Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
О
Факультет:
РТ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2016
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Основи економічної теорії
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет «Львівська політехніка»
Контрольна робота з курсу
«Основи економічної теорії»
Львів-2016
Варіант 25
Теоретичні питання.
Економічні потреби і економічні інтереси.
Основною рушійною силою суспільного прогресу є людина, яка є водночас і діючим суб’єктом економічної системи та системи економічних інтересів. Тільки реалізуючи свої інтереси, людина суттєво й активно впливає на економіку загалом, бере участь у всіх галузях і сферах суспільного життя. Визначальним чинником доцільної поведінки економічних суб’єктів є все зростаючі потреби. Побудувати ефективну, раціональну систему господарювання, досягти вагомих успіхів у соціально-економічному зростанні суспільство може, виходячи з певних інтересів людини, лише реалізуючи найрізноманітніші потреби людей.
Потреби – це відчуття необхідності в тих чи інших благах, бажання володіти ними, тобто у той чи інший спосіб усвідомлене внутрішнє спонукання до певного блага. Потреби можна характеризувати як нужду у чому-небудь, необхідному для життєдіяльності і розвитку кожної людини зокрема і суспільства загалом.
Потреби розвиваються разом із поступальним розвитком суспільного виробництва, прогресом в науці тощо. Потреби людей є безмежними, вони постійно змінюються, вдосконалюються, на місце одних потреб завжди приходять інші. Безмежність потреб зумовлена: фантазіями людей; конкуренцією між виробниками; розвитком інформації; розвитком науки і техніки; модою.
Потреби у своїй різноманітності утворюють складну систему, яку можна структурувати за різними критеріями. Розрізняють: біологічні потреби і соціальні потреби; за характером виникнення: базові (первинні), що зумовлені фізіологією людини і вторинні, що породжені розвитком цивілізації; за нагальністю задоволення: першочергові і вишукані (другорядні); за засобами задоволення: матеріальні і нематеріальні; за суб’єктами вияву: індивідуальні, колективні (групові), суспільні; відносно виробництва: виробничі і невиробничі; за можливістю задоволення: насичені, вгамовані і ненасичені, невгамовні. Потреби в економічних благах (обмежених, обсяги яких менші за існуючі потреби, які створюються в результаті виробничої діяльності людей) називають економічними потребами.
За критерієм нагальності потреб визначають їх ієрархію. Найпоширенішою такою моделлю є піраміда потреб А. Маслоу.
Усвідомлення потреб і прагнення задовольнити їх зумовлюють мотивацію поведінки людини. Формою вияву потреб є інтерес.
Економічний інтерес є сукупністю тих потреб певного суб’єкта господарювання, реалізація яких забезпечує відтворювальну діяльність. Економічні інтереси – це усвідомлені потреби, для задоволення яких люди обирають певний вид економічної діяльності. Суб’єктами економічних інтересів є окремі індивіди, сім’ї, колективи, групи людей, суспільство загалом, держава, а об’єктом – економічні блага.
Розрізняють:
особисті інтереси – інтереси індивідів;
інтереси підприємств, організацій, фірм;
інтереси окремих груп людей;
загальнодержавні інтереси.
Інтереси не лише збігаються, але й вступають у суперечність. Єдність інтересів досягається у процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації. Однією із дієвих форм узгодження економічних інтересів є узгодження їх по вертикалі: суспільство - підприємство – працівник. Механізм узгодження інтересів визначається сутністю економічної системи.
Визначення ціни і обсягу виробництва конкурентної фірми.
Для чисто конкурентної фірми правило максимізації прибутку (чи мінімізації збитків), а саме ГД = ГВ, що є справедливим для фірм всіх ринкових структур модифікується у правило Ц = ГВ, оскільки граничний дохід для чисто конкурентної фірми співпадає з ціною: Ц(ГД)=ГВ.
Отже, правило Ц(ГД) = ГВ дозволяє встановити такий єдиний обсяг виробництва, при якому чисто конкурентна фірма одержить максимальний прибуток або мінімальні збитки.
Максимальний прибуток фірма одержить при такому обсязі виробництва, при якому Ц (ГД) = ГВ, при умові, що ціна буде більшою від середніх валових витрат при цьому обсязі виробництва. На графіку 10-7 це обсяг К0. На графіку 10-7 величина економічного прибутку показана площею заштрихованого прямокутника.
Якщо ціна продукції буде меншою за середні валові витрати, то виробництво буде збитковим. В цих умовах завданням фірми є звести збитки до мінімуму. З цією метою вона повинна прийняти одне з двох рішень - або продовжити виробництво, або його припинити.
За умови, якщо є обсяги виробництва, при яких ціна все ж є більшою за середні змінні витрати, фірмі для мінімізації збитків слід виробляти такий обсяг продукції, при якому Ц (ГД) = ГВ. На графіку 10-8 це обсяг виробництва К0. Виробництво в таких розмірах дозволяє фірмі покрити повністю змінні витрати і частину постійних витрат. Величина збитків показана площею заштрихованого прямокутника.
Якщо ж ціна опускається нижче мінімального значення середніх змінних витрат, то конкурентна фірма в короткотерміновому періоді зможе мінімізувати свої збитки лише шляхом зупинки виробництва, оскільки не існує такого рівня виробництва, при якому фірма може виробляти продукцію і одержувати збитки менші від її постійних витрат. Випадок закриття зображений на графіку 10-9.
Отже, умовою виробництва в короткостроковому періоді є наявність обсягів випуску на фірмі, для яких ціна є більшою за мінімальне значення середніх змінних витрат.
Конкурентна фірма буде максимізувати прибуток (мінімізувати збитки) виробляючи такий обсяг продукції, при якому Ц (ГД) = ГВ. Виходячи з цього, крива граничних витрат фірми, яка знаходиться вище мінімального значення середніх змінних витрат (потовщений відрізок кривої ГВ на графіку 10-10), є кривою пропозиції чисто конкурентної фірми. Кожна точка на цьому потовщеному відрізку кривої ГВ показує на оптимальний для фірми розмір виробництва при будь-якому значенні ринкової ціни.
При ринкових цінах нижче Ц фірма не буде виробляти жодної кількості продукції, так як ці ціни є меншими за мінімум середніх змінних витрат. За таких цін вона зупинить виробництво і її мінімальні збитки становитимуть значення постійних витрат фірми. Якщо ринкова ціна буде знаходитись на рівні Ц, який відповідає значенню мінімуму середніх змінних витрат, фірма буде мінімізувати збитки, випускаючи обсяг виробництва, при якому Ц = ГВ, а саме К0 одиниць продукції. За такої кількості продукції ціна Ц дозволить фірмі покрити її змінні витрати і мінімізувати збитки до величини постійних витрат. При ринкових цінах більших за мінімум середніх змінних витрат, але менших від середніх валових витрат (наприклад Ц), фірма одержуватиме збитки, які вона може звести до можливого мінімуму, випускаючи таку кількість продукції, при якій ця ціна Ц буде рівна ГВ. Це обсяг продукції К0. При ціні Ц оптимальним для фірми буде обсяг виробництва К0. Ціна Ц при такій кількості продукції дозволить повністю покрити валові витрати фірми і забезпечити одержання нормального прибутку.
Чи буде окрема фірма в короткотерміновому періоді одержувати максимальний прибуток чи мінімальні збитки, визначаючи оптимальний для неї обсяг виробництва (керуючись правилом Ц = ГВ), буде залежати від її витрат і конкретної ринкової ціни, яка для неї є заданою. А ринкова ціна, як зазначалось, формується під впливом взаємодії загального, ринкового, попиту і пропозиції даного продукту. Останній є сумою пропозиції окремих фірм. Якщо ринкова ціна перевищуватиме середні валові витрати, то фірма одержуватиме максимальний економічний прибуток, випускаючи К0 одиниць продукції, при яких ця ціна буде рівна ГВ (графік 10-11, а). Якщо ж ринкова ціна буде менша за середні валові витрати, то фірма буде нести збитки (графік 10-11, в).
Центральний банк та його функції.
Центральний банк – це орган державного грошово-кредитного регулювання економіки, наділений монопольним правом емісії банкнот та правом керувати грошово-кредитною системою країни.
За формою організації державні банки можуть бути державними та акціонерними. Капітал державних банків повністю зосереджений у руках держави.
До функцій центрального банку належать: 1) емісія готівки й організація грошового обігу. ЦБ має монопольне право на випуск банкнот, які є єдиним законним платіжним засобом, обов’язковим для всіх платежів на території країни; 2) функція «Банку банків» - центральні банки у переважній більшості країн світу не вступають у безпосередні взаємовідносини з підприємствами, організаціями і населенням, а здійснюють кредитно-розрахункове обслуговування інших банків. Для цього КБ відкривають у ЦБ кореспондентські рахунки, на яких зберігаються певні суми коштів і через які здійснюються розрахунки між банками. Крім того, ЦБ встановлює норми обов’язкових резервів у відповідній пропорції до розміру вкладів у КБ. ЦБ також надає кредити КБ на поповнення тимчасового браку коштів.
3) функція банку уряду – ЦБ забезпечує касове виконання державного бюджету та здійснює операції, пов’язані з обслуговуванням державного боргу, а також здійснює довго- та короткострокове кредитування держави у формі прямих позик або купівлі чи посередництва у розміщенні державних цінних паперів;
4) реалізація грошово-кредитної політики – ЦБ може реалізовувати 2 основні типи грошово-кредитної політки, які справляють взаємно протилежний вплив на грошову масу:
-Рестракційна – спрямована на обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня процентних ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті; (застосовується з метою боротьби з інфляцією)
-Експансіоністська – супроводжується розширенням обсягів кредитних операцій, зниженням рівня процентних ставок і загальним зростанням грошової маси (з метою подолання спаду виробництва і пожвавлення підприємницької активності). Методи реалізації грошово-кредитної політики: - політика облікової ставки; - операції на відкритому ринку; - зміна норм обов’язкових резервів.
В Україні з 1991 р. функції ЦБ виконує НБУ, який є державним органом, підзвітним ВРУ. Правління НБУ формує 11 осіб. До його складу входять: голова правління, його заступники та інші члени правління. Голова призначається ВРУ на термін 4 роки.
Капітал, як фактор виробництва – це:
а) грошові активи;
б) позичковий капітал;
в) основні засоби, які використовуються для виробництва інших благ;
г) фінансовий капітал.
Інфляція пропозиції виникає в умовах коли:
а) збільшуються сукупні видатки в економіці;
б) зростають ціни на енергоресурси;
в) збільшуються середні витрати на одиницю продукції;
г) збільшуються загальні витрати на виробництво даного обсягу продукції.
Товарне виробництво – це:
а) ізольоване господарство, яке не використовує обміну;
б) суспільне виробництво, при якому продукти виробляються відокремленими одиницями, що спеціалізуються на виробництві певного товару;
в) виробництво для задоволення власних потреб споживача;
г) виробництво з метою продажу на ринку надлишків вироблених товарів.
Коли був введений термін "політична економія"?
а) 1500 р.; б) 1615 р.; в) 1715 р.; г) 1917 р.
Чистий експорт враховується при обчисленні ВВП за:
а) розподільчим методом;
б) методом кінцевого використання (видатковим);
в) прибутковим методом;
г) виробничим методом,
д) експортним методом.
Задачі
У таблиці дано індекси цін по роках. Визначте темпи інфляції для кожного року.
Рік
Індекс цін, %
2004 2005 2006 2007
100 112 123 129
Темп інфляції за 2004 рік=(100- )/ *100=
Темп інфляції за 2005 рік=(112-100)/100*100=12%
Темп інфляції за 2006 рік=(123-112)/112*100=9,82%
Темп інфляції за 2007 рік=(129-123)/123*100=4,87%
Структура виробництва в країні представлена двома товарами – автомобілями та військовими ракетами:
Варіант
Військові ракети, шт.
Автомобілі, шт.
Альтернативні витрати
А
7
0
Б
6
8
В
5
15
Г
4
20
Д
3
24
Е
2
27
Є
1
29
Ж
0
30
1) Побудуйте криву виробничих можливостей. 2)Які умови повинні бути витримані, щоб економіка країни знаходилась на кривій виробничих можливостей? 3) Розрахуйте альтернативні витрати виробництва одного автомобіля за даними таблиці. 4) Як змінюються альтернативні витрати?
1)
2) Для того, щоб економіка країни знаходилась на кривій виробничих можливостей потрібно, щоб виробництво військових ракет відповідало виробництву автомобілів. Наприклад: при виробництві 7 військових ракет автомобілі вироблятись не будуть; при виробництві 6 військових ракет буде вироблятись 8 автомобілів; при виробництві 4 військових ракет буде вироблятись 20 автомобілів.
3) Альтернативні витрати виробництва одного автомобіля:
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
Альтернативні витрати
0,75
0,333333
0,2
0,125
0,074074
0,034483
0
4) Альтернативні витрати виробництва одного автомобіля збільшуються від варіанту Ж до А. Отже, відповідно до закону зростаючих альтернативних витрат, автомобілі країна буде виробляти в такій послідовності варіантів: Ж, Є, Е, Д, Г, В, Б, А.
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора