Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
Не вказано
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2015
Тип роботи:
Курсова робота
Предмет:
Інформаційні технології
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Промислово-економічний коледж
Національного авіаційного університету
КУРСОВА РОБОТА
Київ
2015
Промислово-економічний коледж НАУ
повна назва циклової комісії
КУРСОВА РОБОТА
з_________________________________________________________________
назва дисципліни
на тему:___________________________________________________________
Студента (ки)______________________________________________________ прізвище, ім’я та по-батькові
Групи____________ Курсу____________
Спеціальності_____________________________________________________
Керівник___________ _____________________________________________
підпис, ініціали та прізвище
Національна шкала ____________________
Члени комісії:
______________ _________________________________
підпис ініціали та прізвище
______________ _________________________________
підпис ініціали та прізвище
______________ _________________________________
підпис ініціали та прізвище
Міністерство освіти і науки України
Промислово-економічний коледж
Національного авіаційного університету
ЗАВДАННЯ
на курсову роботу
з дисципліни «_______________________________________________________»
Тема__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Студенту(ці)_________________________________________________________________________________________________________________________
Спеціальність______________________________________________________
Київ
2015
Вихідні дані________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________
Перелік питань, які підлягають опрацюванню в пояснювальній записці.
Вступ
Розділ I Теоретичні основи оперативного управління виробництвом
1.1 Сутність та організація оперативного управління виробництвом як організаційно планова система
1.2 Загальні вимоги до системи оперативного управління основним виробництвом і її елементів
1.3 Характеристика поточного контролю і регулювання виробництва
1.4 Організація роботи апарату загальнозаводських і цехових диспетчерських служб
Розділ II Аналіз та оцінка діяльності ТОВ "Фортуна"
2.1 Економіко-організаційна характеристика підприємства
2.2 Структурно-динамічний аналіз майна підприємства
2.3 Аналіз ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства
2.4 Аналіз показників ділової активності
2.5 Шляхи покращення фінансового стану на прикладі ТОВ «Фортуна»
Висновки
Список літератури
1.Мільнер Б.З. Організаційні структури управління виробництвом. - Москва, 2013.
2. Валуєв Б.І. Контроль у системі внутрішньовиробничого господарювання. - М.: Фінанси та статистика, 2008.
3.. Соломатін Н.А. Оперативне управління виробництвом. - Л.: ЛФЕІ, 2007.
Дата видачі завдання «____»_______________2015р.
Дата закінчення курсової роботи «____»_______________2015р.
Керівник _____________________ _________________________________________
підпис ініціали, прізвище
«____»______________2015р
Зміст
Вступ ………………………………………………………………………….…...6
Розділ І Теоретичні основи оперативного управління виробництвом
1.1 Сутність та організація оперативного управління виробництвом як організаційно планова система…………………………………………….…....8
1.2 Загальні вимоги до системи оперативного управління основним виробництвом і її елементів………………………………………………….…13
1.3 Характеристика поточного контролю і регулювання виробництва……..........................................................................................…19
1.4 Організація роботи апарату загальнозаводських і цехових диспетчерських служб…………………………………………….………………………...….…..21
Розділ ІІ Аналіз та оцінка діяльності ТОВ "Фортуна"
2.1 Економіко-організаційна характеристика підприємства …….……….…26
2.2 Структурно-динамічний аналіз майна підприємства………….………..28
2.3 Аналіз ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства……………………………………………………………….…….31
2.4 Аналіз показників ділової активності…………………...………...……..…41
2.5 Шляхи покращення фінансового стану на прикладі ТОВ «Фортуна» .....46
Висновки ………………………………………………………………………...51
Список літератури………………………………………………………….……59
Вступ
Перехід до ринку суттєво змінює місце і роль підприємства в системі економічних відносин. З низової ланки народного господарства, із об’єкту управління, підприємство перетворюється в головного, рівноправного суб’єкта економічного життя . В той же час перехід до ринкової економіки висуває надмірні умови розвитку різноманітних соціально-економічних і організаційних форм підприємств , надання їм повної економічної свободи .
Сучасне виробництво являє собою складну інтегровану систему, що містить в собі чисельні і різноманітні структурні ланки. Проте , яку б із ланок утворення ми не розглядали , всі вони виступають у вигляді тієї чи іншої комбінації підприємств . Тому підприємство виступає як первинна, основна ланка народного господарства України . Зокрема, тут здійснюється процес виробництва матеріальних благ, формуються одні і виявляються інші економічні відносини, переплутуються загальнолюдські, групові і особисті інтереси .
А отже, для функціонування цієї складної структури потрібно виробити оптимальну систему управління.
Ці положення визначають актуальність даної теми , її вивчення, аналізу і удосконалення.
Метою цієї курсової роботи є розкриття сутності, визначення завдань оперативного регулювання ходу виробництва, а саме:
визначення змісту оперативного управління виробництвом, на рівні організації, цеху, дільниці, робочого місця;
розкриття суті координації роботи підрозділів і мотивації праці працюючих;
визначення завдання і змісту оперативного обліку виробництва;
обгрунтування цілей і завдання контролю і аналізу ходу виробництва.
Оперативне управління виробництвом здійснюється з метою суворого виконання заданого плану виробництва продукції по кількості та номенклатурі у визначені терміни на основі раціонального використання виробничих ресурсів. Система оперативного управління виробництвом - це складна організаційно-планова система, яка охоплює три підсистеми: функціональну, елементну та організаційну.
Організаційно система оперативного управління виробництвом здійснює свої функції через: планово-диспетчерський відділ на рівні підприємства, планово-диспетчерське бюро на цеховому рівні, планово-управлінський персонал дільниці на низовому рівні. Система оперативного управління виробництвом охоплює об'ємне та оперативно-календарне планування, облік та диспетчерування.
Оперативне-календарне планування відіграє одну з головних ролей в
управлінні виробництвом, бо саме воно дає чітке уявлення про виробничу
програму у деякий період часу. Саме керуючись оперативно-календарним планом керівники здійснюють управління виробництвом. Таке поширене використання розглянутого питання також свідчить про актуальність даної теми.
Кінцева мета для підприємства в цілому і кожного підрозділу зокрема
визначають напрями перетворень відносин виробництва і управління і тим самим вимоги до організаційної структури, організації і процесу управління.
Виконання цих цілей в процесі управління виробництвом досягається цілеспрямованою дією на колективи підрозділів і окремих працівників, координацією їх діяльності.
Для реалізації вказаних дій використовуються раціонально розподілені і взаємозв'язані в часі і просторі функції, методи і організаційна структура
управління.
Розділ І Теоретичні основи оперативного управління виробництвом
1.1 Оперативне управління виробництвом як організаційно планова система
Змістом оперативного управління основним виробництвом є встановлення місця (цеху, дільниці, робочого місця) і часу (кварталу, місяця, декади, зміни), виготовлення виробів, складальних одиниць, деталей; облік фактичного ходу виробничого процесу; визначення відхилень від заздалегідь встановленого плану і, нарешті, регулювання ходу виробництва, здійснюваного для того, щоб ліквідувати наслідки небажаних відхилень і забезпечити своєчасне виконання основних задач оперативного управління.
Оперативне управління основним виробництвом (ОУОВ) здійснюється на основі плану виготовлення продукції, розробленого на рік (квартал).
Система ОУОВ являє собою складну організаційно-планову систему, що включає функціональну, елементну і організаційну підсистеми.
Функціональне розбиття характеризує коло функцій, які повинна виконувати система управління; по-елементне – основні елементи, з яких вона складається, і організаційна – побудову системи управління.
У функціональному відношенні ОУОВ змінюється таким чином: на рівні управління підприємством воно полягає в організації рушення предметів в межах року, кварталу, місяця; на рівні управління цехом таке рушення здійснюється в межах кварталу, місяця, тижня (п’ятиднівки); на рівні управління дільницею в межах місяця, тижня (п’ятиднівки), діб, зміни і по годинах.
У по-елементному відношенні в залежності від рівня ОУОВ змінюється по: складу, що використовується і кваліфікації управлінського персоналу; математичному забезпеченню задач планування виробництва; складу і числу комплексів технічних засобів, що використовуються; складу календарно-планових нормативів; планово-обліковим одиницям, що застосовуються; складу і змісту планово-облікової документації; характеру і напруженості інформаційних потоків.
У організаційному відношенні система ОУОВ здійснює свої функції за допомогою: планово-диспетчерського відділу (ПДВ) на рівні підприємства; планово-диспетчерського бюро (ПДБ) на цеховому рівні; планово-управлінського персоналу дільниці на рівні дільниці.
Розглянуті підсистеми ОУОВ знаходяться в безперервній взаємодії, в якій надто важлива роль кожної.
До функцій системи оперативного управління виробництвом відносяться (Рисунок 1.1):
керівництво як процес прийняття рішень;
планування як процес визначення лінії поведінки об'єкта управління для досягнення даної мети;
облік як процес контролю, аналізу і виявлення відхилень від заданої планом лінії поведінки об'єкта;
регулювання як процес локалізації виникаючих відхилень і збереження заданої лінії поведінки керованого об'єкта.
Рисунок 1.1 - Функції системи оперативного управління виробництвом
Система ОУОВ включає об'ємне і оперативно-календарне планування, облік і диспетчирування.
У процесі об'ємного планування проводиться розподіл річної виробничої програми заводу в об'ємному (трудовому) і натуральному вираженні між цехами і дільницями (на квартал або місяць) відповідно до виділених ним трудових і матеріальних ресурсів. При рішенні задач об'ємного планування прагнуть до забезпечення рівномірного завантаження обладнання і робітників у всіх цехах і на дільницях підприємства. Одночасно необхідно забезпечити виконання заданих техпромфінпланом основних кількісних і якісних показників цехів і дільниць. Вирішуючи цю задачу, враховують, що по ряду позицій номенклатури заздалегідь встановлені терміни випуску деяких виробів. Внаслідок реалізації задачі оптимального розподілу річної виробничої програми по номенклатурі і об'єму по планових періодах року (кварталам або місяцям) визначається завантаження обладнання, оскільки показник завантаження враховується або в цільовій функції, або в обмеженнях.
Для рішення задач об'ємного планування широко використовуються методи математичного програмування. Значна специфіка в підході до задачі розподілу річної програми по планових періодах визначається типом виробництва.
Оперативно-календарне планування продовження і розвиток об'ємного планування. На цьому етапі об'єктом планування є окремі вироби, складальні одиниці, деталі і детале-операції. Воно засновується на певних нормативах, що дозволяють здійснити зв'язок календарних планів і узгодження роботи взаємопов'язаних робочих місць, дільниць і цехів; ці нормативи також забезпечують найбільш ефективне використання ресурсів підприємства. Такі нормативи називаються календарно-плановими. До числа їх відносяться:
розміри і ритми партій деталей, складальних одиниць і виробів;
тривалість виробничих циклів, випередження запуску і випуску партій деталей і складальних одиниць;
заділи і нормативи незавершеного виробництва.
Оперативно-календарне планування здійснюється як на заводському, так і на внутрішньоцеховому етапах.
У задачі заводського планування входить визначення кількості і часу передачі по позиціях (деталей, складальних одиниць, виробів), що плануються з цеху в цех по місяцях або кварталах. Частково ця робота може виконуватися на етапі об'ємного планування (для великих складальних одиниць або деталей).
У задачі внутрішньоцехового планування входить визначення місця і термінів початку і закінчення обробки кожної детале-операції, їх груп або деталі загалом; складання календарного плану-графіка роботи дільниць (потокових і автоматичних ліній) цеху на місяць, декаду, доби і зміну. Календарний план-графік дільниці може відноситися до одного з трьох основних типів: по детально-поопераційному, по детальному і графіку-переліку деталей.
По детально-поопераційні плани-графіки складаються в умовах крупносерійного виробництва. У серійному виробництві такі плани-графіки доцільно складати при порівняно невеликій номенклатурі деталей на дільниці.
У умовах дрібносерійного, а в ряді випадків і серійного типу виробництва побудова по детально-поопераційних календарних планів-графіків буває недоцільно. Велика питома вага дослідно-статистичних норм часу, часті порушення ходу виробничого процесу, недостатньо висока виробнича дисципліна приводять до так частих порушень плану-графіка, що стають практично неможливими його коректування і переробка. У цих умовах доцільно розробляти укрупнений план-графік. У ньому одиницею планування є не окрема детале-операція, а деталь (складальна одиниця), для якої визначають час запуску партії в обробку і випуску з дільниці (цехи), т. е. здійснюється розробка по детального плану-графіка.
У умовах одиничного, а іноді і дрібносерійного виробництва" при виготовленні великих і середніх по розміру деталей з невеликою тривалістю виробничого циклу в ряді випадків розробляється графік-перелік деталей.
Правильність, надійність і ефективність рішення задач оперативно-календарного планування у великій мірі залежить від організації обліку, контролю і регулювання виконання оперативних планів і ходу виробництва.
Оперативний облік є найважливішою частиною ОУОВ. Він повинен відповідати ряду вимог, що забезпечують нормальне функціонування основного виробництва. У число цих вимог входять: єдність показників планування і обліку, достовірність, своєчасність, багаторазовість використання отриманої інформації.
Для своєчасної фіксації і передачі оперативної інформації велике значення має периферійне обладнання, за допомогою якого формується документ і одночасно заповнюється машинний носій. Вдосконалення периферійної техніки є однією з найголовніших задач ефективного впровадження обчислювальної техніки в оперативне управління основним виробництвом.
Оперативний облік ходу виробництва на міжцеховому рівні зводиться до визначення і зіставлення з планом: випуску виробів складальними цехами; випуску цехами і передачі на склади і в інші цехи деталей, їх комплектів, складальних одиниць. До задач внутрішньо цехового оперативного обліку відносяться:
визначення виконання плану випуску деталей і складальних одиниць, а також плану виготовлення деталеоперацій і складальних одиниць дільницями;
облік наявності і надходження заготівель, матеріалу, незавершеного виробництва на дільниці і в цехи;
облік браку по деталях і деталеопераціям і використання обладнання на дільницях;
визначення виконання змінно-добових завдань дільницями.
При регулюванні ходу виробництва необхідно, по-перше, звести до мінімуму втрати відхилення від плану, а, по-друге, через деякий час відновити положення, ліквідувавши наслідки збою, і знов «увійти» в графік. Коректування плану-графіка може здійснюватися звичайними традиційними заходами і може бути автоматизоване. Серед традиційних заходів велике місце відводиться досвіду і інтуїції майстра (або диспетчера), який, використовуючи календарний графік і черговість виготовлення деталей, шляхом перестановки робітників, а іноді зміни режиму їх роботи, видачі резервної роботи і за допомогою інших аналогічних заходів регулює і, зрештою, відновлює хід виробничого процесу згідно з календарним графіком.
Оперативне управління основним виробництвом здійснюють: на рівні підприємства планово (виробниче)- диспетчерський відділ (ПДВ), на цеховому рівні планово-диспетчерське бюро (ПДБ) і на рівні дільниці майстер або диспетчер. Для ОУОВ широко використовуються автоматизовані системи управління підприємством.
1.2 Загальні вимоги до системи оперативного управління основним виробництвом (ОУОВ) і її елементів
Загальними вимогами, що пред'являються до системи ОУОВ, є наукова обґрунтованість, оптимальність, точність і оперативність керуючих рішень.
Наукова обґрунтованість системи ОУОВ передбачає обґрунтованість вибору елементів системи (планово-облікових одиниць, планово-облікового і планового періодів); вибору і розрахунку календарно-планових нормативів (періодичності і розмірів партій, тривалості виробничого циклу і випереджень запуску і випуску партій деталей і складальних одиниць, незавершеного виробництва і інших); побудови об'ємних і оперативно-календарних планів; системи контролю і регулювання виробництва і, нарешті, достовірність початкових даних. Для створення системи ОУОВ повинні широко використовуватися системний підхід, економіко-математичні моделі і обчислювальна техніка.
З науковою обґрунтованістю системи тісно пов'язана оптимальність керуючих рішень. Вимога оптимальності означає обов’язковість вибору (з безлічі можливих) таких економіко-організаційних рішень, пов'язаних з оперативним управлінням, які забезпечують мінімум або максимум цільової функції при наявності обмежень на ресурси. Показниками оптимальності економіко-організаційних рішень можуть бути різні показники (приведені витрати, рівномірність завантаження підрозділів, незавершене виробництво, тривалість сукупного виробничого циклу і інші), однак всі вони не повинні суперечити критерію оптимальності системи загалом. Для вироблення оптимальних рішень необхідне використання економіко-математичних моделей і обчислювальної техніки, які дозволяють цілеспрямовано здійснювати вибір найкращих варіантів керуючих рішень.
Оптимальність рішень є найважливішою характеристикою якості управління, яка визначається відхиленням прийнятого рішення від оптимального по заданому показнику оптимальності системи оперативного управління виробництвом.
З науковою обґрунтованістю і оптимальністю пов'язана точність ОУОВ. Точність керуючих рішень можна розглядати як міра відхилення фактичних показників і параметрів, наприклад, об'ємного і оперативно-календарного планів цеху (дільниці) від прийнятих. Чим менше таких відхилень, тим вище точність, стабільніше, надійніше робота цеху (дільниці). Точність ОУОВ залежить від якості початкової інформації, міри реалізації прийнятих рішень і оперативності (своєчасність) зміни системи управління основним виробництвом під впливом різних обурюючих впливів.
Оперативність потрібно розглядати як своєчасність передачі початкової інформації про хід виробництва, швидку її обробку, своєчасне прийняття необхідних рішень і вплив на хід виробництва. Дотримання вимоги оперативності управління основним виробництвом забезпечується механізацією і автоматизацією труда, застосуванням обчислювальної техніки. Запізнення інформації приводить до того, що вона стає менш корисною і потрібною, у деяких разах навіть шкідливої, а рішення, що приймаються далеко не найкращими.
Різноманіття особливостей виробництва викликає необхідність створення різних систем оперативно-календарного планування. Під системою оперативно-календарного планування виробництва розуміється методика і техніка планової роботи, що визначається мірою, централізації планової роботи, планово-обліковою одиницею і диференціацією планових процесів, складом календарно-планових нормативів, а також складом, порядком оформлення і рушення планової і облікової документації.
Вибір системи оперативно-календарного планування виробництвом зумовлюється типом і обсягом виробництва, номенклатурою і технічними характеристиками виробів, мірою уніфікації і сприймаємості деталей і складальних одиниць, а також виробничою структурою підприємства, цеху і дільниці.
У масовому виробництві частіше за все використовуються партійно-періодична система і система планування по ритму запуску (випуску).
При партійно-періодичній системі відповідно до вимог збирання встановлюється певна періодичність виготовлення партій деталей і складальних одиниць, яка з урахуванням регулярного режиму їх комплектування і споживання перетворюється в стандартний календарний розклад роботи, дільниці і цеху.
При системі планування по ритму запуску (випуску) здійснюється вирівнювання продуктивності всіх виробничих ланок дільниці. Планово-обліковими одиницями є виріб, складальна одиниця, деталь.
У серійному виробництві використовуються: система планування по цикловим комплектах (комплектно-групова система); по випередженнях; по комплектувальним номерам і по заділам.
При системі планування по випередженнях для кожної партії (серії) виробів, що виготовляються в попередній ланці, встановлюється випередження по запуску і випуску в порівнянні з подальшою ланкою виробництва. Планово-обліковою одиницею є комплект (серія) однойменних виробів. Ця система є найбільш універсальною і поширеною у виробництві.
Система планування по комплектувальних номерах (машино-комплектна) характеризується тим, що виготовлення деталей і складальних одиниць для даної машини кожним подальшим цехом починається лише після постачання попереднім цехом всіх вхідних в неї деталей і складальних одиниць. Планово-обліковою одиницею є комплект деталей, складальних одиниць.
Всім складальним одиницям, що підлягають укомплектуванню деталями кожного цеху протягом періоду часу, що планується, привласнюються порядкові номери. Останній номер привласнюється готовим виробам кожного найменування, які повинні бути випущені в плановому порядку. При цій системі планування терміни одночасного запуску і випуску всього комплекту деталей, як правило, не можуть бути додержані, що пояснюється вимогою рівномірного завантаження обладнання. Більшість деталей комплекту випускається раніше загального терміну їх готовності, пролежує між цехами в очікуванні наступної стадії виробництва. Це обмежує можливості застосування машино-комплектної системи. Вона використовується в серійному виробництві, коли число деталей, що входять в машино-комплект, невелике.
Система планування по заділам заснована на створенні нормативного незнижуючогося заділу по кожній деталі і складальній одиниці, рівень якого визначається нормативним випередженням. Розрахунок нормативних заділів і випереджень проводиться на основі планів-графіків роботи дільниць, тривалості виробничих циклів і добової потреби в деталях даного найменування. Після створення заділів відповідно до нормативів встановлюють всім цехам планові завдання в умовних комплектах без диференціювання по календарних випередженнях.
У одиничному і дрібносерійному виробництві найбільше поширення отримали позамовна і комплектно-складальна системи планування.
При позамовній системі планування для кожного замовлення (з урахуванням терміну його виконання) будується крізний календарний графік технічної підготовки виробництва і виконання замовлення, яке узгодиться з графіком підготовки і виробництва інших замовлень. Планово-обліковою одиницею для складальних цехів є замовлення, для обробляючих і заготовчих цехів комплект деталей на замовлення. При цій системі планування відбувається тривале пролежування деталей і складальних одиниць.
Одночасно з встановленням планово-облікової одиниці здійснюється і вибір планово-облікового періоду. Під планово-обліковим періодом розуміється кратний місяцю відрізок часу, після закінчення якого цех або дільниця повинен відзвітувати про виконання планів по запланованій йому на цей період номенклатурі продукції. Тривалість прийнятого планово-облікового періоду визначає міру диференціації термінів запуску і випуску продукції в цеху або на дільниці і зумовлює масштаб укрупнення об'ємних розрахунків завантаження груп робочих місць при побудові оперативно-календарних планів виробництва.
Плановим періодом називається проміжок часу, протягом якого економічно доцільно і технічно можливо будувати оперативно-календарні плани роботи цехів і дільниць. Призначення планового періоду полягає в тому, щоб створити сприятливі умови для дійсного управління техніко-економічними показниками роботи цеху, дільниці, виконання своєчасної оперативної підготовки виробництва і, нарешті, для регламентування частоти побудови календарних планів роботи цехів і дільниць.
При виборі планово-облікового періоду необхідно, щоб його тривалість була рівна або кратна тривалості місяця, а приведені витрати, пов'язані з побудовою і регулюванням календарних планів роботи цехів і дільниць, були мінімальними.
При визначенні планового періоду доцільно, щоб його тривалість була однаковою для всіх підрозділів і служб об'єднання і рівної або кратної тривалості року, а також забезпечувала реалізацію мінімальних приведених витрат на розробку календарних планів роботи цехів і дільниць по цих планах.
Метою ОУОВ є забезпечення суворого виконання заданого плану випуску продукції по кількості і номенклатурі і у встановлені терміни на основі раціонального (оптимального) використання виробничих ресурсів, а також шляхом виявлення і мобілізації внутрішньовиробничих резервів.
Відповідно для реалізації цієї мети необхідна науково-обґрунтована побудова і функціонування системи ОУОВ, яке повинно забезпечити рішення наступних задач (Таблиця 1.1):
Таблиця 1.1 – Задачі системи ОУОВ
№ з/п
Задачі
1
Повне, комплектне і рівномірне виконання виробничої програми при дотриманні директивних термінів випуску продукції.
2
Повне і найбільш доцільне (оптимальне) використання засобів виробництва і трудових ресурсів об'єднання.
3
Максимальне прискорення виробництва і забезпечення максимального використання оборотних коштів в стадії виробництва.
4
Забезпечення умов, сприяючих розвитку передових форм організації труда у виробництві і соціалістичного змагання.
5
Автоматизацію виконання основних планово-розрахункових, облікових робіт і отримання необхідної документації.
Рішення цих задач в умовах виробництва пов'язане зі значними труднощами. До цих труднощів відносяться:
різноманітна і що часто міняється номенклатура виробів, що випускаються підприємствами і об'єднаннями;
складний склад виробів (велике число складальних одиниць і деталей, що входять у виріб, багатоопераційність деталей);
різна і нерідко велика тривалість виробничого циклу виготовлення виробів;
великий, різноманітний і парк обладнання, що дорого коштує і технологічного оснащення;
різноманітний професійний і кваліфікаційний склад працюючих.
Однак сучасні досягнення науково-технічного прогресу дозволяють в значній мірі долати ці труднощі.
1.3 Характеристика поточного контролю і регулювання виробництва
Диспетчирування є складовою частиною оперативно-виробничого планування. Диспетчирування - це безперервний централізований контроль і оперативне регулювання ходу виробництва з метою забезпечення рівномірного і комплектного виконання плану випуску продукції (Рисунок 1.2).
Рисунок 1.2 - Складові диспетчирування
Для ефективного виконання цих задач необхідно, щоб диспетчирування базувалося на обґрунтовано складених виробничих програмах і календарних планах-графіках і здійснювалося на основі точної і своєчасної інформації. Розпорядження повинні виконуватися швидко і чітко, а диспетчерська служба оснащуватися самими сучасними технічними засобами.
Зміст і методи оперативного контролю і регулювання багато в чому залежать від типу виробництва.
У серійному виробництві об'єктами диспетчерського контролю є терміни запуску і випуску партій деталей і складальних одиниць, стан складських заділів деталей і складальних одиниць і міра комплектної забезпеченості складальних робіт.
Контроль здійснюється відповідно до встановлених планів-графіків міжцехових подач або комплектування виробів деталями і складальними одиницями з урахуванням норм випереджень.
У масовому виробництві об'єктами диспетчерського контролю є дотримання встановлених ритмів роботи потокових і автоматичних ліній і норм заділів на всіх стадіях виробничого процесу. Контроль здійснюється застосовано до добових і часових графіків.
У одиничному і дрібносерійному виробництві об'єктами диспетчерського контролю є терміни виконання робіт по окремих замовленнях. Диспетчерський контроль здійснюється застосовано до розроблених циклових або мережевих планів-графіків виконання замовлень.
Найважливішою умовою безперебійного виконання виробничих завдань є своєчасна і комплектна технічна підготовка виробництва виробів. Тому диспетчерське керівництво виробництвом повинно здійснювати поточну ув'язку роботи підрозділів технічної підготовки виробництва, а також керувати комплектуванням технологічного оснащення і необхідних матеріалів.
При будь-якому типі виробництва незмінними об'єктами диспетчерського контролю залишаються випуск заводом товарної продукції і забезпечення виробництва всім необхідним. Регулювання ходу виробництва не повинне здійснюватися по відхиленнях, як це має місце в цей час на багатьох підприємствах. Регулювання по відхиленнях не є ефективним напрямом, оскільки йому не належить профілактичний характер. Такий напрям вимагає значних матеріальних витрат, пов'язаних з оплатою понаднормових робіт і відносним зростанням дефектної продукції.
Більш ефективним є напрям, який зводиться до створення виробничих умов, що забезпечують виконання плану-графіка протягом певного, досить тривалого періоду часу.
Підтримка ритмічного ходу виробництва забезпечується попередженням, а у разі виявлення швидким усуненням відхилень в ході виробництва, що в значній мірі залежить від вибраного кроку регулювання. На різних машинобудівних заводах встановлюється різний крок регулювання. Він включає час очікування, отримання і обробок інформації, часу аналізу отриманих результатів і прийняття рішення. Одним з шляхів підвищення ефективності регулювання є максимально можливе скорочення перших складових кроку регулювання, що може бути досягнуто автоматизацією процесів збору, обробки і видач інформації.
У гнучких автоматизованих виробництвах (ГАП) підвищується вимога оперативності до регулювання. Важливо, щоб керуючі сигнали, що забезпечують реалізацію постійних або змінних цілей, вироблялися в реальному масштабі часу і використовувалися в процесі функціонування виробничої системи. Особлива увага повинно приділятися прогнозуванню можливих простоїв у виробничому процесі і завчасному вживанню заходів по їх попередженню і ліквідації.
У ГАП можливі організаційно-технічні простої, пов'язані з надійністю обладнання, і організаційно-дисциплінарні, зумовлені дисципліною праці і її організацією. Компенсація простоїв повинна бути забезпечена створенням дійової системи оперативного регулювання, що можливо тільки при правильному визначенні можливих збійних точок в ході виробництва.
1.4 Організація роботи апарату загальнозаводських і цехових диспетчерських служб
На більшості заводів диспетчерська служба основного виробництва має триступінчату будову: виробниче (планово-диспетчерський відділ) (ПДВ) заводу, планово-диспетчерське бюро цеху, диспетчер (плановик) дільниці.
На середніх і малих підприємствах ПДВ очолює начальник виробництва, який одночасно є і головним диспетчером заводу. На великих заводах крім начальника виробництва є начальник ПДВ заводу. ПДВ заводу складається з групи диспетчирування основного виробництва і диспетчерського бюро. ПДВ підлеглі також склади готових деталей і складальних одиниць.
Диспетчерське бюро очолюється головним диспетчером, якому підлеглі центральний диспетчерський пункт (ЦДП) заводу, група диспетчирування цехів основного виробництва і група обробки виробничої інформації. Поточний контроль і регулювання ходу виробництва здійснює апарат ЦДП заводу, до складу якого входить старший диспетчер, змінні диспетчери і техніки-оператори. ЦДП заводу повинен бути оснащений необхідними технічними засобами зв'язку прийому і передачі виробничої інформації.
Персонал ЦДП заводу стежить за виконанням планів-графіків в поточні доби, здійснюють контроль всіх служб заводу за дотриманням термінів виконання робіт, пов'язаних з поточним ходом виробництва. Кожний виконавець ЦДП виконує певний комплекс робіт. Старший диспетчер ЦДП виявляє в цехах і службах стан об'єктів виробництва і виконання встановлених планів-графіків, вживає необхідні заходів по усуненню відхилень, що є, регулює хід виконання аварійних робіт, готує диспетчерські наради, складає і погоджує проекти розпоряджень начальника ПДВ, аналізує причини невиконання розпоряджень, встановлює нові терміни їх виконання. Змінний диспетчер ЦДП контролює і регулює хід виробництва, розглядає взаємні претензії цехів і відділів заводу, доводить їх до виконавців і приймає по них відповідні рішення, контролює і забезпечує дотримання термінів виконання наказів і розпоряджень, складає зведення невиконаних і прострочених наказів, розпоряджень і претензій, контролює використання обладнання і робочої сили, збирає і готує чергову інформацію про хід виробництва. Технік-оператор ЦДП приймає і передає накази і розпорядження керівництва заводу і начальника ПДВ, що стосуються поточного виконання виробничої програми, приймає запити і претензії цехів і відділів заводу, здійснює пошук на території заводу керівників цехів і служб, передає оперативну інформацію про хід виробництва керівництву заводу.
Розпорядження змінного диспетчера ЦДП цехам основного виробництва, що стосуються черговості виконання робіт і термінів, є обов'язковими і підлягають виконанню всім персоналом цехів. На заводах звичайно встановлюється цілодобове чергування змінного диспетчера, що забезпечує спадкоємність роботи і найбільш ефективне спостереження за оперативною підготовкою виробництва. Змінний диспетчер заводу приходить на загальнозаводський диспетчерський пункт, як правило, за 30 хвилин до початку зміни. Здаючи чергування, змінний диспетчер повідомляє зміннику про виконання добового плану випуску продукції, заходи, прийняте для ліквідації виробничих неполадка, і про виконання розпоряджень головного диспетчера або начальника виробництва. Всі ці відомості оформляються диспетчерським рапортом, що поступає до головного диспетчера заводу.
Група диспетчирування цехів основного виробництва складається з ведучих інженерів і диспетчерів-кураторів, які закріплені за випускаючим або обробляючим цехом (або групою цехів). Група диспетчирування здійснює підготовку і реалізацію заходів щодо попередження відхилень, що намічаються від запланованого ходу виробництва, координацію виробничих зв'язків між цехами, цехами і службами заводу, цехами і відділами заводоуправління, організацію безперервного контролю за матеріальною і технічною підготовкою виробництва. Роботу диспетчерів-кураторів контролює ведучий інженер. Він контролює також стан заділів на складі готових деталей, готує диспетчерські наради, що проводяться начальником виробництва, бере участь в нарадах, що проводяться начальниками обробляючого і складального цехів, контролює і регулює хід комплектації виробів складальних цехів.
Облік і контроль виконання плану випуску товарної продукції і міжцехових подач здійснюється безпосередньо на календарних планах-графіках, отриманих від бюро оперативно-календарного планування.
Комплекс робіт, що виконуються ПДВ заводу, визначений посадовими інструкціями.
Важливою формою оперативного керівництва виробництвом є загально заводські диспетчерські наради, що проводяться щодня начальником виробництва або головним диспетчером і кожної декади директором заводу. Диспетчерські наради дозволяють виявити взаємні претензії цехів з питань виконання виробничої програми, а також неполадка в роботі і швидко вжити необхідні заходів для їх усунення. У диспетчерських нарадах беруть участь начальники цехів і відділів, керівники загальнозаводських обслуговуючих господарств, начальники планово-диспетчерського бюро, ведучі інженери бюро оперативно-календарного планування планово-диспетчерського відділу. Вказівки, що даються на диспетчерських нарадах, фіксуються змінним диспетчером в протоколі наради. Контроль за виконанням цих вказівок є одним з основних обов'язків диспетчерської служби.
Черговий диспетчер веде диспетчерський журнал, в який вносяться всі розпорядження вищестоящих керівників і самого диспетчера з терміном виконання на протязі доби. У цьому журналі фіксуються взаємні претензії цехів, дозвіл яких вимагає втручання диспетчера. Розпорядження з терміном виконання, що перевищує доби, записуються диспетчером в контрольну картку термінів, в якій вказується, від кого і кому віддано розпорядження, його зміст, термін і результат виконання. Картка ставиться в картотеку контрольних термінів за роздільник, відповідний терміну виконання цього розпорядження. Оскільки роздільник поточного дня переставляється в самий кінець картотеки, то контрольні картки, в яких термін виконання розпорядження доводиться на даний день, виявляються відкритими. Це дозволяє диспетчеру своєчасно перевірити виконання кожного розпорядження.
Оперативний контроль і регулювання виробництва в цеху здійснюється планово-диспетчерським бюро(ПДБ), основною роботою якого є поточна підготовка і контроль ходу виробництва відповідно до складеного змінно-добового завдання.
Черговий диспетчер цеху є оперативним керівником своєї зміни. У зв'язку з цим для цехових диспетчерів встановлюється позмінне чергування. Передачі чергування передує ознайомлення змінника з ходом виробництва і виконанням завдань дільницями. Диспетчерська служба цеху по претензіях, що поступили від виробничих дільниць і служб цеху, вживає по них відповідні заходів, веде диспетчерський журнал і картотеку контролю термінів, готує матеріали до диспетчерської наради і бере в ньому участь. У цехових диспетчерських нарадах беруть участь старші і змінні майстри і інші керівні працівники цеху, пов'язані з виробництвом. Диспетчерські наради проводяться для перевірки ходу виконання виробничої програми цеху, усунення неполадка, що виникли в роботі, а також перевірки виконання розпоряджень диспетчерської служби заводу і начальника цеху.
Планово-диспетчерське бюро цеху щодня представляє в планово-диспетчерський відділ заводу рапорт про виконання виробничої програми за добу. Контроль і регулювання ходу виробництва на дільницях здійснюють старші і змінні майстри і диспетчери дільниць. При виявленні неполадків в роботі диспетчер вживає заходів до їх усунення.
Розділ ІІ Аналіз та оцінка діяльності ТОВ "Фортуна"
2.1 Економіко-організаційна характеристика підприємства
Основним предметом діяльності ТОВ "Фортуна" є обробка деревини та випуск меблів. До структури управління підприємства належать: директор; головний інженер; заступники директора з виробництва, соціальних питань, заступник директора з економіки.
Основні техніко-економічні показники діяльності ТОВ " Фортуна" за 2012-2014 роки представлені в Таблиці 1.2.
Таблиця 1.2 - Основні техніко-економічні показники діяльності ТОВ "Фортуна" за 2012-2014 роки
Показники
Роки
2012
2013
2014
Статутний капітал, тис. грн.
1,18
1,18
1,18
Власний капітал, тис. грн.
1529,42
1755,40
1807,14
Фінансові результати
Чистий доход від реалізації, тис.грн.
820,13
970,50
785,25
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.
562,06
582,09
572,71
Валовий прибуток, тис. грн.
245,22
374,88
212,54
Капіталовіддача
1,27
1,4...
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора