Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національного університету водного господарства та природокористування
Інститут:
Навчально науковий інститут економіки менеджменту і права
Факультет:
ФМ
Кафедра:
Кафедра фінансів
Інформація про роботу
Рік:
2014
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економіка природокористування
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Навчально-науковий інститут економіки, менеджменту та права
Кафедра фінансів та економіки природокористування
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни «Статистика»
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………...4
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
1. Статистична звітність в Україні …………………………….……….…....5
1.1. Поняття про статистичну звітність………………………………...5
1.2. Звітність як одна з форм статистичного спостереження…………6
1.3. Організація статистичної звітності в Україні.….………….……...9
2. Статистика житлово-комунального обслуговування в Україні………...11
2.1. Житлово-комунальне господарство та побутове
Обслуговування………………………………………………………………11
2.2. Статистична характеристика житлово-комунального
господарства та побутового обслуговування в Україні………………...…12
РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
1.Завдання №1………………………………………………………………..22
2.Завдання №2………………………………………………………………..27
3.Завдання №3………………………………………………………………..29
4.Завдання №4………………………………………………………………..31
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………34
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...36
ДОДАТКИ…………………………………………………………………...38
Вступ
Статистика – це наука, яка вивчає кількісну сторону масових суспільних, соціально-економічних та інших явищ в нерозривному зв'язку з їх якісною стороною в певних умовах місця і часу.
Предметом статистики є розміри і кількісні співвідношення між масовими суспільними явищами, закономірності їх формування, розвитку, взаємозв’язку.
У наведеному визначенні предмета статистики підкреслюються дві принципові його особливості. По-перше, статистика вивчає кількісний бік суспільних явищ, а по-друге, вона вивчає не поодинокі, а масові явища. Вивчаючи кількісний бік явищ, статистика відбиває його у числах-показниках, характеризуючи цим конкретну міру явищ. Водночас вона встановлює загальні властивості, виявляє схожість і різницю окремих властивостей досліджуваних об’єктів, групує їх, виявляючи певні типи процесів і явищ, які вивчаються. Вивчення кількісних аспектів суспільних явищ нерозривно пов’язане з їх якісними характеристиками. Адже кількісні співвідношення не існують без якісної їх визначеності.
Актуальність даної роботи обумовлена наявністю економічних та соціальних проблем в Україні, що вимагають комплексного науково обґрунтованого аналізу, результати якого слугуватимуть базою для розробки відповідних політичних і економічних рішень.
Об’єкт дослідження: статистика в Україні.
Предмет дослідження: статистична звітність та статистика житлово-комунального обслуговування в Україні
Мета дослідження полягає у проведенні аналізу, зведенні та групуванні матеріалів статистичного спостереження.
Відповідно до мети були намічені наступні завдання дослідження:
проаналізувати наявну статистичну інформацію;
зробити статистичне зведення зібраного статистичного.
Для вирішення поставлених завдань були комплексно використанні статистичні методи, що складаються з трьох етапів:
збір первинної статистичної інформації;
статистичне зведення і обробка даних;
узагальнення інформації.
Джерелами інформації, розглянутої у курсовій роботі, є різноманітні підручники зі статистики, економічної статистики, статистичні збірники та щорічники України, офіційний сайт Дердавного комітету статистики України.
Змістом курсової роботи є теоретична частина, яка складається з двох запитань та практична частина, яка включає чотири задачі.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Статистична звітність в Україні
1.1 Поняття про статистичну звітність
Статистична звітність – це основна ор ганізаційна форма статистичного спостереження, що обумовлює можливість зіставлення і контролю за різними процесами суспільного життя.
Звітність підприємств, установ і організацій є поки що основним дже релом статистичної інформації. В звітності передбачається система суворо регламентованих показників, які характеризують різні сторони діяльності тієї чи іншої установи, підприємства, організації.
Звітність має обов`язковість (усі установи повинні подавати її в суворо обумовлені строки), юридичну силу, тому що вона має підпис керівників підзвітних установ, і документальну обумовленість (усі дані в ній базуються на документах первинного обліку).
Наприклад, статистичну звітність залізниці можливо поділити на такі основні розділи: статистика перевезень вантажу та пасажирів, статистика рухомого складу; статистика технічного забезпечення, статистика капітальних інвестицій та матеріально-технічного постачання. (див. Додаток №1)
Система звітності та її обсяг визначається переліком (табелем) звітно сті. Табель звітності – це список діючих форм, який затверджується органа ми державної статистики. Табель містить такі відомості: назви і номера форм звітності, спосіб подання, хто подає, кому вона подається, періодичність по дання, строк, коли вона надсилається.
Звітність може подаватися лише за формами, які затверджені органами державної статистики, усі інші вважаються незаконними. У кожній формі за твердженої звітності передбачаються такі реквізити:
а) дата і номер, за яким форма затверджена органами державної статистики;
б) назва форми, що ви значає зміст звітності;
в) період, за який подається звітність або дата, до якої відносяться звітні дані;
г) строк подання звітності, дата, коли звітність відправлена, або через скільки днів після звітного періоду вона висилається;
д) адреси, в які має подаватися звітність;
е) номер і літера, які присвоєні да ній формі звітності;
є) назва установи, яка подає звітність, а також назва мі ністерства, якому підпорядкована ця установа;
ж) адреса підприємства, уста нови, що подає звіт, і її коди;
з) посади осіб, які зобов'язані підписати звіт і відповідальні за його складання;
і) кількість примірників, в яких складено звіт, і який примірник та чи інша форма звіту.
Статистичні звіти пишуться на спеціальних бланках, виготовлених друкарським способом. (див. Додаток №2)
Всі установи України зобов`язані надавати звітність до органів держав ної статистики і до вищих органів у порядку підлеглості. Система звітності в нашій країні постійно розвивається і вдосконалюється у напрямку її державної централізації і уніфікації.
1.2 Звітність як одна з форм статистичного спостереження
З огляду на різноманітність сфер спостереження та багатогранність його аспектів застосовують різні організаційні форми, види і способи збирання даних. Сьогодні поширені три організаційні форми спостереження: звітність, спеціально організовані спостереження та реєстри.
За частотою подання звітність поділяється на періодичну та річну. Періодична звітність (місячна, квартальна, піврічна) охоплює показники поточної діяльності суб’єктів, річна – підбиває головні підсумки фінансово-виробничої діяльності суб’єктів за рік. Залежно від терміновості подання звіти можуть передаватися телетайпом, поштою, електронною поштою.
Останнім часом звітність значно спростилася за формою, скоротилася за обсягом, ступенем охоплення, переліком показників. Водночас удосконалено методику обчислення існуючих показників згідно з міжнародними стандартами. Статистичний облік переходить в систему національних рахунків (СНР). Ефективне управління економікою підприємства і держави в цілому значною мірою залежить від повноти, обґрунтованості, доречності та достовірності інформації про господарські процеси, які здійснюються, їх характер і обсяг, наявністю матеріальних трудових і фінансових ресурсів, їх використання, фінансові результати діяльності. Основним джерелом такого інформаційного забезпечення є дані бухгалтерського обліку які систематизуються у звітність.
Звітність – це система підсумкових та взаємопов’язаних даних (показників) у вигляді звітів, складених за спеціально затвердженою формою, що характеризують результати та умови діяльності підприємства за визначений проміжок часу. Звітність складається на основі даних різних облікових систем, в наслідок чого забезпечується відображення у ній різнобічної господарської діяльності господарюючих суб’єктів. Звітність відіграє велику роль, оскільки її використовують не тільки для економічного аналізу діяльності окремого підприємства з метою отримання інформації, необхідної для управління, а й для узагальнення результатів в масштабі галузей і видів діяльності, а також усього народного господарства. В цьому контексті ринкова економіка висуває серйозні вимоги до ефективності використання показників звітності підприємств та глибини їх статистичного аналізу. Звітність складається на підставі первинних даних оперативного та бухгалтерського обліку.
Залежно від рівня затвердження та призначення звітність поділяється на зовнішню та внутрішню. Зовнішню затверджують та збирають органи держстатистики, міністерства та відомства, внутрішню – розробляють самі суб’єкти діяльності для власних оперативних, управлінських та аналітичних потреб. Наприклад, аналіз ринкової ситуації, визначення власних ресурсів, прогнозування діяльності ґрунтується на даних внутрішньої звітності багато структурних суб’єктів діяльності, акціонерних товариств, концернів, асоціацій тощо. Зовнішню звітність залежно від джерела інформації та показників, які, вона містить поділяють на фінансову податкову, статистичну і спеціальну. Із наведеної класифікації зрозуміло, що статистична звітність займає важливе місце серед інших видів бухгалтерської звітності, основними ознаками якої є: відповідність поставленій меті – підготовка офіційної державної інформації що характеризує масові явища й процеси в економічній, соціальні та інших сферах життя країни та її регіонів – статистичної інформації, наявність статистичного нагляду – планомірно-науково організованого процесу збору даних про масові явища що відбуваються в економічних, соціальних та інших сферах життя країни. Подання підприємствами, організаціями статистичної звітності регламентовано ЗУ „Про державну статистику”. Згідно із цим законом всі юридичні особи та їх філії відділення, представництва і фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю, структурні підрозділи безплатно, і в повному обсязі у визначені строки мають подавати органам державної статистики достовірну статистичну інформацію, в тому числі з обмеженим доступом і дані бухгалтерського обліку.
Організаційна структура органів державної статистики представленні 3 рівнями – центральним, регіональним (область), та місцевим (район). Органи державної статистики виконують основні функції інформаційного забезпечення держави через впровадження статистичної діяльності.
Проведення статистичної діяльності – сукупність дій пов’язаних із проведенням державних статистичних спостережень та наданням інформаційних послуг, спрямована на збирання, опрацювання аналіз, поширення, збереження, захист і використання статистичної інформації, забезпечення її достовірності, а також удосконалення статистичної методології. Звітність характеризується такими властивостями, як обов’язковість, систематичність, вірогідність. Обов’язковість означає, що звіти неодмінно подають усі зареєстровані суб’єкти діяльності, додержуючи уніфікованої форми та затвердженого переліку показників і зазначаючи свої реквізити: назву, адресу, прізвище та підпис відповідальної особи, дату складання звіту. Систематичність передбачає регулярне, своєчасне складання та подання звітності у затверджені терміни. Вірогідність – дані, наведені у звітності, мають відповідати дійсності й виключати будь-які викривлення (приховування та приписки). За вірогідність поданих даних суб’єкти діяльності адміністративну та судову відповідальність. Завдяки цьому вдається попереджати порушення через неподання даних або подання з перекрученням фактів. За частотою подання статистичну звітність поділяють на періодичну і річну. Періодична звітність (місячна, квартальна, річна) охоплює показники поточної діяльності суб’єктів господарювання. Річна звітність підбиває головні підсумки фінансово-виробничої діяльності суб’єктів за рік.
Для статистичної звітності найчастіше встановлюється строк подання не пізніше якогось числа, місяця що настає за звітним. Строк подання звіту також обов’язково зазначено в кожній звітній формі у адресній частині під назвою. Державні статистичні спостереження провдять що до окремих видів діяльності тому для підприємств різних галузей і видів діяльності передбачена своя „спецефічна” звітність про процеси, що відбуваються та результати їх діяльності.
Належність підприємств до тієї чи іншої галузі визначається органами державної статистики відповідно до Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД). За цим класифікатором присвоюються коди видів діяльності підприємства, які наведено у Довідці про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. В основу класифікації КВЕД покладена одна з 3 ознак: призначення продукції, яка виробляється, єдність технології виробництва, однорідність сировини що використовується. Класифікація видів економічної діяльності складається з 17 розділів. Інституційні одиниці класифікують за критеріями діяльності. Якщо частка одного з видів діяльності в загальному обсязі доданої вартості становить понад 50%, то цей вид діяльності визначає класифікаційні одиниці. За структурою Класифікація складається з 2 блоків: ідентифікації та назви.
Вибір звітних форм не повинен викликати у підприємств труднощів – посадовим особам, які вповноваженні складати статистичну звітність, лише необхідно знати код підприємства за КВЕД і звернутися в органи статистики за з місцем знаходження за консультацією. Статистичний звіт зазвичай подають в органи державної статистики за місцем реєстрації суб’єктів господарювання. Певні форми статистичних звітів можуть подаватися до органів, що здійснюють державне регулювання у відповідному виді діяльності економіки.
Статистична інформація підлягає систематичному відкритому опублікуванню. Однак ст. 21 Закону визначено, що первинні дані отримані органами державної статистики від респондентів під час проведень статистичних спостережень є конфіденційною інформацією, яка охороняється законом і використовується винятково для статистичних цілей у зведеному вигляді для зведених статистичних робіт, складання збірників, органів соціально економічного стану і проведення наукових досліджень.
1.3 Організація статистичної звітності в Україні.
Статистична звітність – офіційний документ, в якому містяться статистичні дані про роботу підзвітного підприємства у вигляді заповненого формуляра, що подається в установлені строки за вказаними адресами. Звітність має юридичну силу за умови наявності в ній підпису керівника підприємства чи організації, і базується на даних первинного обліку. Чітко налагоджений первинний облік і звітність мають велике практичне значення. Програма і принципи організації первинного обліку повинні виходити із інтересів, потреб і умов діяльності підприємств, організацій і установ, а також із потреб вищих органів і народного господарства в цілому. Організація статистичної звітності і управління нею покладені на Комітет державної статистики України. Кожна підзвітна одиниця подає в органи державної статистики декілька видів різних форм звітності, що характеризують її діяльність. Порядок, терміни та способи подання статистичної звітності підприємствами та організаціями визначаються табелем звітності, що фіксує перелік форм звітності і їх найважливіші реквізити. У кожній формі звітності повинні бути такі обов’язкові реквізити (відомості): а) назва форми;
б) номер і дата затвердження форми звітності;
в) адреси, за якими подається звітність;
г) період, за який подається звітність;
д) термін подачі звітності;
е) назва підзвітного підприємства;
є) посади осіб, що підписали звітність і відповідальні за достовірність поданих даних.
Всі форми статистичної звітності затверджуються органами державної статистики, а форми річних бухгалтерських звітів – Міністерством фінансів України за погодженням із Комітетом державної статистики України. Затверджені форми статистичної звітності містять систему показників, що складають програму звітності. У звіті можуть бути показники, які не передбачені в роботі підприємства. Їх збирають для того, щоб глибше вивчити його діяльність.
Розрізняють загальнодержавну і внутрішньовідомчу звітність. Загальнодержавна – це звітність, що подається в органи державної статистики, а потім у зведеному вигляді керівним органам держави. Відомча звітність збирається міністерствами і відомствами для своїх оперативних потреб. Відомчу звітність називають також спеціалізованою. Організовуючи звітність в Україні, слід дотримуватися термінів подачі звітності, оскільки тільки своєчасно подана інформація має цінність для оперативного аналізу і управління народним господарством.
Статистика житлово-комунального обслуговування в Україні
Житлово-комунальне господарство та побутове обслуговування
Житлово-комунальне господарство — галузь соціальної сфери регіональної економіки, яка створює умови щодо діяльності з обслуговування матеріально-побутових потреб населення за місцем проживання. До завдань цієї галузі належить забезпечення потреб людей у житлі, воді, теплі, енергоресурсами, організація утилізації відходів життєдіяльності, надання транспортних послуг населенню в межах населеного пункту. Рівень розвитку житлово-комунального господарства характеризує якість життя та нормального існування кожної людини.
До складу житлового господарства входить житловий фонд та система обслуговування його використання. Житловий фонд — сукупність житлових приміщень незалежно від форм власності, включаючи житлові будинки, спеціальні будинки (гуртожитки, притулки, будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів, дитячі будинки, інтернати при школах і школи-інтернати), квартири, службові житлові приміщення, інші житлові приміщення в будівлях, придатних для проживання.
Для оцінки стану житлового господарства використовують такі показники: житловий фонд загальної площі (м2), в тому числі за формами власності; забезпеченість житлом одного жителя (м2); обладнання житлового фонду (кількість квартир, які мають лічильники газу, холодної води, гарячої води, тепла), витрати пов'язані з утриманням житлового фонду та джерела їх покриття. Для більш ґрунтовного аналізу залучають дані стосовно приватизації житлової площі тощо.
До складу комунального господарства входять окремі комунальні підприємства. Комунальне підприємство — це підприємство, яке переважно виконує роботи по створенню соціальних зручностей, вироблення, ремонту, транспортування, зберігання продукції в інтересах територіальної громади, і перебуває в її власності. Комунальне підприємство має право юридичної особи, діє на принципах госпрозрахунку і за допомогою засобів виробництва, що належать підприємству, виконує роботи чи надає послуги, одержує доход (прибуток), досягає певних соціальних цілей в межах виділених ресурсів.
До комунальних належать підприємства водо-, газо-, теплопостачання, інші господарства, що виробляють продукцію загального користування. До комунальних також належать підприємства, що надають населенню індивідуальні послуги, постачають йому частину своєї продукції, виконують різні види робіт по задоволенню побутових та комунальних інтересів територіальної громади.
Склад житлово-комунальних послуг і їх розподіл за функціональним призначенням визначений Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (2004 р.) і поділяються на:
• послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо;
• послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд: заміна та підсилення елементів конструкції та мереж, їх реконструкція тощо;
• комунальні послуги: централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо-, та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів тощо.
Законом визначений порядок надання житлово-комунальних послуг; права та обов'язки споживачів, виконавців, виробників, а також власників майна; порядок укладання договорів у сфері житлово-комунальних послуг; принципи державного регулювання цін і тарифів та порядок формування та затвердження цін і тарифів на житлово-комунальні послуги; повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Статистична характеристика житлово-комунального господарства та побутового обслуговування в Україні
Статистика житлових умов, комунального і побутового обслуговування населення — порівняно молода галузь: до 1917 р. її існувало; у період її представили переважно даними про житлового фонду, хто був повністю відірвані від характеристик населення. Очевидна потреба переходу на міжнародні стандарти, що йдуть від те, що поруч із показниками доходу, рівнем і структурою споживання та інші чинниками матеріального забезпечення житлові умови визначають рівень життя населення.
Статистику житлово-комунального господарства та побутоового обслуговування можна характеризувати поділивши її на такі частини:
фінансово-економічний стан житлово-комунального господарства України;
житлове господарство;
водопровідно-каналізаційне господарство;
комунальна теплоенергетика;
благоустрій та комунальне обслуговування.
Фінансово-економічний стан житлово-комунального господарства України
За даними галузевої статистичної звітності з початку 2013 року підприємства галузі отримали збитки у сумі 1657,6 млн. грн. у порівнянні з аналогічним періодом минулого року зросли на 21,4% або на 292,5 млн.гривень.
Найбільші збитки отримали підприємства комунальної теплоенергетики – 1199,7 млн. грн. та водопровідно-каналізаційного господарства – 373,6 млн. гривень.
У розрізі регіонів найбільші збитки отримали підприємства Луганської (167,9 млн.грн.), Харківської (165,5 млн. грн.), Донецької (115,6 млн.грн.) областей, АР Крим (122,2 млн. грн.) та м. Києва (257,7 млн. грн.), найменші – Закарпатської (3,3 млн. грн.), Сумської (9,8 млн. грн.) та Херсонської (16,6 млн.грн.) областей.
Загальна сума дебіторської заборгованості підприємств галузі збільшилась з початку 2013 року на 1265,7 млн. грн. (або на 9,6%) і станом на 01.04.2013 складає 14,5 млрд. гривень.
За видами споживачів дебіторська заборгованість розподіляється наступним чином:
населення – 9639,9 млн. грн. (або 67 % від загальної заборгованості, що на 8%, або на 458,4 млн. грн. більше, ніж на початку року);
пільги та субсидії – 663,1 млн. грн. (або 5% від загальної заборгованості, що на 28%, або на 146,0 млн. грн. більше, ніж на початку року);
державні бюджетні установи – 517,2 млн. грн. (або 4 % від загальної заборгованості, що 2 рази, або на 268,2 млн. грн. більше, ніж на початку року);
місцеві бюджетні установи – 1321,0 млн. грн. (або 9 % від загальної заборгованості, що на 55%, або на 470,4 млн. грн. більше, ніж на початку року);
інші споживачі – 2709,8 млн. грн. (або 16 % від загальної заборгованості, що на 16% або на 377,2 млн. грн. менше ніж на початку року).
Разом з тим, за даними Держкомстату України, заборгованість населення за спожиті житлово-комунальні послуги по підприємствах усіх форм власності збільшилась у квітні 2013 року порівняно з березнем на 7,6% і станом на 01.04.2013 становила 12,9 млрд. гривень.
Упродовж січня-квітня 2013 року населенням країни сплачено за житлово-комунальні послуги 16,8 млрд. грн. (98,7% нарахованих за цей період сум). Серед регіонів найвищий рівень оплати за житлово-комунальні послуги спостерігався у Закарпатській, Львівській, Сумській та Черкаській областях (112,2-104,4%), найнижчий – у Харківській, Волинській областях та АР Крим (92,9 – 94,5%).
Сума кредиторської заборгованості збільшилась з початку 2013 року на 25,9%, або на 4,4 млрд. грн. і станом на 01.04.2013 складає 21,4 млрд. грн.
Заборгованість за енергоносії у загальній сумі кредиторської заборгованості складає 13,9 млрд. грн. (або 65%), у тому числі за газ – 11,5 млрд. грн., за електроенергію – 2,4 млрд. гривень. 4
Найбільший обсяг кредиторської заборгованості у Харківській (3,2 млрд. грн.), Луганській (2,3 млрд. грн.), Донецькій (2,3 млрд. грн.), Дніпропетровській (1,6 млрд. грн.) областях та м. Києві (4,5 млрд. грн.), найменший – в Херсонській (125,3 млн.грн.) та Закарпатській (125,7 млн.грн.) областях. (див. Додаток №3)
Житлове господарство
Житловий фонд України згідно із оперативними даними становить 6,74 млн. будинків загальною площею 1086 млн. кв. м, у тому числі:
- житловий фонд індивідуальної забудови – 6,5 млн. будинків загальною площею 622 млн. м2;
- житловий фонд багатоквартирної забудови – 240 тис. будинків загальною площею – 464 млн. кв. м2. (див. Додаток №4)
Згідно із даними державної статистики станом на 01.01.2012, до категорії ветхих віднесено 46,9 тис. будинків (0,5% від загальної кількості житлових будинків країни), загальною площею 3,9 млн. кв.м., в яких мешкає 95,5 тис. мешканців.
До категорії аварійних віднесено 13,2 тис. будинків (0,1 % житлових будинків країни), загальною площею 1,2 млн. кв. м., в яких мешкає 23,1 тис. мешканців.
У порівнянні з попереднім роком кількість ветхих зменшилась на 1,9 тис. будинків (4 %) та аварійних житлових будинків зменшилась на 0,5 тис. будинків (4 %). (див Додаток №5)
Згідно з даними державної статистичної звітності витрати на капітальних ремонт житлового фонду України станом на 01.01.2012 склали 405,7 млн. грн., що на 70,5 млн. (17,4%) більше зазначеного показника за попередній рік. Це обумовило зменшення кількості ветхих будинків на 1,9 тис. (4 %) та аварійних житлових будинків на 0,5 тис. будинків (4 %).
Станом на 01.01.2013 загальна кількість гуртожитків в Україні становить 9815 один., загальною площею 20438,0 тис. м2, кількість мешканців, що в них проживає 553,0 тис. осіб (без врахування гуртожитків навчальних закладів), у тому числі:
- кількість гуртожитків комунальної форми власності – 2029 од.,
загальною площею 3963,1 тис. м2, кількість мешканців, що в них
проживає 256,1 тис. осіб.;
- кількість гуртожитків державної форми власності – 1065 од.,
загальною площею 2794,6 тис.м2, кількість мешканців, що в них
проживає 199,9 тис. чол.;
- кількість гуртожитків, що було включено до статутних капіталів
товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) – 745
од., загальною площею 1338,1 тис. м2, кількість мешканців, що в них
проживає 97,097 тис. осіб.;
- кількість учбових, відомчих та інших гуртожитків – 5976 од,
загальною площею 12,342 тис. м2. (див. Додаток №6)
Питома вага гуртожитків на Україні від їх загальної кількості становить:
- комунальної форми власності – 20,7 %;
- державної форми власності – 10,9 %;
- включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі
приватизації (корпоратизації) – 7,6 %
- учбових, відомчих та інших гуртожитків – 60,9 %.
Водопровідно-каналізаційне господарство
Централізованим питним водопостачанням забезпечено 456 міст, або 99,3%; 775 селищ міського типу, або 87,5 %; 6312 сіл, або 25,2%.
Порівняно з минулим періодом зросла кількість селищ міського типу та сіл, у яких є централізоване водопостачання на 7 та 14 населених пунктів відповідно.
Загальна протяжність водопровідних мереж складає 179 808,9 км, з яких в аварійному та ветхому стані знаходяться 67 817,7 км або 37,7%.
Найбільша питома вага ветхих та аварійних водопровідних мереж від загальної їх протяжності в Луганській – 62,4%, Донецькій - 49,7%, Львівській – 44,6%, Дніпропетровській – 42,4% областях, АР Крим – 52,3% та м. Севастополі – 55,7%.
Витоки та невраховані витрати води в системах водопостачання склали 28,9% від поданої води у мережу, що дорівнює показникам минулого року.
Найвищий відсоток витоків та неврахованих витрат води при її розподілі від поданої води у мережу склав у м. Севастополі – 49,0%, Житомирській – 41,7%, Чернівецькій – 42,1%, Харківській – 40,1% областях.
102 населені пункти у 17 регіонах держави отримують питну воду за графіками.
Подача води за графіками та її тривала відсутність у водопровідних мережах сприяє бактеріальному забрудненню питної води. Ситуацію значно погіршують випадки відключення об’єктів водопостачання від систем енергопостачання.
У 261 населеному пункті населення отримує питну воду з місцевих джерел з відхиленням від нормативних вимог за фізико-хімічними показниками: загальна жорсткість, хлориди, сухий залишок, сульфати, фтор, загальне залізо, нітрати, аміак, марганець.
Найбільшу кількість води з відхиленням від нормативних вимог було подано у Львівській області – 27 601 тис.куб.м, або 25% від відпущеної води, та Луганській – 39 295 тис.куб.м, або 22% від відпущеної води.
Централізованими системами водовідведення забезпечено 443 міста або 96,5% їх загальної кількості (459), 512 селищ міського типу, або 57,9% їх загальної кількості (885) та 709 сільських населених пунктів, або 2,5% їх загальної кількості (28450).
16 міст у 8 областях України – Берестечко, Устилог (Волинська обл.), Підгородне (Дніпропетровська обл.), Прип`ять (Київська обл.), Ульяновка (Кіровоградська обл.), Белз, Судова Вишня, Угнів (Львівська обл.), Кигечівка, Коломак (Харківська обл.), Скалат (Тернопільська обл.), Черкаська (Городище), Вашківці, Герца (Чернівецька обл.) та Батурин (Чернігівська обл.), Інкерман (м. Севастополь) не мають централізованих систем водовідведення.
У населених пунктах, де відсутнє централізоване водовідведення, для скидання стічних вод населення користується септиками або вигрібними 38
ямами, використання яких спричиняє тенденцію погіршення екологічного стану джерел водопостачання, що призводить до їх забруднення патогенними бактеріями та вірусами, а також до збільшення територій підтоплення населених пунктів.
Загальна протяжність каналізаційних мереж 51 210,5 км, з яких в аварійному та ветхому стані знаходяться 18 553,2 км, або 36,3%.
Найбільша питома вага ветхих та аварійних каналізаційних мереж від загальної їх протяжності у Харківській – 51,8%, Донецькій – 48,8%, Луганській – 47,2% областях, АР Крим – 49,4% та м. Севастополі – 42,7%. (див. Додаток №7)
Комунальна теплоенергетика
Загалом по Україні експлуатується 35 073 котелень сумарною потужністю 120298,7 Гкал/год. З них на твердому паливі працює 9 738 котелень, на рідкому паливі – 366, на газу – 24 263.
Із 79 746 установлених котлів 16 032 котли (20,1%) експлуатуються понад 20 років.
Найбільша кількість установлених котлів, що експлуатуються більше 20 років, у містах Києві (73,1%) та Севастополі (45,9%), Дніпропетровській (36,5%), Львівській (30,2%) і Донецькій (26,4%) областях.
У 2012 році капітально відремонтовано 683 котельні, замінено 1074 котлів, капітально відремонтовано 1105 котлів.
Невідповідним до вимог технічної експлуатації можна визначити технічний стан теплових мереж.
У цілому по Україні протяжність теплових мереж у двотрубному обчисленні становить 33 122,7 км (за рік протяжність зменшилася на 713,4 км), з них ветхих та аварійних – 4 865,5 км (15%).
Найбільше ветхих та аварійних мереж у Сумській (41,7%), Одеській (38,6%), Тернопільській (33,4%), Вінницькій (28,2%) і Чернігівській (27,7%) областях та у м. Севастополі (31,1%). (див. Додаток №8)
У 2012 році було замінено 483,9 км теплових мереж у двотрубному обчисленні.
При проходженні опалювального сезону 2011/2012 років теплопостачання житлових будинків та об’єктів соціальної сфери забезпечували 24 213 котелень.
За рахунок децентралізації кількість котелень зменшилася на 235 шт. (або на 1%).
Тому на даний час в експлуатації знаходяться 23 978 котелень.
Протяжність теплових мереж, підготовлених для забезпечення теплопостачанням житлових будинків та об'єктів соціальної сфери при проходженні опалювального сезону 2011/2012 років, становила 25 927,29 км (у двотрубному обчисленні).
За рахунок схем оптимізації централізованого опалення та децентралізації протяжність теплових мереж зменшилася на 635 км (у двотрубному обчисленні) або на 2,4%.
Для забезпечення проходження опалювального сезону 2012/2013 років було підготовлено 25 292,2 км.
У 2012 році переведено на альтернативні види палива 30 котелень, що складає 1,2% від загальної кількості котелень. Загальна кількість котелень, що працюють на альтернативних видах палива – 285 од. у 2012 році.
Загальні обсяги теплопостачання по Україні склали 97,5 млн. Гкал., у т.ч. населенню – 54,7 млн. Гкал, на комунально-побутові потреби – 22,5 млн. Гкал, на виробничі потреби – 10,3 млн. Гкал, іншому підприємству – 9,9 млн. Гкал.
Витрати умовного палива на відпуск теплової енергії у 2012 році становили 16 329,0 тис. тонн.
Втрати теплової енергії в інженерних мережах за 2012 рік зафіксовано в обсязі 13 497,4 тис. Гкал, що складає 13,8 % від загальної кількості реалізованої теплової енергії.
Благоустрій та комунальне обслуговування
В Україні за 2012 рік утворилось близько 59 млн. м3 побутових відходів, що дорівнює близько 13 млн. тонн, які захоронюються на 6,7 тис. сміттєзвалищах і полігонах, загальною площею понад 10 тис. га.
Близько 76% населення України охоплено послугами з вивезення побутових відходів, це на 1% більше, ніж у 2011 році.
Найгірший показник охоплення населення послугами з вивезення побутових відходів у Черкаській області, який складає 58%.
Завдяки впровадженню в 185 населених пунктах роздільного збирання побутових відходів, роботі 12 сміттєсортувальних ліній, 2 сміттєспалювальних заводів і 3 сміттєспалювальних установок перероблено та утилізовано близько 6,2% ТПВ, з них: 2,3% спалено, а 3,9% ТПВ потрапило на заготівельні пункти вторинної сировини та сміттєпереробні заводи.
Загальна протяжність вулично-дорожньої мережі в Україні у 2012 році становила 259 тис. км., загальною площею – близько 1,9 млрд. кв. метрів.
При цьому, протяжність з твердим покриттям проїзної частини становить 177 тис. км (68% загальної протяжності). У порівнянні з минулим роком цей показник зменшився на 1%. Найвищим цей показник є у місті Києві - 98 % та Київській області - 96% . Найнижчий показник у Сумській – 47% та Рівненській – 49 % областях.
Протяжність вулиць та доріг з удосконаленим покриттям проїзної частини складає майже 65 тис. км (25% загальної її протяжності). Найвищий цей показник у місті Києві - 97%. Найнижчий показник у Сумській - 7% та Івано-Франківській - 5% областях.
Тільки 7,5 тис. км доріг (4% загальної протяжності доріг з твердим покриттям) обладнано закритою дощовою каналізацією. Її відсутність позначається на експлуатації дорожнього покриття та призводить до негативних явищ в умовах можливої повені та паводків. Найвищим цей показник є у містах Київ та Севастополь - 50% та 95% відповідно. Найнижчий цей показник у Сумській, Вінницькій, та Кіровоградській областях і становить 0,7%. В Закарпатській області взагалі відсутня зливова каналізація.
Протяжність вулиць та доріг із штучним освітленням складає 61,8 тис. км (24% загальної протяжності). Найвищий цей показник у місті Києві - 98% та м. Севастополь – 89%. Найнижчий показник у Житомирській - 6% та Хмельницькій і Івано-Франківській областях по 9%.
Загальна протяжність електромереж зовнішнього освітлення в населених пунктах станом на 01.01.2013 становить понад 91 тис. км. і за 2012 рік збільшилася майже на 5,6 тис. км (6%) порівняно з 2011 роком.
Загальна кількість світлоточок зовнішнього освітлення становить більше ніж 1,9 млн. одиниць, що на 138 тис. одиниць (7%) більше, ніж у 2011 році.
У сфері зовнішнього освітлення використовується 1079 тис. одиниць енергозберігаючих джерел світла (56% від загальної кількості), що на 151 тис. одиниць (16%) більше порівняно з відповідним показником 2011 року.
Найбільша кількість енергоефективних джерел світла від їх загальної кількості використовується в місті Києві (87%), Вінницькій (78%) та Чернівецькій (77%) областях, найменша – в Закарпатській (36%) та Полтавській (39%) областях.
Кількість автоматизованих систем дистанційного управління зовнішнім освітленням у 2012 році склала близько 9 тис. шт. і збільшилась на 2 тис. шт. (29%) у порівнянні з 2011 роком.
Загальна площа зелених насаджень усіх видів в межах територій міст та інших населених пунктів України станом на 01.01.2013 становить близько 680 тис. га і за 2012 рік у порівнянні з 2011 роком майже не змінилось.
Площа зелених насаджень загального користування
27.11.2016 20:11-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора