Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Форми і методи управління природо користуванням
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Інші
Інститут:
Не вказано
Факультет:
УІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
1991
Тип роботи:
Індивідуальне навчально-дослідне завдання
Предмет:
Регіональна економіка
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
1. Бажання в найкращі терміни вирішити економічні питання та забезпечити народне господарство і населення енергетичними і сировинними ресурсами сприяло тому, що викликало високе природовикористування і погіршення природного середовища. Україна через високий рівень концентрації промислового вироб ництва, особливо видобувної промисловості і чорної металургії перетворилася в одну із найнебезпенніших в екологічному відно шенні країн.
В останні роки Україні притаманні такі екологічні проблеми, як кислотні дощі, потепління клімату, накопичення відходів. Негативний вплив на екологічну ситуацію оказує і руйнування озонового шару та зміна клімату.
Аварія на Чорнобильській атомній електростанції 1986 року, з її величезними медико-біологічними наслідками спричинила ситуацію, що потребує значних витрат і часу для відновлення довкілля.
У зв'язку з погіршенням екологічної ситуації у здоров'ї на селення намітився ряд негативних тенденцій. З 1991 року відсут ній природний приріст населення, зростає рівень захворюваності, а тривалість життя людей на 7-10 років нижча, ніж у розвину тих країнах. Ліквідація цих негативних явищ потребує не лише прийняття заходів по поліпшенню екологічної ситуації в нашій країні, а і міжнародна співпраця в галузі екології, адже не існує екологічних кордонів і екологічні негаразди в одній країні від биваються на стані природного середовища в сусідніх країнах. В цих умовах в усіх країнах світу ставиться питання про раціональ не природокористування.
Природокористування — це сукупність усіх впливів людства на природу, до яких належать заходи щодо освоєння, перетворен ня і охорони природи.
Розрізняють природокористування раціональне і нераціо нальне.
Раціональне природокористування спрямоване на забезпе чення умов існування людства і отримання матеріальних благ, запобігання можливих шкідливих наслідків людської" діяльності, на підтримання високої продуктивності природи та охорону і економне використання її ресурсів.
Нераціональне є таке природокористування, коли вплив люди ни на природу призводить до знесилення її відновлювальних влас тивостей, зниження якостей і вичерпання природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища. Воно може виникнути внаслідок різних негативних впливів на природу.
Попередження і подолання результатів нераціонального природокористування складає завдання охорони природи, яке охоплює заходи з підтримання вже існуючої продуктивності природи.
Значна роль у вирішенні цих питань відводиться науці про охорону природи — екології, яка вивчає закономірності динаміки природних ресурсів, обґрунтовує раціональне використання природних багатств, розробляє способи їх збереження і віднов лення.
Наукові дослідження про природокористування спрямову ються на розробку загальних принципів практичної діяльності, пов'язаної із впливом на навколишнє середовище.
Мета природокористування полягає в забезпеченні єдиного підходу до природи як загальної основи життєдіяльності люд ства.
Враховуючи те, що типи природних ресурсів діляться на дві групи: вичерпні і невичерпні то і підходи до їх використання пови нні бути різні.
При використанні практично невичерпних ресурсів ("енергії ві тру, сонця, підземного тепла, припливів і відпливів) нераціональ ність їх вимірюється перш за все найменшими експлуатаційними витратами і найбільшим коефіцієнтом корисної дії. Поки-що в нашій країні ці ресурси використовуються досить слабо. Роблять ся лише перші спроби використання сили вітру для виробництва електроенергії, тоді як ми маємо унікальні можливості різного збільшення виробництва цього виду ресурсів за рахунок будів ництва вітроелектростанції у горах Криму та Карпат. Поки-що не знайшли широкого використання і наукові розробки по викорис танні сили Сонця. Лише раціонально і уміло використовуючи ці два види невичерпних ресурсів можна в значній мірі відмовитись від використання великої кількості органічних видів палива.
Для ресурсів вичерпних і при цьому невідновних (вугілля, нафта, газ, мінерали) важливим є комплексність і економічність їх добування і скорочення витрат.
Таким чином охорона природних ресурсів означає підтри мання їх якостей, сприятливих для господарства, відпочинку і здоров'я, а також недопущення невиправдовуваних перетворень (наприклад, вторинного засолення ґрунтів, виникнення непро дуктивного мілководдя).
Раціональне освоєння ресурсів середовища полягає в най більш повному і вигідному пристосуванні до них господарської діяльності людини.
Можна виділити два етапи розробки і реалізації проблеми ре сурсозбереження.
Перший — програма першочергових заходів, другий — довго строкова програма переходу до системи раціонального природо користування.
Першочергові заходи: створення системи контролю за якістю середовища, урахування заходів з охорони природи при розробці народногосподарських планів, заходів з урахування екологічної культури населення, те використання невичерпних видів енергії.
Довгострокова програма — це програма переходу виробни цтва до більш високого ступеня розвитку. Сюди належать питан ня економічної оцінки природних ресурсів, створення системи управління ними, виявлення напрямів і темпів природного і ан тропогенного розвитку природи в найближчому майбутньому і в перспективний період.
Науковими закладами Національної академії наук України проводяться значні розробки, спрямовані на ефективне викорис тання всіх видів ресурсів: але для них впровадження у виробни цтво потрібна політична воля керівництва держави.
Вся система природокористування основується на таких ос новних принципах, тобто правилах, якими необхідно керуватись при раціональному використанні природно — ресурсного потен ціалу, а саме:
а) міри перетворення природних систем — у процесі експлуа- тації природних систем не можна переходити деякі межі, які до- зволяють цим системам зберігати властивість самопідтримання (самоорганізації саморегуляції);
б) "м'якого"управління природою — "м'яке" управління при- родними процесами, як правило, здатне викликати бажані при- родні ланцюгові реакції і тому з соціально — економічного погля- ду не викликає техногенних наслідків;
В процесі господарської діяльності слід керуватись такими законами природокористування.
Закон обмеженості природних ресурсів — усі вичерпні природні ресурси Землі є скінченними
Закон падіння природно-ресурсного потенціалу — одного типу технологій природні ресурси стають все менш доступними і потребують збільшення витрат праці й енергії на їх добування та транспортування.
Закон зниження енергетичної ефективності природоко ристування — з плином часу при отриманні з природних систем корисної продукції на її одиницю в середньому витрачається все більше енергії.
Закон убиваючої родючості — унаслідок постійного вилу чення врожаю і порушення природних процесів ґрунтоутворен ня, а також за тривалої монокультури, що виділяються рослина ми, на культивованих землях відбувається зниження природної родючості ґрунтів.
Ефективна охорона довкілля потребує дотримання тих стан дартів, які діють в країні. Стандарти якості навколишнього серед овища складаються на основі сучасного стану технологій і являє собою узгодження екологічних і економічних інтересів суспіль ства.
Існують стандарти міжнародні, державні, відомчі і стандарти підприємств. В них регламентуються: гранично допустимі і тим часово узгоджені викиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище; гранично допустимі концентрації шкідливих речо вин у воді, повітрі, ґрунті, рослинних і тваринних організмах; орі єнтовно небезпечні рівні впливів техногенних забруднювачів на природне середовище та організацію природоохоронної служби.
Екологічні стандарти юридично закріплюються в спеціаль них нормативно-технічних документах, затверджуються держав ними органами і являються обов'язковими до виконання.
Вся сфера екологічного нормування і стандартизації вико ристовує встановлені гранично допустимі концентрації або гра нично допустимі дози шкідливих агентів.
Гранично допустимі концентрації — це найбільша концен трація речовини в середовищі і джерелах біологічного споживан ня (повітрі, воді, грунті, продуктах харчування), яка при більш чи менш тривалому впливі на організм не шкодять здоров'ю.
При вмісті в середовищі кількох токсичних агентів урахову ють їх спільну дію, так званий ефект підсумовування негативного впливу. Встановлюють також гранично допустимі рівні шумово го та електромагнітного забруднення.
Найбільш вагомим із розроблених стандартів є екологічний паспорт промислового підприємства.
Екологічний паспорт — це нормативно-технічний документ, який містить дані про використання підприємством ресурсів і ви значення впливу його виробництва на навколишнє середовище.
В екологічному паспорті міститься така інформація про:
підприємство і його розміщення;
технології, що використовуються на підприємстві;
кількісні та якісні характеристики використовуваних ре сурсів (сировини, палива, енергії);
кількісні характеристики продукції, що випускаються;
кількісні і якісні характеристики викидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище, а також відходів ви робництва.
На основі інформації, що міститься в екологічному паспорті, вирішуються такі екологічні завдання:
оцінюється вплив викидів забруднюючих речовин і відхо дів на природне середовище та здоров'я населення;
встановлюються нормативи викидів забруднюючих речо вин і складування відходів;
плануються і оцінюються природоохоронні заходи на під приємстві;
аналізується дотримання підприємством законодавства, стандартів і нормативно-технічної документації з охорони навколишнього середовища;
здійснюється експертиза проектів реконструкції підприєм ства;
розробляються заходи з підвищення ефективності вико ристання природних і мінеральних ресурсів, енергії і вто ринної сировини.
Основними джерелами інформації для складання екологіч ного паспорта є дані державної статистичної звітності і фактичні викиди, показники виробництва, дозволи на природокористуван ня, паспорти газо- і водоочисного обладнання і споруд та устано вок з утилізації і використання відходів, інвентаризація джерел забруднення, дані про діяльність підприємства і фонові показни ки стану природного середовища в регіоні. Щорічно паспорт ко ригується і уточнюється в бік поліпшення екологічної ситуації.
2. Сучасні масштаби впливу людини на природу та актуальність проблеми її охорони
Виникнення науки економіки природокористуван ня є об'єктивним і закономірним явищем, оскільки людство стоїть на порозі екологічної кризи. За кор доном це зрозуміли набагато швидше, і зараз у США на збереження природи витрачається на рік до 80 млрд дол. при тому, що в Агентстві з охорони навколишнього середовища. США працює всього -15 тис. службовців, а річний бюджет агентства — 5 млрд. дол.
Сьогодні, роблячи перші кроки у розв'язанні еко логічних проблем, ми тільки починаємо спиратись на наукові засади. Кроки ці ще досить непевні, бракує досвіду роботи на відповідному рівні. Гальмує про цес екологічна безграмотність спеціалістів, особли во в сільському господарстві.
Оволодіння знаннями з економіки природокорис тування передбачає відповідну підготовку як із цілої низки технологічних дисциплін (рослинництво, тва ринництво, агрохімія, механізація сільського госпо дарства та ін.), так і економічних (економіка сіль ського господарства, організація діяльності сільсько господарських підприємств, економічний аналіз, наукова організація праці та управління).
Взаємовідносини суспільства і природи полягають у тому, що фактори економічного зростання — трудові ресурси, засоби виробництва і природні ресурси — у комп лексі використовуються суспільством для розвитку ви робництва. Питання взаємовідносин суспільства і природи та використання природних ресурсів стають дедалі актуальнішими. І це зрозуміло, бо, з розвитком виробниц тва вилучаються все нові багатства природи, зростає вартість сировини, збільшується кількість відходів, що викидаються у навколишнє середовище. Однак, і це очевидно, було б неправильно вирішувати проблеми збе реження ресурсів і середовища шляхом припинення росту або навіть скорочення обсягів виробництва. Такі припущення суперечать закономірностям розвитку люд ського суспільства і практично нездійсненні.
Взаємодія людини з природою у процесі виробництва та споживання для забезпечення існування людства зага лом є об'єктивним явищем (рис. 1).
/
/
Рис. 1. Схема взаємовідносин економіки і навколишнього середовища.
Отже, постають дві взаємопов'язані проблеми: пер ша — вплив обмеженості природних ресурсів на їх вико ристання і розвиток суспільного виробництва, зростаюче забруднення середовища; друга — необхідність розробки комплексу заходів щодо ліквідації цієї небезпеки для подальшогої розвитку суспільства.
Природокористування має загальний характер, оскіль ки будь-який вид діяльності людей викликає зміни при родного середовища. Ускладнення взаємозв'язків у природних, виробничих і соціальних системам, зростання пріоритету природогосподарських зв'язків викликають необхідність їх регулювання.
Природне середовище — невід'ємна умова життя лю дини і суспільного виробництва, оскільки воно є необхід ним середовищем існування людини і джерелом потріб них йому ресурсів.
Природа в широкому розумінні — це весь світ у бага тогранності його форм, тобто в цьому плані людина є частиною природи, у вужчому розумінні — сукупність натуральних умов існування людського суспільства.
Під впливом людини відбуваються величезні зміни природного середовища, з чим пов'язана необхідність його охорони. В XX ст. людина проклала нові шляхи пе реміщення енергії і речовини в географічній оболонці, подекуди значною мірою порушивши екологічну рівно вагу.
Величезні масштаби змін, що їх вносить сучасна лю дина в природні умови на Землі, передбачив ще на початку сторіччя видатний учений В.І. Вернадський.
Справді, в природі денудація (руйнування) гранітних скель відбувається зі швидкістю 1 м за 6 тис. років, а людина з допомогою спрямованих вибухів і сучасної тех ніки змінює рольєф миттєво. Тільки за один рік людина при оранці полів, будівельних і гірничих роботах перемі щує понад 4 тис. км3 грунту, видобуває з надр Землі близько 100 млрд. т руди, забирає на господарсько-побу тові потреби 13% річного стоку, спалює 8,5 млрд. т умовного палива, виплавляє 800 млн. т різних металів, виробляє близько 60млн. т невідомих у природі синтетич них матеріалів, розкидає на полях понад 500 млн. т доб рив і 3 млн. т різних пестицидів, з яких 1/3 змивається дощами в водойми і затримується в атмосфері.
Щорічно з надр Землі добувається більше елементів, ніж включається в біологічний кругообіг: кадмію — в 160 разів, ртуті — 110, свинцю — 35, миш'яку, фтору — 15, урану — 6, олова — 5, міді — 4, молібдену — в З рази.
За 10 тис. років до неоліту, коли почали розвиватись екстенсивне тваринництво і підсічно-вогнева система землеробства, людство скоротило площу лісів удвічі, причому особливо бурхливо цей процес відбувався в останні 200 років. Освоєні людиною землі (промислові, сільсько господарські, лісозаготівельні, транспортні підприємства, гірничі розробки тощо) становлять 60% поверхні суші. Дефіцит земельних угідь і скорочення площі лісів приз вели до того, що запаси фітомаси за історичний період (особливо за останні століття) знизились більш ніж на одну чверть.
Глибокі зміни природного середовища під впливом господарської діяльності порушують рівновагу, що скла лася за тривалий період його природного розвитку. В ба гатьох регіонах земної кулі подібні зміни призвели до забруднення середовища, зникнення багатьох видів рос лин і тварин, виникнення антропогенних «бедлендів» тощо.
Людство протягом усієї своєї історії неодноразово вступало в протиборство з силами природи, що спричиня ло кризові ситуації. Найтиповішими в минулому були продовольчі кризи.
Перші обмеження в ресурсах виникли з настанням льодовикового періоду і похолодання. Погіршення умов, життя на півночі і в горах викликало міграцію людей в південніші райони і передгір'я. В цих найсприятливіших для людини районах щільність населення зросла настільки, що за існуючого тоді рівня розвитку продуктивних сил це призвело, до відносного перенаселення. Зникнення великих стадних тварин - основного об'єкта мисливства, викли кало нестачу продуктів харчування і стимулювало вдос коналення способів мисливства, що ще більше прискорило виснаження тваринних ресурсів. Виникла так звана криза мисливського господарства, вихід з якої було знайдено в переході від привласнювальної форми господарювання до виробничих форм (від мисливства і збиральства до скотарства і землеробства).
Протягом тривалої і складної історії розвитку люд ського суспільства в різних районах земної кулі кризові ситуації виникали ще нй раз, але люди знаходили з них вихід, розробляючи нові способи виробництва, нові мето ди використання енергії, освоюючи нові види природних ресурсів.
Однак сучасна екологічна ситуація є досить унікальна, оскільки значно зросла інтенсивність, змінилась сама суть впливу людини на природне середовище. З 1950 р. насе лення планети подвоїлось. Років через сорок воно зможе подвоїтись ще раз і досягне 9 – 10 млрд. Це потягне за собою низку проблем, уникнути яких неможливо. Вже сьогодні зростання виробництва продуктів харчування на Землі зупинилося. За тридцять років (з 50-х років) «зелена революція» в два з половиною рази збільшила виробництво зерна. Але подальшого (з 1984 р.) приросту нема. Добрива і селекція себе вичерпали. В США змен шуються збори кукурудзи та інших зернових. Припинився ріст урожаїв у Японії та в Китаї. Країни — колишні республіки СРСР продовжують безпрецедентні закупки зерна. Кардинально нових технологій для збільшення виробництва зернових культур наука не бачить.
3. Управління в галузі природокористування Управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій : · спостереження; · екологічної експертизи; · контролю, прогнозування, програмування; · інформування населення та іншої виконавчо-розпорядної діяльності. Контроль за якістю компонентів біосфери здійснюється з допомогою екологічного моніторингу. 3.1. Державний моніторинг
Державний моніторинг навколишнього природного середовища - це система спостережень, збору, обробки, передачі, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього середовища. Система контролю включає основні види діяльності:систематичні спостереження за станом навколишнього середовища;визначення ступеня антропогенного впливу на нього;з’ясування факторів і джерел такого впливу. Залежно від призначення здійснюється загальний, оперативний та фоновий моніторинг. Загальний (стандартний) моніторинг навколишнього середовища – це оптимальні за кількістю параметрів спостереження на пунктах, об’єднаних в єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу на основі оцінки й прогнозування стану навколишнього середовища регулярно розробляти управлінські рішення на всіх рівнях. Оперативний (кризовий) моніторинг навколишнього середовища – це спостереження спеціальних показників на цільовій мережі пунктів у реальному масштабі часу за окремими об’єктами – джерелами підвищеного екологічного ризику в окремих регіонах, а також у районах аварії зі шкідливими екологічними наслідками з метою забезпечення оперативного реагування на кризові ситуації та створення безпечних умов для населення. Фоновий (науковий ) моніторинг навколишнього природного середовища – це спеціальні високоточні спостереження за всіма складовими навколишнього середовища , а також за характером, складом, міграцією забруднюючих речовин, за реакцією організмів на забруднення на рівні окремих популяцій, екосистем і біосфери в цілому. Фоновий моніторинг здійснюється в природних та біосферних заповідниках, на інших територіях, що охороняються, на базових станціях. Екологічний моніторинг здійснюється на чотирьох рівнях: локальному - на території окремих об’єктів, міст, на ділянках ландшафтів. Для ефективного контролю за забрудненням атмосфери в містах з населенням до 100 тис. осіб доцільно мати три контрольні станції; від 100 тис. до 300 тис. – не менше п’яти, від 300 тис до 500 тис. – сім, у містах з населенням понад 1 млн. чоловік – 11-24 пункти. Промислові системи екологічного моніторингу контролюють викиди промислових підприємств, рівень забруднення промислових майданчиків і прилеглих до них районів; регіональному – на територіях економічних і природних регіонів. Такий рівень моніторингу забезпечує отримання даних про забруднення атмосфери, водойм від міських і промислових контрольних станцій; національному – на території країни в цілому моніторинг означає обробку та аналіз даних про забруднення навколишнього середовища від регіональних систем, зі штучних супутників Землі та від космічних станцій. Глобальні системи моніторингу навколишнього середовища використовуються для досліджень і охорони природи та здійснюються на основі міжнародних угод у цій сфері. Таким чином, моніторинг повинен вирішувати такі завдання: · спостереження за станом біосфери, визначення змін, обумовлених діяльністю людини, узагальнення результатів спостережень за різноманітними параметрами стану середовища, спостереження за реакцією біоти; · прогноз і визначення тенденцій у зміні біосфери; · оцінка змін біосфери шляхом порівняння з деякими критеріями (ГДК), які вказують на межу екологічного навантаження на середовище. Для збереження фонового рівня якості середовища, порівняно з якими визначався б і рівень впливу людини на атмосферу, створено мережу біосферних заповідників. Вона охоплює всі основні типи природних зон. Державний моніторинг навколишнього природного середовища України в межах своїх повноважень здійснюють кілька організацій: Міністерство екології та природних ресурсів, Державний комітет з гідрометеорології, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство сільського господарства і продовольства, Державний комітет з геології та використання надр, Міністерство лісового господарства, Національний комітет авіації України. В Україні існує декілька незалежних мереж спостереження, які працюють за різними методами, що ускладнює формування об’єктивних уявлень про стан середовища. Мережа моніторингу не охоплює всіх населених пунктів, недостатньо контролюються ґрунти і сільськогосподарська продукція. Для контролю за забрудненням окремих компонентів біосфери використовуються екологічні стандарти. Екологічні нормативи і стандарти юридично закріплюються в спеціальних нормативно-технічних документах, затверджуються державними органами і мають обов’язковий характер. Екологічні стандарти – єдині й обов’язкові для всіх об’єктів даного виду та рівня системи норм і вимог щодо ставлення до навколишнього природного середовища. Є стандарти міжнародні, державні, галузеві й стандарти підприємств. 3.2. Екологічна експертиза Екологічна експертиза – вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян. Мета і завдання екологічної експертизи – запобігання негативного впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища і здоров’я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки проектів, планів, заходів господарського розвитку вимогам екологічної безпеки суспільства; оцінка ефективності заходів з охорони навколишнього середовища; підготовка висновків екологічної експертизи. Основними принципами екологічної експертизи є: гарантування безпечного для життя і здоров’я людей навколишнього середовища; збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів, об’єктивність і законність. Умови і порядок проведення екологічної експертизи визначаються законом України „Про екологічну експертизу” (1995 р.). Екологічна експертиза має проводитись на всіх об’єктах, які можуть спричиняти негативний вплив на природне середовище. Експертизі підлягають: 1) правова, нормативна і інструктивна документація; 2) проекти технічних систем, механізмів і приладів; 3) документація на впроваджувані відкриття і винаходи; 4) діючі та ті, що будуються технічні системи, унікальні антропогенні і природні системи; 5) стан здоров’я населення; 6) відомі та нові речовини; 7) природоохоронні заходи, фонди, системи стимулювання, ресурсозбереження. В Україні можуть здійснюватися державна, громадська та інші форми екологічної експертизи. Висновки державної експертизи є обов’язковими для виконання. Висновки громадської та іншої екологічної експертизи мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані під час проведення державної екологічної експертизи, а також у рішеннях щодо подальшої реалізації об’єкта екологічної експертизи. 4. Методи управління природокористуванням За способом впливу на діяльність підприємств з метою зниження тиску на навколишнє природне середовище розрізняють: Інформаційні методи. Вони включають моніторинг (відстеження) параметрів зміни всіх складових елементів навколишнього середовища. Виділяють прямі (ручні,автоматичні), непрямі, комбіновані, дистанційні засоби контролю стану зміни параметрів навколишнього середовища. Попереджувальні методи. Це різні види екологічної експертизи. Адміністративні методи, в тому числі адміністративно-правові (норми права, екостандарти, дозволи, ліцензії, екологічна експертиза) і адміністративно - попереджувальні (перевірка діяльності певних об'єктів, що викликають занепокоєння, як джерело можливого зараження, екологічний аудит та ін.) Каральні методи. До них відносяться різні форми захід (від закриття підприємства до кримінального переслідування), економічні та фінансові заходи впливу. Інформаційне забезпечення екологічних проблем відбувається шляхом збору, обробки, аналізу, синтезу, згортання екологічної інформації, побудова моделей створення баз даних для користувачів. Екологічне моделювання - вивчає екологічні об'єкти і процеси на їх моделях з метою розрахунку поведінки людини в деяких стаціонарних умовах середовища, або вироблення рекомендацій для координування форм і масштабів господарської діяльності до мінливих умов середовища. Екологічний моніторинг - система спостережень, оцінки і прогнозу стану екологічних систем та їх елементів, що знаходяться в умовах антропогенних впливів. ГІС - це система управління спеціальної базою даних з виконанням функцій збору і введення, зберігання, вибірки і введення, аналізу та синтезу відображення просторових даних. Експертна система - це система штучного інтелекту, яка копіює поведінку людини-експерта при прийнятті рішень в окремих вузькоспеціальних галузях знань; дозволяє оцінити зовнішню ситуацію, визначити взаємодію між факторами, що характеризують цю ситуацію, виробити набір можливих рішень. Економічні методи - сукупність фінансово економічних заходів, що регулюють споживання природних ресурсів, ціну ресурсів, дотації, платежі, податки в системі виробництва і природокористування. 4.1. Адміністративні методи (методи прямого регулювання) Адміністративні методи, в тому числі адміністративно-правові (норми права, екостандарти, дозволи, ліцензії, екологічна експертиза) і адміністративно - попереджувальні (перевірка діяльності певних об'єктів, що викликають занепокоєння, як джерело можливого зараження, екологічний аудит та ін.) Адміністративне регулювання природокористування передбачає введення відповідних нормативів, стандартів та обмежень, а так само прямий контроль таліцензування природокористування, вказують виробнику рамки, які він повинен дотримуватися. Головне значення мають нормативи та стандарти. Екологічний контроль - складова частина соціальної охорони природного середовища, прояв екологічної функції держави, елемент механізму управління якості навколишнього природного середовища з боку суспільства в особі держави на основі екологічних нормативів (стандартів). Стандарти якості регламентують допустимий вплив на водні, повітряні, лісові, грунтові ресурси, тваринний світ і т.д. Звичайно для кожного із забруднювачів передбачена попереджувально допустима концентрація. Стандарти впливу на ОПВ певного виробничого процесу. Зазвичай встановлюють рівень скидання або викиду з даного точкового джерела (труби, наприклад) після застосування очисного обладнання. Даний стандарт може базуватися на показниках потоку (кількості викидів в одиницю часу) або запасу (кількості викидів за певний період). Стандарти впливу на НПС визначаються на основі ГДК. Для кожного підприємства викиди не повинні перевищувати таких величин, при яких на всій території, яка підлягає впливу, дотримуються нормативи ГДК. Зазвичай розрахунок таких стандартів, званих гранично допустимими викидами (ПВД), проводяться урахуванням розсіювання викидів і накладення на фонове забруднення. Так само враховується сумарний вплив декількох джерел забруднення. Технологічні стандарти встановлюють граничні вимоги для процесів виробництва або очисної технології. Можна прив'язку робити до еталонної технології, але тоді вона повинна бути економічно доступна. Стандарти якості продукції - це, наприклад, стандарт вмісту шкідливих речовин (домішок) в продуктах предметах користування. Прямі заборони - використання токсичних препаратів (пестицидів, високотоксичних матеріалів і т.д.). Наприклад з 1.01.96г. введено заборону на виробництвофторхлорвуглеводороди, що руйнують озоновий шар. Сертифікати (дозволу, ліцензії) - документи на використання природних ресурсів для ранжирування потенційно кон6фліктующіх (конкуруючих) користувачів з метою забезпечення максимального ефекту природокористування. Захист від не планованих викидів, стоків. Сертифікати (ліцензії) видаються природокористувачів, як тільки для них визначені ліміти впливу на НПС. 4.2. Економічні методи Економічні методи - сукупність фінансово економічних заходів, що регулюють споживання природних ресурсів, ціну ресурсів, дотації, платежі, податки в системі виробництва і природокористування. Ліміти на природокористування - система економіко-екологічних обмежень по територіях, по територіях, які представляють собою встановлені підприємством виробником на певний термін обсяг гранично можливого використання природних ресурсів, викидів, стоків, забруднюючих речовин у навколишнє природнесередовище та розміщення відходів виробництва. Ціноутворення ресурсів - фінансово-економічний спосіб регулювання. Включає дотації, податки, різні форми платежів за природні ресурси, економічні форми примусу і т.д. Дотації, субсидії, спеціальні фонди, податкові пільги, прискорена амортизація очисного, ресурсно-та енергосбегающего обладнання, додаткові пільги для компаній з великими природоохоронними витратами. Субсидії - спеціальні виплати фірмам-забруднювачів за скорочення викидів. Платежі та податки - це адміністративні платежі, платежі користувачів, за стоки і викиди, за продукти з високим ступенем екологічного ризику. У тому числі непрямий податок на кінцеву продукцію, диференціація податків, «податок на вуглець» (на енергоносії з одержанием вуглецю). Фінансові потоки платежів формуються з двох складових частин природокористування. Система повернення внесків - «податок-заставу». Система платного повернення використаної тари, використаних предметів (батареї, акумулятори, радіо-і електронна апаратура і. Т.д.). Економічний примус - штрафи за невиконання екологічного стандарту, законодавства. Платежі - право користування асиміляційним потенціалом природного середовища. Випуск облігацій, що погашаються при функціонуванні підприємств, - компенсація природокористуванням. Створення нового ринку - через розподіл прав на забруднення, природокористування (включаючи всі види природних ресурсів), продаж ліцензій на викиди («прав на забруднення»), компенсаційні платежі, ринки води та ін Створення банків, що акумулюють права на забруднення. Створення бірж, що володіють правами на забруднення. Створення аудиторських фірм і т.д. Страхування цивільної відповідальності, компенсаційні фонди. За кордоном страхові компанії формують спеціальні підрозділи для оцінки екологічного ризику, пов'язаного з договором страхування, і дають рекомендації клієнтам про шляхи його зниження. Віднесення продуктів до категорії екологічно небезпечних. Підприємства виготовляють екологічно небезпечну продукцію, перебувають у більш жорстких умовах екологічного контролю і під більш жорстким екологічним пресингом з боку держави. Більш висока ціна екологічно чистого продукту дає можливість виробникам знаходити кошти для вдосконалення технологій виробництва. Система цільового резервування коштів на утилізацію відходів дозволяють вирішувати питання фінансування системою управління відходів. Система зарубіжних інвестицій. Основним джерелом фінансування інвестиційних проектів і технічної допомоги в Росії є три великих міжнародних фінансових установи (МФУ): · Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР); · Міжнародний банк реконструкції і розвитку (Світовий банк); · Міжнародна фінансова корпорація (МФК). Іноземні уряди і міжнародні організації також фінансують технічну допомогу і проекти через надання безоплатних грантів: Американське агентство з міжнародного розвитку (USAID) надає гранти на приватизацію, реконструювання підприємств, розвиток приватного сектора, навчанняі т.д. TACIS-орган Європейського союзу-Фінансує реконструювання підприємств, аудити з охорони навколишнього середовища, заходи сприяння інвестиціям, навчання і зростаючий комплекс проектів, спрямованих на заохочення становлення ринкової економіки в Росії. Європейський інвестиційний банк (EIB) фінансує обмежена кількість інфраструктурних та пов'язаних з ними проектів, спрямованих на збільшення європейських інвестицій в Росії. Інші донори, такі як CIDA (КАНАДА), GTZ (НІМЕЧЧИНА), DANIDA (ДАНІЯ) і SIDA (ШВЕЦІЯ), фінансують численні проекти з охорони навколишнього середовища в Росії. 5. Висновок
Майже щоденно на сторінках газет, в радіо- і теле передачах ведеться розмова про те, що за сучасних умов розвитку суспільного виробництва будь-які економічні рішення повинні прийматися з урахуванням екологічних наслідків.
Досвід показує, що закликів і побажань вчених, які краще інших усвідомлюють, на краю якої прірви ми стоїмо, недос- татньо. Необхідне пробудження громадських діячів, полі- тиків, економістів, лікарів, технологів, зрештою — всіх людей. Усі життєві процеси в усіх державах повинні розглядатися насамперед з точки зоруі екології. Потрібне не просто екологічне мислення, треба всіма доступними засобами формувати екологічний світогляд. Проте самі вчені не можуть покращити екологічний стан нашої планети, шоб цього досягти, потрібно шоб кожен задумався про стан нашої екології, та хоча б не погіршував її.
Література 1. Ю.Н. Куражсковскій «Грамота раціонального природокористування», 1979 рік 2. Уч. посібник під ред. О. Є. Кутафіна «Основи держави і права», 2005 рік 3. В.Г. Ігнатов, А.В. Комин «Екологія та економіка природокористування» Ростов-на-Дону «Фенікс», 2003р.
4. В.І. Лишиленко «Регіональна економіка»
17.12.2016 17:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора