Хімічний захист ріпаку. Самостійна робота з ОСА. Робота № 528639

Перехід до торгівельного партнера Binance

Хімічний захист ріпаку

Інформація про навчальний заклад

ВУЗ:

Національний Університет біоресурсів і природокористування

Інститут:

Не вказано

Факультет:

Не вказано

Кафедра:

Не вказано

Інформація про роботу

Рік:

2008

Тип роботи:

Самостійна робота

Предмет:

ОСА

Завантажити

Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):

Кабінет Міністрів України Національний університет біоресурсів і природокористування Самостійна робота На тему: Хімічний захист ріпаку План Вступ……………………………………………………………………..3 1.Народно-господарське значення, біологічні особливості культури.3 2. Біологічні особливості розвитку шкідників, бур´янів та хвороб….7 3. Підбір пестицидів їх фізико-хімічна і токсикологічна характеристика(табл.№1)…………………………………………...…11 4. Способи застосування і норми витрати пестицидів.(табл№2)…...15 5. Розрахунок потреби пестицидів.(табл№3)………………………...24 6. Складання схеми технологічних процесів хімічного захисту культури.(табл.№4)…………………………………………………….27 7. Заходи безпеки при роботі з пестицидами………………………...29 Висновки………………………………………………………………..31 Список використаної літератури………………………...……………33 Вступ Ярий ріпак має таку ж цінність, як і озимий. В його насінні міститься від 40 до 45 % олія, білок - 26-31%, клітковина - 5.8, азот - 4.8, зола - 4.6%, до 17-18% вуглеводів. Олія має широкий спектр застосування у народному господарстві, високо цінується як у задоволенні харчових потреб населення, так і в різних галузях технічного спрямування. З кожним роком зростає використання ріпакової олії на харчові потреби. Вона споживається у натуральному вигляді до салатів і в кулінарії, є найкращою вихідною сировиною для виробництва бутербродного масла, маргаринів, майонезів, приправ, кондитерських та інших жирів. Олія з ріпаку висококалорійна, має велику енергетичну віддачу. При згорянні грама ріпакової олії виділяється 9.5 тис. калорій, у той час, як при згорянні цієї кількості білка -5.5 тис, вуглеводів - 4 тис, сала - 9.5 тис, вершкового масла -7.8 тис. калорій. Олія з ріпаку надзвичайно корисна для здоров'я. Значна кількість гліцеридів, що входять до її складу, має чудодійну здатність знижувати і регулювати вміст холестерину в крові людини і цим запобігати серцево-судинним захворюванням, зменшує загрозу тромбоутворення. Порівняно з оліями інших культур та жирами тваринного походження ріпакова олія якісно переважає їх не тільки тим, що в своєму складі має найменше насичених жирних кислот, а й тим, що містить найбільше лінолевої й ліноленової кислот, які відіграють важливу роль у життєдіяльності людського організму. Лінолева кислота є основним компонентом клітинних мембран, ліноленова відіграє важливу роль у кисневому обміні нервових клітин. У жирах тваринного походження ця кислота відсутня, або ж міститься в мізерній кількості. Ріпак - надзвичайно цінна кормова культура. При його переробці з кожних 100 кг насіння одержують до 40 кг олії та 55 кг макухи. Гектар ріпака (при врожайності ЗО ц/га) забезпечує вихід 1.0-1.3 т олії і 1.6-1.8 т шроту, який містить близько 40% добре збалансованого за амінокислотним складом білку. У 100 кг ріпакового шроту міститься в середньому 90 кормових одиниць, коефіцієнт перетравності органічних речовин сягає 71%, в той час як соняшникового -56%. Ріпаковий шрот переважає соняшниковий і за вмістом незамінних амінокислот: лізину - на 33%, цистину - в 2.1 рази. Тонна ріпакового шроту або макухи дозволяє збалансувати за білком 8-10 т зернофуражу, підвищуючи при цьому вміст перетравного протеїну в одній кормовій одиниці з 80 до 110 грамів. Використання ріпакової олії в харчуванні людини та ріпакового шроту (макухи) в годівлі сільськогосподарських тварин раніше ускладнювалось наявністю в насінні ріпака шкідливих речовин ерукової кислоти і глюкозинолатів, характерних для більшості диких форм рослин з родини хрестоцвітих. Олія з насіння старих сортів мала високий вміст (до 50 %) ерукової кислоти. Така олія негативно впливала на живий організм. Тепер харчову олію виробляють лише з ріпаку, який містить не більше 2% ерукової кислоти від загальної кількості жирних кислот. В насінні ріпаку містяться також сірчані органічні сполуки тіог-люкозиди або глюкозинолати. В процесі їх ферментативного гідролізу в організмі тварин утворюються шкідливі речовини ізотіоціанати, оксазолідонтіоніни, нітрити, які викликають функціональні та морфологічні зміни в організмі, внаслідок чого знижується продуктивність тварин. З цієї причини використання високопротеїнового ріпакового шроту чи макухи в раціонах великої рогатої худоби було обмежене. Верхньою межею вмісту глюкозинолатів в насінні ріпаку, придатного для безпечного згодовування худобі, свиням та птиці, як показали дослідження, є їх вміст не більше 30 мкмоль/г, або 0.4-1.0%. У зв'язку з цим сучасна селекція ріпаку спрямована на створення безерукових і низькоглюкозинолатних сортів ярого ріпаку, так званих типу двонульових «00». Цим вимогам відповідають сорти ярого ріпаку, створені в Івано-Франківському інституті АПВ УА (Аріон, Микитинецький, Лужок, Ліга-1) та в інших науково-дослідних установах УАНН. Олія з ріпаку застосовується у виробництві лаків, фарб, у металургійній та інших галузях промисловості, вона - незамінна основа для виготовлення засобів захисту рослин, пластмас, які з часом руйнуються в природному середовищі. Цінні кореневі рештки ріпаку ярого. Після збирання цієї культури на гектарі в грунті залишаються органічні речовини, еквівалентні 10-15т гною. Коренева система - добрий розрихлювач підґрунтя, що має важливе значення для зниження ущільнювальної дії сільськогосподарських машин. Досить велика користь ярого ріпаку як медоноса, період його цвітіння триває 14-25 днів. За цей час з гектара посівів ріпаку можна заготовити до 80 кг меду. Все ширшого значення набуває використання ріпакової олії для технічних цілей. Практичне втілення це знайшло в усіх країнах ЕС де значна частина ріллі щороку «законсервовується» санкціями співтовариства щодо обмеження виробництва продуктів харчування. Вивільнені землі тут використовують під ріпак на технічні потреби. Олією з ріпака заміняють мінеральні мастила і масла в системах з високим ризиком екологічної шкоди, таких як металообробні верстати, сільгоспмашини, транспортні і гідравлічні засоби, які працюють на морях, озерах і ріках, міських комунікаціях. На застосування ріпакової олії, зокрема, в пральних порошках, милі, дисперсійних речовинах, емульгаторах, пінистих і антипінистих речовинах, розчинниках переорієнтовуються виробники синтетичних миючих засобів (СМЗ). Для зменшення шкоди людині і навколишньому середовищу олію з ріпаку додають до фарб, які застосовуються в друкарській справі. Похідні з ріпакової олії використовують як слизькі, антиблокувальні, антистатичні речовини і стабілізатори у виробництві пластмас та поліетиленової плівки. З ріпака виготовляють технічний та медичний гліцерин, вазелін, ліки. Олія з високоглюкозинолатних сортів є основою для виготовлення технічних антифрикційних мастил, що мають антиокислювальні, протизношувальні і протизадирні властивості. Надзвичайно важливого значення набуває використання ріпакової олії як основи екологічно чистого біодизельного пального. Ярий ріпак за процентним вмістом олії в насінні майже дорівнює озимому ріпаку, але в пересічних ґрунтово-кліматичних умовах дає значно меншу врожайність. В умовах, сприятливих для вирощування озимого ріпаку він конкурувати не може. Тому можна передбачити, що зацікавленість вирощуванням ярого ріпаку буде зростати в районах, де є ризик вимерзання озимого ріпаку. Ярий ріпак є доброю страховою культурою, ним без великих затрат пересівають пошкоджені площі озимого. Ботанічна характеристика. Ріпак ярий (кольза) – Вrassica napus oleifera annua Metzger належить до родини капустових -Вгаssісасеае. Це однорічна трав'яниста рослина з прямостоячим круглим гіллястим стеблом, заввишки до 1,5 м. Нижні листки більш ліроподібні-перистонадрізані, черешкові; верхні - цільнокраї, видовжено-ланцетні. Стебла і листки вкриті восковим нальотом, листова пластинка з нижнього боку опушена. Забарвлення листків - сизо-зелене, сизо-фіолетове. Суцвіття- видовжена розлога китиця, що має 25-30 бутонів. Квіти світло-жовтого забарвлення, на центральному пагоні їх від 20 до 45 шт. Ріпак ярий - факультативний самозапилювач, але можливе перехресне запилення, також добре запилюється комахами. Плід - вузький гладенький стручок завдовжки 3-10 см, діаметром 4-6 мм, при дозріванні розтріскується. Насіння дрібне, чорного або коричневого забарвлення, з гладенькою поверхнею, кількість насінин у стручку -18-30 штук. Маса 1000 насінин - 3.0-4.5 г, діаметр - 0.9-2.0 мм. Насіння зберігає схожість 5-6 років. Коренева система рослини стержнева, добре розвинена, головний корінь проникає на важких глинистих грунтах на глибину до 2-2.5 м. Бокові корені розташовуються в орному шарі до 50-70 см у боки. Майже третина кореневої маси розміщена в орному шарі, 70-80 % на глибині до 90 см. Цим пояснюється відносна посухостійкість цієї культури. У ярого ріпаку визначають такі фази вегетації: проростання насіння, сходи, поява першої пари справжніх листків, формування розетки, галуження-стеблування, утворення зачатків суцвіть, бутонізація, цвітіння, плодоутворення з молочним, восковим і повним дозріванням насіння. З точки зору морфології яра і озима форми ріпака принципово між собою не відрізняються. Ярий ріпак в порівнянні з озимим характеризується: - коротшим вегетаційним періодом з нижчим зростом; - менше розвиненою кореневою системою, слабшим галуженням, і меншою листовою поверхнею; - меншими стручками; - нижчою масою 1000 насінин (МТН) на 15 - 40%, в залежності від сорту і умов вирощування. Культура Шкідливий об’єкт Шкідники Хвороби Бур’яни Ріпак -Ковалики -пластинчастовусі -підгризаючі совки -озима совка -хрестоцвіті блішки -ріпакова блішка -капустяний листоїд -ріпаковий білан -ріпаковий листоїд -весняна капустяна муха -ріпаковий пильщик -ріпаковий білан -капустяна совка -капустяний білан -ріпаковий барид -капустяний або чорний барид -капустяна попелиця -стебловий капустяний прихованохоботник -ріпаковий насіннєвий довгоносик -капустяний стручковий комарик -ріпаковий квіткоїд -бурякова нематода -Пліснявіння насіння -чорна ніжка (ризоктоніоз) -снігова пліснява (тифульоз) -несправжня -борошниста роса (пероноспороз) -чорна плямистість (альтернаріоз) -рак стебла, некроз кореневої шийки (фомоз) -біла гниль (білостеблість, склеротініоз) -сіра гниль (ботрідіоз) -слизистий бактеріоз -світла плямистість (циліндроспоріоз) -біла плямистість (кільцева плямистість або сіростеблість) -борошниста роса -вертицильозне в'янення -фузаріозне в'янення -кила -бактеріоз коренів -слизистий бактеріоз Малорічні: -гірчиця польова -гірчак березковидний -мак дикий мишій зелений і сизий -амброзія полинолиста -підмаренник чіпкий -суріпиця звичайна -фіалка польова -грицики звичайні ромашка непахуча Багаторічні: -пирій повзучий -осот рожевий польовий -осот жовтий польовий, березка польова 2. Біологічні особливості розвитку шкідників, бур´янів та хвороб. Шкідники: Ріпаковий квіткоїд (Meligethes aenus F.) ряд твердокрилі (Coleoptera) поширений повсюдно в усіх зонах вирощування ріпаку. Жук завдовжки 2,7-3,0 мм від темно-зеленого до сильного або майже чорного кольору з металево-зеленуватим полиском. Від блішок відрізняється булавовидними вусиками і відсутністю стрибальних ніг. Яйця видовженоовальні, білі. Личинка завдовжки 4 мм, світло-сіра в дрібних чорних бородавочках, з бурою головою і трьома парами ніг. Лялечка біла, яйцеподібна з великими криловидними чохликами. Зимують жуки в ґрунті, під сухим листям та іншими рослинними рештками. З місць зимівлі жуки виходять у другій половині квітня - на початку травня. Спочатку живляться на рослинах, які рано цвітуть. На озимому ріпаку зосереджуються у першій половині травня, коли з'являються бутони. Через 12-15 днів самиці починають відкладати яйця у середину бутонів на тичинки. Середня плодючість 40-50 яєць. На 4-7-й день відроджуються личинки, які живуть в бутонах і квітках, живляться пилком, пошкоджують квітки. Через 20-25 днів личинки заглиблюються у ґрунт де і заляльковуються. Масова поява личинок ріпакового квіткоїда зумовлює значний недобір урожаю насіння, а нерідко - повне його знищення. Заходи захисту Для обмеження чисельності шкідника необхідне знищення капустяних бур'янів до їх цвітіння. У фазу бутонізації проводять обприскування посівів інсектицидом Карате Зеон 050 СS с.к. з нормою витрати 0,15 л/га., незважаючи на те що цей препарат має репелентну (відлякуючу) дію на корисну ентомофауну, необхідно дотримуватись загальних правил для запобігання отруєнню бджіл. Ріпаковий клоп - Еudema oleгасеа ; блискучий, зелений або синій з білуватими або червонуватими плямами і смужками; передньоспинка з білуватою або червонуватою, розширеною позаду смужкою. Довжина тіла 7-8,5 мм. Зимують дорослі клопи на поверхні ґрунту під рослинними рештками, обпалими листками в садах, під деревами, по узбіччях канав, чагарниках тощо. Рано навесні клопи виходять з місць зимівлі й живляться на капустяних бур'янах, на редисці в парниках, насінниках редиски, висмоктуючи з листків соки. Після висаджування розсади у ґрунт, при появі сходів культурних рослин, клопи перелітають на них. У кінці травня на початку червня самки відкладають яйця, розміщуючи їх по 12 шт. в два ряди на нижній або верхній бік листків. Плодючість однієї самки в середньому 60 яєць. Через 12-20 днів виплоджуються личинки, схожі на дорослих комах, але менших розмірів і без крил, які шкодять так само, як і дорослі клопи. Внаслідок висмоктування соків клопами та їх личинками на листках спочатку утворюються світлі крапки, які потім зливаються у плями. Пошкоджені листки в'януть, жовтіють, а іноді гине і вся рослина. Пошкоджені клопами насінники утворюють щупле насіння або зовсім гинуть. Розвиваються в одному поколінні. Із ентомофагів, що обмежують чисельність клопів, відмічені паразит яєць енциртус теленомний. Яйця відкладає з яйця живителя, які на 4-6-й день після зараження чорніють. Захисні заходи. Знищення капустяних бур'янів і післязбиральних решток, а також зяблева оранка полів з-під капустяних культур. Раннє висаджування розсади капусти підвищує стійкість рослин проти пошкодження клопами, внесення добрив, підживлення і розпушування ґрунту. Обприскування рослин настоями з деревію, часнику та ін. У фазі початку утворення головки у капусти при чисельності двох і більше клопів на одну рослину можна використати фуфанон 570, к.е. (1,2 л/га або 24 мл на 8 л води - 200 м2). Хвороби: Чорна ніжка (ризоктоніоз). Проявляється хвороба під час проростання насіння - потемніння гіпокотіля, тканина зморщується, утворює ниткоподібний перехват (тяж), проростки чорніють, гинуть. У фазу сходів сім'ядолі і розеткові листки жовтіють, рослини відстають в рості, лягають на поверхню ґрунту. В суху погоду вони в'януть, засихають, а у вологу - загнивають. На більш дорослих рослинах на кореневій шийці бурі штрихи, плями, виразки, які часто зливаються, охоплюють основу стебла і корінь у вигляді перехватів, рослини втрачають тургор, жовтіють і гинуть. Уражені рослини легко висмикуються із ґрунту. У вологу погоду на ураженій тканині з'являється ніжний павутиноподібний білий наліт. Збудниками хвороби є Rhizоctoпіа solani Kuehr, Olpidium brassicae, а також грибки із родів Pythium Pringsh. В основному всі збудники є ґрунтовими патогенами, що розвиваються на органічних рештках і уражують ослаблені сходи ріпаку. Основне джерело інфекції - уражені рештки, на яких Я. 5о/ап/зберігається у формі склероціїв, О. brassісае - у формі спочиваючих спор, грибки із родів Рytium - у формі ооспор, грибки із роду Аlternariaіа - товстостінними гіфами і конідіями. Додатковим джерелом є заражене насіння, в якому патогени зберігаються у вигляді грибниці. Розвиток чорної ніжки спостерігається на загущених посівах, перезволожених ділянках поля, за наявності міцної поверхневої кірки на важких за механічним складом ґрунтах під час сходів ріпаку, на кислих і солонцюватих ґрунтах, при прохолодній дощовій поґоді, за сівби не протруєним насінням, та частого повертання культури на попереднє поле. Заходи захисту Обов'язкове протруєння насіння, дотримання оптимальних норм його висіву, загортання насіння на оптимальну глибину (до 3 см), дотримання сівозміни, своєчасне знищення поверхневої кірки під час сходів ріпаку, оптимальне живлення рослин. Чорна плямистість (альтернаріоз). Перші ознаки хвороби виявляються на підсім'ядольному коліні у вигляді поздовжніх чорних злегка вдавлених смуг. На сім'ядолях та розеткових листках сходів ріпаку утворюються чорно-бурі або темно-сірі різко обмежені зональні округлі плями. На ліроподібно-перистонадрізаних листках дорослих рослин з'являються темно-коричневі, майже чорні або світло-сірі округлі зональні плями діаметром до 1,0-1,5 мм, їх розмір та забарвлення залежить від виду збудника хвороби. Навколо плям часто спостерігається жовта або світло-зелена хлоротична облямівка. Через деякий час уражена тканина вкривається чорним або сірим нальотом. Залишки здорової тканини листкової пластини жовтіють, листок відмирає. На стеблах і гілках плями різні за величиною і формою, в більшості витягнуті, темні, блискучі, часто зливаються, охоплюючи значну частину поверхні стебла або гілок. На стручках з'являються дрібні блискучі чорні плями. При ранньому ураженні на стручках утворюються глибоко-вдавлені чорні виразки значних розмірів, стручки в місцях уражень деформуються, насіння в них щупле, недорозвинуте. Якщо плями утворюються на швах стулок, стручки передчасно розтріскуються, що призводить до втрат насіння. В уражених стручках насіння формується щупле із зниженою схожістю або зовсім не проростає. Збудниками хвороби є грибки із роду Аlterпаrіа: А. brassicicola With, A. Brassicae Sacc. Підчас вегетації грибки поширюються конідіями. Конідії проростають при відносній вологості повітря вище 95%. Часті зливові дощі з вітром при температурі 17-25°С у фазу цвітіння і дозрівання ріпаку є оптимальними умовами для поширення інфекції і розвитку хвороби. При таких умовах через 4-6 годин рослини ріпаку стають інфікованими патогеном. Характерною особливістю розповсюдження альтернаріозу є те, що на ріпаку спостерігається вертикальний градієнт розвитку хвороби: спочатку уражуються найнижчі листки на стеблах рослин, потім інфекція поступово поширюється вверх і спричинює типові ураження на середній частині стебла, на ліроподібно-розсічених листках середнього ярусу, потім на нижніх стручках гілочок, а згодом альтернаріозні чорні блискучі плями виявляються на самих верхніх стручках рослини. Численні конідії грибків утворюються після 20 годинного зволоження листків за середньої температури 13°С і вище. Масово конідії грибків поширюються при обмолоті рослин, при цьому вони поширюються вітром до 2 км і більше від поля, де вирощувався ріпак, зумовлюючи нові ураження на інших капустяних культурах, у тому числі на ярому ріпаку. Збудники хвороби належать до напівсапрофітів, які в більшості випадків проникають у тканини рослини через ураження іншими патогенами та за наявності на рослині різноманітних пошкоджень комахами. Так, дослідженнями доведено, що ураженість озимого ріпаку альтернаріозом прямо корелює із ступенем пошкодженості рослин ріпаковим квіткоїдом та насіннєвим прихованохоботником. Шкодочинність хвороби виявляється у зменшенні асиміляційної поверхні рослин, в результаті передчасного відмирання уражених листків, що істотно знижує їх насіннєву продуктивність та кормові якості зеленої маси. За раннього розвитку хвороби на стручках вони стають недорозвиненими, кількість насінин у них значно менша, ніж у здорових, сформоване насіння щупле, часто несхоже, з низькими технологічними якостями. а умов, сприятливих для поширення і розвитку альтернаріозу, недобір урожаю насіння може сягати до 30%, а в роки епіфітотійного розвитку хвороби - до 50% і більше. Збудники хвороби зберігаються у формі грибниці і конідій на уражених рослинах озимого ріпаку; на рослинних рештках капустяних культур і насінні. Грибки не втрачають своєї патогенності при поверхневому ураженні насіння до 2 років, а при внутрішньому - до 12 років. Заходи захисту Використання стійких сортів і гібридів. Підвищеною стійкістю до альтернаріозу характеризуються сорти і гібриди: озимого ріпаку - Валеска, Федорівський поліпшений, Дангал, Ксаверівський, Чорний велетень; ярого - Герос, Калинівський, Ірис, Клітинний 1, Болеро. Дотримання вимог зональної технології вирощування ріпаку (обробіток ґрунту, система удобрення, строки сівби і норми висіву насіння, обов'язкова інкрустація насіння дозволеними протруйниками). При появі хвороби і прогнозуванні сприятливих погодних умов для її розвитку посіви ріпаку обприскують рекомендованими фунгіцидами. Вчасно збирати урожай, обов'язково знищувати післяжнивні рештки. Бур’яни: Гірчак рожевий — АсгорИІоп рісгіз Рі$сЬ. еі Меу, родина складноцвітих (Сотрозііае). Засмічує різноманітні, культури, росте на рустирях, перелогах, обабіч доріг. Один з найбільш злісних карантинних бур'янів. Може рости на ущільнених і засолених грунтах. Коренева система проникає глибоко в грунт, бічні корені досягають довжини 1 м. На них утворюється велика кількість бруньок, з яких ростуть нові стебла. Тваринами не поїдається, а вміст цього бур'яну в сіні в кількості близько 5 % становить небезпеку для їхнього життя. Розмножується також насінням, що засмічує грунт і врожай сільськогосподарських культур. Після перезимівлі насіння проростає при температурі не нижче +10°. Ознаки сходів. Колір їх ясно- або жовтувато-зелений, сіруватий від опушення. Підсім'ядольна частина завдовжки 8—10, завширшки 1,25 мм. Сім'ядолі дов-гасто-оберненояйцеподібні, на верхівці .широкозаокругле-ні, донизу поступово звужені в короткі черешки, що зростаються основами у невелику піхву. Листки поче-режні, перший довгастий, на верхівці гострий, по краю з дрібними шипиками, на короткому черешку, опушений дрібними короткими і довшими м'якими волосками. Нервація у вигляді потовщеної донизу, а доверху звуженої середньої жилки, бічні її гілочки тоненькі, менше помітні. Другий листок також довгастий, по краю із зубчиками. Надсім'ядольне міжвузля нерозвинуте. До часу з'явлення 4—5-го листка у сходів починають розвиватись кореневі відростки. Стоколос м’який — Вгопшз агуеп5І5 Ь., родина злакових (Огатіпеае). Однорічна озима або дворічна рослина з мичкуватим корінням. Стебло ЗО—100 см заввишки, від основи розгалужене, гладеньке. Листки лінійні, до 5 мм завширшки, розсіяноопушені, з м'яковолосистими піхвами. Волоть завдовжки близько ЗО см, розлога, багатоколоскова, з видовженими тонкими гілочками. Колоски вузьколанцетні, завдовжки 15—25 мм, лілуваті. Розмножується насінням. Засмічує переважно озимі — жито й пшеницю. Поширений у лісостеповій і лісовій зонах, дуже рідко в Степу. Ознаки сходів. Забарвлення ясно-зелене. Перший листок лінійний, на верхівці загострений, завдовжки 50—60, завширшки близько 2 мм, з вираженою середньою і менш помітними двома парами бічних жилок, при основі злегка жолобоподібний, вгорі плоский, з обох боків шорсткий і вкритий густими довгими волосками. Другий і третій листки подібні до першого, але довші й мають три добре помітні поздовжні жилки. Зародкова листкова піхва заввишки 10—15 мм. Зовнішня квіткова лусочка 7—8 мм, з остюком однакової з нею довжини. Заходи захисту: Лущення стерні, знищення мишію до цвітіння на необроблюваних землях. Не вносити свіжий гній. Застосування гербіцидів. 3.Вибір пестицидів для захисту ріпаку від шкідливих організмів За вибору інсектициду слід враховувати особливості шкідника: стадію розвитку, що шкодить, особливості ротового апарату імаго або личинки, уразливий період, особливо коли особини мешкають у середині рослини, тривалість виходу шкідники з місць зимівлі, заселення посіву, розвиток і кількість генерацій. Для знищення листогризучих комах (білани, совки, блішки, пильщики і ін.) більш ефективні інсектициди кишково-контактної дії, а проти сисних (попелиці, клопи) - системно-контактної дії. Проти прихованоживучих шкідників (стебловий капустяний прихованохоботник) проводять обробку проти імаго в період відкладання яєць або відродження личинок. Проти ґрунтових шкідників ефективні препарати з фумігаційними властивостями, з властивостями створення навколо насіння або паростка смертельної для комахи концентрації. Крім того препарати повинні мати контактну і системну токсичну дію мати в складі прилиплювач, а також не реагувати негативно на вологість ґрунту (не проявляти фітотоксичність). За тривалістю захисної дії (персистентністю) відбирають препарати залежно від швидкості збільшення чисельності генерації, строків обробки, швидкості дозрівання сорту (строки очікування до збирання врожаю). Серед ефективних відбирають інсектициди менш небезпечні для людини і навколишнього середовища (гігієнічна характеристика препарату), з меншою нормою витрати на одиницю площі і більш широкого спектру дії проти комплексу шкідників. Важливе значення у виборі препарату має вартість гектарної норми. Слід враховувати також вплив температури середовища і складність приготування робочих рідин. Восени при досягненні економічних порогів шкідливості фітофагів провести захист рослин одним із інсектицидів, наведених в таблиці 9.8. Друге обприскування проводять у фазу бутонізації рослин або після закінчення цвітіння з метою запобігання пошкодження сисними та іншими шкідниками за досягнення ними економічних порогів чисельності. При виборі фунгіцидів перш за все визначають джерело інфекції, період ураження рослин та швидкість наростання інфекцій. Проти збудників хвороб, що знаходяться на поверхні насіння і в ґрунті, можна використовувати протруйники контактно-захисної дії, яким властива висока стійкість. Якщо інфекція знаходиться всередині насіння, потрібен препарат системної дії, який добре переміщується уверх по рослині акропетально). При цьому перевагу слід надавати фунгіциду широкого спектра дії, а також з кількома діючими речовинами. Для першого обприскування рослин перевагу слід надавати фунгіцидам широкого спектра захисної і лікувальної дії з тривалим захисним ефектом. Частота і кратність наступних обробок залежить від розвитку хвороб, погодних умов і тривалості захисної дії фунгіцидів, при цьому перевагу слід надавати системним препаратам. Вибір гербіцидів зумовлений біологічними особливостями бур'янів та властивостями препарату. Ріпак, особливо озимий, досить конкурентна культура. Він в силу своїх морфологічних особливостей і за дотримання технології вирощування формує велику надземну масу, таким чином здатний сам ефективно протистояти бур'янам особливо у другій половині вегетації. Для очищення посівів від бур'янів використовують гербіциди ґрунтової дії. Високу ефективність при застосуванні до сівби або до появи сходів озимого і ярого ріпаку забезпечують Дуал Голд, Тре-флан. Ефективна дія більшості з цієї групи гербіцидів триває протягом 34-40 днів після їх внесення і не можливо надійно контролювати проростки і сходи видів пізніх ярих бур'янів. Постає необхідність доповнювати дію ґрунтових препаратів обприскуванням посівів гербіцидами по сходах. При виборі гербіцидів для післясходового обприскування слід врахувати особливості видів бур'янів і структуру забур'яненості посівів. При цьому застосовують найбільш селективні і «м'які» щодо рослин ріпаку препарати Фюзілад Форте, Бутізан, Пантера, Селектта ін. № Культура Шкідливий організм Назва пестициду Форма препарату Фіз.-хім. властивості пестициду Токсичність Період очікування Макс. допустимий рівень 1 2 3 4 5 6 7 Ріпак Ріпаковий квіткоїд Біскайя 240 ОD О.д Діюча речовина тіаклоприд 240 г/л 20 Карате Зеон 050 С.к. Діюча речовина лямбдацигалотрин 50 г/л 14 Фастак Концентрат емульсії Діюча речовина (альфа-циперметрин) 100г/г 30 Ріпаковий клоп Фуфанон Концентрат емульсії Діюча речовина малатіон 57% 570 г/л - Альтернаріоз Ридоміл Голд МЦ Водорозчинні гранули Діюча речовина металаксил-М+ манкоцеб 40 г/кг 640 г/кг 30 Колосаль Концентрат емульсії Діюча речовина тебуконазол 25% 250 г/л 50 Фолікур Концентрат емульсії Діюча речовина Оріус 220 г/л 50 Таблиця №1 Фізико-хімічна і токсикологічна характеристика пестицидів. 8 9 10 11 12 Чорна ніжка Сарфун Т 65 DS Змочуючий порошок Діюча речовина Тирам+карбендазим 200 г/кг 450 г/кг 30 Гірчак рожевий Комманд Концентрат емульсії Діюча речовина кломазон 480 г/л 40 Фюзілад Форте 150 БС Концентрат емульсії Діюча речовина Флуазіфол-п-бутил 150 г/л 30 Стоколос м’який Дуал Голд 960С Концентрат емульсії Діюча речовина S-метолахлор 960 г/л 30 Тарга Супер Концентрат емульсії Діюча речовина Квізалофлоп-п-етил 50 г/л 40 4.Способи застосування і норми витрати пестицидів. Залежно від фізичних властивостей препаратів, особливостей біології окремих шкідників, збудників хвороб і бур'янів, а також господарсько-економічних вимог та інших умов пестициди застосовуються різними способами: обприскування, обпилювання, протруювання, токсикація, отруєні принади, фумігація. Кожен з цих способів має специфічні особливості, які треба враховувати відповідно до конкретних умов. При цьому до уваги треба брати особливості розвитку шкідливих організмів, з якими проводиться боротьба, особливості оброблюваних пестицидами рослин, самих препаратів, умови довкілля тощо. Обприскування — найпоширеніший спосіб нанесення на поверхню, що обробляється, пестициду у вигляді розчинів, емульсій та суспензій. Перевага його полягає в тому, що при малих витратах діючої речовини на одиницю площі можна забезпечити рівномірний розподіл рідини і покриття поверхні; при додаванні до складу робочої рідини прилипачів забезпечується надійне утримання препарату на поверхні, що обробляється, а при додаванні синергістів — одержання синергічного ефекту. Можна застосовувати суміші пестицидів одного або різного призначення. Ефективність обприскування певною мірою залежить від метеорологічних умов. До недоліків цього способу слід віднести велику витрату води у деяких випадках, складність приготування робочих розчинів, дотримання заданої норми витрат рідини і препарату. Сполуки, які використовуються для обприскування,- це дисперсні системи. Дисперсним середовищем у цих системах є вода, дисперсною фазою. Тверді, або рідкі часточки пестициду, розподілені в цьому дисперсійному середовищі. Стабільність суспензії можна підвищити застосовуючи пестициди з більш високою дисперсністю або додаючи в неї допоміжні речовини, так звані стабілізатори. Останні підвищують в'язкість, а також створюють на поверхні часточок пестициду захисні плівки. Це перешкоджає сполученню часточок у більші агрегати (флокуляції), а також призводить до зниження маси й швидкості випадання твердих часточок. В емульсіях з розміром крапель рідкого пестициду понад ОД мкм може відбутися злиття крапель. Результатом цього є розшарування емульсії, яке призводить до погіршення якості обприскування внаслідок нерівномірного розподілу пестициду. Запобігти злиттю крапель можна додаванням до складу емульсії емульгатора, який утворює на поверхні крапель захисний шар. Рідкі пестициди повинні добре змочувати поверхню, що оброблюється, і добре розтікатися по ній. При характеристиці факторів, які зумовлюють ці показники, необхідно враховувати, що при потраплянні рідини на листя рослин або на комах утворюється система з трьох фаз: рідини, повітря, рослини або комахи. В цій системі важливе значення має поверхневий натяг. Чим більший він на межі рідини з твердим тілом і повітрям, тим більшої величини будуть її краплини і тим гірше вона змочуватиме поверхню, що обробляється і по якій розтікається. Багатолітражне обприскування використовується у тих випадках коли пестицид фітотоксичний у підвищених концентраціях робочої рідини, виявляє тільки контактну дію і для одержання максимальної ефективності необхідне добре змочування рослин (дерев) Т витрат при такому виді обприскування становить, л/га, для обробки польових культур — 400 - 600, багаторічних насаджень Дя відносно низький 1000-2000. Допускається відносно низький рівень розміру крапель робочої рідини -120 -300 мкм. Малооб'ємне обприскування нині є основним способом застосування пестицидів для обробки посівів та насаджень. Сучасні форми препаратів (змочувані порошки, емульсії) дають змогу використовувати робочі рідини підвищеної концентрації. Норми витрат робочої рідини при цьому становлять 100 - 200 л/га на польових культурах і 250 - 500 л/га — для садових насаджень. Для малооб'ємного обприскування використовується наземна і авіаційна апаратура. При використанні авіаційної апаратури норма витрат робочої рідини — 25 - 50 л/га. При використанні розчинів пестицидів в органічних розчинниках або у спеціальних рідинах і застосовуваних без розведення водою їх витрата рідини скорочується до 1-10 л/га. Таке обприскування вважається ультрамалооб'ємним. Добрим покриттям поверхні пестицидом при такому виді обприскування вважається таке, за якого на 1 см поверхні міститься не менш як 12 — 15 краплин. У міру зниження витрат рідини для рівномірного покриття поверхні відповідно повинен зменшуватися розмір краплин. Оптимальний розмір їх і витрата рідини при дрібнокраплинному і ультрамало-об'ємному обприскуванні знаходяться у такій залежності: при витраті рідини 100 л/га середній діаметр краплин — Зів мкм, при витраті 10 л/га — 15, а при 2 л/га — 8-12 мкм. Виявляється, що інсектицид у вигляді дрібних краплин значно токсичніший, ніж у великих. Це пояснюється тим, що значна кількість дрібних краплин, що потрапляють на членистоногих і мають такий самий загальний і одна велика краплина, стикаються зі значно більшою площею покриву членистоногих. Тому летальна доза пестициду проникає крізь кутикулу швидше і менше детоксикується. Однак зі зменшенням розміру крапель збільшується їх випадання. Для запобігання цьому використовують антивипаровувачі робочої рідини- спеціальний препарат АИ-4П. З цією метою використовують і сечовину. Однак найкраще покриття може бути тільки у тому випадку, коли всі краплі будуть мати приблизно однаковий об'єм. Адже коли краплі відрізняються в діаметрі всього у 2 рази, то їх об´єм вже відрізняється у 8 разів, а його зміні діаметру у 3 рази об'єм крапель відрізнятиметься у 27 разів. Дрібніші краплі зноситимуться убік, а великі, що осіли, не забезпечать рівномірності покриття. Зменшення об'єму робочої рідини, що витрачається на обробіток одного гектара, сприяє підвищенню ефективності праці внаслідок зниження транспортних витрат, пов'язаних з доставкою води та заправлянням апаратури. У поєднанні з економією пестициду це забезпечує значне поліпшення техніко-економічних показників обробок. Крім того, при ультрамалооб'ємному обприскуванні (УМО) не потрібна попередня підготовка розчинів і емульсій, що зменшує контакт працюючих з пестицидами. Однак при цьому способі обприскування потрібні спеціальні пестициди у формі рідких технічних продуктів або концентрованих розчинів в органічних розчинниках з додаванням допоміжних речовин, які забезпечують тонке диспергування. Для ультрамалооб'ємного обприскування необхідна також спеціальна апаратура, якої поки що немає. До прогресивних способів застосування робочих рідин пестицидів належить стрічкове внесення їх на посівах просапних культур, гербігація, дискретне обприскування плодових насаджень. Суть стрічкового внесення гербіцидів полягає в тому, що вони вносяться

Самостійна робота ОСА

Roman1995

06.11.2016 23:11-

Коментарі

Ви не можете залишити коментар. Для цього, будь ласка, або зареєструйтесь.

Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!

Маєш корисні навчальні матеріали, які припадають пилом на твоєму комп'ютері? Розрахункові, лабораторні, практичні чи контрольні роботи — завантажуй їх прямо зараз і одразу отримуй бали на свій рахунок! Заархівуй всі файли в один .zip (до 100 МБ) або завантажуй кожен файл окремо. Внесок у спільноту – це легкий спосіб допомогти іншим та отримати додаткові можливості на сайті. Твої старі роботи можуть приносити тобі нові нагороди!

поділитись