Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Облік і аналіз розрахунків із покупцями та замовниками
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
ЗІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Бакалаврська робота
Предмет:
Економіко математичні методи та моделі
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………...3
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОБЛІКУ І АНАЛІЗУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ…….6
Теоретичні основи обліку розрахунків з покупцями та замовниками: економічна сутність, класифікація, нормативно-правове забезпечення……………………………………………..…6
Особливості аналізу розрахунків з покупцями та замовниками...................................................................................17
Зарубіжний досвід обліку і аналізу розрахунків з покупцями та замовниками……………………………………………………………………...23
РОЗДІЛ II. АНАЛІЗ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ НА МАТЕРІАЛАХ ПІДПРИЄМСТВА ПРАТ СП «ТЕРІХЕМ-ЛУЦЬК»…………..……….…..33
2.1. Економіко-організаційна характеристика ПрАТ СП «Теріхем-Луцьк»…………………………………………………………………………….33
2.2. Аналіз платоспроможності як основа розрахунків з покупцями і замовниками на ПрАТ СП «Теріхем-Луцьк»…………………………..….46
2.3. Організація обліку розрахунків з покупцями і замовниками на ПрАТ СП «Теріхем-Луцьк»………………………………………………..58
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ І ЗАМОВНИКАМИ НА ПРАТ СП «ТЕРІХЕМ-ЛУЦЬК»……………………………………………………….…..73
3.1. Методика формування акту звірки та резерву сумнівних боргів...73
3.2. Облікове забезпечення процесу виробництва з давальницької сировини з метою збільшення клієнтської бази……………………….….81
3.3. Процедура електронної реєстрації податку на додану вартість покупцями і замовниками……………………………………………….….91
РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ НА ПРАТ СП «ТЕРІХЕМ-ЛУЦЬК»…...100
4.1. Загальні засади охорони праці на підприємстві…………..………100
4.2. Охорона праці робочого місця бухгалтера……………………..…109
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….…...114
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….......117
ДОДАТКИ……………………………………………………………………...125
ВСТУП
Питання дебіторської заборгованості вважається одним із ключових при здійсненні господарської діяльності в сучасних умовах економічного розвитку суб’єктів господарювання. Дебіторська заборгованість разом з виробничими запасами в основному складає значну частку в структурі активу балансу підприємства.
Стратегічне значення для підприємств будь-якої галузі та форми власності має ефективна організація обліку та аналізу розрахунків з покупцями. Результати цього процесу безпосередньо впливають на фінансову стійкість, базу оподаткування підприємства, виконання плану доходів та витрат і, як наслідок, на досягнення пріоритетних цілей його розвитку в умовах ринку та забезпечення конкурентоспроможності, прибутковості господарської діяльності.
Тому важливим завданням є виявлення основних недоліків діючої практики організації обліку та проведення аналізу поточної дебіторської заборгованості, а також розробка рекомендацій щодо їх удосконалення, що і визначає актуальність обраної теми бакалаврської роботи.
Питанням обліку розрахунків з покупцями і замовниками, аналізу дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги присвячені наукові праці багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених, зокрема таких, як І. Бернар, М. Т. Білуха, Ф. Ф. Бутинець, Л. В. Гуцайлюк, Й. Я. Даньків, Г. Г. Кірейцев, Ж.-К. Коллі, М. В. Кужельний, Ю. А. Кузьмінський, В. Г. Лінник, О. А. Петрик, В. В. Сопко, Д. Стоун та ін.
Метою дослідження є обґрунтування теоретичних і практичних основ ведення обліку розрахунків з покупцями і замовниками та проведення аналізу стану дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги на підприємстві, а також розробка практичних рекомендацій по вдосконаленню організації облікового процесу та процедури проведення аналізу дебіторської заборгованості.
У роботі вирішуються такі завдання, обумовлені поставленою метою:
розглянути поняття та класифікацію розрахунків з покупцями та замовниками;
дослідити нормативно-правове забезпечення облік та аналізу розрахунків з покупцями та замовниками ;
проаналізувати зарубіжний досвід обліку та аналізу дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги;
надати економіко-організаційну характеристику ПрАТ СП «Теріхем-Луцьк»;
проаналізувати особливості первинного, аналітичного та синтетичного обліку розрахунків з покупцями і замовниками на ПрАТ СП «Теріхем-Луцьк»;
виявити недоліки в організації обліку розрахунків ПрАТ СП «Теріхем-Луцьк» з покупцями і замовниками та запропонувати шляхи їх удосконалення;
систематизувати порядок проведення аналізу стану дебіторської заборгованості підприємства за товари, роботи, послуги;
запропонувати шляхи вдосконалення процедури аналізу та управління розрахунків з покупцями та замовниками на ПрАТ СП «Теріхем-Луцьк»;
вивчити особливості організації системи охорони праці та безпеки життєдіяльності на підприємстві.
Об’єктом дослідження виступає процес організації обліку розрахунків з покупцями і замовниками за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги та порядок проведення аналізу стану дебіторської заборгованості на ПрАТ СП «Теріхем-Луцьк».
Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні аспекти обліку розрахунків з покупцями і замовниками та аналізу стану дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги.
Основою методики дослідження є комплексний підхід до сутності й значення обліку розрахунків з покупцями та замовниками та аналізу стану дебіторської заборгованості, при написанні роботи використані такі методи дослідження як аналіз, метод порівняння, аналітичне групування даних, та графічний метод.
Інформаційною базою бакалаврської роботи виступають наукові джерела вітчизняних і зарубіжних авторів, присвячені проблематиці обліку і аналізу дебіторської заборгованості, законодавчі акти національного та міжнародного рівня, звітність, облікові регістри та організаційно-розпорядчі матеріали ПрАТ СП «Теріхем-Луцьк», фундаментальні та вузькоспеціалізовані праці провідних вітчизняних та іноземних вчених.
Основні положення бакалаврської роботи доповідались та отримали позитивну оцінку на Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців, аспірантів, здобувачів і студентів «Облік, аналіз і контроль в стратегії розвитку економіки України» (м. Луцьк 25 квітня 2015 р.). За результатами дослідження опубліковано тези «Обліково-аналітичне забезпечення управління дебіторською заборгованістю».
Бакалаврська робота містить вступ, чотири розділи, висновки, список використаної літератури, а також додатки, таблиці та рисунки.
РОЗДІЛ I
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОБЛІКУ І АНАЛІЗУ РОЗРАХУНКІВ З ПОКУПЦЯМИ ТА ЗАМОВНИКАМИ
Теоретичні основи обліку розрахунків з покупцями та замовниками: економічна сутність, класифікація, нормативно-правове забезпечення.
Здійснюючи свою виробничо-господарську діяльність підприємства вступають в розрахункові взаємовідносини з різними підприємствами, організаціями і особами, що передбачає виникнення між ними певних прав та зобов’язань.
Протягом певного періоду, а саме від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу за неї, кошти підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості [37, 280].
На сьогоднішній день, управління дебіторською заборгованістю є надзвичайно важливим питанням для забезпечення фінансової стійкості підприємства, тому необхідно проаналізувати її сутнісні характеристики, дослідити поняття і класифікацію (табл. 1.1.1).
Таблиця 1.1.1
Наукові підходи щодо визначення сутності дебіторської заборгованості за розрахунками з покупцями і замовниками*
№
Автори (джерело)
Сутність дебіторської заборгованості
1
2
3
1.
А. Ф. Вещунова, А. Ю. Редько, П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»
Дебіторська заборгованість – грошові кошти до оплати.
2.
Л. Е. Алексєєва, О. М. Бандурка, М. Я. Коробов, Е. М. Причепій, А. М. Черній, В. Д. Гвоздецький
Дебіторська заборгованість як борг одного суб’єкта іншому.
3.
Г. Г. Кірейцев, І. Бернар, Ж.-К. Коллі
Дебіторська заборгованість – вимоги щодо оплати, тобто боргові вимоги є еквівалентом боргу тієї особи, на яку покладається виконання обов’язку.
Закінчення табл.1.1.1
1
2
3
4.
М. В. Кужельний, В. Г. Лінник
Дебіторська заборгованість – права на повернення боргу.
5.
М. В. Дембінський, І. А.Єфремов, Ю. С. Ігумнов
Дебіторська заборгованість як кошти у розрахунках.
6.
Д. Стоун, К. Хітчинг
Дебіторська заборгованість – як вкладення в оборотні кошти, які заборговані підприємству та виникли у результаті господарських взаємовідносин з ним.
*Узагальнено автором на основі джерел: [4;21;26;63].
Узагальнивши трактування дебіторської заборгованості першою групою авторів, можна сказати, що воно не досить повне, оскільки дебітори можуть заборгувати підприємству не лише кошти, а й інші активи.
Визначення дебіторської заборгованості п’ятою і шостою групами авторів як вкладення коштів у оборотні активи або як кошти у розрахунках (вилучені кошти), з одного боку, майже тотожні, а з другого – такий підхід також не розкриває повністю сутності поняття, і до того ж дебіторська заборгованість за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (П(С)БО) відноситься не лише до складу оборотних, а й необоротних активів.
Згідно з П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованостей дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами при цьому є всі юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів. Такому трактуванню підлягає як заборгованість дебіторів, яка утримується підприємством до дати погашення, так і заборгованість дебіторів призначена для перепродажу [63].
З метою отримання прибутку у вигляді відсотків, дивідендів або від короткотермінових змін ціни (суми) такої дебіторської заборгованості підприємством створюється заборгованість дебіторів, призначена для продажу. Згідно п.4 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» така заборгованість є фінансовим активом, призначеним для перепродажу і повинна відображатися та оцінюватися в обліку відповідно до цього стандарту.
Визначення, яке наведене в П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» є ширшим за інші, оскільки охоплює усю заборгованість підприємству, включаючи і ту, яка по суті є фінансовими інвестиціями, тобто тими активами, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку.
Визначення дебіторської заборгованості, що не призначена для продажу, надається у п. 4 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» - «це дебіторська заборгованість, що виникає внаслідок надання коштів, продажу інших активів, робіт послуг безпосередньо боржникові та не є фінансовим активом, призначеним для продажу». Тому можна зробити висновок, що дане визначення більш точно розкриває сутність поняття «дебіторська заборгованість» [60].
Слід зазначити, що не існує окремого міжнародного стандарту, який регламентує питання відображення в обліку дебіторської заборгованості. Облік дебіторської заборгованості здійснюється відповідно до Податкового кодексу України, Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) 7 «Фінансові інструменти: розкриття», Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) 32 «Фінансові інструменти: подання» та МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», тобто дебіторська заборгованість відноситься у міжнародній практиці до фінансових активів. При цьому, у названих міжнародних стандартах не дається чіткого визначення поняття дебіторської заборгованості.
Наприклад, у пункті 9 МСБО 39 зазначено: «позики та дебіторська заборгованість – це непохідні фінансові активи з фіксованими платежами, які підлягають визначенню та не мають котирування на активному ринку». Це визначення дебіторської заборгованості є дещо ширшим порівняно з визначеннями, які наводяться у національних стандартах бухгалтерського обліку [47].
Отже, на основі аналізу чинних національних та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, а також підходів науковців можна дійти висновку, що дебіторська заборгованість за розрахунками з покупцями і замовниками, за своєю суттю, є сумою заборгованостей дебіторів підприємству на певну дату, що виникає внаслідок надання коштів, продажу інших активів, робіт послуг безпосередньо боржникові та не є фінансовим активом, призначеним для продажу.
Для ефективного ведення обліку дебіторської заборгованості необхідно окрім з’ясування її сутності здійснити також класифікацію. Питання класифікації дебіторської заборгованості не має серед науковців єдиного погляду. Наведемо класифікацію дебіторської заборгованості, узагальнену нами за авторами М. Д. Білик, Т. М. Малькова, І. О. Бланк (табл. 1.1.2).
Таблиця 1.1.2
Класифікація дебіторської заборгованості за різними ознаками*
Класифікаційна ознака
Види дебіторської заборгованості
1. За способом виникнення
1) товарна
2) інша
2. За термінами погашення
а) очікуваний термін погашення
1) короткострокова
2) довгострокова
б) реальний термін погашення
1) термінова
2) прострочена
3) відстрочена
3. За забезпеченістю
1) забезпечена
2) незабезпечена
4. За контрагентами
1) вітчизняних дебіторів
2) іноземних дебіторів
5. За формою погашення
3) монетарна
4) немонетарна
*Узагальнено автором на основі джерел: [7; 31; 79 ].
Слід зазначити, що при наявності різних ознак класифікацій дебіторської заборгованості найчастіше її класифікація здійснюється за однією певною ознакою в межах рахунків відповідно до єдиного Плану рахунків.
Це пов’язано з особливостями чинного порядку обліку в Україні, де дії бухгалтера жорстко регламентовані, на відміну від країн із ринковою економікою, де рішення про порядок розміщення різних видів дебіторської заборгованості в балансі та ступінь деталізації цих статей приймає фірма, тому у кожної з цих підприємств склад і структура дебіторської заборгованості в балансі можуть бути різними.
Можна вказати основні класифікаційні ознаки дебіторської заборгованості, які використовуються підприємством при складанні фінансової звітності:
зв’язок із нормальним операційним циклом;
термін погашення;
об’єкти, щодо яких виникли зобов’язання дебіторів;
своєчасність сплати боржником дебіторської заборгованості.
Як було зазначено, запропонована П(С)БО 10 класифікація дебіторської заборгованості є найбільш широко використовуваною, проте слід зазначити, що важливе значення має класифікація дебіторської заборгованості за контрагентами. Для аналізу дебіторської заборгованості недостатньо виділяти чинним планом рахунків бухгалтерського обліку тільки заборгованість вітчизняних та іноземних постачальників.
Для того, щоб об’єктивно оцінити фінансовий стан підприємства, необхідно здійснювати деталізований аналітичний облік дебіторської заборгованості. Здійснення такого обліку на підприємстві стало можливим при запровадженні комп’ютеризованого обліку, який дає змогу правильно оцінити фінансовий стан і стати базою управління дебіторською заборгованістю.
Неоднозначною є думка фахівців щодо поділу дебіторської заборгованості на довгострокову і поточну. З точки зору одних фахівців такий поділ є важливим для проведення фінансового аналізу, з точки зору інших – класифікація дебіторської заборгованості, як і будь-яка інша класифікація, є умовною, а отже, не є необхідною.
Довгострокова дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. Вона включає довгострокову дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги; довгострокові векселі одержані; іншу довгострокову дебіторську заборгованість [9, 452].
Короткострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Вона включає короткострокову дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги; короткострокові векселі одержані; іншу короткострокову дебіторська заборгованість.
М. Д. Білик запропонувала класифікувати дебіторську заборгованість за рівнем ліквідності, а саме, поділяти дебіторську заборгованість у балансі на довгострокову і короткострокову залежно від терміну погашення, що повністю відповідає класифікації статей дебіторської заборгованості в балансі [6, 142].
На наш погляд, для отримання обґрунтованих висновків у результаті проведеного фінансового аналізу, а відповідно і розроблення необхідних пропозицій є важливим поділ дебіторської заборгованості на довгострокову і поточну.
Така класифікація статей дебіторської заборгованості в балансі враховує рівень ліквідності статей та надає більш повну фніормацію про рівень дебіторської заборгованості й можливість перетворення фінансових зобов’язань у гроші.
І. О. Бланк у господарській діяльності виділяє такі види дебіторської заборгованості:
за товари, роботи, послуги, строк оплати яких не настав;
за товари, роботи, послуги, неоплачені в строк;
по векселях отриманих;
по розрахунках з бюджетом; по розрахунках з персоналом;
інші види дебіторської заборгованості [55, 175].
Тобто ми бачимо, що одними авторами класифікація вбачається більш розгорнутою іншими – навпаки, але в будь якому випадку вона повинна узгоджуватися з діючими нормативно-правовими актами.
Досить важливим є поділ дебіторської заборгованості за термінами, так як у реєстрах обліку відображення очікуваного й реального термінів погашення заборгованості немає.
За реальним строком погашення найдоцільніше було б поділяти дебіторську заборгованість на термінову, прострочену і відстрочену і відображати її на відповідних аналітичних рахунках, на яких би контролювався термін виконання договорів [41, 112].
На нашу думку, слід також виділяти окремо забезпечену заборгованість (гарантія, застава, вексель) та незабезпечену. Така класифікація дає змогу глибше провести фінансовий аналіз, що лежить в основі управління.
Оскільки в момент продажу, незалежно від оплати визнаються отриманими доходи від продажу, то за тією ж сумою відображається первісна вартість дебіторської заборгованості. Якщо проводиться відстрочення оплати за продукцію, товари, роботи, послуги, то утворені внаслідок цього різниці між вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, визнаються дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами у періоді її нарахування.
Але слід враховувати, що не всі доходи наберуть форму активів, тобто не всі заборгованості перед підприємством будуть погашені. Коли у підприємства виникає безнадійна заборгованість, то вона повинна бути вирахувана зі складу доходу. Це відбувається шляхом віднесення суми безнадійної дебіторської заборгованості на витрати.
Безнадійна дебіторська заборгованість – це така поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у її неповерненні боржником або позовний строк якої минув [51, 312].
Правове регулювання бухгалтерського обліку – це система законодавчих і нормативних актів, відповідно до яких підприємство здійснює фінансово-господарську діяльність і забезпечує ведення її бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Основою нормативної бази, що регулює обліково-аналітичне забезпечення розрахунків з покупцями та замовниками є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV зі змінами та доповненнями.
Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Основні нормативно-правові документи, що регулюють розрахунки з постачальниками та підрядниками можна подати у вигляді таблиці 1.1.3.
Таблиця 1.1.3
Законодавчі акти, що регулюють порядок здійснення розрахункових операцій з покупцями та замовниками*
№ п/п
Назва нормативного документу
Основний зміст
1.
Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
2.
Цивільний кодекс України від 16.05.2003 року зі змінами та доповненнями
Регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
3.
Господарський кодекс України від 16.05.2003 року зі змінами та доповненнями
Встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб’єктів господарювання різних форм власності.
4.
Податковий кодекс України від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями
Регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки.
*Узагальнено автором на основі джерел: [12; 24; 38].
Цивільний кодекс України від 16.05.2003 року зі змінами та доповненнями регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Господарський кодекс України від 16.05.2003 року зі змінами та доповненнями встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності. Зокрема у Господарському кодексі визначається сутність господарського зобов’язання, причини його виникнення, суб’єкти господарювання, між якими виникають зобов’язання, а також умови та підстави припинення господарських зобов’язань.
Податковий кодекс України від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.
Окрім того, суттєве значення належить Національному положенню (стандарту) бухгалтерського обліку (НП(С)БО) – нормативно-правовий акт, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.
Основним нормативно-правовим забезпеченням, яке регулює роботу підприємств з постачальниками та підрядниками є:
НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», що визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності [17].
П(С)БО 11 «Зобов'язання» – визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності [58].
П(С)БО 16 «Витрати» – визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.
П(С)БО 18 «Будівельні контракти» – визначає методологічні засади формування підрядниками у бухгалтерському обліку інформації про доходи та витрати, пов'язані з виконанням будівельних контрактів, та її розкриття у фінансовій звітності [78].
Окрім П(С)БО в Україні розроблено ряд нормативних документів, що забезпечують стандартизацію розрахунків з покупцями і замовниками (табл. 1.1.4).
Таблиця 1.1.4
Нормативно-правове забезпечення, що регулює порядок розрахунків з покупцями та замовниками*
№ п/п
Назва нормативно-правового документу
Основний зміст документу
1
2
3
1.
Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» (затверджено постановою НБУ №22 від 21.01.2004 року зі змінами та доповненнями)
Встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України.
2.
Інструкція «Про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей» (затверджено наказом Міністерства Фінансів №99 від 16.05.1996 року)
Регулює порядок реєстрації та видачі довіреностей у разі купівлі матеріальних цінностей.
3.
Інструкція «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю» № П-6 (від 25.04.1966 року зі змінами та доповненнями)
Регулює вимоги та правила щодо приймання товарів за якістю, комплектністю.
4.
План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (затверджено наказом Міністерства Фінансів №1591 від 09.12.2011 року зі змінами та доповненнями)
Затверджує типовий план рахунків.
5.
Постанова Кабінету Міністрів «Про результати суцільної інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості і заходи щодо її скорочення» (від 29.04.1999 року № 750 зі змінами та доповненнями)
Відображення результатів суцільної інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості. Заходи щодо скорочення кредиторської та дебіторської заборгованості.
Закінчення табл.1.1.4
1
2
3
6.
Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (затверджено Мінфіном України від 24.05.95 року № 88 зі змінами та доповненнями)
Визначення та порядок оформлення первинних документів та облікових регістрів, виправлення в них помилок, організація документообігу.
7.
Про затвердження Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження N 1-Б "Звіт про фінансові результати" (затверджено наказом Держкомстату від 20.07.2009 року № 271 зі змінами та доповненнями)
Затверджує типову форму «Звіту про фінансові результати» та порядок її заповнення.
*Узагальнено автором на основі джерел: [12; 79].
Таким чином, дослідження сутності, класифікаційних ознак та особливостей формування дебіторської заборгованості за розрахунками підприємства з покупцями і замовниками дозволяє зробити висновок про плюралізм підходів науковців та законодавчих актів щодо визначення та видового розмежування цієї категорії. Обсяги дебіторської заборгованості підприємства формуються під впливом досить широкої системи факторів як внутрішнього, так і зовнішнього характеру.
Отже поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи і послуги є фінансовим активом. Визнання дебіторської заборгованості відбувається в момент відвантаження продукції, виконання робіт чи надання послуг. Оцінка заборгованості дебіторів при її визнанні здійснюється за первісною вартістю, а включення дебіторської заборгованості до підсумку балансу – за чистою реалізаційною вартістю, що дозволяє уникнути необгрунтованого завищення майбутніх доходів підприємства.
Визнання, оцінка та порядок відображення в обліку розрахунків підприємства з покупцями та замовниками і дебіторської заборгованості, що виникає при цьому передусім регулюється П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» та відповідними їм Міжнародним стандартам бухгалтерського обліку (МСБО) та міжнародним стандартам фінансової звітності (МСФЗ). Визнання дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги здійснюється за первісною вартістю, оцінка на дату балансу – за чистою реалізаційною вартістю з урахуванням принципу відповідності доходів і витрат та принципу обачності.
Особливості аналізу розрахунків з покупцями та замовниками.
Аналіз стану розрахунків підприємства з покупцями готової продукції є дуже важливим, оскільки збільшення або зменшення заборгованості покупців і замовників справляє великий вплив на оборотність капіталу, вкладеного в поточні активи, а отже, і на фінансовий стан підприємства загалом.
Різке збільшення дебіторської заборгованості і її частки в поточних активах може свідчити про необачну кредитну політику підприємства по відношенню до покупців, про збільшення об'єму продажів, або ж про неплатоспроможність і банкрутство частини покупців. З іншого боку, підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться.
Тому аналіз стану розрахунків з покупцями готової продукції необхідний не тільки керівництву підприємства, але і її працівникам для того, щоб дати об'єктивну оцінку фінансового стану підприємства, реальності погашення і забезпечення його зобов'язань.
Аналіз розрахунків з покупцями готової продукції здійснюється за наступними напрямками:
- дослідження складу покупців підприємства;
- оцінка виконання договірних зобов'язань з постачання готової продукції (визначення меж цінових знижок для прискорення оплати виставлених рахунків);
- визначення форм розрахунків, які застосовується на підприємстві для розрахунків з покупцями (оцінити доцільність збільшення відпускання продукції в кредит);
- оцінка структури і динаміки заборгованості покупців за відвантажену продукцію (визначення її питомої ваги у складі всієї дебіторської заборгованості, у складі оборотних активів і у складі всього майна (активів) даного підприємства і динаміку заборгованості покупців).
- аналіз ритмічності відвантаження і продажу готової продукції покупцям;
- прогнозування стану заборгованості покупців готової продукції в межах поточного року.
Розглянемо детально кожний напрямок аналізу показників процесу розрахунків з покупцями готової продукції.
Аналіз розрахунків з покупцями на підприємстві необхідно почати з вивчення складу покупців і замовників. На даному етапі вивчається як об’єм відвантаженої продукції чи наданих послуг, так і кількість покупців та замовників, з якими підприємство співпрацює, визначається питома вага кожного з підприємств-покупців у загальному обсязі відвантаженої продукції чи наданих послуг. Також покупці діляться за ознакою приналежності їх до юридичних чи фізичних осіб та визначається частка кожного з цих видів покупців у загальній їх кількості. Таким чином ми чітко бачимо, яку частку серед об’єму реалізованої продукції чи наданих послуг займають юридичні особи і яку, відповідно, фізичні особи.
На наступному етапі необхідно проаналізувати, які форми розрахунків з покупцями і замовниками застосовуються на підприємстві.
Серед способів погашення зобов’язань покупцями можна виділити наступні:
розрахунки наявними грошовими коштами;
розрахунки платіжними дорученнями;
вексельні операції;
товарообмінні операції;
залік взаємних вимог.
Таким чином, розподіливши суми погашення дебіторської заборгованості за способами їх сплати, можна встановити напоширеніший спосіб оплати, а також питому вагу кожного зі способів оплати реалізованої продукції чи наданих послуг.
Такий аналіз способів погашення зобов’язань дасть можливість визначити рівень розрахунків наявними грошовими засобами. Високий рівень такого типу розрахунків свідчить про існування певних фінансових труднощів підприємств-замовників.
Наступним етапом проводиться оцінка виконання договірних зобов'язань з постачання готової продукції. Недовиконання плану за договорами для підприємства обертається для підприємства зменшенням виручки, прибутку, виплатою штрафних санкцій. Крім того, в умовах конкуренції підприємство може втратити ринки збуту продукції, що спричинить спад виробництва.
В процесі аналізу необхідно визначити виконання плану постачань за місяць і наростаючим підсумком в цілому по підприємству, в розрізі окремих покупців і замовників, а також з'ясувати причини недовиконання плану і дати оцінку діяльності по виконанню договірних зобов'язань.
Зазвичай виконання договірних зобов'язань по відвантаженню продукції аналізують на прикладі основного покупця. Для цього визначають коефіцієнт виконання договірних зобов’язань:
Кд=
ВП0−ВПнп
ВП0
(1.2.1) де ВП0 - плановий об'єм продукції для укладення договорів;
ВПнп - недопоставка продукції за договорами.
За результатами розрахунків можна побачити, який відсоток виконання договірних зобов’язань по відвантаженню продукції певного виду було виконано. Причиною невиконання договірних зобов'язань по даних видах робіт може бути невчасне постачання необхідних матеріалів і комплектуючих виробів постачальниками.
Позитивною тенденцією даної ланки аналізу можна вважати той факт, коли певні види продукції реалізовані в більшому обсязі, ніж це планувалося.
Оцінку виконання зобов’язань необхідно проводити як за кожен рік, так і по місяцям відповідного року. Таким чином, можна визначаємо питому вагу виконаних і недовиконаних договорів в загальній їх вартості.
Завдяки проведеним розрахункам можна зробити висновки про найбільший та найменший рівень виконання плану у місяцях відповідного року. Причиною нерівномірного продажу продукції і виконання робіт може бути невчасне постачання необхідних матеріалів постачальниками і недоліки в плануванні. Оскільки недопостачання продукції негативно впливає не тільки на підсумки діяльності підприємства, але і на роботу підприємств – суміжників, то підприємству необхідно удосконалювати систему планування при наявності цього недоліку.
Наступним кроком необхідно проаналізуват ритмічність відвантаження і продажу продукції підприємства покупцям.
Для оцінки виконання плану продажів з ритмічності використовуються прямі і непрямі показники.
До прямих показників належать:
коефіцієнт ритмічності;
коефіцієнт варіації;
коефіцієнт аритмічності;
питома вага продажу продукції за кожну декаду, добу до місячного випуску;
питома вага проданої продукції за кожен місяць до квартального випуску;
питома вага проданої продукції за кожен квартал до річного об'єму продажів;
питома вага продукції, проданої в першу декаду звітного місяця, до третьої декади попереднього місяця;
До непрямих показників належать:
доплат за наднормові роботи;
оплата простоїв з вини господарюючого суб'єкта;
втрати від браку;
сплата штрафів за недопостачання і невчасне відвантаження продукції;
наявність наднормативних залишків незавершеного виробництва і готової продукції на складах.
Аналіз заборгованості покупців і замовників за виконані роботи і відвантажену готовою продукцію на підприємстві доцільно почати з визначення її питомої ваги у складі всієї дебіторської заборгованості, у складі оборотних активів і у складі всього майна (активів) даного підприємства за станом на початок і кінець звітного року.
Таким чином ми визначимо питому вагу заборгованості покупців і замовників певного року в загальній вартості дебіторської заборгованості на кінець періоду, що вивчається. При цьому позитивним фактом можна вважати зростання заборгованості покупців, забезпеченої векселями, в структурі всієї дебіторської заборгованості.
Якщо частка заборгованості покупців в структурі оборотних активів підприємства зросла, то можна зробити висновок про зниження ліквідності поточних активів у цілому, і отже, погіршення фінансового стану підприємства.
На наступному етапі необхідно проаналізувати структуру і динаміку заборгованості покупців і замовників, виявити і вивчити причини їх зміни.
Основними завданнями на даному етапі і аналіз зміни дебіторської заборгованості підприємства в абсолютному та відносному розміні протягом періоду, що вичається. Особливу увагу слід приділити заборгованості покупців та замовників, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати. Позитивним явищем у даному аспекті можна вважати зниження її частки в структурі всієї заборгованості покупців і замовників.
Збільшення заборгованості покупців і замовників і її частки в поточних активах може свідчити або про необачну кредитну політику підприємства по відношенню до покупців або про збільшення об'єму продажів. Тому далі необхідно провести аналіз динаміки продажів і заборгованості покупців і замовників.
Аналізу підлягає порівняння об’ємів продажу продукції з розміром заборгованості покупців і замовників за певний період. Якщо протягом всього періоду, що вивчається, темпи зростання продажів були нижчі за темпи зростання заборгованості, це явище можна оцінити негативно, оскільки даний факт свідчить про необачну кредитну політику підприємства, що вивчається.
Також необхідно розрахувати середньорічні темпи зростання продажів продукції і заборгованості покупців і замовників. Цей показник можна розрахувати за допомогою формули середньогеометричної зваженої:
Тс=
17.12.2016 16:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора