Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
роботи
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний Університет біоресурсів і природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
ЗІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2013
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Інформаційні технології
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Кабінет Міністрів України
Національний Університет біоресурсів та природокористування України
Агробіологічний факультет
Кафедра ґрунтознавства
Курсова робота
з ґрунтознавства з основами геології
Тема роботи
,,Грунти, господарства АФ «АГРОМАШ»їх виробнича характеристика та заходи підвищення родючості”
Загальні відомості про господарство
Природні умови ґрунтоутворення
Клімат
Рельєф місцевості
Ґрунтоутворюючі та підстилаючи породи
Рослинність
Виробнича діяльність людини
Процеси ґрунтоутворення
Номенклатурний список та агровиробниче групування гррунтів
Характеристика ознак, складу і властивостей грунтів
Будова профілю і морфологічні ознаки кожного генетичного горизонту
Гранулометричний склад грунту
Характеристика гумусного стану
Фізико-хімічні показники грунту
Загальні фізичні властивості
Показники ґрунтово-гідрологічних констант
Аналіз картограм вмісту доступних рослинам елементів живлення
Бонітування грунтів
Баланс гумусу в грунтах господарства
Заходи щодо підвищеня родючості грунтів
Список використаної літератури
Загальні відомості про господарство
Товариство Обмеженої Відповідальності АФ «АГРОМАШ» Чечельницького району Вінницької області розташоване в зоні Поділля і має сприятливі грунтово-кліматичні умови для вирощування всіх сільськогосподарських культур, районованих в даній зоні.
Згідно плану внутрішньогосподарського землекористувння в господарстві введено: три польові і одна кормова сівозміни, овочеву і грунтозахисну ділянки.
Найбільш поширені грунти в господарстві: сірі лісові , чорноземи опідзолені.
Таблиця № 1 Структура земельних угідь господарства
Види земельних угідь
Площа, га
Структура, %
Всого земель
2204
100
В т.ч. с/г угідь
1955
88,70
З них рілля
1806
81,94
Сіножаті
–
–
Пасовища
116
5,26
Багаторічні насадження
33
1,5
Інші земельні угіддя
249
11,3
Для визначення напрямку ведення господарства необхідно навести дані структури товарної продукції в господарстві. В структурі товарної продукції Т.–2 в 2009 році продукція рослинництва надала 54,41% грошових надходжень, продукція тваринництва 12,79%. В 2010 році продукція рослинництва надала 61,66%, а тваринництва 8,48% грошових надходжень.
Таблиця № 2 Структура товарної прдукції
Галузі і види продукції
2009 рік
2010 рік
Сума тис.грн
Структура, %
Сума тис.грн
Структура, %
Продукція рослинництва
617
54,4
727
61,66
В т.ч. зерно
266
23,46
366
31,04
Ін. Продукція рослинництва
351
30,95
452
38,34
Продукція тваринництва
145
12,79
100
8,48
В т.ч. молоко
76
6,7
46
3,9
Яловичина
69
6,1
54
4,58
Продукція інших галузей
372
32,8
352
29,86
Всього:
1134
100
1179
100
Отже, товариство з обмеженою відповідальністю АФ “АГРОМАШ” Чечельницького району Вінницької області спеціалізується на виробництві зерна, цукрових буряків, молока, мяса ВРХ. Звідси виробнича спеціалізація господарства – зерно-бурякова з розвинутим мясомолочним скотарством.
Культури в польовій сівозміні господарства чергуються в такій послідовності: 1. Озима пшениця, 2. Цукровий буряк, 3. Кукурудза на силос, 4. Озима пшениця, 5. Соняшник, кукурудза, 6. кукурудза на силос, 7. Озима пшениця, озимий ячмінь, 8. Цукровий буряк, 9. Ячмінь овес.
Проаналізувавши дану схему сівозміни господарстваа, можна зробити висновок, що в господарстві прийнята 9-ти пільна сівозміна.
Таблиця № 3 Структура посівних площ господарства
Назва культури
2009 рік
2010 рік
Площа, га
Структура, %
Площа, га
Структура, %
Зернові
502
37,9
570
42,1
Вт.ч. пшениця
395
29,8
480
35,5
ячмінь
44
3,3
35
2,6
Ярі
477
36
420
31
Вт.ч. ячмінь
263
19,8
195
14,4
овес
10
0,8
5
0,4
кукурудза
64
4,8
91
6,7
цукровий буряк
112
8,5
92
6,8
Кормові
235
17,7
271
20
кукурудза на силос
116
8,8
87
6,4
однорічні трави
20
1,5
38
2,8
багатрічні трави
99
7,5
146
10,8
Всього
1326
100
1353
100
В структурі посівних площ частина зернових складає 42,1%, просапних 20%, багаторічних трав 10,8%.
Отже, як видно з даної таблиці, найбільшу питому вагу в структурі посівних площ займають: пшениця, горох цукровий буряк, ячмінь, кукурудза на силос, багаторічні трави. Дана структура господарства відповідає спеціалізації господарства.
Урожайність с/г культур в господарстві наведена в таблиці 4.
Таблиця 4 Урожайність сільськогосподарських культур в господарстві, ц/га
Назва культури
2008р.
2009р.
2010р.
Зернові
30,2
23
34,2
Вт.ч. пшениця
34,8
30
35
ячмінь
32,3
35
40
Ярі
19,2
19
26,5
Вт.ч. ячмінь
19,5
20
25
кукурудза
22
25
38
цукровий буряк
120
160
200
Кормові
166,1
160
170
кукурудза на силос
210
200
150
однорічні трави
98,2
100
110
багатрічні трави
190
180
250
Як видно з таблиці, в господарстві мають середню врожайність по цукровим бурякам та ячменю і досить низьку врожайність пшениці. Це в першу чергу повязано з структурним становищем у нашій державі, а такожз низькою агротехнічною умовою вирощування пшениці у господарстві.
Природні умови грунтоутворення
Клімат
Клімат Вінницької області - помірно-континентальний середня температура січня: -6°С, середня температура липня: +19°С річна кількість опадів: 520-590 мм, з них 80% випадають в теплий період.Період з температурою +10 становить близько 200 днів.Сума активних температур 2700. Опади по території області розподіляються нерівномірно. В пн.-зх і зх. частинах випадає 550-590мм, у пд. і пд.-сх .- 480 - 520мм . Близько 70% їх припадає на теплий період року. Висота снігового покриву 5-13см. З несприятливих кліматичних явищ на території області спостерігаються хуртовини, ожеледь, тумани в холодний період року, грози з градом, суховії. Пн.-зх. Частина Вінничини належить до вологої, помірно теплої, решта території – до недостатньо вологої, теплої, агроклімачних зон.[1,3]
Таблиця 5 Середні річні та місячні температури повітря,˚С
Місяці
Температури, ˚С
Січень
-6
Лютий
-3,1
Березень
+2,2
Квітень
+8,9
Травень
+15,5
Червень
+18,4
Липень
+20,5
Серпень
+19,7
Вересень
+15,2
Жовтень
+9,7
Листопад
+3,1
Грудень
-1,7
За рік
8,7
Таблиця 6. Середня річна та місячна кількість опадів (мм)
Місяці
Кількість опадів,мм
Місяці
Кількість опадів,мм
Січень
24
Липень
67
Лютий
25
Серпень
50
Березень
28
Вересень
45
Квітень
39
Жовтень
36
Травень
71
Листопад
32
Червень
69
Грудень
30
За рік
516
В цілому кліматичні умови господарства сприятливі для землеробства. Середньорічна кількість атмосферних опадів дає можливість одержувати сталі врожаї культурних рослин, а середня тривалість періоду з температурою вище 10˚С цілоком достатня для визрівання с/г культур.
2.2 Рельєф місцевості
В геоструктурному відношенні область знаходиться у межах пд.-зх. Частини Українського кристалічного щита. Основною особливістю геологічної є неглибоке залягання метаморфічних та магматичних порід докембрійського фундаменту, які виступають на поверхню в долинах численних річечок. У Придністров’ї спостерігається загальне занурення фундаменту. Потужність покриву осадових порід збільшується у зниженнях рельєфу фундаменту і зменшується на підвищеннях. Верхню частину осадової товщі складають піщано-глинисті породи і антропогенові відклади.Поверхня області- хвиляста лесова рівнина, що поступово знижується з Пн.Зх на Пд.Сх.Долина Пд.Бугу поділяє область на дві частини:
1.Придніпровська височина – висота до 322м, для якої характерне чергування межиріч з відносно глибоко врізаними до 60м долинами річок, балками. Трапляються ерозійно-акумулятивні форми рельєфу і зсуви .
2.Подільська височина – висота до 362м з плоскими межиріччями і глибокими до 200м каньоноподібними долинами.Найменш підвищена пд.-сх. Частина Вінницької області(висота до 125 м ).Характерний рельєф створюють річкові долини Дністра( з крутими схилами «стінкаим») і Пд. Бугу.
2.3 Грунтоутворюючі та підстилаючі породи
В геоструктурному відношенні територія області належить до Українського кристалічного щита, який являє собою докембрійську складчасту споруду, скеладену гранітами, гранітно – гнейсами, гнейсами та кристалічними сланцями. Масивно-кристалічні породи та продукти їх вивітрування (в тому числі коалінові глини) на опереважній частині території обл. лежать на незчній глибині, чим пояснюється майже повсюдне їх виділення в долинах річок та урвищах глибоких ярів.
Для даної місцевості характерне дуже незначне поширення осадочних порід, давніших за третинні. Вони представлені пісковиками, та глинами. Третинні відклади перекриті різними за літологічним і механічним складом та генезисом четвертинними породами. Поверхневими четвертинними відкладами майже повсюдно є леси та лесовидні суглинки.
Важливим фактором грунтоутворення є материнські породи. Їх мінералогічний, хімічнихй та механічний склад значною мірою обумовлює фізико-хімічні і фізичні властивості грунтів.
На території області грунтоутворюючі породи представлені четвертинними, третинними зрідка декамбрійськимими відкладами.
Леси, які в межах господарства є основною грунтоутворюючою породою, майже повсюдно вкривають плато та схили. Вони являють собою добре відсортовану породу, польового, бурувато-польового або коричнюватого кольору зрозвиненою пористістю, без шаруватості. Механічний склад їх поступово змінюється з пн. Заходу області на південь. На території господарства механічний їх склад переважно середньо суглинковий.Леси є найбільш цінною породою.
Леси – дуже цінна пилувата грунтоутворююча порода жовто-польового або сірого кольору. За гранулометричним складом – пилувато суглинкові з переважінням часток кірупного пилу 50%. Характерною особливостю є відсутність горизонтальної шаруватості. Леси пухкі, пористі, збагачені вуглекислим кальцієм до 30%,Є який рорзподіляється в породі рівномірно, або утворює тверді скупчення у формі конкрецій (білозірна), трубочок, прожилок, журавчиків, лесових ляличок.
2.4 Рослинність
Дерев та кущів в Чечельнику та околицях зустрічаються різні види. Серед дерев це акація біла, береза, берест (в'яз листуватий), верба, вільха чорна, в'яз корковий, гледичія колюча, горобина звичайна, граб звичайний, дуб звичайний, каштан кінський, клен звичайний, липа серцелиста, осика, сосна звичайна, тополя чорна (осокір), тополя пірамідальна, ялина, ялина срібляста, ясен звичайний. Серед дикоростучих дерев зустрічаються також абрикос, алича, груша звичайна, черешня, шовковиця та яблуня звичайна.
Кущі: акація жовта, бузина чорна, виноград дикий, глід криваво-червоний, калина звичайна, кизил (дерен справжній) [дерен]*, ліщина звичайна, маслина дика (лох), обліпиха крушиновидна, ожина сиза, повій звичайний [тасьма], свидина, терен звичайний, шипшина собача6.
Абрикос, алича, черешня, шовковиця, калина звичайна, дерен справжній зустрічаються як в дикому, так і культурному станах.
Найбільш чисельною на території селища та в його околицях є група трав´янистих рослин. Вони ростуть повсюди: на полях, луках, по берегах річок і ставків, та в самих водоймах.
Видовий склад трав'янистих рослин різноманітний: аїр тростинний, анемона дібровна, барвінок малий, безсмертки однорічні [безсмертники], березка польова [павута], блекота, бобівник трилистий, будяк, бузина трав'яниста, буркун лікарський, валеріана лікарська, вероніка лікарська, вівсюг звичайний, відкасник татарниколистий, водяний перець, волошка синя, в'язіль різнобарвний, гадюча цибулька китицева, галінсога [васильок], гвоздика польова, гірчак перцевий (водяний перець), глуха кропива біла, горицвіт весняний, горлянка повзуча, горошок мишачий, грабельки звичайні, грицики звичайні, грястиця збірна, деревій [кашка], дзвоники, дивина скіптеровидна, дурман, жабурник звичайний, жовтозілля звичайне, жовтець повзучий, жовтий осот польовий, звіробій звичайний, зірочки, зеленчук жовтий, їжача голівка багатогранна, калюжниця болотяна, ковила волосиста, козельці великі, комиш озерний, конвалія травнева, конюшина повзуча, конюшина лучна, копитняк європейський, королиця звичайна, котячі лапки, кропива дводомна, кульбаба лікарська, купина запашна, кушир [кушір], латаття біле [лілії], латук дикий, лілія лісова, лобода біла, лопух, льонок звичайний, люпин багатолистий, лядвинець рогатий, мак дикий, маруна (піретрум), материнка звичайна, медунка, меліса, мильнянка лікарська, мишій [мушій], молочай, м'ята (декілька видів), нагідки лікарські, нечуйвітер волосистий, оман високий (дивосил), омела, осот [осет], осока (декілька видів), очерет звичайний, очиток їдкий, очиток пурпуровий (заяча капуста пурпурова), парило звичайне, паслін солодко-гіркий, первоцвіт весняний, [перекотиполе], перстач гусячий, петрів хрест лускатий, пижмо звичайне, пирій повзучий, півники болотяні, підбіл звичайний (мати-й-мачуха), підсніжник звичайний, повитиця польова, полин гіркий, полин [боже деревце], полин [чорнобиль], пшінка весняна, рдесник, рогіз вузьколистий, рогіз широколистий, роман, ромашка лікарська, ряст бульбистий, ряска, собача кропива, сокирки польові, сон чорніючий, спориш, ситник, стрілолист звичайний, суниці лісові, суріпиця, сусак зонтичний, татарник звичайний, тимофіївка, типчак [тирса], тонконіг лучний, фіалка запашна, фіалка триколірна [братки], фізаліс звичайний, хвощ польовий, хвощ болотний, хміль, холодок, цибуля ведмежа, цикорій звичайний (петрові батоги), цикута отруйна, цмин пісковий [безсмертники], частуха подорожникова, чебрець подільський, череда трироздільна, черсак, чина весняна, чина бульбиста, чистотіл звичайний, чорнушка польова, шавлія лучна, щавель кінський, щириця [щир] та інші7.
2.5 Виробнича діяльність людини
На значний напрям грунтотворного процесу значною мірою впливає господарська діяльність людини. Виробнича діяльність людини – це спецефічний потужний факторвпливу не грунт і на весь комплекс оточуючих умов розвитку грунтотворчого процесу. Це фактор свіденого, направленого фактору на грунт, який викликає зміну його властивостей і режимів, значно більш прескореними темпами, ніж це відбувається під впливом природного грунтотворення. Виробнича діяльність людини в сучасну епоху стає вирішальним фактором грунтотворення і підвищення родючості грунту.
Зараз в господарстві мінеральні добрива вносятся на полях сівозміни в незначній кількості, основну масу внесених добрив складають органічні. Хімічну меліорацію кислих грунтів вапнування зараз не проводять. В наслідок антропогенного впливу на значних площах території господарства відбувається водна ерозія грунту.
Процеси грунтотворення
Утворення різних генетичних груп грунтів на території господарства повязана в першу чергу із складними відносними між лісовою і степовою рослинністю, а також з різноманітними умовами рельєфу, поверхневего та грунтового зволоження грунтотворними породами та агрокультурною діяльністю людини.
На території господарства провідними процесами грунтотворення є дерновий та підзолистий.
Дерновий грунтотвірний процес проходить пі впливом травянистої рослиності і пртзводить до формування грунтів з добре розвинутим горизонтом. Найбільш суттєва його особливість-накопичення гумусу,поживних речовин та створення водостійної структури у верхньому горизонті грунту. Особливо добре дерновий процес розвивається під лучною та лучно-степою рослинністю (травянистою рослинністю). З розвитком дернового процесу грунтоутворення повязано утворення сірих лісових грунтів та чорноземів опідзолених.
Інтенсивністть прояву дернового процесу визначається біологічною продуктивністю травянистих рослин, тобто кількістю і якістю синтезованої органічної речовини, щорічним відпадом як надземної так і кориневої маси, та комплексом умов, від яких залежить утворення та накопичення гумусу. В наслідок розкладання травянистих рослин( надземної і кореневої маси) у верхніх огоризонтах грунту разом з акомуляцією гумусу збільшується вміст поживних речовин, покращується фізико-хімічні та фізичні властивості, посилюється мікробіологічнихй процес та в кінцевому результаті формуються родючі грунти.
На утворення та накопиченя гумусу великий вплив спричинює вміст в грунті основ: вуглекислого, аміачного та обмінних кальцію і магнію. Вони стимулюють розкладання свіжих рослинних залишків, нейтралізують та переводять в нерозчинений стан утворені гумусні речовини, запобігаючи тим самим їх вимиванню з грунту та розкладанню мікрооганізмами.
Грунти, утворені дерновим процесом грунтоутворення мають слідуючі загальні ознаки та властивості добре виражений гумусовий горизонт грудочнувато-зернистої структури, відсутність або слабка вираженість опідзолення, високий вміст гумусу, висока ємкість поглинання, слабокисла або нейтральну реакцію, підвищений ваговий запас азоту та загальних елементів живлення рослин.
Підзолистий процес супроводжується руйнуванням мінеральної частини грунту і внесенням деяких продуктів за межі грунтового профілю. Частина продуктів закріплюється в ілювіальному горизонті, утворюючи нові мінерали. Проте елювіальному процесу, який розвивається при опідзоленні, противстоїть інший, протилежний по своїй суті процес, повязаний з біологічною акумуляцією речовин.
Дані грунтотворні процеси протікають і зараз,спричиняють вплив на грунтовий покрив території господарства.
Номенклатурний список та агровиробниче групування гррунтів
В Україні поширено багато різних типів грунтів. Вивчення та раціональне використаненя їх можливе тільки на основі докладного їх визхначенні.
Найбільше різновидів грунтів утворюється в тих регіонах, де є річки. Чим складніший грунтовий покрив у господарстві, тим більше ускладнюється процес вирощування с/г культур. Саме тому винекла потреба обєднати найближчі види грунтів упевні агровиробничі групи. За основу таксиномічну одиницю для обліку якості земель прийнято с/г тип.
Агровиробниче групування грунтів – це обєднання видів і різновидів грунтів у більш агровиробничі групи за спільністю агровиробничих властивостей, близкістю екологічних умов, якісними особливостями та родючістю, однотиповістю агротехнічних та меліоративних заходів.
Перший етап класифікації грунтів – грунти які не потребують спеціяальної агротехніки та меліорації, які дозволяють вирощувати типові для зони культури при нормативній зональній агротехніці; - грунти, які потребують спеціальної агротехніки та меліорації.
На другому етапі грунти першої групи доцільно ділити на дві частини по механічному. Це повязано з великими відмінностями агрохімічних властивостях та умовах використання вказаних груп грунтів.
На третьому етапі розділення грунтів, що не потребують меліорації та спеціальної агротехніки, грунтується на обліку зональних особливостей.
Таблиця 7. Номенклатурний список грунтів польової сівозміни господарства
Шифр грунтів
Тип
Підтип
Рід
Вид
Різновидність
Розряд
Площа, га
17
Сірі лісові
Ясно-сірі опідзолені
Звичайні (в т.ч. мало, слабо, та середньосуглинкові)
Звичайні
Середньосуглинкові
На лесі
502,2
18
Сірі лісові
Сірі опідзолені
Звичайні (в т.ч. мало, слабо, та сильно змиті)
Звичайні
Середньосуглинкові
На лесі
478,9
19
Опідзолені
Темносірі опідзолені
Звичайні та малозмиті
Звичайні
Середньо та важко суглинкові
На лесі
1005,2
20
Опідзолені
Чорноземи опідзолені
Звичайні та середньо змиті
Звичайні
Середньосуглинкові
На лесі
95,1
24
Опідзолені
Чорноземи
Гглейові та глейово не змиті
Звичайні
Середньосуглинкові
На лесі
–
29
Опідзолені
Темносірі опідзолені
Мало, слабо тиа середньо змиті
Звичайні
Середньосуглинкові
На лесі
203,6
При групуванні грунтів що потребують спеціальної агротехніки та меліоративних міроприємств у звязку з особливостями будови профілю, доцільно їх обєднати в наступні чотири групи в залежності від інтенсивності міроприємств та обєму затрат, повязаних з їх проведенням:
1 – ті, що покращуються спеціальною агротехнікою;
2 – що покращуються легкими меліоративними заходами;
3 – що покращуються важкими меліораціями;
4 – практично не піддаються меліорації.
На досліджувальній території господарства виділять слідуючі агровиробничі групи грунтів:
Світло-сірі опідзолені – 23,5га
Ясно-сірі опідзолені – 394,4 га
Ясно-сірі опідзолені слабозмиті – 48,2 га
Ясно-сірі спідзолені середньозмиті – 36,1 га
Сірі опідзолені – 276,8 га
Сірі опідзолені слабозмиті – 163,3 га
Сірі опідзолені середньозмиті – 21,1 га
Темно-сірі опідзолені – 316,6 га
Темно-сірі опідзолені слабозмиті – 160 га
Темно-сірі опідзолені середньозмиті – 20,1 га
Чорноземи опідзолені – 38,7 га
Чорноземи опідзолені слабозмиті – 33,1 га
Чорноземи опідзолені середньозмиті – 23,3 га
В цілому на сівозмінних масивах господарства агровиробничі групи грунтів мають таку загальну площу:
Світло-сірі опідзолені – 502,2га
Сірі опідзолені – 478,9 га
Темно-сірі опідзолені – 1208,8 га
Чорноземи опідзолені – 95,1 га
5. Характеристика ознак, складу і властивостей грунтів
Будова профілю і морфологічні ознаки кожного генетичного горизонту
Сірі опідзолені грунти на лесах.
НЕ 0-23 см. – гумусовий, сильноелювіований, бурувато – сірий, вологий, пилувато середньосуглинковий, слабоущільнений.
І1 (h) 24 – 43 см ілювійований, у верхній частині помітно – гумусний, сіро-бурий, вологий, важкосуглинковий, комкувато-горіхуватий, щільний, дуже зритий червяками, грані структурних окремостей припудрені присипкою ІіО2, перехід поступовий.
І2 44 – 89 см – ілювіальний, безгумусний темно-бурий, важкосуглинковий, призматичний, дуже щільний, перехід поступовий.
І3 90-119 см ілювійований, бурий, вологий, важкосуглинковий, щільний, перехід поступовий.
Рі 120-140 см слабо-ілювійований лес, жовтувато-бурий, вологий, важкосуглинковий, крупногрудочкуватий.
Р (h)і 141-160 см – лес, дуже слабо і нерівномірно гумусний, слабоілювійований, бурий з сіруватим відтінком, вологий, крупнопилувато-середньосуглинкові, грудочкуватий, ущільнений, зустрічаються окремі дрібні бурі плями колоідних нальотів богато кротовин,перехід різкий.
Рк – 161-200 см – лес, жовтопольовий, дуже слабогумусний, крупнопилувато-середньосуглинковий.
Це високородючі грунти які придатні під вирощування всіх с/г та плодово-ягідні насадження. Бонітет їх складає 64, 72, 62 бали.
Гранулометричний склад
Ці дані наведені в таблиці 8 і 9
Таблиця 8 гранулометричний склад темно-сірого опідзоленого грунту на лесі.
Генетичний горизонт
Глибина, см
Розмір, мм кількість,% від маси грунту
Фізична глина <0,01
Фізичний пісок >0,01
1-0,25
0,25-0,05
0,05-0,01
0,01-0,005
0,005-0,001
<0,001
Не
1-12
1,41
10,07
35,46
11,63
11,75
29,68
53,04
46,96
Не
13-22
1,40
8,30
38,44
9,68
10,66
31,52
51,86
48,14
НІ
23-50
0,63
8,16
34,89
10,40
13,66
32,66
56,32
43,68
І
51-79
3,24
2,22
31,80
15,79
7,2
39,75
62,74
37,26
Рі
80-120
1,52
1,33
34,49
12,78
11,45
38,43
62,66
37,34
Рк
121-200
0,82
2,02
29,87
14,43
7,01
45,84
67,28
32,72
Гранулометричний склад грунту спричиняє великий вплив на гнрунтоутворення та с/г використання землі. Від гранулометричного складу грунтів і грунтотвірних порід в значній мірі залежить інтенсивність багатьох грунтотвірних процесів, повязаних зперетворенням, переміщенням та накопиченням органічних та мінеральних сполук в грунті. В наслідок в одних і тих же природних умовах на породах різного гранулометричного складу формуються грунти з неоднаковими властивостями.
Таблиця 9 гранулометричний склад чорнозему опідзолнного на лесі.
Генетичний горизонт
Глибина, см
Розмір, мм кількість,% від маси грунту
Фізична глина <0,01
Фізичний пісок >0,01
1-0,25
0,25-0,05
0,05-0,01
0,01-0,005
0,005-0,001
<0,001
Не
0-10
0,06
4,29
53,35
8,82
8,25
25,23
42,3
57,70
Не
11-59
0,03
3,90
53,04
8,5
9,02
25,51
43,03
56,97
Нрі
50-80
0,03
5,71
53,81
8,24
7,37
24,84
40,45
59,35
РhI
81-90
0,05
7,65
52,42
8,94
6,52
24,41
39,87
60,13
Р(h)і
91-120
0,03
6,95
53,22
8,35
8,27
23,18
38,8
61,2
Рк
121-150
0,04
5,49
50,12
7,43
5,64
22,57
35,64
64,36
Рк
151-200
0,04
2,83
41,63
7,35
7,35
22,35
37,05
62,95
Гранулометричний склад спричинює суттевий вплив на водно-фізичні,фізико-механічні, повітряні, теплові властивості, окисно відновні умови поглинальну здатність, накопичення в грунті гумусу, зональних елементів та азоту, в залежності від гранулометричн7ого складу ґрунтів змінюються умови обробітку, строки польових робіт, нормидобрив, розміщення с/г культур.
Отже, гранулометричний склад грунтів господарства можна вважати оптимальними для переважноїбільшості с/г культур, особливо для тих, на вирощуванні яких спеціалізується господарство.
Характеристика гумусного стану
Таблиця 10 характеристика гумусного стану темно-сірого опідзоленого грунту на лесі
Генетичний горизонт
Глибина, см
Вміст гумусу %
Запас гумусу, т/га
Сгк
Сфк
Не
1-12
7,29
56,65
0,72
Не
13-22
2,3
25,5
1,17
НІ
23-50
1,9
25,65
1,44
І
51-79
0,65
9,60
0,40
Рі
80-120
0,60
9,36
0,21
Рк
121-200
0,40
6
0,33
В цілому грунти господарства характеризуються низьким вмістом гумусу. Середній вміст гумусу по господарстві становить 2,17%. Запаси гумусу становлять до 80-100 т/га. В середньому по господарству запаси гумусу в шарі грунту 0-20 см складають 40-50 т/га.
Площа ґрунтів вз вмістом меньше 2% становить 524,9 га, площа грунтів з вмістом гумусу понад 2% - 939,2 га.
Світло-сірі опідзолнні грунти мають вміст гумусу від 1,9 до 1,96%.
Сірі опідзолені 1,97 до 2,28%.
Темно-сірі опідзолені від 2,18 до 2,24%
Чорнорземи опідзолені від 2,24 до2,4%.
Характеризуючи якісний склад гумусу можна зробити висновок що в ясно-сірих, сірих та темно-сірих опідзолених грунтах на лесах переважають фульвокислоти. В чорноземах опідзолених на лесах переважають гумінові кислоти, тобто спостерігається гуміново-фульвотний тип нагромадження гумусу.
Фізико-хімічні показники грунту
Фізико-хмічні властивості темносірого опідзоленого грунту наведені в таблиці 11
Таблиця № 11
Генети-чний гори-зонт
Гли-бина, см
Місткість вбирання
Сума увібра-них основ
Гідролі-тична кисло-тність
Обмін-ний натрій
Ступінь солонцю-ватості
Ступінь насиче-ності осно-вами
рН сольо-вий
рН вод-ний
Мг-екв на 100 г грунту
% від місткості вбирання
Не
1-12
22,3
31,52
3,87
0,31
-
89
6,3
7
Не
13-22
26,3
24,63
2,72
0,26
-
91
6,3
6,8
НІ
23-50
21,6
24,78
2,91
0,26
-
90,5
5,5
7,2
І
51-79
19,4
24,9
1,82
0,26
-
93
5,8
7,2
Рі
80-120
22,1
26,65
1,82
0,26
-
90,31
5,8
7
Рк
121-200
23,8
-
Не визн
0,26
-
-
Не визн
7,8
Кількість катіонів, яку може ввібрати грунт, називається місткістю вбирання. Чим більше у грунті глинистих частинок і гумусу тим більше його місткість вбирання. Для сірих і темносірих грунтів ємність вбирання становить 15-30 мг.екв, а для чорноземів опідзолених суглинкових 30-50 мг.екв. від складу ввібраних основ залежать особливості грунту і його родючості. Сума ввібраних основ характерезує кількість катіонів увібраних грунтом, за винятком водню. У сірих опідзолених середньосуглинкових грунтах вона коливається від 10 до 15, а в чорноземахопідзолених – від 20 до 50 мг.екв. на 100 г грунту.
Ступінь насичення основами показує, яку частину ємності вбирання ґрунту займають увібрані основи. Ступінь насичення основами є одним з показників необхідності вапнування. Якщо ступінь насичення основами 75% грунт потрібно вапнувати.
Грунтовий покрив господарства мають слабокислу та близьку до нейтральної реакції водний розчин, та підвищений ступінь насичення основами, який є близьким до оптимального значення.
Під впливом діяльності людини склад і кількість обмінних катіонів можуть систиматичне і тривале внесення внесення органічних добрив збільшує місткість вбирання ґрунту. Вапнування, вирощування багаторічних бобових трав, внесення відповідних мінеральних добрив сприяють збільшенню ступіня насиченості основами.
Отже більша частина грунтів господарства 1196 га має слабокислу реакцію рН 5,1-5,5, 381,7 га з близькою до нейтральної реакцією рН 5,6-6,0, площу 315,8 га зайиають нейтральні грунти рН > 6,0 і площу 127,1 га займають середньокислі грунти рН 4,6-5.
Таблиця 12. площа грунті в яка потребує хімічної меліорації.
рН сольовий
рН водний
Ступінь кислотності
Площа, га
рН 4,6-5,0
Середньокислі
127,1
рН 5,1-5,5
Слабокислі
1196,0
рН 5,6-6,0
Близькі до нейтральних
381,7
рН >6,0
Нейтральні
375,8
Щодо потреби у вапнуванні, то середньокислі грунти господарства потребують першочергового вапнування, особливо в овочевих та кормових сівозмінах на суглинкових грунтах. Слабокислі грунти мають середню потребу у вапнуванні. У сівозмінах з травами,овочевими та кормовими культурами дані грунти мають велику потребу у вапнуванні. Грунти з близькою до нейтральної реакцією вапнуються вибірково, в основному у сівозмінах з вимогливими до вапна культурами. На середньо-та слабокислих ґрунтах господарства вапнувння необхідно проводити першочергово у сівозмінах де вирощують такі культури як: конюшина, люцерна, столові, кормові та цукрові буряки, капуста та пшениця, кукурудза, ячмінь, горох, огірки, цибуля, соняшник.
Загальні фізичні властивості
Дані загальних фізичних властивостей грунту наведені в таблиці 13.
Таблиця 13 загальні фізичні властивості чорнозему опідзоленого на лесі.
07.11.2016 00:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора