Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний Університет біоресурсів і природокористування
Інститут:
О
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2014
Тип роботи:
Інші
Предмет:
Рослинництво
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Кабінет Міністрів України
Національний університет біоресурсів і природокористування України
Кафедра агрохімії та якості продукції
рослинництва ім. О. І. Душечкіна
Пояснювальна записка до системи застосування добрив
Київ 2014
Зміст
Вступ 2
1.Характеристика умов господарства 4
2.Аналіз застосування органічних і мінеральних добрив у попередні роки 5
3.Баланс поживних речовин у землеробстві господарства 7
3.1.Показники балансу 8
4.Система удобрення культур у сівозмінах 10
5.Біологічні особливості культури 12
5.2. Відношення до концентрації ґрунтового розчину. 12
6.1.Ґрунтові умови 15
6.2.Кліматичні умови. 15
7.Агротехніка 17
7.1.Залежність ефективності добрив від рівня агротехніки. 17
7.2.Вплив попередника. 17
8.Розрахунки норм добрив для одержання запланованого врожаю 20
Висновок 27
Список використаної літератури 28
Вступ
Одним із найважливіших завдань сьогодення є прискорення темпів розвитку землеробства, перетворення його на високорозвинений сектор економіки.
Система удобрення в сівозміні є частиною системи застосування добрив – комплексу організаційно-господарських та агротехнічних заходів раціонального використання добрив і хімічних меліорантів в умовах певного господарства.
Багаторічний план внесення органічних і мінеральних добрив та хімічних меліорантів, розрахований на ротацію сівозміни, в якому передбачено норми, строки внесення, способи та своєчасність заробляння в ґрунт добрив залежно від урожаю, що планується, біологічних особливостей та чергування культур у сівозміні з урахуванням властивостей та поєднання органічних та мінеральних добрив, ґрунтово-кліматичних і економічних умов у господарстві, охорони навколишнього середовища називається системою удобрення в сівозміні.
За допомогою системи удобрення вирішують такі завдання: забезпечення максимально можливої продуктивності сівозміни, високих і стійких урожаїв усіх культур; раціональне використання родючості ґрунту та її підвищення при агрономічно та економічно доцільному застосуванні добрив.
Добрива - найефективніший засіб підвищення родючості ґрунтів, урожайності й поліпшення якості продукції рослинництва. Вносячи добрива, можна керувати процесами живлення рослин, змінювати якість урожаю та впливати на родючість, фізичні, хімічні та біологічні властивості ґрунту.
Важливо забезпечити добривами насамперед ті культури, поширення яких обмежене ґрунтово-кліматичними умовами, які найсприятливіші для їх вирощування - цукрові буряки, озима пшениця, кукурудза на зерно та силос. Якщо сівозміни насичені технічними культурами (цукрові буряки), добрив виділяють більше.
Дослідженнями вітчизняних учених доведено, що завдяки раціональному використанні добрив одержують 40-50% приросту врожаю основних сільськогосподарських культур, що значно вище. Ніж частка приросту врожаю від насіння. Засобів захисту чи від обробітку ґрунту.
Завданням курсової - розрахункової роботи по системі застосування добрив є здобуття навичок щодо науково – обґрунтованого застосування добив та їх внесенню в умовах конкретного господарства.
1.Характеристика умов господарства
Господарство«КСП ім Ватутіна» розташована в Київській обл., Переяслов-Хмельницького район. Спеціалізація господарства — зерново-бурякова з розвитком тваринництва.
Всього в господарстві орних земель - 3210 га, в тому числі:
в польовій сівозміні №1 -2000га.;
в польовій сівозміні №2 -430 га.;
в кормовій сівозміні –760га.;
в овочевій сівозміні –20га,
сіножатей – 24 га.;
садів – 12 га.
Переважаючими ґрунтами у господарстві є – чорноземи типові малосуглинкові.
Назва ґрунту
Гумус, %
pH
Гідролітична
кислотність
Сума
ввібраних
основ
Ступінь
насиченості
основами,
%
Рухомі форми, мг/кг ґрунту
мекв/100 г ґрунту
N
Р2О5
К2О
Чорнозем типовий малосуглинковий.
3,2
6,6
1,15
21,1
91
8
14.5
11.6
Таблиця 1
2.Аналіз застосування органічних і мінеральних добрив у попередні роки
Господарство«КСП ім Ватутіна» органічні та мінеральні добрива. У господарстві вносилась середня кількість органічних добрив, а саме12.4 т. Органіка вносилась під такі культури: озима пшениця– 30 т/га, кукурудза на зерно –10т/га, цукрові буряки – 35 т/га ,картопля–12т/га Насиченість органічними добривами 16,0 т/га, що є достатньо для зони Лісостепу для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу насиченість органічними добривами. З мінеральними добривами всього було внесено: азоту - 1050 ц, фосфору –1094ц, калію - 881ц. Тобто на 1 га припадає 55 кг азоту, 52 кг фосфору, 53 кг калію.
Таблиця 2. Культури, які вирощуються в господарстві:
Культура
Норма внесення добрив
азотних, кг/га
фосфорних,кг/га
калійних, кг/га
органічні,
т/га
Озима пшениця
80
80
80
30
Озиме жито
-
-
-
-
Ячмінь
-
-
-
-
овес
-
-
-
-
Кукурудза на зерно
80
50
40
10
горох
-
-
-
-
гречка
-
-
-
-
Цукрові буряки
120
150
120
35
картопля
25
30
50
12
льон
-
--
-
-
коренеплоди
-
-
-
-
Кукурудза на силос
-
-
-
-
овочі
-
-
-
-
Якщо порівняти норми фактично внесених з рекомендованими для даної зони і типу ґрунту, то можна зробити висновок, що насиченість елементами живлення мала.
3.Баланс поживних речовин у землеробстві господарства
Баланс елементів живлення - це математичний вираз їх коло обігу в землеробстві й біосфері. Дослідження балансу елементів живлення - одне з основних завдань агрохімії. Це пов'язане з необхідністю систематичного підвищення родючості ґрунтів, збільшення врожаю сільськогосподарських культур і поліпшення його якості, розробки та здійснення заходів для охорони навколишнього середовища.
Вивчення коло обігу у землеробстві та визначення заходів впливу на хімічні процеси, що відбуваються в ґрунті й рослині, які можуть підвищувати врожай та поліпшувати якість продукції, є одним з основних завдань агрохімічної служби.
При нестачі мінеральних добрив поживні речовини гною та інших органічних добрив у кожному господарстві обов’язково повинні повертатись у грунт. Елементи живлення мінеральних добрив, які введено в коло обіг речовин землеробстві, використовуються потім багаторазово. Для підтримання бездефіцитного коло обігу елементів живлення в господарстві велике значення має правильне поєднання внесення органічних і мінеральних добрив.
Ступінь інтенсифікації та культури землеробства характеризує баланс головних елементів живлення в землеробстві окремого господарства, району, зони, країни.
Баланс елементів живлення в землеробстві дає змогу вивчати їх винос з ґрунту з урожаєм та надходження в ґрунт з різних джерел і таким чином систематично контролювати й цілеспрямовано впливати на підвищення ефективної родючості ґрунтів внесення добрив, хімічних меліорантів та інших засобів. Баланс елементів живлення в землеробстві залежно від того, які завдання вирішують, поділяють на три види: зовнішньогосподарський, біологічний і господарський. Види балансу різняться між собою за своєю структурою та змістом.
У виробничих умовах визначають переважно вихідний господарський баланс. Баланс складають для всього господарства або для окремого його розділу відповідно до структури посівних площ. Якщо в господарстві є дані про врожайність і кількість внесених добрив окремо в сівозмінах, баланс складають для сівозмін. Цінність балансу як наукової основи активного втручання в коло обіг речовин зумовлюється повнотою і точністю обліку статей надходження втрат поживних речовин та кількістю показників, які при цьому враховують. При складанні господарського балансу враховуються такі статті:
витрати поживних речовин із грунту - винос урожаєм, непродуктивні витрати азоту азотних добрив;
надходження - з органічними і мінеральними добривами, з насінням, а для азоту - з опадами, за рахунок фіксації атмосферного азоту мікроорганізмами (вільноживучими мікроорганізмами та бульбочковими бактеріями).
3.1.Показники балансу
Баланс елементів живлення в землеробстві господарства, сівозміні або у вирощуванні окремих культур характеризується такими показниками:
Різниця між витратами елемента живлення і його надходженням (а), розрахованими для площі під культурою, для сівозміни або ріллі господарства, дає баланс (±) у ц.
Баланс, (±) кг на 1 га, для поля, культури, сівозміни, господарства в середньому одержують діленням балансу (±) ц на відповідну площу.
В умовах інтенсифікації землеробства для характеристики балансу використовують також показник його інтенсивності (Іб). Виражається він у відсотковому відношенні надходженням елементів живлення в ґрунт (Н) до виносу їх урожаєм (В) і може бути до 100 (дефіцитний баланс), дорівнювати 100 (зрівноважений) і понад 100 (позитивний баланс).
В таблицях для розробки курсового проекту з системи застосування добрив № 3-5 (червоний зошит), розраховано статті виносу та надходження головних елементів живлення с/г культур.
Таблиця 3. Показник балансу поживних речовин господарства
Показник
N
P2O5
K2O
Всього, ц
3532
1657
2988
Баланс, ц
-788
+ 477
-1350
Баланс, кг
- 25.2
+ 15.2
-43
Інтенсивність в балансу, %
81
140
68
Інтенсивність балансу показує, на скільки відсотків винос елемента живлення врожаєм компенсується надходженням його з добривами.
Прянишніков Д.М. прийшов до висновку, що для підвищення родючості ґрунту і врожайності культур необхідно досягти повернення азоту і калію на 80%, а фосфору - на 100-110% від виносу їх урожаєм і нестача його не допускається.
За даними І.М. Захарченка, на чорноземних звичайних ґрунтах в інтенсивних сівозмінах рівень повернення поживних речовин із добривами має приблизно становити: для азоту не менше 80%, фосфору – 130-150%, калію – 80-100%, виходячи з даних цей баланс наближено становить N98 Р93,2 К105,4.
Аналізуючи таблицю далі бачимо, що статті надходження поживних елементів (N, Р ,К) переважають над статтями втрат, звідси видно, що господарство науково — не обґрунтовано віднеслося до вирощування с/г культур, а саме до їх удобрення.
4.Система удобрення культур у сівозмінах
Якщо добрива використовуються в сівозміні за науково-обґрунтованою системою, за чіткого дотримання всіх вимог і високої агротехніки, створюються умови для підвищення родючості ґрунту та постійного зростання врожаю
Система удобрення в сівозміні - це багаторічний план використання добрив (органічних, мінеральних та інших) та меліорантів, розрахований на ротацію сівозміни, у якому передбачаються дози, норми добрив, способи внесення залежно від запланованої врожайності, біологічних особливостей рослин і від чергування їх у сівозміні з урахуванням властивостей добрив, ґрунтово-кліматичних та інших умов.
Система удобрення в сівозміні є складовою системи використання добрив у господарстві - комплексу організаційно-господарських та агротехнічних заходів щодо раціонального їх застосування, з метою підвищення продуктивності культур та родючості ґрунту, за одночасного зменшення собівартості продукції. Система використання добрив у господарстві включає такі заходи: накопичення гною і правильне його зберігання; заготівля торфу і його застосування як добрива (виготовлення компостів); заготівля і зберігання пташиного посліду, золи та інших місцевих добрив, організація їх зберігання (будівництво складів), своєчасний вивіз органічних добрив на окремі поля відповідно до передбачених системою норм; механізація внесення, своєчасне і правильне загортання органічних і мінеральних добрив під окремі культури в сівозміні; заготівля насіння і посів рослин на зелене добриво; організація праці і транспортних засобів.
При розробці системи застосування добрив у сівозмінах необхідно враховувати такі основні принципи:
Народногосподарське значення культури.
У системі застосування добрив, розробленої відповідно до конкретних умов господарства, особлива увага повинна бути приділена культурам, які мають вагоме народногосподарське значення. Безперечна першочерговість належить насінникам та розсадникам. На таких полях чітко виконуються всі агротехнічні прийоми, у тому числі внесення добрив. Важливо забезпечити добривами ті культури, ареал розповсюдження яких обмежений ґрунтово- кліматичними умовами. Також враховується спеціалізація господарства і внесення добрив в першу чергу розраховується для провідних культур.
5.Біологічні особливості культури
5.1.Потреба в елементах живлення в періоди росту і розвитку.
За розробки системи удобрення повинні бути враховані особливості живлення рослин. Рослина протягом вегетації потребує різної концентрації ґрунтового розчину, і в цьому аспекті важливо збалансувати кількість поживних речовин, не допускаючи дефіциту чи надлишку.
Так, у перший період росту і розвитку рослина засвоює дуже мало елементів, проте нестача хоча б одного з них негативно вплине на подальшу вегетацію і продуктивність. При цьому навіть посилене живлення в наступний період не усуває негативного впливу на початку розвитку. Особливо це стосується фосфору. Тому забезпечення потреби рослин у поживних речовинах у період, коли вони найбільш чутливі до їх нестачі і в період найбільшої в них потреби, є одним із важливих завдань використання добрив під окремі культури сівозміни. Необхідно пам'ятати, що на нормальний розвиток рослин негативно впиває як нестача, так і надлишок будь-якого елемента.
Також потрібно враховувати вміст елементів живлення в добриві, яке має негативне відношення на культуру, наприклад, вплив хлору на пасльонові та овочі.
5.2. Відношення до концентрації ґрунтового розчину.
При виборі норм, строків і способів внесення добрив необхідно враховувати чутливість рослин до концентрації ґрунтового розчину. Серед польових культур найменш чутливі жито, пшениця, ячмінь і овес, на відміну від гороху і льону.
Дуже чутливою до концентрації ґрунтового розчину в перший період розвитку є кукурудза. Відношення до реакції середовища і засвоювана здатність кореневої системи.
Сільськогосподарські рослини по-різному реагують на реакцію ґрунтового середовища. За цією властивістю їх поділяють на чотири групи:
перша група, яка вирізняється високою чутливістю до кислої реакції середовища, належать люцерна, еспарцет, конюшина, бавовник, цукрові, столові і кормові буряки, коноплі, капуста, цибуля, огірки та ін.
друга група - чутливі до підвищеної кислотності: пшениця озима і яра, кукурудза, ячмінь, соняшник, соя, квасоля, горох, кормові боби, салат та ін.
третя група - рослини малочутливі, але позитивно реагують на вапнування: овес, жито, гречка, тимофіївка, льон, картопля, ріпа, редька, морква та ін.
четверта група - рослини, які добре переносять кислу реакцію ґрунтового середовища і, як правило, не потребують вапнування: люпин, середела, чайний кущ.
Потрібно враховувати, що відношення рослин до реакції середовища змінюється з їх віком. Найбільш чутливими до кислої реакції рослини бувають у перший період свого життя. В цей час вони дуже чутливі до лужного середовища.
Рослини характеризуються неоднаковою засвоюваною здатністю кореневої системи використовувати поживні речовини з ґрунту і добрив. Наприклад, щодо поглинання фосфору з важкодоступних сполук, ячмінь характеризується дуже низькою здатністю; пшениця й овес - низькою; жито і кукурудза - відносно високою; картопля, цукрові буряки, червона конюшина і гірчиця - високою; люцерна, горох, люпин і гречка - дуже високою.
Таким чином, розробляючи систему застосування добрив, необхідно враховувати відношення рослин до реакції ґрунтового середовища, здатність кореневої системи засвоювати поживні речовини для того, щоб підібрати форми мінеральних добрив і правильно провести хімічну меліорацію.
Характер розвитку кореневої системи
При виборі строку внесення добрив і глибини їх загортання необхідно враховувати характер розвитку кореневої системи, глибину її проникнення й утворення додаткових коренів. Це пов'язане з тим, що всі сільськогосподарські культури різко відрізняються як за характером розвитку кореневої системи, так і за глибиною її проникнення. 6.Ґрунтово-кліматичні умови
6.1.Ґрунтові умови
Вибір добрив, строків внесення і способів їх загортання необхідно проводити з урахуванням типу і різновидності ґрунту, його гранулометричного й хімічного складу, системи обробітку, реакції розчину, буферності, ефективної родючості. Так, на чорноземах в більшій кількості використовуються фосфорні добрива, на дерново-підзолистих ґрунтах підвищується роль азотних добрив, а часто і калійних.
За типом і різновидністю ґрунту коригують співвідношення елементів при внесенні мінеральних добрив, які можуть змінюватися залежно від біологічних особливостей культур.
Гранулометричний склад ґрунту має визначальне значення для переміщення хімічних сполук, поглинання і закріплення їх ґрунтом, що позначається на режимі живлення рослин. У ґрунтах важкого гранулометричного складу добрива поглинаються і закріплюються сильніше, отже рухаються з водою повільніше. Крім цього, від гранулометричного складу ґрунту залежить інтенсивність мінералізації органічної речовини, в тому числі органічних добрив, вміст поживних речовин, особливо калію, а також норма хімічних меліорантів. На ефективність добрив істотно впливає його структурність, так як від цієї характеристики залежать мікробіологічна активність, водний і повітряний режими, хімізм ґрунтового розчину, що необхідно враховувати при використанні добрив.
Деякі властивості ґрунту змінюються повільно (гранулометричний склад), а інші (вміст поживних речовин, поглинання основ, реакція ґрунтового розчину, глибина орного шару тощо) в результаті діяльності людини змінюються швидше, тому їх слід періодично перевіряти.
6.2.Кліматичні умови.
На ефективність добрив істотно впливають кліматичні умови. Опади, які впливають на водний режим ґрунту. За нестачі вологи ефективність добрив знижується. У районах недостатнього зволоження важливо передбачити глибину загортання добрив і не завжди доцільно проводити підживлення. В умовах достатнього зволоження або при зрошенні добрива необхідно вносити в підвищених нормах, вибирати відповідні форми їх, щоб запобігти вимиванню поживних речовин, зокрема нітратного азоту, в нижні шари ґрунту.
7.Агротехніка
7.1.Залежність ефективності добрив від рівня агротехніки.
При розробці системи удобрення в конкретному господарстві необхідно мати на увазі, що дія добрив значною мірою залежить від рівня агротехніки.
Порівняно невеликі їх норми за високого рівня можуть забезпечити високу ефективність, а високі за низького - часто не дають запланованого результату.
Високий рівень агротехніки є необхідною умовою більш ефективного використання добрив і, навпаки: нестача поживних речовин обмежує вплив факторів, що обумовлюються за високого рівня агротехніки.
7.2.Вплив попередника.
Розробляючи систему застосування добрив, необхідно враховувати вплив попередньої культури на ефективність добрив. Одна і та ж культура в межах однієї сівозміни на фоні одних ґрунтово-кліматичних умов має отримувати добрива різного складу і в різних кількостях залежно від свого місця у сівозміні. Кафедра агрохімії та якості продукції рослинництва ім. О.І. ДушечкінаНУБіП України рекомендує розробляти систему застосування добрив у сівозмінах у такій послідовності:
хімічна меліорація ґрунтів;
внесення гною та інших місцевих добрив;
розміщення мінеральних добрив;
визначення загальної потреби в добривах для сівозміни;
визначення насичення сівозміни добривами.
Для визначення потреби в добривах на всю площу сівозміни норми добрив на 1 га поживних речовин множать на середній розмір поля сівозміни та одержують кількість поживних речовин, яка необхідна для всієї площі посіву культури.
Розміщення органічних добрив у сівозмінах розпочинають із встановлення місця і норми їх внесення. Найбільш ефективні норми внесення гною залежать від культури, її попередника, родючості ґрунту і врожаю, що планується. Вони можуть коливатися від 40-60 т/га.
Гній і компости доцільно вносити в першу чергу під озиму пшеницю, цукрові буряки, картоплю, кукурудзу,. Оптимальна норма органічних добрив у Степу -25-20 т/га (за зрошування – 40-50т/га). При розміщенні органічних добрив слід також ураховувати рекомендовану для даної зони насиченість з метою визначення рівня забезпечення господарства органічними добривами.
При розробці системи удобрення використовують середні рекомендовані норми наукових установ. При цьому рекомендують найбільш ефективні для умов господарства строки внесення (основне, передпосівне, припосівне, підживлення). Вносити мінеральні добрива доцільно в першу чергу під ведучі культури сівозміни. У зоні Степу вносять мінеральні добрива, в основне, під пшеницю озиму, кукурудзу, Сумісне внесення в ґрунт органічних і мінеральних добрив - доцільне і вважається важливим елементом правильної системи їх застосування для різних сівозмін будь-якої спеціалізації. Це пояснюється тим, що поживні речовини мінеральних добрив за умови правильної техніки внесення в ґрунт проходять у "дно" дуже швидко і забезпечують рослину живленням із самого почату її життя, а поживні елементи, які містяться в органічних добривах, використовуються повільно і забезпечують рослину поживними речовинами у більш пізні строки. Крім того, при сумісному внесенні органічних і мінеральних добрив знижується негативна дія високих норм мінеральних добрив і підвищується коефіцієнт використання поживних речовин як з органічних, так і з мінеральних добрив.
У господарстві розроблено систему удобрення для польової сівозмін.
Польова сівозміна №1, з середнім розміром поля 2000 га, має таке чергування культур:
1Багаторічні трави
2Озима пшениця
3Цукрові буряки
4Кукурудза на зерно
5Горох
6Озима пшениця
7Кукурудза на зерно
8Озима пшениця
9Цукрові буряки
10Ярі +багаторічні трави
Сумарна потреба в азотних добривах (за поживною речовиною) для всіх культур в сівозміні становить 409,5 ц. Потреба в фосфорних добривах становить 416 ц. Потреба в калійних добривах становить 371 ц.
Для забезпечення насиченості органічними добривами потрібно внести 5670 т гною, що так важливо для підтримання позитивного балансу в грунті. Органічні добрива будуть вноситись кормові буряки 40 т/га, озима пшениця 30 т/га,кукурудза на зерно 10т га Реакція ґрунтового середовища має показник6,6 , а гідролітична кислотність становить 1,3 мг-екв/100 г, ступінь насиченості основами грунту 1.15%, тому не потрібно проводити вапнування.
8.Розрахунки норм добрив для одержання запланованого врожаю
Розрахунок норм добрив для одержання запланованого врожаю є складовою частиною програмування врожаїв сільськогосподарських культур.
Програмування врожаю - це розробка комплексу взаємозв'язаних заходів, своєчасне та якісне виконання яких забезпечує одержання заздалегідь розрахованих показників з урахуванням різних факторів.
При цьому враховується весь комплекс факторів, що впливають на величину та якість урожаю (тепловий, світловий, повітряний режими, вологозабезпеченість за періодами росту та розвитку, потенціальна родючість ґрунту, оптимальні норми добрив, біологічні особливості росту та розвитку рослин, господарська діяльність людини).
Із земних факторів найбільший вплив на врожай сільськогосподарських культур (при рівні всіх інших факторів) мають родючість ґрунту і добрива, які є достатньо керованими діяльністю людини.
У конкретних умовах, при рівності переважаючої кількості факторів програмування врожаю зводиться до таких етапів:
Визначення врожаю культури, що планується.
Визначення врожаю за рахунок родючості ґрунту.
Розрахунок норм добрив для отримання запланованого врожаю або для отримання необхідного приросту врожаю з урахуванням вмісту поживних речовин у ґрунті.
Найчастіше такий розрахунок проводять для культур у наступному році, що висівають у конкретному полі сівозміни.
В цьому разі використовують такі методи:
балансово-розрахунковий щодо виносу поживних речовин запланованим урожаєм;
винос поживних речовин приростом урожаю;
урахування бонітету ґрунту та окупності одиниці добрив урожаєм культури.
Вихідними даними для розрахунку норм добрив балансово- розрахунковим методом є: 1) винос поживних речовин запланованим урожаєм;
забезпеченість ґрунтів рухомими елементами живлення (агрохімічні картограми); 3) коефіцієнти використання елементів живлення з добрив.
Для розрахунків визначають запланований урожай на майбутній рік і в якому полі сівозміни буде висіватися дана культура. Запланований урожай має бути науково обґрунтований і реальний для даних кліматичних і ґрунтових умов. Винос поживних речовин запланованим урожаєм визначається так, як і при складанні господарського балансу. Найбільш цінними показниками щодо виносу для визначення норм балансовим методом є ті, які отримані в умовах господарств на основі хімічного аналізу основної й побічної продукції. При відсутності місцевих даних користуються даними довідників і рекомендацій зональних наукових установ.
Винос поживних речовин з ґрунту того поля, де буде вирощуватися культура, для якої розраховується норма добрив, визначається за агрохімічними картограмами.
Із загального запасу доступних поживних речовин рослини засвоюють певну частину. Звичайно, різні рослини з одного й того ж ґрунту використовують поживні речовини в різній кількості, тобто вони мають різні коефіцієнти їх використання. Навіть одна і та ж культура використовує різні кількості поживних елементів із того ж самого ґрунту залежно від гранулометричного складу, забезпеченості елементами живлення, ступеня кислотності і насичення основами, вмісту гумусу та інших показників.
При відсутності в господарствах агрохімічних картограм щодо вмісту в ґрунтах рухомих груп форм азоту про забезпеченість цим елементом можна судити з вмісту в ґрунті гумусу чи фосфору. При вмісті гумусу 1,5-2,9% забезпеченість рослин азотом слабка; при 3,0-4,0% - середня; при 4,0-5,0% - висока. Якщо дані про кількість гумусу в ґрунті на полях відсутні, то забезпеченість азотом визначають приблизно, за вмістом фосфору, враховуючи, що між цими елементами існує певна кореляція. Потім, за даними групування ґрунтів, знаходять і відмічають запас доступного азоту в ґрунті.
Ураховуючи коефіцієнти засвоєння поживних речовин із ґрунту, встановлюють, скільки їх може бути використано рослинами, а потім підраховують кількість того чи іншого елемента, який необхідно внести з добривами.
Залежно від запасу поживних речовин у ґрунті, культури і величини запланованого врожаю, необхідну кількість їх планують внести окремо з органічними та мінеральними або сумісно з органічними і мінеральними добривами.
Якщо винос елементів живлення врожаєм у значній кількості поповнюється за рахунок запасів у ґрунті, то довнести їх можна тільки з мінеральними добривами під зернові культури і льон або ж з органічними - під картоплю.
На ґрунтах з невисоким запасом елементів живлення і при високому врожаї культури плануються органічні добрива в нормі, оптимальній для даної зони, і необхідну кількість мінеральних та органічних добрив перераховують на елементи живлення.
Поживні речовини із добрив у перший рік рослини використовують не повністю, що необхідно враховувати при розрахунку норм. Використання поживних речовин із органічних і мінеральних добрив значною мірою залежить від ґрунтово-кліматичних умов, норми, часу і способу внесення добрив, біологічних особливостей культури тощо.
Враховуючи коефіцієнти засвоювання елементів живлення, розраховують загальну норму добрив для отримання запланованого врожаю, яку розподіляють за строками внесення і перераховують на відповідні форми добрив.
Розрахунок норм добрив для одержання запланованого приросту полягає в тому, що родючість ґрунту визначають середнім урожаєм цієї культури за останні роки на полях без добрив або при певному удобренні цієї культури.
Якщо в попередні роки врожай отриманий при внесенні певної кількості добрив, то цим методом розраховують, наскільки більше потрібно внести добрив під культуру, щоб одержати запланований приріст урожаю порівняно із середнім за попередні роки. За цим методом визначають винос поживних речовин запланованим приростом і розраховують, скільки їх необхідно внести з добривами, щоб забезпечити цей винос.
При встановленні норми добрив цим методом враховуються лише коефіцієнти засвоєння поживних речовин із добрив. Враховуючи те, що середній урожай одержаний на полях з різним рівнем родючості, отримують середню розраховану норму. У зв'язку з цим її коректують залежно від забезпечення ґрунту поля елементами живлення за агрохімічними картограмами. При цьому використовуються ті ж поправки, що і при розробці плану внесення добрив під урожай майбутнього року. Загальна розрахункова норма добрив для отримання запланованого врожаю буде сумарною з кількістю добрив, внесених під урожай за попередні роки, і розрахованої норми для отримання запланованого врожаю.
У господарствах, де проведена якісна оцінка землі, розрахунок норм добрив для одержання запланованого врожаю проводять з урахуванням бонітету ґрунту поля, де буде вирощуватися культура в наступному році, і окупності добрив урожаєм цієї культури.
Для визначення необхідної кількості поживних речовин за видами використовують рекомендоване співвідношення їх у складі повного мінерального удобрення під дану культуру або співвідношення їх у відповідності із закупівлею мінеральних добрив під цю ж культуру. При цього величини співвідношення підсумовуються і на отриманий результат ділиться отримана раніше сумарна кількість поживних речовин. Перемножуючи отриману величину на відповідне значення співвідношення, одержують необхідну кількість N, Р2O5, К2O кг/га.
Система внесення добрив під врожай наступного року, кг\га
Таблиця 8
п/п
культура
основне
припосівне
Підживлення
Всього необхідно внести на 1га.
N
Р2O5
К2O
N
Р2O5
К2O
N
Р2O5
К2O
N
Р2O5
К2O
1
Багаторічні трави
-
-
-
-
-
-
-
60
60
-
60
60
2
Озима пшениця
-
75
50
10
15
10
80
-
-
90
90
60
3
цукрові буряки
120
120
105
10
15
10
30
35
35
160
170
150
4
Кукурудза на зерно
52
45
22
8
10
8
30
35
30
90
90
60
5
Горох
20
45
50
10
15
10
-
-
-
30
60
60
6
Озима пшениця
-
75
50
10
15
10
80
-
-
90
90
60
7
Кукурудза на силос
42
80
8210
8
10
8
70
-
-
120
90
90
8
Озима пшениця
-
75
50
10
15
10
80
-
-
90
60
60
9
Цукрові буряки
50
120
130
105
10
15
10
80
-
160
170
150
10
Ярі +бт
-
-
-
-
-
-
80
--
90
90
60
Розрхунки норм добрив для одержання запланованого врожаю
Таблиця 16
№
Показники
Культура
Цукрові буряки
Запланована врожайність
50т /га
органічні
1
Винос поживних елементів на 1т продукції кг
-
5.0
1.3
5.0
2
Винос запланованими урожаєм поживних речовин, кг
-
250
65
250
3
Вміст в грунті рухомих поживних речовин, мг/100 г
-
8
14.5
11.6
4
Запас в грунті рухомих поживних речовин, кг/га
-
240
435
348
5
Коефіцієнт засвоєння поживних елементів культурою в грунті, %
-
27
8
30
6
Буде використано поживних елементів з грунту з вразуванням % засвоєння, кг
-
65
35
104
7
Необхідно внести поживних речовин з добривами, кг
-
185
30
146
8
Буде внесенно під заплановану культуру гною, т/га
40
9
Буде внесенно з гноєм поживних речовин, кг/га
200
100
240
10
Коефіцієнт засвоєння поживних речовин з гною в перший рік, %
-
30
40
60
11
Буде використано поживних речовин з гною з урахуванням % засвоєння в перний рік, кг/ га
-
60
40
144
12
Необхідно довнести поживних речовин з мінеральними добривами, кг/га
-
125
-10
2
13
Коефіцієнт засвоєння поживних речовин з мінеральними добривами, %
-
50
20
60
14
Необхідно внести поживних речовин з мінеральними добривами з урахуванням % засвоєння, кг/га
-
250
-
3.5
15
Розподіл по строкам внесення
Основне
40
-
-
-
Припосівне
-
10
-
10
підживлення
-
30
28
Висновок
У зв'язку з постійним застосуванням мінеральних добрив в усіх грунтово-кліматичних зонах України господарства перейшли від удобрення окремих культур до систематичного застосування добрив практично під усі культури сівозміни. Досвід показує, що тільки тоді, коли добрива вносять на полях сівозміни за певною науково - обгрунтованою системою за чіткого виконання всіх вимог правильної сівозміні та високого рівня агротехніки, створюються оптимальні умови для підвищення родючості грунту і безперервного підвищення врожайності.
Добрива потрібно вносити на полях сівозміни за певною науково - обгрунтованою системою за чіткого виконання всіх вимог правильної сівозміни та високого рівня агротехніки, тільки тоді створюються оптимальні умови для підвищення родючості грунту і безперервного підвищення врожайності.
Система застосування добрив у господарстві передбачає проведення таких заходів:
нагромадження гною та правильне його зберігання ( будівництво гноєсховищ);
своєчасне вивезення органічних добрив на поля згідно з передбаченими нормами;
механізація внесення та своєчасне і правильне загортання добрив під окремі культури в сівозміни;
заготівля насіння і сівба рослин на зелене добриво;
придбання нової техніки;
підготовка механізаторів і спеціалістів;
організація праці і транспортних засобів тощо.
своєчасний і високоякісний обробіток ґрунту
Список використаної літератури
«Агрохімія» М.М. Городній, A.B. Бикін, Л.М.Нагаєвська, 2003. - 774 с.
«Агроекологія» Городній М.М., Шикула М.К., Гудков І.М. 1993. - 408 с.
«Добрива та їх застосування» Марчук І.У., Макаренко В.М., Розстальний B.C., Савчук A.B. ,2002. - 243 с.
«Система застосування добрив» Лісовагг А.П., Макаренко В.М., Кравченко С.М., 2002.-314 с.
«Система застосування добрив» методичні вказівки A.B. Бикін, І.У. Марчук, J1.I. Мазуркевич, Н. Я. Яригіна, Н.М. Бикіна, О.В. Грищенко, 2011.- 67с.
06.11.2016 23:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора