Подякувати Студентському архіву довільною сумою
Admin
26.02.2023 12:38
Дякуємо, що користуєтесь нашим архівом!
Інформація про навчальний заклад
ВУЗ:
Національний університет Львівська політехніка
Інститут:
МЕХ
Факультет:
КН
Кафедра:
Не вказано
Інформація про роботу
Рік:
2016
Тип роботи:
Контрольна робота
Предмет:
Психологія
Частина тексту файла (без зображень, графіків і формул):
Міністерство освіти і науки України
Національний університет «Львівська політехніка»
Інститут права та психології
Кафедра теоретичної та прикладної психології
/
Контрольна робота
з дисципліни «Психологія»
Варіант №5
Окресліть передумови виділення певного напрямку психологічних досліджень як галузі психології
На межі 30-х років, коли розпалися головні школи попереднього періоду, робляться спроби синтезувати ідеї різних напрямів (/. Флю-гельу Т. Хелдбреді, Ч. Спірмап). У 60— 70-х роках виникає нова хвиля історико-психологічних досліджень, викликана науково-технічною революцією. Вона поставила на порядок денний кількісні, якісні й структурні зміни в науковій діяльності, в тому числі у сфері вивчення людини, її поведінки й особистісних властивостей (М. Хвиле, Я. Янес, Я. Силіван, І. Кантор, Д. Клейн, Р. Ландін, М. Рахлін).
Як і будь-яка інша наука, історія психології будується на фактах, на критичному аналізі особливої емпірії у вигляді реальних подій (відкриттів, помилок, теорій, суперечок тощо), які відбувалися в конкретну епоху. Достовірне конструювання цих подій, їх опис — необхідний грунт історичного дослідження. Від опису картин того, чого вже немає, до пошуку механізмів, дія яких привела до результатів, що записані в пам'яті науки, — такий шлях пошуку ключових, значущих думок. Тільки тоді, коли історичне дослідження виявить, як були досягнуті ці результати, завдяки чому виникло нове знання, воно набуває статусу наукового.
Предметом психологічного дослідження є структура суб'єкта і процеси його взаємин зі світом. Суб'єкт являє собою цілісну структуру, фіксуючу моделі скоєних взаємодій, актуалізація яких виявляється в поведінці і діяльності.
Нерідко соціальні процеси і явища не можуть бути розкриті з достатньою повнотою без залучення знань про механізми індивідуальної та групової поведінки людей, закономірності формування стереотипів поведінки, звички, соціальні установки і орієнтації, без вивчення настроїв, почуттів, психологічного клімату та аналізу таких феноменів, як насліду вання, без дослідження психологічних рис, властивостей і особливостей особи, її здібностей, мотивів характеру міжособистісних відносин тощо.
Проблеми, що вимагають для свого вирішення психологічних досліджень, виникають і у природничих науках (у першу чергу, біології, хімії, медицині, меншою мірою - фізиці та математиці). Ще більш гостро психологічні проблеми постають у тих галузях природознавства, об’єктом дослідження яких є вищий продукт еволюції – людина. Людина, її психіка є об’єктом дослідження не тільки фундаментальних природничих і суспільних наук. У медичних науках необхідність залучення даних психології так чи інакше виникає під час розробки більшості питань втрати здоров’я. Вивчення захворювань вимагає аналізу психіки хворого, тобто її внутрішньої, суб'єктивної картини. Психологічні знання можуть до помогти також під час визначення найбільш ефективних методів лікування. У деяких умовах ефективними виявляються методи психологічного впливу, система яких одержала назву «психотерапія».
Нарешті, психологічних досліджень потребують і технічні науки, насамперед ті, які пов’язані з розробкою систем управління, систем комунікації та засобів відображення інформації. Дані про параметри психічних функцій, процесів і властивостей людини необхідні технічним наукам, по-перше, для того, щоб заздалегідь визначити, як людина зможе працювати зі створеними технічними пристроями. По-друге, ці дані іноді можуть бути основою технічних рішень під час створення приладів, пристроїв та інших знарядь, особливо тих, які імітують деякі характеристики психічних процесів і функцій (наприклад, під час розробки штучних органів відчуттів).
Розкрийте суть природи психологічних явищ
Психіка людини складна й різноманітна за своїми проявами. Зазвичай виділяють три великі групи психічних явищ, а саме:
психічні процеси;
психічні стани;
психічні властивості.
Психічні процеси - динамічне відображення дійсності в різних формах психічних явищ.
Психічний процес - це політична течія психічного явища, що має початок, розвиток і кінець, що виявляється у вигляді реакції. При цьому потрібно мати на увазі, що кінець психічного процесу тісно пов'язаний з початком нового процесу.
Психічні процеси викликаються як зовнішніми впливами, так і подразненнями нервової системи, що йдуть від внутрішнього середовища організму.
Всі психічні процеси підрозділяються на:
пізнавальні - до них відносяться відчуття і сприйняття, уявлення і пам'ять, мислення і уяву;
емоційні - активні і пасивні переживання;
вольові - рішення, виконання, вольове зусилля і т.д.
Психічні процеси забезпечують формування знань і первинну регуляцію поведінки і діяльності людини.
У складній психічній діяльності різні процеси пов'язані і складають єдиний потік свідомості, що забезпечує адекватне відображення дійсності і здійснення різних видів діяльності. Психічні процеси протікають з різною швидкістю і інтенсивністю в залежності від особливостей зовнішніх впливів і станів особистості.
Під психічним станом слід розуміти визначений в даний час відносно стійкий рівень психічної діяльності, який проявляється в підвищеній або зниженій активності особистості.
Кожна людина щодня відчуває різні психічні стани. При одному психічному стані розумова або фізична робота протікає легко і продуктивно, при іншому - важко і неефективно.
Психічні стани мають рефлекторну природу: вони виникають під впливом обстановки, фізіологічних факторів, ходу роботи, часу і словесних впливів (похвала, осуд і т.д.)
Вищими і стійкими регуляторами психічної діяльності є властивості особистості.
Під психічними властивостями людини слід розуміти стійкі утворення, що забезпечують певний якісно-кількісний рівень діяльності і поведінки, типовий для людини.
Кожна психічна властивість формується поступово в процесі відображення і закріплюється в практиці. Отже воно є результатом відбивної і практичної діяльності.
Властивості особистості різноманітні, і їх потрібно класифікувати відповідно до угруповань психічних процесів, на основі яких вони формуються. А значить, можна виділити властивості інтелектуальної, або пізнавальної, вольової та емоційної діяльності людини. Для прикладу наведемо деякі інтелектуальні властивості - спостережливість, гнучкість розуму; вольові - рішучість, наполегливість; емоційні - чуйність, ніжність, пристрасність, аффективность і т. п.
Психічні властивості не існують разом, вони синтезуються і утворюють складні структурні утворення особистості, до яких необхідно віднести:
життєву позицію особистості (систему потреб, інтересів, переконань, що визначає вибірковість і рівень активності людини);
темперамент (систему природних властивостей особистості - рухливість, врівноваженість поведінки і тонус активності, що характеризує динамічну сторону поведінки);
здатності (систему інтелектуально-вольових і емоційних властивостей, що визначає творчі можливості особистості)
характер як систему відносин і способів поведінки.
Крім індивідуальної психології поведінки в коло явищ, що вивчаються психологією, входять і відносини між людьми в різних людських об'єднаннях - великих і малих групах, колективах.
Проаналізуйте основні особливості психічних станів людини
Психічним станом властиві такі особливості:
Цілісність. Хоча стани і належать здебільшого до певної сфери психіки (пізнавальної, емоційної, вольової), вони характеризують психічну діяльність загалом за певний проміжок часу.
Рухливість і відносна стійкість. Психічні стани мінливі: мають початок, кінець, динаміку. Вони менш постійні, ніж властивості особистості, але більш стійкі, ніж психічні процеси.
Прямий і безпосередній взаємозв'язок із психічними про цесами і властивостями особистості. У структурі психіки стани розташовуються між процесами і властивостями особистості. Вони виникають унаслідок відображальної діяльності мозку. Але раз виник нувши, стани, з одного боку, впливають на психічні процеси (визначають тонус і темп відображальної діяльності, вибірковість відчуттів, сприйнять, продуктивність мислення індивіда тощо). Психічні стани слугують фоном, який сприяє вияву особливостей чи властивостей особистості. Наприклад, для стану чекання бою, який відчувають деякі люди в передбойових умовах, характерне відхиленнями у сфері відчуттів і сприйняття пам'яті і мислення, невпорядкованості вольової активності, не властивої їм у звичайних умовах. Одночасно психічні стани випробують на собі вплив попередніх станів і властивостей особистості.
Індивідуальна своєрідність і типовість. Психічні стани кожної людини своєрідні, оскільки нерозривно пов'язані з індивідуаль ними особливостями особистості, її моральними та іншими рисами. Людині із сангвінічним темпераментом властиво, як правило, перебіль шувати успіхи і витлумачувати все в мажорному світлі, тому що найбільш типовим для неї є піднесений стан. Риси особистості й пережиті психічні стани не завжди відповідають один одному. Те, що приймається іноді за рису особистості, виявляється нетиповим для даної людини, тимчасовим станом. Наприклад, пригні ченість може бути не лише стійкою рисою особистості меланхолійного темпераменту, а й виявлятися як стан, зумовлений у людини неприєм ностями на роботі, у побуті.
Крайнє різноманіття психічних станів. Про це свідчить такий неповний їхній перелік: подив і здивування, розгубленість і зосередженість, надія і безнадійність, зневіра і бадьорість, піднесення і збудженість, нерішучість і рішучість, напруженість і спокій тощо.
Полярність. Кожному психічному стану відповідає протилеж ний стан. Так, активності протистоїть пасивність, упевненість — непев ність, рішучості - нерішучість. Полярність станів, швидкий перехід люди ни з одного стану в протилежний, особливо яскраво виявляється в незви чайних (екстремальних) умовах, наприклад, у бою.
Зазначені ознаки властиві психічним станам усякої особистості.
Проаналізуйте теоретичні методи сучасної психології, їх призначення та особливості
Особливість теоретичного дослідження полягає у використанні абстрактних уявлень, ідей, положень, концепцій, які безпосередньо стосуються процесу практичного пізнання. Найчастіше використовують методи руху думки від абстрактного до конкретного, гіпотетико-дедуктивний і системний.
Рух від абстрактного до конкретного є загальною формою руху наукового пізнання, відтворенням дійсності в мисленні. Згідно з цим методом у процесі пізнання виокремлюють два відносно самостійні етапи.
Перший етап - перехід від чуттєво-конкретного, від конкретного у дійсності до його абстрактних визначень. Другий етап є рухом від абстрактного до конкретного, тобто у прямуванні думки від абстрактних визначень об'єкта до конкретного. На цьому етапі немовби відновлюється вихідна цілісність об'єкта. Рух від абстрактного до конкретного не можливий без попереднього "анатоміювання" об'єкта думкою, без руху від конкретного в дійсності до абстрактних його визначень.
Гіпотетико-дедуктивний метод використовують як інструмент обґрунтування готового, наявного знання. За його допомогою виводять наслідки з гіпотез і перевіряють їх за допомогою фактів. Використання цього методу в суспільних науках, які переважно належать до описових, на відміну від природничих, пов'язане з певними труднощами, оскільки в них не виокремлені найважливіші узагальнення й факти з багатьох інших, другорядних, а загальні гіпотези не відокремлені від похідних. Негативно позначається на цьому і дуже велика кількість гіпотез.
Системний метод ґрунтується на ідеї про те, що навколишня дійсність є єдиним цілим, речі та явища пов'язані одне з одним багатьма зв'язками. Системному методу властивий розгляд певної сукупності об'єктів (матеріальних чи ідеальних), у процесі якого з'ясовується, що їх взаємозв'язок і взаємодія спричинюють виникнення нових інтегративних властивостей системи, яких немає у її складників.
Теоретичні методи насамперед пов'язані з вивченням наукової літератури, наприклад праць класиків з питань людинознавства в цілому і педагогіки зокрема; загальних і спеціальних праць з педагогіки та психології; історико-педагогічних праць і документів; періодичних педагогічних видань; художньої літератури про школу, виховання, вчителя; довідкової педагогічної літератури, підручників та методичних посібників з педагогіки і суміжних наук. Під час роботи з науковою літературою використовують такі методи, як складання бібліографії, реферування, конспектування, анотування, цитування. З метою накопичення наукових фактів доцільно використовувати метод вивчення нормативних та інструктивно-методичних документів з досліджуваної проблеми, аналізу шкільної (або для вищих навчальних закладів), вчительської й учнівської документації.
Результат застосування теоретичних методів репрезентується у вигляді знання про предмет дослідження, яке фіксується у вербальній, знаково-символічній або просторово-схематичній формах.
09.01.2017 21:01-
Ділись своїми роботами та отримуй миттєві бонуси!
0%
Оголошення від адміністратора