Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Первинні засоби пожежогасіння та дослідження якості вогнегасної речовини
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
Інститут прикладної математики та фундаментальних наук
Факультет:
ЗІ
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2016
Тип роботи:
Лабораторна робота
Предмет:
Основи охорони праці
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет ”Львівська політехніка”
Інститут прикладної математики та фундаментальних наук
Лабораторна робота №33
з курсу: «Основи охорони праці»
на тему: «Первинні засоби пожежогасіння та дослідження якості вогнегасної речовини»
Мета: ознайомитись з первинними засобами пожежогасіння; дослідити та встановити придатність піноутворювача для одержання вогнегасної речовини (піни).
Теоретична частина
Первинні засоби пожежогасіння застосовуються для боротьби з пожежами на початковій стадії. До них належать: пожежні кран-комплекти, вогнегасники, пожежний інвентар (резервуари з водою, ящики з піском, пожежні відра, лопати), а також різний переносний пожежний інструмент (кирки, сокири, багри, ломи і т. ін.).
Для гасіння пожеж промисловість випускає різні вогнегасники. Найбільшого поширення набули водопійні, водяні, газові (вуглекислотні) і порошкові. За ефективністю пожежогасіння, економічністю та іншими показниками більш перспективними вважаються порошкові вогнегасники.
Первинні засоби пожежогасіння розміщують на пожежних щитах, які встановлюють на виробничій території з розрахунку один щит на 5000 м2. Вони фарбуються у червоний колір.
Залежно від способу транспортування, вогнегасники бувають переносні (до 20 кг) та пересувні (до 450 кг). Залежно від об’єму вони поділяються на малолітражні (до 5 л), ручні (до 10 л), пересувні (понад 10 л).
Вогнегасники маркують буквами, що означає їх вид, та цифрами, що означають їх об’єм.
Побудова і застосування водопійних вогнегасників
Водопійні вогнегасники за параметрами формованого ними пінного потоку поділяють на вогнегасники:
генераторами піни низької кратності (кратність піни від 5 до 20 включно);
з генераторами піни середньої кратності (кратність піни понад 20 до 200 включно).
За принципом витиснення вогнегасної речовини вогнегасники поділяють на:
закачні;
з балоном стисненого чи зрідженого газу.
Вогнегасник складається з корпуса для зберігання вогнегасної речовини та запірно-пускового пристрою. Запірно-пусковий пристрій складається з головки, насадки-розпилювача або гнучкого рукава з насадком, ручки для транспортування та важеля управління подачею вогнегасної речовини, запобіжної чеки від випадкового спрацювання, клапана перекривання подачі вогнегасної речовини, сифонної трубки, джерела надлишкового тиску (газовий балон або газогенеруючий елемент) та кнопки взведення (у закачаних вогнегасників газ-витискувач міститься в корпусі), а також пристроїв, що запобігають перевищенню тиску вище допустимого. Джерело надлишкового тиску у пересувних вогнегасниках знаходиться зовні корпуса. Окрім того, закачні вогнегасники оснащуються манометрами або індикаторами тиску. Внутрішня поверхня корпусу вогнегасника вкрита епоксидною емаллю.
Вогнегасник закачного типу працює таким чином: при натисненні на важіль рукоятки металевий шток з клапаном опускається вниз, стискаючи пружину пускового пристрою. Під дією надмірного тиску робочого газу розчин води по сифонній трубці підіймається вгору і через насадку викидається назовні.
Для приведення вогнегасника в дію необхідно піднести його до місця горіння, утримуючи за ручку, встановлену на корпусі вогнегасника, натиснути на важіль і направити струмінь рідини на вогнище пожежі.
Пінні вогнегасники рекомендовано застосовувати для гасіння горючих рідин, а також твердих горючих матеріалів. їх не можна встановлювати біля нагрівальних приладів, а також застосовувати для гасіння пожеж в електроустановках, провідниках та приладах, що знаходяться під напругою. їх не застосовують для гасіння загорянь лужних металів.
Будова вуглекислотних вогнегасників та коли їх застосовувати
Всі вуглекислотні вогнегасники мають майже однакову будову і відрізняються один ВІД одного лише розмірами. Корпусом вуглекислотного вогнегасника є сталевий балон місткістю відповідно 2,5 і 8 л наповнений зрідженим двоокисом вуглецю. В горловині балону змонтований спеціальний пусковий пристрій з сифонною трубкою. Вогнегасники мають шарнірні ручки.
Приводиться у дію вогнегасник за допомогою вентильного або пістолетного пристрою, який відкриває спеціальний отвір. Виходячи назовні, зріджений двоокис вуглецю перетворюється у снігоподібну масу. Діяти вогнегасник може на віддалі 1,5-2 м протягом 20-60 с.
Застосовуються вуглекислотні вогнегасники для гасіння загорянь на електричних установках під напругою до 1000 В, на транспортних засобах та при горінні невеликих об’ємів нафтопродуктів і ін. Такими вогнегасниками комплектують вантажні автомобілі, автобуси та інші транспортні засоби. Вогнегасник можна застосовувати в діапазоні температури повітря від -20 °С до + 50 °С.
Порошкові вогнегасники, як вони побудовані та порядок їх застосування
Порошковий вогнегасник ОП-1 має поліетиленовий корпус, сталевий балон, наповнений двоокисом вуглецю і закритий алюмінієвою мембраною запірно-пусковий пристрій, що має спеціальний бойок з головкою, пружину і розпилювач порошку.
Вогнегасник ОП-2 має металевий корпус, кришку, запірно-пусковий пристрій важільного типу, балон з робочим газом, що знаходиться в середині корпуса вогнегасника. Місткість вогнегасника близько 2 л, у якому змішується майже 2 кг порошку. Робочим газом може бути повітря або азот. Період дії вогнегасника становить близько 10 с. Його застосовують для гасіння загорянь в побутових приміщеннях, гаражах, на транспортних засобах та електроустановках під напругою, що горять.
Вибір типу вогнегасника визначається розмірами можливих осередків пожежі. При значних масштабах потенційної пожежної небезпеки використовують пересувні вогнегасники. До кожного вогнегасника додається спеціальна інструкція по його експлуатації.
Опис лабораторної установки:
Рис.1. Схема лабораторної установки:
1 – мірна ємність; 2 – повітряний компресор; 3- скляна трубка; 4 – вимикач; 5 – регулятор подачі повітря
Порядок виконаної роботи:
Для дослідження взяли 100 мл водного розчину досліджуваного піноутворювача та налили в мірну ємність 1. Одночасно включили в електромережу компресор 2 вимикачем 4 та секундомір на 30 с. Після чого зафіксували об’єм отриманої піни в ємності та визначили її кратність.
Для визначення показника стійкості піни потрібно зафіксувати час зменшення об’єму отриманої піни в ємності 1 на 50%
Визначення кратності та стійкості піни проводили для різних процентних концентрацій водного розчину піноутворювача. Дослідження повторили 3 рази, кінцевим результат є середнє арифметичне всіх отриманих значень.
Основними показниками, що визначають якість піноутворювача є кратність та стійкість піни.
Отримані результати занесли в протокол досліджень у формі таблиці 1, порівняли з нормованими показниками (таблиця 2) та зробили висновки про придатність досліджуваних піноутворювачів.
Таблиця 1
Досліджувана речовина
Початковий об’єм розчину, мл
Об’єм одержаної піни, мл
Кратність
Стійкість, хв
За нормою
Фактична
За нормою
фактична
2%
50
1000
200
5
200/50
3
1,27
3%
70
1000
600
5
600/70
3
1,40
5%
75
1000
700
5
700/75
3
2,05
Таблиця 2
Назва показників
Нормуючий показник
Кратність піни в лабораторних умовах, не менше
5,0 хв.
Стійкість піни в лабораторних умовах, не менше
3,0 хв.
Висновок: У цій лабораторній роботі ознайомився з первинними засобами пожежогасіння; дослідив та встановив непридатність піноутворювача для одержання вогнегасної речовини (піни).
27.12.2016 01:12-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора