Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Фінансова глобалізація
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
О
Факультет:
УІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2024
Тип роботи:
Індивідуальне навчально-дослідне завдання
Предмет:
Вступ до фаху Міжнародна економіка
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Вступ
Глобалізація є однією з основних характеристик сучасного розвитку світу. На сьогодні вона охоплює майже всі сфери жит-тєдіяльності людини, та її вплив стає дедалі відчутнішим. Особливу актуальність нині має дослідження проблем та особливостей економічної, зокрема фінансової глобалізації, що посилюється й майбутнім членством України в глобальній торговельній системі Світової організації торгівлі. Крім того, з поглибленням глобалізаційних процесів у наукових колах дедалі частіше обговорюються проблеми їх вимірювання. З метою ефективного управління даними процесами, а також прогнозування їх наслідків та проведення порівняльного аналізу необхідна система оцінювання розвитку фінансової глобалізації. Сучасні проблеми та тенденції розвитку глобалізаційних процесів досліджуються різними науками та науковими школами, тож однозначного трактування терміна «глобалізація» не існує. Відомий учений Т. Левіт1, який увів у науковий обіг даний термін, визначав глобалізацію як феномен злиття ринків окремих продуктів, що виробляються транснаціональними компаніями. Нині переважна більшість фахівців погоджується, що глобалізація – це об’єктивний соціальний процес, змістом якого є зростання взаємозв’язку та взаємозалежності національних економік, національних політичних та соціальних систем, національних культур, а також взаємодія людини та довкілля2. В економічній енциклопедії так само відзначено, що глобалізація є категорією, що відображає процес обміну товарами, послугами, капіталом та робочою силою, що виходить за межі державних кордонів і з 60-х років ХХ століття набуває форм постійного й неухильного зростання міжнародного переплетіння національних економік3. Глобалізація є продовженням міжнародного розподілу праці й одночасно – процесом поетапного формування цілісного та взаємозалежного всесвітнього господарства, окремі ланки якого органічно поєднані фінансово-економічними, виробничо-технічними, інформаційними та іншими зв’язками, значно всебічнішими, багаточисельнішими, глибшими, ніж на попередніх етапах. Глобалізація є найвищою стадією інтернаціоналізації всіх чинників виробництва та, охоплюючи всі національні економіки, поступово формує цілісну економічну систему світу. Фінансова глобалізація є одним із процесів глобалізації, який розуміють як вільний та ефективний рух капіталів між країнами та регіонами, функціонування глобального ринку, формування системи наднаціонального регулювання міжнародних фінансів, реалізацію глобальних фінансових стратегій ТНК та транснаціональних банків4. У найширшому розумінні фінансова глобалізаціяє ідеологією, політикою та практикою об’єднання національних грошових систем шляхом їх заміщення «світовими грошима»5. Регіональним (а в деяких випадках галузевим) проявом глобалізації є фінансова інтеграція, яка представляє собою процес зближення та поступового об’єднання національних економічних та фінансових систем у межах певного регіону та є однією з найрозвинуті- ших форм інтернаціоналізації господарського життя.
1.Фінансова глобалізація. В другій половині ХХ століття відбуваються певні зміни в основних формах міжнародних економічних відносин між країнами світу, які обслуговує світова валютна система: § Постійне зростання міжнародного товарообміну; обсяг світового експорту щорічно збільшується на 5-6%; розвиток міжнародної торгівлі супроводжується нарощуванням світового багатства; § Відбувається посилення міграції робочої сили ; наприкінці XX ст. значно підвищився рівень легальної та підпільної міграції робочої сили, особливо між розвинутими країнами, з одного боку, та країнами, що розвиваються, і країнами з перехідною економікою – з іншого; міграція населення супроводжується міжнародним рухом грошових коштів; у 1980 —90-х роках спостерігається щорічне збільшення переказів грошових коштів робітниками пересічно на 27%; § З кінця 1960-х — на початку 70-х років внаслідок поступового пом’якшення валютного контролю полегшується доступ на національні фінансові ринки для іноземних інвесторів та емітентів з промислово розвинутих країн; розмір фінансових потоків між країнами, основну частину яких становлять портфельні інвестиції, наприкінці 90-х років сягнув понад 1 трлн. дол. США. Все це сприяє розвитку системи фінансових послуг у світовому масштабі. Зміна напрямків і обсягів світових валютно-фінансових потоків відбувалася на підґрунті загальносвітової тенденції глобалізації економічного розвитку, у тому числі глобалізації міжнародних валютно-фінансових відносин. Глобалізація перетворює світове господарство на єдиний ринок товарів, послуг, капіталів, робочої сили, суб’єкти якого взаємопов’язані єдиною системою фінансово-економічних відносин. Однією з найяскравіших форм прояву процесу глобалізації є вибухоподібне зростання в останні роки світового фінансового ринку, фінансових трансакцій, що здійснюються між різними суб’єктами світогосподарських зв’язків. Якщо в 1978 р. щоденний обсяг операцій з купівлі-продажу іноземних валют становив 15 млрд. дол. США, у 1992 р. — 880 млрд.. то в 2001 р. цей показник збільшився до 1,2 трлн. американських доларів. Головними суб’єктами міжнародного фінансового ринку виступають пенсійні та спільні фонди, страхові компанії і трасти , транснаціональні банки. Поштовхом для такого бурхливого розвитку міжнародних фінансових потоків стала суттєва лібералізація валютних ринків, валютного регулювання.
До початку 1980 р. у світовій економічній системі сформувалася світова фінансова мережа, що поєднала провідні фінансові центри різних країн через їх головні фінансові центри: Нью-Йорк та Чикаго в Америці, Лондон, Цюріх, Франкфурт, Париж, Амстердам в Європі, Гонконг, Токіо, Багамські та Кайманові острови, Сінгапур, Бахрейн в Азії. Функціонування валютних ринків не зупиняється ні на хвилину. Свою роботу у календарних добах вони починають на Далекому Сході, у Нової Зеландії (Веллінгтон), і проходять при цьому послідовно часові пояси – у Сіднеї, Токіо, Гонконгу, Сінгапурі, Бахрейні, Москві, Франкфурті, Лондоні і закінчують у Нью-Йорку і Лос-Анджелесі. Поглиблення інтернаціоналізації у фінансовій сфері, зміцнення зв’язків між основними фінансовими центрами світу стали основою так званої фінансової революції.
Причини глобалізаційних процесів
Отже, можна визначити такі причини глобалізаційних процесів у сві-
товій економіці:
● зростання кількості й обсягу злиття компанії на рівні національної економіки і на транснаціональному рівні;
●
● збільшення значимості кредитів для подальшого розвитку як виробництва,
так і споживання;
● стирання національної приналежності продукції, яку випускають різні ком-
панії;
● потужний потік економічної реклами у всіх засобах масової інформації, що, насамперед, призводить до розмивання чітких відмінностей між інформацією та рекламою.
1.2.Позитивні та негативні сторони глобалізації
У процесах глобалізації можна виділити як позитивні, так і негативні
сторони.
До позитивних сторін глобалізації можна віднести:
● сприяння міжнародному розподілу праці і як наслідок – поглиблення спеці-
алізації;
● економію на масштабах виробництва, що потенційно призводить до скоро-
чення витрат а відповідно – до зниження цін;
● вільну торгівлю, яка є основою глобалізації, та ведеться на взаємовигідних
умовах, що задовольняють всі сторони;
● в умовах вільної торгівлі посилюється конкуренція, яка сприяє розвитку нових технологій і швидкому їх розповсюдженню;
● глобалізація призводить до більш жорсткої конкуренції на традиційних ринках. У таких умовах найбільшу владу отримує споживач, оскільки право вибору залишається за ним;
● внаслідок міжнародного розподілу праці, швидкого впровадження нових технологій, раціоналізації виробництва, впровадження інновацій зростає про-
дуктивність праці;
● дає змогу мобілізувати більший обсяг фінансового капіталу з меншими зат-
ратами;
● глобалізація робить можливим швидке вирішення проблем у розвитку люд-
ства, у першу чергу, економічних. Це досягається за рахунок нарощування ресурсів, координації дій, об'єднання зусиль.
Разом з тим, чітко прослідковується зворотний зв'язок: наскільки
швидко позитивні тенденції у розвитку світової економіки, настільки швидко
поширюються і негативні тенденції.
Крім цього, до негативних наслідків від глобалізації, на наш погляд,
можна віднести:
● нерівномірний розподіл переваг від глобалізації між окремими країнами та
галузями національної економіки;
● внаслідок міжнародного розподілу праці можливий спад рівня індустріаль-
ного розвитку окремих країн;
● загрозу переходу контролю над економікою певної країни в інші руки;
● можливість дестабілізації фінансової сфери окремої країни за незалежними
від неї причинами. Взаємозалежності національних економік призводять до
поширення нестабільності в окремих країнах на інші або на регіони;
● можливу втрату національної ідентичності окремих країн, яка формувалась
віками;
● посилення технологічного відставання країн, що розвиваються;
● зростання залежності стабільності окремих країн не від ними визначеними
правилами функціонування світової економічної системи;
● для досягнення рівня економічно розвинених країн іншим потрібні додаткові фінансові ресурси. Зростає їхній борг міжнародним фінансовим організаціям, що є перешкодою подальшого розвитку: борг потрібно буде повернути. Внаслідок цього глобалізація у світовій економіці сприймається та оцінюється не однозначно. І основне питання у тому, хто виявиться у виграші від глобалізації. Зазвичай, глобалізаційні процеси підтримуються у країнах з розвиненою економікою: у них є відповідна база для забезпечення свого провідного становища у майбутньому. Більш негативне ставлення до глобалізації в країнах, що розвиваються.
2. Вимірювання фінансової глобалізації
У світовій практиці існує індекс
глобалізації країн35, що щорічно публікується журналом «Foreign
Policy» та відображає розвиток політичної, економічної, персональ-
ної і технологічної глобалізації в 62 країнах, на які припадає
96 % світового ВВП та 84 % населення Землі. Для його розрахун-
ку враховуються 14 груп показників, які поділяються на чотири
групи: показники економічної інтеграції (обсяг міжнародної тор-
гівлі, прямі іноземні та портфельні інвестиції, міжнародні плате-
жі тощо); показники персональних контактів (міжнародний ту-
ризм, міжнародні телефонні переговори, поштові відправлення,
перекази тощо); показники технологізації (кількість користувачів
Інтернету, Інтернет-серверів); а також показники участі в міжна-
родній політиці (кількість посольств, участь у міжнародних орга-
нізаціях тощо). Відповідно до даних за 2004 рік, найвищий рей-
тинг глобалізації мають Ірландія, Сінгапур та Швейцарія.
Ірландія є найглобалізованішою країною вже третій рік поспіль.
Україна посідає 43-є місце та є останньою з усіх країн Централь-
ної та Східної Європи у цьому рейтингу. Це пояснюється, перед-
усім, уповільненням реформ у ключових секторах (таких; як те-
лекомунікації), політичною нестабільністю та корупцією в країні.
Крім вищенаведеного показника є ціла низка індикаторів, що
характеризують різні аспекти глобалізаційних процесів. Так,
С. Переслегін та Н. Ютанов37 пропонують показник глобалізації,
який є відношенням економічно засвоєного простору до загально-
го обсягу доступного для господарської діяльності простору. Ін-
шими важливими показниками глобалізації вважають співвідно-
шення обсягу торгівлі та валового внутрішнього продукту й
показники прямих іноземних інвестицій
Особливе місце серед показників глобалізації має порівняльна
динаміка цін на однакові товари в різних країнах. Теоретично лі-
бералізація зовнішньої торгівлі має усувати торговельні бар’єри
та вирівнювати ціни.
2005 року Організація економічного співробітництва та розвит-
ку (ОЕСР) випустила Інструкцію ОЕСР з економічних показни-
ків глобалізації42, в якому відзначені такі індикатори глобалізації,
як показники прямих іноземних інвестицій і діяльності трансна-
ціональних корпорацій, показники інтернаціоналізації технологій
та торгівлі наукомісткою продукцією
На сьогодні перше місце в рейтингу найглобалізованіших
країн посідає Ірландія, друге – Бельгія, третє – Велика Брита-
нія, далі йдуть Нідерланди, Швейцарія, Данія, Австрія, Португалія та ін. Автори також провели оцінку потенційних можливостей
країн щодо процесу глобалізації, де на перші місця вийшли
США, Нідерланди, Бельгія, Франція та Швейцарія.
Серед показників, що вимірюють фінансову глобалізацію, фа-
хівці передусім виокремлюють кількість закордонних депозитів,
що є у фізичних осіб і небанківських інститутів країни; потоки
портфельних інвестицій; кількість депозитів в іноземній валюті.
Зростання даних показників як у розвинутих так і в країнах, що
розвиваються, свідчить про підвищення ступеня фінансової гло-
балізації.
Тобто у світовій практиці вже використовуються певні показ-
ники глобалізації світової економіки та фінансів, але вони не зве-
дені у цілісну систему, яка б давала загальне, комплексне уяв-
лення про розвиток даного процесу.
3.Наслідки фінансової глобалізації
Останні кризи на ринках, що розвиваються, ініціювали гарячі дискусії щодо плюсів та мінусів фінансової глобалізації. Активна участь багатьох країн у цьому процесі сприяла прискоренню темпів їх економічного росту протягом декількох років. Але фінансові кризи, що сталися потому, виявились обставиною не на користь глобалізації.
Процеси фінансової глобалізації відбуваються надзвичайно динамічно завдяки прогресу сучасної інформаційної техніки та засобів комунікації, а тому саме в цій сфері найвиразніше проявляються суперечності глобалізації.
До загроз та ризиків фінансової глобалізації можна віднести:
в першу чергу, фінансову нестабільність, яка спричиняється не контрольованістю глобального переміщення величезних коштів, особливо потоків короткострокового капіталу. Експортний, валютний та податковий контроль держав у цій галузі нині не відповідає ні національним можливостям, ні можливостям міжнародного співробітництва, що принципово може обумовлювати виникнення перманентних криз державних бюджетів країн.
створення передумов переростання криз у кризи глобального характеру – поширення «кризової інфекції» через переоцінювання інвесторами та кредиторами скупної ризикованості своїх інвестиційних і кредитних портфелів унаслідок втрат в ураженій кризою країні з подальшим вилученням найризикованіших активів в інших економіках;
переорієнтацію фінансових потоків у спекулятивно-фінансову та торгово-посередницьку сфери, а спекуляції на зміні курсів валют стають найприбутковішими ринковими операціями;
загрозу порушення залежності між динамікою ВВП та зростанням грошової маси, а отже, ймовірність виникнення інфляційних явищ з марними спробами монетарного регулювання економіки;
підрив ролі держави у фінансах: послаблення впливу держави на структурну політику, джерела поповнення бюджету та вивіз капіталу, фактична відмова країн від суверенітету в галузі фінансів, втрата контролю за утворенням державного боргу тощо.
прискорення процесу відриву валютно-фінансової сфери від реального сектору економіки, що також здатний спричинити поглиблення нестабільної ситуації;
тенденцію глобального капіталу до переливу у найбільш прибуткові галузі, як правило, між розвинутими країнами. Отже, наслідком фінансової глобалізації може статися вимивання капіталу із країн, що розвиваються.
Безперечно, фінансова глобалізація має і певні позитивні риси. Це, насамперед, зменшення циклічних коливань для країн-учасниць, зростання ефективності спільної економічної політики, можливість використання бюджетних фондів ЄС для вирівнювання економічного розвитку та реструктуризації відсталих секторів економіки, підтримка національної валюти заходами спільної монетарної політики, скорочення податковим та митних бар’єрів, можливість створення філіалів фірм. У банківській сфері можливе переймання досвіду та нових, більш ефективних методів управління іноземних партнерів, розширення асортименту банківських продуктів, зниження відсоткових ставок тощо. Але всі ці переваги значно послаблюються за відсутності у країни достатнього рівня розвитку, як це наразі є і з Україною. [1,2]
Часто про фінансову глобалізацію говорять, не спираючись на факти. Тому надзвичайно цікавим є дослідження, проведене спеціалістами Міжнародного валютного фонду, метою якого було вивчення впливу фінансової глобалізації на країни, що розвиваються. Висновки виявились досить шокуючими - багато держав, що розвиваються, не змогли одержати всіх переваг від глобалізації, а от із усілякими її ризиками їм довелося зіштовхнутися. Було виявлено, що фінансово інтегровані економіки, що розвиваються, у деяких відносинах були більш вразливими до нестабільності в порівнянні з іншими країнами, що розвиваються. Цей висновок не став несподіваним, беручи до уваги останні фінансові кризи. Цікаво те, що в цілому саме держави, що прагнуть до більшої фінансової інтеграції зіштовхнулися з проблемою серйозної нестабільності.
Незважаючи на те, що висновки дослідження, на перший погляд, не додають оптимізму, все ж таки деякі позитивні моменти є. Було встановлено, що країни одержують вигоду від фінансової інтеграції у вигляді більш високих темпів економічного росту і зменшення нестабільності за умови подолання ними визначеної проблеми. А саме - впровадження правильної внутрішньої грошово-кредитної політики і створення високоякісних соціальних та економічних інститутів. Держави з сильно розвинутою структурою контролю над фінансовим сектором і низьким рівнем корупції є менш вразливими щодо криз. Отже, правильна макроекономічна політика має величезне значення для динамічного і стійкого розвитку. Але тільки за умови активної уваги до внутрішніх інститутів і фінансових ринків. Рано чи пізно фінансова глобалізація виявляє слабкість у цих сферах: країни з режимами валютної прив'язки, слабкою макроекономічною політикою і неефективною системою контролю над фінансовими ринками більш зазнають фінансових криз при їхньому залученні до міжнародних потоків капіталу. [4]
На цілий ряд складних і важливих питань економічна теорія не має відповідей. Наприклад, з метою контролю над ризиками, що пов'язані із залученням у потоки капіталів, для держав дуже важливо мати міцні інститути. З іншого боку, приплив капіталу, особливо прямих іноземних інвестицій, може принести в країну технологічні ноу-хау і кращий світовий досвід, що буде сприяти зміцненню внутрішніх інститутів. Виникає питання, чи повинна країна відкривати ринки капіталу лише після того, як будуть укріплені її внутрішні інститути, або ж фінансова інтеграція є інструментом їхнього зміцнення? На жаль, чіткої відповіді немає, і кожна держава вирішує проблему по-своєму, виходячи із своїх індивідуальних особливостей.
Висновки говорять про те, що країнам, які розвиваються, не слід поспішати з лібералізацією ринків капіталу, ситуація не повинна передувати лібералізації торгівлі. У той же час, ці країни повинні зрозуміти, що існує ліміт корисності контролю над ринком капіталу, який не в змозі захистити країну від впливу слабкої політики. Багато з останніх фінансових криз були викликані надмірними державними, а не приватними запозиченнями. Посилення контролю над ринками капіталу, що часто проходить дуже болісно, стримує економічний ріст і стимулює корупцію, не є рішенням проблеми. Насправді ефективність контролю над ринками капіталу має властивість знижуватися з часом, а по мірі зростання фінансової глобалізації вона знизиться ще більше.
4. Фінансова глобалізація в Україні
Головною стратегічною метою економічної політики України на сучасному етапі є підтримка стабільних темпів економічного зростання. Як свідчить світовий досвід, найкращим шляхом для досягнення швидкого економічного зростання є розвиток та відкритої ринкової економіки. Однією з головних тенденцій, що характеризує сучасний розвиток світової економіки та фінансів, є глобалізація. Процесу формування глобальної економіки та фінансової глобалізації не можна уникнути, але важливо відстоювати національні інтереси, формувати національну модель розвитку, яка дасть змогу ефективно використовувати потенціал України
Україна вже долучилася до всеохоплюючих глобалізаційних
Процесів та стоїть на порозі прийняття до Світової організації торгівлі, що значною мірою вплине на лібералізацію фінансових ринків та розширення впливу фінансової
глобалізації на національні фінансові системи. Для України характерною є тенденція до зростання всіх показників, що характеризують процес фінансової глобалізації країни. Найбільшими темпами зростає обсяг валютних депозитів та кредитів в іноземній валюті
а також обсяг імпорту фінансових послуг.
Банківська система України дедалі більше відчуває на собі процес фінансової лібералізації, що супроводжує вступ України до Світової організації торгівлі. Відбувається зростання обсягів статутного капіталу банків з іноземними інвестиціями
Тож, досліджуючи показники фінансової глобалізації України, слід зазначити таке:
По-перше, фінансова система України дедалі більше підпадає під вплив процесу фінансової глобалізації, про що свідчить швидке зростання всіх ключових індикаторів фінансової глобалізації протягом останніх років. По-друге, уряд намагається ефективніше управляти зовнішніми боргами, проводячи політику нульового приросту державного боргу або політику дострокового погашення боргів міжнародним фінансовим організаціям. По-третє, характерним для України є
збільшення частки участі іноземного капіталу у сукупному статутному капіталі банківських систем даних країн на фоні незмінних мізерних показників щодо виходу вітчизняних банків на зовнішні ринки.
Підбиваючи підсумок, слід зауважити, що Україна поступово інтегрується: до міжнародних фінансових ринків і наслідки глобалізаційних процесів стають дедалі відчутнішими для української фінансової системи. Позитивний чи негативний вектор змін від глобалізації залежить від рівня розвитку національної економічної та фінансової систем країни. Зважаючи на той факт, що чим могутніша фінансова система країни, тим більше позитивних результатів вона може отримати від процесу глобалізації, в Україні слід виробити політику, що здатна протистояти викликам фінансової глобалізації, запобігти негативним наслідкам цього процесу. Насамперед з метою збереження стабільності на національню фінансових ринках необхідна чітка система впливу держави на рух фінансових потоків у країні та приплив іноземного капіталу. Як уже зазначалося, Україна не може уникнути втягнення у глобалізаційн процеси, тому фінансову політику держави треба формувати відповідно до факторів розвитку глобалізації, аби знешкодити можливі негативні наслідки та максимізувати вигоди від процесу фінансової глобалізації.
Висновки
Все вищевикладене дає підстави для таких висновків. По-перше, у процесі лібералізації фінансового сектора України та її подальшої інтеграції до міжнародного фінансового середо- вища необхідно брати до уваги такі ключові особливості розвитку фінансової глобалізації на сучасному етапі: ймовірність уповільнення інтенсивності розвитку глобалізаційних процесів, трансформація філософського світогляду від модерну до постмодерну, вагомість ролі держави у процесі фінансової глобалізації з метою максимізації позитивних ефектів від даного процесу. По-друге, аналіз показників економічної та фінансової глобалізації продемонстрував відсутність чіткої системи оцінювання даних процесів. Проведена систематизація показників фінансової глобалізації, в основу якої покладені п’ять рівнів фінансової системи (а саме рівні домогосподарств, підприємств, державний,міжнародний та глобальний), дала підстави для визначення ключових показників фінансової глобалізації країни, а також показала відсутність загальних комплексних показників фінансової глобалізації. По-третє, фінансові системи Україні та Росії дедалі більше
підпадають під вплив процесу фінансової глобалізації, про що свідчить швидке зростання всіх ключових індикаторів фінансової глобалізації протягом останніх років. У таких умовах уряди країн
намагаються ефективніше управляти зовнішніми боргами, проводячи політику нульового приросту державного боргу або політику дострокового погашення заборгованостей міжнародним фінансо-
вим організаціям. Також, на сьогодні характерним і для України, і для Росії є збільшення частки участі іноземного капіталу у сукупному статутному капіталі банківських систем даних країн на
фоні незмінних мізерних показників щодо виходу український і російських банків на зовнішні ринки. Тому одним із пріоритетних завдань в умовах вступу до СОТ має стати політика поступового
вирівнювання даного дисбалансу за допомогою стимулювання розвитку нових фінансових інструментів тощо. По-четверте, з метою вдосконалення розробленої системи оцінювання фінансової глобалізації слід ввести індекс фінансової глобалізації країни та загальний індекс фінансової глобалізації світу, що дав би змогу оцінювати динаміку розвитку процесу фінансової глобалізації планети в цілому та проводити аналітичне дослідження факторів, що впливають на даний процес.
Одним із аргументів на користь фінансової глобалізації є те, що вона змушує країни поліпшити ефективність своїх економік. Разом з тим, це зростання не завжди має у своїй основі необхідні ресурси або ж його темпи не є обґрунтованими. Все це зменшує роль уряду в економіці і не сприйняття об'єктивних процесів.
Висновки. Глобалізація може призвести до ще більшого розшарування у рівні розвитку окремих країн. Відставання найбідніших країн від найбагатших подвоїлось. Обіцянки допомагати найбіднішим залишились обіцянками Водночас глобалізація – це об'єктивний соціальний процес, змістом якого є зростаючий взаємозв'язок та взаємозалежність національних економік, національних політичних та соціальних систем, національних культур, а також взаємодія людини та навколишнього середовища.
Участь країн у процесах глобалізації повинна зумовлюватись економічною доцільністю. Процеси глобалізації не повинні руйнувати національні економіки: взаємопроникнення не означає руйнування та знищення. Беручи участь у будь-яких економічних блоках, уряд країни повинен уміло використовувати переваги від цього для забезпечення економічного розвитку країни. Водночас, він повинен мати у своєму розпорядженні певні важелі, які запобігали б негативному впливу процесів глобалізації на розвиток національної економіки. При цьому необхідно враховувати:
1. Рівень розвитку економіки країни. Він здебільшого залежить від тих процесів, які відбувалися у минулому. Але не менш важливими є тенденції, які склались у економічній системі і, які істотно впливають на майбутній розвиток національної економіки.
2. Параметри, які характеризують національну економіку як цілісну систему. Особливо важливими, на наш розсуд, є стійкість такої системи до чинників зовнішнього впливу. Значною мірою це буде залежати від рівня внутрішньої інтеграції національної економіки.
3. Рівень інтеграції національної економіки до світової економіки системи. Безумовно, під час визначення напрямів та тенденцій розвитку важелів національної економічної політики, потрібно врахувати особливості глобальної економічної політики. Саме від цього впливу буде залежати рівень інтегрованості економіки країни до світової економіки.
4. Досвід розвитку економік подібного типу в умовах глобалізації. Глобалізаційні процеси по-різному впливають і мають істотні особливості в розвитку передових індустріальних країн та країн, що розвиваються. Будуть істотно відрізнятись і наслідки від її участі у глобалізаційних процесах.
5. Наскільки глибоко поєднуються процеси економічної і політичної глобалізації. Втрата будь-якою країною суверенітету можлива за умови, коли разом з економічним союзом, створюється політичний, коли втрачається національна ідентичність певної країни. Держава повинна встановити прийнятний (або допустимий) рівень глобалізації, який забезпечить власний успішний економічний розвиток і підвищення рівня життя населен-
ня країни.
17.12.2016 16:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора