визначають ту частину врожаю культури, яку можна отримати за рахунок родючості ґрунту. Потім визначають ту частину врожаю культури, яку необхідно отримати за рахунок добрив, і загальну кількість поживних речовин мінеральних добрив, необхідних для внесення в ґрунт.
Для розрахунку норм добрив на майбутній урожай було взято озиму пшеницю. За балансово-розрахунковим методом для одержання запланованого урожаю пшениці (8 т/га) , необхідно внести з мінеральними добривами 400кг/га азоту, 200 кг/га фосфору і 245 кг/га калію. Він буде внесений в основне – N60 P60 K60, припосівне – N10P10K10, а в підживлення – N80 P90 K80
Розрахунки норм добрив за виносом поживних речовин запланованим приростом врожаю. Запланований приріст становить 1 т/га. Для отримання такої величини приросту врожаю необхідно довнести 14 кг/га калію. Загалом для отримання врожаю озимої пшениці в розмірі 8 т/га необхідно внести 122кг/га азоту, 173 кг/га фосфору, 150 кг/га калію. Отриману норму розподілено в три строки внесення добрив. При посіві вноситься повне мінеральне добриво (10 кг/га), проводять підживлення азотом(80кг/га), залишок добрив вносять в основне удобрення.
Розділ 6.
Еколого-агрохімічний паспорт поля
Еколого-агрохімічний паспорт поля – це документ, в якому зосереджена інформація про родючість ґрунтів та їх агроекологічний стан, тобто забрудненість антропогенними токсикантами. Розробляється він для кожного поля або земельної ділянки на основі матеріалів агрохімічного, радіологічного та інших видів моніторингу ґрунтів, у тому числі на вміст важких металів і залишків пестицидів. Користуючись цими паспортами, обґрунтовують заходи, спрямовані на раціональне використання та підвищення родючості ґрунтів, поліпшення їх агроекологічного стану.
Агрохімічна оцінка якості ґрунтів проводиться агроекологічним методом з використанням показників, що характеризують їх внутрішні властивості, і виражаються в балах. За 100 балів береться еталонний ґрунт із найвищим значенням показників його властивостей. Інші ґрунти отримують оцінку відносно еталону.
Еколого-агрохімічний стан ґрунту визначається шляхом внесення в агрохімічну оцінку поправки на забруднення його радіонуклідами, важкими металами та пестицидами. Також вводяться поправки на кліматичні умови території, зрошення, осушення, кислотність та засоленість ґрунтів. Еколого-агрохімічна оцінка включає показники не лише родючості, але й дані про забрудненість ґрунтів токсикантами антропогенного походження і є зведеним показником агроекологічного стану поля, земельної ділянки та інших територіальних одиниць.
Основними показниками, за якими визначається агрохімічний стан ґрунтів поля, є: вміст в орному шарі ґрунту гумусу, азоту (що легко гідролізується), рухомого фосфору, обмінного калію та мікроелементів (марганцю, молібдену, цинку, міді, бору, кобальту), а також кислотність ґрунту, ємність вбирання, сума ввібраних основ, щільність ґрунту, максимально можливі запаси продуктивної вологи (ММЗПВ) в шарі 0-100 см.
Агрохімічна оцінка ґрунту поля в балах визначається за показниками вмісту гумусу в орному шарі, азоту, що легкогідролізується, рухомого фосфору та обмінного калію, а також рухомих форм мікроелементів (бору, молібдену, марганцю, кобальту, міді, цинку тощо).
Оцінка проводиться окремо за кожним із показників за 100-бальною шкалою, де за 100 балів береться агрохімічний показник еталонного ґрунту.
Дані паспортизації полів і земельних ділянок використовуються для обґрунтування заходів, спрямованих на підвищення родючості ґрунтів, поліпшення їх агроекологічного стану та раціональне використання земель для вирощування високоякісних і біологічно повноцінних урожаїв сільськогосподарських культур.
За агрофізичниминими, фізико-хімічними та агрохімічними показниками дерново-підзолистого супіщаного грунту було встановлено, що агрохімічна оцінка складає 74 балів, врахвоючи коефіцієнти на забруднення грунту та клімат загальна еколого-агрохімічна оцінка дещо знизилась і становить 67 бали.
Висновок
Добрива є одним із найефективніших засобів підвищення родючості грунтів, врожайності та поліпшення якості сільськогосподарських культур. Завдяки правильному і збалансованому застосуванню добрив урожайність головних сільськогосподарських культур зростає на 30-50 % та більше. Економічна ефективність від застосування мінеральних добрив значно вища, ніж у інших заходів інтенсифікації сільського господарства.
Ступінь використання рослинами основних елементів живлення залежить від багатьох чинників і посилюється при підвищенні рівня збалансованості між поживними елементами, зокрема, азотом, фосфором, калієм, магнієм, кальцієм, а також мікроелементами.
Таким чином, для стійкого та стабільного розвитку землеробства потрібно забезпечити розширене відтворення родючості грунтів, яке базується на диференційованому регулюванні балансу поживних елементів у відповідності з даними агрохімічного обстеження складу грунтів.
Список використаної літератури
Мінеральні добрива в Україні./В.В.Швартау. – К.: Логос, 2007. – 333 с.
Марчук І.У., Макаренко В.М., Розстальний В.Є., Савчук А.В. Добрива та їх застосування: Довідник.. – К., Нора-прінт, 2002. – 266 с.
Лісовал А.П., Макаренко В.М., Кравченко С.М., Система застосування добрив: Підручник.. – К.: Вища школа, 2002. – 330 с.
Агрохімія / М.М. Городній, А.Г. Сердюк, В.А.Копілевич та ін. / За ред. М.М. Городнього. – К.: Вища школа, 1995. – 527 с.
Городній М.М., Шикула М.К., Гудков І.М. Агроекологія / За ред. М.М. Городнього. – К.: Вища школа, 1993. – 408 с.