Процес прийняття управлінських рішень
Раціональність управлінських рішень значною мірою залежить від технологічного процесу їх підготовки і прийняття. Щодо його особливостей і структури існують різні погляди. Так, американський вчений С. Янг стверджує, що процес вироблення раціональних рішень охоплює десять етапів:
1. Визначення цілей організації.
2. Виявлення проблем у процесі досягнення визначених цілей.
3. Дослідження проблем і з'ясування їх особливостей.
4. Пошук варіантів вирішення проблеми.
5. Оцінювання всіх альтернатив і вибір найоптимальнішої з них.
6. Узгодження рішень в організації.
7. Затвердження рішення.
8. Підготовка рішення до реалізації.
9. Управління реалізацією рішення.
10. Перевірка ефективності рішення.
Такий підхід до вироблення управлінських рішень найдоцільніше використовувати щодо загальних рішень, рішень на вищому рівні управління, перспективних рішень тощо. Однак, він має суттєві недоліки. Зокрема, перший його етап є елементом функції планування і реалізується задовго до прийняття управлінського рішення. Крім того, він недостатньо чітко виокремлює ідею оптимізації управлінських рішень.
Найоптимальніший варіант процесу вироблення раціональних управлінських рішень охоплює такі етапи:
1. Виникнення ситуації, яка потребує прийняття рішення (поява необхідності формалізації методів менеджменту).
2. Збір та оброблення інформації щодо розроблених методів менеджменту.
3. Виявлення та оцінювання альтернатив, закладених у розроблених методах менеджменту.
4. Підготовка та оптимізація управлінського рішення, яке приймається (вибір альтернативи).
5. Прийняття управлінського рішення (узаконення альтернативи).
6. Реалізація управлінського рішення та оцінювання результатів.
Кожний етап реалізується через відповідні ланки. Така технологія вироблення управлінського рішення є логічним продовженням процесу менеджменту, оскільки прийняті управлінські рішення завершують процедури формування інструментів впливу керуючої системи на керовану.
На процес прийняття управлінських рішень впливають такі фактори:
1. Особисті якості менеджера (освіта, знання, вік, досвід, характер тощо);
2. Поведінка менеджера (звички, психологія тощо);
3. Середовище прийняття рішення:
визначеність (керівник усвідомлює очікувані наслідки реалізації всіх можливих альтернативних рішень);
ризик (менеджеру відомі ймовірні результати реалізації кожної альтернативи);
невизначеність (неможливо з'ясувати ймовірні наслідки реалізації будь-яких альтернативних рішень).
4. Інформаційні обмеження (обумовлені зростанням витрат на отримання додаткової інформації).
5. Взаємозалежність рішень.
6. Очікування можливих негативних наслідків.
7. Можливість застосування сучасних технічних засобів.
8. Наявність ефективних комунікацій.
9. Відповідність структури управління цілям та місії організації тощо.
Згідно із законами вихідних даних Г. Спенсера кожен може прийняти ефективне рішення, володіючи достатньою інформацією. Компетентний менеджер здатний прийняти оптимальне рішення і в разі існування інформаційних обмежень. Але тільки талановитий менеджер здатний результативно діяти навіть за повної відсутності необхідної інформації.
Стадії
Етапи
Операції
1. Усвідомлення необхідності прийняття рішення (розвідувальна)
1.1. Виникнення проблеми
Встановлення причини виникнення проблемної ситуації (ПС)
Визначення характеру ПС
1.2. Формалізація проблеми
Постановка мети для задач прийняття рішень
Виявлення обмежень ДЛЯ задач прийняття рішень
Створення і формалізація моделі прийняття рішення
2. Проектування альтернатив (проектна)
2.1.Визначення і вибір критеріїв для прийняття рішення
Встановлення критеріїв вибору
2.2. Розробка і формулювання безлічі альтернатив
Проектування альтернатив (дій по усуненню ПС)
Оцінка можливих наслідків
3. Вибір і реалізація управлінського рішення (вибору)
3.1. Вибір найкращого рішення
Опис методів вибору альтернатив
Порівняння альтернатив
Визначення та оцінка ризику
Прийняття рішень (вибір альтернатив)
3.2. Організація робіт та виконання рішення
Організація виконання рішення
3.3. Оцінка надалі прийнятого рішення (моніторинг)
Контроль і аналіз процесу виконання рішення
2/ Інтуїтивні рішення грунтуються на припущенні, що вони засновані на "шостому почутті" і на тому, що вибір правильний. Вони приймаються за умов, що є досвід роботи і відсутність часу. Недоліком цих рішень є відсутність гарантії успіху.
3…У правлінські рішення — це сукупний результат творчого процесу (суб 'єк-та) та дій колективу (об 'єкта управління) для вирішення конкретної ситуації, що виникла у зв’язку з функціонуванням системи.Управлінські рішення є соціальним актом, що організовує і спрямовує в певне русло діяльність трудового колективу та виконує роль засобу, який сприяє досягненню мети, поставленої перед підприємством.Процес розробки і прийняття рішень, як правило, охоплює ряд стадій:розробку і постановку мети;вибір і обгрунтування критеріїв ефективності та можливих наслідків рішень, які приймаються;розгляд варіантів рішень, які приймаються;вибір і кінцеве формулювання рішення;прийняття рішення;доведення рішень до виконавців;контроль за виконанням рішень.Тому під управлінським рішенням розуміють вибір альтернативи, акт, який спрямований на вирішення проблемної ситуації. В кінцевому підсумку управлінські рішення є результатом управлінської діяльності. В більш широкому розумінні управлінські рішення розглядають як основний вид управлінської праці, сукупність взаємопов'язаних, цілеспрямованих і логічно послідовних управлінських дій, що забезпечують реальність управлінських завдань.Управлінські рішення класифікують за такими ознаками:За роллю в досягненні цілі організації: стратегічні і тактичні.За часовим горизонтом: прогнозні, планові, оперативні.За результатами: вірогідні, детерміновані.За ступенем жорсткості: директивні, рекомендувальні, орієнтуючі.За періодом дії: довгострокові, середиьострокові, короткострокові.За функціональним змістом: організуючі, координуючі, активізуючі, регулюючі, контролюючі.За широтою охоплення: вибіркові, систематичні, суцільні.За об'єктами: виробничі, фінансові, кадрові тощо.За способом прийняття: одноосібні, сумісні, консультативні, парламентськіЗа ступенем універсальності: загальні, спеціальні.За визначеністю: запрограмовані, незапрограмовані.За наслідками: ризикові, безризикові.За характером: творчі, стандартні.Мескон М., Альберт М. і Хедоурі Ф. виділяють організаційні, інтуїтивні й раціональні рішення.
Поясніть до якого виду можна віднести наступні рішення:
про придбання акцій;
про придбання державних казначейських зобов’язань;
про надання чергової відпустки працівникам;
про будівництво нового підприємства;
про направлення працівника на підвищення кваліфікації;
про надання комерційного кредиту.
Обґрунтуйте, який спосіб прийняття рішень частіш за все використовується:
брокером на біржі;
капітаном судна;
вченим;
підприємцем;
керівником низової ланки.
Організаційні рішення - це вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати обов'язки, зумовлені посадою. Мета організаційного рішення — забезпечення руху до поставлених перед організацією завдань.
Організаційні рішення ділять на дві групи:
запрограмовані;
незапрограмовані.
Запрограмовані рішення - не такі рішення, що однозначно диктуються обставинами, постійно повторюються. Вони пропонують набір стандартних дій: вимагають від керівника інструктажу, сигналу про початок дій, контролю, стимулювання.
Незапрограмовані рішення пов'язані з унікальними ситуаціями, пропонують нестандартні дії та вимагають від керівника дослідження проблем, розробки альтернатив, вибір варіантів, навчання підлеглих.
Інтуїтивні рішення грунтуються на припущенні, що вони засновані на "шостому почутті" і на тому, що вибір правильний. Вони приймаються за умов, що є досвід роботи і відсутність часу. Недоліком цих рішень є відсутність гарантії успіху.
Адаптаційні рішення базуються на аналогії з минулими успішними діями. Вони приймаються за умов, що є добрі загальні знання, досвід, здоровий глузд. Недоліками такого рішення є те, що здоровий глузд зустрічається рідко, необхідний досвід може бути відсутній, обставини можуть не відповідати тим, які уже були.
Раціональні (аналітичні) рішення грунтуються на всесторонньому науковому аналізі, наявності можливостей дослідження проблеми. Недоліком таких рішень можуть бути великі затрати часу та засобів.
Відносно альтернативності рішень потрібно відмітити, що вони можуть бути безальтернативні, бінарні, багатоваріантні та інноваційні. Безальтер-нативні рішення це такі, які мають лише один варіант дій. Бінарні передбачають два протилежних варіанти дій. Багатоваріантні мають декілька різних варіантів дій, із яких необхідно вибрати оптимаїьний. Інноваційні штучно складаються із елементів, які підходять і раніше, були відкинуті. Так формується принципово новий варіант.