Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Економіка виробничо-господарської діяльності підприємства
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
МЕХ
Факультет:
Менеджмент
Кафедра:
Кафедра менеджменту
Інформація про роботу
Рік:
2015
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Економіка виробничо господарської діяльності підприємства
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту
Кафедра менеджменту
персоналу та адміністрування
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
„Економіка виробничо-господарської
діяльності підприємства”
Вступ
І розділ
ІІ розділ
ІІІ розділ
Висновки
Загальне оформлення
Усна компонента
Разом
5 балів
5 балів
40 балів
10 балів
10 балів
10 балів
20 балів
100 балів
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»
Навчально-науковий інститут економіки і менеджменту
Кафедра менеджменту персоналу та адміністрування
ЗАВДАННЯ
для виконання курсового проекту
з дисципліни
«ЕКОНОМІКА ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА»
Студент __________________________________________________________________
Група __________________ Інститут (НКЦ) ____________________________________
Викладач_________________________________________________________________
(вчене звання, науковий ступінь, посада, кафедра, прізвище та ініціал)
Тема проект_______________________________________________________________
_________________________________________________________________________ Варіант № _____________
План роботи студента
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
______________________________________________________________________
Завдання видав ________________ _________________ __________________
(дата) (підпис) (ПІБ)
Завдання отримав ________________ _________________ _________________
(дата) (підпис) (ПІБ)
Завідувач кафедри МПА _________________ ________________
(підпис) (ПІБ)
Термін подання керівнику виконаного проекту _____________________________
(дата)
ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. Теоретична частина. Товарна політика підприємства і механізм її здійснення. 6
РОЗДІЛ 2. Аналітично-розрахункова частина 18
2.1. Формування ресурсної бази підприємства 20
2.2. Формування собівартості та ціноутворення 30
2.3. Оцінювання ефективності діяльності підприємства 37
РОЗДІЛ 3. Рекомендаційна частина 40
ВИСНОВКИ 43
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 45
ВСТУП
Ринковий успіх є головним критерієм оцінки діяльності підприємств, а їх ринкові можливості зумовлюються правильно розробленою і послідовно здійснюваною товарною політикою.
Підприємницька діяльність є ефективною, коли вироблений фірмою товар або надається нею послуга знаходить попит на ринку, а задоволення певних потреб покупців завдяки придбанню даного товару або послуги приносить прибуток.
Для того щоб вироблений товар чи послуга яка надається були завжди конкурентоздатними і мали попит, необхідно здійснювати безліч підприємницьких і маркетингових рішень.
Товарна політика є ядром маркетингових рішень, навколо якого формуються інші рішення, пов'язані з умовами придбання товару і методами його просування від виробника до кінцевого споживача.
Товарну політику неможливо відокремити від реальних умов діяльності підприємства. Як показує практика, що знаходяться приблизно в однаково важких умовах сформованої економічної ситуації в Україні оптові торговельні підприємства по різному вирішують свої проблеми: одні виявляють повне невміння і безпорадність, а інші, дотримуючись принципів і методів маркетингу, знаходять перспективні шляхи.
Товар займає основне місце в комплексі маркетингу. Саме він повинен задовольняти реальні потреби і потреби людини, а маркетинг покликаний допомогти кожному виробнику виявити і забезпечити їх задоволення краще, ніж це роблять конкуренти.
Маркетинг використовується не тільки виробничими підприємствами, а також торговими організаціями, організаціями сфери послуг, окремими особами. Тому маркетинг не є якоюсь універсальною, уніфікованої концепцією, навпаки, напрями і методи її реалізації вимагають адаптації до типу організації, умовам і можливостям її застосування.
Актуальність товарної політики обумовлюється тим, що в умовах ринкової економіки грамотно складена товарна політика прямо впливає на ефективність роботи підприємства.
Об'єктом написання курсового проекту є процес організації та удосконалення товарної політики та механізму її здійснення на підприємстві.
Метою написання курсового проекту є вивчення теоретичних основ товарної політики та застосування отриманих знань при дослідженні товарної політики на підприємстві.
Основні завдання курсового проекту:
вивчити поняття товарна політика та її складові;
сформувати ресурсну базу підприємства;
обчислити собівартість та дослідити ціноутворення;
оцінити ефективність діяльності підприємства;
дати рекомендації по вдосконаленню товарної політики та механізму її здійснення на підприємстві.
Предметом дослідження є товарна політика організації.
РОЗДІЛ 1. Теоретична частина. Товарна політика підприємства і механізм її здійснення.
Діяльність будь-якого комерційного підприємства здійснюється в постійно мінливій економічній ситуації. У залежності від галузі, ринку, ступеня державного регулювання економіки підприємство виявляється в умовах тієї чи іншої ринкової моделі. І щораз воно зіштовхується з поруч взаємозалежних проблем:
1. Які товари варто робити й у яких кількостях? Коли їх треба робити, яке співвідношення повинне бути між різними товарами, тобто випускати більше продуктів харчування і менше одягу чи навпаки?
2. На яких ринках припускає працювати підприємство, тобто визначення кола потенційних покупців і попиту на пропоновану продукцію.
3. Яким чином ці продукти виготовити, за допомогою яких ресурсів, у тому числі кадрових і технологічних? І, отже, яка буде пропозиція цього товару?
4. Яка конкурентоздатність даного товару в порівнянні з товарами конкурентів?
Відповіді на всі ці питання і складають зміст товарної політики.
Товарна політика — це складова частина плану розвитку підприємства (бізнес-плану). Цей розділ плану розвитку буде згодом визначати всі інші. Вірніше сказати, що всі інші розділи плану розвитку підприємства будуть обґрунтовувати реалізацію товарної політики з позицій необхідної кількості різних видів ресурсів (технічних, технологічних, виробничих, матеріальних, трудових, фінансових і ін.).
Розробка товарної політики передбачає виконання наступного переліку робіт:
комплексний аналіз можливостей діючих ринків з позиції забезпечення успішної реалізації попередньої номенклатури продукції, тобто оцінка ринків збуту;
оцінка рівня конкурентоздатності власного товару й аналогічного товару, виробленого конкурентами;
вибір найбільш сприятливих ринків і встановлення для кожного з них відповідної номенклатури продукції, обсягу реалізації, ціни;
аналіз зміни виторгу, визначення її оптимальних обсягів і відповідних їм цін, а також розробка плану перспективної номенклатури продукції з урахуванням її конкурентоздатності.
Товарна політика являє собою сукупність цілей, завдань та основних напрямів, визначених вищим керівництвом організації у відношення найбільш значущих характеристик товару і спрямованих на стимулювання збуту, для досягнення цілей організації.
Товарна політика визначається на стадії розробки стратегії організації, а маркетингові заходи щодо її реалізації є частиною стратегії маркетингу, його тактикою.
Складові елементи товарної політики:
Асортиментна політика - цілі, завдання та основні напрями формування асортименту, визначаються керівництвом організації. Асортимент характеризується широтою, повнотою стійкістю, структурою, гармонійністю і раціональністю;
Політика в області якості - основні напрямки і цілі організації в області якості, офіційно сформульовані вищим її керівництвом. Загальною метою в області якості є досягнення і підтримку заданого рівня встановлених вимог для забезпечення конкурентоспроможності товарів. Також політика в сфері якості повинна вирішувати внутрішні та зовнішні цілі;
Цінова політика - цілі, завдання та основні напрями в галузі ціноутворення, спеціально сформульовані вищим керівництвом організації. Мета цінової політики - забезпечення запланованого прибутку, а також конкурентоспроможності товарів за допомогою цін на реалізовані товари;
Збутова політика - цілі, завдання основні напрямки в області збуту, офіційно сформульовані вищим керівництвом організації. Цей вид товарної політики особливо важливий для виробників продукції та виконавців послуг. Мета збуту - регулювання обсягу продажів для забезпечення запланованого прибутку організації та задоволення потреб цільових споживачів;
Інформаційна політика - цілі, завдання та основні напрями комунікативних заходів, офіційно сформульованих вищим керівництвом організації. Мета інформаційної політики - формування та підтримку споживчих переваг товарів і послуг, що реалізуються організацією, а також її іміджу та конкурентоспроможності.
Формування товарної політики.
Товарна політика передбачає певні цілеспрямовані дії товаровиробника або наявність у нього заздалегідь обдуманих принципів поведінки. Вона покликана забезпечити спадкоємність рішень та заходів щодо формування асортименту і його управління; підтримання конкурентоспроможності товарів на необхідному рівні; знаходженню для товарів оптимальних товарних сегментів; розробці і здійсненню стратегії упаковки, маркування, обслуговування товарів. Добре продумана товарна політика не тільки дозволяє оптимізувати процес оновлення товарного асортименту, але і служить для керівництва підприємства свого роду покажчиком загальної спрямованості дій, здатних скоригувати поточні ситуації.
Механізм стимулювання повинен орієнтуватися на конкретного потенційного споживача, для якого виробник випускає товари.
Розробка і здійснення товарної політики вимагають дотримання наступних умов:
а) чіткого уявлення про цілі виробництва;
б) збуту і експорту на перспективу;
в) наявності стратегії виробничо-збутової діяльності підприємства;
г) хорошого знання ринку і характеру його вимог;
д) повного уявлення про свої можливості і ресурси в даний час і в перспективі.
В умовах необхідності залучення все більших ресурсів для вирішення виробничо-збутових і інших задач, а також невизначеності кінцевих комерційних результатів потрібна ретельна опрацювання всього комплексу питань, що входять в товарну політику.
У стратегічному плані товарна політика підприємства повинна виходити з того, що кожен товар має певний період ринкової стійкості, характеризується обсягами його продажів в часі. Перехід від однієї стадії життєвого циклу до іншої відбувається плавно, тому служба маркетингу повинна уважно стежити за змінами в обсягах продажів товару, щоб своєчасно вловити кордону стадій і відповідно дати рекомендації керівництву підприємства для внесення змін до товарної політику перерозподілу маркетингових ресурсів і зусиль.
Важливим елементом товарної політики є своєчасне внесення в товар змін, які підвищують його споживчу цінність і розширюють коло його можливих покупців (модернізація чи модифікація товару).
Інший стратегічний підхід до проведення товарної політики, спрямованої на збереження або навіть збільшення частки ринку, полягає у створенні і введенні на ринок нових товарів. Така політика розрахована на певний сегмент ринку, що сформувався коло покупців, які здобули довіру до торгової марки фірми і до фірми в цілому.
Оскільки кінцевий успіх відтепер є головним критерієм оцінки діяльності підприємств, а їх ринкові можливості зумовлюються правильно розробленою і послідовно здійснюваною товарною політикою, то саме на основі вивчення ринку і перспектив його розвитку підприємство одержує вихідну інформацію для вирішення питань, пов'язаних з формуванням, плануванням асортименту і його вдосконаленням.
Розробка товарної політики передбачає:
комплексний аналіз можливостей діючих ринків з позиції забезпечення успішної реалізації планованої номенклатури продукції, тобто оцінка ринків збуту;
оцінку рівня конкурентоспроможності власного товару й аналогічного товару, виробленого конкурентами;
вибір найбільш сприятливих ринків і встановлення для кожного з них відповідної номенклатури продукції, обсягу реалізації і ціни;
аналіз виручки та розробка плану перспективної номенклатури продукції з урахуванням її конкурентоспроможності;
вивчення можливості нецінової конкуренції.
Аналіз діючих ринків. Для оцінки ринків збуту необхідно визначити місце товару на різних ринках, виходячи з платоспроможності попиту на відповідний товар, а також структуру покупців по платоспроможному попиту для кожного з аналізованих ринків та перелік конкурентів.
Аналіз ринків збуту дозволяє:
встановити ємність ринку та окремих його сегментів;
оцінити кон'юнктурні і прогнозні можливості реалізації продукції;
визначити поведінку покупців і їх платоспроможність;
виявити методи виробничої та маркетингової діяльності конкурентів;
оцінити вплив нового товару на покупців і суперників;
встановити потенційну номенклатуру продукції, що випускається.
Великий вплив на вибір товарної політики надає оцінка можливості реалізації товару не тільки на місцевому ринку, але і по регіонах. Для кожного ринку і його сегментів визначається ємність - планова і фактична частка забезпечення підприємством відповідних ринків товарами.
Узагальнення практики конкуренції дозволяє виділити п'ять базових стратегій, на основі яких реалізуються конкурентні відносини між підприємствами:
стратегія зниження собівартості продукції полягає в орієнтації на масовий випуск стандартної продукції, що зазвичай більш ефективно і вимагає менших питомих витрат, ніж виготовлення невеликих партій різнорідної продукції. У цьому випадку економія змінних витрат досягається за рахунок високої спеціалізації виробництва;
стратегія диференціації продукції. Основна ідея диференціації полягає в зосередженні зусиль на виробництві користується обмеженим попитом продукції, що дозволяє ухилитися від цінової конкуренції з більш потужними підприємствами і в той же час дає можливість конкурувати з ними за специфічні групи споживачів;
стратегія сегментування ринку. Основна ідея полягає в тому, що підприємство може обслуговувати свій вузький цільовий ринок більш ефективно, ніж конкуренти, які розосереджують свої ресурси на всьому ринку;
стратегія впровадження нововведень. У цьому випадку підприємства зосереджують зусилля на пошуку принципово нових, ефективних технологій, проектуванні необхідних, але невідомих досі видів продукції, методів організації виробництва, прийомів стимулювання збуту і т. п.;
стратегія негайного реагування на потреби ринку. Основний принцип поведінки - вибір та реалізація проектів, найбільш рентабельних у поточних ринкових умовах. Підприємства, націлені на швидке реагування, готові до негайної переорієнтації виробництва, зміни його масштабів з метою отримання максимального прибутку в короткий проміжок часу, незважаючи на високі питомі витрати, зумовлені відсутністю будь-якої спеціалізації свого виробництва.
Життєвий цикл виробу. Конкурентоспроможність підприємства та продукції.
Життєвий цикл товару - період, протягом якого товар купується на ринку. Ця концепція використовується для створення і збуту продукції, розробки стратегії маркетингу з моменту надходження товару на ринок до його зняття з ринку. Життєвий цикл товару може бути представлений у вигляді певної послідовності стадій існування його на ринку з певними тимчасовими рамками. Динаміка життя вироби показує обсяг можливих (фактичних) продажів в кожне певний час існування попиту на нього. При всьому різноманітті можна виділити наступні основні етапи життєвого циклу товару:
етап впровадження - фаза появи нового виробу на ринку (спочатку у вигляді пробних продажів). Мета маркетингу - створити ринок нового виробу. На цій стадії товар ще є новинкою. Щоб він був визнаний і прийнятий споживачами в комерційному сенсі і довів свої переваги, потрібні значний час і великі витрати грошових коштів. При цьому обсяг реалізації малий і зростає дуже повільно. Якщо впровадження пройшло успішно, виріб вступає у фазу зростання.
етап розвитку - фаза визнання покупцем вироби і швидкого збільшення попиту на нього. У цей період мета маркетингу - розширити збут і сукупність модифікації вироби. Зростають число і обсяг повторних і багаторазових покупок, репутація і популярність вироби підвищуються в результаті обміну думками між покупцями. Часто конкуруючі підприємства звертають увагу на цей потенційний ринок. Починають пропонувати аналогічні або подібні вироби і, проводячи власні рекламні заходи, тим самим прискорюють збільшення ємності ринку.
етап зрілості (стабілізації) - фаза поступового задоволення попиту на даний виріб. Головне завдання маркетингової діяльності в цих умовах - зберегти переважне положення вироби на ринку якомога довше. Знижуються темпи зростання попиту та стабілізуються обсяги продажів. У цій фазі стає необхідним збільшення витрат на маркетинг - рекламу, підвищення якості виробу, поліпшення сервісу; можливе зниження цін для підтримки обсягів продажів. Прибутковість торгівлі може бути забезпечена в цій фазі тільки на основі зменшення виробничих витрат. В кінці цієї фази повинні прийматися тактичні та стратегічні рішення по товару - його подальша модифікація або перехід на нову модель.
етап насичення відбувається в той період, коли, незважаючи на зниження цін і використання інших заходів впливу на покупців, ріст продажів припиняється. Торгівля може залишатися прибутковою через зниження витрат виробництва внаслідок більш повного використання можливостей технології, підвищення продуктивності праці, зменшення браку. Маркетингова стратегія на цьому етапі полягає в проведенні заходів щодо стимулювання збуту, поліпшення якості та сервісу, зниження цін.
етап занепаду - фаза різкого зниження обсягів продажів, а згодом і прибутку. Для проведення змін в асортиментній політиці підприємство може посилити маркетингові заходи (реклама, упаковка, методи збуту і т.д.) або ж взагалі відмовитися від виробництва втратив популярність товару. Обсяг реалізації починає зменшуватися. Розглянуте виріб завершує свій життєвий цикл. Воно витісняється з ринку черговим поколінням нових та перспективних продуктів.
Різні етапи життєвого циклу товару вимагають використання різних стратегій маркетингу. Для того щоб максимально продовжити період зростання ринку для даного товару, фірма підприємство використовує такі підходи:
а) підвищення якості новинки, додання їй нових властивостей;
б) випуск нових моделей того ж товару;
в) проникнення в нові сегменти ринку;
г) використання нових каналів розподілу;
д) переорієнтування реклами;
е) своєчасне зниження ціни для залучення додаткових споживачів.
Фірма, що використовує ці стратегічні прийоми розширення ринку, зміцнить своє конкурентне становище. Глибоке знання особливостей поведінки споживачів і товарів в результаті розвитку життєвого циклу товарів гарантує прибуток в процесі реалізації продукції. Підприємство рідко дозволяє товару повністю пройти всі стадії життєвого циклу. Інтенсивне використання науково-дослідних розробок дозволяє на стадії зрілості застарілого товару почати виведення на ринок його модифікованого або нового аналога. З плином часу товарний асортимент зазвичай збільшується. Через швидких змін поточної життя не можна задовольнятися тільки існуючим асортиментом товарів. Споживач чекає нових товарів, і фірми-постачальники та виробники прагнуть задовольнити цей попит на нововведення.
Формування асортименту.
Сутність планування, формування та управління асортиментом полягає в тому, щоб виробник своєчасно пропонував певну сукупність товарів, які, відповідаючи профілю його виробничої діяльності, найбільш повно задовольняли вимогам певних категорій споживачів. Набір товарів, пропонованих підприємством-виробником на ринку, називають асортиментом.
Товарний асортимент - це вся сукупність виробів, випущених підприємством. Вона включає різні види товарів. Вид товару ділиться на асортиментні групи відповідно до функціональними особливостями, якістю, ціною.
Кожна група складається з асортиментних позицій (різновидів або марок), які утворюють нижчу щабель класифікації.
Товарний асортимент характеризується широтою (кількістю асортиментних груп), глибиною (кількістю позицій у кожній асортиментній групі) і порівнянністю (співвідношенням між запропонованими асортиментними групами з погляду спільності споживачів, кінцевого використання, каналів розподілу і цін).
Формування асортименту - проблема конкретних товарів, їх окремих серій, визначення співвідношень між «старими» і «новими» товарами, товарами одиничного і серійного виробництва, «наукомісткими» і звичайними товарами, упредметненими товарами та ліцензіями і «ноу-хау». При формуванні асортименту виникають проблеми цін, якості, гарантій, сервісу, чи збирається виробник відігравати роль лідера в створенні принципово нових видів продуктів чи змушений слідувати за іншими виробниками. Суть проблеми формування асортименту складається в плануванні фактично усіх видів діяльності, спрямованих на відбір продуктів для майбутнього виробництва, реалізації на ринку і на приведення характеристик цих продуктів відповідно до вимог споживачів.
Формування на основі планування асортименту продукції - безперервний процес, що триває протягом усього життєвого циклу продукту, починаючи з моменту зародження задуму про створенні і закінчуючи вилученням з асортименту.
Основними фазами планування асортименту продукції є наступні:
1) визначення поточних і потенційних потреб покупців, аналіз способів використання даної продукції й особливостей купівельного поводження на відповідних ринках;
2) оцінка існуючих аналогів конкурентів по тим же напрямкам;
3) критична оцінка випущених підприємством виробів на тому ж асортименті, але вже з позицій покупця;
4) вирішення питань про те, які продукти слід додати в асортимент, а які вилучити з нього через зміни в рівні конкурентоспроможності; варто диверсифікувати продукцію за рахунок інших напрямків виробництва підприємства, виходять за рамки його сформованого профілю;
5) розгляд пропозицій про створення нових продуктів, удосконалення існуючих, а також нових способів і сфер застосування товарів;
6) розробка специфікацій нових або поліпшених продуктів відповідно до вимог покупців;
7) вивчення можливостей виробництва нових чи удосконалених продуктів, включаючи питання цін, собівартості і рентабельності;
8) проведення випробувань (наприклад, тестування) продуктів із урахуванням потенційних потреб з метою з'ясування їхньої прийнятності за основними показниками;
9) розробка спеціальних рекомендацій для виробничих підрозділів підприємства щодо якості, фасону, ціни, найменування, упаковки, сервісу і т.д. відповідно до результатів проведених випробувань, що підтверджують прийнятність характеристик виробу чи визначили необхідність їхньої зміни.
Оцінка і перегляд всього асортименту, планування і управління асортиментом - невід'ємна частина маркетингу.
Навіть добре продумані плани збуту і реклами не зможуть виправити помилки, допущені при плануванні асортименту.
Формування асортименту може здійснюватися різними методами в залежності від масштабів збуту, специфіки виробленої продукції, цілей і завдань, що стоять перед виробником. Головне завдання служб маркетингу - прийняття принципових рішень щодо асортименту, включаючи:
а) вилучення нерентабельних видів продукції, її окремих моделей, типорозмірів;
б) визначення необхідності досліджень і розробок для створення нових і модифікації існуючих виробів;
в) затвердження планів і програм розробки нових або вдосконалення вже випущених продуктів;
г) виділення фінансових коштів на затверджені програми й плани.
Ще однією важливою умовою є те, що виробник повинен організувати систематичний контроль за поведінкою товару на ринку, за його життєвим циклом. Тільки за такої умови буде отримана повна і достовірна інформація, що дозволяє приймати вірні рішення. Для полегшення вирішення цієї проблеми слід мати методики оцінки стану товару на різних ринках, де працює підприємство.
Планування асортименту починається або з моменту виявлення потреби, або з моменту, коли в результаті вивчення ринку або на основі іншої інформації сформувалося інше уявлення про продукт. Незалежно від джерела ідеї нового продукту необхідно провести дослідження ринку, щоб з'ясувати, чи відповідає задуманий продукт створеної потреби.
Якщо мова йде про новий або вдосконаленому продукті, призначеному для доповнення існуючого асортименту або заміни вже випускається, то черговий крок полягає в тому, щоб дати попередню оцінку ідеї, яка склалася на основі висновків проведеного дослідження ринку. Якщо ідея оцінюється як перспективна, то на продукт складається специфікація виходячи з вимог споживача.
Якщо попередня калькуляція витрат виробництва показує можливість отримання прийнятної норми прибутку, то випускається невелика партія виробів для випробування за допомогою потенційних споживачів.
Одночасно служба маркетингу розробляє попередні плани і визначає бюджети збуту і реклами з тим, щоб перевірити вигідність збуту нового продукту для підприємства. Результати випробувань реально покажуть, чи потрібно вносити в продукт які-небудь зміни до того, як він буде випущений на ринок.
Який би не був рекомендований план реалізації виробу, він повинен твердо ґрунтуватися на реальній оцінці наявного ризику, а також ті переваги прибутку або втрат, які можуть бути пов'язані із здійсненням обраного курсу. Результати будуть залежати від того, які сильні і слабкі сторони є в підприємства в порівнянні з конкурентами, тобто від його конкурентоспроможності у всіх областях, що стосуються самого виробу, організації збуту, реклами, дослідження маркетингу, інформаційної служби, а також від її здатності діяти більш швидко, рішуче, гнучко, ніж конкуренти.
Таким чином, процес планування асортименту має вихідні умови, свої особливості і логіку прояву, без яких ця технологія не дасть необхідних результатів.
ВИХІДНІ ДАНІ ДО АНАЛІТИЧНО-РОЗРАХУНКОВОЇ ЧАСТИНИ
Таблиця 1 – Основні показники для розрахунку
№
з/п
Найменування даних
Варіант
№ 6
1.
Вид продукції (товарів, робіт, послуг)
автомобілі
2
Балансова вартість основних засобів (основного капіталу), тис. грн.
18500
3
Виявлений попит ринку на продукцію загалом, одиниць
1300
4
Структура основних засобів (умовно в % від визначеного загального капіталу):
а) земельні ділянки, %
6
б) будинки, споруди, передавальні пристрої, %
22
в) машини та обладнання, %
22
г) транспортні засоби, %
30
ґ) інструменти, прилади, |інвентар (меблі)
13
д) інші основні засоби
7
Метод нарахування амортизації
Є
5
Вартість нематеріальних активів підприємства, тис. грн.
з них:
3400
а) права користування майном, %
50
б) права на об'єкти промислової власності, %
30
в) інші нематеріальні активи, %
20
6
Прогнозована зміна попиту ринку (щорічний приріст (зменшення) обсягу виробництва продукції), %
-3,5
7
Питома вага адміністративних витрат від виробничої собівартості, %
7
8
Відсоток заготівельних витрат, %
7
9
Відсоток повернених відходів, %
1,3
10
Величина інших змінних витрат на 1 продукції, тис. грн.
0,6
11
Питома вага витрат на збут від виробничої собівартості, %
7
12
Коефіцієнт виконання норм виробітку
1,25
13
Тривалість зміни, годин
9
14
Частка кількості одиниць технологічного обладнання, яке обслуговується основними робітниками на ненормованих роботах, %
14
15
Кількість змін роботи на добу, одиниць
1,7
16
Плановий відсоток невиходів робітників на роботу, %
6
17
Норма обслуговування одного агрегату, об’єктів / 1 робітника
8
18
Кількість робочих місць, одиниць
40
19
Чисельність керівників, фахівців, службовців, осіб / місячний оклад однієї особи, грн.
А) Директор
1/6800
Б) Головний інженер
1/5850
В) Головний бухгалтер
1/4750
Г) Начальник цеху
5/3555
Д) Начальник функціонального відділу
3/4600
Е) Провідний спеціаліст (інженер)
8/3450
Є) Інженер І категорії
12/1550
Ж) Майстер
7/1850
З) Економіст
5/2440
И) Маркетолог
3/2330
І) Бухгалтер
5/2280
Ї) Секретар
1/1550
К) Юрист (консультант)
2/3300
20
Коефіцієнт реагування витрат:
Цех № 1
0,56
Цех № 2
0,8
Цех № 3
0,77
21
Система відрядної або погодинної форми оплати праці
Н
22
Тарифна ставка (середня) основних робітників, грн./год.
12
Тарифна ставка допоміжних робітників, грн./год.
10
23
Додаткова зарплата основних і допоміжних робітників, % від основної зарплати
8
24
Коефіцієнт завантаження технологічного обладнання
0,7
25
Ефективний фонд робочого часу одного облікового працівника, год.
1820
26
Нормативи запасів оборотних засобів:
а) матеріалів і комплектуючих, днів
14
б) тривалість технологічного циклу, днів
18
в) коефіцієнт швидкості нагромадження (наростання) витрат в незавершене виробництво
0,6
27
Витрати майбутніх періодів (від вартості матеріалів і комплектуючих), %: а)
3,0
б)
3,3
в)
2,1
28
Тривалість відвантаження і оформлення документації на готову продукцію, днів
2
29
Очікувана нормана прибутку від реалізації продукції (від повної собівартості реалізованої продукції), %
30
30
Позареалізаційний прибуток підприємства, тис. грн.
10500
31
Частка інших операційних витрат від виробничої собівартості, %
6,3
32
Частка фінансових витрат від виробничої собівартості, %
7,0
33
Середній тарифний коефіцієнт розряду роботи
2,9
Таблиця 2
Перелік необхідних матеріалів, комплектуючих виробів
№
Матеріали та комплектуючі
Норма затрат на 1 виріб, од.
Ціна за од. виміру, грн.
1
2
3
4
Сировина і матеріали
1
Метал
220 кг
3300 грн/т
2
Фарба
19 л
490 грн /л
Комплектуючі вироби
1
Двигун
1 шт
30308 грн
2
Ел. апаратура
28 шт
130 грн/шт
3
Акумулятор
1 шт
600 грн
4
Шини
5 шт
780 грн/шт
Таблиця 3
Асортимент та номенклатура продукції (товарів, робіт, послуг)
Кількість видів виготовлюваних одиниць (найменування)
Кількість виробів і-го виду у % від виявленого попиту на ринку, од.
Труд. одиниці і-го виду-виробу, тис. нормо-годин
А
260
5,3
Б
455
7,8
В
585
4,7
АНАЛІТИЧНО-РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА
2.1 Формування ресурсної бази підприємства
2.1.1. Розрахувати вартісну структуру основних засобів (основного капіталу), застосувавши співвідношення передбачені завданням у п. 4:
А) земельних ділянок = 18500 * 0,06 = 1110 тис.грн.;
Б) будинків, споруд, передавальних пристроїв =18500*0,22= 4070тис.грн;
В) машини та обладнання = 18500*0,22 = 4070 тис.грн.;
Г) транспортних засобів = 18500*0,3 = 5550 тис.грн.;
Ґ) інструментів, приладів, інвентарю = 18500*0, 13=2405 тис.грн.;
Е) інших основних засобів = 18500*0,07 = 1295 тис.грн.
Результати зводяться у табл. 1 та будується діаграма:
/
Рисунок 1. Структура основних засобів
2.1.2. Визначаю амортизаційні відрахування
Згідно з завданням (варіантом) застосовується один із методів нарахування амортизації (Г, Д, Е, Є, Ж).
Є) Кумулятивний метод.
Визначаю величину амортизаційних відрахувань за кожною групою основних засобів, тис. грн.
Визначаю величину амортизаційних відрахувань нематеріальних активів підприємства, тис. грн.
Визначаю загальну річну суму амортизаційних відрахувань. Результати зводяться у табл. 1
Будинки, споруди, передавальні пристрої:
Норма відрахувань = (15/120)*100% = 12,5%
Сума аморт. відрах. = 12,5/100*4070= 508,75 тис. грн.;
Машини та обладнання:
Норма відрахувань = (5/15)*100% = 33,3%
Сума аморт. відрах. = 33,3/100*4070= 1356,67 тис. грн.;
Транспортні засоби:
Норма відрахувань = (5/15)*100% = 33,3%
Сума аморт. відрах. = 33,3*100*5550 = 1850 тис. грн.;
Інструменти, прилади, інвертар:
Норма відрахувань = (4/10)*100% = 40%
Сума аморт. відрах. = 40/100*2405 = 962 тис. грн.;
Інші основні засоби:
Норма відрахувань = (12/78)*100% = 15,38%
Сума аморт. відрах. = 15,38/100*1295 = 199,2 тис. грн.;
Право на кор. майном:
Сума аморт. відрах. = 10/100*1700 = 170 тис. грн.;
Права на об. пром. власності:
Сума аморт. відрах. = 10/100*1020 = 102 тис. грн.;
Інші нематеріальні активи:
Сума аморт. відрах. = 8/100*680 = 54,4 тис. грн.;
Таблиця 1
Розрахунок величини амортизаційних відрахувань
Найменування
активів
Балансова
вартість,
тис. грн.
Норма амортизаційних відрахувань, %
Сума амортизаційних відрахувань, тис. грн.
1
2
3
4
Групи основних засобів
Земельні ділянки,%
1110
Х
Х
Будинки, споруди, передавальні пристрої,%
4070
12,5
508,75
Машини та обладнання, %
4070
33,3
1356,67
Транспортні засоби, %
5550
33,3
1850
Інструменти, прилади, інвентар, %
2405
40
962
Інші основні засоби
1295
15,38
199,2
Разом
18500
х
4876,64
Нематеріальні активи
Нематеріальні активи
Права користування майном, %
1700
10
170
Права на об’єкти промислової вартості, %
1020
10
102
Інші нематеріальні активи
680
8
54,4
Разом
3400
Х
326,4
Загалом:
21900
х
5203,04
2.1.3. Визначити витрати на матеріали та комплектуючі вироби. Результати розрахунків подати в табл. 2.
- Визначити заготівельні видатки на одиницю продукції та її обсяг загалом (ВЗАГ ) використовуючи формулу:
ВЗАГ = ( ВО.М. + ВК.В.) *
%З.В
100
,
ВЗАГ = (955 903+ 49 982,40)* 7/100 = 70412 тис. грн. – на одиницю продукції.
Загалом на обсяг продукції:
ВЗАГ = 70412*1300= 91 535 571,40 тис. грн.
- Визначити поверхневі відходи на одиницю продукції та її обсяг загалом за формулою:
ВП.ВІДХ.= ВЗАГ*
% пов. відх.
100
= 955 903*1,3/100= 12426,74 тис. грн. – на одиницю продукції.
Загалом на обсяг продукції:
ВЗАГ = 12426,74 *1300 = 16154762 тис. грн.
- Розрахувати загальну суму витрат на сировину і матеріали на одиницю продукції та її обсяг загалом використовуючи формулу:
ВМ = ВО.М. + ВК.В. + ВЗАГ - ВП.ВІДХ.,
ВМ = 955 903 + 49 982,40+70412 –12426,74 = 1063870,66 тис. грн. – загалом на обсяг продукції..
ВМ = 1063870,66 /1300= 818,362 тис. грн. – на одиницю продукції.
Потреба на річний випуск:
метал:
П= 220*1300=286 000 кг.
шини:
П= 5*1300= 6500 кг.
фарба:
П=19*1300= 24 700 л.
двигун:
П=1*1300= 1300 шт.
ел. апаратура:
П= 28*1300 = 36 400 шт.
акумулятори:
П=1*1300 = 1300 шт.
Витрати на річну програму:
метал:
В= 3300*286 000 =943 800 тис. грн.
шини:
В= 780*6500= 5070 тис. грн.
фарба:
В=490*24 700 = 12 103 тис. грн.
двигун:
В=30308*1300= 39 400,4 тис. грн.
ел. апаратура:
В= 130*36 400 = 4 732 тис. грн.
акумулятори:
В=600*1300 = 780 тис. грн.
Таблиця 2
Розрахунок витрат на матеріальні ресурси
Вид ресурсів
Ціна
Потреба (в од. виміру)
Витрати на річну програму,
за одиницю, грн.
На 1 виріб
На річний випуск
тис. грн.
1
2
3
4
5
05.12.2016 16:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора