Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний Університет біоресурсів і природокористування
Інститут:
О
Факультет:
УІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2012
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Рослинництво
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Кабінет Міністрів України
Національний університет біоресурсів і природокористування України
кафедра агрохімії та якості продукції рослинництва ім. О. І. Душечкіна
Курсова робота з системи застосування добрив
Студента 4 курсу 5 групи
Факультету АГБ
Спеціальність: агрохімія і
грунтознавство
Ізюмер Павло Васильович
Перевірили: Марчук І. У.
Грищенко О.В.
Київ – 2012
План
Вступ
1. Характеристика умов господарств.
2. Аналіз застосування органічних і мінеральних добрив у попередні роки.....
3. Баланс головних елементів живлення і гумусу в землеробстві господарства за минулі роки.
3.1. Баланс основних елементів живлення.
3.2. Баланс гумусу.
4. Система удобрення культур у сівозмінах.
5. План внесення добрив під майбутній урожа.
Розрахунки норм добрив для одержання запланованого врожаю.
Еколого- агрохімічний паспорт поля.
Висновок.
Список використаної літератури.
Вступ
Система удобрення в сівозміні є частингою системи застосування добрив – комплексу організаційно-господарських та агротехнічних заходів раціонального використання добрив і хімічних меліорантів в умовах певного господарства.
Система удобрення в сівозміні – це багаторічний план внесення органічних і мінеральних добрив та хімічних меліорантів, розрахований на ротацію сівозміни, в якому передбачено норми, строки внесення, способи та своєчасність заробляння в ґрунт добрив залежно від урожаю, що планується, біологічних особливостей та чергування культур у сівозміні з урахуванням властивостей та поєднання органічних і мінеральних добрив, грунтово-кліматичних і економічних умов у господарстві, охорони навколишнього середовища. За допомогою системи удобрення вирішують такі завдання: забезпечення максимально можливої продуктивності сівозміни, високи і стійких урожаїв усіх культур; раціональне використання родючості грунту та її підвищення при агрономічно та економічно доцільному застосуванні добрив.
У зв’язку з постійним застосуванням мінеральних добрив в усіх грунтово-кліматичних зонах України господарства перейшли від удобрення окремих культур до систематичного застосування добрив практично під усі культури сівозміни. Досвід показує, що тільки тоді, коли добрива вносять на полях сівозміни за певною науково обґрунтованою системою за чіткого виконання всіх вимог правильної сівозміни та високого рівня агротехніки, створюються оптимальні умови для підвищення родючості грунту і безперервного підвищення врожайності.
1. Характеристика умов господарства
Семенська спілка «Кельменецька» розташований на території Кельменецького району Чернівецької області.Господарство характеризується зерно-буряковою спеціалізацією з розвинутим тваринництвом. Частка орних земель складає 1025га, з яких на польову сівозміну припадає 445 га, на овочеву – 50 га, на сади – 74.
Характерне невелике різноманіття грунтів для господарства. Найбільшу площу займають чорноземи типові . Вміст гумусу – 4.30%, рН -6.5, Нг -3,4 м-екв/100г ґрунту, Vнас. осн – 90.1 %,
Sосн - 10 м-екв/100г ґрунту, вміст легкогідролізованого азоту53, рухомого фосфору –148, обмінного калію –130 мг/кг ґрунту.
Чернівецька область розташована в межах Лісостепової зони України. Для якої характерний помірно-континентальний, теплий з достатнім зволоженням на заході і нестійким на сході клімат, з нейтральним балансом вологи і періодично промивним водним режимом. Середньорічна сума опадів у західному Лісостепу становить 550 – 700 мм і більше на рік і 400 – 500 мм за теплий період, а на Сході – 55 – 580 мм, а за теплий період випадає 350 – 400мм. Період із середньодобовою температурою вище 0°С триває 240 – 250 днів (на сході менше 240 днів). Сума ефективних температур (понад 10°С) дорівнює 2600 – 2800°..Баланс вологи в західній провінції позитивний, на решті території Лісостепу – нейтральний; ГТК по зоні в цілому дорівнює 1,тобто кількість опадів приблизно дорівнює випаровуванні вологи. В цілому умови клімату сприятливі для одержання високих і сталих урожаїв майже всіх тепло- і вологолюбивих культур .
2. Аналіз застосування органічних і мінеральних добрив у попередні роки
В товаристві семенська спілка « Кельменецька»вносилися органічні та мінеральні добрива. Насиченість органічними добривами 12.3 т/га, що не достатньо для зони Лісостепу, бо для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу насиченість органічними добривами має бути 12-14 т/га. З мінеральними добривами всього було внесено: азоту – 480 ц, фосфору – 645ц, калію –675ц. Тобто на 1 га припадає 63.3 кг азоту, 61.9 кг фосфору, 64.2 кг калію.
Таблиця 1. Культури, які вирощуються в господарстві:
Культура
Норма внесення добрив
азотних, кг/га
фосфорних,кг/га
калійних, кг/га
органічні, т/га
Озима пшениця
90
80
80
Ячмінь
35
55
55
Кукурудза на зерно
90
90
100
25
Гречка
35
35
35
Цукрові буряки
150
150
160
45
Картопля
80
90
100
40
Кукурудза на силос
100
80
80
25
Овочі
45
65
65
40
Найбільші норми добрив вносилися під цукрові буряки, кукурудзу на зерно та кукурудзу на силос. Органічні добрива вносили під картоплю, цукрові буряки, кукурудзу на силос і зерно та овочі. Якщо порівняти норми фактично внесених добрив з рекомендованими для даної зони і типу ґрунту, то можна зробити висновок, що в даній сівозміні найбільш повно забезпечена елементами живлення озима пшениця та кукурудза, цукрові буряки. Для решти культур сівозміни норми добрив низькі, найбільше це стосується картоплі, яка в деякій мірі становить економіку господарства.
3. Баланс головних елементів живлення і гумусу в землеробстві господарства за минулі роки
3.1 Баланс основних елементів живлення
Одним із головних законів землеробства є закон повернення елементів у ґрунт. З метою дотримання цього закону розраховується баланс головних елементів живлення в межах одного поля, сівозміни, у землеробстві окремих господарства, області, країни.
При нестачі мінеральних добрив поживні речовини гною та інших органічних добрив у кожному господарстві обов’язково повинні повертатись у ґрунт. Елементи живлення мінеральних добрив, які введено в колообіг речовин у землеробстві, використовуються потім багаторазово. Для підтримання бездефіцитного коло обігу елементів живлення в господарстві велике значення має правильне поєднання внесення органічних і мінеральних добрив.
Баланс елементів живлення – це математичний вираз їх колообігу в землеробстві й біосфері. Дослідження балансу елементів живлення – одне з основних завдань агрохімії. Це пов’язане з необхідністю систематичного підвищення родючості ґрунтів, збільшення врожаю сільськогосподарських культур і поліпшення його якості, розробки та здійснення заходів для охорони навколишнього середовища.
Баланс складається для господарства в цілому або для окремої ланки за структурою посівних площ. Якщо в господарстві є дані про врожай і кількість внесених добрив окремо за сівозмінами, то баланс складається для сівозмін. Для більш глибокого аналізу балансу слід використати дані балансу, які вже наявні у господарстві, або ж такі дані розрахувати самостійно за останні три роки.
Баланс елементів живлення в землеробстві дає змогу вивчати їх винос з ґрунту з урожаєм та надходження в ґрунт з різних джерел і таким чином систематично контролювати й цілеспрямовано впливати на підвищення ефективної родючості ґрунтів внесення добрив, хімічних меліорантів та інших засобів. Баланс елементів живлення в землеробстві залежно від того, які завдання вирішують, поділяють на три види: зовнішньогосподарський, біологічний і господарський. Види балансу різняться між собою за своєю структурою та змістом.
Баланс складають для всього господарства або для окремого його підрозділу відповідно до структури посівних площ. У виробничих умовах визначають переважно вихідний господарський баланс. Якщо в господарстві є дані про врожайність і кількість внесених добрив окремо в сівозмінах, баланс складають для сівозмін. Цінність балансу як наукової основи активного втручання в колообіг речовин зумовлюється повнотою і точністю обліку статей надходження і втрат поживних речовин та кількістю показників, які при цьому враховують.
При складанні господарського балансу враховуються такі статті:
витрати поживних речовин із ґрунту – винос урожаєм, непродуктивні витрати азоту азотних добрив;
надходження – з органічними і мінеральними добривами, з насінням, а для азоту - з опадами, за рахунок фіксації атмосферного азоту мікроорганізмами (вільноживучими мікроорганізмами та бульбочковими бактеріями).
Втрати :
З урожаєм с/г всього було винесено 1653 ц (N);957 ц (Р);1492 ц (К)
Надходження:
З органічними добривами кг/га-622(N);311(Р);747(К);
З мінеральними добривами кг/га-694.4(N);632(Р);701(К);
З насінням кг/га-36.6(N);16.8(Р);42.6(К);
З опадами кг/га-96(N);
З фіксації бульбочковими бактеріями кг/га-108(N);
З фіксації вільноживучих бульбочкових бактерій кг/га-96(N);
Показники балансу
Баланс елементів живлення в землеробстві господарства, сівозміні або у вирощуванні окремих культур характеризується такими показниками:
1) баланс ((), ц;
2) баланс ((), кг на 1 га;
3) інтенсивність балансу, %.
При розробці системи застосування добрив необхідно враховувати показники балансу, аналізувати їх, пов'язуючи з факторами зовнішнього середовища, правильно робити висновки про проведення певних агротехнічних заходів, підвищення чи зменшення норм добрив тощо.
Інтенсивність балансу показує, на скільки відсотків винос елемента живлення врожаєм компенсується надходженням його з добривами.
За даними Д.М. Прянишнікова, для одержання стійких урожаїв допускається дефіцит азоту 13-14 кг/га, калію – 20-22 кг/га. Баланс фосфору не повинен бути дефіцитним.
Прянишніков Д.М. довів, що для підвищення родючості ґрунту і врожайності культур необхідно досягти повернення азоту і калію на 80%, а фосфору - на 100-110% від виносу їх урожаєм.
При розробці системи застосування добрив необхідно враховувати показники балансу, аналізувати їх, пов'язуючи з факторами зовнішнього середовища, правильно робити висновки про проведення певних агротехнічних заходів, підвищення чи зменшення норм добрив тощо.
Таблиця 2. Показники балансу поживних речовин господарства
Показник
N
P2O5
K2O
Баланс, ц
377
562
532
Баланс, кг
39
59
55
Інтенсивність в балансу, %
122
1242
155
Аналізуючи таблицю далі бачимо, що статті надходження поживних елементів (N, P ,K) переважають над статтями втрат, звідси видно, що господарство науково – обґрунтовано віднеслося до вирощування с/г культур, а саме до їх удобрення.
3.2. Баланс гумусу
Вміст органічної речовини в ґрунті та її найціннішої складової частини – гумусу є важливим показником родючості, що характеризує його живильний режим, фізичні, фізико – хімічні та біологічні властивості.
Гумус відіграє важливу роль у ґрунтоутворенні завдяки участі в коло обігу, геохімічній міграції та акумуляції значної частини зольних елементів. Він забезпечує створення агрономічно цінної структури та сприятливі водно фізичні властивості ґрунту.
Вихідними даними при розрахунках балансу гумусу є науково обґрунтовані статті утворення та витрат органічного вуглецю.
Прибуткові статті балансу гумусу включають: надходження органічної речовини з кореневими та пожнивними рештками; з гноєм та іншими органічними добривами; з насінням та посадковим матеріалом; за рахунок зв'язування вуглекислого газу атмосфери синьо-зеленими водоростями.
Статті витрат гумусу: мінералізація органічної речовини ґрунту; винос гумусу поверхневими та вертикальними стоками; витрати при ерозії.
У процесі мінералізації гумусу утворюються мінеральні форми азоту, які використовуються рослинами та мікрофлорою. При внесенні високих норм добрив частка азоту гумусу зменшується, а при дуже малих нормах - урожай формується майже повністю за рахунок азоту гумусу.
Величина виносу азоту визначається за довідковими даними і використовується з даних таблиці балансу азоту в землеробстві господарства. Тому в основу розрахунку балансу гумусу на кафедрі агрохімії та якості продукції рослинництва ім. О.І. Душечкіна НАУ покладено баланс азоту в системі рослина-ґрунт-добриво. Метод розрахунку ґрунтується на науковій версії, що 50% азоту, який поглинається рослинами, виноситься при розкладі гумусу. А оскільки в гумусі його міститься близько 5% то на кожний кілограм азоту необхідно мінералізувати 20 кг гумусу.
Слід враховувати, що найінтенсивніше гумус мінералізується під просапними культурами. Це пов'язане з тим, що догляд за ними супроводжується інтенсивним розпушенням ґрунту, який є визначальним фактором мінералізації гумусу.
У комплексі щодо стабілізації гумусу потрібно передбачити:
внесення органічних добрив;
посів багаторічних трав;
залишання високої стерні;
внесення пожнивних решток як добрива;
витримування оптимального співвідношення між культурами у сівозміні;
хімічну меліорацію тощо.
Слід враховувати, що найінтенсивніше гумус мінералізується під просапними культурами. Це пов'язане з тим, що догляд за ними супроводжується інтенсивним розпушенням ґрунту, який є визначальним фактором мінералізації гумусу. У чорному парі на чорноземних ґрунтах щорічно мінералізація гумусу досягає 2,0-2,5 т/га (Г.Я. Чесняк, 1989).
Таблиця 3. Показники балансу гумусу господарства
Показники балансу
Гумус
баланс ((), т;
-421
баланс ((), кг на 1 га;
-438
Виходячи з даних, баланс гумусу в дані й системі сівозмін отримано негативний, тому що вирощуються високопродуктивні культури і під них вносять високі норми органічних та мінеральних добрив тому вони мають позитивні врожайності.
.
4. Система удобрення культур у сівозмінах
Система удобрення в сівозміні – це багаторічний план, розрахований на ротацію, використання органічних, мінеральних та інших добрив, в якому передбачають норми внесення добрив, і спосіб заробляння залежить залежно від запланованої врожайності, біологічних особливостей рослин і від чергування їх у сівозміні з урахуванням властивостей добрив, грунтово – кліматичних та ін. умов.
Система удобрення в сівозміні є складовою системи використання добрив у господарстві – комплексу організаційно-господарських та агротехнічних заходів щодо раціонального їх застосування, з метою підвищення продуктивності культур та родючості ґрунту, за одночасного зменшення собівартості продукції. Система використання добрив у господарстві включає такі заходи: накопичення гною і правильне його зберігання; заготівля торфу і його застосування як добрива (виготовлення компостів); заготівля і зберігання пташиного посліду, золи та інших місцевих добрив, організація їх зберігання (будівництво складів), своєчасний вивіз органічних добрив на окремі поля відповідно до передбачених системою норм; механізація внесення, своєчасне і правильне загортання органічних і мінеральних добрив під окремі культури в сівозміні; заготівля насіння і посів рослин на зелене добриво; організація праці і транспортних засобів.
Доведено, що коли добрива використовуються в сівозміні за науково – обґрунтованою системою за чіткого дотримання всіх вимог і високої агротехніки, створюються умови для підвищення родючості ґрунту і постійного зростання врожайності.
Система використання добрив у господарстві включає такі заходи:
накопичення гною і правильне його зберігання;
заготівля торфу і його застосування як добрива (виготовлення компостів);
заготівля і зберігання пташиного посліду, золи та інших місцевих добрив;
механізація внесення, своєчасне і правильне загортання органічних і мінеральних добрив під окремі культури в сівозміні;
заготівля насіння і посів рослин на зелене добриво;
організація праці і транспортних засобів.
При розробці системи застосування добрив у сівозмінах необхідно враховувати такі основні принципи:
1.Народногосподарське значення культури.
У системі застосування добрив, розробленої відповідно до конкретних умов господарства, особлива увага повинна бути приділена культурам, які мають вагоме народногосподарське значення. Безперечна першочерговість належить насінникам та розсадникам. На таких полях чітко виконуються всі агротехнічні прийоми, у тому числі внесення добрив. Важливо забезпечити добривами ті культури, ареал розповсюдження яких обмежений ґрунтово-кліматичними умовами (бавовник, цукровий буряк, льон, картопля, коноплі, рис). Також враховується спеціалізація господарста і внесення добрив в першу чергу розраховується для провідних культур.
2. Біологічні особливості культури.
2.1. Потреба в елементах живлення в періоди росту і розвитку.
Для розробки системи удобрення мають бути враховані особливості живлення рослин. Різні рослини для свого росту і розвитку вимагають різних умов зовнішнього середовища. Їх знання дозволяє нам найбільш повно задовольнити ці вимоги, особливо в такому важливому факторі, як живлення.
Потреба різних рослин в елементах живлення неоднакова. Крім того, в різні періоди вегетації вони вимагають певних умов до живлення.
Так, у перший період росту і розвитку рослина засвоює дуже мало елементів, проте нестача хоча б одного з них негативно вплине на подальшу вегетацію і продуктивність. При цьому навіть посилене живлення в наступний період не усуває негативного впливу на початку розвитку. Особливо це стосується фосфору. Тому забезпечення потреби рослин у поживних речовинах у період, коли вони найбільш чутливі до їх нестачі і в період найбільшої в них потреби, є одним із важливих завдань використання добрив під окремі культури сівозміни. Необхідно пам'ятати, що на нормальний розвиток рослин негативно впиває як нестача, так і надлишок будь-якого елемента.
2.2. Відношення до концентрації ґрунтового розчину.
При виборі норм, строків і способів внесення добрив необхідно враховувати чутливість рослин до концентрації ґрунтового розчину. Серед польових культур найменш чутливі жито, пшениця, ячмінь і овес, на відміну від гороху і льону.
Дуже чутливою до концентрації ґрунтового розчину в перший період розвитку є кукурудза. Огірки і морква мають більшу чутливість, ніж інші овочеві культури.
2.3. Відношення до реакції середовища і засвоювана здатність кореневої системи.
Сільськогосподарські рослини по-різному реагують на реакцію ґрунтового середовища. За цією властивістю їх можна поділити на чотири групи.
До першої групи, яка вирізняється високою чутливістю до кислої реакції середовища, належать люцерна, еспарцет, конюшина, бавовник, цукрові, столові і кормові буряки, коноплі, капуста, цибуля, огірки та ін.
До другої групи – чутливі до підвищеної кислотності: пшениця озима і яра, кукурудза, ячмінь, соняшник, соя, квасоля, горох, кормові боби, салат та ін.
До третьої групи - рослини малочутливі, але позитивно реагують на вапнування: овес, жито, гречка, тимофіївка, льон, картопля, ріпа, редька, морква та ін.
До четвертої групи - рослини, які добре переносять кислу реакцію ґрунтового середовища і, як правило, не потребують вапнування: люпин, середела, чайний кущ.
Таким чином, розробляючи систему застосування добрив, необхідно враховувати відношення рослин до реакції ґрунтового середовища, здатність кореневої системи засвоювати поживні речовини для того, щоб підібрати форми мінеральних добрив і правильно провести хімічну меліорацію.
Необхідно враховувати, що відношення рослин до реакції середовища змінюється з їх віком. Найбільш чутливими до кислої реакції рослини бувають у перший період свого життя. В цей час вони дуже чутливі до лужного середовища.
Рослини характеризуються неоднаковою засвоюваною здатністю кореневої системи використовувати поживні речовини з ґрунту і добрив. Наприклад, щодо поглинання фосфору з важкодоступних сполук, ячмінь характеризується дуже низькою здатністю; пшениця й овес – низькою; жито і кукурудза – відносно високою; картопля, цукрові буряки, червона конюшина і гірчиця – високою; люцерна, горох, люпин і гречка – дуже високою.
2.4. Характер розвитку кореневої системи.
При виборі строку внесення добрив і глибини їх загортання необхідно враховувати характер розвитку кореневої системи, глибину її проникнення й утворення додаткових коренів. Це пов'язане з тим, що всі сільськогосподарські культури різко відрізняються як за характером розвитку кореневої системи, так і за глибиною її проникнення.
3. Ґрунтово-кліматичні умови.
3.1. Ґрунтові умови.
Вибір добрив, строків внесення і способів їх загортання необхідно проводити з урахуванням типу і різновидності ґрунту, його гранулометричного й хімічного складу, системи обробітку, реакції розчину, буферності, ефективної родючості. Так, на чорноземах в більшій кількості використовуються фосфорні добрива, на дерново-підзолистих ґрунтах підвищується роль азотних добрив, а часто і калійних.
Гранулометричний склад ґрунту має визначальне значення для переміщення хімічних сполук, поглинання і закріплення їх ґрунтом, що позначається на режимі живлення рослин. У ґрунтах важкого гранулометричного складу добрива поглинаються і закріплюються сильніше, отже рухаються з водою повільніше. Крім цього, від гранулометричного складу ґрунту залежить інтенсивність мінералізації органічної речовини, в тому числі органічних добрив, вміст поживних речовин, особливо калію, а також норма хімічних меліорантів. На ефективність добрив істотно впливає його структурність, так як від цієї характеристики залежать мікробіологічна активність, водний і повітряний режими, хімізм ґрунтового розчину, що необхідно враховувати при використанні добрив.
Деякі властивості ґрунту змінюються повільно (гранулометричний склад), а інші (вміст поживних речовин, поглинання основ, реакція ґрунтового розчину, глибина орного шару тощо) в результаті діяльності людини змінюються швидше, тому їх слід періодично перевіряти.
3.2. Погодні умови.
На ефективність добрив істотно впливають кліматичні умови. Опади, які впливають на водний режим ґрунту. За нестачі вологи ефективність добрив знижується. У районах недостатнього зволоження важливо передбачити глибину загортання добрив і не завжди доцільно проводити підживлення. В умовах достатнього зволоження або при зрошенні добрива необхідно вносити в підвищених нормах, вибирати відповідні форми їх, щоб запобігти вимиванню поживних речовин, зокрема нітратного азоту, в нижні шари ґрунту.
4. Агротехнологія.
4.1. Залежність ефективності добрив від рівня агротехніки.
При розробці системи удобрення в конкретному господарстві необхідно мати на увазі, що дія добрив значною мірою залежить від рівня агротехніки. За низького рівня агротехніки (якості посівного матеріалу, обробітку ґрунту, догляду за посівами тощо) навіть оптимальна система застосування добрив не забезпечить високої продуктивності культури. А тому слід пам’ятати, що внесення добрив – це частина агротехніки, і дотримуватися наукових рекомендацій та технологічної карти.
4.2. Вплив попередника.
Розробляючи систему застосування добрив, необхідно враховувати вплив попередньої культури на ефективність добрив. Одна і та ж культура в межах однієї сівозміни на фоні одних ґрунтово-кліматичних умов має отримувати добрива різного складу і в різних кількостях залежно від свого місця у сівозміні. Наприклад, цукрові буряки, які розміщені в ланці з багаторічними травами, слабко реагують на азотні добрива і сильно - на фосфорні та калійні.
Кафедра агрохімії та якості продукції рослинництва рекомендує розробляти систему застосування добрив у сівозмінах у такій послідовності:
хімічна меліорація ґрунтів;
внесення гною та інших місцевих добрив;
розміщення мінеральних добрив;
визначення загальної потреби в добривах для сівозміни;
визначення насичення сівозміни добривами.
Розміщення органічних добрив у сівозмінах розпочинають із встановлення місця і норми їх внесення. Гній і компости вносять під оранку в сівозмінах. Найбільш ефективні норми внесення гною залежать від культури, її попередника, родючості ґрунту і врожаю, що планується. Вони можуть коливатися від 20 до 40-60 т/га, інколи більше .
При розробці системи застосування добрив у сівозміні дуже важливим питанням є визначення оптимальних норм мінеральних добрив. Для їх встановлення використовуються декілька способів, найбільш поширеними серед яких є середні рекомендовані норми, що ґрунтуються на безпосередніх результатах польових дослідів, та розрахункові норми балансовими методами.
При розробці системи удобрення використовують середні рекомендовані норми наукових установ. При цьому рекомендують найбільш ефективні для умов господарства строки внесення (основне, передпосівне, припосівне, підживлення). Вносити мінеральні добрива доцільно в першу чергу під ведучі культури сівозміни.
Сумісне внесення в ґрунт органічних і мінеральних добрив - доцільне і вважається важливим елементом правильної системи їх застосування для різних сівозмін будь-якої спеціалізації. Це пояснюється тим, що поживні речовини мінеральних добрив за умови правильної техніки внесення в ґрунт проходять у "дно" дуже швидко і забезпечують рослину живленням із самого почату її життя, а поживні елементи, які містяться в органічних добривах, використовуються повільно і забезпечують рослину поживними речовинами у більш пізні строки. Крім того, при сумісному внесенні органічних і мінеральних добрив знижується негативна дія високих норм мінеральних добрив і підвищується коефіцієнт використання поживних речовин як з органічних, так і з мінеральних добрив.
У господарстві розроблено дві системи:
Польова:
Багаторічні трави
Озима пшениця
Горох
Озима пшениця
Цукровий буряк
Кукурудза на силос
Ячмінь +б/т.
Овочева:
Однорічні трави
Капуста пізня
Огірки
Помідори
Столовий буряк
Морква
Під час розробки системи цих сівозмін використовували середні рекомендовані норми для Лісостепу і чорнозему типовому. За науково - обгрунтованою системою удобрення культур для:
1) Польової сівозміни рекомендується внести 320 ц азоту, 416 ц фосфору, 363 ц калію. Співвідношення NPK 1:1.3:1,1. Насиченість елементами живлення на 1 га становить: азотом – 71 кг/га, фосфором – 93кг/га, калієм – 74 кг/га.
Заплановано внести 5.1 тис. т органічних добрив, насиченість – 11.2кг/га. Органічні добрива вносять під озиму пшеницю 20 т два рази і картопля 40 т.
Багаторічні трави-120
Озима пшениця-220
Горох-330
Озима пшениця-150
Цукровий буряк-240
Кукурудза на силос-480
Ячмінь +б/т.-180
Всього під культури рекомендують внести сумарно основних елементів(всього NPK, кг/га):
Враховуючи, що забезпеченість даного ґрунту азотом підвищена, а фосфором підвищина, калієм висока
2)Для овочевої сівозміни рекомендується внести 29 ц азоту, 32 ц фосфору, 27 ц калію. Співвідношення NPK в умовах даної сівозміни становить 1 : 0,9 : 0,9. Насиченість елементами живлення становить: азотом –58 кг/га, фосфором – 64 кг/га, калієм – 54 кг/гаю
В овочевій сівозміні органічні добрива вносять під огірки (30 т/га) та капусту пізню (40 т/га).
Всього під культури рекомендують внести сумарно основних елементів(всього NPK, кг/га):
Однорічні трави
Капуста пізня-210
Огірки-210
Помідори-300
Столовий буряк-180
Морква-180
Як і в польовій системі рекомендовані норми добрив дещо корегуються з урахуванням забезпеченості ґрунту елементами живлення. Оскільки, забезпеченість даного ґрунту азотом підвищена, а фосфором підвищена, калієм висока.
5. План внесення добрив під майбутній урожай
Для підвищення агротехнічної та економічної ефективності системи удобрення, розробленої на ротацію сівозміни, щорічно складається план внесення добрив під урожай майбутнього року.
Складання річного плану удобрення культур обумовлено рядом причин:
родючість полів сівозміни навіть у межах однієї ґрунтової відміни може значно відрізнятися. Окремі поля можуть мати різний вміст рухомих форм поживних елементів, неоднакову кислотність ґрунту, гранулометричний склад тощо.
нагромадження органічних і закупівля мінеральних добрив у господарстві щороку змінюються, що є причиною порушення їх використання, передбаченого системою, розробленою на ротацію.
зміна структури посівних площ культур, погана перезимівля озимих, яка викликала пересів їх ярими, або несвоєчасність сівби в зв'язку з погодними умовами також вимагають уточнення в розподілі добрив.
Вихідними даними для плану внесення добрив є фактичне розміщення культур на полях сівозміни в наступному році.
План внесення добрив в поточному році складається після закінчення сівби ярих культур; на майбутній рік - для сівозмін господарства і на угіддя поза сівозмінами (сад, луки, пасовища).
При складанні річного плану внесення добрив необхідно враховувати:
запланований урожай;
ресурси мінеральних добрив та їх асортимент, що планується закупити для господарства на наступний рік;
можливості нагромадження місцевих добрив;
особливості кожного поля;
попередник і його удобрення;
досягнення науки і передового досвіду на рік складання плану.
Таблиця 4. Загальна потреба в добривах під врожай наступного року по двох сівозмінах.
N
P
K
комплексні
Всього по строках і способах внесення
Основне
350.7
799.9
524.2
9.5
Припосівне
37.8
63
-
78.4
Підживлення
403.2
132.3
-
-
Всього по сівозміні
х
247.9
296.9
191.7
17.4
Органічні, т/га
х
11.4
Мінеральні, кг/га
х
50
59.9
38.7
3.5
6. Розрахунки норм добрив для одержання запланованого врожаю
Розрахунок норм добрив для одержання запланованого врожаю є складовою частиною програмування врожаїв сільськогосподарських культур.
Програмування врожаю – це розробка комплексу взаємозв'язаних заходів, своєчасне та якісне виконання яких забезпечує одержання заздалегідь розрахованих показників з урахуванням різних факторів.
При цьому враховується весь комплекс факторів, що впливають на величину та якість урожаю (тепловий, світловий, повітряний режими, вологозабезпеченість за періодами росту та розвитку, потенціальна родючість ґрунту, оптимальні норми добрив, біологічні особливості росту та розвитку рослин, господарська діяльність людини).
Із земних факторів найбільший вплив на врожай сільськогосподарських культур (при рівні всіх інших факторів) мають родючість ґрунту і добрива, які є достатньо керованими діяльністю людини.
У конкретних умовах, при рівності переважаючої кількості факторів програмування врожаю зводиться до таких етапів:
Визначення врожаю культури, що планується.
Визначення врожаю за рахунок родючості ґрунту.
Розрахунок норм добрив для отримання запланованого врожаю або для отримання необхідного приросту врожаю з урахуванням вмісту поживних речовин у ґрунті.
Найчастіше такий розрахунок проводять для культур у наступному році, що висівають у конкретному полі сівозміни.
В цьому разі використовують такі методи:
балансово-розрахунковий щодо виносу поживних речовин запланованим урожаєм;
винос поживних речовин приростом урожаю;
урахування бонітету ґрунту та окупності одиниці добрив урожаєм культури.
Вихідними даними для розрахунку норм добрив балансово-розрахунковим методом є: 1) винос поживних речовин запланованим урожаєм; 2) забезпеченість ґрунтів рухомими елементами живлення (агрохімічні картограми); 3) коефіцієнти використання елементів живлення з добрив (табл. 8).
Для розрахунків визначають запланований урожай на майбутній рік і в якому полі сівозміни буде висіватися дана культура. Запланований урожай має бути науково обґрунтований і реальний для даних кліматичних і ґрунтових умов. Винос поживних речовин запланованим урожаєм визначається так, як і при складанні господарського балансу. Найбільш цінними показниками щодо виносу для визначення норм балансовим методом є ті, які отримані в умовах господарств на основі хімічного аналізу основної й побічної продукції. При відсутності місцевих даних користуються даними довідників і рекомендацій зональних наукових установ.
Винос поживних речовин з ґрунту того поля, де буде вирощуватися культура, для якої розраховується норма добрив, визначається за агрохімічними картограмами.
Із загального запасу доступних поживних речовин рослини засвоюють певну частину. Звичайно, різні рослини з одного й того ж ґрунту використовують поживні речовини в різній кількості, тобто вони мають різні коефіцієнти їх використання. Навіть одна і та ж культура використовує різні кількості поживних елементів із того ж самого ґрунту залежно від гранулометричного складу, забезпеченості елементами живлення, ступеня кислотності і насичення основами, вмісту гумусу та інших показників.
Коефіцієнти використання поживних елементів ґрунту різними культурами залежать від погодних умов. Доведено, що в окремі роки для різних культур коефіцієнти використання фосфатів ґрунту відрізняються в 10-15 разів, а калію – в 10 разів. Отже, при використанні в розрахунках потрібно брати ті коефіцієнти, які отримані в конкретних типових умовах.
При відсутності в господарствах агрохімічних картограм щодо вмісту в ґрунтах рухомих груп форм азоту про забезпеченість цим елементом можна судити з вмісту в ґрунті гумусу чи фосфору. При вмісті гумусу 1,5-2,9% забезпеченість рослин азотом слабка; при 3,0-4,0% - середня; при 4,0-5,0% - висока. Якщо дані про кількість гумусу в ґрунті на полях відсутні, то забезпеченість азотом визначають приблизно, за вмістом фосфору, враховуючи, що між цими елементами існує певна кореляція. Потім, за даними групування ґрунтів, знаходять і відмічають запас доступного азоту в ґрунті.
Ураховуючи коефіцієнти засвоєння поживних речовин із ґрунту, встановлюють, скільки їх може бути використано рослинами, а потім підраховують кількість того чи іншого елемента, який необхідно внести з добривами.
Залежно від запасу поживних речовин у ґрунті, культури і величини запланованого врожаю, необхідну кількість їх планують внести окремо з органічними та мінеральними або сумісно з органічними і мінеральними добривами.
Якщо винос елементів живлення врожаєм у значній кількості поповнюється за рахунок запасів у ґрунті, то довнести їх можна тільки з мінеральними добривами під зернові культури і льон або ж з органічними – під картоплю.
На ґрунтах з невисоким запасом елементів живлення і при високому врожаї культури плануються органічні добрива в нормі, оптимальній для даної зони, і необхідну кількість мінеральних та органічних добрив перераховують на елементи живлення.
Поживні речовини із добрив у перший рік рослини використовують не повністю, що необхідно враховувати при розрахунку норм. Використання поживних речовин із органічних і мінеральних добрив значною мірою залежить від ґрунтово-кліматичних умов, норми, часу і способу внесення добрив, біологічних особливостей культури тощо.
Внесення добрив впливає на мобілізацію запасів рухомих форм елементів живлення з ґрунту. Особливо це характерно для азотних добрив. Тому коефіцієнт його використання, який визначається за виносом азоту рослинами у варіанті з повним мінеральним удобренням і фосфорно-калієвими добривами (тобто "методом різниці") вищий (50-70%), ніж у дійсності (40-60%), визначений за допомогою N15 у добриві.
Для балансових розрахунків доцільно застосувати коефіцієнти використання азоту добрив, які отримані "методом різниці". У виробничих умов ах найбільш правильним буде застосовувати коефіцієнти, встановлені для даної зони. Такі дані наведено в табл. 3.
Таблиця 6. Коефіцієнти використання поживних речовин сільськогосподарськими культурами із гною і мінеральних добрив, %
Добрива
N
Р2О5
К2О
Гній у 1-й рік внесення
30
40
60
Гній у 2-й рік внесення
15
20
10
06.11.2016 22:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора