Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Грунти, господарства ТОВ «Носівка - Агро» , їх виробнича характеристика та заходи підвищення родючості
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний Університет біоресурсів і природокористування
Інститут:
Не вказано
Факультет:
ЗІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2013
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Грунтознавство
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Кабінет Міністрів України
Національний Університет біоресурсів та природокористування України
Агробіологічний факультет
Кафедра ґрунтознавства
Курсова робота
з ґрунтознавства з основами геології
Тема роботи
,,Грунти, господарства ТОВ «Носівка - Агро» , їх виробнича характеристика та заходи підвищення родючості”
ЗМІСТ
Вступ
Загальні відомості про господарство ТОВ «Носівка - Агро»
Природні умови ґрунтоутворення
Клімат
Рельєф місцевості
Ґрунтоутворюючі та підстилаючи породи
Рослинність
Виробнича діяльність людини
Процеси утворення ґрунту
Номенклатурний список ґрунтів
Характеристика ознак, складу і властивостей ґрунтів 5.1.Будова профілю і морфологічні ознаки кожного генетичного горизонту
5.2. Дані гранулометричного складу ґрунту
5.3. Дані вмісту, запасів та якості гумусу
5.4.Дані фізико-хімічних показників ґрунту
5.5. Дані фізичних властивостей ґрунту
5.6. Показники ґрунтово-гідролітичних констант
5.7. Вміст доступних рослинам елементів живлення
6. Бонітування ґрунті
7. Баланс гумусу в ґрунтах господарства
7.1.Методика розрахункового визначення балансу
гумусу у чорноземах за Г.Я.Чистяком
8. Заходи підвищення родючості ґрунтів
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Раціональне, ощадливе, ефективне, рентабельне використання природних ресурсів є одним з головних пріоритетів нашого народного господарства. Чільне місце тут неодмінно посідає проблема раціонального використання землі, збереження та підвищення родючості ґрунтів у сучасних ринкових умовах господарювання за різних форм власності на землю, адже переважно більшість продуктів харчування ми отримуємо завдяки ґрунтам. Промислове, гідротехнічне, шляхове будівництво, урбанізація, меліорація, боротьба з ерозією, розвиток лісового, водного господарства, охорона природи – це основні народногосподарські проблеми, вирішення яких також потребує хазяйновитого, екологічно грамотного підходу до землекористування, зорієнтованого на ноосферну перспективу.
Ґрунтознавство вивчає ґрунти, їх утворення (генезис), еволюцію, будову, склад, властивості, закономірності поширення, шляхи раціонального використання у різних галузях народного господарства, передусім у зв’язку з формуванням родючості та її підвищенням у різних природно-антропогенних ландшафтах. Ґрунтознавство сформувалося на перехресті біологічних, геономічних, сільськогосподарських, екосоціальних та інших наук у другій половині ХІХ століття та на початку ХХ століття.
Процеси грунтогенезу (ґрунтоутворення) помітно урізноманітнюються залежно від впливу природного середовища та соціально – економічних чинників . Особлива (провідна) роль тут належить живим організмам, насамперед зеленим рослинам і мікроорганізмам, завдяки екосистемному (центровому)впливу яких літосферне царство порід і мінералів неодмінно перетворюється в родючу грунтосферу. Під активною дією рослин – продуцентів, тварин – консументів, мікроорганізмів – редуцентів відбувається акумуляція поживних речовин, здійснюються процеси перетворення різних біогенних решток, неосинтезу нових стабільних поза біотою органічних речовин, взаємодії органічних і мінеральних компонентів ґрунту, утворення колоїдних та інших органо – мінеральних сполук. Розмаїття кліматів, рослин (загалом біоти), порід, рельєфу обумовлюють і велику різноманітність ґрунтів на Землі. Геологічні закономірності цього розподілу виявляються горизонтальній і вертикальній зональності ґрунтів. Зміни ж ґрунтів на невеликих територіях пов’язані з впливом на ґрунтовий клімат і рослинність (отже, і грунтогенез) рельєфу, материнських порід, умов зволоження.
Ґрунтознавство забезпечує фахівців потрібною грунтово – екологічною інформацією про одне з найсуттєвіших природно антропогенних полі функціональних утворень, яке нелегко однозначно визначити. Таким самим полі функціональним, спорідненням (але не синонімічним) з ґрунтом, є й поняття ,,земля”. Земля як загальний (у тому числі сільськогосподарський) засіб виробництва, є:
а) просторово обмеженою, але
б) необмеженою у продуктивності (родючості), має
в) постійність місця розташування і є
г) незмінною;
Екосоціально земля є комфортним місцем проживання, базисом усіх народногосподарських галузей і соціосфери; господарське тлумачення вбачає в землі матеріальну субстанцію, зосереджену в понятті ,,земельні ресурси’’, організаційно конкретизовані в певній, державно визначеній системі землекористування – це земельні угіддя. Земельні ділянки, землі ПСП, фермерських та інших господарств, для яких земля є місцем та сферою процесу праці, процесом і знаряддям праці.
Загальні відомості про господарство ТОВ «Носівка - Агро»
ТОВ «Носівка - Агро» знаходиться в селі Плоске Носівського району Чернігівської області. Місце розташуваня неподалік міста Ніжин, біля села протікає річка Остер.
Площа землекористування господарства ТОВ «Носівка - Агро» становить:
Таблиця 1.
Показники
Площа, га
Сільськогосподарські угіддя з них:
рілля
багаторічні насадження
сіножатей
пасовищ
лісів
чагарників
боліт
інші угіддя
Всього
2185,4 га
41,8 га
79,7 га
35,2 га
22,4 га
60,3 га
9,7 га
228,0 га
2662,5 га
Господарство ТОВ «Носівка - Агро» спеціалізується на вирощуванні зернових культур та вирощування великої рогатої худоби (ВРХ) розведенні та племінній справі.
В таблиці 2 подається структура посівних площ станом на 2007 рік.
Таблиця 2.
Структура посівних площ господарства ТОВ «Носівка - Агро»
№ п/п
Назва сівозмінних груп і сільськогосподарські культури в них
2007
рік
Площа, га
% до землі обробітку
1.
2.
3.
4.
1.
Всього землі в обробітку
2450,2 га
100 %
2.
Ярі зернові – всього
в т.ч. Ячмінь
овес
яра пшениця
гречка
просо
кукурудза на зерно
649,6 га
213,9 га
131 га
-
137,8 га
49,7 га
117,2га
26,5 %
8,7 % 5,3 % - 5,6 % 2,0 % 4,7 %
3.
в т.ч. озима пшениця
озиме жито
724,5 га
680,3 га
44,2 га
29,5 % 27,7 %
1,8 %
4.
Зернобобові – всього
в т.ч. горох
люпин
вика
160 га
142,9 га
-
17,1 га
6,5 % 5,8 % - 0,7 %
5.
Просапні – всього
в т.ч. цукрові буряки
картопля
кормові буряки
кукурудза на силос
657,5 га
120 га
34,3 га
50,8 га
452,5 га
26,8 % 4,8 % 1,3 % 2,1 % 18,6 %
6.
Однорічні трави
17,6 га
0,8 %
7.
Багаторічні трави
241,1 га
9,8 %
Висновок: дивлячись на дані таблиці 2 видно, що господарство ТОВ «Носівка - Агро» спеціалізується на вирощенні зернових культур, які займають 62,5 % від загальної кількості землі в обробітку.
Так як господарство має і тваринницьку галузь, яка розвивається на досить непоганому рівні то для цієї галузі значну перевагу має група культур кормового напрямку сюди входять група просапних культур, однорічні і багаторічні трави. Ці культури займають 37,5 % від загальної кількості землі в обробітку.
З урахуванням спеціалізації, природно – економічних та організаційно – господарських умов було запропоновано на орних землях слідуючи сівозміни:
П’ятипільна сівозміна № 1. Загальна площа 782 га
Середній розмір поля 156,4 га
Горох – 142,9 га, вика - 17,1 га
2. Озима пшениця – 134,7 га
3. Цукровий буряк – 120 га, кормовий буряк – 25,8 га, однорічні трави – 17, 6 га
4. Ячмінь ярий – 168,9 га
5. Кукурудза на зерно – 117,2 га, кукурудза на силос – 38 га
П’ятипільна сівозміна № 2. Загальна площа 512,6 га
Середній розмір поля – 102,6 га
Конюшина – 194,8 га
Кукурудза на зелений корм – 115,5 га
Озима пшениця – 113,8 га
Кукурудза на силос – 89,2 га
Ячмінь – 45 га, озиме жито + конюшина 44,2 га
Восьмипільна сівозміна № 3. Загальна площа 1155,6 га
Середній розмір поля – 144,4 га
Конюшина – 137,3 га
Озима пшениця – 138,5 га
Гречка – 137,8 га
Озима пшениця – 153,7 га
Кукурудза на силос – 169,3 га
Озима пшениця – 139,6 га
Картопля – 34,3 га, кормовий буряк – 25 га, просо – 49,7 га, кукурудза на силос – 40, 4 га
Овес + конюшина 131 га
Важливим показником продуктивності сівозміни, системи земле використання є урожайність сільськогосподарських культур. Врожайність культур зростає за рахунок правильної системи удобрення, системи обробітку ґрунту, правильного ви користування і застосування пестицидів, гербіцидів та інсектицидів, що передбачає захист культурних рослин від бур’янів, шкідників та хвороб, високоврожайних селекційно виведених сортів та гібридів культур. А також від структури ґрунту, pH – грунту, та водних властивостей ґрунту, на якому вирощуються сільськогосподарські культури.
Таблиця 3.
Урожайність сільськогосподарських культур в господарстві ТОВ «Носівка - Агро».
Сільськогосподарські культури (вид продукції)
Урожайність за останні 3 роки, у/га
Середня врожайність
2005 рік 2006 рік 2007рік
Озима пшениця
Озиме жито
Ячмінь
Овес
Кукурудза на зерно
Гречка
Просо
Горох
Вика на зерно
Цукровий буряки
Кукурудза на силос
Картопля
Кормові буряки
Багаторічні трави на силос
Багаторічні трави на зелену масу
Однорічні трави на сіно
Однорічні трави на зелену масу
39,0
22,0
28,3
26,4
76,0
12,5
17,3
18,0
16,0
295,0
230,0
130,0
370,0
27,0
188,0
-----
130,0
36,0
27,3
29,0
24,7
63,5
10,0
16,5
23,0
12,2
338,5
320,0
200,0
420,0
34,0
160,0
-----
110,0
43,0
23,2
35,5
32,5
86,0
11,4
18,0
25,5
14,5
415,0
300,0
190,0
415,5
28,3
196,5
-----
120,0
39,3
24,2
30,9
27,8
75,1
11,3
17,2
22,1
14,2
350,0
283,3
173,3
401,8
29,7
181,5
-----
120,0
Природні умови ґрунтоутворення
На ґрунтоутворюючий процес впливають природні умови, в яких проходить цей процес.
Природними умовами являються: клімат, рельєф місцевості, ґрунтоутворюючі та підстилаючи породи, рослинність та виробнича діяльність людини.
2.1. Клімат
Територія господарства відноситься до Полісся – помірно–континентальним кліматом, теплого, середньо зволоженого, який характеризується наступними показниками: сума температур за період з температурами вище 10С 2500-2650 С, кількість випадаючих за цей час опадів 290-320 мм.
За даними метеорологічної станції середньорічна температура повітря становить 6,6 С. Середня температура найбільш холодного місяця – січня становить - 6,7 С, а найбільш теплого – липня - + 19,8 С.
Таблиця 4
місяці
I
II
III
IV
V
VI
VII
VIII
IX
X
XI
XII
За рік
температура
-6.7
-6.5
-1.6
6.9
14.7
17.7
19.8
18.4
13.6
7.2
0.6
-4.4
6.6
Шкоди морози можуть завдати в малосніжні зими, коли можливе промерзання ґрунту на глибину вузла кущіння озимих до критичної температури.
Максимальна температура влітку часто призводить до підгоряння деяких сільськогосподарських культур. Шкоди високі температури можуть завдати посівам гречки та кукурудзи під час цвітіння на ґрунтах легкого механічного складу з глибоким заляганням рівня ґрунтових вод.
Період з температурою вище 5 С, коли спостерігається вегетація у рослин, триває 200 днів, а з температурою вище 10 С – 160 днів. Період з температурою вище 10 С відповідає вегетаційному періоду пізніх сільськогосподарських культур. Сума позитивних температурних умов більше 10 С становить 2630 С.
Замерзання ґрунту починається в другій декаді листопада. Середня глибина промерзання ґрунту становить 73 см, а в окремі роки 130 см. Відтавання ґрунту починається в другій, частіше в третій декаді березня. На час повного відтавання спостерігається найбільше зволоження ґрунту. Надалі кількість вологи в ґрунті починає зменшуватись в міру просочування надмірної вологи в більш глибокі горизонти і підсихання ґрунту з поверхні.
Розміщення господарства характеризується достатньою зволоженістю. Середньорічна сума опадів становить 565 мм. Розподіл опадів протягом року дуже нерівномірний. Максимальна кількість опадів приходиться на вегетаційний період – близько 70% річної їх кількості.
Таблиця 5
місяці
I
II
III
IV
V
VI
VII
VIII
IX
X
XI
XII
За рік
Кількість опадів
35
26
30
41
50
71
76
64
50
36
43
43
565
Отже, кількість атмосферних опадів та їх розподіл по періодах року цілком забезпечує потребу сільськогосподарських культур вологою, тим більше, що кількість випадаючих опадів набагато перевищує випаровування.
Відносна вологість повітря в холодний період року досить висока і коливається в межах 78-89 %. У липні місяці відносна вологість мало змінюється і коливається в межах 58-68 %. Кількість посушливих днів, коли відносна вологість не перевищує 30%, становить 5-10 днів, а тому, ймовірність атмосферних посух тут дуже мала.
В середньому за рік переважають вітри західного та північно-західного напрямків. В листопаді, грудні, лютому, березні, квітні переважають вітри південно-східного напрямку. В травні-вересні переважають вітри північно-західного напрямку, а в січні і жовтні – південно-західного і західного.
Глибина залягання ґрунтових вод відіграє велику роль в процесі ґрунтоутворення.
2.2. Рельєф місцевості.
Розвиток ґрунтів залежить також від рельєфу місцевості. Роль рельєфу різноманітна, але насамперед характер розвитку ґрунтів залежить від абсолютної висоти місцевості.
Чернігівська область розміщена в лівобережній частині середнього Придніпров’я України. Західною своєю стороною вона прилягає безпосередньо до р. Дніпро, який і є її природною межею на заході. Область пережила епоху максимального розвитку льодовикових явищ, коли на Україні льодом було покрито все Придніпров’я аж до міста Кременчук. Отже, розвиток рельєфу області зобов’язаний з одного боку діяльності цього максимального Дніпровського льодовика, а з другого – гідрографічній мережі та ерозійним процесам, які супроводжували льодовиковий період пізніше і аж до сучасного періоду.
Найбільшою водною артерією, що вплинула на утворення геоморфологічних елементів рельєфу області є р. Дніпро з притоками Десна та Сож. Область розділена на дві зовсім різні частини: північну-Поліську і південну-Лісостепову. Природною межею, яка розділяє область на Полісся і Лісостеп є межа суцільного розповсюдження лесу, що проходить по лінії населених пунктів: Марківка, Вертіївка, Комарівка, Борзна. Батурин. Лісостепова частина по лінії населених пунктів: Теплиця, Григорівка, Рожківка, Прилуки, Пирятин – розділяється на два агроґрунтових райони: східний Прилуцько-Дніпровський та західний або Бобровицько-Бахмацький.
Село Плоске Носівського району відноситься до Бобровицько-Бахмацького агроґрунтового району і розміщене в північній його частині. Вся поверхня району являє собою плоску рівнину, злегка нахилену в бік р.Дніпро із слабкою, інколи ледве помітною хвилястістю і незначним розвитком ерозійних процесів на вододілах.
Одноманітність такого рівнинного рельєфу на території Бобровицького району порушується деяким пожвавленням ерозійних процесів, через що рельєф стає тут широкохвилястий, а в південній частині Носівського та в західній частині Бахмацького районів характерна наявність степових блюдець та боліт, що часто зустрічаються в пониженнях та лощинах. Такі степові, переважно круглі болота зустрічаються в басейні річки Остер у величезних кількостях. Весною вони заповнюються водою, а влітку в більш посушливих районах висихають і тоді лише “лужки” осоки показують, що такі поглиблення подовгу залишаються під водою. Деякі з них досягають дуже значних розмірів — інколи 2-3 км і більше в діаметрі. Такі, наприклад, заболочені луки без торфу біля сіл Прохорів та Пашків; болото Баранівка біля села Липів Річ та ін. Болота менших розмірів тут справді незліченні.
2.3. Ґрунтоутворюючі та підстилаючи породи.
Багаторічними дослідженнями Чернігівської сільськогосподарської дослідної станції та іншими науково-дослідними установами доведено, що територія Чернігівської області відзначається з одного боку складним поєднанням геоморфології макро- і мікрорельєфу,а з другого – частою зміною ґрунтоутворюючих порід та механічного складу, через що і ґрунтове вкриття Чернігівщини являє собою надзвичайно складні і строкаті комплекси різних типів ґрунтоутворення.
Територія області розміщена в межах Полісся та Лісостепу – і різко розділена на дві половини: південну Лісостепову та північну Поліську. Умови ґрунтоутворення не лише в цих зонах, але і в межах кожної із них у зв’язку з наявністю певних геоморфологічних елементів рельєфу різного віку та геологічної будови проходять також по різному, в наслідок чого і ґрунтове вкриття області розміщене в суворій відповідальності з геоморфологічними особливостями місцевості і щільно пов’язане з фізико-географічними особливостями кожної геоморфологічної одиниці рельєфу.
Таким чином, кожна геоморфологічна одиниця рельєфу, що поширена на тій чи іншій території, характеризується певним ґрунтовим вкриттям, за агро виробничими особливостями якого практично склалися і спеціалізації сільськогосподарського виробництва та його напрямки.
На процеси ґрунтоутворення безпосередньо впливають ґрунтоутворюючі породи. Ґрунтотворних порода впливає на формування ґрунтів, міняючи свої властивості. Основними ґрунтотворними породами на території господарства являються водопровідникові породи: морена четвертинна, глина і сучасні алювіальні відклади. Воднольодовикові породні відклади являють собою породи, що нанесені водами, які витікають із-під льодовика під час його танення. Для всіх цих порід характерне утворення дерново-підзолистого типу ґрунту. Якість генетично-різних видів грунтотвірних порід визначається головним чином механічним складом. Для місцевих порід характерна добра відсорбованість складових їх гранулометричних елементів і майже повна відсутність глинистих частин. Більш багатими в цьому породами являються водно-льодовикові відклади. Морена являє собою породу сучасного складу – це порода червоно-бурого кольору з наявністю різних за розмірами вкраплень з кристалічних порід.
2.4. Рослинність
На території господарства рослинність дуже різноманітна. Вона представлена багатьма видами лісової, лукової, болотної, культурної рослинності і бур’янами. Значна територія зайнята під лісами. Переважають мішані ліси. На культурних ділянках зустрічаються дуже часто тільки соснові насадження. Лісова підстилка обумовлює розвиток підзолистого ґрунтоутворюючого процесу, розвиток слабо-трав’яного дерновоґрунтотворного процесу як допоміжного. Лугова і луго-болотна рослинність представлена осоками різних видів, бобово-злаковими, різнотрав’ям. Трав’яниста рослинність обумовлює розвиток дернового ґрунтотворного процесу. В деяких місцях з великою вологістю переважає розвиток болотного, ґрунтотворного процесу, що призводить до утворення торфовищ з відносно високим запасом гумусу.
На орних землях рослинність представлена бур’янами, серед яких найбільш поширені: пирій повзучий, берізка польова, хвощ польовий, будяк польовий та ін.
2.5. Виробнича діяльність людини
Виробнича діяльність людини – це специфічний фактор дії на ґрунт (обробіток ґрунту, удобрення, меліорація) і на увесь комплекс оточуючих умов розвитку ґрунтоутворюючого процесу (рослинність, елементи клімату, водний режим). Цей фактор свідомого неправильного впливу на ґрунт, викликаючи зміни її властивостей і режимів (реакція на вапнування, поживного режиму при удобренні, водно-повітряного і окислювально-відновлювального режимів при зрошенні і осушенні) значно більшими і швидкими темпами, чим це проходить під дією природного ґрунтоутворення.
Виробнича діяльність людини в сучасний час стає вирішальним фактором ґрунтоутворення і підвищення родючості ґрунту на значній території. При цьому характер і значення зміни ґрунту залежить від соціально-економічних виробничих відносин, рівня розвитку науки і техніки.
Систематичне використання мір підприємств на підвищення родючості ґрунту з урахуванням їх генетичних властивостей і потреб вирощуваних культур призводить до окультурювання ґрунту, тобто, формування ґрунту з більш високим рівнем ефективної і потенційної родючості.
Неправильне використання ґрунту без врахування його властивостей, умов розвитку, з порушенням науково обґрунтованих рекомендацій використання того чи іншого прийому приводить тільки до відсутності необхідного ефекту в підвищенні родючості ґрунту, але може викликати значне їх погіршення (ерозія, подвійне засолення, заболочення).
Процеси ґрунтоутворення
Ґрунтотворний процес – це складний комплекс притаманних винятково при поверхневим горизонтам земної суші явищ, реакцій, взаємодій, ініційованих у біосфері земним екзогенезом і космічною енергією сонця, трансформованою фотосинтезом у біоенергію «живої» речовини, а в подальшому – в органо-мінеральні сполуки ґрунту.
Під час обслідування ґрунтів господарства ТОВ «Носівка - Агро» за генезисом (ґрунтово-родючим процесом) було виявлено, що ґрунти, які наявні в господарстві утворилися по дерновому та болотному типах ґрунтоутворення.
Дернові ґрунти утворилися під лучною рослинністю і частіше всього на перезволожених ділянках, де не проходять зміни трав’янистої рослинності на місці. В цьому випадку дерновий процес ґрунтоутворення призводить до значного накопичення органічних сполук як у товщі ґрунту, так і на її поверхні. При розкладанні великої кількості органічної речовини у вологих і сухих умовах можуть утворюватися перекислені сполуки – сірководень, метан, закись заліза (глей).
Вони негативно впливають на розвиток мікроорганізмів і бактерій, які збільшують і накопичують органічну речовину.
Якщо ґрунти багаті на кальцій і магній, то проходить активний процес бактеріального розкладу органічної речовини ґрунту з утворенням значної кількості гумусних кислот, які закріплюються у верхніх горизонтах ґрунту і поступовим утворенням дернових ґрунтів.
В дернових грантах в значній кількості накопичуються гумус, азот, фосфор, калій. Перегнійний горизонт має в 2-3 рази вищу ємкість поглинання катіонів в порівнянні з материнською породою.
Болотні ґрунти під впливом перезволоження в мінеральній частині ґрунту виникають процеси оглеєння, викликаючи утворення щільного, часто водонепроникного глеєвого горизонту, що сприяє дальшому накопиченню вологи на поверхні ґрунту. В цей же час органічна речовина повільно розкладається і поступово накопичується, утворюючи торфовий шар потужністю до 20-30 см. В товщі вологого, погано розкладеного шару мікробіологічні процеси пригнічують (особливо при кислій реакції середовища), тому елементи живлення в доступній формі для рослин стає мало.
На поверхні оторфованою органічною масою заселяються тільки сфагові мохи.
В природі спостерігаються поступові процеси заболочування суші і водоймищ, в результаті яких утворюються болота різних типів: низинні-трав’янисті, трав’янисто-чагарникові, чагарникові, чорно вільхові, перехідні з трав’янисто-чагарникової рослинності і сфаговим покриттям одночасно, верхово-покриті сфаговим мохом.
Номенклатурний список грунтів.
Господарство знаходиться в зоні Лісостепу в Бобровицько-Бахмацькому агроґрунтовому районі і розміщене в північній його частині. В цьому агрогрунтовому районі переважає підвищена рівнина, помірно розчленована та добре дренована давніми глибокими, широкими й протяжними балками. Домінує рівнинно -широкохвилястий рельєф. Укриті крупнопилуато-легкосуглинковим лесом широкі рівні вододільні плато та пологі схили придатні для механізованого обробітку.
Таблиця 6
Номенклатурний список грунтів
Шифр
Назва ґрунтових відмін і неоднорідності
Загальна площа, га
1
2
3
1
Чорноземи типові
Чорноземи типові неглибокі слабо–гумусовані, крупнопилувато–легкосуглинкові на лесовидних суглинках
365,00
2
Чорноземи типові неглибокі слабогумусовані слабо злиті крупнопилувато-легкосуглинкові на лесових суглинках
25,00
3
Чорноземи типові вилугувані неглибокі слабогумусовані крупнопилувато-легкосуглинкові на лесовидних суглинках
101,20
4
Чорноземи вилугувані типові неглибокі слабогумусовані слабо змиті крупнопилувато-легкосуглинкові на лесовидних суглинках
48,80
5
Чорноземи типові глибокі слабогумусовані крупнопилувато-легкосуглинкові на лесовидних суглинках
1154,4
6
Чорноземи типові глибокі слабогумусовані слабо змиті крупнопилувато-легкосуглинкові на лесовидних суглинках
82,2
7
Чорноземи типові глибокі слабогумусовані середньозмиті крупнопилувато-легкосуглинкові на лесовидних суглинках
30,8
8
Чорноземи типові карбонатні глибокі слабогумусовані крупнопилувато-легкосуглинкові на лесовидних суглинках
10,8
9
Чорноземи типові вилугувані глибокі слабогумусовані крупнопилувато-легкосуглинкові на лесовидних суглинках
267,4
10
Чорноземи типові вилугувані глибокі слабогумусовані слабозмиті крупнопилувато-легкосуглинкові на лесовидних суглинках
53,00
11
Чорноземи сильно змиті і розмиті крупнопилувато-легкосуглинкові на лесовидних суглинках
11,3
12
Чорноземи намиті мологумусні крупнопилувато-легкосуглинкові на лесовидних суглинках
100,9
Лучно-чорноземні грунти
13
Лучно-чорноземні карбонатні крупнопилувато-легкосуглинкові на лесовидних суглинках
94,2
14
Лучно-чорноземні осолоділі крупнопилувато-легкосуглинкові на лесовидних суглинках
38,8
Лучні грунти
15
Чорноземи-лучні карбонатні крупнопилувато-легкосуглинкові на лесовидних суглинках
53,3
16
Лучні глейові карбонатні крупнопилувато-легкосуглинкові на сучасному алювію
66,9
17
Лучні глейові карбонатні крупнопилувато-легкосуглинкові на сучасному алювію-делювію
73,1
Болотні грунти
18
Лучно-болотні карбонатні крупнопилувато-легкосуглинкові на сучасному алювію-делювію
9,2
19
Болотні на сучасному алювію
12,9
Торфовища
20
Торфовища низинні глибоко поховані, підставлені з глибини 1,5-2 м сучасним алювієм
47,7
Солоді
21
Солодь лучно-чорноземна западина крупнопилувато-легкосуглинкова на лесових суглинках
8,5
З номенклатурного списку ґрунтів видно, що під чорноземом типовим 2238,8 га, під іншими типами ґрунтів 403,7 га. Можна сказати також, що чорноземи типові займають 84,72 % усієї площі господарства лучно-чорноземні ґрунти 5,03 %, лучні ґрунти – 7,32 %, болотні ґрунти – 0,84 %, торфовища – 1,81 %, солоді – 0,32 %.
Враховуючи генетичні особливості, фізико-хімічні і агро виробничі властивості ґрунтів та їх родючість і господарське використання, всі виділені на території господарства ґрунтові відміни, з метою застосування комплексу агровиробничих заходів, зокрема, внесення добрив, обробітки і інших заходів по підвищенню родючості їх та одержання високих і сталих врожаїв сільськогосподарських культур, об’єднуються в агровиробничі групи ґрунтів.
Особлива увага приділяється рекомендаціям по попередженню ерозії, підвищенню родючості еродованих ґрунтів. При цьому протиерозійні заходи рекомендуються у розрізі підгруп, на які розділяються агогрупи ґрунтів з урахуванням умов залягання за рельєфом (кутів нахилу) – дивитися потрібно номенклатурний список агро виробничих груп ґрунтів.
Таблиця 7
Номенклатурний список агро виробничих груп ґрунтів
Повний шифр
Назва агро виробничих груп ґрунтів
Загальна площа, га
1
2
3
52 г I
Чорноземи типові слабогумусовані легкосуглинкові широких вододільних плато крутизною 0-1
866,2
52 г VIII
Те ж, односкатних схилів простої форми крутизною 1-3
1030,6
55 г X
Чорноземи типові слабо змиті легкосуглинкові односкатних схилів крутизною 3-5
59,6
55 г XII
Те ж, схилів крутизною5-7
149,4
56 г XII
Чорноземи типові середньо змиті легкосуглинкові односкатних схилів крутизною 5-7
130,8
121 г I
Лучно-чорноземні легкосуглинкові ґрунти широких вододільних плато і стародавніх терас крутизною 0-1
133,0
133 г I
Чорноземи лучні легкосуглинкові ґрунти широких вододільних плато і стародавніх терас крутизною 0,1
53,3
133 г V
Лучні легкосуглинкові ґрунти днищ балок крутизною 0-1
73,1
133 г VII
Те ж, заплав середнього і низького рівня крутизною 0-1
66,9
141 г V
Болотні неосушені ґрунти днищ балок крутизною 0-1
9,2
141 г VII
Те ж, заплав середнього і низького рівня крутизною 0-1
12,9
150 г VII
Торфовища низинні глибоко поховані неосушені заплав середнього і низького рівня крутизною 0-1
47,7
165 г I
Солоді легкосуглинкові широких вододільних плато і стародавніх терас крутизною 0-1
8,5
209 г I
Намиті легкосуглинкові чорноземи широких вододільних плато крутизною 0-1
78,6
209 г VIII
Те ж, односкатних схилів крутизною 1-3
22,3
215 г XIV
Розмиті легкосуглинкові чорноземи і виходи лесовидних порід схилів крутизною 7-10
11,3
Щоб легше було вивчати ґрунти, їх класифікують за певними ознаками, і класифікаційними одиницями: найпоширенішими є чорноземи типові і лучні ґрунти на території господарства.
Таблиця 8
Класифікація представників певних груп
шифр
Тип
підтип
рід
вид
різновидність
розряд
площа,га
V
чорноземи
Типовий
Глибокий
Слабогумусований
Крупнопилувато-легкосуглинкові
На лесовидних суглинках
1154,4
XVI
Лучні
глейові
карбонатні
карбонатні
Крупнопилувато-легкосуглинкові
На сучасному алювію
66,9
5. Характеристика ознак, складу і властивостей ґрунтів
Чорнозем глибокий типовий слабогумусований крупнопилувато-легкосуглинковий на лесовидних суглинках.
За механічним складом цей ґрунт крупнопилувато-легкосуглинковий. В одному шарі його (0-20 см) міститься 19,64 % мулу, 32,12 % фізичної глини, 61,18 % крупного пилу.
Значна насиченість кальцієм, високий вміст гумусу (в одному шарі 3,02 %, в підорному – 2,94 %, на глибині 70-80 см – 2,07%) створюють оптимальні умови для утворення добре виявленої агрономічної цінної водостійкої зернистої структури, особливо у найбільш збагаченому на гумус верхньому горизонті – Н. Такі структурні окремості мають здатність вбирати в себе вологу і легко віддавати її рослинам.
Цей ґрунт має добрий водно-повітряний режим, чим сприяє високій біологічній активності корисних мікроорганізмів, які беруть участь у нагромадженні значної кількості активного перегною.
Сільськогосподарські культури на цих ґрунтах значно підвищують урожайність від внесення органічних та мінеральних добрив.
Лучні глейові карбонатні крупнопилувато-легкосуглинкові ґрунти на сучасному алювію.
За механічним складом ці ґрунти крупнопилувато-легкосуглинкові. В одному шарі їх (0-20 см) міститься 22,12 % мулу, 30,84 % фізичної глини, 62,56 % крупного пилу. З глибиною механічний склад їх не змінюється, перерозподіл колоїдів по профілю ґрунту відсутній.
Лучні ґрунти характеризуються великим вмістом гумусу – 3,69-4,34 % в шарі 0-18 см, 2,66 % - в шарі 40-50 см. Реакція ґрунтового розчину їх слабо лужна рН сольової витяжки 7,4-7,9. рухомими формами поживних речовин вони забезпечені слабо.
На природних кормових угіддях з лучними ґрунтами рекомендується корінне поліпшення.
5.1. Описання будови профілю і морфологічних ознак кожного генетичного горизонту
Чорноземи типові глибокі слабогумусовані крупнопилувато-легкосуглинкові на лесовидних суглинках знаходяться ці ґрунти на всій території землекористування в вододільних плато. Займають площу 1154,4 га, з них ріллі – 1057 га, в тому числі зрошуваної – 12,1 га, багаторічних насаджень – 11,5 га, сіножатей – 1,3 га, пасовищ – 0,7 га, лісів – 3,7 га, чагарників – 0,4 га, інших угідь – 67,7 га.
Морфологічна будова кожного генетичного горизонту
Н 0-31 см – гумусовий, темно-сірий, свіжий, легкосуглинковий, орний шар рихлий грудочкувато-пилуватий, підорний шар злегка ущільнений, грудочкувато-слабозернистий, корінці рослин, поступово переходить в
Н рк 31-58 см – гумусовий, перехідний, бурувато-темно-сірий, свіжий, легкосуглинковий, злегка ущільнений, в 35 см карбонатний, грудочкуватий, корінці рослин, червоточини, поступово переходить в
НР к 58-101 см – нижній перехідний, сірий, світлий, легкосуглинковий, корінці рослин, злегка ущільнений, грудочкуватий, кипить від HCl, кротовини, перехід поступовий в
Рк з 101 см -128 см – лесовидний суглинок.
Висновок: за морфологічними ознаками профілю видно, що цей ґрунт має низький показник гумусу, в орному шарі, в підорному також низький, а на глибині 70-8- см високий, то можна сказати, що цей грунт родючий.
Лучні глейові карбонатні крупнопилувато-легкосуглинкові ґрунти на сучасному алювію поширені в заплаві річки Глина. Займають площу 66,9 га, з них ріллі – 30,3 га, багаторічних насаджень – 1,7 га, сіножатей – 19,9 га, пасовищ – 15 га.
Вони сформувались на алювіальних наносах.
Морфологічна будова кожного генетичного горизонту
Нк 0-19 см – темно-сірий, легкосуглинковий, злегка ущільнений, грудочкувато-слабозернистий, свіжий, карбонатний, коріння трав’янистої рослинності, поступово переходить в
Н рк 19-38 см – перехідний, темно-сірий, свіжий, легкосуглинковий, слабо зернистий, карбонатний, коріння трав’янистої рослинності, поступово переходить в
HPglk 38-65 см – перехідний до пород, слабо зернистий, слизувато-чорний, вологий, легкосуглинковий, ущільнений, бурно кипить від HCl, іржаві плями, коріння трав’янистої рослинності, поступово переходить
07.11.2016 00:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора