Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний Університет біоресурсів і природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
СІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2012
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
ТБВ
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
kiКАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
Кафедра землеробства та гербології
КУРСОВА РОБОТА
із загального землеробства
Проектування та агроекономічне обґрунтування системи сівозмін у господарстві
ТОВ «Зерносервіс»
с. Ковалівка
Драбівський район
Черкаська область
Факультет: агробіологічний
3 курс 5 група
Чернова Наталія Володимирівна
Київ – 2012
Зміст
Вступ 3
1.1. Загальні відомості про господарство на період складання проекту 5
1.2. Агрохімічна та агрофізична характеристика ґрунтів та рекомендації по їх раціональному використанню. 7
1.3. Агрокліматичні умови розташування господарства. 12
Розділ 2. Експлікація і трансформація земельних 15
угідь господарства 15
Розділ 3. Обгрунтування та проектування нової системи сівозмін для господарства 16
3.1. Структура посівних площ у господарстві на рік виконання курсової роботи, урожайність сільськогосподарських культур за останні три роки і планова врожайність на рік освоєння сівозміни 24
Розділ 4. Введення та освоєння сівозміни 27
4.1.План освоєння нової сівозміни 27
4.2.Ротаційна таблиця 5-пільної польової сівозміни 27
Розділ 5.Система обробітку грунту в полях нової сівозміни 28
Розділ 6.Система захисту посівів сільськогосподарських культур від бур'янів 37
5.1. Система агротехнічних заходів боротьби з бур’янами в сівозміні. 37
Висновки 41
Вступ
Для успішного ведення господарювання, отримання високих врожаїв, в систему господарювання вводять невід’ємні аспекти землеробства, які і складають його основу – раціонально складена сівозміна, правильний обробіток ґрунту, захист культурних рослин від хвороб, шкідників і бур’янів.
Сівозміна – це науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і парів у часі та на території господарства або тільки у часі на одному полі.
Впровадження сівозміни дає можливість розв’язати ряд питань, в чому і полягає її завдання:
Виконання завдань господарства по виробництву с/г продукції.
Підвищення родючості ґрунту.
Забезпечення науково-обгрунтованої структури посівних площ.
Запровадження прогресивних технологій вирощування с/г культур
Запровадження заходів по боротьбі з ерозією.
Запровадження правильної системи обробітку ґрунту.
Ефективне і цілеспрямоване запровадження системи удобрення.
Запровадження інтегрованої системи захисту рослин від хвороб, шкідників і бур’янів.
Створення територіальних умов для ефективного використання машинних агрегатів.
Обробітком ґрунту називається механічна дія на нього робочих органів механізмів та знарядь, що забезпечують створення найкращих умов для вирощування с/г культур.
Правильний обробіток ґрунту – одна з ланок підвищення його родючості, вирощування високих і сталих урожаїв с/г культур, захисту його від ерозії.
Система обробітку ґрунту вирішує головне завдання – створення оптимальної будови орного шару для вирощування культур.
Застосування окремих прийомів обробітку ґрунту має бути спрямоване на створення дрібно грудочкуватої пухкої будови орного шару, запобігання його розпиленню, на поліпшення водного, теплового та повітряного режимів, очищення ґрунту від бур’янів, хвороб та шкідників, заробляння в грунт рослинних решток та добрив, захист його від водної та вітрової ерозії, зміну форми поверхні поля, створення умов для сівби і проростання насіння культурних рослин, догляду за посівами, збирання врожаю без зайвих втрат.
Вже невід’ємною частиною землеробства, як окремого заходу, стала боротьба з бур’янами, які завдають неоцінимої шкоди при отриманні врожаїв с/г культур. На засмічених посівах с/г культур урожай зменшується на 25-30% і більше. Засміченість посівів утруднює збирання урожаю, збільшує витрати пального, зумовлює поломку збиральної техніки. Домішки зелених часток бур’янів у зерні підвищують його вологість, утруднюють очищення, внаслідок чого зростають витрати, знижується продуктивність праці. Крім того, вартість обробітку ґрунту збільшується за рахунок проведення додаткових заходів та підвищення опору ґрунту знаряддям обробітку.
Бур’яни, крім шкідливого впливу на величину і якість урожаю, є джерелом розмноження багатьох хвороб та шкідників с/г культур.
Розділ 1. Природно-кліматичні умови господарства
Загальні відомості про господарство на період складання проекту
ТОВ «Зерносервіс» знаходиться в Драбівському районі Черкаскої області.
Центральне відділення – селище Ковалівка, Драбівського району.
Перше відділення знаходиться знаходиться в смт. Шрамківка.
Друге відділення розташоване в селі Кононівка.
Третє відділення – с.Яворівка.
Четверте відділення – с. Вишенве.
Господарство займає велику площу в 4847,1 га:
площа ріллі -4400 га;
сіножаті - 224 га;
пасовища – 32, 8 га;
ліси і чагарники – 20, 4 га;
сади і ягідники – 23, 6 га;
інші землі – 146, 3 га.
.Рельєф місцевості.
В геоморфологічному відношенні територія господарства дуже різноманітна. Територія сіл розташована на корінному плато, що круто обривається до річки Чумгак. Тому тут поширені такі ерозійні форми рельєфу як яри, оскільки лисуваті суглинки, з яких складається плато, м’яко розмиваються. Ці суглинки при висиханні дають глибокі вертикальні тріщини і утворюють в ярах круті схили, які підмиваються водою, завалюються і сприяють зростанню ярів, особливо в тій частині, яка примикає до річки Чумгак.
Частина лучних земель, поширених в південній частині центрального відділення – це знижена рівнина з окремими піщаними горбами та зниженнями між ними. На всій майже цій території, що поширена на терасі, близько до поверхні залягають ґрунтові води (1,5-2м), які призводять до оглеєння ґрунтотворних порід. Крім того, ці ґрунтові води здебільшого мають незначну кількість бікарбонату кальцію. На піщаних підвищених горбах, ґрунтові води залягають значно глибше (біля 5м), тому піски тут у верхніх шарах сухі.
Агрохімічна та агрофізична характеристика ґрунтів та рекомендації по їх раціональному використанню.
Табл. №1
Агрохімічна та агрофізична характеристика ґрунтів господарства.
№
п/п
Назва типів грунту
Площа, га
Гумусовий горизонт, см
Механічний склад фракції
1 – 0,25
мм, %
Вміст гумусу, %
рН сольо-
вої
витяж-
ки
Ступінь насичено-сті основами, %
Сума увібраних основ, мг/екв на 100 г грунту
Забезпеченість ґрунту рухомими формами, мг на 100 г грунту
азоту
фосфору
калію
1
Дерно-
вослабо підзолисті
250,0
0 - 20
49,25
0,9
4,1
68,8
2,5
9,3
3,9
3,1
2
Світло-
сірі опідзо-
лені
278,5
0 - 22
2,4
1,3
4,4
59,0
6,01
8,5
6,8
3,8
3
Сірі опідзо-
лені
367,6
0 - 23
8,4
2,0
4,4
60,2
8,65
60,3
12,5
5,48
4
Темно-
сірі опідзо-
лені
238,4
0 - 30
11,2
4,8
6,2
88
21,8
40,3
9,2
7,4
При грунтовому обстеженні господарства, виділено 35 грунтових відмін, які в межах орних земель об’єднані в 5 агровиробничих груп:
Дерново-підзолисті піщані та супіщані грунти і їх оглеєні відміни.
Світло-сірі та сірі опідзолені пилувато-супіщані л/с грунти і їх оглеєні відміни.
Темно-сірі опідзолені пилувато-легкосуглинкові грунти.
Дернові та лучні супіщані л/с грунти та їх оглеєні відміни.
Дернові глейові солончакові крупно пилуваті.
Отже, з даних табл.№1, можна сказати, що забезпеченість ґрунтів господарства по відношенню до NPK дуже строката. В світло-сірих та сірих опідзолених грунтах вміст поживних речовин невисокий, азоту недостатньо, кількість його залежить від вмісту гумусу. Ступінь забезпеченості фосфором і калієм середній. Темно-сірі грунти мають також ступінь забезпеченості поживними речовинами середній. Дерново-слабкопідзолисті піщані і глинисто-піщані оглеєні грунти – одні з найменш родючих ґрунтів. Вони ненасичені основами, реакція ґрунтового розчину кисла, за кількістю поживних речовин належать до малозабезпечених. Використовують ці грунти переважно під вирощування озимого жита, картоплі, вівса, люпину.
Заходи щодо підвищення родючості світло-сірих та сірих опідзолених ґрунтів.
Сірі опідзолені ґрунти, хоч і відрізняються від світло-сірих дещо кращими агрономічними властивостями, все ж характеризуються досить низьким насиченням основами та кислою реакцією, невисокими запасами поживних речовин, а також несприятливими фізичними властивостями, пов’язаними з слабкою структурністю та значним розпушенням орного шару.
Тому головний напрямок в підвищення родючості як світло-сірих, так і сірих опідзолених ґрунтів – це їх окультурення за допомогою комплексу міроприємств, які направлені на створення потужного родючого орного шару; систематичне внесення органічних та мінеральних добрив, поглиблення орного шару, травосіяння.
Органічні добрива покращують поживний режим, фіз. властивості ґрунтів: гній розпушує грунт, підвищує його аерацію, зменшує схильність до запливання та утворення кірки. Систематичне внесення гною сприяє зниженню кислотності. Ґрунти з підвищеною кислотністю потребують вапнування. Вапнування повинно проводитись на фоні високої агротехніки та з використанням орг. і мін. добрив. Найкращий ефект дає повне мін. добриво (NPK).
При слабо вираженій здатності до накопичення нітратів в світло-сірих грунтах проходить більш інтенсивне їх вимивання. Тому на таких грунтах дуже важливо поповнити дефіцит рухомого азоту, особливо в ранньовесінній період розвитку озимих та ранніх ярих культур. Вирішується це ранньовесняним підживленням азотом озимих та припосівним внесенням азоту під ярі культури, а також використання в якості попередника конюшинного пласта.
Добру дію на сірих опідзолених грунтах, спричиняє фосфоритне борошно та томасшлак. Максимальна ефективність фосфорних добрив досягається при усуненні дефіциту азоту в грунтах. Ефективне також внесення мікроелементів – бору, марганцю, молібдену.
Для окультурення світло-сірих та сірих опідзолених ґрунтів, виключне значення має поглиблення орного шару та створення потужного культурного шару.
В процесі окультурення сірих опідзолених ґрунтів, суттєво покращуються її агротехнічні властивості: знижується кислотність, збільшується ємність поглинання та насиченість основами, підвищується вміст рухомих форм азоту, фосфору та калію, починається мікробіологічна діяльність; у верхньому горизонті збільшується співвідношення СГК:СФК, покращується водно-повітряний режим та фізико-механічні властивості. Мають місце також заходи по накопиченню вологи (снігозатримання, поглинання талих вод, боротьба з непродуктивним випаровуванням).
На світло-сірих та сірих грунтах господарства, що залягають на схилах, обов’язкове застосування протиерозійних заходів: обробіток ґрунту впоперек схилу, боронування, крокування .Особливе значення для зупинки ерозійних процесів та підвищення родючості еродованих сірих опідзолених ґрунтів господарства мають протиерозійні лісомеліоративні насадження, ґрунтозахисні сівозміни та використання добрив.
З метою запобігання ерозії необхідно впроваджувати контурно-меліоративну організацію території.
Заходи щодо підвищення родючості темно-сірих опідзолених ґрунтів та дерново-підзолистих грунтів.
Дуже важливим заходом підвищення родючості темно-сірих ґрунтів, є також систематичне внесення орг. і мін. добрив. На темно-сірих грунтах, які мають підвищену гідролітичну кислотність, добрі результати дає фосфоритне борошно.
Велика потужність гумусового горизонту, дозволяє в один прийом збільшити орний шар до 25-30 см.
Важливим завданням с/г виробництва на дерново-підзолистих грунтах є правильне використання їх високої потенційної родючості, запобігання руйнуванню гумусового шару. Основні шляхи у вирішенні цього завдання – раціональний обробіток ґрунту, накопичення та правильна витрата вологи, внесення добрив, покращення структури посівних площ, введення високоврожайних сортів, боротьба з ерозією. Для підвищення родючості дерново-підзолистих та темно-сірих опідзолених ґрунтів, дуже важливе значення має накопичення вологи та раціональне її використання. Тому на перше місце серед агротехнічних заходів виходять заходи, що забезпечують стислі строки проведення весняних польових робіт та створення найкращого водного режиму.
До таких заходів відносяться: ранній глибокий зяблевий обробіток, прикочування та своєчасне боронування ґрунту, обробіток впоперек схилу, осіннє боронування та щілювання полів для поглинання талих вод та запобігання ерозії. Виключне значення має снігозатримання.
З метою бездефіцитного балансу гумусу, необхідно систематично вносити орг. добрива.Удобрення культур проводити, виходячи на планову урожайність деяких культур.
Дуже важливе значення має захист дерново-підзолистих та темно-сірих опідзолених ґрунтів від ерозії, впровадження контурно-меліоративної організації території. На кислих грунтах необхідно проводити вапнування.
1.3. Агрокліматичні умови розташування господарства.
Територія ТОВ «Зерносервіс» в кліматичному відношенні може бути охарактеризована даними Черкаської метеорологічної станції. Сніговий настил розподіляється нерівномірно як по місцях, так і по декадах. Середня висота сніжного покриву 22 см, середні запаси води в снігу 50 мм. Клімат території господарства помірно-континентальний з середньою річною температурою 6,4˚С, з загальною кількістю опадів 550 мм. Відносна вологість повітря коливається від 68 % в травні місяці і до 80 % в грудні та січні.
Випаровування вологи з ґрунту становить 487 мм., в той час як середня кількість опадів становить 550 мм. Таким чином, в даному районі спостерігається превалювання опадів над випаровуванням, що вказує на позитивний баланс вологи в ґрунті в умовах рівнинного рельєфу.
Тривалість вегетаційного періоду становить 198 днів, а без морозного періоду 161 день. Найбільша довгота без морозного періоду – 210 днів. Перші заморозки починаються: середні – 10 жовтня; ранні – 23 вересня; пізні – 8-9 листопада. Останні заморозки: середні – 19 квітня; ранні – 10 квітня; пізні – 8 травня.
Таким чином, кліматичні умови дають змогу успішно вирощувати всі с/г культури, розповсюдженні в цій зоні, особливо зернові (озиме жито), просо, горох, картопля, льон-довгунець, кормові коренеплоди тощо. Лише одна кукурудза в окремі роки не визріває на зерно в зв’язку з потребою досить великої суми температур для її розвитку.
Табл. №2
Кількість опадів, температура повітря та їх розподіл за місяцями.
Показник
Місяці
За рік
За вегетацій-ний період
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
Середньо багаторічна кількість опадів, мм
11
9
10
13
16
25
27
20
15
14
550
410
Кількість опадів за останні три роки, мм
41
40
52
59
83
79
65
65
53
48
690
400-450
Середньо багаторічна температура повітря, ˚С
-
11
-
7
-
1
0
4,8
10,2
13
16
11
5
5,5
12
Температу-ра повітря за останні три роки, ˚С
-
7
-
6
-
1
6
12,3
15,8
17,3
16,2
11,5
5,4
5,0
11,5
Розділ 2. Експлікація і трансформація земельних
угідь господарства
Господарство займає велику площу в 4847,1 га, площа ріллі також дуже значна-4400 га. Сіножаті займають 224 га, пасовища – 32, 8 га, ліси і чагарники – 20, 4 га, сади і ягідники – 23, 6 га, інші землі – 146, 3 га.
Таблиця 3
Земельні угіддя господарства
№ п.п.
Види с.г.угідь
На рік написання курсової роботи
Площа на рік освоєння сівозміни
га
%
га
%
Рілля
4400
90,77
4400,5
90,78
Сіножаті
224
4,6
224
4,6
Пасовища
32,8
0,62
32,8
0,62
Ліси і чагарники
20,4
0,42
20,4
0,42
Сади і ягідники
23,6
0,48
23,6
0,48
Інші землі
146,3
3,01
146,3
3,01
Всього землі
4847,1
100
4847,1
100
Розділ 3. Обгрунтування та проектування нової системи сівозмін для господарства
Підвищення культури землеробства передбачає впровадження у виробництво заходів, що становлять науково обґрунтовану його систему. Серед них важливе значення мають правильні сівозміни, які є головною і незамінною її ланкою та займають особливе місце за різноманітним сприятливим впливом на родючість фунту і врожайність сільськогосподарських культур. Па основі сівозмін створюють системи удобрення, механічного обробітку ґрунту і захисту посівів від бур'янів, шкідників та збудників хвороб. Безсистемне проведення цих заходів, без врахування того, що вирощували на полі в попередні і що буде висіяно в наступні роки, призводить до низької ефективності й запущеності полів. У правильних сівозмінах краще виявляються об'єктивні закони землеробства, а їх дотримання дає змогу регулювати кругообіг елементів живлення рослин у сільському господарстві.
Сівозміни забезпечують найраціональніше використання орних земель, матеріальних і трудових ресурсів. Вони є організаційно-територіальною основою сталого землеробства. Порушення їх, нехтування елементарними вимогами до чергування культур, біології грунту і рослин завдає непоправної шкоди культурі та сталості землеробства, продуктивності землі.
Сівозміна дає можливість розробляти технологію вирощування сільськогосподарських культур з урахуванням їх взаємного впливу, а також післядії кожного заходу, що застосовується під найближчі попередники. Ось чому зростання культури землеробства може бути забезпечене тільки при освоєнні правильних сівозмін, які відповідають конкретним природно-кліматичним умовам і спеціалізації сільськогосподарського виробництва.
Багаторічними дослідами наукових установ вирішено ряд питань теорії й практики застосування сівозмін в окремих грунтово-кліматичних зонах України, а саме: місце, тривалість вирощування, сумісність і період повернення культур у сівозмінах з врахуванням вимог інтенсивних технологій, збільшення виробництва рослинницької продукції; роль чорного і зайнятого парів при інтенсифікації землеробства; ступінь насичення сівозмін провідними культурами в господарствах різного виробничого напрямку тощо.
Агрономічна роль сівозміни на різних етапах розвитку землеробства і особливо за умов його інтенсифікації випливає із загального завдання наукового землеробства. За визначенням К.А. Тімірязєва і Д.М. Прянішнікова, це завдання - в узгодженні вимог культурних рослин з умовами вирощування. При відповідних кліматичних умовах і природних властивостях фунту оцінка сівозміни залежить від того, як впливають попередні культури і заходи їх вирощування (обробіток ґрунту, удобрення та ін.). Відомо, що цей вплив неоднаковий. Отже, створюються деякі відмінності у властивостях грунту і його родючості залежно від попередніх культур, їх необхідно враховувати при розміщенні сільськогосподарських культур на полях. Інакше кажучи, встановлювати науково обґрунтоване чергування культур.
Властивості ґрунтів, навіть найродючіших, таких як чорноземи, не завжди відповідають потребам культурних рослин, особливо їх високоврожайних сортів. Тому створення необхідних умов для росту сільськогосподарських культур, раціональне використання і захист ґрунтів, збереження та підвищення їх родючості є основним завданням на всіх етапах розвитку землеробства.
У системі агротехнічних заходів найбільш цілеспрямовано на ґрунт впливає сівозміна.
Враховуючи біологічні особливості й здатність польових культур не тільки використовувати, а й активно відновлювати родючість грунту, сівозміна істотно впливає на такі фактори родючості, як забезпеченість поживними речовинами і вологою, вміст гумусу, біологічний режим, фізичні властивості та швидкість детоксикації шкідливих речовин, що надходять у фунт при його сільськогосподарському використанні.
Крім того, сівозміна зумовлює агрономічну стратегію підвищення продуктивності грунту і врожайності сільськогосподарських культур, визначає та взаємо пов’язує в єдиний комплекс всі ланки системи землеробства. Від спеціалізації сівозмін, складу і чергування культур залежать системи удобрення, механічного обробітку грунту та інших агротехнічних і меліоративних заходів.
З поглибленням спеціалізації сівозмін - насиченням їх провідними культурами, впровадженням нових високоврожайних сортів , і гібридів, зростанням масштабів застосування добрив і хімічних засобів захисту рослин та енергомістких технологій вирощування - ускладнюється система управління родючістю, підвищуються вимоги до ґрунтів. Вони повинні забезпечувати посіви не тільки сприятливим водно-повітряним і поживним режимом, але й мати помітну фітосанітарну функцію, здатність запобігати утворенню високої концентрації внесених хімічних сполук тощо.
Для досягнення такого якісно нового рівня родючості необхідно, щоб у зональних науково обґрунтованих системах землеробства провідними положеннями агротехнічного комплексу щодо родючості грунту були оптимізація гумусового та фізико-хімічного стану ґрунтового покриву, регулювання балансу поживних речовин і вологи та запобігання явищам ґрунтовтоми. Регулювання балансу поживних речовин, а при зрошенні й водного режиму, багато в чому уже тепер може здійснюватися технічними засобами. Щодо біологічних факторів (таких як діяльність ґрунтової біоти, гумусовий і фітотоксичний режими грунту), то з поглибленням спеціалізації вони важче піддаються управлінню, тому багато в чому лімітують продуктивність землі. В оптимізації цих факторів провідна роль належить сівозмінам.
Сівозміна - це науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і парів у часі й на території або тільки у часі. Чергування у часі - це щорічна або періодична зміна культур і чистого пару на конкретно взятому полі. Чергування на території означає, що земе льний масив сівозміни поділений на поля, де щороку (почергово) вирощуються культури. На кожному полі вони чергуються в часі.
В основі сівозміни лежить науково обґрунтована структура посівних площ, під якою розуміють співвідношення площ посівів різних сільськогосподарських культур і чистих парів, виражене у відсотках до загальної площі сівозміни. Вона розробляється відповідно до спеціалізації господарства.
Сільськогосподарські культури і заходи їх вирощування неоднаково впливають на фізичні, хімічні й біологічні властивості грунту не тільки в період їх вирощування, а й у наступні роки. Саме тому при розміщенні культур у сівозміні слід дотримуватися певного порядку їх чергування, який ґрунтується на неоднаковому відношенні різних сільськогосподарських рослин до родючості грунту, тобто необхідно кожну культуру забезпечити добрим попередником.
Попередником називається культура або пар, які займали дане поле в попередньому році.
Паром називається поле, на якому протягом певного періоду не вирощують сільськогосподарські культури і утримують у чистому від бур'янів стані.
Чистий пар - це поле, вільне від сільськогосподарських культур протягом вегетаційного періоду і утримується в чистому від бур'янів стані. За строками основного обробітку грунту чисті пари поділяють на чорні та ранні.
Чорний пар - це чистий пар, обробіток якого починають влітку або восени слідом за збиранням попередника.
Ранній пар - це чистий пар, основний обробіток якого починають весною наступного року після зібраного влітку чи восени попередника.
Чорний пар ефективніший ніж ранній. Як правило, поле під ранній пар залишають тоді, коли з певних організаційних причин його не вдається виорати восени.
Якщо на поверхні грунту необхідно залишити рослинні рештки для захисту його від ерозії й затримання снігу, поле відводять під ранній пар. Оранку на такому полі проводять навесні, коли мине загроза пилових бурь.
До чистого пару належить і кулісний пар, тобто поле, на якому висівають високостебельні рослини (кукурудзу, сорго, соняшник, гірчицю тощо) для затримання снігу і запобігання ерозії грунту. Кулісні рослини висівають стрічками або окремими рядками на відстані 10-20 м один від одного.
Чисті й кулісні пари використовують лише в посушливих південних і південно-східних районах, де основною їх функцією є нагромадження вологи. Крім того, вони сприяють нагромадженню елементів живлення в грунті та ефективній боротьбі з бур'янами, особливо з таким досить поширеним, як гірчак рожевий. Тому ці пари в посушливому Степу є агротехнічною основою польових сівозмін.
Численні дані переконують, що чистий пар у роки з посушливим літньо-осіннім періодом є єдиним попередником, який практично гарантує своєчасні сходи озимих культур, добрий розвиток рослин до входу їх у зиму, завдяки чому вони надійно захищають ґрунт від водної та вітрової ерозії.
У полі чистого пару поліпшуються фізичні та хімічні властивості грунту, посилюються мікробіологічні й біологічні процеси, інтенсивно розкладаються токсичні речовини. Чистий пар - ефективний засіб очищення грунту від бур'янів, поліпшення його фітосанітарного стану.
Чистий пар, як попередник, забезпечує найбільший вихід ваговитого насіння, яке дає дружні сходи, що здатні протистояти не тільки несприятливим погодним факторам весни, а й ураженню хворобами та пошкодженню шкідниками.
Чорний та ранній пари у степовій зоні не можна вважати рівноцінними. Перший забезпечує вищий урожай озимої пшениці, ефективніший у сівозмінах. Різниця в урожайності озимої пшениці на користь чорного пару в дослідах становить 3-5, а у виробничих посівах - 5-8 ц/га і більше.
Наявність чорного пару в сівозмінах надає сталості структурі посівних площ та запланованих зборів продукції. Тільки завдяки впровадженню їх зменшується загибель та пересів пшениці, підвищується вихід зерна з одиниці сівозмінної площі.
Всебічний позитивний вплив парування поля полягає у тому, що ґрунт на час сівби озимої пшениці перебуває у стані вищої готовності для проростання насіння культурних рослин. Витрати на обробіток та догляд за ним скуповуються врожаями польових культур. Тому чорний пар і впроваджують у посушливих районах, де інші відомі агрономічній науці заходи не забезпечують високих урожаїв, головним чином пшениці. У всіх зонах країни дуже поширені зайняті пари.
Зайнятим паром називають рано звільнені від культурних рослин поля, де не тільки можна провести обробіток грунту, але й створити сприятливі умови для вирощування наступних культур. Цей пар має таку різновидність, як сидеральний пар, який засівають бобовими та іншими рослинами (люпин, серадела, буркун білий, гірчиця тощо) для заорювання на зелене добриво.
Перелік сільськогосподарських культур і парів у порядку їх чергування в сівозміні називається схемою сівозміни. Вона відображає загальні риси ряду подібних сівозмін з різним складом культур, але з однаковим співвідношенням і чергуванням груп культур.
Отже, сівозміна - це науково обґрунтоване чергування с.-г. культур і парів в часі і на території господарства. Таке чергування культур, що супроводжується прийомами агротехніки (раціональним обробітком ґрунту, заходами боротьби з ерозією ґрунту, бур'янами, хворобами та шкідниками рослин), забезпечує максимальним отриманням врожаю, та забезпечує бездефіцитний баланс органічних речовин, покращення водно-повітряного, теплового і поживного режимів ґрунту.
Правильне розміщення с.-г. культур на територій господарства і їх чергування дозволяє зменшити розрив між потребою рослин в життєво необхідних факторах та їх наявністю в ґрунті, і цим самим знизити витрати на додаткові заходи і на виробництво продукції в цілому. З іншого боку, науково обґрунтоване планування агротехніки можливе лише тоді коли відомо, в якому порядку йде зміна вирощуваних на кожному полі культур. Тільки при цій умові можна визначати наявність ґрунтових факторів життя для того виду і сорту рослин, які на даному полі заплановано вирощувати.
При проектуванні сівозмін і розміщення культур на полях враховують біологічні особливості кожної с.-г. культури та їх виробничу цінність. Із біологічних особливостей, перш за все, велику увагу приділяють використанню вологи і поживних речовин з різних шарів ґрунту на протязі вегетації, кількості післяжнивних кореневих решток, які залишаються в ґрунті після збирання врожаю, ступінь пошкодження культур шкідниками.
На даний час при проектуванні сівозмін велику увагу приділяють використанню багаторічних трав, так як вони сприяють накопиченню органічних речовин грунті /гумусу/
Інтенсивні сівозміни в кожному господарстві розробляються з врахуванням грунтово-кліматичних і економічних умов. Вони повинні забезпечувати: підвищення урожайності всіх с.-г. культур; добрі умови для організації праці і високопродуктивного використання техніки; погодженість із перспективою розвитку господарства.
Оптимальні умови вирощування сільськогосподарських культур у сівозміні забезпечуються розміщенням після кращого попередника і оптимальним періодом повернення на попереднє місце вирощування.
3.1. Структура п осівних площ у господарстві на рік виконання курсової роботи, урожайність сільськогосподарських культур за останні три роки і планова врожайність на рік освоєння сівозміни
Таблиця 4
№ п.п.
Сільськогосподарські
культури
Площа посіву на рік складання роботи
Урожайність за останні роки, ц/га
2010р.
2011р.
2012р.
Середня за 3 роки
На рік освоєння сівозміни
/планова/
га
%
план
фактично
план
фактично
план
фактично
план
фактично
1.
Пшениця озима
880
20
47,4
31,0
31,7
36,7
42,5
2.
Кукурудза на зерно
880
20
77,3
44,2
70,3
63,9
74,0
3.
Соняшник на зерно
880
20
26,5
19,6
18,6
21,6
25,5
4.
Ріпак озимий
880
20
19,3
26,6
11,5
19,1
22,0
5.
Соя
880
20
19,0
13,1
27,0
19,7
23,5
Першим етапом проектування сівозміни є визначення структури посівних площ, яка є економічною основою сівозміни. При визначенні структури посівних площ, передбачається потреба в продукції землеробства для реалізації на ринку, потребу в кормах, внутрішньогосподарські потреби, потреба посівного матеріалу і страховий фонд.
Проектування нової сівозміни буде проводитись в межах існуючої в натурі нарізки полів.
Другим етапом проектування сівозміни є вибір кращих попередників для основних профілюючих культур, якими є зернові, і складання ланок сівозмін.
Третій етап – розміщення ланок в схемі сівозміни.
При визначенні місця культури в сівозміні враховують її народногосподарське значення, біологічні особливості, технологію вирощування та природноекономічні умови господарства. Найвибагливішою і цінною культурою в господарстві є озимі культури.
Таблиця 5
Структура посівних площ для господарства на рік освоєння сівозміни, 20..р.
№ п.п.
Культури
Планується
Валовий збір, т
Урожайність, т/га
Площа,
га
% до
ріллі
1.
Пшениця озима
4401,88
3,15
880
20
2.
Горох
2464,00
5,55
880
20
3.
Кукурудза
5896,00
6,55
880
20
4.
Соняшник
1936,00
2,75
880
20
5.
Соя
1760
1,83
880
20
Таблиця 6
Структура посівної площі в конкретній сівозміні, кількість полів у ній.
Площа сівозміни
С.-г. культури
Площа
Середній розмір поля у сівозміні
Число полів у сівозміні
га
% від площі сівозміни
4400
га
Горох
880
20
20 %
5 полів
Пшениця озима
880
20
Кукурудза на зерно
880
20
Соя
880
20
Соняшник
880
20
Розділ 4. Введення та освоєння сівозміни
4.1.План освоєння нової сівозміни
Таблиця 7
Пло-ща поля, га
Фактичне розміщення культур до введення сівозміни
Розміщення культур у роки освоєння сівозміни
У попередньому
2011 році
У поточному
2012 році
2013 рік
2014 рік
Культура
Площа
(га)
Культура
Площа
(га)
Культура
Площа
(га)
Культура
Площа
(га)
Кукурудза на зерно
880
Соя
880
Озима пшениця
880
Кукурудза на зерно
880
Соя
880
Озима пшениця
880
Кукурудза на зерно
880
Соя
880
Озима пшениця
880
Соняшник на зерно
880
Горох
880
Озима пшениця
880
Соняшник на зерно
880
Ріпак озимий
880
Соняшник
880
горох
880
Ріпак озимий
880
Кукурудза на зерно
880
Соя
880
Соняшник
880
Таблиця 8
4.2.Ротаційна таблиця 5-пільної польової сівозміни
№ поля
РОКИ
2014рік
2015рік
2016рік
2017рік
2018рік
1
Кукурудза на зерно
Соя
Соняшник
Горох
Озима пшениця
2
Соя
Соняшник
Горох
Озима пшениця
Кукурудза на зерно
3
Озима пшениця
Кукурудза на зерно
Соя
Соняшник
Горох
4
Горох
Озима пшениця
Кукурудза на зерно
Соя
Соняшник
5
Соняшник
Горох
Озима пшениця
Кукурудза на зерно
Соя
Розділ 5.Система обробітку грунту в полях нової сівозміни
Землеробство починається з обробітку грунту, який суттєво змінює його біологічні, фізичні, агрохімічні та гідролопічні властивості. Підвищення культури землеробства вимагає застосування у кожному господарстві диференційованої системи обробітку, яка враховувала б різноманітність ґрунтів і їх властивості, реакцію культур на умови ґрунтового середовища, особливості кліматичних і погодних умов, а також необхідність проведення польових робіт в оптимальні агротехнічні строки.
Від стану орного шару, що регулюється механічною дією грунто-обробних знарядь і машин, значною мірою залежить урожайність сільськогосподарських культур. На активність
06.11.2016 22:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора